Рішення від 24 березня 2026 р. у справі №596/1422/25 — Гусятинський районний суд Тернопільської області

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"25" березня 2026 р. Справа № 596/1422/25

Провадження № 2-о/596/12/2026 Гусятинський районний суд Тернопільської області

в складі : головуючого суду Лисюк І.О.

за участю: секретаря судового засідання Туткалюк В.Р.,

представника заявниціадвоката Квятковського Д.В.

представника заінтересованої особи

Військової частини НОМЕР_1 Кульчицького С.Ф.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в селищі Гусятин в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів цивільну справу за заявою ОСОБА_1 в інтересах якої діє представник адвокат Квятковський Дмитро Васильович, заінтересовані особи: Військова частина НОМЕР_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу,

ВСТАНОВИВ:

Заявниця ОСОБА_1 в інтересах якої діє представник - адвокат Квятковський Д.В. звернулася в суд із заявою про встановлення факту, що має юридичне значення, а саме, просить встановити факт, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 проживали однією сім`єю як жінка і чоловіка без реєстрації шлюбу в період часу з 05 квітня 2024 року до 15 березня 2025 року - день зникнення безвісти поблизу н.п. Шевченко, Покровського району, Донецької області.

Посилаючис на те, що 25 серпня 2020 року у виконавчому комітеті Хоростківської міської ради Гусятинського району Тернопільської області, актовий запис № 28 ОСОБА_1 та ОСОБА_4 зареєстрували шлюб.

ІНФОРМАЦІЯ_3 у них народився син ОСОБА_5 , що підтверджується копією свідоцтва про народження дитини серії НОМЕР_2 від 29.12.2021 року, виданого Гусятинським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Чортківському районі Тернопільської області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ).

12.07.2023 року ОСОБА_4 , пройшов військово-лікарську комісію та йому було вручено повістку із зобов`язанням прибути о 06 год. 00 хв 14.07.2023 для призову на військову службу по мобілізації. В подальшому ОСОБА_4 не прибув за даною повісткою та 01.12.2023 року був засуджений Гусятинським районним судом Тернопільської області за вчинення кримінального правопорушення передбаченого за ст. 336 Кримінального кодексу України. 12 лютого 2024 року ОСОБА_4 добровільно прибув для призову на військову службу по мобілізації та проходив її у військовій частині НОМЕР_3 з місцем дислокації в АДРЕСА_1 . Надалі 21 лютого 2025 року ОСОБА_4 було направлено для проходження військової служби в військовій частині НОМЕР_1 . ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_4 під час виконання бойового завдання по стримуванню російської агресії на позиціях поблизу н.п. Шевченко, Покровського району, Донецької області зник безвісти.

05 квітня 2024 року рішенням Гусятинського районного суду Тернопільської області розірвано шлюб, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_4 , який зареєстрований 25 серпня 2020 року в виконавчому комітеті Хоростківської міської ради Гусятинського району Тернопільської області, актовий запис № 28 (свідоцтво про шлюб серії НОМЕР_4 , видане 25.08.2020 року виконавчим комітетом Хоростківської міської ради Гусятинського району Тернопільської області).

Незважаючи на це, подружжя продовжувало проживати однією сім`єю разом із сином у будинку чоловіка, підтримувало спільний побут, вело спільний бюджет, внаслідок чого заявниця та дитина фактично перебували на утриманні ОСОБА_6 . Після його мобілізації заявниця та її чоловік до 21 лютого 2025 року проживали як одна сім`я, перебували на його утриманні та в подальшому ОСОБА_1 разом із сином залишились у тому самому будинку, доглядає дитину й не має постійного доходу.

10.11.2025 року від представника В/Ч НОМЕР_1 ОСОБА_7 через систему «Електронний суд» надійшли пояснення у справі, згідно яких представник посилається на те, що за правилами статей 13, 81 ЦПК України обов`язок доведення обставин, на які посилаються сторони, покладається на кожну із сторін.

Закон не визначає, які конкретно докази визнаються беззаперечним підтвердженням факту спільного проживання, тому вирішення питання про належність і допустимість таких доказів є обов`язком суду при їх оцінці.

Обов`язковою умовою для визнання осіб членами сім`ї, крім власне факту спільного проживання, є наявність спільного бюджету, спільного харчування, купівлі майна для спільного користування, участі у спільних витратах на утримання житла, його ремонт, надання взаємної допомоги, наявність усних чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням, інших обставин, які засвідчують реальність сімейних відносин.

У заяві заявник ОСОБА_1 вказала, що встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та дружини необхідно їй для отримання грошового забезпечення: військовослужбовця, що виплачується членам сім`ї.

Дане твердження є досить розмитим. Якщо мається на увазі отримання грошового забезпечення особисто ОСОБА_1 , як членом сім`ї, то зазначаємо наступне.

У пункті 6 статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» вказано:

«За військовослужбовцями, захопленими в полон або заручниками, а також інтернованими в нейтральних державах або зниклими безвісти, зберігається виплата грошового забезпечення.

Військовослужбовець має право скласти у письмовій довільній формі особисте розпорядження на випадок захоплення його в полон або заручником, інтернування в нейтральних державах або зникнення безвісти про виплату належного йому грошового забезпечення особі (особам) за його вибором, визначивши розмір частки таких осіб у відсотках (далі - особисте розпорядження на випадок полону).

Порядок підтвердження справжності підпису військовослужбовця на особистому розпорядженні на випадок полону, оформлення та зберігання такого розпорядження та його скасування здійснюються у порядку, передбаченому пунктом 4 статті 16 цього Закону.

У разі відсутності особистого розпорядження на випадок полону грошове забезпечення виплачується дружині (чоловіку), законним представникам малолітніх (неповнолітніх) дітей, дітям з числа осіб з інвалідністю з дитинства (незалежно від віку) або їх законним представникам та батькам військовослужбовців (крім тих із зазначених осіб, які одержують від військовослужбовця аліменти, а також батьків, позбавлених батьківських прав, за умови що ці права не були поновлені). Таким особам рівними частками виплачується частина грошового забезпечення, що в загальній сумі не перевищує 50 відсотків грошового забезпечення, визначеного після здійснення встановлених законом відрахувань.

У разі відсутності особистого розпорядження на випадок полону та осіб, зазначених в абзаці четвертому цього пункту, грошове забезпечення виплачується повнолітнім дітям, рідним братам (сестрам), законним представником яких є військовослужбовець. Таким особам рівними частками виплачується частина грошового забезпечення, що в загальній сумі не перевищує 20 відсотків грошового забезпечення, визначеного після здійснення встановлених законом відрахувань.

У разі відсутності особистого розпорядження на випадок полону та осіб, зазначених в абзацах четвертому - п`ятому цього пункту, належні та не виплачені військовослужбовцям, захопленим у полон або заручниками, а також інтернованим у нейтральних державах або зниклим безвісти, суми грошового забезпечення після оголошення їх судом померлими включаються до складу спадщини.

ОСОБА_4 особистого розпорядження на випадок полону не складав.

Також відсутня інформація про те, що ОСОБА_4 добровільно здався в полон, самовільно залишив військову частину (місце служби) або дезертирував.

Відповідно до абзацу четвертого пункту 6 статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» законодавець включив до кола осіб, яким належить виплачувати грошове забезпечення зниклого безвісти військовослужбовця, саме дружину зниклого безвісти військовослужбовця, тобто жінку, з якою у військовослужбовця укладено шлюб.

Таким чином, Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» чітко визначене коло осіб, яким може здійснюватися виплата грошового забезпечення зниклого безвісти військовослужбовця, до якого заявниця не входить.

Якщо мається на увазі отримання грошового забезпечення ОСОБА_1 , як законним представником спільного сина ОСОБА_5 , то вона і так як законний представник може отримувати грошове забезпечення (якщо не отримує аліменти на сина).

Крім того, у зниклого безвісти ОСОБА_4 є батьки ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_5 ) і ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_6 ), які проживають за адресою АДРЕСА_2 . Вказані особи також входять до кола осіб, яким виплачується грошове забезпечення зниклого безвісти військовослужбовця.

Заявниця ОСОБА_1 в судове засідання не з`явилася.

Представник заявниці адвокат Квятковський Д.В. в судовому засіданні заявлені вимоги підтримав повністю, просив їх задовольнити.

Представник заінтересованої особи Військової частини НОМЕР_1 Кульчицький С.Ф. вважав заяву необгрунтованою з підстав, зазначених в письмових поясненнях, поданих суду.

Заінтересовані особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 в судове засідання не з`явилися, подали спільну заяву в якій визнали заяву про факт спільного проживання однією сім`єю чоловіка та жінки ОСОБА_1 та ОСОБА_4 та підтвердили обставини, які в ній зазначено. Просили розгляд справи провести без участі третіх осіб.

Суд, заслухавши поясення учасників справи, дослідивши письмові докази, приходить до наступного.

ОСОБА_1 та ОСОБА_4 являються батьками ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , що стверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_7 від 29.12.2021 року, виданого Гусятинським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Чортківському районі Тернопільської області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Івано-Франківськ) (а.с.13).

Згідно рішення Гусятинського районного суду Тернопільської області від 05 квітня 2024 року шлюб, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_4 , який зареєстрований 25 серпня 2020 року в виконавчому комітеті Хоростківської міської ради Гусятинського району Тернопільської області, актовий запис №28, розірвано. (свідоцтво про шлюб серії НОМЕР_8 , видане 25.08.2020 року виконавчим комітетом Хоростківської міської ради Гусятинського району Тернопільської області). Рішення суду набрало законної сили.

ОСОБА_1 , ОСОБА_4 та малолітній ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 зареєстровані за адресою: АДРЕСА_2 , що вбачається із Витягів з реєстрації територіальної громади Хоростківської міської ради №2025/006277075 від 14.05.2025 року, №2025/006277712 від 14.05.2025 року, №2025/006277460 від 14.05.2025 року.(а.с.14,15,16)

Згідно Акту №15/13-16 обстеження на факт проживання осіб у будинку за адресою: АДРЕСА_2 складений комісією виконавчого комітету міської ради 12 вересня 2025 року вбачається, що у результаті обстеження виявлено, що за даною адресою згідно реєстру територіальної громади та витягу з ДРРП на нерухоме майно про реєстрацію права власності зареєстровані: власник житла - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 ; дружина власника - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_7 ; син - ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_8 ; невістка - ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_9 ; внук - ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_10 ; внук - ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_11 ; син - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ; невістка - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; внук - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_12 .

За вищевказаною адресою, гр. ОСОБА_4 , 1992 р.н. зареєстрований з 14.03.1998 р. - по т.ч., з липня 2023 р. мобілізований на службу в ЗСУ та 15.03.2025 р. зник безвісти під час виконання бойового завдання по стримуванню російської агресії (Сповіщення № 1/1673 від 24.03.2025р.).

Зі слів власника, дружина сина - ОСОБА_1 , 2001 р.н. зареєстрована та проживає за даною адресою з 03.12.2020 р. - по т.ч. разом із їхнім малолітнім сином - ОСОБА_5 , 2021 р.н., який зареєстрований та проживає з 31.12.2021 р. - по т.ч.

Той факт, що гр. ОСОБА_1 та гр. ОСОБА_5 дійсно проживають за вищезазначеною адресою також підтверджують опитані сусіди: ОСОБА_12 , ОСОБА_13 (а.с.17)

24 березня 2025 р. за № 1/1673 на ім`я ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_13 було надано Сповіщення сім`ї про зникнення безвісти 15.03.2025 року під час виконання бойового завдання по стримуванню російської агресії на позиціях поблизу п.п. Шевченко, Покровського району Донецької області - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .(а.с.20)

24.03.2025р. командира військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_14 на адресу ІНФОРМАЦІЯ_14 надіслано Сповіщення №400 на загиблого (померлого), захопленого в полон або заручником, а також інтернованого або зниклого безвісти військовослужбовця, якому зазначено: «Просимо сповістити громадянку ОСОБА_15 - дружину військовослужбовця, яка проживає: АДРЕСА_2 , тел. НОМЕР_9 , про те що, її чоловік - солдат ОСОБА_16 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , стріледь-номер обслуги механізованого відділення, механізованого взводу, механізованої роти, механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 , призваний до Збройних Сил України ІНФОРМАЦІЯ_15 11.І0.2011 року, зник безвісти 15.03.2024 року під час виконання бойового завдання по стримуванню російської агресії на позиціях поблизу н.п. Шевченко, Покровського району, Донецької області.». (а.с.21)

У Витягу є Єдиного реєстру осіб, зниклих безвісти за особливих обставин №20250508-2032 від 08.05.2025 року містяться відомості про те, що за запитом №О-32750 від 06.05.2025 Олекшій Вікторії Відділенням поліції №3 (селище Гусятин) Чортківського районного управління поліції ГУНП в Тернопільській області внесено відомоств про кримінальне провадження 12025211140000037 від 01.04.2025 про зникнення безвісти особи на території бойових дій (під час воєнних дій) ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .(а.с.22)

Заявниця перебувала на утриманні чоловіка після призову на військову службу, що підтверджується випискою по картковому рахунку з якого вбачається, що вона регулярно отримувала грошові перекази від чоловіка ОСОБА_17 , зокрема: 1)05.04.2024 у розмірі 18000 грн.; 2)08.05.2024 у розмірі 17 000 грн.; 3) 08.06.2024 у розмірі 18 000 грн.; 4) 06.07.2024 у розмірі 18 000 грн.; 5) 31.07.2024 у розмірі 7 500 грн.; 6) 07.08.2024 у розмірі 7000 грн.; 7)22.08.2024 у розмірі 15 000 грн.; 8) 06.09.2024 у розмірі 18 000 грн.; 9) 29.09.2024 у розмірі 20 000 грн.; 10) 30.09.2024 на суму 2 000 грн.; 11) 02.10.2024 у розмірі 9 000 грн. ; 12) 03.10.2024 у розмірі 300 грн.; 13) 05.10.2024 у розмірі 19000 грн.; 14) 12.10.2024 у розмірі 750 грн.; 15) 13.10.2024 у розмірі 200 грн. 16)23.10.2024 у розмірі 19 000 грн.; 17) 05.11.2024 у розмірі 400 грн., 18) 07.11.2024 року у розмірі 18000 грн. та 1000 грн.,19) 10.12.2024 року у розмірі 20000 грн., 20) 13.12.2024 року у розмірі 800 грн., 21) 15.12.2024 року у розмірі 1000 грн., 22) 20.12.2024 року у розмірі 1000 грн., 22) 26.12.2024 року у розмірі 8000 грн., 23)01.01.2025 у розмірі 500 грн., 24) 11.01.2025 року у розмірі 18 000 грн., 25) 26.02.2025 року у розмірі 29999 грн., 26) 06.03.2025 у розмірі 13500 грн. (а.с.24-45).

Видатковою накладною №2108 від 21.08.2024 року та товарними чеками, поданими заявницею підтвержено факт ведення спільного господарства, тобто наявність спільних витрат, купівлі майна для спільного користування, участь у витратах на утримання житла, його ремонт, надання взаємної допомоги.(а.с.46-56, 57,58)

Відповідно до ч. 1 ст. 3, ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів; здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи чи інтереси фізичних осіб у спосіб, визначений законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 293 ЦПК України, окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Згідно з п. 5 ч. 2 ст. 293 ЦПК України, суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

Частинами 1, 2 ст. 315 ЦПК України що суд розглядає справи про встановлення факту: 1) родинних відносин між фізичними особами; 2) перебування фізичної особи на утриманні; 3) каліцтва, якщо це потрібно для призначення пенсії або одержання допомоги по загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню; 4) реєстрації шлюбу, розірвання шлюбу, усиновлення; 5) проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу; 6) належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім`я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім`ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті; 7) народження особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту народження; 8) смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті; 9) смерті особи, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави вважати її загиблою від певного нещасного випадку внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру.

У судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Отже, в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, зокрема якщо: згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; встановлення факту не пов`язується із наступним вирішенням спору про право.

Юридичні факти можуть бути встановлені для захисту, виникнення, зміни або припинення особистих чи майнових прав самого заявника, за умови, що вони не стосуються прав чи законних інтересів інших осіб. У випадку останнього між цими особами виникає спір про право.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі № 320/948/18 (провадження № 14-567цс18) зроблено висновок, що в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, за наявності певних умов, а саме, якщо: згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право. Чинне цивільне процесуальне законодавство відносить до юрисдикції суду справи про встановлення фактів, від яких залежить виникнення, зміна або припинення суб`єктивних прав громадян. Проте не завжди той чи інший факт, що має юридичне значення, може бути підтверджений відповідним документом через його втрату, знищення архівів тощо. Тому закон у певних випадках передбачає судовий порядок встановлення таких фактів.

Справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, належать до юрисдикції суду за таких умов:

- факти, що підлягають встановленню, повинні мати юридичне значення, тобто від них має залежати виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян. Для визначення юридичного характеру факту потрібно з`ясувати мету встановлення;

- встановлення факту не пов`язується з подальшим вирішенням спору про право. Якщо під час розгляду справи про встановлення факту заінтересованими особами буде заявлений спір про право або суд сам дійде висновку, що у цій справі встановлення факту пов`язане з необхідністю вирішення в судовому порядку спору про право, суд залишає заяву без розгляду і роз`яснює цим особам, що вони вправі подати позов на загальних підставах;

- заявник не має іншої можливості одержати чи відновити документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення. Для цього заявник разом із заявою про встановлення факту подає докази на підтвердження того, що до її пред`явлення він звертався до відповідних організацій за одержанням документа, який посвідчував би такий факт, але йому в цьому було відмовлено із зазначенням причин відмови (відсутність архіву, відсутність запису в актах цивільного стану тощо);

- чинним законодавством не передбачено іншого позасудового порядку встановлення юридичних фактів.

З таких же критеріїв виходила Велика Палата Верховного Суду в постанові від 18 січня 2024 року у справі № 560/17953/21 (провадження № 11-150апп23).

У справі, яка є предметом перегляду, заявниця просить встановити факт проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без укладення шлюбу.

Відповідно до частин другої та четвертої статті 3 СК України сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права й обов`язки. Сім`я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства.

Частинами першою та другою статті 21 СК України передбачено, що шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у державному органі реєстрації актів цивільного стану. Проживання однією сім`єю жінки та чоловіка без шлюбу не є підставою для виникнення у них прав та обов`язків подружжя.

Згідно з частиною першою статті 36 СК України шлюб є підставою для виникнення прав та обов`язків подружжя.

У постанові від 03 липня 2019 року у справі № 554/8023/15-ц Велика Палата Верховного Суду зауважила, що, вирішуючи питання про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу, суд має установити факти спільного проживання однією сім`єю; спільний побут; взаємні права та обов`язки (статті 3, 74 СК України).

Таким чином, для встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу потрібно враховувати у сукупності всі ознаки, що притаманні наведеному визначенню, і предметом доказування у таких справах є факти спільного проживання, ведення спільного господарства, наявності у сторін спільного бюджету, проведення спільних витрат, придбання майна в інтересах сім`ї, наявності між сторонами взаємних прав та обов`язків, притаманних подружжю.

Згідно з абзацом п`ятим пункту 6 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 3 червня 1999 року № 5-рп/99 у справі про офіційне тлумачення терміна «член сім`ї» членами сім`ї військовослужбовця є, зокрема, особи, які постійно з ним мешкають і ведуть спільне господарство. До таких осіб належать не тільки близькі родичі (рідні брати, сестри, онуки, дід і баба), але й інші родичі чи особи, які не перебувають з військовослужбовцем у безпосередніх родинних зв`язках (брати, сестри дружини (чоловіка); неповнорідні брати і сестри; вітчим, мачуха; опікуни, піклувальники, пасинки, падчерки й інші). Обов`язковими умовами для визнання їх членами сім`ї, крім спільного проживання, є: ведення спільного господарства, тобто наявність спільних витрат, спільного бюджету, спільного харчування, купівля майна для спільного користування, участь у витратах на утримання житла, його ремонт, надання взаємної допомоги, наявність усних чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням, інших обставин, які засвідчують реальність сімейних відносин. До того ж, цим рішенням Конституційного Суду України визначено таку обов`язкову ознаку члена сім`ї, як ведення спільного господарства.

Отже, законодавство не передбачає вичерпного переліку членів сім`ї та визначає критерії, за наявності яких особи складають сім`ю. Такими критеріями є спільне проживання (за винятком можливості роздільного проживання подружжя з поважних причин і дитини з батьками), спільний побут і взаємні права й обов`язки.

Такого ж висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду в постанові від 22 серпня 2018 року по справі № 644/6274/16-ц (провадження № 14-283 цс 18).

Для встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу потрібно враховувати у сукупності всі ознаки, що притаманні подружжю.

Таким чином, предметом доказування у справах про встановлення факту проживання чоловіка та жінки однією сім`єю без реєстрації шлюбу є факти спільного проживання, ведення спільного господарства, наявності у сторін спільного бюджету, проведення спільних витрат, придбання майна в інтересах сім`ї, наявності між сторонами взаємних прав та обов`язків, притаманних подружжю.

Європейський суд з прав людини, надаючи власне визначення терміну «сімейне життя», вказує на те, що сімейне життя може існувати там, де між особами не існує жодних юридичних зв`язків. Так, у справі «Ельсхольц проти Німеччини» Суд визначив, що «поняття сім`ї (за статтею 8 ЄКПЛ) не обмежується стосунками на основі шлюбу і може охоплювати інші «сімейні» de facto зв`язки, коли сторони проживають разом поза шлюбом».

Нормами Сімейного кодексу України не визначено, які конкретно докази визнаються беззаперечним підтвердженням факту спільного проживання, тому вирішення питання про належність і допустимість таких доказів є обов`язком суду під час їх оцінки.

Закон не визначає, які конкретно докази визнаються беззаперечним підтвердженням факту проживання чоловіка та жінки однією сім`єю без реєстрації шлюбу, тому вирішення питання про належність і допустимість таких доказів є обов`язком суду при їх оцінці.

Для встановлення спільного проживання однією сім`єю до уваги беруться показання свідків про спільне проживання та ведення ними спільного побуту, документи щодо місця реєстрації (фактичного проживання), фотографії певних подій, документи, що підтверджують придбання майна на користь сім`ї, витрачання коштів на спільні цілі (фіскальні чеки, договори купівлі-продажу, договори про відкриття банківського рахунку, депозитні договори та інші письмові докази) тощо.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Повно та всебічно дослідивши обставини справи, перевіривши їх доказами, які оцінено на предмет належності, допустимості, достовірності, достатності та взаємного зв`язку, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про доведення заявницею факту її проживання із ОСОБА_4 однією сім`єю як чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу, оскільки вони разом проживали, були пов`язані спільним побутом, мали взаємні права та обов`язки.

Таким чином, з наведеного можна дійти висновку, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 дійсно проживали однією сім`єю, як чоловік та дружина без реєстрації шлюбу в період часу з 05 квітня 2024 року до 15 березня 2025 року. Вказана обставина підтверджується дослідженими у ході розгляду справи доказами та показами свідка.

Згідно із вимогами ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Отже, надані заявником докази, суд визнає належними і допустимими, оскільки ці докази містять у собі інформацію щодо предмета розгляду, і в своїй сукупності підтверджують факт проживання однією сім`єю, як чоловіка та дружини без реєстрації шлюбу ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 за вказаний у заяві період.

Факт, про встановлення якого просить заявниця, має для неї юридичне значення, оскільки це є підставою для проведення дій юридичного характеру.

Враховуючи викладене, дослідивши обставини справи, перевіривши їх доказами, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємозв`язок доказів у їх сукупності, вирішуючи заяву у межах заявлених вимог, з урахуванням принципів розумності, справедливості та виваженості, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволенні вимог за заявою.

Керуючись ст. 2, 10, 11, 247, 258, 259, 263-265, 293, 294, 315, 319, 354, 355 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Заяву ОСОБА_1 в інтересах якої діє представник адвокат Квятковський Дмитро Васильович, заінтересовані особи: Військова частина НОМЕР_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу, задовольнити.

Встановити факт проживання однією сім`єю, як чоловіка та дружини без реєстрації шлюбу ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 в період часу з 05 квітня 2024 року до ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Апеляційна скарга подається до Тернопільського апеляційного суду або через Гусятинський районний суд Тернопільської області.

Повний текст рішення складено 25 березня 2026 року.

Суддя Гусятинського районного суду

Тернопільської області Ірина ЛИСЮК