Постанова від 23 березня 2026 р. у справі №127/7690/26 — Вінницький міський суд Вінницької області

Справа № 127/7690/26

Провадження № 3/127/1602/26

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 березня 2026 рокум. Вінниця

Суддя Вінницького міського суду Вінницької області Сичук М.М., за участю прокурора Семенюка В.А., розглянувши адміністративні матеріали, які надійшли з Управління стратегічних розслідувань у Вінницькій області Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Капустин Яр, Астраханської області, РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , якому роз`яснено його права, відповідно до ст. 268 КУпАП, за вчинення правопорушення, передбаченого ч. 1 та ч. 2 ст. 172-7 КУпАП,

ВСТАНОВИВ:

На розгляді Вінницького міського суду Вінницької області знаходиться справа № 127/7690/26 (провадження № 3/127/1602/26) про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 та ч. 2 ст. 172-7 КУпАП.

Відносно ОСОБА_1 , який обіймає посаду заступника начальника Басейнового управління водних ресурсів річки Південний Буг та у відповідні періоди виконував обов`язки начальника вказаного управління, старшим уповноваженим 1-го сектору (протидії корупції) управління стратегічних розслідувань у Вінницькій області Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України капітаном поліції Різником О.М. складено протоколи №276, №275, № 274, №273 про адміністративне правопорушення, пов`язане з корупцією від 05.03.2026.

Згідно з протоколами та доданими до них матеріалами, ОСОБА_1 , будучи посадовою особою юридичної особи публічного права та суб`єктом відповідальності за правопорушення, пов`язані з корупцією, у порушення вимог пунктів 1, 2 частини першої статті 28 Закону України «Про запобігання корупції», не вжив заходів щодо недопущення виникнення реального конфлікту інтересів та вчинив дії в умовах такого конфлікту.

Як убачається з матеріалів справи, наказом від 20.09.2023 № 206-к/тр ОСОБА_1 призначено на посаду заступника начальника Басейнового управління водних ресурсів річки Південний Буг. У періоди відпустки начальника Управління, відповідно до наказів від 20.08.2025 № 143-к/тм та від 25.09.2025 № 147-к/тр, на нього покладено виконання обов`язків начальника.

Перебуваючи на посаді виконувача обов`язків начальника, ОСОБА_1 27.08.2025 та 29.09.2025 підписав накази № 88-ОС та № 99-ОС про преміювання працівників Управління за серпень та вересень 2025 року, якими, зокрема, визначив та встановив розмір премії і для себе як заступника начальника Управління у сумі 41 524,00 грн та 22 649,45 грн відповідно.

Відповідно до Положення про оплату праці працівників Басейнового управління водних ресурсів річки Південний Буг, преміювання працівників здійснюється за рішенням керівника Управління в межах фонду оплати праці та має дискреційний характер.

З наданих матеріалів убачається, що ОСОБА_1 , приймаючи рішення щодо преміювання працівників, у тому числі особисто себе, діяв в умовах наявності приватного інтересу, який полягав у матеріальній заінтересованості в отриманні додаткової виплати, що суперечило його службовим повноваженням як керівника.

При цьому ОСОБА_1 не повідомив у встановленому законом порядку про наявність реального конфлікту інтересів свого безпосереднього керівника — Державне агентство водних ресурсів України, що підтверджується відповідними листами Держводагентства, а також не звертався за роз`ясненнями до уповноваженого органу Національного агентства з питань запобігання корупції.

Таким чином, за даними протоколів, ОСОБА_1 , усвідомлюючи наявність приватного інтересу, не вжив заходів щодо запобігання виникненню реального конфлікту інтересів та, не повідомивши про його наявність у встановленому законом порядку, прийняв рішення та вчинив дії в умовах реального конфлікту інтересів.

Зазначені дії, за викладеними у протоколах обставинами, містять ознаки адміністративних правопорушень, передбачених частинами першою та другою статті 172-7 КУпАП.

ОСОБА_1 у судовому засіданні свою вину визнав просив суд суворо не карати.

Прокурор в судовому засіданні вважав доведеним факт вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення. Крім того подав висновок у адміністративній справі щодо наявності в діях ОСОБА_1 ознак адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 та ч. 2 ст. 172-7 КУпАП, просив суд визнати ОСОБА_2 винуватим у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених частинами 1, 2 статті 172-7 КУпАП та на підставі частини 2 статті 36 КУпАП накласти на ОСОБА_1 адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 3400 гривень.

Розглянувши протокол про адміністративне правопорушення, заслухавши пояснення особи, що притягується до адміністративної відповідальності, який вину свою визнав, думку прокурора, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, суд виходить з такого.

Відповідно до ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами.

Статтею 280 КУпАП, передбачено що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до статті 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Відповідно до статті 9 Кодексу України про адміністративні правопорушення адміністративним правопорушенням визнається протиправна, винна дія чи бездіяльність, за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Встановлено, що ОСОБА_2 інкриміновано вчинення правопорушення за ч.1 та ч. 2 ст. 172-7 КУпАП.

Згідно з частинами першою та другою статті 172-7 КУпАП адміністративна відповідальність настає, зокрема, за неповідомлення особою у встановлених законом випадках та порядку про наявність у неї реального конфлікту інтересів, а також за вчинення дій чи прийняття рішень в умовах реального конфлікту інтересів.

Вході розгляду справи встановлено, що ОСОБА_1 є заступником начальника Басейнового управління водних ресурсів річки Південний Буг та у відповідні періоди виконував обов`язки начальника цього Управління, тобто є посадовою особою юридичної особи публічного права та відповідно до підпункту «а» пункту 2 частини першої статті 3 Закону України «Про запобігання корупції» належить до суб`єктів, на яких поширюється дія зазначеного Закону.

З огляду на займану посаду та виконання організаційно-розпорядчих функцій, на ОСОБА_1 покладено обов`язок дотримуватися вимог антикорупційного законодавства, зокрема вимог статті 28 Закону України «Про запобігання корупції», відповідно до яких такі особи зобов`язані: вживати заходів щодо недопущення виникнення реального чи потенційного конфлікту інтересів; не вчиняти дій та не приймати рішень в умовах реального конфлікту інтересів; повідомляти у встановленому порядку про наявність такого конфлікту.

Як убачається з матеріалів справи, наказами від 20.08.2025 № 143-к/тм та від 25.09.2025 № 147-к/тр на ОСОБА_1 покладено виконання обов`язків начальника Басейнового управління водних ресурсів річки Південний Буг на періоди відпустки керівника. Таким чином, у зазначені періоди він набув повноважень керівника, у тому числі щодо прийняття рішень про преміювання працівників.

Згідно з Положенням про оплату праці працівників Управління, затвердженим колективним договором, преміювання працівників здійснюється за рішенням керівника Управління у межах фонду оплати праці та має дискреційний характер, що передбачає можливість самостійного визначення розміру премій.

Згідно матеріалів справи встановлено, що 27.08.2025 та 29.09.2025 ОСОБА_1 , виконуючи обов`язки начальника Управління, підписав накази № 88-ОС та № 99-ОС, якими визначив розміри премій працівникам, у тому числі встановив премію особисто собі як заступнику начальника у розмірах 41 524,00 грн та 22 649,45 грн відповідно.

Оцінюючи наведені обставини, виходжу з такого.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про запобігання корупції» реальний конфлікт інтересів — це суперечність між приватним інтересом особи та її службовими чи представницькими повноваженнями, що впливає на об`єктивність або неупередженість прийняття рішень.

Приватний інтерес, у свою чергу, включає будь-який майновий чи немайновий інтерес особи, зокрема обумовлений бажанням отримання матеріальної вигоди.

У даному випадку суддя встановлює наявність у діях ОСОБА_1 усіх обов`язкових елементів складу адміністративного правопорушення.

По-перше, наявність приватного інтересу підтверджується тим, що прийняті ним рішення безпосередньо стосувалися його особисто та були спрямовані на отримання матеріальної вигоди у вигляді премії.

По-друге, наявна суперечність між приватним інтересом та службовими повноваженнями, оскільки, реалізуючи повноваження керівника щодо преміювання працівників, він одночасно приймав рішення стосовно себе, що об`єктивно виключає неупередженість такого рішення.

По-третє, встановлено, що такі повноваження мають дискреційний характер, тобто передбачають можливість вибору розміру премії на власний розсуд, що створює передумови для впливу приватного інтересу на прийняття рішення.

По-четверте, суд вважає доведеним факт реального впливу приватного інтересу на прийняття рішень, оскільки ОСОБА_1 не лише перебував у стані конфлікту інтересів, але й реалізував відповідні повноваження, підписавши накази, які стосувалися його особисто.

Враховуючи правову позицію Національного агентства з питань запобігання корупції, відповідно до якої прийняття керівником рішення про встановлення собі стимулюючих виплат без належного врегулювання конфлікту інтересів свідчить про наявність реального конфлікту інтересів.

Крім того, навіть у випадку прийняття об`єктивного рішення, сам факт здійснення повноважень в умовах конфлікту інтересів утворює склад адміністративного правопорушення.

Щодо обов`язку повідомлення про конфлікт інтересів, суд зазначає, що відповідно до вимог статті 28 Закону України «Про запобігання корупції» особа зобов`язана не пізніше наступного робочого дня повідомити про наявність реального конфлікту інтересів свого безпосереднього керівника.

Як встановлено, ОСОБА_1 не повідомляв Державне агентство водних ресурсів України про наявність у нього реального конфлікту інтересів, що підтверджується відповідними письмовими доказами, наявними у матеріалах справи.

Також матеріали справи не містять доказів звернення ОСОБА_1 до Національного агентства з питань запобігання корупції за роз`ясненнями щодо наявності або відсутності конфлікту інтересів.

Доводи щодо відсутності можливості повідомлення безпосереднього керівника або врегулювання конфлікту інтересів суд оцінює критично, оскільки законодавством передбачено обов`язок вжиття заходів щодо врегулювання конфлікту інтересів незалежно від організаційних обставин, у тому числі шляхом звернення до вищестоящого органу або уповноваженого органу — НАЗК.

Враховуючи, що правопорушення, передбачені статтею 172-7 КУпАП, є правопорушеннями з формальним складом, а отже для наявності складу правопорушення достатнім є сам факт неповідомлення про конфлікт інтересів та/або вчинення дій в умовах такого конфлікту, незалежно від настання будь-яких негативних наслідків.

Щодо суб`єктивної сторони правопорушення, суд виходить з того, що ОСОБА_1 , будучи посадовою особою та суб`єктом відповідальності за правопорушення, пов`язані з корупцією, усвідомлював характер своїх дій, наявність приватного інтересу та обставини, які свідчили про конфлікт інтересів, проте не вжив заходів для його врегулювання та прийняв відповідні рішення.

Посилання на необізнаність із вимогами законодавства суд відхиляє, виходячи з конституційного принципу обов`язковості знання законів та з урахуванням того, що зайняття посади, пов`язаної з виконанням функцій держави, передбачає обізнаність у сфері антикорупційного законодавства.

Оцінюючи дотримання строків притягнення до адміністративної відповідальності, то виходячи із положень статті 38 КУпАП та правових позицій Верховного Суду, відповідно до яких днем виявлення правопорушення, пов`язаного з корупцією, є день складання протоколу про адміністративне правопорушення.

Оскільки протоколи складено 05.03.2026, а на момент розгляду справи строк притягнення до адміністративної відповідальності не сплинув, підстав для закриття провадження у справі з цих підстав суд не вбачає.

Таким чином, суд приходить до переконання, що в діях ОСОБА_1 наявний склад адміністративних правопорушень, передбачених частинами першою та другою статті 172-7 КУпАП, а саме: неповідомлення у встановленому законом порядку про наявність реального конфлікту інтересів та прийняття рішень в умовах реального конфлікту інтересів.

Обставин, що виключають адміністративну відповідальність або пом`якшують відповідальність особи, судом не встановлено. Підстав для визнання вчиненого правопорушення малозначним суд не вбачає, з огляду на характер правопорушення та підвищену суспільну небезпеку правопорушень, пов`язаних з корупцією.

За таких обставин, з урахуванням характеру вчинених адміністративних правопорушень, пов`язаних з корупцією, особи правопорушника, ступеня його вини, відсутності обставин, що пом`якшують або обтяжують відповідальність, суд приходить до висновку про необхідність застосування до нього адміністративного стягнення.

Оскільки ОСОБА_1 вчинив два адміністративні правопорушення, передбачені частинами першою та другою статті 172-7 КУпАП, справи про які розглядаються судом одночасно, адміністративне стягнення підлягає накладенню за правилами частини другої статті 36 КУпАП, тобто в межах санкції, встановленої за більш серйозне правопорушення.

З урахуванням викладеного, вважаю за необхідне застосувати до ОСОБА_1 адміністративне стягнення в межах санкції, передбаченої частиною другою статті 172-7 КУпАП, у виді штрафу.

Відповідно до ст. 4 Закону України «Про судовий збір», ст. 40-1 КУпАП судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення в розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 665 гривень 60 копійок.

Керуючись ст. ст. 33, 34, 35, ч. 1 ст. 172-7, ст. ст. 268, 278, 283, 284, 294, 308 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суддя

ПОСТАНОВИВ:

Визнати ОСОБА_1 винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 та ч. 2 ст. 172-7 КУпАП, та накласти на нього адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі двісті неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 3400 грн. 00 коп. (три тисячі чотириста гривень 00 копійок).

Стягнути з ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 665 грн. 60 коп. (шістсот шістдесят п`ять гривень 60 копійок).

Строк пред`явлення постанови до виконання - протягом трьох місяців з моменту її винесення.

Постанова набирає законної сили після закінчення 10-тиденного строку її оскарження.

Постанова може бути оскаржена до Вінницького апеляційного суду через Вінницький міський суд Вінницької області протягом десяти днів з дня її винесення.

Суддя: