Постанова від 22 березня 2026 р. у справі №487/606/26 — Заводський районний суд м. Миколаєва

Справа № 487/606/26

Провадження № 3/487/325/26

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 березня 2026 року м. Миколаїв

Заводський районний суд міста Миколаєва в складі

головуючого судді Сухаревич З.М.,

за участю секретаря судового засідання Марченко Л.В.,

особи, яка притягається до адміністративної відповідальності – ОСОБА_1 ,

законного представника особи, яка притягається до адміністративної відповідальності – ОСОБА_2 ,

потерпілої – ОСОБА_3 ,

розглянувши матеріали адміністративної справи, що надійшли з Миколаївського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Миколаївській області про притягнення до адміністративної відповідальності

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Миколаєва,громадянина України, РНОКПП: НОМЕР_1 , який зареєстрований і проживає за адресою: АДРЕСА_1 , не навчається, не працює,

за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП,

ВСТАНОВИВ:

18 січня 2026 року відносно ОСОБА_1 складено протокол про адміністративне правопорушення передбачене за ч. 1 ст.173-2 КУпАП (Серія ВАД № 874507), в якому зазначено: 18.01.2026 близько 11 год 30 хв ОСОБА_1 , перебуваючи за адресою: АДРЕСА_1 умисно, з перевагою сил вчинив сварку, в ході якої ображав, принижував, погрожував фізичною розправою, вдарив по спині кулаком, вдарив по обличчю, тим самим спричинив емоційну невпевненість та завдав шкоди психічному та фізичному здоров`ю, чим вчинив домашнє насильство психологічного та фізичного характеру відносно співмешканки ОСОБА_3 , чим вчинив правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.

ОСОБА_1 в судовому засіданні провину не визнав, пояснив, що 18 січня 2026 року він прийшов додому та у нього на побутовому ґрунті виник конфлікт в ОСОБА_4 , з якою вони проживали разом. ОСОБА_5 під час сварки не могла стримати емоції, кричала на нього, била, дряпала його. Він тримав її руки, закривався від її ударів, але всеодно вона подряпала його. Він сказав їй, що їм потрібно припинити стосунки та жити окремо, а вона кидала в нього речі, кричала. Конфлікт тривав приблизно 30 хв. Потім вона пішла з дому та після цього приїхали працівники поліції. Він все розповів працівникам поліції та написав на ОСОБА_5 заяву.

Законний представник особи, яка притягається до адміністративної відповідальності – ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в судовому засіданні пояснив, що ще до 18.01.2026 між ОСОБА_6 та ОСОБА_5 були сварки на побутовому ґрунті і він проводив з ними бесіди з приводу їх стосунків. Під час конфлікту 18.01.2026 син дзвонив йому і просив, щоб він забрав ОСОБА_5 .

ОСОБА_3 в судовому засіданні пояснила, що 18.01.2026 ОСОБА_1 прийшов додому, вона після прибирання у квартирі їла та переглядала відео у телефоні. Потім ОСОБА_1 сказав їй, що йому вже набридло, що нічого не робить по дому, а весь час проводить у телефоні і забрав у неї телефон. Вона заперечила йому. Потім він сказав щоб вона збиралась, оскільки вони підуть у магазин. Вона відмовилась, оскільки хворіла і погано почувалась. Між ними почалась сварка, вона пішла у кімнату та грюкнула дверима. Він обізвав її, штовхнув у спину та заламав руки. Вона хотіла відштовхнути його, але їй було боляче, тому вона у відповідь почала робити йому боляче – щипати. Під час того, як вона вивільняла свої руки з його рук, вона подряпала йому обличчя. Також, коли вона виривалась від нього, зачепила його ланцюжок на шиї і він вдарив її по спині. У відповідь вона вдарила його, а він почав хапати її за руки і тримати. Вона побігла у ванну кімнату, витерла кров на губах. Потім вона попросила у ОСОБА_6 телефон, але він відмовив їй, погрожував вдарити. Вона у нецензурній формі сказала йому йти геть і кинула у нього пульт. Потім вона лежала на ліжку, а ОСОБА_6 почав її душити, а у відповідь вона його била. Він дзвонив своєму батькові, що він забрав її. Вона відправила повідомлення своїй тітці – ОСОБА_7 , а вона наполягала викликати поліцію. Тітка зустріла її біля під`їзду, коли приїхали працівники поліції. Також зазначила, що сварка була взаємна, вони обидва наносили тілесні ушкодження і тривала вона приблизно 1 год.

Допитана в судовому засіданні як свідок ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , яка проживає за адресою: АДРЕСА_2 , пояснила, що 18.01.2026 їй на застосунок «Телеграм» прийшло відеоповідомлення від ОСОБА_5 з проханням забрати її, а на запитання чи бив її ОСОБА_6 , вона відповідала, що бив. Вона запропонувала їй викликати поліцію, але вона відмовилась і попросила подзвонити другу. Вона побігла до ОСОБА_5 , телефонувала їй, але телефон не відповідав, а потім увімкнувся і вона почула як ОСОБА_5 сказала, «відійди від мене» або «не трож мене». Вона викликала поліцію. Після того, як зайшов до квартири батько ОСОБА_6 , ОСОБА_5 вибігла у двір і вона їй повідомила, що викликала поліцію. Вона сказала, що не потрібно було, бо вона також його била. Потім вона ( ОСОБА_7 ) розмовляла з батьком ОСОБА_6 , він питав чи писати на ОСОБА_5 заяву і просив забрати її речі. Вона відмовилась забрати речі. Вона бачила тілесні ушкодження на обличчі ОСОБА_6 . ОСОБА_5 розповідала їй, що конфлікт стався на побутовому рівні, оскільки ОСОБА_6 обурився що у квартирі безлад, а потім на його вимогу вона відмовилась іти до магазину.

Вислухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, дослідивши матеріали справи, суд дійшов такого висновку.

Адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність (ч. 1 ст. 9 КУпАП).

Частиною 1 статті 173-2 КУпАП передбачена відповідальність за вчинення домашнього насильства, тобто умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого була завдана шкода фізичному або психічному здоров`ю потерпілого.

Об`єктивна сторона правопорушення, передбаченого ст. 173-2 КУпАП полягає в умисному вчиненні будь-яких дій або бездіяльності фізичного, психологічного чи економічного характеру, та передбачає існування обов`язкової ознаки - настання шкоди для фізичного чи психічного здоров`я потерпілого.

Відповідно до п. 3, п.14, п. 17 ст.1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» домашнє насильство - діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім`ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім`єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь;

психологічне насильство це форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров`ю особи;

фізичне насильство - форма домашнього насильства, що включає ляпаси, стусани, штовхання, щипання, шмагання, кусання, а також незаконне позбавлення волі, нанесення побоїв, мордування, заподіяння тілесних ушкоджень різного ступеня тяжкості, залишення в небезпеці, ненадання допомоги особі, яка перебуває в небезпечному для життя стані, заподіяння смерті, вчинення інших правопорушень насильницького характеру.

Системний аналіз існуючого національного та міжнародного законодавства свідчить про те, що домашнє насильство істотно відрізняється від звичайних конфліктних відносин, оскільки має певні ознаки та характеризується тим, що особа, яка застосовує домашнє насильство, маючи значну перевагу в своїх можливостях, діє умисно з наміром досягти бажаного результату, який полягає у заподіянні шкоди потерпілому шляхом порушення його прав і свобод.

У той час, як під конфліктом необхідно розуміти такий стан взаємовідносин, який характеризується наявністю зіткнення протилежних інтересів і поглядів, напруження і крайнє загострення суперечностей, що може призвести до активних дій, ускладнень, боротьби, що супроводжуються складними колізіями; ситуація, в якій кожна зі сторін намагається зайняти позицію, що несумісна з інтересами іншої сторони.

Виникнення конфлікту залежить не лише від об`єктивних причин, але й від суб`єктивних факторів, до яких необхідно віднести власні уявлення учасників конфлікту про себе, свої потреби, мотиви, життєві цінності та ставлення до іншої сторони конфлікту.

Наявний конфлікт між членами сім`ї може, але не обов`язково, з часом трансформуватися та набути ознак домашнього насильства.

У свою чергу домашнє насильство вчиняється шляхом порушення основних прав та свобод іншого члена сім`ї та призводить до заподіяння шкоди фізичному або психічному здоров`ю потерпілого, при якому має місце перевага сил того, хто скоює ці дії, що унеможливлює самозахист особи, котра страждає від цих дій.

Суд звертає увагу на те, що законодавець визнав адміністративним правопорушенням не будь-яке домашнє насильство, а лише те, яке потягло за собою завдання шкоди фізичному або психічному здоров`ю потерпілого.

Отже, для визнання факту домашнього насильства слід звернутися до його ознак:

умисність (з наміром досягнення бажаного результату: повна влада та контроль над жертвою);

спричинення шкоди;

порушення прав і свобод людини;

значна перевага сил (фізичних, психологічних, пов`язаних із вищою посадою тощо) того, хто чинить насильство.

Якщо в діях немає хоча б однієї з чотирьох наведених ознак, вони не є насильством.

У цій справі судом встановлено, що між співмешканцями відбувся конфлікт (зіткнення протилежних інтересів і поглядів, напруження і крайнє загострення суперечностей) не встановлено бажання ОСОБА_1 отримати контроль або завдати шкоди ОСОБА_3 , між ними відбувались взаємні образи та фізичне протистояння, що встановлено з пояснень в судовому засіданні учасників конфлікту.

Отже, доказів вчинення саме домашнього насильства матеріали справи не містять.

Враховуючи викладене вище, судом встановлено відсутність об`єктивної сторони правопорушення, тобто істотної ознаки складу адміністративного правопорушення.

Конституційний Суд України у своєму рішенні від 22.12.2010 № 23-рп/2010 зазначає, що адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до неї ґрунтується на конституційних принципах і правових презумпція, в тому числі і закріпленій вст. 62 Конституції України презумпції невинуватості.

Відповідно до ч. 3 ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Матеріали справи не містять беззаперечних доказів вчинення ОСОБА_1 дій, передбачених статтею 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», які б могли бути кваліфіковані як домашнє насильство та містили б склад правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.

Отже, враховуючи обставини справи суд дійшов висновку, що в діях ОСОБА_1 відсутній склад правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.

Відповідно п.1 ч.1 ст. 247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочате, а розпочате підлягає закриттю, у разі відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

На підставі викладеного, провадження по справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП слід закрити у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.

Керуючись ст. ст. 173-2, 247, 283, 284, 294 КУпАП, суд

ПОСТАНОВИВ:

Провадження по справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП – закрити в зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.

Постанова може бути оскаржена до Миколаївського апеляційного суду через Заводський районний суд м. Миколаєва протягом 10 днів з дня її винесення.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Суддя: З.М. Сухаревич