Рішення від 23 березня 2026 р. у справі №308/17731/25 — Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області

Справа № 308/17731/25

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 березня 2026 року місто Ужгород

Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області в складі головуючого - судді Фазикош: О.В., за участю секретаря Теляєва К.Р., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , в інтересах якої діє представник адвокат Шпуганич Василь Петрович, до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості в порядку регресу,

ВСТАНОВИВ:

Позивач - ОСОБА_1 , в інтересах якої діє представник адвокат Шпуганич Василь Петрович, звернулася до Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області із позовною заявою до відповідача ОСОБА_2 про стягнення заборгованості в порядку регресу.

Ухвалою судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 10.12.2025, вказану позовну заяву залишено без руху.

Ухвалою судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 19.12.2025 у справі відкрито провадження, постановлено розгляд справи проводити в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Позов обґрунтовано тим, що 22.02.2022 між з АТ "Сенс Банк" та ОСОБА_3 укладено угоду про надання споживчого кредиту №501437256. Мета отримання кредиту на споживчі цілі, строк кредитування 60 місяців, дата повернення кредиту 22.02.2027 року.

09.05.2024 р. позивачка змінила прізвище з ОСОБА_4 на ОСОБА_5 .

У позовній заяві вказано, що питання отримання коштів було предметом перевірки у справі 308/17670/23. Рішенням Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 04.04.2025 року, суддя Шепетко І.О. у справі 308/17670/23 яке залишено без змін постановою Закарпатського апеляційного суду від 06.11.2025 р. за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 треті особи що не займають самостійні вимоги на предмет спору Акціонерне товариство СЕНС Банк, ОСОБА_6 , порядку поділу спільного сумісного майна подружжя. Вказаним рішенням, крім іншого: визнано кредитні кошти, отримані за офертою-угодою про надання споживчого кредиту №501437256 від 22.02.2022, укладеним між АТ «Альфа-Банк» назва з 01.12.2022 р. змінена на АТ "СЕНС БАНК» та ОСОБА_2 таким, що є спільним борговим зобов`язанням подружжя ОСОБА_3 та ОСОБА_2 та здійснено поділ боргового зобов`язання (тіла, відсотків та інших платежів) у рівних частках по 1/2, а саме: - за ОСОБА_3 визнано особистий борг у сумі основного зобов`язання (тіла) 111000,00 грн. за офертою та угодою про надання споживчого кредиту №501437256 від 22.02.2022 та відсотків, інших супутніх платежів з цієї суми; - за ОСОБА_2 визнано особистий борг у сумі основного зобов`язання (тіла) 111000,00 грн. за офертою та угодою про надання споживчого кредиту №501437256 від 22.02.2022 та відсотків, інших супутніх платежів з цієї суми.

Окрім того, як вказує представник позивача: у справі 308/17670/23 суд встановив що ОСОБА_3 та ОСОБА_7 з 27.07.2017 р. року перебували у зареєстрованому шлюбі, який 27.09.2022 рішенням Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області розірвано. Від шлюбу сторони мають спільного сина ОСОБА_8 2019 р.н., який проживає разом з позивачкою. Також у позові наведено перелік майна та зобов`язань, що за час перебування у шлюбних відносинах було набуто у власність подружжям.

Представник позивача зазначає, що станом на 24 листопада 2025 року заборгованість за кредитним договором № 501437256 погашена повністю що підтверджується доданою до позовної заяви довідкою АТ "СЕНС БАНК". У період з 22.02.2022 по 22.11.2025 у межах кредитного договору сплачено коштів на суму 457622 (чотириста п`ятдесят сім тисяч шістсот двадцять дві) грн. 12 коп. з яких: 222 000 (двісті двадцять дві тисячі) гривень 00 коп. по тілу кредиту (позики), та 235622 (двісті тридцять п`ять тисяч шістсот двадцять дві) тисячі 12 коп. сплата відсотків по кредиту. Інші платежі як неустойка за кредитом не нараховувались та не сплачувались.

Так, представник позивача зазначає, що виходячи з рівності сторін договору та поділу грошового зобов`язання у позивачки виникло право зворотної вимоги до відповідача на суму що становить половину сплаченого зобов`язання. Відповідач повертати позику самостійно не має наміру через що позивачка вимушена звертатися до суду за захистом порушеного права.

У позові міститься покликання на ст. 202, ч.ч.1,2, ст. 207, 544 ч.1 ст. 1054 ЦК України, ч. 1 ст. 21, ст. 36 СК України, постанови ВСУ від 05.10.2021 року, справа № 755/16464/20, від 07 вересня 2016 року у справі № 6-801цс16, від 06 червня 2018 року у справі № 712/6574/16-ц, від 03 листопада 2023 р. у справі № 308/7268/17. Таким чином, якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сім`ї, то цивільні права та обов`язки за цим договором виникають в обох із подружжя.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 5, 19, 58, 62, 174-177, 184, 274, 277 ЦПК України, ст.ст. 19, 55, 124 Конституції України, 11, 202, 207, 509, 526, 530, 544, 598-599, 625, 1046-1050, 1054 ЦК України, позивач просить: стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса проживання: АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса проживання: АДРЕСА_2 ) грошові кошти в сумі 228 811 (двісті двадцять вісім тисяч вісімсот одинадцять) гривень 06 коп. за кредитною угодою № 501437256 від 22.02.2022р., витрати за надання правничої допомоги в сумі 10000 (десять тисяч ) грн. 00 коп. та витрати по сплаті судового збору в сумі 1830.45 грн. сплачених при зверненні з позовом.

На адресу суду відзиву на позовну заяву, інших заяв, пояснень, клопотань від сторін по справі не надходило.

Згідно ч.5 ст. 279 ЦПК України суд розглянув справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи в разі якщо відповідно до положень цього кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка є невід`ємною частиною національного законодавства, кожна людина при визначенні її громадянських прав і обов`язків має право на справедливий судовий розгляд. У пункті 35 рішення від 12 березня 2009 року у справі «Плахтєєва та Плахтєєв проти України» (заява № 20347/03; рішення від 12 березня 2009 року) Європейський суд з прав людини вкотре наголосив на гарантованому кожній особі праві на звернення до суду з позовом щодо її прав та обов`язків цивільного характеру.

Згідно з ч. 1 ст. 4, ч. 1 ст. 5 ЦПК України, кожна особа має право у порядку, встановленим цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів, а суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

В силу положень ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, у межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Згідно ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно ч.1 ст.76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно ч.ч.1-4 ст.77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Суд вважає, що кожна із сторін по даній справі була належним чином поінформована про право надати суду будь-які докази для встановлення наявності або відсутності обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, а також прокоментувати їх. Крім того, сторони по справі не були позбавлені можливості повідомити суду й інші обставини, що мають значення для справи.

Отже, кожній стороні надавалася розумна можливість представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони.

Згідно із ч.4 ст.12 ЦПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч. ч. 1, 6 ст. 81 ЦПК України).

Статтею 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до ч.ч. 4,5 ст. 81 ЦПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, проте можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені.

Дослідивши докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, суд приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що ОСОБА_3 та ОСОБА_2 з 27.07.2017 року перебували у зареєстрованому шлюбі, який 27.09.2022 рішенням Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області розірвано. Від шлюбу сторони мають спільного сина - ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який проживає разом з позивачкою.

Згідно позовної заяви з початку повномасштабного вторгнення рф відповідач 24.02.2022 виїхав за кордон та перестав підтримувати будь-які контакти з родиною. Подружжя розлучилось.

За час перебування у шлюбних відносинах подружжям було набуто у власність наступне майно та зобов`язання: житловий будинок за ціною 308 274,80 грн.; земельну ділянку за ціною 50 860,03 грн.; транспортний засіб марки ВАЗ модель 211440-середня ринкова вартість складає 94264,00 грн.; транспортний засіб марки КАМАЗ модель551-середня ринкова вартість складає 305724,00 грн; боргові зобов`язання на загальну суму 222 000,00 грн. перед АТ «Альфа-Банк» та 35 000,00 дол. США перед ОСОБА_9 .

З матеріалів справи встановлено, що згідно рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 04 квітня 2025 року (справа № 308/17670/23), яке залишено в силі постановою Закарпатського апеляційного суду 06 листопада 2025 року, задоволено позов ОСОБА_3 до ОСОБА_2 , треті особи, що не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору Акціонерне товариство «Сенс Банк», ОСОБА_9 , про поділ спільного майна подружжя.

В порядку поділу спільного сумісного майна подружжя: визнано кредитні кошти, отримані за офертою-угодою про надання споживчого кредиту №501437256 від 22.02.2022, укладеним між АТ «Альфа-Банк» та ОСОБА_3 таким, що є спільним борговим зобов`язанням подружжя ОСОБА_3 та ОСОБА_2 та здійснити поділ боргового зобов`язання (тіла, відсотків та інших платежів) у рівних частках по 1/2, а саме: за ОСОБА_3 визнати особистий борг у сумі основного зобов`язання (тіла) - 111 000,00 грн. за офертою та угодою про надання споживчого кредиту №501437256 від 22.02.2022 та відсотків, інших супутніх платежів з цієї суми; за ОСОБА_2 визнати особистий борг у сумі основного зобов`язання (тіла) - 111 000,00 грн. за офертою та угодою про надання споживчого кредиту №501437256 від 22.02.2022 та відсотків, інших супутніх платежів з цієї суми.

Також, визнано боргове зобов`язання від 12.04.2021 перед ОСОБА_9 в розмірі 35 тис. доларів США, строк виконання до 12.04.2024 таким, що є спільним борговим зобов`язанням подружжя ОСОБА_3 та ОСОБА_2 та здійснити поділ боргового зобов`язання у рівних частках по 1/2, а саме: за ОСОБА_3 визнати особистий борг у сумі 17 500 доларів США за борговим зобов`язанням від 12.04.2021 перед ОСОБА_9 зі строком виконання до 12.04.2024; за ОСОБА_2 визнати особистий борг у сумі 17 500 доларів США за борговим зобов`язанням від 12.04.2021 перед ОСОБА_9 зі строком виконання до 12.04.2024;

Суд вважає, що позивач обґрунтованість своїх вимог довів наданими суду доказами .

Згідно матеріалів справи: 22.02.2022 між з АТ "Сенс Банк" та ОСОБА_3 укладено угоду про надання споживчого кредиту №501437256. Мета отримання кредиту на споживчі цілі, строк кредитування 60 місяців, дата повернення кредиту 22.02.2027 року.

Вказане підтверджується наявними у матеріалах справи доказами, зокрема копією договору оферти, паспортом кредиту,акцептом на укладення угоди про надання споживчого кредиту; додатком №1 до Угоди про надання кредиту.

На момент укладання вказаного договору позивач перебувала в зареєстрованому шлюбі із відповідачем по справі ОСОБА_2 .

Судом встановлено (з ЄРСР), що рішенням Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 27 вересня 2022 року №303/4465/22, задоволено позов ОСОБА_3 , та розірвано шлюб укладений 27.07.2017 року шлюб між та ОСОБА_2 який був зареєстрований у відділі державної реєстрації актів цивільного стану у місті Ужгороді Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ), актовий запис №493.

Вказані обставини встановлені у справі 308/17670/23 також, та не оспорюються сторонами по справі.

Окрім того, згідно вказаного рішення, суд констатував, що позивачкою належними і допустимими доказами доведено факт отримання позики та кредитних коштів в інтересах сім`ї, а саме для придбання та утримання спільного майна подружжя, при цьому відповідач власних доказів на спростування позиції позивачки не надав, фактів використання позивачкою кредитних коштів в особистих інтересах не на користь сім`ї суду не навів.

Таким чином, якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сім`ї, то цивільні права та обов`язки за цим договором виникають в обох із подружжя.

ОСОБА_3 змінила прізвище на « ОСОБА_5 », що підтверджується копією свідоцтва про шлюб від 09 травня 2024 року серії НОМЕР_3 .

На підставі ст. 57 ЦПК України доказами по справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановить наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин ,які мають значення по справі. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема , звуко - і відеозаписів, висновків експертів.

Згідно вимог ст.58 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до уваги докази, які не стосуються предмета доказування.

На підставі ст. 1046 Цивільного Кодексу України за договором позики одна сторона(позикодавець) передає у власність другій стороні(позичальникові) грошові кошти або інші речі, які визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів(суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей , визначених родовими ознаками.

На підставі ст. 16 Цивільного Кодексу кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, одним з способів захисту цивільних прав та інтересів можуть бути визнання права, визнання правочину недійсним, відновлення становища, яке існувало до правопорушення і інше.

Згідно вимог ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона(боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони(кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право від боржника вимагати виконання його обов`язку.

На підставі ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника відсотків від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання відсотків встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір відсотків ,то їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного Банку України…

Згідно наданих позивачем доказів, а саме довідки про закриття кредиту: клієнт/позичальник: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , (РНОКПП: НОМЕР_2 Серія/номер паспорту: НОМЕР_4 Ким видано документ: 2123 Коли видано документ: 24.05.2024 Адреса реєстрації: АДРЕСА_3 ) № C-SE 20251125/418218 від 25.11.2025 08:22:02 позичальник станом на 25.11.2025 08:22:02 заборгованості перед АТ «СЕНС БАНК» за кредитним договором № 501437256 від 22.02.2022р. не має. Кредитний договір закрито.

Згідно розрахунку заборгованості за кредитом: позичальник ОСОБА_1 ; номер кредитного договору 501437256 від 22.02.2022; сума кредиту 222 000,00; валюта звіту Гривня; станом на 26.11.2025,- у період з 22.02.2022 по 22.11.2025 у межах кредитного договору сплачено коштів на суму 457622 (чотириста п`ятдесят сім тисяч шістсот двадцять дві) грн. 12 коп. з яких: 222 000 (двісті двадцять дві тисячі) гривень 00 коп. по тілу кредиту (позики), та 235622 (двісті тридцять п`ять тисяч шістсот двадцять дві) тисячі 12 коп. сплата відсотків по кредиту. Інші платежі як неустойка за кредитом не нараховувались та не сплачувались.

Для врегулювання спорів, які виникають із майнових відносин подружжя, у тому числі колишнього, поряд із застосуванням норм ЦК України підлягають застосуванню норми СК України. Разом із тим, нормами ЦК України та СК України прямо не врегульовано питання поділу боргового зобов`язання між колишнім подружжям.

Відповідно до частини третьої статті 368 ЦК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст.60 Сімейного Кодексу України, майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).

Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Відповідно до ч.ч.1,3 ст.61 СК України , об`єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту.

Якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сім`ї, то гроші, інше майно, в тому числі гонорар, виграш, які були одержані за цим договором, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Статтею 70 СК України, передбачено, що у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

При вирішенні спору про поділ майна суд може відступити від засади рівності часток подружжя за обставин, що мають істотне значення, зокрема якщо один із них не дбав про матеріальне забезпечення сім`ї, ухилявся від участі в утриманні дитини (дітей), приховав, знищив чи пошкодив спільне майно, витрачав його на шкоду інтересам сім`ї.

За рішенням суду частка майна дружини, чоловіка може бути збільшена, якщо з нею, ним проживають діти, а також непрацездатні повнолітні син, дочка, за умови, що розмір аліментів, які вони одержують, недостатній для забезпечення їхнього фізичного, духовного розвитку та лікування.

Розірвання шлюбу не припиняє права спільної сумісної власності на майно, набуте за час шлюбу (частина перша статті 68 СК України). Дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу (частина перша статті 69 СК України).

П.24 Постанови Пленуму Верховного Суду України№11 від 21.12.2007 року « Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» передбачає : « До складу майна, що підлягає поділу включається загальне майно подружжя, наявне у нього на час розгляду справи, та те, що знаходиться у третіх осіб. При поділі майна подружжя враховуються також борги подружжя та правовідносини за зобов`язаннями, що виникли в інтересах сім`ї (ч.4 ст.65 СК).

Згідно висновків Верховного Суду України від 20 лютого 2013 року у справі №6-163 цс 12 зазначив, що договір, укладений одним з подружжя в інтересах сім`ї, створює обов`язки для другого з подружжя, якщо майно, одержане за цим договором, використане в інтересах сім`ї.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 30 червня 2020 року (справа № 638/18231/15-ц провадження № 14-712 цс 19) виснувала, що …правовий режим спільної сумісної власності подружжя, винятки з якого прямо встановлені законом, передбачає нероздільність зобов`язань подружжя, що за своїм змістом свідчить саме про солідарний характер таких зобов`язань, незважаючи на відсутність в законі прямої вказівки на солідарну відповідальність подружжя за зобов`язаннями, що виникають з правочинів, вчинених в інтересах сім`ї.

Отже, усуваючи наведений законодавчий недолік, Велика Палата Верховного Суду погодилась з відповідним висновком Верховного Суду України, викладеним у постановах від 27 квітня 2016 року у справі № 537/6639/13-ц (провадження № 6-486цс16) та від 14 вересня 2016 року у справі № 334/5907/14-ц (провадження № 6-539цс16), про солідарний характер відповідальності подружжя за зобов`язаннями, що виникають з правочинів, вчинених в інтересах сім`ї, якщо інше не передбачене такими правочинами….

Відповідно до статті 541 ЦК України солідарний обов`язок або солідарна вимога виникають у випадках, встановлених договором або законом, зокрема у разі неподільності предмета зобов`язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 543 ЦК України у разі солідарного обов`язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов`язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.

Якщо один із колишнього подружжя в повному обсязі виконав зобов`язання, то він у порядку частини першої статті 544 ЦК України має право на зворотну вимогу (регрес) до іншого з подружжя у відповідній частині.

Всі викладені обставини беззаперечно свідчать про те, що вказана позика позивачем була отримана в інтересах сім`ї та що вказаний факт встановлено попередніми судовими рішеннями.

Також, як вказано вище, отримані кошти за офертою-угодою про надання споживчого кредиту №501437256 від 22.02.2022, укладеним між АТ «Альфа-Банк» та ОСОБА_3 таким, визнано спільним борговим зобов`язанням подружжя ОСОБА_3 та ОСОБА_2 та здійснено поділ боргового зобов`язання (тіла, відсотків та інших платежів) у рівних частках по . Поряд із цим позивачем повністю погашено заборгованість станом на момент звернення із даним позовом до суду, згідно розрахунку заборгованості останній платіж по кредиту внесено 21.11.2025.

Відповідачем, не подано відзиву на позовну заяву, не спростовані доводи позивача щодо повернення коштів за договором позики вже після розірвання шлюбу та за рахунок особистих коштів позивача та не надано доказів того, що грошові кошти на погашення заборгованості за договором позики повернуті за рахунок спільних коштів подружжя.

Суд, у відповідності до ст. 12 ЦПК України, зберігаючи об`єктивність і неупередженість, роз`яснює у учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; сприяв учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом.

На підставі викладеного, суд вважає, що позивачем доведені належними та допустимими доказами обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги, і приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 , є законними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі, а з відповідача на користь позивача підлягають стягненню грошові кошти в сумі 228 811 (двісті двадцять вісім тисяч вісімсот одинадцять) гривень 06 коп. за кредитною угодою № 501437256 від 22.02.2022р.

Судові витрати зі сплати судового збору, що понесені та документально підтверджені позивачем у розмірі 1830,45 грн., в порядку ст. 141 ЦПК України підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Щодо стягнення із відповідача на користь позивача витрати за надання правничої допомоги в сумі 10 000 (десять тисяч ) грн. 00 коп. то суд вважає за необхідне вказати на те, що:

Згідно договору про надання правової допомоги від 24.11.2026,укладеного між адвокатом Шпуганич В.П. та ОСОБА_1 (позивачем), договір діє до виконання сторонами своїх зобов`язань, але не довше ніж 01.12.2026.

Вказаним Договором передбачено розмір гонорару в сумі 10000 грн., вартість години роботи становить 2000 грн.

У позовній заяві вказано на те, що у випадку встановлення договором фіксованого розміру гонорару, не обов`язково зазначати витрачений адвокатом час в детальному описі робіт чи в акті (ВС ВП, справа №922/1964/21 від 16.06.2022 р.) Разом з тим представник позивача зазначає що отримав від адвоката наступні послуги: Консультації правового характеру (орієнтовний час 1 год.), підготовка доказової бази щодо подачі позову (орієнтовний час 1 год.); складення позовної заяви (орієнтовний час 2 год.), Участь у судових засіданнях суду першої інстанції дистанційно чи за адресою суду (орієнтовний час 2 год.). Вартість виконаних робіт (наданих послуг) за згодою сторін у договорі визначено в сумі 10000.00 грн.

Варто зазначити, що розгляд справи здійснено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, судові засідання не проводилися.

Згідно наведеного в позовній заяві переліку додатків до заяви додано: заначений вище договір про надання правової допомоги, проте не додано документів на підтвердження понесених позивачем витрат пов`язаних з наданням їй правничої допомоги.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Відповідно до п. 6, 9 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Згідно зі ст. 19 Закону видами адвокатської діяльності, зокрема, є: складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру.

Статтею 30 Закону передбачено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація та досвід адвоката, фінансовий стан клієнта й інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним і враховувати витрачений адвокатом час.

За змістом ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову.

Згідно з правилами п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача.

З точки зору ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою та не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи зокрема на складність справи, витрачений адвокатом час.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Велика Палата Верховного Суду в додатковій постанові від 19 лютого 2020 року у справі №755/9215/15-ц вказує на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Своєю чергою, в постанові Верховного Суду від 09 жовтня 2020 року у справі № 509/5043/17 зазначено, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі.

На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг тощо), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).

Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.

Відповідач клопотання про зменшення витрат на професійну правничу допомогу не подавав.

Глава 52 ЦК України визначає загальні поняття та принципи будь-якого цивільного договору, включаючи договір про надання послуг.

Стаття 632 ЦК України регулює поняття ціни договору. За приписами вказаної статті ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін, зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом, а якщо ціна у договорі не встановлена і не може бути визначена виходячи з його умов, вона визначається виходячи із звичайних цін, що склалися на аналогічні товари, роботи або послуги на момент укладення договору.

Тобто, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити з встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність». Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом, і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю. Суд не має права його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта. Однак, за наявності заперечень учасника справи, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені, з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.

12.05.2020 Велика Палата Верховного Суду ухвалила постанову у справі № 904/4507/18 (провадження № 12-171гс19), в якій підтвердила свій висновок, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також з критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19)), та зазначила, що не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема у випадку укладення ними договору, що передбачає сплату адвокату "гонорару успіху", у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, враховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність (пункт 5.44).

Отже, підсумовуючи викладене, можна зробити висновок, що ЦПК України передбачено такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру, з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

В додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 червня 2022 року у справі № 910/12876/19 (провадження № 12-94гс20) роз`яснено, що в цілому нормами процесуального законодавства передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат, як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова ухвала Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.12.2021 у справі № 927/237/20).

Такі самі критерії, як зазначено вище, застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява № 19336/04).

У постанові ВП ВС від 22.05.2024 № 227/2301/21 зазначено, що «у квитанції до прибуткового касового ордера № 1 від 06 червня 2023 року вказано про сплату 32 000 грн з підставою платежу «договір про надання правничої допомоги від 06.06.23 № 06/06» (т. 2, а.с. 184).

У тексті договору та квитанції відсутні будь-які посилання на те, що правнича допомога надавалась адвокатом саме у справі № 227/2301/21. Інших доказів, які б свідчили про пов`язаність договору, а відповідно й сплаченого позивачем гонорару із цією справою, суду не надано. Приведення у тексті відзиву на касаційну скаргу опису робіт, наданих адвокатом, таким доказом бути не може.»

Так ВП ВС, дійшла висновку про недоведеність позивачем належними та допустимими доказами його вимоги про відшкодування витрат, понесених на правову допомогу в цій справі. При цьому слід наголосити, що не можуть бути покладені на відповідача (відповідачів) витрати на правову допомогу, надані в інших судових справах або за представлення інтересів особи в інших органах, організаціях та установах, що не пов`язані з розглядом справи № 227/2301/21.

У справі що розглядається, суд вважає, що стороною позивача надано докази на підтвердження факту існування договірних відносин щодо надання ОСОБА_1 , юридичних послуг.

Згідно умов договору: Адвокат надає Замовнику консультаційні та юридичні послуги щодо захисту інтересів останнього перед фізичними та юридичними особами, в органах державної влади, органах місцевого самоврядування, а також в загальних, судах України усіх інстанцій у спорах з гр. ОСОБА_2 щодо поділу спільної сумісної власності та грошових зобов`язань у період шлюбу.

Згідно з пунктом 6.4 договору результати виконаних робіт, їх вартість, кількість витраченого часу відображаються в акті виконаних робіт.

Однак окрім договору в додатку до позовної заяви документів передбачених п. 6.4 не подано до суду. Приведення у тексті позовної заяви опису робіт, наданих адвокатом, не є підтвердженням понесених позивачем витрат на правову допомогу.

Суд констатує, що жодних квитанцій, рахунків чи акту приймання виконаних робіт матеріали справи не містять.

Ураховуючи наведене вище, суд дійшов висновку про відсутність підстав для стягнення із відповідача на користь позивача 10 000 грн. у якості відшкодування витрат на правничу допомогу у зв`язку з недоведеністю їх понесення у цій справі.

Керуючись ст. ст. 2, 3, 10-12, 13, 81, 82, 133, 137, 141, 263-265ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 , в інтересах якої діє представник адвокат Шпуганич Василь Петрович, до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості в порядку регресу,- задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса проживання: АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса проживання: АДРЕСА_2 ) грошові кошти в сумі 228 811 (двісті двадцять вісім тисяч вісімсот одинадцять) гривень 06 коп. за кредитною угодою № 501437256 від 22.02.2022 р. та витрати по сплаті судового збору в сумі 1830,45 грн. сплачених при зверненні з позовом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції, а саме до Закарпатського апеляційного суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: ОСОБА_1 , ел. пошта ІНФОРМАЦІЯ_4 тел. НОМЕР_5 адреса АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Відповідач: ОСОБА_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Повний текст рішення складено та підписано 24.03.2026 року.

Суддя Ужгородського

міськрайонного суду Фазикош О.В.