Рішення від 02 березня 2026 р. у справі №125/2590/25 — Барський районний суд Вінницької області

125/2590/25

2/125/1065/2025

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03.03.2026 року м. Бар

Барський районний суд Вінницької області

в складі: головуючого судді Хитрука В.М.

за участі секретаря судового засідання Рашевської О.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Бар Вінницької області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: Служба у справах дітей Барської міської ради Вінницької області, Орган опіки та піклування виконавчого комітету Барської міської ради Вінницької області, про позбавлення батьківських прав, -

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про позбавлення батьківських прав.

Позов обґрунтований наступним. Сторони перебувають в шлюбі з 05.04.2022 року. Від шлюбу у них народилась донька - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Вказував, що тривалий час сторони не проживають разом, дитина залишилась проживати разом із батьком, відповідач ухиляється від виконання обов`язків по вихованню та утриманню дитини. Не надає матеріальної допомоги, життям доньки не цікавиться. Місце її перебування не відоме.

Позивач ОСОБА_1 просив суд позбавити батьківських прав ОСОБА_2 відносно малолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Позивач ОСОБА_1 та його представник адвокат Невольчук С.П. у судовому засіданні позовні вимоги підтримали повністю, просили їх задовольнити.

Представник Служби у справах дітей Барської міської ради Лілія Предиткевич у судове засідання не з`явилася, просила справу розглянути без участі представника, надала суду висновок органу опіки та піклування.

Відповідач по справі ОСОБА_2 у судове засідання не з`явилась, проти задоволення позовних вимог не заперечувала, просила справу розглядати без її участі, про що зазначила в заяві до суду.

Суд, дослідивши та оцінивши матеріали справи, вважає, що вимоги позивача доведені та обґрунтовані і їх слід задовольнити в повному обсязі. До такого висновку суд дійшов з наступного.

Сторони перебувають в шлюбі з 05.04.2022 року. У них народилась донька - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

ОСОБА_2 є матір`ю малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про її народження Серії НОМЕР_1 . Батьком дитини є ОСОБА_1 .

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована постановою Верховної Ради України № 789-ХІІ від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Відповідно до статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Відповідно до ч. 2 ст. 51 Конституції України, ст. 180 Сімейного кодексу України - батьки зобов`язані утримувати своїх дітей до їх повноліття.

Відповідно до ч. 8 ст. 7 СК України регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини.

Дитина проживає з батьком ОСОБА_1 та повністю перебуває на його утриманні.

Відповідач ОСОБА_2 з дня народження дитини покинула дитину, не бере жодної участі у вихованні та утриманні дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , не провідує дитину, не цікавиться здоров`ям дитини, успіхами у навчанні, морально та матеріально не підтримує дитину.

Позивач самостійно утримує дитину, займається її вихованням з дня народження дитини.

Згідно даних довідки Мурованокуриловецької селищної ради Могилів-Подільського району Вінницької області № 01-14/88 від 21.01.2026 року, виданої ОСОБА_1 який зареєстрований та проживає АДРЕСА_1 про те, що його донька ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживає біля нього та знаходяться на його утриманні. Мати ОСОБА_2 участі у виховані та утримані ОСОБА_3 не бере, не забезпечує потреби дитини. Спільного проживання з дитиною не здійснює. Вказане також підтверджується актом обстеження умов проживання.

Згідно довідки КНП «Центр первинної медико-санітарної допомоги Мурованокуриловецької селищної ради Могилів-Подільського району Вінницької області» №3 від 21.01.2026, з дитиною ОСОБА_3 звертається батько ОСОБА_1 , матері жодного разу не бачила.

ОСОБА_2 , повідомила, що їй відомо про те, ОСОБА_1 звернувся до суду із позовною заявою про позбавлення її батьківських прав щодо малолітньої доньки, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Повідомила, що не буде заперечувати щодо заявлених позовних вимог, докази щодо непозбавлення її батьківських прав подавати суду не буде. Додатково повідомила, що наслідки позбавлення батьківських прав їй відомі, що підтверджується нотаріально засвідченою заявою.

Орган опіки та піклування виконавчого комітету Барської міської ради розглянув матеріали про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 в інтересах її малолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Відповідно до висновку Органу опіки та піклування в інтересах малолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є доцільним позбавити її матір ОСОБА_2 батьківських прав.

Відповідно до ч. 2 ст. 150 Сімейного Кодексу України батьки зобов`язані піклуватись про здоров`я дітей, їх фізичний, духовний та моральний розвиток.

Згідно ст. 164 ч. 1 п. 2 Сімейного Кодексу України батьки можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вони ухиляються від виконання батьківських обов`язків.

Відповідно до ч. 1 ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Суд враховує роз`яснення Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав», а саме п. 16 згідно якого ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.

У рішенні Європейського суду від 18.12.2008 по справі «Савіни проти України» зазначається, що хоча національним органам надається певна свобода розсуду у вирішенні питань щодо встановлення державної опіки над дитиною, вони повинні враховувати, що розірвання сімейних зв`язків означає позбавлення дитини її коріння, а це можна виправдати лише за виняткових обставин. Відповідне рішення має підкріплюватися достатньо переконливими і зваженими аргументами на захист інтересів дитини, і саме держава повинна переконатися в тому, що було проведено ретельний аналіз можливих наслідків пропонованого заходу з опіки для батьків і дитини.

Практика Європейського суду з прав людини свідчить про те, що питання позбавлення батьківських прав мають ґрунтуватися на оцінці особистості відповідача та його поведінці. Суд акцентував увагу, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків. Зокрема, стаття 8 Конвенції не надає батькам права вживати заходів, які можуть зашкодити здоров`ю чи розвитку дитини.

Оцінивши докази у їх сукупності, судом беззаперечно встановлені обставини, які свідчать про самоусунення відповідачкою від виконання батьківських обов`язків та відсутність інтересу до життя та майбутнього малолітньої дитини.

Таким чином, провівши ретельний аналіз обставин справи, суд приходить до висновку, що застосування до відповідачки крайніх заходів у виді позбавлення її батьківських прав в даному випадку є доречними і достатніми з урахуванням обсягу наявних доказів, що відповідатиме інтересам дитини та узгоджується з правовими висновками Європейського суду з прав людини, викладеними в п. 48 рішення від 18.12.2008 № 39948/06 у справі «Савіни проти України» та в п. 65 рішення № 46544/99 у справі «Кутцнер проти Німеччини».

За викладеного, суд вважає, що позовні вимоги про позбавлення батьківських прав є законними, обґрунтованими, підтвердженими матеріалами справи, у зв`язку з чим, з метою захисту прав та інтересів малолітньої дитини, суд приходить до висновку про доцільність позбавлення батьківських прав відповідачки стосовно малолітньої доньки.

На підставі викладеного і керуючись статтями 12, 13, 229, 264, 265, 273, 268 ЦПК України суд, -

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити повністю.

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , позбавити батьківських прав стосовно її малолітньої доньки - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Роз`яснити сторонам по справі, що відповідно до ст. 169 СК України, мати, батько, позбавлені батьківських прав, мають право на звернення до суду з позовом про поновлення батьківських прав у разі зміни поведінки особи, позбавленої батьківських прав, та обставин, що були підставою для позбавлення батьківських прав.

Рішення може бути оскаржене у апеляційному порядку до Апеляційного суду Вінницької області протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення (ч.1 ст. 354, ст. 355 ЦПК України).

Суддя: