Рішення від 03 березня 2026 р. у справі №686/25546/25 — Хмельницький міськрайонний суд Хмельницької області

Справа № 686/25546/25

Провадження № 2/686/1588/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 березня 2026 року м. Хмельницький

Хмельницький міськрайонний суд

Хмельницької області в складі:

головуючого судді Палінчака О.М.,

за участю секретаря судового засідання

Гуменного В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Хмельницькому цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

встановив:

08 вересня 2025 року позивач ТОВ «ФК «Ейс» звернувся до Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що 30.03.2021 року між ОСОБА_1 та ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» було укладено кредитний договір № 114798852 (далі – Договір). Договір підписаний відповідачем електронним підписом одноразовим ідентифікатором. Згідно умов Договору кредитодавець надав позичальнику грошові кошти в сумі 10 000 грн., а позичальник зобов`язався повернути надані у кредит грошові кошти та сплатити проценти за користування кредитом.

Відповідно до умов кредитного договору № 114798852 від 30.03.2021 року строк кредитування 30 днів. Процентна ставка 1,70 % в день.

ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» свої зобов`язання за Договором виконав, надав відповідачу кошти в сумі 10 000 грн. на банківську картку № НОМЕР_1 . Проте, відповідач взяті на себе зобов`язання за вказаним кредитним договором не виконав, у зв`язку з чим заборгував 35 535 грн. 00 коп., з яких 10 000 грн. 00 коп. заборгованість по кредиту, 25 535 грн. 00 коп. заборгованість за відсотками за користування кредитом. Вказана сума заборгованості нарахована первинним кредитором ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога».

28.11.2018 року ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» уклали договір факторингу № 28/1118-01, відповідно до якого ТОВ «Таліон Плюс» набуло право вимоги до боржників, вказаних у реєстрі боржників. В подальшому рядом додаткових угод до вказаного договору, дію цього договору продовжено до 31.12.2024 року.

Договір факторингу № 28/1118-01 є рамковою угодою, адже він підтверджує згоду двох сторін співпрацювати протягом визначеного проміжку часу, а саме з 28.11.2018 року по 31.12.2024 року.

Відповідно до Витягу з реєстру прав вимоги № 136 від 01.06.2021 року до Договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 року ТОВ «Таліон Плюс» отримало про вимоги до відповідача за Договором № 114798852 від 30.03.2021 року.

05.08.2020 року ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» уклали договір факторингу № 05/0820-01, відповідно до Реєстру прав вимоги № 9 від 30.05.2023 року до якого, ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» набуло право вимоги до відповідача за Договором № 114798852 від 30.03.2021 року.

08.07.2025 року ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та позивач ТОВ «Фінансова компанія «Ейс» уклали договір факторингу № 08/07/25-Е, відповідно до якого позивачу відступлено право грошової вимоги до відповідача за Договором № 114798852 від 30.03.2021 року. Відповідно до Реєстру боржників б/н за договором факторингу № 08/07/25-Е від 08.07.2025 року до позивача перейшло право вимоги до відповідача за Договором № 114798852 від 30.03.2021 року на суму 35 535 грн. 00 коп., що підтверджується актом прийому-передачі реєстру боржників за вказаним договором факторингу.

За наведених обставин позивач ТОВ «Фінансова компанія «Ейс» просить суд стягнути з відповідача на його користь заборгованість за Договором № 114798852 від 30.03.2021 року в розмірі 35 535 грн. 00 коп., судовий збір у розмірі 2 422 грн. 40 коп. та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 7 000 грн. 00 коп.

Ухвалою судді від 18 вересня 2025 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи вирішено провести за правилами спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

11 грудня 2025 року відповідач ОСОБА_1 подав до суду заяву про розгляд справи у його відсутності, а також просив суд зменшити розмір відсотків та витрати на правничу допомогу і звільнити його від сплати судового збору у зв`язку з перебуванням на його утриманні дитини-інваліда з дитинства, про що надав копію відповідного посвідчення серії НОМЕР_2 .

Представник позивача ТОВ «Фінансова компанія «Ейс» в судове засідання не з`явився, у позовній заяві зазначив клопотання про розгляд справи у його відсутності, позовні вимоги підтримав, не заперечив проти заочного розгляду справи.

За таких обставин суд вважає за можливе справу розглядати по суті за відсутності сторін, на підставі наявних в справі доказів з ухваленням рішення.

Згідно положень ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Дослідивши матеріали справи, судом встановлені наступні факти та відповідні їм правовідносини.

Відповідно до ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Частина перша статті 2 ЦПК України передбачає, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Частинами першою та другою статті 10 ЦПК України встановлено, що суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Статтею 15 ЦК України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ч. 1 ст. 16 ЦК України).

Так, судом встановлено, що 30.03.2021 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 укладено договір № 114798852, який підписано ОСОБА_1 електронним підписом з одноразовим ідентифікатором MNV5НВ37 30.03.2021 року о 1:56:19.

Відповідно до п.1.1 Договору ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» зобов`язалося надати відповідачу кредит на суму 10 000 грн. 00 коп. на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов`язався повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом, відповідно до умов, зазначених у цьому Договорі, додатках до нього та Правилах надання грошових коштів у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту продукту «СМАРТ» Товариства з обмеженою відповідальністю «Манівео швидка фінансова допомога».

Кредит надається строком на 30 днів від дати отримання кредиту позичальником. У випадку надання кредиту не в день укладення договору, загальний строк надання кредиту автоматично продовжується на ту кількість днів, на яку відрізняється дата укладення договору по відношенню до дати надання кредиту (п.1.2).

Відповідно до пункту 1.4. за користування кредитом протягом дисконтного періоду позичальник зобов`язаний сплачувати кредитодавцю проценти за користування кредитом, які нараховуються в наступному порядку: виключно на період строку визначеного в п. 1.2. договору нарахування процентів за користування кредитом здійснюється щоденно за дисконтною процентною ставкою в розмірі 609,55 % річних, що становить 1,67 % від суми кредиту за кожний день користування ним (п. 1.4.1.).

Пунктом 2.1.1.5. договору визначено, що кредитодавець має право укласти договір відступлення права вимоги за договором або договір факторингу з будь-якою третьою особою, відповідно до чого, кредитодавець в будь-який час, в тому числі після закінчення дисконтного періоду, має право відступити право вимоги до позичальника будь-якій третій особі.

Згідно із пунктом договору 4.2. строк дії цього договору обчислюється з моменту його підписання електронним підписом одноразовим ідентифікатором та до закінчення строку надання кредиту визначеного в п. 1.2. договору. Строк договору може бути продовжено з урахуванням умов продовження строку надання кредиту, передбачених п. 1.3. та п. 1.7. договору. У будь-якому разі зобов`язання що виникли під час дій Договору діють до повного їх виконання.

Відповідно до додатку № 1 до договору № 114798852 від 30.03.2021 року, який є невід`ємною частиною даного договору, сторони погодили наступний графік розрахунків: термін платежу 29.04.2021 року; сума кредиту 10 000 грн.; нараховані проценти 5 010 грн.; до сплати (разом) 15 010 грн. Даний додаток підписано ОСОБА_1 електронним підписом з одноразовим ідентифікатором MNV5HB37 30.03.2021 року.

Згідно із заявки на отримання грошових коштів в кредит від 30.03.2021 року ОСОБА_1 зазначивши персональні дані, зазначив номер картки для зарахування коштів: № НОМЕР_1 .

Відповідно до платіжного доручення від 30.03.2021 року TOB «Манівео швидка фінансова допомога» переказало на картковий рахунок ОСОБА_1 грошові кошти в сумі 10 000 грн. за Договором № 114798852 від 30.03.2021 року на платіжну картку № НОМЕР_1 .

28 листопада 2018 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» (клієнт) та ТОВ «Таліон Плюс» (фактор) було укладено договір факторингу № 28/1118-01, відповідно до умов якого клієнт зобов`язується відступити фактору права вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги, а фактор зобов`язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату на умовах, визначених цим договором. Відповідно до п. 1.3. право вимоги означає всі права клієнта за кредитними договорами, в тому числі права грошових вимог до боржників по сплаті суми боргу за кредитними договорами, строк платежу за якими настав, а також права вимоги, які виникають в майбутньому.

Відповідно до п. 4.1. право вимоги переходить від клієнта до фактора в день підписання сторонами реєстру прав вимог, по формі встановленій у відповідному додатку.

28 листопада 2019 року ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» уклали Додаткову угоду №19 до договору факторингу №28/1118-01 від 28 листопада 2018 року, згідно з якою строк дії договору факторингу продовжено до 31 грудня 2020 року.

31 грудня 2020 року ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» уклали Додаткову угоду № 26 до договору факторингу № 28/1118-01 від 28 листопада 2018 року, відповідно до якої строк дії договору продовжено до 31 грудня 2021 року. В Додатковій угоді договір факторингу викладено в новій редакції, проте його дата залишилась незмінною - 28 листопада 2018 року.

31 грудня 2021 року ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» уклали Додаткову угоду № 27 до договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018, якою продовжено строк дії даного Договору до 31 грудня 2022 року.

31 грудня 2022 року ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» уклали Додаткову угоду № 31, згідно з якою строк дії договору факторингу №28/1118-01 від 28 листопада 2018 року продовжено до 31 грудня 2023 року.

31 грудня 2023 року сторони уклали Додаткову угоду № 32 до договору факторингу №28/1118-01 від 28 листопада 2018 року, згідно з якою строк дії договору факторингу №28/1118-01 від 28 листопада 2018 року продовжено до 31 грудня 2024 року.

Відповідно до витягу з реєстру прав вимоги № 136 від 01.06.2021 року до договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018, ТОВ «Таліон Плюс» отримало право вимоги до ОСОБА_1 за Договором № 114798852 від 30.03.2021 року.

05 серпня 2020 року між ТОВ «Таліон Плюс» (клієнт) та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» (фактор) було укладено договір факторингу № 05/0820-01, відповідно до умов якого клієнт зобов`язується відступити фактору права вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги, а фактор зобов`язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату на умовах, визначених цим договором. Відповідно до п. 1.3. право вимоги означає всі права клієнта за кредитними договорами, в тому числі права грошових вимог до боржників по сплаті суми боргу за кредитними договорами, строк платежу за якими настав, а також права вимоги, які виникають в майбутньому.

Відповідно до п. 4.1. право вимоги переходить від клієнта до фактора в день підписання сторонами реєстру прав вимог, по формі встановленій у відповідному додатку.

03 серпня 2021 року ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та ТОВ «Таліон Плюс» уклали Додаткову угоду № 2, згідно з якою строк дії договору факторингу № 05/0820-01 від 05.08.2020 року продовжено до 31 грудня 2022 року.

30 грудня 2022 року ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та ТОВ «Таліон Плюс» уклали Додаткову угоду №3, згідно з якою строк дії договору факторингу №05/0820-01 від 05.08.2020 року продовжено до 30 грудня 2024 року.

Відповідно до витягу з реєстру прав вимоги № 9 від 30.05.2023 року, за умовами договору факторингу № 05/0820-01 від 05.08.2020 року, ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» отримало право вимоги до ОСОБА_1 за Договором № 114798852 від 30.03.2021 року.

08 липня 2025 року між ТОВ «ФК «Ейс» (фактор) та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» (клієнт) було укладено договір факторингу № 08.07/25-Е, відповідно до умов якого фактор зобов`язався передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату, а клієнт відступити факторові право грошової вимоги, строк виконання зобов`язань за якою настав або виникне в майбутньому до третіх осіб - боржників, включаючи суму основного зобов`язання, плату за позикою, пеню за порушення грошових зобов`язань та інші платежі, право на одержання яких належить клієнту. Перехід від клієнта до фактора прав вимоги заборгованості до боржників відбувається в момент підписання сторонами акта прийому-передачі реєстру боржників згідно з додатком № 2, після чого фактор стає кредитором по відношенню до боржників стосовно заборгованостей та набуває відповідні права вимоги (пункти 1.1., 1.2.).

Відповідно до акту прийому-передачі реєстру боржників від 08.07.2025 до договору факторингу № 08/07/25-Е від 08.07.2025 року від ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» до ТОВ «ФК «Ейс» перейшли право вимоги заборгованості від боржників і ТОВ «ФК «Ейс» стало кредитором по відношенню до боржників стосовно заборгованостей.

Відповідно до реєстру боржників до договору факторингу № 08/07/25-Е від 08.07.2025 року від ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» до ТОВ «ФК «ЕЙС» перейшло право вимоги до ОСОБА_1 за Договором № 114798852 від 30.03.2021 року на загальну суму 35 535 грн. 00 коп.

Відповідно до розрахунку заборгованості, виданого ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога», за Договором № 114798852 від 30.03.2021 року за період з 30.03.2021 року по 01.06.2021 року сума заборгованості складає 22 690 грн, з яких: 10 000 грн. - заборгованість по тілу кредиту, 12 655 грн. - заборгованість по процентах.

Відповідно до розрахунку заборгованості перед ТОВ «Таліон Плюс» ОСОБА_1 за Договором № 114798852 від 30.03.2021 року за період з 01.06.2021 року по 30.05.2023 року має заборгованість на загальну суму 25 535 грн., за яких: 10 000 грн. - сума заборгованості по тілу кредиту; 15 535 грн. - заборгованість по процентах.

Згідно зі статтею 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частинами першою, другою статті 639 ЦК України встановлено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовились укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Згідно зі статтею 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

За приписом статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Частиною першою статті 205 ЦК України визначено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до статті 207 ЦК України правочин уважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин уважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин уважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, установлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною першою статті 1055 ЦК України визначено, що кредитний договір укладається у письмовій формі.

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

Так, пунктами 5, 6, 12 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» встановлено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі. Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додається до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору. Одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-комунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір.

Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним із моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (стаття 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Правилами статті 12 Закону України "Про електронну комерцію" регламентовано, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Тобто будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного кодексу України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).

Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору.

Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом.

При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту інтернет-магазину тощо) вказується особа, яка створила замовлення.

Аналогічні правові висновки зроблені Верховним Судом, наприклад, у постановах від 12 січня 2021 року у справі № 524/5556/19, від 10 червня 2021 року у справі №234/7159/20, які, відповідно до вимог частини четвертої статті 263 ЦПК України суд враховує при виборі і застосуванні норми права до цих спірних правовідносин.

Судом встановлено, що Договір № 114798852 від 30.03.2021 року (додаток № 1 до Договору, який є невід`ємною частиною даного договору) підписано ОСОБА_1 з використанням електронного підпису з одноразовим ідентифікатором (MNV5HB37).

Таким чином вказаний договір підписаний електронним підписом, використання якого неможливе без проходження попередньої реєстрації та отримання одноразового ідентифікатора, а також без здійснення входу на веб-сайт за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету. За таких обставин, по кредитному договору, укладеному з ОСОБА_1 , у письмовій формі було досягнуто згоду з істотних умов кредитного договору, в тому числі щодо строку кредитування та нарахування процентів.

За умовами договору позичальник отримав кредит в сумі 10 000 грн. строком на 30 днів («дисконтний період») на умовах нарахування процентів за користування кредитом, що здійснюється щоденно за дисконтною процентною ставкою в розмірі 620,50 % річних, що становить 1,70 % від суми кредиту за кожний день користування ним.

Відповідно до платіжного доручення 30.03.2021 року TOB «Манівео швидка фінансова допомога» переказало на платіжну картку ОСОБА_1 грошові кошти в сумі 10 000 грн. за Договором № 114798852 від 30.03.2021 року.

Наведене свідчить, що свої зобов`язання за кредитним договором кредитодавець ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» виконало в повному обсязі, видавши кредит відповідачу у розмірі 10 000 грн.

Вирішуючи питання про стягнення процентів за користування кредитом, суд виходить з такого.

Згідно з пунктами 1.2., 1.3. кредитного договору кредит надається строком на 30 днів від дати отримання кредиту позичальником. У випадку надання кредиту не в день укладення договору загальний строк надання кредиту автоматично продовжується на ту кількість днів, на яку відрізняється дата укладення договору по відношенню до дати надання кредиту. Сторони погодили, що встановлений в п.1.2 договору строк дисконтного періоду може бути продовжено позичальником шляхом здійснення протягом дисконтного та пільгового періоду оплати всіх фактично нарахованих процентів за умови, якщо позичальником в особистому кабінеті чи в терміналах самообслуговування партнерів кредитодавця активовано функцію продовження строку дисконтного періоду. Кількість продовжень дисконтного періоду на умовах, описаних в цьому пункті, не обмежена.

Відповідно до п. 1.7. кредитного договору сторони погодили, що факт користування позичальником сумою наданого кредиту після закінчення дисконтного періоду є відкладальною обставиною, в розумінні ст. 212 ЦК України, яка має наслідком продовження строку користування кредитом (продовження загального строку дії договору).

Пунктами 4.2., 4.3. кредитного договору передбачено, що строк дії цього договору обчислюється з моменту його підписання електронним підписом одноразовим ідентифікатором та до закінчення строку надання кредиту, визначеного в п.1.2. договору. Строк дії договору може бути продовжено з урахуванням умов продовження строку надання кредиту, передбачених п.1.3. та 1.7. договору. У будь - якому разі зобов`язання, що виникли під час дії договору діють до повного їх виконання. Сторони погоджуються, що проценти, нараховані після закінчення строку дії цього договору (після 90 дня від дати закінчення дисконтного періоду чи його дострокового розірвання) у розмірі, визначеному в п. 1.7.2. договору, є процентами за користування грошовими коштами в розумінні ч. 2 ст. 625 ЦК України.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 05 квітня 2023 року у справі № 910/4518/16 висловила таку правову позицію: «надання кредитодавцю можливості нарахування процентів відповідно до статті 1048 ЦК України поза межами строку кредитування чи після пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту вочевидь порушить баланс інтересів сторін - на позичальника буде покладений обов`язок, який при цьому не кореспондується жодному праву кредитодавця. Отже, припис абзацу другого частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно із частиною другою статті 1050 ЦК України. Велика Палата Верховного Суду підкреслює, що зазначене в цьому розділі постанови не означає, що боржник не повинен у повному обсязі виконувати свій обов`язок за кредитним договором. Боржник не звільняється від зобов`язань зі сплати нарахованих у межах строку кредитування, зокрема до пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту, процентів за «користування кредитом». Установлений кредитним договором строк кредитування лише визначає часові межі, в яких проценти за «користування кредитом» можуть нараховуватись, не скасовуючи при цьому обов`язок боржника щодо їх сплати. Отже, якщо позичальник прострочив виконання зобов`язання з повернення кредиту та сплати процентів за «користування кредитом», сплив строку кредитування чи пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту не може бути підставою для невиконання такого зобов`язання. Зазначене також є підставою для відповідальності позичальника за порушення грошового зобов`язання.»

З наданих позивачем розрахунків встановлено, що проценти за період поза межами строку кредитування нараховано саме як проценти за «користування кредитом», а не як міру відповідальності на підставі статті 625 ЦК України.

Відповідно до умов Договору № 114798852 від 30.03.2021 року відповідачу 30 березня 2021 року надано кредит у сумі 10 000 грн., шляхом зарахування коштів на його платіжну картку, строком на 30 днів.

Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Враховуючи погоджені сторонами кредитного договору умови кредитування, колегія суддів зазначає, що строк кредиту складає 30 днів, який міг бути продовжений позичальником за умови оплати всіх фактично нарахованих процентів та активування функції продовження строку дисконтного періоду відповідно до умов пунктів 1.2., 1.3. кредитного договору.

Наданим розрахунком заборгованості по кредиту підтверджується, що протягом дисконтного періоду (30 днів) ОСОБА_1 не здійснено оплату на погашення заборгованості всіх процентів, фактично нарахованих за користування кредитом, а тому позичальником не вчинено дій щодо продовження строку кредитування відповідно до пунктів 1.2., 1.3. кредитного договору.

Представником позивача не надано належних та допустимих доказів на підтвердження продовження строку кредитування відповідно до умов кредитного договору, а тому відсутні підстави для нарахування процентів поза межами строку кредитування.

Оцінивши наявні у справі докази, суд доходить висновку про нарахування процентів за строк користування кредитом, а саме за 30 днів за період з 30.03.2021 року по 29.04.2021 року у сумі 5 010 грн.

Відповідач ОСОБА_1 порушив умови кредитування, несвоєчасно сплачував заборгованість по тілу кредиту та проценти, а тому заборгованість по кредитному договору станом на 29.04.2021 року становить 15 010 грн., а саме заборгованість по основному боргу (тілу кредиту) – 10 000 грн., заборгованість по процентам – 5 010 грн.

Відповідно до розрахунку заборгованості ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» ОСОБА_1 за Договором № 114798852 від 30.03.2021 року вніс одну оплату 10.05.2021 року в розмірі 35 грн.

Отже, внесена сума в розмірі 35 грн. має бути зарахована на погашення кредиту, а саме процентів по кредиту та тіла кредиту, тому з відповідача на користь банку підлягає стягненню заборгованість по кредиту у розмірі 14 975 грн. (15 010-35).

Відповідно до частини першої статті 512 ЦК України визначено, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: 1) передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); 2) правонаступництва; 3) виконання обов`язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); 4) виконання обов`язку боржника третьою особою.

Правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові (ч. 1 ст. 513 ЦК України).

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 514 ЦК України).

Отже, відступлення права вимоги є договірною передачею вимог первісного кредитора новому кредиторові та відбувається на підставі укладеного між ними правочину.

Відповідно до положень статей 1077, 1078 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Відповідно до положень статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

За правилами статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Частиною першою статті 77 ЦПК України визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

У постанові Верховного Суду від 02.11.2021 у справі № 905/306/17 зроблено висновок про те, що для підтвердження факту відступлення права вимоги, фінансова компанія як заінтересована сторона повинна надати до суду докази переходу права вимоги від первісного до нового кредитора на кожному етапі такої передачі. Належним доказом, який засвідчує факт набуття прав вимоги за кредитним договором, є належно оформлені та підписані договори про відступлення права вимоги, реєстр договорів, права вимоги за якими відступаються за умови, що він містить дані за кредитним договором, а також докази на підтвердження оплати за договором.

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 29.06.2021 у справі № 753/20537/18, від 21.07.2021 у справі № 334/6972/17, від 27.09.2021 у справі № 5026/886/2012, від 15.04.2024 у справі № 2221/2373/12.

Надані позивачем копії договорів та витяги з реєстру боржників містять усі необхідні реквізити, зокрема підписи та печатки сторін і в повному обсязі підтверджують факт переходу до позивача права вимоги до ОСОБА_1 за укладеним ним з ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» за Договором № 114798852 від 30.03.2021 року.

Крім того, оскільки предметом судового розгляду є спір про стягнення із відповідача на користь ТОВ «Фінансова компанія «Ейс» заборгованості за кредитним договором, а договори факторингу відповідачем не оспорювалися, у даному випадку слід виходити з презумпції правомірності правочину, а також презумпції обов`язковості виконання договору.

Отже, наявними в матеріалах справи договорами факторингу, витягами з реєстру боржників і прав вимоги, які належно засвідчені печатками та підписами сторін, підтверджується перехід права вимоги до позивача за Договором № 114798852 від 30.03.2021 року.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінансова компанія «Ейс» слід стягнути заборгованість за Договором № 114798852 від 30.03.2021 року у сумі 14 975 грн. 00 коп.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд враховує положення статті 141 ЦПК України, згідно якої судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивачем за подання позовної заяви сплачено 2 422 грн. 40 коп.

Позовні вимоги ТОВ «Фінансова компанія «Ейс» задоволено на 42,14 %.

Разом з тим встановлено, що відповідач ОСОБА_1 є законним представником дитини з інвалідністю, що підтверджується копією посвідчення серії НОМЕР_2 , а відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» Від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються особи з інвалідністю I та II груп, законні представники дітей з інвалідністю і недієздатних осіб з інвалідністю.

Згідно ч. 6 ст. 141 ЦПК України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Частиною 7 цієї ж статті встановлено, якщо інше не передбачено законом, у разі залишення позову без задоволення, закриття провадження у справі або залишення без розгляду позову позивача, звільненого від сплати судових витрат, судові витрати, понесені відповідачем, компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Оскільки позов ТОВ «Фінансова компанія «Ейс» задоволено частково (на 42,14 %), то з позивачу судовий збір в розмірі пропорційному до розміру задоволених позовних вимог 1 020 грн. 80 коп. компенсується за рахунок державного бюджету.

Вирішуючи питання щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу суд зазначає наступне.

Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ЦПК України).

Згідно з частиною 1 статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до пункту 1 частини 3 статті 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи належать витрати на професійну правничу допомогу.

Статтею 137 ЦПК України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до частини 1 статті 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правничої допомоги.

Згідно з пунктом 4 частини 1 статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Відповідно до статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

При подачі позовної заяви до суду позивач ТОВ «ФК «Ейс» заявив вимогу про стягнення витрат на правничу допомогу у розмірі 7 000 грн. та долучив документи на підтвердження понесених даних витрат (копію Договору правничої допомоги № 09/07/25-01 від 09.07.2025 року, укладеного між ТОВ «ФК «Ейс» та АБ «Тараненко та партнери», копію Додаткової угоди № 25770508660 від 09.07.2025 року до Договору правничої допомоги № 09/07/25-01 від 09.07.2025 року, копію Акту прийому-передачі наданих послуг АБ «Тараненко та партнери», копію свідоцтва адвоката про право на зайняття адвокатською діяльністю, копію довіреності адвоката АБ «Тараненко та партнери»).

Відповідно до договору про надання правничої допомоги № 09/07/25-01 від 09.07.2025 року, укладеного між АБ «Тараненко та партнери» та ТОВ «Фінансова компанія «Ейс», за яким адвокатське бюро взяло на себе зобов`язання надавати правничу допомогу в обсязі та на умовах, передбачених цим договором. Гонорар складається з суми вартості послуг, тарифи яких узгоджені сторонами в протоколі погодження вартості послуг до договору (додаток № 1 до договору). Після належного виконання доручення адвокатське бюро надає клієнту акт прийому-передачі наданих послуг.

Відповідно до додатку № 1 до договору про надання правничої допомоги № 09/07/25-01 від 09.07.2025 року сформовано протокол погодження вартості послуг до даного договору.

Згідно із актом прийому-передачі наданих послуг відповідно до договору про надання правничої допомоги № 09/07/25-01 від 09.07.2025 року АБ «Тараненко та партнери» надало ТОВ «Фінансова компанія « Ейс» такі послуги: складання позовної заяви 2 години – 5 000 грн.; вивчення матеріалів справи 2 години - 1000 грн.; підготовка адвокатського запиту 1 година - 500 грн.; підготовка та подача клопотання 1 година - 500 грн. Загальна вартість наданих послуг складає 7 000 грн.

Відповідач ОСОБА_1 у заяві, поданій до суду 11 грудня 2025 року заявив клопотання про зменшення розміру витрат на правничу допомогу у зв`язку з перебуванням на його утриманні дитини з інвалідністю.

Отже, з урахуванням принципів співмірності та справедливості, а також часткового задоволення позовних вимог, суд висновує про стягнення з відповідача ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Ейс» 2 000 грн. витрат на правничу допомогу.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 12, 13, 81, 82, 141, 223, 247, 259, 263-265, 273, 352, 354, 355 ЦПК України, суд

ухвалив:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» заборгованість за Договором кредитної лінії № 114798852 від 30.03.2021 року в сумі 14 975 грн. 00 коп.

В задоволенні решти вимог – відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» 2 000 грн. 00 коп. витрат на правничу допомогу.

Стягнути з державного бюджету на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» 1 020 грн. 80 коп. судового збору.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Хмельницького апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс», код ЄДРПОУ 42986956, адреса: 02175, м. Київ, Харківське шосе, 19, офіс 2005.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_1 .

Повне рішення суду складено 06 березня 2026 року.

Суддя: О.М. Палінчак