Постанова від 23 березня 2026 р. у справі №636/1043/26 — Чугуївський міський суд Харківської області

ЧУГУЇВСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

__________________________________________________________________________

Справа № 636/1043/26 Провадження 3/636/833/26

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.03.2026 місто Чугуїв

Суддя Чугуївського міського суду Харківської області Золотоверха О.О., за участю секретаря судового засідання Караулової О.М., представника особи, яка притягається до адміністративної відповідальності – адвоката Ігнатенко О.О., розглянувши адміністративний матеріал, який надійшов з ВП№1 Куп`янського РВП ГУНП в Харківській області про притягнення до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 130 КУпАП стосовно

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , уродженки с. Новини, Рівненської області, зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 ,

ВСТАНОВИЛА:

З протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №573628 від 23.01.2026 вбачається, що 23.01.2026 о 13:46 год. в с-щі Великий Бурлук по вул. Весняна, 2, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом Nissan Navara н.з. НОМЕР_2 в стані алкогольного сп`яніння. Огляд на стан алкогольного сп`яніння проводився на місці за допомогою спеціального технічного засобу газоаналізатор Драгер, результат 0.21 промілє, тест 00446, чим порушив вимог п.2.9.а ПДР.

ОСОБА_1 до суду не з`явився.

Адвокат Ігнатенко О.О. через систему «Електронний суд» 13.03.2026 надала заперечення на протокол, в яких зазначено наступне.

В провадженні Чугуївського міського суду Харківської області знаходиться справа № 636/1043/26 щодо притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП, на підставі протоколу про адміністративне правопорушення серія ЕПР1 № 573628 від 23.01.2026, складеним інспектором СРПП відділення поліції № 1 (смт. Великий Бурлук) Куп`янського РВП ГУНП в Харківській області лейтенантом поліції Вишняковим І.В. Так, зі змісту вищезазначеного протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 573628 від 23.01.2026 вбачається, що 23.01.2026 о 13:45 год. громадянин ОСОБА_1 керував транспортним засобом NISSAN NAVARA н.з. « НОМЕР_2 » по вул. Весняна (Червоноармійська) 2 в с-щі Великий Бурлук, Куп`янського району, Харківської області в стані алкогольного сп`яніння. Огляд на стан алкогольного сп`яніння проводився на місці із застосуванням спеціального технічного приладу газоаналізатору драгеру алкотестер 6820 № ARKH-0382. Результат 0.21 проміле тест 00446. Згідно протоколу серія ЕПР1 № 573628 від 23.01.2026 ОСОБА_1 нібито порушив п.2.9 Правил дорожнього руху – керування ТЗ особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння, що знижують їх увагу та швидкість реакції. Однак, ОСОБА_1 вважає, що в його діях відсутній склад адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 1 ст. 130 КУпАП, з наступних підстав.

Для притягнення особи до адміністративної відповідальності за порушення вимог п. 2.9 ПДР України, передбаченої ч. 1 ст. 130 КпАП України, матеріали справи мають містити належні та допустимі докази сукупності наступних обставин: керування особою транспортним засобом у конкретних час і місці; вимоги поліцейського до такої особи пройти відповідно до встановленого порядку медичний огляд на стан наявності чи відсутності стану алкогольного сп`яніння; наявність категоричної відмови особи пройти відповідно до встановленого порядку медичного огляду на стан такого сп`яніння.

Відповідно до наявного в матеріалах справи відеозапису з бодікамери, наданого працівником поліції, який фіксував обставини вчинення адміністративного правопорушення, під час проведення працівниками поліції огляду ОСОБА_1 на стан алкогольного сп`яніння за допомогою приладу «Драгер» було отримано результат такого тестування 0,21‰ проміле. З акту огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів, а саме Drager Alcotest 6820 вбачається, що стан сп`яніння: позитивний та дорівнює 0.21% проміле.

Відповідно з п. 1 розділу ІІ Інструкція №1452/735 передбачених пунктом 3 розділу I цієї Інструкції за наявності ознак, поліцейський проводить огляд на стан сп`яніння за допомогою спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом. Пунктом 4 розділу ІІ Інструкція №1452/735 визначено, що огляд на стан сп`яніння проводиться з дотриманням інструкції з експлуатації спеціального технічного засобу та фіксацією результатів на паперових та електронних носіях, якщо спеціальний технічний засіб має такі функції. Згідно з п. 7 Розділу ІІ Інструкція №1452/735 установлення стану алкогольного сп`яніння здійснюється на підставі огляду, який проводиться згідно з вимогами цієї Інструкції поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів, показники яких після проведення тесту мають цифровий показник більше 0,2 проміле алкоголю в крові.

Як вбачається з наявного у матеріалах справи результату проведеного 23.01.2026 тестування ОСОБА_1 , такий проводився за допомогою Alсotest Drager 6820, останнє калібрування якого здійснено 17.09.2025. Вимоги до експлуатації Alсotest Drager6820 встановлені в Інструкції до такого, що розміщена на офіційному сайті заводу-виробника цього приладу за посиланням- https://www.draeger.com/Content/Documents/Content/alcotest-6820-ifu-9033426-ru.pdf Підпунктом 7.1 пункту 7 («Технічне обслуговування») та пунктом 10 («Технічні дані») цієї Інструкції визначено необхідність проведення калібрування Alсotest Drager6820 з періодичністю «кожні шість місяців». З наведеного вбачається, що технічне обслуговування (перевірка калібровки) газоаналізатору «Drager Alcotest 6820» має проводитись кожні шість місяців, згідно вимог інструкції з експлуатації даного технічного засобу, оскільки відповідне передбачено ЗУ «Про метрологію та метрологічну діяльність», який регулює відносини, що виникають в процесі провадження метрологічної діяльності. Використання Drager Alcotest 6820, який має прострочений термін калібровки, є грубим порушенням Наказу № 1452/735 та інструкції по експлуатації алкотестера, а результати, які видані таким пристроєм, не можуть бути визнані доказом перебування особи в стані алкогольного сп`яніння. Також, відповідно до Інструкції з експлуатації приладу «Drager Alcotest 6820» похибка даного газоаналізатора становить: в діапазоні температури навколишнього середовища від -5.0 до +15.0 градусів Цельсія та діапазоні вимірювання концентрації етанолу абсолютна похибка вимірювання пристрою становить +/-0,05 проміле, від +15.0 до +25.0 градусів Цельсія похибка вимірювання пристрою становить +/- 0,02 проміле, від +25.0 до +50.0 градусів Цельсія похибка вимірювання пристрою становить +/- 0,05 проміле. З наведеного вбачається, що технічними характеристиками газоаналізатора «Drager Alcotest 6820» передбачено похибку при результатах від 0 до 0,29 ‰ (проміле) +/- 0,02 ‰ (проміле), при цьому на результат впливає температура повітря. З урахуванням того, що показання Драгеру були 0.21 ‰, то реальне значення з урахуванням похибки, яка закладена заводом-виробником, перебувала в межах 0.17 ‰ до 0.25 ‰. Відповідно до п. 7 розділу II «Про затвердження Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції» №1452/735 на наявність стану алкогольного сп`яніння після проведення тесту за допомогою спеціальних технічних засобів вказує останній цифровий показник, що є більшим за 0,2 проміле алкоголю в крові. Тобто прилад Drager Alcotest 6820 має допустиму похибку ± 0,042 проміле, отже результат тесту, з урахуванням похибки, складав від 0,168 до 0,252 проміле, а показання до 0,2 проміле є допустимим та виключає адміністративну відповідальність за ст. 130 КУпАП. Отже, оскільки прилад Drager Alcotest 6820 має допустиму похибку, то необхідно перевіряти покази приладу із урахуванням цієї похибки. Крім того, в матеріалах справи відсутнє свідоцтво про калібрування засобу вимірювальної техніки «Drager Alcotest 6820», яке відповідає вимогам п.5.10.2., п.5.10.4. Національного стандарту України «Загальні вимоги до компетентності випробувальних та калібрувальних лабораторій», затвердженого Наказом Держспоживстандарту України №375 від 27.12.2006 року. А саме, в матеріалах справи відсутні належні докази проведення повірки алкотестера, яким проводився огляд. За таких обставин неможливо перевірити метрологічну придатність приладу та достовірність отриманого результату, що виключає можливість покладення такого результату в основу висновку про перебування особи у стані сп`яніння.

Доказів того, що водієві пропонувалось пройти огляд в медичному закладі матеріали не містять. Крім цього, з відеозапису з бодікамери поліцейського вбачається, що під час проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів Drager Alcotest 6820 ОСОБА_1 палив цигарку. Коли продув, прилад показав результат 0,21 проміле. Більш того, на відеозаписі чутно, що сам поліцейський наголошує на тому, що куріння може збільшити та показати позитивний результат. Отже, з урахуванням того, що перед тестуванням алкотестером ОСОБА_1 палив цигарку, продував він прилад на вулиці, при цьому, температура повітря станом на 23.01.2026 у м. Великий Бурлук була мінусова та коливалась від -10 до -6, то виходячи з наведеного в організмі ОСОБА_1 за допомогою приладу Drager Alcotest 6820 було виявлено алкоголь на рівні технічної похибки, яка є допустимою під час застосування зазначеного технічного засобу та не тягне за собою наслідком притягнення особи до адміністративної відповідальності.

Також, з відеозапису вбачається, що ОСОБА_1 під час спілкування з поліцейськими вів себе спокійно, логічно відповідав на поставлені запитання, його поведінка відповідала обстановці. На місці події перебував свідок, а саме начальник ОСОБА_1 , якого останній цілий день супроводжував у службових справах. На відеозаписі чітко зафіксовано, що начальник ОСОБА_1 був щиро здивований висунутими обвинуваченнями, не менше самого ОСОБА_1 , та висловив заперечення щодо їх обґрунтованості. Однак, дивним є той факт, що в матеріалах справи відсутні будь які показання чи пояснення начальника ОСОБА_1 стосовно цієї події. Отже, коли у водія не було зовнішніх ознак алкогольного сп`яніння, показник технічного приладу показав незначне відхилення від норми, що з урахуванням границі допустимої похибки та норм міжнародного законодавства може бути розцінене як природна норма алкоголю у повітрі, що видихається, а тому винуватість водія у порушенні п.2.9а ПДР є недоведеною поза розумним сумнівом.

Результат тесту у 0,21 проміле, необхідно поставити під сумнів та такий результат не може свідчити про перебування водія ОСОБА_1 у стані алкогольного сп`яніння, відповідно не тягне за собою наслідки притягнення особи до адміністративної відповідальності за ч.1ст.130 КУпАП.

Не менш важливим є те, що в даних умовах є незрозумілим, з яких саме підстав був зупинений водій ОСОБА_1 , в матеріалах справи відсутні докази того, що останній порушив правила дорожнього руху, за яких обставин, де і коли. Крім того, навіть на відеозаписі чутно, що після зупинки автомобіля поліцейський не повідомив останнього про підстави зупинки, які визначені ст. 35 Закону України «Про Національну поліцію». В супереч п.3 ч.1 ст.16 Закону України «Про дорожній рух» поліцейські не роз`яснили водію про причину зупинки транспортного засобу.

Крім цього, працівниками поліції не роз`яснено водію в повному обсязі його права передбачені ст. 268 КУпАП. Часткове роз`яснення відбулось, однак не в повному обсязі і не перед початком оформлення матеріалів про адміністративне правопорушення.

Таким чином, порушення допущенні при складанні протоколу про адміністративне правопорушення та проведенні огляду на стан алкогольного сп`яніння водія ОСОБА_1 , свідчать про недотримання порядку його проведення. сам по собі протокол про адміністративне правопорушення не може бути беззаперечним доказом вини особи в тому чи іншому діянні, оскільки не являє собою імперативного факту доведеності вини особи, тобто не узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом» (рішення від 18 січня 1978 року у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства» (Ireland v. The United Kingdom), п. 161, Series A заява № 25), який застосовується при оцінці доказів, а такі докази можуть «випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту».

У зв`язку з цим, акт огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів та протокол про адміністративне правопорушення не можуть бути прийняті як докази винуватості особи, оскільки складені на підставі результату алкотестеру «Drager Alcotest 6820» 0,21 проміле, при реальному результаті, з урахуванням похибки, що виключає склад адміністративного правопорушення за частиною 1 статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Таким чином, в матеріалах справи відсутні докази, які б поза розумним сумнівом свідчили б про те, що ОСОБА_1 здійснив порушення п.2.9 Правил дорожнього руху. За викладених вище обставин можна дійти до висновку, що протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 573628 від 23.01.2026 року, який складений з порушенням вимог чинного законодавства, не є належним доказом, на підставі якого відповідно до положень ст. 251 КУпАП можна встановити наявність адміністративного правопорушення та винність особи у його вчиненні, до суду не надано належних та допустимих доказів того, що ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст. 130 КУпАП, у зв`язку з чим, на наше переконання, провадження у справі підлягає закриттю на підставі п.1 ч.1 ст. 247 КУпАП.

Адміністративну справу щодо притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст. 130 КУпАП, на підставі протоколу про адміністративне правопорушення серія ЕПР1 № 573628 від 23.01.2026, складеним інспектором СРПП відділення поліції № 1 (смт. Великий Бурлук) Куп`янського РВП ГУНП в Харківській області лейтенантом поліції Вишняковим Іваном Вікторовичем слід закрити, на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП , у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.

У судовому засіданні адвокат Ігнатенко О.О. підтримала позицію, викладену у запереченнях, просила заркити провадження у зв`язку із відсутністю події та складу правопорушення.

Вирішуючи питання щодо доведеності винуватості ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, зазначеного в протоколі про адміністративне правопорушення, суд керується таким.

Згідно ст. 245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Відповідно до ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Статтею 251 КУпАП передбачено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Оцінюючи надані суду докази в їх сукупності, суд керується основними конституційними засадами судочинства, визначеними ст. 129 Конституції України, до яких відноситься забезпечення доведеності вини, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а також ст. 62 Конституції України та загальними принципами права, згідно яких усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь та доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Також суд враховує висновки Європейського суду з прав людини, викладені зокрема в рішенні від 09.09.2011 року у справі «Лучанінова проти України», від 15.05.2018 року у справі «Надточій проти України», який неодноразово зазначав, що до провадження в справах про адміністративні правопорушення застосовується кримінальний аспект та відповідні гарантії ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, зокрема згідно яких кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку.

Верховний Суд в постанові від 27.06.2019 зазначив, що висновок про наявність чи відсутність в діях особи складу адміністративного правопорушення повинен бути обґрунтований, тобто зроблений на підставі всебічного, повного і об`єктивного дослідження всіх обставин та доказів, які підтверджують факт вчинення адміністративного правопорушення. Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за умови наявності юридичного складу адміністративного правопорушення, в тому числі, встановлення вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними та допустимими доказами.

Положеннями ч. 2 ст. 251 КУпАП передбачено, що обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Аналогічні положення фактично висловлені Європейським судом з прав людини в остаточному рішенні від 06.06.2018 у справі «Михайлова проти України», який зазначав, що в ситуації, коли суд за відсутності прокурора та особи, яка склала протокол про адміністративне правопорушення, вимушений взяти на себе функцію пред`явлення та, що є більш важливим, нести тягар підтримки обвинувачення під час усного розгляду справи, можуть виникнути сумніви в наявності достатніх гарантій, здатних усунути обґрунтовані сумніви щодо негативного впливу такого процесу на безсторонність суду.

Таким чином, обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності, передбаченої ст. 130 КУпАП, є зафіксована у встановлені законом спосіб факт керування особою транспортним засобом, проходження огляду на стан сп`яніння та/або відмова водія від огляду на стан сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів, та відмова водія від огляду на стан сп`яніння в закладі охорони здоров`я, що і є підставою для складення відносно нього протоколу про адміністративне правопорушення за ст. 130 КУпАП та притягнення до адміністративної відповідальності. Обов`язок щодо доведення вказаних обставин покладається на працівників поліції, уповноважених на складання протоколів про адміністративне правопорушення.

До суду, в якості доказів на підтвердження вказаних фактів працівниками поліції надано протокол про адміністративне правопорушення ЕПР1 №573628 від 23.01.2026, акт огляду на стан алкогольного сп`яніння, направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння, чек газоаналізатору, компакт-диск із одним відеофайлом.

Відеозапис з камери портативного відеорегістратору, долучений до адміністративного матеріалу, складається з 1 відеофайлу, при перегляді якого встановлено наступне. Після зупинки транспортного засобу Ніссан, з авто вийшов пасажир, потім водій; встановлено особу водія; після інспектор повідомляє про виявлення ознак сп`яніння (при цьому зазначає лише одну ознаку – запах алкоголю з порожнини рота), на запитання водія інспектор повідомляє, що він може відмовитися від проходження огляду, що автоматично тягне складання протоколу за ч.1 ст. 130 КУпАП; після інспектор каже «давайте драгер нас розсудить». При цьому інспектор не роз`яснює водію його права, не роз`яснює порядок проходження огляду на стан сп`яніння. Після проходження огляду інспектор не питає чи згоден водій з результатом та не пропонує пройти огляд у медичному закладі.

Таким чином з наданого відеозапису вбачається порушення інспектором порядку проведення огляду.

Згідно ст. 266 КУпАП, огляд водія на стан алкогольного сп`яніння проводиться з використанням спеціальних технічних засобів поліцейським у присутності двох свідків. У разі незгоди водія на проведення огляду на стан алкогольного сп`яніння поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров`я. Огляд особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, проведений з порушенням вимог цієї статті, вважається недійсним.

Пунктами 6 та 7 розділу 1 Загальні положення Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров`я України №1452/735 від 09.11.2015, також передбачено, що огляд на стан сп`яніння проводиться: поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом (далі спеціальні технічні засоби); лікарем закладу охорони здоров`я (у сільській місцевості за відсутності лікаря фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту, який пройшов спеціальну підготовку). У разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров`я, якому надано право на його проведення відповідно до статті 266 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Аналогічні норми передбачені Порядком направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 1103 від 17.12.2008. Так, згідно вказаного Порядку, водій транспортного засобу, що відмовився від проведення огляду на місці зупинки транспортного засобу або висловив незгоду з його результатами, направляється поліцейським для проведення огляду до відповідного закладу охорони здоров`я. Поліцейський забезпечує проведення огляду водія транспортного засобу в закладі охорони здоров`я не пізніше ніж протягом двох годин з моменту виявлення відповідних підстав. У разі відмови водія транспортного засобу від проведення огляду в закладі охорони здоров`я поліцейський в присутності двох свідків складає протокол про адміністративне правопорушення, у якому зазначає ознаки сп`яніння і дії водія щодо ухилення від огляду.

Аналіз вказаних вище положень законодавства в їх сукупності та логічному взаємозв`язку свідчить, що саме незгода водія з результатами проведеного на місці зупинки огляду або відмова водія від огляду на стан сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів, є підставою для направлення водія для проведення огляду до відповідного закладу охорони здоров`я. Відмова водія від огляду на стан сп`яніння в закладі охорони здоров`я, є підставою для складення відносно нього протоколу про адміністративне правопорушення за ст. 130 КУпАП та притягнення до адміністративної відповідальності.

Таким чином, суд приходить до висновку що в діях водія ОСОБА_1 відсутні порушення п.2.9.а ПДР України.

Крім того, з інструкції користувача приладу Drager Alcotect 6280, розміщеної на офіційному веб-ресурсі виробника DragerSafetyAGandCo.KGaA за посиланням https://www.draeger.com, вбачається, що даний пристрій призначений до експлуатації при температурі навколишнього середовища від – 5.0 до + 50.0 градусів Цельсія.

При цьому, згідно із Таблицею 3 Інструкції при використанні пристрою в діапазоні температури навколишнього середовища вище +25.0 до +50.0 градусів Цельсія та діапазоні вимірювання концентрації етанолу 0-0.33 проміле в крові абсолютна похибка вимірювання пристрою становить - + 0,05 проміле.

Таким чином, суд погоджується із твердженням сторони захисту про те, що результат тестування водія ОСОБА_1 із застосуванням газоаналізатору Drager Alcotect 6280 (ARKH0382) та складений на його підставі акт огляду, враховуючи величину абсолютної похибки даного пристрою в умовах проведеного огляду, не може бути беззаперечним і достатнім доказом факту його перебування у стані алкогольного сп`яніння на момент керування водним транспортним засобом, який дає підстави для складення протоколу про адміністративне правопорушення і притягнення особи до відповідальності, передбаченої ст. 130 КУпАП.

Крім того, до адміністративного матеріалу долучено письмові пояснення свідків, які на думку суду, жодним чином не підтверджують та не спростовують фактів та обставин, що є предметом судового розгляду.

Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Суд не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення. Адже діючи таким чином, суд неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Такими чином, приходжу до висновку, що суду не надано належних та допустимих доказів того, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння. Крім цього, слід зазначити, що проходження огляду в медичному закладі пропонується поліцейським не лише усно, а шляхом вручення водієві письмового направлення на медичний огляд до закладу охорони здоров`я. У цьому письмовому направленні має бути вказано конкретний заклад охорони здоров`я, який входить до затвердженого переліку, дані про особу водія, якого направляють, точний час видачі направлення тощо. І лише у разі, якщо водій отримав письмове направлення та відмовляється від проведення медичного огляду і в закладі охорони здоров`я, тільки тоді поліцейський має право скласти протокол про адміністративне правопорушення за статтею 130 КУпАП.

У даному випадку з відеозапису не вбачається, щоб поліцейський пропонував ОСОБА_1 пройти медичний огляд у закладі охорони здоров`я.

Таким чином, суд дійшов висновку, що порушення з боку ОСОБА_1 пункту 2.9.а Правил дорожнього руху не відбулось, оскільки встановлено, що поліцейським було порушено порядок направлення водія для проходження огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння. До справи не додано будь-яких належних та допустимих доказів на підтвердження вини ОСОБА_1 , тобто не зафіксовано вчинення правопорушення належними доказами. Будь-які докази про наявність вини ОСОБА_1 у вчиненні ним правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП відсутні.

Викладені обставини виключають наявність в його діях складу адміністративного правопорушення.

Відповідно ст.62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Відповідно ст.68 Конституції України кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей. Незнання законів не звільняє від юридичної відповідальності. Відповідно ст.13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження. Відповідно ст.17 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод жодне з положень цієї Конвенції не може тлумачитись як таке, що надає будь-якій державі, групі чи особі право займатися будь-якою діяльністю або вчиняти будь-яку дію, спрямовану на скасування будь-яких прав і свобод, визнаних цією Конвенцією, або на їх обмеження в більшому обсязі, ніж це передбачено в Конвенції.

Відповідно до статті 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є зокрема, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом.

Згідно рішення Конституційного суду України від 22.12.2010 року №23-рп/2010, яке є обов`язковим до виконання на території України, фактичні дані або будь-які інші докази, одержані в незаконний спосіб, а саме: з порушенням конституційних прав і свобод людини і громадянина; з порушенням встановлених законом порядку, засобів, джерел отримання фактичних даних; не уповноваженою на те особою тощо є неналежними доказами. А тому, враховуючи вищевикладене приходжу до висновку, що провадження у справі необхідно закрити на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП, у зв`язку із відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

Керуючись ст.ст.7, 8, 130, 221, 245, 251, 266, 283, 284, 287, 288, 289 Кодексу України про адміністративні правопорушення, ст.ст.62, 68 Конституції України,

ПОСТАНОВИЛА:

Закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП, стосовно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у зв`язку з відсутністю події та складу адміністративного правопорушення.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня винесення постанови шляхом подання апеляційної скарги до Харківського апеляційного суду через Чугуївський міський суд Харківської області особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених частиною п`ятою статті 7 та частиною першою статті 287 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, за винятком постанов про застосування стягнення, передбаченого статтею 32 або 32-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Суддя О.О. Золотоверха