Вирок від 24 березня 2026 р. у справі №608/2747/24 — Тернопільський апеляційний суд

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 608/2747/24Головуючий у 1-й інстанції ОСОБА_1

Провадження № 11-кп/817/150/26 Доповідач - ОСОБА_2

Категорія - ст.126-1, ч.2 ст.389 КК України

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 березня 2026 р.

Колегія суддів Тернопільського апеляційного суду в складі:

Головуючого - ОСОБА_2

Суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

за участі:

секретаря ОСОБА_5

прокурора ОСОБА_6

обвинуваченого ОСОБА_7

захисника адвоката ОСОБА_8

потерпілої ОСОБА_9

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Тернополі об`єднані кримінальні провадження за № 12024211110000340 від 24 серпня 2024 р., № 12025211110000050 від 21 січня 2025 р., № 12025216110000180 від 05 вересня 2025 р., № 12025211110000418 від 16 жовтня 2025 р., за апеляційною скаргою прокурора групи прокурорів у кримінальному проваджені - заступника керівника Чортківської окружної прокуратури ОСОБА_10 на вирок Чортківського районного суду Тернопільської області від 21 січня 2026 року,

в с т а н о в и л а:

цим вироком

ОСОБА_7 ,

ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та жителя АДРЕСА_1 , громадянина України, неодруженого, офіційно непрацевлаштованого, раніше судимого вироком Чортківського районного суду від 23 липня 2025 року за ст. 126-1 КК України до покарання у виді громадських робіт на строк 200 годин,

визнано винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ст. 126-1, ч. 2 ст. 389 КК України і призначено йому покарання:

- за ст. 126-1 КК України у виді позбавлення волі строком на 2 (два) роки;

- за ч. 2 ст. 389 КК України у виді 1 (одного) року пробаційного нагляду.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень шляхом повного складання призначених покарань ОСОБА_7 остаточно призначити покарання у виді позбавлення волі строком на 2 (два) роки.

На підставі ст. 72 КК України, при складанні покарань одному дню позбавлення волі відповідають вісім годин громадських робіт, які ОСОБА_7 переведено згідно вироку Чортківського районного суду від 23 липня 2025 року на 25 днів позбавлення волі і на підставі ст. 71 КК України приєднано повністю невідбуту частину покарання та остаточно призначено ОСОБА_7 покарання 2 (два) роки 25 днів.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_7 від відбування покарання звільнено з випробуванням з іспитовим строком один рік та з покладенням обов`язків, передбачених п.1, 2 ч. 1 ст. 76 КК України.

Відповідно до п.5 ч.1 ст. 91-1 КК України застосовано до ОСОБА_7 обмежувальні заходи у виді проходження програми для кривдників строком на один місяць.

Згідно вироку суду, ОСОБА_7 , будучи особою, щодо якої на розгляді в Чортківському районному суді перебуває обвинувальний акт про обвинувачення його у вчиненні злочину, передбаченого ст. 126-1 КК України, потерпілою від якого є його матір ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на шлях виправлення не став, та впродовж 2023-2024 років, в порушення вимог Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» продовжував систематично вчиняти психологічне та фізичне насильство щодо своєї матері ОСОБА_9 , що призводило до психологічних та фізичних страждань потерпілої.

Так, 23.11.2023 о 19 год. 30 хв. ОСОБА_7 , перебуваючи на території домогосподарства, в якому проживає спільно із матір`ю ОСОБА_9 , що по АДРЕСА_1 , вчинив психологічне насильство щодо неї, зокрема висловлювався нецензурними словами і погрожував фізичною розправою, чим завдав потерпілій психологічних страждань.

Постановою Чортківського районного суду від 15.01.2024 ОСОБА_7 визнано винним у вчиненні вказаного адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.

Крім того, 01.02.2024 о 21 год. 40 хв. ОСОБА_7 , перебуваючи на території домогосподарства, в якому проживає спільно із матір`ю ОСОБА_9 , розташованого за вказаною адресою, вчинив психологічне насильство щодо неї, зокрема висловлювався нецензурними словами і погрожував фізичною розправою, чим завдав потерпілій психологічних страждань.

Постановою Чортківського районного суду від 27.02.2024 ОСОБА_7 визнано винним у вчиненні зазначеного адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 173-2 КУпАП.

Також 23.08.2024 о 18 год. 30 хв. ОСОБА_7 , перебуваючи на території домогосподарства, в якому проживає спільно із матір`ю ОСОБА_9 , розташованого за вказаною адресою вчинив психологічне насильство щодо неї, зокрема висловлювався нецензурними словами, погрожував фізичною розправою та з метою застосування фізичного насильства дверним полотном умисно затиснув кисть лівої руки потерпілої ОСОБА_9 , в результаті чого спричинив їй тілесне ушкодження у вигляді синця на тильній поверхні лівої кисті, яке за ступенем тяжкості відноситься до легких.

Також встановлено, шо в порушення вимог Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», ОСОБА_7 в період часу з 14.11.2024 по 02.12.2024 перебуваючи за місцем спільного проживання за адресою: АДРЕСА_1 , діючи умисно, систематично вчиняє

психологічне насильство щодо своєї матері ОСОБА_9 , що

призводило до психологічних страждань потерпілої особи, а саме: вчиняє сварки з матір`ю ОСОБА_9 , під час яких ображає її нецензурними словами, погрожує фізичною розправою, виганяє з будинку.

Так, 14.11.2024 близько 02 години 00 хвилини, ОСОБА_7 , перебуваючи за місцем спільного проживання вчинив домашнє насильство психологічного характеру відносно своєї матері ОСОБА_9 , під час якого чинив моральний та психологічний тиск.

23.11.2024 близько 01 години 30 хвилин ОСОБА_7 , перебуваючи за місцем спільного проживання вчинив домашнє насильство психологічного характеру відносно своєї матері ОСОБА_9 , під час якого чинив моральний та психологічний тиск.

Постановою Чортківського районного суду від 13.02.2025 ОСОБА_7 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 173-2 КУпАП.

23.11.2024 близько 04 години 00 хвилин ОСОБА_7 , перебуваючи за місцем спільного проживання вчинив домашнє насильство психологічного характеру відносно своєї матері ОСОБА_9 , що призводить до психологічних страждань потерпілої особи, а саме: виражався в її сторону образливими словами та нецензурною лайкою, проганяв з дому, погрожував фізичною розправою, проте реальних дій для здійснення погроз не чинив, чим завдав їй психологічних страждань.

Постановою Чортківського районного суду від 16.12.2024 ОСОБА_7 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 173-2 КУпАП.

02.12.2024 близько 20 години 30 хвилин ОСОБА_7 , перебуваючи за місцем спільного проживання за вказаною адресою вчинив психологічне насильство щодо своєї матері ОСОБА_9 , що призводить до психологічних страждань потерпілої особи, а саме: виражався в її сторону образливими словами, нецензурною лайкою, погрожував фізичною розправою, проте реальних дій для здійснення погроз не чинив, чим завдав їй психологічних страждань.

Постановою Чортківського районного суду від 13.01.2025 ОСОБА_7 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 173-2 КУпАП.

Поряд із цим, ОСОБА_7 , продовжуючи вчиняти психологічне домашнє насильство щодо своєї матері ОСОБА_9 , 20.01.2025 близько 22 години 30 хвилин, перебуваючи за місцем спільного проживання за вказаною адресою, висловлювався в її сторону нецензурними та образливими словами, погрожував фізичною розправою, проте реальних дій для здійснення погроз не чинив, чим завдав їй психологічних страждань.

Окрім того, ОСОБА_7 , продовжуючи вчиняти психологічне домашнє насильство щодо своєї матері ОСОБА_9 , 14.03.2025 у вечірню пору доби, перебуваючи за місцем спільного проживання за вказаною адресою, висловлювався в її сторону нецензурними та образливими словами, чим завдав їй психологічних страждань.

Надалі ОСОБА_7 , продовжуючи вчиняти психологічне домашнє насильство щодо своєї матері ОСОБА_9 , 27.06.2025 близько 19 години 50 хвилин, перебуваючи за місцем спільного проживання за вказаною адресою, висловлювався в її сторону нецензурними та образливими словами, чим завдав їй психологічних страждань.

Поряд з цим, ОСОБА_7 , продовжуючи вчиняти психологічне домашнє насильство щодо своєї матері ОСОБА_9 , 16.07.2025 близько 01 години 00 хвилин, перебуваючи за місцем спільного проживання за вказаною адресою, висловлювався в її сторону нецензурними та образливими словами, погрожував фізичною розправою, проте реальних дій для здійснення погроз не чинив, чим завдав їй психологічних страждань.

Також встановлено, що ОСОБА_7 , будучи раніше судимим Чортківським районним судом Тернопільської області за ст. 126-1 КК України, будучи особою, щодо якої на розгляді в Чортківському районному суді перебувають обвинувальні акти про обвинувачення його у вчиненні злочинів, передбачених ст. 126-1 КК України, потерпілою від яких є його матір ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на шлях виправлення не став, належних висновків для себе не зробив, та в порушення вимог Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», умисно продовжував систематично вчиняти психологічне та фізичне насильство щодо своєї матері ОСОБА_9 , що призводило до психологічних та фізичних страждань потерпілої.

Так, 16.10.2025 близько 09.00 години ОСОБА_7 , перебуваючи на території домогосподарства, в якому проживає спільно із матір`ю ОСОБА_9 ,. розташованого за адресою АДРЕСА_1 , знаходячись у житловому будинку, умисно вчинив сварку із своєю матір`ю ОСОБА_9 , під час якої виражався в її сторону образливими словами та нецензурною лайкою, погрожував фізичною розправою, чим завдав психологічних страждань ОСОБА_9 .

Таким чином, ОСОБА_7 вчинив кримінальні правопорушення (злочини), передбачені ст. 126-1 КК України, домашнє насильство, тобто умисне систематичне вчинення психологічного насильства щодо особи, з якою винний перебуває у сімейних відносинах, що призводить до психологічних страждань потерпілої.

Також встановлено, що ОСОБА_7 , будучи засудженим 23.07.2025 вироком Чортківського районного суду за вчинення злочину, передбаченого ст. 126-1 КК України, до покарання у виді 200 (двохсот) годин громадських робіт, належних висновків для себе не зробив, на шлях виправлення та перевиховання не став і вчинив новий умисний кримінальний проступок при наступних обставинах:

ОСОБА_7 02.09.2025 письмово ознайомлено Чортківським районним сектором № 4 філії Державної установи «Центр пробації» в Тернопільській області з порядком та умовами відбування покарання, а також попереджено про кримінальну відповідальність, передбачену ч. 2 ст. 389 КК України, за ухилення від відбування громадських робіт та вручено направлення до Білобожницької сільської ради Чортківського району для відпрацювання громадських робіт, згідно якого він повинен був приступити до їх відбування не пізніше 03.09.2025.

Так, ОСОБА_7 , діючи умисно, усвідомлюючи наслідки своїх дій, з метою ухилення від відбування покарання та невиконання покладених на нього судом обов`язків, відмовився від відпрацювання громадських робіт, про що власноруч зазначив у направленні, яке йому було вручено 02.09.2025 року.

Станом на 11.09.2025 із 200 годин громадських робіт, які були призначені як покарання за вироком Чортківського районного суду, ОСОБА_7 не відпрацював жодної з них.

Таким чином, ОСОБА_7 обґрунтовано обвинувачується у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 2 ст. 389 КК України, тобто в ухиленні від відбування покарання у виді громадських робіт особою, засудженою до цього покарання.

В апеляційній скарзі заступник керівника Чортківської окружної прокуратури ОСОБА_11 , не оспорюючи фактичних обставин кримінального провадження, встановлених судом першої інстанції та кваліфікацію дій обвинуваченого вважає, що вирок Чортківського районного суду від 21 січня 2026 року щодо ОСОБА_7 підлягає скасуванню в частині призначеного покарання у зв`язку із неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність та істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону.

Вказує, що відповідно до частини 1 статті 71 КК України якщо засуджений після постановлення вироку, але до повного відбуття покарання вчинив нове кримінальне правопорушення, суд до покарання, призначеного за новим вироком, повністю або частково приєднує невідбуту частину покарання за попереднім вироком.

Посилаючись на практику Верховного суду вважає, що за сукупністю вироків покарання (на підставі статті 71 КК України) призначається, коли засуджена особа до повного відбування основного чи додаткового покарання вчинила новий злочин, та у разі призначення покарання, за попереднім вироком, яке слід відбувати реально, то під час ухвалення нового вироку із застосуванням положень статті 71 КК України суд не може звільнити обвинуваченого від відбування призначеного за цим вироком покарання з випробуванням на підставі статті 75 КК України (постанови Верховного Суду від 27.10.2020 у справі № 686/3226/20, провадження №51-3730 км 20; від 09.08.2022 у справі № 359/4720/20, провадження № 51-5104 км 21).

Таким чином, з урахуванням того, що обвинувачений ОСОБА_7 вироком Чортківського районного суду від 23.07.2025 визнаний винним у вчиненні кримінального кримінального правопорушення, передбаченого ст 126-1 КК України і засуджений до покарання у виді громадських робіт на строк 200 годин, яке обвинувачений не відбув, суд першої інстанції при призначенні ОСОБА_7 покарання, неправильно застосував закон України про кримінальну відповідальність, а саме застосував статтю 75 КК України, яка не підлягає застосуванню.

Вищенаведене, на переконання апелянта, свідчить що таке неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність потягло неправильне звільнення обвинувачено від відбування покарання і призвело до істотного порушення вимог кримінального процесуального закону.

Просить вирок Чортківського районного суду Тернопільської області від 21 січня 2026 року щодо ОСОБА_7 скасувати, в частині призначеного покарання, у зв`язку з неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність та істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону. Постановити новий вирок, яким визнати ОСОБА_7 винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ст. 126-1 КК України та ч. 2 ст. 389 КК України і призначити йому покарання за ст. 126-1 КК України у виді 2 років позбавлення волі, за ч. 2 ст. 389 КК України у виді 1 року пробаційного нагляду. На підставі ч. 1 ст. 70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно визначити 2 роки позбавлення волі. На підставі ч. 1 ст. 71, ст. 72 КК України за сукупністю вироків до призначеного покарання повністю приєднати невідбуте покарання за вироком Чортківського районного суду від 23.07.2025, перевівши невідбуті 200 годин громадських робіт у 25 днів позбавлення волі та остаточно призначити покарання у виді 2 років 25 днів позбавлення волі.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду; прокурора, який підтримав подану апеляційну скаргу та, навівши аналогічні, викладеним у ній мотиви, просить скасувати вирок суду першої інстанції, в частині призначеного покарання, та ухвалити новий, яким вважати обвинуваченого ОСОБА_7 засудженим за інкримінованими йому кримінальним правопорушенням до покарання вид і розмір якого наведено в апеляційній скарзі; обвинуваченого ОСОБА_7 та його захисника ОСОБА_8 , які, заперечили щодо задоволення апеляційної скарги прокурора, вирок суду першої інстанції вважають законним та обґрунтованим і просять залишити його без зміни; потерпілу ОСОБА_9 , яка також заперечила щодо задоволення апеляційної скарги прокурора; перевіривши матеріали кримінального провадження; обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступних висновків.

Відповідно до ст.404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Згідно ст.370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим, тобто ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом, на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу, з наведенням належних і достатніх мотивів та підстав його ухвалення.

Цих вимог закону суд першої інстанції не дотримався.

Висновки суду першої інстанції про фактичні обставини кримінального провадження та доведеність вини ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень підтверджується сукупністю досліджених під час судового розгляду і наведених у вироку доказів, є обґрунтованими і законними та апелянтом не оспорюються.

Не оспорюється в апеляційній скарзі також правильність кваліфікації дій ОСОБА_7 за ст. 126-1, ч.2 ст.389 КК України.

Перевіряючи оскаржуваний вирок в межах доводів апеляційної скарги прокурора про неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого, колегія суддів вважає, що вони заслуговують на увагу.

Згідно статей 50, 65 КК України, суд призначає покарання, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного, обставин, що обтяжують та пом`якшують покарання, а також дані, які всебічно характеризують особу винного. Покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчинення нових злочинів як засудженими, так і іншими особами. Виходячи з вказаної мети і принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного. Тільки з врахуванням та належним аналізом усіх цих обставин у своїй сукупності буде досягнуто необхідного балансу верховенства права та справедливості при вирішенні цього питання.

Такі вимоги кореспондуються з правовими позиціями, викладеними в Постанові Пленуму Верховного Суду України «Про практику призначення судами кримінального покарання» від 24 жовтня 2003 року № 7, а також приписами, зазначеними в частині 1 статті 1 КК України, статті 2 КПК України.

Також, визначені у статті 65 КК України загальні засади призначення покарання наділяють суд правом вибору однієї із форм реалізації кримінальної відповідальності – призначити покарання або звільнити від покарання чи від його відбування, завданням якої є виправлення та попередження нових злочинів. Ця функція за своєю правовою природою є дискреційною, оскільки потребує врахування та оцінки конкретних обставин справи, ступеня тяжкості вчиненого злочину, особи винного, обставин, що впливають на покарання.

Відповідно до частини 1 статті 71 КК України якщо засуджений після постановлення вироку, але до повного відбуття покарання вчинив нове кримінальне правопорушення, суд до покарання, призначеного за новим вироком, повністю або частково приєднує невідбуту частину покарання за попереднім вироком. При складанні покарань у порядку ч. 1 ст. 71 КК остаточне покарання має бути більшим від покарання, призначеного за новий злочин, а також від невідбутої частини покарання за попереднім вироком.

Як вбачається з матеріалів судового провадження, вироком Чортківського районного суду Тернопільської області від 23.07.2025 року ОСОБА_7 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого статтею 126-1 КК України і засуджено до покарання у виді громадських робіт на строк 200 годин, яке обвинувачений не відбув.

Апеляційний суд звертає увагу, що відповідно до матеріалів кримінального провадження, ОСОБА_7 від виконання покарання у виді 200 годин громадських робіт відмовився, про шо свідчить його власноручно написане пояснення у Чортківському районному секторі № 4 філії ДУ “Центр пробації” в Тернопільській області.( а.с.147, 150)

Факт відмови від виконання покарання, визначеного вироком Чортківського районного суду Тернопільської області від 23.07.2025 р., обвинувачений ОСОБА_7 підтвердив і у суді апеляційної інстанції.

Таким чином, ОСОБА_7 вчинив два кримінальні правопорушення поспіль, друге з яких є наслідком свідомого невиконання обвинуваченим покладеного на нього обов`язку й ухилення від понесення покарання, призначеного за попереднім вироком. Окреслена поведінка винуватця, на переконання колегії судів, свідчить про неможливість досягти мети його виправлення й попередження нових правопорушень без передбаченого законом реального обмеження прав і свобод.

У цій юридичній ситуації застосування ст. 75 КК суперечить суті інституту умовного звільнення, зважаючи на закріплені в ст. 71 вказаного Кодексу правила визначення покарання за сукупністю вироків.

Тому, суд першої інстанції при призначенні ОСОБА_7 покарання за статтею 126-1, частиною 2 статті 389 КК України, неправильно застосував закон України про кримінальну відповідальність, а саме застосував положення закону, який не підлягає застосуванню статтю 75 КК України.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 407 КПК України за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на вирок або ухвалу суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати вирок повністю чи частково та ухвалити новий вирок.

Положеннями пункту 4 частини 1 статті 409 КПК України передбачено, що підставою для скасування або зміни судового рішення при розгляді справи в суді апеляційної інстанції є неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність.

Згідно пункту 2 частини 1 статті 413 КПК України неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, що тягне за собою скасування або зміну судового рішення, є застосування судом закону, який не підлягає застосуванню.

Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 420 КПК України суд апеляційної інстанції скасовує вирок суду першої інстанції і ухвалює свій вирок у разі неправильного звільнення обвинуваченого від відбування покарання.

При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_7 колегія суддів у відповідності зі статтями 50, 65 КК України, враховує ступінь тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення, яке відповідно до статті 12 КК України є кримінальним проступком, дані про його особу, який на спеціальних обліках не перебуває, наявність обставин що пом`якшують покарання, відповідно до статті 66 КК України - щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину; відсутність обставин, що обтяжують покарання. Також апеляційний суд враховує його позитивну характеристику, факт проходження ним військової служби під час мобілізації, поганий стан здоров`я в зв`язку з проходженням військової служби.

Враховуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне призначити ОСОБА_7 покарання у межах санкції передбаченої статтею 126-1 КК України у виді одного року позбавлення волі; за частиною 2 статті 389 КК України у виді пробаційного нагляду на строк один рік та на підставі ч. 1 ст. 70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно визначити покаяння у виді одного року позбавлення волі.

Відповідно до положень частини 1 статті 71, статті 72 КК України слід визначити ОСОБА_7 остаточне покарання, а саме за сукупністю вироків, шляхом приєднання невідбутого покарання за вироком Чортківського районного суду Тернопільської області від 23.07.2025 р., перевівши невідбуті 200 годин громадських робіт, за правилами ст.72 КК України, у 25 днів позбавлення волі, з розрахунку - одному дню позбавлення волі відповідають вісім годин громадських робіт, та остаточно призначити ОСОБА_7 покарання у виді 1 (одного) року 25 днів позбавлення волі.

На переконання колегії суддів, саме таке покарання відповідатиме загальним засадам призначення покарання, є пропорційним характеру вчинених дій і їх небезпечності, внесе корективи в соціально-психологічні властивості обвинуваченого, змусить додержуватись положень закону про кримінальну відповідальність як ним самим так і іншими особами, та відповідатиме принципу індивідуалізації покарання.

Оскільки апеляційним судом визначено ОСОБА_7 покарання, яке слід відбувати реально, з резолютивної частини вироку необхідно виключити вказівку суду про застосування до ОСОБА_7 обмежувальних заходів у виді проходження програми для кривдників строком на один місяць відповідно до п.5 ч.1 ст.91-1 КК України.

Керуючись статтями 404, 407, 413, 418, 420 КПК України, -

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу заступника керівника Чортківської окружної прокуратури ОСОБА_10 – задовольнити частково.

Вирок Чортківського районного суду Тернопільської області від 21 січня 2026 року відносно ОСОБА_7 , в частині призначеного покарання, — скасувати та ухвалити у цій частині новий вирок, яким ОСОБА_7 визнати винним за ст.126-1 КК України, ч. 2 ст. 389 КК і призначити йому покарання:

- за ст. 126-1 КК України у виді позбавлення волі строком на 1 (один) рік;

- за ч. 2 ст. 389 КК України у виді 1 (одного) року пробаційного нагляду.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, призначити ОСОБА_7 покарання у виді позбавлення волі строком на 1 (один) рік

На підставі ч. 1 ст. 71, ст.72 КК України за сукупністю вироків до призначеного покарання за даним вироком, приєднати невідбуте покарання за вироком Чортківського районного суду від 23 липня 2025 року, перевівши невідбуті 200 годин громадських робіт у 25 днів позбавлення волі, з розрахунку - одному дню позбавлення волі відповідають вісім годин громадських робіт, та остаточно визначити ОСОБА_7 покарання у виді 1 (одного) року 25 днів позбавлення волі

Початок строку відбування покарання ОСОБА_7 , рахувати з дня звернення вироку до виконання.

Виключити з резолютивної частини вироку Чортківського районного суду Тернопільської області від 21 січня 2026 року вказівку суду про застосування до ОСОБА_7 обмежувальних заходів у виді проходження програми для кривдників строком на один місяць відповідно до п.5 ч.1 ст.91-1 КК України.

В решті вирок Чортківського районного суду Тернопільської області від 21 січня 2026 року відносно ОСОБА_7 залишити без змін.

Вирок набирає чинності з дня його проголошення і може бути оскаржений шляхом подачі касаційної скарги до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня проголошення судового рішення судом апеляційної інстанції.

Головуючий

Судді