Вирок від 26 лютого 2026 р. у справі №683/2236/25 — Хмельницький міськрайонний суд Хмельницької області

Справа № 683/2236/25

Провадження № 1-кп/686/159/26

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

«27» лютого 2026 року м.Хмельницький

Хмельницький міськрайонний суд Хмельницької області, колегіально, у складі: головуючого - судді ОСОБА_1 , суддів: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

з участю секретаря - ОСОБА_4 , прокурора – ОСОБА_5 , потерпілої - ОСОБА_6 , обвинуваченого – ОСОБА_7 та захисника-адвоката ОСОБА_8 , розглянув у відкритому судовому засіданні, в приміщенні суду кримінальне провадження згідно ЄРДР №12025243100000107 від 01.03.2025 року про обвинувачення -

ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та жителя АДРЕСА_1 , українця, громадянина України, з середньо-спеціальною освітою, не одруженого, військовослужбовця Збройних Сил України за контрактом, гранатометника 1 мотопіхотної роти в/ч НОМЕР_1 , солдата, учасника бойових дій, раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого п.4 ч.2 ст.115 КК України,-

ВСТАНОВИВ:

28 лютого 2025 року, приблизно о 21 год.50 хв., ОСОБА_7 , перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, знаходячись у приміщенні будинку АДРЕСА_1 , де він проживав спільно зі своєю бабусею - потерпілою ОСОБА_9 , в ході суперечки з останньою наніс їй руками та ногами велику кількість ударів в область голови, шиї, грудної клітини та верхніх кінцівок.

Внаслідок нанесених ударів, обвинувачений ОСОБА_7 спричинив потерпілій ОСОБА_9 тілесні ушкодження у вигляді: крововиливів по передній поверхні правого плеча в нижній третині, по тильно-зовнішній поверхні правого передпліччя, по зовнішній поверхні лівого ліктьового суглобу, по тильно-внутрішній поверхні лівого передпліччя, по тильній поверхні лівої кисті та пальців, по верхньо-зовнішній поверхні лівого плечового суглобу, поверхневої рани по тильній поверхні лівого передпліччя в нижній третині навколо якої крововилив, які мають ознаки легких тілесних ушкоджень, а також тілесні ушкодження у вигляді політравми: внутрішньочерепної травми, субарахноїдального крововиливу по верхній поверхні обох потиличних доль головного мозку, закритої травми грудної клітки, прямого перелому тіла грудини на межі верхньої та середньої третин, прямих переломів 2, 3, 4, 5, 6 ребер справа по середньо-ключичній лінії; 3, 4, 5, 6 ребер зліва по лінії яка з?єднує 3-є ребро по середньо-пахвинній лінії та 6-те ребро середньо-ключичній лінії; 1, 2, 3 ребер зліва по середньо-лопатковій лінії, непрямого перелому 2-го ребра зліва по середньо-ключичній лінії, крововиливу по ходу органів межистіння, підшкірної гематоми в м?які тканини лівої половини шиї, з переходом на ліву лопаткову ділянку, яка займає всю вказану ділянку, з точками прикладання - зливний крововилив під м?які тканини голови в лівих: скроневій, тім?яній, потиличній ділянках та правих: скроневій, тім?яній, потиличній ділянках, крововиливи в лівій навколоочній ділянці, з переходом на ліву лобну ділянку, в ділянці лівої щоки з переходом на ліве вухо та ліву завушну ділянку, в правій навколоочній ділянці, в лобній ділянці голови посередині дещо справа, в лобній ділянці голови зліва, в ділянці спинки носа, в ділянці верхньої губи з переходом на слизову оболонку, в ділянці нижньої губи зліва, в ділянці підборіддя посередині, в правій завушній ділянці з переходом на мушлю вуха, по боковій поверхні шиї зліва з переходом на ліву лопаткову ділянку, в правій лопатковій ділянці, в проекції 3-8 ребер зліва по середньо-пахвинній лінії, які знаходяться в прямому причинному зв`язку з настанням смерті і мають ознаки тяжких тілесних ушкоджень та від яких ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_9 померла в реанімаційному відділенні КНП «Старокостянтинівська БПЛ».

Вказаними протиправними діями обвинувачений ОСОБА_7 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч.2 ст.121 КК України, тобто - умисне тяжке тілесне ушкодження, що спричинило смерть потерпілого.

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_7 свою вину, як у пред`явленому обвинуваченні - у вчиненні умисного вбивства ОСОБА_9 з особливою жорстокістю так і у обвинуваченні визнаному судом доведеним, тобто в умисному спричинені тяжкого тілесного ушкодження, що спричинило смерть потерпілої, не визнав та заперечував нанесення будь-яких ударів і спричинення тілесних ушкоджень потерпілій ОСОБА_9 за вищевикладених обставин, внаслідок яких настала смерть останньої. При цьому показав, що він являється військовослужбовцем Збройних Сил України за контрактом, останній з яких він уклав в січні 2022 року. До цього часу він також періодично проходив військову службу за контрактом, а у 2018-2019 роках приймав участь в АТО в Донецькій та Луганській областях, являється учасником бойових дій. Після лікування від отриманого поранення, в лютому 2025 року йому було надано відпустку за станом здоров`я, яку він проводив за місце постійного проживання в АДРЕСА_1 , де, крім нього, проживала і власниця вказаного будинку, його бабуся – ОСОБА_9 28 лютого 2025 року він перебував за вказаним місцем проживання та збирався в дорогу, оскільки наступного дня мав повертатися з відпустки до військової частини за місцем проходження військової служби. Упродовж дня він періодично відлучався з будинку, в магазин, до банкомату, щоб зняти грошові кошти, а також, коли ходив до знайомого ОСОБА_10 з яким вживав спиртні напої. Повернувшись після цього, у вечірню пору приблизно о 20 год. додому, перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, він дійсно посварився з бабусею, яка не бажала, щоб він повертався на військову службу. Приблизно о 21 год.15 хв. він відлучився в магазин за цигарками, а коли повернувся приблизно о 22 год., то виявив, що двері хвіртки на подвір`я відчинені, а також вхідні двері до будинку привідкриті. В будинку він виявив бабусю, яка лежала на підлозі, без свідомості. Тілесних ушкоджень у потерпілої він не помітив. Не бачив він також і слідів крові на підлозі, які схожі за коліром. Також він виявив в кухні перевернутий посуд, а в своїй кімнаті перевернуту похідну сумку на підлозі. Перевіривши у потерпілої пульс та дихання, він вирішив, що у ОСОБА_9 заболіло серце чи сталося запаморочення. Після цього він пішов в іншу кімнату за ліками, а коли повернувся приблизно за 5-10 хв., то до будинку зайшли працівники поліції, які відразу почали звинувачувати його у побитті потерпілої.

Незважаючи на заперечення ОСОБА_7 , його винуватість в обвинуваченні визнаному судом доведеним, а саме, в умисному спричиненні потерпілій ОСОБА_9 тяжких тілесних ушкоджень, що спричинили смерть останньої, повністю підтверджується дослідженими в судовому засіданні доказами, зокрема:

- показаннями обвинуваченого ОСОБА_7 про те, що дійсно 28 лютого 2025 року, у вечірню пору, за вищевказаним місцем проживання він перебував у стані алкогольного сп`яніння і при цьому, у нього відбувся конфлікт з потерпілою ОСОБА_9 . Приблизно о 22 год. того ж дня, коли до його помешкання прибули працівники поліції, то в будинку, крім нього і потерпілої, яка з ознаками побиття, без свідомості лежала на підлозі, сторонніх осіб не було;

- показаннями свідка, ОСОБА_11 з яких слідує, що вона разом з чоловіком проживають з потерпілою і обвинуваченим в одному будинку, який поділений на дві половини з окремими входами. 28 лютого 2025 року, у вечірню пору, коли вона перебувала вдома сама, оскільки чоловік був у відрядженні, то чула через стіну спочатку гуркіт та звуки схожі на падіння, а пізніше, приблизно о 21 год. 30 хв., сильні крики потерпілої ОСОБА_9 . Налякавшись, вона побігла до сусідки ОСОБА_12 , яка проживає навпроти частини будинку потерпілої та дружила з останньою, щоб повідомити про такі обставини. Перебуваючи на вулиці, поруч хвіртки ОСОБА_12 , вона почула гучний звук з будинку потерпілої ОСОБА_9 , схожий на падіння серванту з посудом. Після цього, коли вона стукала в двері до ОСОБА_12 , то викликала працівників поліції, які прибули на місце пригоди приблизно через 5-6 хв., а до їх приїзду вона з останньою перебували на вулиці неподалік входу до будинку загиблої, який було видно через освітлення провулку та вона не бачила, щоб хтось виходив чи заходив до будинку ОСОБА_13 . Коли приїхала поліція, то на їх виклик з будинку вийшов ОСОБА_7 .

Крім того, зазначила, що коли ОСОБА_7 був тверезим, то потерпілу він не ображав. Разом з тим, раніше потерпіла ОСОБА_9 скаржилась їй, що ОСОБА_7 в стані алкогольного сп`яніння бив її і вона просила викликати поліцію, якщо ОСОБА_11 почує крики. Один раз вона бачила у потерпілої синьці, а також як декілька разів до потерпілої приїздила поліція;

- показаннями свідка ОСОБА_12 про те, що 28 лютого 2025 року, у проміжок часу приблизно з 21 год. 30 хв. до 22 год., коли вона відпочивала, то до неї постукала сусідка ОСОБА_11 та повідомила, що чула з будинку ОСОБА_9 гуркіт та сильні крики останьої, у зв`язку з чим вона викликала поліцію. Далі, разом з ОСОБА_11 вони знаходились на вулиці і спостерігали за входом до будинку потерпілої ОСОБА_9 , який було видно через освітлення провулку, та з якого ніхто не виходив і куди ніхто не заходив. Через декілька хвилин приїхали працівники поліції, яким вони розповіли про обставини. Також вона бачила, як з будинку виносили потерпілу ОСОБА_9 , яка була побита, а також виводили ОСОБА_7 в кайданках.

Крім того, ОСОБА_12 повідомила, що з потерпілою ОСОБА_9 , яка проживала через провулок навпроти її будинку, вона підтримувала добрі стосунки, вони спілкувались, а також вона пригощала останню їжею. Коли мати ОСОБА_7 – ОСОБА_6 перебувала за кордоном, ОСОБА_9 виховувала і піклувалась про обвинуваченого ОСОБА_7 , якого загалом вона характеризує як добру людину, який не відмовляв в допомозі. Разом з тим, зазначила, що потерпіла ОСОБА_9 скаржилась їй на ОСОБА_7 , який в стані алкогольного сп`яніння ображав її;

- показаннями потерпілої ОСОБА_6 – доньки потерпілої ОСОБА_9 та матері обвинуваченого – ОСОБА_7 , про те, що 28 лютого 2025 року, в день, вона приходила до останніх, які проживають по АДРЕСА_1 та допомагала синові збиратись в дорогу, оскільки наступного дня він мав повертатись на військову службу та залишила їх приблизно о 18 год. Після цього вона неодноразово телефонувала до сина – ОСОБА_7 і просила його не зловживати перед від`їздом спиртними напоями, а також до матері ОСОБА_9 від якої дізналась, що ОСОБА_14 у вечірню пору періодично відлучався з дому. Під час останньої розмови з ОСОБА_9 , приблизно о 21 год.50 хв., у останньої відключився телефон і після цього вона не могла додзвонитись ні до потерпілої ні до обвинуваченого. Через хвилювання, вона разом з чоловіком, на таксі приїхали на місце пригоди, де біля будинку вона побачила працівників поліції, а також двоюрідну сестру ОСОБА_15 та сусідку ОСОБА_16 . При цьому, від ОСОБА_12 вона почула, що її маму - ОСОБА_9 , яку на той момент вже забрала швидка, «вбив її синочок». Тоді ж, під впливом ОСОБА_12 вона дійсно з кулаками накинулась на сина ОСОБА_14 , який знаходився в прихожій будинку і говорив їй, що він цього не робив.

Крім того зазначила, що у сина ОСОБА_14 іноді виникали конфлікти з бабусею - ОСОБА_9 , на побутовому грунті, однак вона переконана, що ОСОБА_14 не міг вбити свою бабусю, оскільки піклувався про останню і допомагав їй матеріально. Після події, вона відвідувала ОСОБА_9 в лікарні, однак остання перебувала без свідомості і не розмовляла, а 03.03.2025 року приблизно о 10 год., коли вона прийшла в лікарню до потерпілої, лікар повідомив їй, що остання померла;

- показаннями свідка ОСОБА_17 – інспектора патрульної поліції про те, що перебуваючи на чергуванні, 28 лютого 2025 року, у вечірню пору, приблизно після 21 год., він, у складі екіпажу, за викликом прибули на місце пригоди, що за адресою: АДРЕСА_1 , де зустріли заявницю. Хвіртка на подвір`я та вхідні двері до будинку потерпілої були закриті, але не на замок. Приблизно 1 хв. вони стукали у двері будинку, після чого їх штовхнули і вони відчинились. В коридорі будинку він побачив, що на підлозі лежала жінка похилого віку з закривавленим обличчям та ознаками побиття, яка дихала, а в кімнаті подалі від потерпілої сидів – обвинувачений ОСОБА_7 , який перебував в стані алкогольного сп`яніння. Вони викликали на місце події швидку допомогу. Далі, на їх прохання, ОСОБА_7 вийшов з будинку, але на запитання не зміг нічого пояснити. Також він бачив в будинку розкидані речі, розбитий посуд, сліди безладу. Перебуваючи на місці пригоди працівниками поліції було оглянуто передню та бокові частини будинку потерпілої, зворотня сторона такого будинку ними не оглядалась. Пізніше на місце пригоди прибула, як з`ясувалось, мати обвинуваченого, яка повідомила, що їй телефонувала потерпіла і сказала, що обвинувачений її б`є.

Також винуватість ОСОБА_7 підтверджується:

- відомостями з рапортів оперативних чергових ВнП №1 ХРУП ГУНП в Хмельницькій області №1961 від 28.02.2025р. про надходження повідомлення від ОСОБА_11 про крики та можливу бійку в буд. АДРЕСА_2 , де проживає бабуся з онуком, який є військовослужбовцем та №1962 та від 28.02.2025 року про госпіталізацію в районну лікарню м. Старокостянтинів, потерпілої ОСОБА_9 у важкому стані з ЗЧМТ у зв`язку з побиттям її онуком;

- даними рапорту оперативного чергового №2014 від 03.03.2025 року щодо повідомлення завідуючого відділенням анестезіології про смерть ОСОБА_9 , яка 28.02.2025 року була доставлена каретою ШМД в районну лікарню м. Старокостянтинів, у важкому стані з ЗЧМТ у зв`язку з побиттям її онуком;

- відомостями з протоколу огляду документа від 16.04.2025 року, з додатком у вигляді диску DVD-R, а саме: компакт- диску DVD-R з наявним на ньому аудіо записом розмов оператора служби «102» з заявниками ОСОБА_18 та ОСОБА_19 щодо повідомлень про подію, яка мала місце 28.02.2025 року та пов`язана з виявленням потерпілої ОСОБА_9 у важкому стані з ЗЧМТ, її госпіталізацію до районної лікарні м. Старокостянтирів у зв`язку з її побиттям онуком;

- даними карти виїзду екстреної медичної допомоги за адресою: АДРЕСА_1 , №538 від 28.02.2025 року щодо госпіталізації потерпілої ОСОБА_9 у зв`язку з травмою;

- даними протоколу огляду документу від 16.04.2025 року з додатком у вигляді диску DVD-R, а саме: компакт- диску DVD-R з наявним на ньому аудіо записом виклику працівником поліції карети ШМД на місце пригоди що по провулку Інтернаціональний, буд.18 в м. Старокостянтинів, у вечірню пору 28.02.2025 року;

- відомостями з протоколу огляду місця події від 28.02.2025 року, проведеного згідно відповідної заяви від 28.02.2025 року, з дозволу ОСОБА_20 , з долученою фототаблицею, якими підтверджується місце скоєння кримінального правопорушення, а саме приміщення будинку, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , де було виявлено та вилучено сліди вчинення кримінального правопорушення, а саме забруднені речовиною бурого кольору, схожою на кров, взуття обвинуваченого, змиви з підлоги речовини бурого кольору, які згідно постанови слідчого від 01.03.2025 року визнано речовими доказами по справі;

- відомостями з протоколу огляду трупа від 03.03.2025р., з долученою фото таблицею та даними лікарського свідоцтва про смерть ОСОБА_9 №411 від 03.03.2025р., якими підтверджується смерть ОСОБА_9 03.03.2025 року в приміщенні КНП «Старокостянтинівська БЛ» внаслідок політравми;

- речовими доказами, а саме: вилученими з місця пригоди одягом та взуттям, забруднених речовиною схожою на кров;

- характер, локалізація, ступінь тяжкості, час та механізм утворення вищезазначених, спричинених потерпілій ОСОБА_9 тілесних ушкоджень ніким з учасників судового розгляду не оспорюєтьбся та підтверджується висновком судово-медичного експерта № 23 від 03.03.2025р. за результатами проведення судово-медичної експертизи трупа ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , де, зокрема, зазначено, що смерть ОСОБА_9 настала від політравми, яка виразилась внутрішньочерепною травмою, субарахноїдальним крововиливом по верхній поверхні обох потиличних доль головного мозку, закритою травмою грудної клітки з множинними 2-бічними переломами ребер, забоєм органів межистіння.

Час настання смерті, який вказаний в виписці з медичної картки стаціонарного хворого №1416 КНП «Старокостянтинівська БПЛ» на ім?я ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , -11.40 год. 03.03.2025р., не суперечить результатам судово-медичної експертизи.

При судово-медичній експертизі трупа ОСОБА_9 виявлено тілесні ушкодження у вигляді політравми: внутрішньочерепної травми, субарахноїдального крововиливу по верхній поверхні обох потиличних доль головного мозку, закритої травми грудної клітки, прямого перелому тіла грудини на межі верхньої та середньої третин, прямих переломів 2, 3, 4, 5, 6 ребер справа по середньо-ключичній лінії; 3, 4, 5, 6 ребер зліва по лінії, яка з`єднає 3-є ребро по середньо-пахвинній лінії та 6-е ребро середьо-ключичній лінії; 1, 2, 3 ребер зліва по середньо-лопатковій лінії, непрямого перелому 2-го ребра зліва по середньо-ключичній лінії, крововиливу по ходу органів межистіння, підшкірної гематоми в м`які тканини лівої половини шиї, з переходом на ліву лопаткову ділянку, яка займає всю вказану ділянку, з точками прикладання – зливний крововилив під м`які тканини голови в лівих: скроневій, тім`яній, потиличній ділянках, крововиливи в лівій навколоочній ділянці, з переходом на ліву лобну ділянку, в ділянці лівої щоки з переходом на ліве вухо та ліву завушну ділянку, в правій навколо очній ділянці, в лобній ділянці голови посередені дещо справа, в лобній голови зліва, в ділянці спинки носа, в ділянці верхньої губи з переходом на слизову оболонку, в ділянці нижньої губи зліва, в ділянці підборіддя посередині, в правій вушній ділянці з переходом на мушлю вуха, по боковій поверхі шиї зліва з переходом на ліву лопаткову ділянку, вправій лопатковій ділянці, в проекції 3-8 ребер зліва по середньо-пахвинній лінії за 2-4 доби до моменту настання смерті, знаходяться в прямому причинному зв`язку з її настанням, і мають ознаки ТЯЖКИХ тілесних ушкоджень.

Крововиливи по передній поверхні правого плеча в нижній третині, по тильно-зовнішній поверхні правого передпліччя, по зовнішній поверхні лівого ліктьового суглобу, по тильно-внутрішній поверхні лівого передпліччя, по тильній поверхні лівої кисті та пальців, по верхньо-зовнішній поверхні лівого плечового суглобу, поверхневої рани по тильніц поверхні лівого передпліччя в нижній третині навколо якої крововилив, які виникли за 2-4 доби до моменту настання смерті, в причинному зв`язку з її настанням не знаходяться, і мають ознаки ЛЕГКИХ тілесних ушкоджень.

Вказані тілесні ушкодження виникли від дій – ударів тупих твердих предметів з обмеженою контактуючою поверхнею, якими могли бути кулаки рук, ноги сторонньої особи, або їм подібні предмети, в будь-якій послідовності в невеликий проміжок часу, що могло мати місце в строк та за обставин, викладених в постанові. В ділянку голови було нанесено не менше ніж 12 ударів, в ділянку шиї не менше ніж 2 удари, в ділянку грудної клітки не менше ніж 6 ударів, в ділянку верхніх кінцівок не меше ніж 10 ударів. При судово-токсикологічній експертизі зразка крові із трупа ОСОБА_9 наявність етилового (винного) алкоголю не виявлено. Кров із трупа ОСОБА_9 відноситься до групи В за ізогемаглютиніном анти-А за ізосерологічною системою АВ0;

- даними висновку експерта-токсиколога №493 від 03.03.2025р. про те, що в зразку крові трупа ОСОБА_9 наявність етилового (винного) алкоголю не виявлено;

- судово-медичний діагноз – політравма підтверджується висновком судово-медичної експертизи шматочків внутрішніх органів трупа ОСОБА_9 №341 від 19.03.2025р., відповідно до якого підтверджується набряк головного мозку. Дрібновогнищевий субарахноїдальний крововилив в головний мозок. В препаратах з м`яких тканин з перелому ребер – вогнищевий крововилив з помірними клітинними реакціями. Фрагментація м`язових волокон міокарда. Помірний набряк строми міокарда. Дрібні ділянки емфіземи з поширеними ділянками дистелектазів у легенях. Дистрофія нирок та печінки. Повнокров`я досліджуваних органів.

- наявність у ОСОБА_7 тілесних ушкоджень підтверджується висновком судово-медичного експерта №67 від 03.03.2025р., відповідно до якого у ОСОБА_7 виявлено тілесні ушкодження у вигляді крововиливу в проекції 3-8 ребер зліва по середньо-пахвинній лінії, який виник від дії – удару тупово твердого предмету; ділянок осадження шкіри по задній поверхні правого та лівого ліктьових суглобів, в ділянці правої лопатки, які виникли від дій – тертя тупих твердих предметів з обмеженою контактуючою поверхнею, за 3-6 діб до моменту обстеження, і відносяться до категорії ЛЕГКИХ тілесних ушкоджень;

- відомостями протоколів отримання зразків для експертизи від 01 та 03.03.2025 року, щодо відібрання у ОСОБА_7 , відповідно, змивів з поверхонь рук та зразків крові для проведення експертних досліджень;

- даними висновку експерта №180 від 02.05.2025 року про те, що кров потерпілої ОСОБА_9 відноситься до групи В з ізогемаглютиніном анти-А за ізосерологічною системою АВ0.

Кров ОСОБА_7 відноситься до групи А з ізогемаглютиніном анти-В за ізосерологічною системою АВ0.

На камуфльованих штанах та на одній шкарпетці, які вилучили в ході затримання ОСОБА_7 , знайдена кров людини, при визначенні групової належності якої виявлений антиген В. Отже, ця кров може належати особі (особам) з групою крові В з ізогемаглютиніном анти-А, в тому числі і потерпілій ОСОБА_9 . На другій шкарпетці слідів крові не виявлено;

- відомостями висновку експерта №181 від 02.05.2025р. з яких слідує, що на парі взуття чорного кольору, які вилучили в ході затримання ОСОБА_7 , знайдена кров людини, яка може належати потерпілій ОСОБА_9 ;

- даними висновку експерта №368 від 21.07.2025р. з яких слідує, що на марлевому тампоні зі змивом з поверхні підлоги кухні, знайдена кров людини, яка може належати потерпілій ОСОБА_9 ;

- вищенаведені показання свідків та дані протоколу огляду місця події події від 28.02.2025 року узгоджуються та підтверджуються даними двох протоколів огляду документів від 14.07.2025 року з фототаблицями, а саме визнаних такими згідно постанови слідчого від 14.07.2025 року відеозаписів з нагрудних камер працівників поліції, які виїздили на місце події, а також даними самих відеозаписів, які на DVD-R дисках долучені в якості додатків до зазначених протоколів;

- відомостями з протоколу пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 13.07.2025 року за участі свідка ОСОБА_21 , про те, що остання серед інших представлених їй фотознімків вказала на зображення ОСОБА_7 , якого вона впізнала за рисами обличчя, зазначивши, що особисто з ним знайома;

- даними протоколу проведення слідчого експерименту за участі свідка ОСОБА_11 та відеозаписом такої слідчої дії від 13.07.2025 року, якими підтверджується, що остання послідовно, і в ході досудового розслідування, надавала аналогічні вищенаведеним показання щодо обставин події та демонструвала такі обставини на місці пригоди;

- про те, що обвинувачений ОСОБА_7 на момент скоєння кримінального правопорушення перебував в стані алкогольного сп`яніння, крім його показань та показань свідків підтверджується також і довідкою лікаря - нарколога №8 від 01.03.2025 року.

Відповідно до висновку судово-психіатричного експерта №291 від 09.04.2025 року ОСОБА_7 на період інкримінованого йому злочину будь-яким психічним захворюванням не страждав, усвідомлював свої дії та міг керувати ними. На даний час ОСОБА_7 будь-яким душевним захворюванням не страждає, може розуміти значення своїх дій та керувати ними. У ОСОБА_7 відхилень у нервово-психічному стані не виявлено. ОСОБА_7 застосування до нього примусових заходів медичного характеру не потребує.

Оцінюючи такі висновки лікарів–судово-психіатричних експертів, суд знаходить їх науково аргументованими та достатньо обґрунтованими, а тому враховуючи і відповідну поведінку обвинуваченого під час судового розгляду, погоджується з такими висновками і визнає – ОСОБА_7 осудним та відповідальним за фактично скоєне.

Відповідно до довідки-вимоги про судимість від 01.03.2025 року ОСОБА_7 раніше до кримінальної відповідальності не притягувався.

Що ж стосується заперечень обвинуваченого ОСОБА_7 у спричинені тяжких тілесних ушкоджень потерпілій ОСОБА_9 , від яких настала смерть останньої, та його припущення про вчинення таких дій невстановленими особами, коли він у вечірню пору з 21 год. 15 хв. до 22 год., 28.02.2025 року відлучався з будинку в магазин за цигарками, то такі суд розцінює, як очевидно мотивовані бажанням уникнути відповідальності за фактично скоєне, суперечливими та не послідовними, такими, що спростовуються вищенаведеними доказами, а відтак не правдивими, а тому суд їх відхиляє.

Так, обґрунтовуючи свою версію про те, що потерпілу могли побити невідомі, які проникли в будинок у його відсутність та вчинили напад на ОСОБА_9 , ОСОБА_7 послався на те, що повертаючись додому виявив привідкриті двері калітки та двері до будинку, окрім лежачої в коридорі на підлозі потерпілої він виявив в кухні перевернутий посуд, а в своїй кімнаті перевернуту сумку на підлозі, а пізніше в ході досудового розслідування, зі слів матері він дізнався, що з будинку пропали грошові кошти, зокрема заощадження потерпілої.

Однак, логічно пояснити суду, чому, виявивши після повернення, в будинку ознаки нападу на потерпілу та пограбування невідомими відразу не викликав на місце пригоди швидку допомогу та поліцію, обвинувачений не зміг. Не пояснив ОСОБА_7 і того, чому не зробив відповідних заяв правоохоронцям і тоді, коли працівники поліції фактично прибули на місце пригоди за викликом ОСОБА_11 , що підтверджується вищевказаними відеозаписами з нагрудних камер працівників поліції.

Разом з тим, такі показання обвинуваченого спростовуються показаннями свідків ОСОБА_11 та ОСОБА_12 про те, що з моменту, коли ОСОБА_11 перебуваючи на вулиці, неподалік подвір`я ОСОБА_9 , почула з будинку потерпілої сильний гуркіт схожий на падіння серванту і до приїзду працівників поліції, калітка на подвір`я, хоча і не на замок, але була зачинена. При цьому, з будинку потерпілої ніхто не виходив і ніхто до будинку, в тому числі обвинувачений, не заходив.

Таким чином, оцінюючи вищенаведені докази, кожен окремо, суд визнає їх належними, допустими та достовірними, оскільки вони узгоджуються між собою, доповнюють один одного і не довіряти таким доказам у суду не має підстав. В сукупності ж, суд визнає такі докази достатніми для висновку поза розумним сумнівом про доведеність винуватості ОСОБА_7 у спричинені за вищевказаних обставин тяжких тілесних ушкоджень потерпілій ОСОБА_9 , внаслідок яких остання померла. Такі дії ОСОБА_7 суд кваліфікує за ч.2 ст.121 КК України, як умисне тяжке тілесне ушкодження, що спричинило смерть потерпілого.

Разом з тим, даючи правову оцінку діям ОСОБА_7 згідно пред`явленого обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого п.4 ч.2 ст.115 КК України – умисному вбивстві, тобто в умисному протиправному заподіянні смерті іншій особі, вчиненому з особливою жорстокістю, суд враховуючи всі досліджені докази в сукупності та встановлені конкретні обставини справи приходить до висновку, що таке обвинувачення поза розумним сумнівом, в частині намірів обвинуваченого вчинити умисне вбивство потерпілої, не знайшло свого підтвердження достатніми доказами, у зв`язку з чим вчинені протиправні дії ОСОБА_7 підлягають перекваліфікації.

При цьому суд виходить з наступного.

Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України в постанові №2 від 07.02.2003 року п.22 - для відмежування умисного вбивства від умисного заподіяння тяжкого тілесного ушкодження, яке спричинило смерть потерпілого (ч.2 ст.121 КК), суди повинні ретельно досліджувати докази, що мають значення для з`ясування змісту і спрямованості умислу винного. Питання про умисел необхідно вирішувати виходячи із сукупності всіх обставин вчиненого діяння, зокрема, враховувати спосіб, знаряддя злочину, кількість, характер і локалізацію поранень та інших тілесних ушкоджень, причин припинення злочинних дій, поведінку винного і потерпілого, що передувала події, їх стосунки. Визначальним при цьому є суб`єктивне ставлення винного до наслідків своїх дій: (при умисному вбивстві настання смерті охоплюється умислом винного, а в разі заподіяння тяжкого тілесного ушкодження, яке спричинило смерть потерпілого, ставлення винного до її настання характеризується необережністю).

Якщо винний діяв з умислом на вбивство, тривалість часу, що минув з моменту заподіяння ушкоджень до настання смерті потерпілого, для кваліфікації злочину як умисного вбивства значення не має.

Аналізуючи докази, що мають значення для встановлення змісту та спрямованості умислу обвинуваченого ОСОБА_7 , при побитті потерпілої ОСОБА_9 , суд виходить із сукупності всіх обставин вчиненого діяння, та враховує спосіб, кількість, характер і локалізацію тілесних ушкоджень, причини припинення злочинних дій, поведінку виного та потерпілої, що передувала події, їхні стосунки, ставлення обвинуваченого до наслідків злочину і приходить до переконання про відсутність у ОСОБА_7 умислу на вбивство ОСОБА_9 .

Сам по собі факт нанесення великої кількості ударів, в тому числі ногами в різні частини тіла, в тому числі в життєво важливі, які не мали характеру поранень, на думку суду, ще не свідчить про наявність умислу на вбивство.

Такі висновки суду підтверджуються, окрім не спростованих показань обвинуваченого ОСОБА_7 про те, що він не бажав та не передбачав смерті потерпілої, і іншими дослідженими в судовому засіданні доказами, а саме: показаннями потерпілої ОСОБА_6 про те, що обвинувачений піклувався про потерпілу і допомагав їй матеріально, свідка ОСОБА_12 , яка, попри зауваження про агресивну поведінку обвинуваченого в стані алкогольного сп`яніння, загалом характеризувала ОСОБА_7 , як добру людину, який допомагав своїй бабусі – потерпілій ОСОБА_9 , яка в свою чергу, його виховувала з малолітнього віку. На користь вищевказаних висновків суду свідчать і показання свідка ОСОБА_11 про те, що після того, як вона перебуваючи на вулиці неподалік будинку потерпілої почула сильний гуркіт, схожий на падіння серванту, і до прибуття працівників поліції на місце пригоди через деякий час, інших звуків чи криків з будинку потерпілої вона не чула, а також показання свідка ОСОБА_17 та дані відеозапису з нагрудних камер поліцейських про те, що на момент прибуття працівників поліції на місце пригоди, обвинувачений ОСОБА_7 будь-яких агресивних дій по відношенню до потерпілої ОСОБА_9 , яка подавала ознаки життя не вчиняв.

Натомість, як слідує зі змісту обвинувального акту і, зокрема, формулювання обвинувачення, в основі обгрунтування правової кваліфікації протиправних дій ОСОБА_7 як умисного вбивства, вчиненого з особливою жорстокістю, орган досудового розслідування і прокурор послались на те, що «обвинувачений, перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, розпочав словесну суперечку з потерпілою, з якою перебуває у родинних відносинах, та в цей час у нього виник злочинний умисел на спричинення смерті останній. Тоді ж, реалізуючи свій злочинний умисел, з мотивів систематичного вчинення домашнього насильства, усвідомлюючи протиправний та суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно-небезпечні наслідки і свідомо бажаючи настання таких наслідків, розуміючи те, що потерпіла є літньою особою із заниженим больовим порогом в силу фізіологічних процесів старіння, бажаючи завдати потерпілій особливих фізичних страждань, діючи з особливою жорстокістю, яка виразилась у надмірності нанесених тілесних ушкоджень, порівняно з необхідним для досягнення злочинної мети, почергово, руками та ногами наніс ОСОБА_9 велику кількість ударів в ділянку голови, шиї, грудної клітини та верхніх кінцівок та розуміючи, що потерпіла перебуває у свідомому та безпорадному стані, залишив її на підлозі кухні, спричинивши особливе фізичне страждання від чисельних тілесних ушкоджень та особливе психологічне страждання, спричинене самоусвідомленням ОСОБА_9 невідворотності настання смерті».

Однак, достатніх та переконливих доказів на підтвердження таких обставин суду не представлено.

Так, на підтвердження умислу обвинуваченого на вчинення умисного вбивства потерпілої з мотивів систематичного вчинення домашнього насильства прокурор представив суду в якості доказів – постанову судді Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області від 02 серпня 2023 року про визнання ОСОБА_7 винним у вчиненні 22.07.2023 року адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.173-2 КУпАП, тобто домашнього насильства відносно потерпілої ОСОБА_9 , що виразилось у висловлюванні в її сторону грубою нецензурною лайкою та погрозами фізичною розправою, внаслідок чого була завдана шкода її психологічному здоров`ю. Крім того, суду представлено показання свідків ОСОБА_11 та ОСОБА_12 про те, що ОСОБА_7 раніше в стані алкогольного сп`яніння поводився агресивно та ображав потерпілу ОСОБА_9 . Проте, вказані докази, з огляду на дату вчинення домашнього насильства, як то 2023 рік, не конкретні показання свідків, щодо часу вчинення агресивних дій та образ ОСОБА_7 потерпілої, враховуючи встановлені судом обставини стосовно перебування обвинуваченого на військовій службі з січня 2022 року і тимчасове його перебування за місцем проживання в лютому 2025 року, у зв`язку з лікуванням після поранення, на думку суду, переконливо не підтверджують інкримінованих обвинуваченому мотивів вчинення злочину, як то – систематичного вчинення домашнього насильства.

Не конкретними та не підтвердженими будь-якими доказами, а відтак такими, що мають характер припущень, суд розцінює вищезазначені в обвинувальному акті твердження органу досудового розслідуваня про те, що: «-обвинувачений бажав настання смерті потерпілої; - що потерпіла є літньою особою із заниженим больовим порогом в силу фізіологічних процесів старіння; - що бажаючи завдати потерпілій особливих фізичних страждань, обвинувачений діяв з особливою жорстокістю, яка виразилась у надмірності нанесених тілесних ушкоджень, порівняно з необхідним для досягнення злочинної мети; - що обвинувачений спричинив особливе фізичне страждання потерпілій від чисельних тілесних ушкоджень та особливе психологічне страждання, спричинене самоусвідомленням ОСОБА_9 невідворотності настання смерті».

Відповідно до ч.3 ст.62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

У зв`язку з наведеним суд перекваліфіковує дії обвинуваченого ОСОБА_7 з п.4 ч.2 ст.115 КК України на ч.2 ст.121 КК України.

Обираючи вид та міру покарання ОСОБА_7 , суд відповідно до вимог ст.65 КК України враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного, обставини, що пом`якшують та обтяжують його покарання.

При цьому, суд приймає до уваги, що обвинувачений скоїв умисний тяжкий насильницький злочин проти життя та здоров`я особи, який характеризується підвищеною суспільною небезпекою, внаслідок якого було спричинено смерть потерпілої. Такий злочин обвинувачений вчинив в стані алкогольного сп`яніння, відносно особи похилого віку, з якою він перебував у сімейних відносинах.

Разом з тим суд враховує, що такий злочин ОСОБА_7 вчинив вперше, раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, на обліках у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, за місцем проходження військової служби характеризується посередньо.

Також суд приймає до уваги, що обвинувачений з малолітнього віку виховувався без батька, після закінчення школи навчався в ПТУ, здобув професію столяра. Суспільно-корисною суд визнає поведінку ОСОБА_7 пов`язану із вступом на військову службу після досягнення повноліття, яку він проходив за контрактом починаючи з 2007 року, з перервами під час яких працював в охороні. У період з 2018 по 2019 рік ОСОБА_7 приймав участь у захисті територіальної цілісності та суверенітету України під час АТО, має статус учасника бойових дій. З січня 2022 року уклав останній контракт на проходження військової служби, приймав участь у бойових діях при захисті України від збройної агресії російської федерації, неодноразово був поранений.

В якості обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_7 відповідно до ч.1 ст.67 КК України суд визнає: вчинення кримінального правопорушення особою, що перебуває у стані алкогольного сп`яніння; вчинення кримінального правопорушення щодо особи похилого віку; вчинення кримінального правопорушення щодо особи з якою винний перебуває у сімейних відносин.

В якості обставин, що пом`якшують покарання обвинуваченого суд відповідно до ч.2 ст.66 КК України визнає суспільно-корисну поведінку обвинуваченого, що передувала вчиненню кримінального правопорушення і пов`язана із захистом Батьківщини під час проходження військової служби, наявність статусу учасника бойових дій.

Враховуючи вищевикладене, конкретні обставини справи, наявність декількох обтяжуючих та пом`якшуючих покарання обставин, приймаючи до уваги позицію прокурора, потерпілої та сторони захисту, суд вважає за можливе та доцільне призначити обвинуваченому ОСОБА_7 покарання за вчинений злочин у виді позбавлення волі, в межах санкції ч.2 ст.121 КК України в середньому розмірі.

Відповідно до ч.5 ст.72 КК України ОСОБА_7 підлягає зарахуванню у строк покарання у виді позбавлення волі, як відбуте термін його попереднього ув`язнення з дня затримання і до дня набрання вироком законної сили.

Враховуючи, що ОСОБА_7 засуджується до покарання у виді позбавлення волі, яке слід відбувати реально, з метою забезпечення виконання вироку суду та продовження існування ризиків, на підставі яких йому було обрано запобіжний захід у виді тримання під вартою, такий запобіжний захід до набрання вироком законної сили – слід залишити без змін.

Згідно ч.4 ст.174 КПК України у зв`язку з минуванням потреби арешт, накладений на майно згідно ухвали слідчого судді Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області від 04.03.2025 року, – підлягає скасуванню.

Відповідно до ст.100 КПК України речові докази по справі, зазначені в постановах слідчого від 16.04.2025 року та 14.07.2025 року, від 01.03.2025р., а саме: - компакт-диски з наявними на них аудіо записами, які зберігаються в матеріалах кримінального провадження – зберігати там же; вилучений одяг та взуття слід повернути за належністю ОСОБА_7 , решту – слід знищити.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. ст. 369-371, 373, 374 КПК України,-

УХВАЛИВ:

ОСОБА_7 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.121 КК України, на підставі якої призначити йому покарання у виді позбавлення волі строком на 8 (вісім) років 6 (шість) місяців.

На підставі ч.5 ст.72 КК України зарахувати у строк призначеного ОСОБА_7 покарання термін його попереднього ув`язнення з моменту затримання, тобто з 01 березня 2025 року до дня набрання вироком законної сили.

До набрання вироком законної сили запобіжний захід ОСОБА_7 залишити попередній – тримання під вартою.

Початок строку відбування покарання ОСОБА_7 рахувати з дня набрання вироком законної сили.

Арешт накладений на майно згідно ухвали слідчого судді Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області від 04.03.2025 року – скасувати.

Речові докази по справі зазначені в постановах слідчого від 16.04.2025 року, 14.07.2025 року та 01.03.2025р., а саме:

- компакт-диск формату DVD-R білого кольору, на якому містяться два файли з аудіо записами, компакт-диск формату DVD-R білого кольору, на якому наявний один файл з аудіо записом та його назвою, компакт-диск форату DVD-R фірми «Media», на якому наявні 6 файлів з відеозаписами та назвами, які приєднані до матеріалів кримінального провадження – зберігати там же;

- змиви слідів булого кольору на поверхнях підлоги, а також змиви з поверхонь рук, які зберігаються в кімнаті речових доказів ВП №1 ХРУП ГУНП в Хмельницькій області - знищити;

- вилучений одяг та взуття, а саме: одну пару зимового взуття чорного кольору марки «Ессо», шкарпетки чорного кольору та камуфляжні (військові) штани, поміщені до сейф-пакету №WAR 181762, які зберігаються в кімнаті речових доказів ВП №1 ХРУП ГУНП в Хмельницькій області - повернути за належністю обвинуваченому ОСОБА_7 .

На вирок може бути подана апеляційна скарга до Хмельницького апеляційного суду через Хмельницький міськрайонний суд Хмельницької області протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а обвинуваченим ОСОБА_7 , який утримується під вартою, в той самий строк з дня вручення йому копії вироку.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Головуючий по справі

Суддя: ОСОБА_1

Судді: ОСОБА_2

ОСОБА_3