Суд: Слобідський районний суд міста Харкова
Інстанція: Перша
Юрисдикція: Цивільне
Категорія: Справи у спорах, що виникають із трудових правовідносин, з них
Дата: 24 березня 2026 р.
Справа: №641/2209/25
Суддя: Зелінська І. В.
Провадження № 2/641/271/2026 Справа № 641/2209/25
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25 березня 2026 року м. Харків
Слобідський районний суд міста Харкова в складі:
головуючого судді Зелінської І.В.,
за участю секретаря Земляної А.А.,
позивача ОСОБА_1 ,
представників відповідача Лущана І.Р., Хілковського О.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові в порядку спрощеного позовного провадження в залі суду в місті Харкові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України про поновлення на роботі, стягнення вихідної допомоги та компенсації за невикористану відпустку, середнього заробітку за час затримки розрахунку, середнього заробітку за час вимушеного прогулу, незаконного відрахування податку,
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України, уточнивши який просив поновити позивача на посаді провідного професіонала з антикорупційної діяльності групи запобігання та виявлення корупції у НОМЕР_2 прикордонному загоні Державної прикордонної служби України або на рівнозначній посаді; стягнути з відповідача вихідну допомогу при звільненні та компенсацію за невикористану відпустку за 2022 рік у розмірі 69 131, 62 грн; стягнути з відповідача середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку у розмірі 8 841,69 грн; стягнути з відповідача середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 15 637,05 грн; стягнути з відповідача незаконне відрахування податку ПДФО та військового збору відповідно кінцевого розрахунку від 03.03.2025 року у розмірі 2 688,31 грн, компенсація за всі невикористані позивачем дні щорічних відпусток у 2022-2025 роках на день подання позову у розмірі 39681, 64 грн та судові витрати.
В обґрунтування позовних вимог зазначив, що наказом командира військової частини НОМЕР_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 №105-ОС від 30.10.2017 року позивача прийнято на роботу на посаду старшого інспектора з питань запобігання та виявлення корупції у відповідача. Наказом командира військової частини НОМЕР_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 №23-ОС від 14.05.2019 року позивача звільнено з посади відповідно до п.1 ст. 40 КЗпП. Рішенням Комінтернівського районного суду м. Харкова від 09.09.2019 року (справа №641/4650/19) задоволено позовні вимоги ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_3 про поновлення на роботі та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу. Наказом командира військової частини НОМЕР_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 №43-ОС від 12.09.2019 року позивача поновлено на посаді старшого інспектора з питань запобігання та виявлення корупції за рахунок посади провідного інспектора з питань запобігання корупції з 09.09.2019 року. Наказом командира військової частини НОМЕР_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 №25-ОС від 13.05.2020 року позивача поновлено на посаді провідного інспектора з антикорупційної діяльності з 09.09.2019 року. Наказом командира військової частини НОМЕР_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 №106-ОС від 16.12.2020 року позивача переведено на посаду провідного професіонала з антикорупційної діяльності групи запобігання та виявлення корупції у зв`язку з організаційно-штатними заходами з 16.12.2020 року. Наказом командира військової частини НОМЕР_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 №41-ОС від 01.09.2022 року позивачу призупинено дію договору на період дії воєнного стану. 17.02.2025 року позивачу надійшов лист від відповідача №10/2295-25 від 13.02.2025 року, яким доведено позивачу про його наступне звільнення 25.02.2025 року та пропонування посади для переведення. 19.02.2025 року позивачу надійшов лист від відповідача від 13.02.2025 року №10/2295-25, яким доведено позивачу про його наступне звільнення 25.02.2025 року та пропонування посади для переведення. 26.02.2025 року позивачу надійшов лист від відповідача від 22.02.2025 року №10/2749-25 яким доведено про наступне звільнення позивача 03.03.2025 року з урахуванням вимог ст. 49-2 КЗпП України. 03.03.2025 року позивачу доведено до відома наказ №171-ОС від 03.03.2025 року щодо припинення трудового договору з позивачем та звільнення останнього. 03.03.2025 року позивачу надано кінцевий розрахунок при звільненні. Вказав на порушення відповідачем вимог ч. 4, 6 ст. 41 КЗпП України. Зазначив, що позивачу всупереч вимог ст. 60-2 КЗпП України не запропоновано дистанційної роботи із збереженням тарифного розряду, не запропоновано жодної посади відповідно до його тарифного розряду, а запропоновано посади значно нижчі за тарифним розрядом ніж посада відповідача. Крім того, відповідачем не враховано, що позивач має переважне право на залишення на роботі згідно вимог ст. 42 КЗпП України, а саме позивач є автором винаходу та проживає з непрацездатною дружиною, яка не має самостійного заробітку. Вказав, що відповідно до вимог ст. 44 КЗпП України при припиненні трудового договору з підстав п. 6 ст. 41 КЗпП України працівнику виплачується вихідна допомога внаслідок порушення роботодавцем законодавства про працю у розмірі не менше тримісячного середнього заробітку. Крім того, всупереч вимог ст. 116 КЗпП України відповідач не виплатив позивачу при звільненні 03.03.2025 року всіх сум, що йому належать в день звільнення, вказані суми були сплачені позивачу 13.03.2025 року. Всупереч вимог ст. 129 КЗпП України відповідач нарахував на належні позивачу суми при звільненні ПДФО та військовий збір на вихідну допомогу та компенсацію відпустки. З урахуванням нарахованої заробітної плати за останні два робочих місяці липень та серпень 2022 року вважає, що відповідач мав сплатити йому вихідну допомогу при звільненні у сумі 55702, 08 грн, компенсацію відпустки за 2022 рік у сумі 13429, 54 грн. Крім того, стягненню з відповідача підлягає середній заробіток за час затримки по день фактичного розрахунку, тобто за 10 днів березня 2025 року у сумі 8841, 69 грн, середній заробіток за час вимушеного прогулу на день подання позову у розмірі 15637,05 грн, а також сума податку ПДФО та військового збору 2688, 31 грн та компенсація за всі невикористані позивачем дні щорічних відпусток у 2022-2025 роках на день подання позову у розмірі 39681, 64 грн.
Представником відповідача подано відзив, згідно якого просив у задоволенні позову відмовити. Зазначив, що на підставі вимог Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» від 15.03.2022 року наказом командира військової частини НОМЕР_3 №41-ОС «Про призупинення дії трудового договору» від 01.09.2022 року було призупинено дію трудового договору з ОСОБА_1 у зв`язку з військовою агресією РФ проти України, що виключає можливість виконання роботи до відновлення можливості виконувати роботу, але не пізніше дня припинення або скасування воєнного стану. З початку повномасштабного вторгнення агресором і до моменту звільнення позивач жодних функціональних обов`язків, які передбачені його посадовою інструкцією не здійснював, оскільки підрозділи військової частини НОМЕР_3 ведуть активні бойові дії. Разом з цим, в ході ведення активних бойових дій військовою частиною НОМЕР_3 під час стримування збройної агресії РФ проти України було встановлено факт пошкодження (фактичного знищення) будівлі штабу управління НОМЕР_4 прикордонного загону внаслідок нанесення ракетного удару та на даний час будівля штабу управління прикордонного загону, де безпосередньо виконував свої посадові обовязки позивач зруйнована (пошкодження будівлі складає 85%). Вказані обставини встановлені в ході технічної експертизи та підтверджуються Технічним звітом про стан будівельних конструкцій ТОВ «Інститут Градпроект» від 12.07.2022 року. Тимчасові місця дислокації НОМЕР_4 прикордонного загону у зв`язку із специфікацією виконання завдань неодноразово протягом війни зазнають обстрілів та знищуються ворогом матеріальні цінності прикордонного загону. У зв`язку зі знищенням організаційних та технічних умов, а також майна відповідача внаслідок бойових дій, на теперішній час відсутня можливість забезпечення позивача роботою, яка визначена трудовим договором. Наказом начальника НОМЕР_1 прикордонного загону №171-ОС «Про особовий склад» від 03.03.2025 року припинено трудовий договір та звільнено з НОМЕР_1 прикордонного загону ДПСУ (військової частини НОМЕР_3 ) ОСОБА_1 , провідного професіонала з антикорупційної діяльності групи запобігання та виявлення корупції, якому призупинено дію трудового договору, з ініціативи роботодавця, у зв`язку з неможливістю забезпечити працівника роботою, визначеною трудовим договором, з 03.03.2025 року на підставі п.6 ч.1 ст. 41 КЗпП України, вказаний наказ доведений до відома позивача. До фактичного прийняття рішення відповідачем про припинення трудового договору та звільнення позивача, НОМЕР_5 прикордонний загін керувався ч.7 ст. 49-2 КЗпП України. На виконання вимог вказаної статті відповідач листом від 12.02.2025 року №10/10495/25-Вн проінформував голову первинної профспілкової організації НОМЕР_1 прикордонного загону ДПСУ ОСОБА_2 про початок заходів вивільнення провідного професіонала з антикорупційної діяльності групи запобігання та виявлення корупції ОСОБА_1 відповідно до п.6 ч.1 ст. 41 КЗпП України. В подальшому було здійснено комісійне засідання у складі заступника начальника загону з морально-психологічного забезпечення, помічника начальника загону з правової роботи –начальника групи юридичного забезпечення, начальника групи запобігання та виявлення корупції, начальника відділу кадрів, начальника служби охорони праці, начальника групи зі штатної роботи із запрошення голови профспілкової організації військової частини НОМЕР_3 з метою встановлення обставин та можливості забезпечення працівника роботою, визначеною трудовим договором. За результатами засідання сформовано акт встановлення факту неможливості забезпечення працівника роботою, визначеною трудовим договором, у зв`язку із знищенням (відсутністю) виробничих, організаційних та технічних умов, засобів виробництва або майна роботодавця внаслідок бойових дій та прийнято рішення звільнити працівника на підстав п.6 ч.1 ст. 41 КЗпП України. У вказаному акті первинна профспілкова організація працівників не заперечує проти звільнення позивача та погоджується з обставинами неможливості забезпечення позивача роботою, визначеною трудовим договором, у зв`язку зі знищенням (відсутністю) виробничих, організаційних та технічних умов або майна роботодавця внаслідок бойових дій. Листом №10/2295-25-Вих від 13.02.2025 року відповідач проінформував позивача про неможливість забезпечення роботою, визначеною трудовим договором, у зв`язку з пошкодженням (знищенням) будівлі штабу управління НОМЕР_1 прикордонного загону, а також організаційних, технічних умов та майна відповідача внаслідок бойових дій, зазначив про відсутність рівних або вищих посад відповідно тарифного розряду позивача, а також споріднених посад (спеціальностей), повідомив про можливість переведення на іншу роботу, а саме машиніста (кочегара), прибиральника, молодшої медичної сестри. Тобто позивачау запропоновано всі вакантні посади, що були наявні на той час. Також доведено до відома позивача, що у разі відмови від запропонованих посад або ненадання відповіді 25.02.2025 року останнього буде звільнено з посади провідного професіонала з антикорупційної діяльності групи запобігання та виявлення корупції на підставі п. 6 ч.1 ст. 41 КЗпП України. Листом від 22.02.2025 року №10/2749-Вих позивача поінформовано, що у разі відмови від запропонованих посад позивача буде звільнено 03.03.2025 року. Наказом від 03.03.2025 року №171-ОС «Про особовий склад» позивача звільнено на підставі п.6 ч.1 ст. 41 КЗпП України. З огляду на вказане вказав, що дії відповідача відповідають вимогам законодавства, з урахуванням, зокрема, неможливості відповідача забезпечити дистанційний формат виконання обов`язків. Зазначив також, що відповідно до ч.4 ст. 42-1 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану», ч. 1 ст. 44 КЗпП України у разі припинення трудового договору з підстави п. 6 ч.1 ст. 41 КЗпП України роботодавець виплачує працівнику вихідну допомогу в розмірі не менше середнього місячного заробітку, тож позовна вимога в частині виплати вихідної допомоги в більшому розмірі ніж один середній місячний заробіток, є безпідставною. Так, позивачу при звільненні було сплачено 8000 грн вихідної допомоги та 5786,22 грн компенсації відпустки за 22 дні відпустки. Вказав, що позовна заява містить взаємовиключні вимоги, зокрема, поновлення на роботі та одночасно перерахунок вихідної допомоги.
Позивачем подано відповідь на відзив, згідно якого підтримав позов та просив його задовольнити. Зазначив, що згода профспілки на його звільнення надана з порушенням вимог ст. 43 КЗпП України, зокрема, позивач не був присутній при розгляді подання роботодавця. Вказав на недоречність посилання відповідача на ч.4 ст. 41 КЗпП України. Зазначив, що позивачу не було запропоновано інших рівнозначних посад. Вказав, що відповідачем не доведена об`єктивна неможливість забезпечити позивача роботою, зокрема, у місці тимчасової дислокації НОМЕР_4 прикордонного загону. Вважав, що має право на виплату вихідної допомоги у розмірі не менше тримісячного середнього заробітку.
Представником відповідача подано заперечення на відповідь на відзив, згідно яких просив у задоволенні позову відмовити. Вказав, що позивача було звільнено на підставі п.6 ч.1 ст. 41 КЗпП України, а не за неналежне виконання функціональних обов`язків чи за наявності близьких родичів у НОМЕР_4 прикордонному загоні. Зазначив, що відсутність умов для працевлаштування позивача мала об`єктивний характер, оскільки приміщення знищено внаслідок бойових дій. Посилання позивача на дискримінаційний підхід з боку відповідача вважав необґрунтованими. Вказав, що відповідно до п.2 ст. 5 Закону України №2136-ІX, у період дії воєнного стану норми трудового законодавства застосовуються лише у частині, що не суперечить спеціальним умовам роботи в період воєнного стану. Фактична неможливість забезпечити позивача роботою, підтверджена відповідними актами та листами відповідача до позивача, унеможливила повноцінну реалізацію процедур, передбачених ст. 43 КЗпП України в умовах сьогодення. Наголосив, що відповідно до ст. 44 КЗпП України при припиненні трудового договору з підстав, передбачених, зокрема, п.6.ч.1 ст. 41 КЗпП України, працівнику виплачується вихідна допомога у розмірі не менше середнього місячного заробітку.
Додатково позивачем подано відповідь на заперечення та аргументи правової позиції, а по суті пояснення у справі, де вказав, зокрема, що позивачу не було запропоновано альтернативних умов праці, в тому числі, дистанційної роботи або переведення на іншу посаду, відповідно до його 10 тарифного розряду. Зазначив, що наказом №41-ОС від 01.09.2022 року дію його трудового договору було призупинено, на день звільнення поновлення трудових відносин не відбулось, а отже роботодавець не може звільнити працівника за відсутності реального поновлення трудових відносин. Крім того, відповідачем не дотримано вимог ч.1 ст. 49-2 КЗпП України, оскільки фактичне попередження позивача про звільнення відбулось за 5 календарних днів до дати звільнення. Так, лист №10/2749-25 від 22.02.2025 року позивач отримав лише 26.02.2025 року. Вказав також, що відповідачем не надано доказів повної втрати працездатності підприємства чи його окремого підрозділу, припинення діяльності внаслідок знищення, не надано доказів того, що зруйнована будівля була єдиним місцем можливої роботи для позивача та що йому не могли запропонувати альтернативне робоче місце чи переведення. Наголосив, що згода профспілки на його звільнення надана з порушенням вимог ст. 43 КЗпП України, зокрема, позивач не був присутній при розгляді подання роботодавця.
В судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав, просив позов задовольнити.
Представники відповідача в судовому засіданні просили у задоволенні позову відмовити.
Суд, заслухавши учасників справи, дослідивши матеріали справи, приходить наступного висновку.
Судом встановлено, що згідно копії витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_3 Державної прикордонної служби України №41-ОС від 01.09.2022 року Про призупинення дії трудового договору, призупинено дію трудового договору з ОСОБА_1 , провідним професіоналом з антикорупційної діяльності групи запобігання та виявлення корупції, з 01.09.2022 року у зв`язку з військовою агресією проти України, що виключає можливість виконання роботи до відновлення можливості виконувати роботу, але не пізніше дня припинення або скасування воєнного стану.
Згідно копії акту встановлення факту неможливості забезпечення працівника роботою, визначеною трудовим договором, у зв`язку із знищенням (відсутністю) виробничих, організаційних та технічних умов, засобів виробництва або майна роботодавця внаслідок бойових дій від 12.02.2025 року, на даний час будівля штабу управління прикордонного загону, де безпосередньо виконував свої обов`язки працівник ОСОБА_3 зруйнована, дані обставини встановлені в ході технічної експертизи та підтверджуються технічним звітом про стан будівельних конструкцій №51/22/48-22-ТЗ від 12.07.2022 року, підготовленим ТОВ «Інститут Градпроект». Тимчасові місця дислокації НОМЕР_4 прикордонного загону у зв`язку із специфікою виконання завдань неодноразово протягом війни зазнають обстрілів та знищення матеріальних цінностей, по зазначеним фактам проводяться відповідні службові розслідування. У зв`язку із знищенням організаційних та технічних умов, а також майна НОМЕР_4 прикордонного загону внаслідок бойових дій, на даний час відсутня можливість забезпечення провідного професіонала з антикорупційної діяльності групи запобігання та виявлення корупції ОСОБА_4 роботою, визначеною трудовим договором. Відповідно до штату НОМЕР_4 прикордонного загону на даний час в загоні відсутні рівні/вищі вакантні посади. З 24.02.2022 року по теперішній час ОСОБА_3 фактично жодних обов`язків, в тому числі за посадою провідного професіонала з антикорупційної діяльності групи запобігання та виявлення корупції не виконує. Наказом начальника НОМЕР_4 прикордонного загону №41-ос від 01.09.2022 року було призупинено дію трудового договору ОСОБА_5 , у зв`язку з військовою агресією проти України, що виключає можливість виконання роботи. Первинна профспілкова організація працівників НОМЕР_4 прикордонного загону не заперечує проти даного звільнення та погоджується з обставинами неможливості забезпечення провідного професіонала з антикорупційної діяльності групи запобігання та виявлення корупції працівника ОСОБА_6 роботою, визначеною трудовим договором, у зв`язку із знищенням (відсутністю) виробничих, організаційних та технічних умов або майна роботодавця внаслідок бойових дій.
Згідно копії листа НОМЕР_4 прикордонного загону Державної прикордонної служби України від 13.02.2025 року ОСОБА_1 проінформовано про неможливість забезпечення роботою, визначеною трудовим договором, у зв`язку із пошкодженням (знищенням) будівлі штабу управління НОМЕР_4 прикордонного загону, а також організаційних, технічних умов та майна НОМЕР_4 прикордонного загону внаслідок бойових дій. Зазначено, що в НОМЕР_4 прикордонному загоні відсутні рівні або вищі посади відповідно тарифного розряду, а також споріднені посади (спеціальності). Повідомлено позивача, що за його згодою останнього може бути переведено на іншу роботу, а саме машиніста (кочегара) котельні відділення логістики НОМЕР_6 прикордонної застави НОМЕР_7 прикордонної комендатури, прибиральника території відділення логістики НОМЕР_7 прикордонної застави НОМЕР_7 прикордонної комендатури, прибиральника службових приміщень 3 прикордонної застави НОМЕР_7 прикордонної комендатури, молодшої медичної сестри медичного пункту. Доведено до відома ОСОБА_1 , що у разі відмови від запропонованих посад або ненадання відповіді 25.02.2025 року його буде звільнено з посади провідного професіонала з антикорупційної діяльності групи запобігання та виявлення корупції НОМЕР_4 прикордонного загону на підставі п.6 ч.1 ст. 41 КЗпП України.
Згідно копії листа НОМЕР_4 прикордонного загону Державної прикордонної служби України від 22.02.2025 року ОСОБА_1 у відповідності до норм ст.49-2 КЗпП України повідомлено про наступне вивільнення відповідно до п.6 ч.1 ст. 41 КЗпП України та проінформовано, що його буде звільнено 03.03.2025 року у разі відмови від запропонованих у листі від 13.02.2025 року посад.
Згідно копії наказу начальника НОМЕР_4 прикордонного загону Державної прикордонної служби України №171-ОС від 03.03.2025 року відповідно до п.6 ч.1 ст. 41 КЗпП України припинено трудовий договір та звільнено ОСОБА_1 , провідного професіонала з антикорупційної діяльності групи запобігання та виявлення корупції (якому призупинено дію трудового договору), з ініціативи роботодавця, в зв`язку з неможливістю забезпечити працівника роботою, визначеною трудовим договором, з 03.03.2025 року. Відповідно до ст.44 КЗпП України виплатити ОСОБА_1 вихідну допомогу в розмірі одного середнього місячного заробітку. Відповідно до ст. 83 КЗпП України виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористані 20 календарних днів щорічної основної відпустки за період роботи з 01.11.2021 року по 31.08.2022 року, 2 календарні дні щорічної додаткової відпустки за особливий характер праці за період роботи з 01.11.2021 року по 28.02.2022 року. Підстава: акт встановлення неможливості забезпечення працівника роботою визначеною трудовим договором, у зв`язку із знищенням (відсутністю) виробничих, організаційних та технічних умов, засобів виробництва або майна роботодавця внаслідок бойових дій від 12.02.2025 року, листи ОСОБА_5 від 13.02.2025 року №10/2295-25, від 22.02.2025 року №10/2749-25, лист голові первинної профспілкової організації НОМЕР_4 прикордонного загону від 12.02.2022 року №10/10495/25, колективний договір між керівництвом НОМЕР_4 прикордонного загону Державної прикордонної служби України та Первинною профспілковою організацією НОМЕР_4 прикордонного загону на 2021-2024 роки №366, зареєстрованого Управлінням соціального захисту населення Адміністрації Шевченківського району ХМР 24.12.2021 року, наказ командира ВЧ НОМЕР_3 від 01.09.2022 року №41-ОС.
Згідно кінцевого розрахунку при звільненні №39 від 03.03.2025 року ОСОБА_1 нарахована вихідна допомога при звільненні 8000 грн (( 8000+8000)/(23+20)*21,5), компенсація відпустки 5786,22 грн за 22 дні відпустки (8000*12/365*22 дн), а всього 13786,22 грн. Утримано ПДФО 2481, 52 грн, військовий збір 206,79 грн, перерахунок на банк 11097,91 грн.
Суду також надано копію трудової книжки ОСОБА_1 серії НОМЕР_8 ; копію акта доведення до працівника ОСОБА_1 інформації про подальше звільнення з посади провідного професіонала з антикорупційної діяльності групи запобігання та виявлення корупції НОМЕР_4 прикордонного загону на підставі п.6 ч. 1 ст. 41 КЗпП України від 21.02.2025 року; копію посадової інструкції провідного професіонала з антикорупційної діяльності групи запобігання та виявлення корупції НОМЕР_4 прикордонного загону; копія свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_9 , виданого Червонозаводським ВДРАЦС ХМУЮ 17.10.2007 року; копію свідоцтва про винахід № НОМЕР_10 ; копію довідки №301 від 01.04.2025 року про види заробітної плати, що нараховані ОСОБА_1 за період з 01.09.2021 року по 31.10.2022 року; копію довідки про доходи №302 від 01.04.2025 року за період з жовтня 2022 року по 03.03.2025 року; скріншот інформації по особового рахунку позивача станом на 13.03.2025 року тощо.
Стаття 43 Конституції України гарантує право кожного на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, які він вільно обирає, або на яку вільно погоджується.
Відповідно до статті 64 Конституції України конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.
В умовах воєнного або надзвичайного стану можуть встановлюватися окремі обмеження прав і свобод із зазначенням строку дії цих обмежень.
Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України №2102-ІХ від 24 лютого 2022 року, в Україні введено воєнний стан, який діє на теперішній час.
Згідно з пунктом 3 цього Указу тимчасово на період дії правового режиму воєнного стану можуть обмежуватися конституційні права і свободи людини і громадянина, передбачені, зокрема, статтею 43 Конституції України.
Законом України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» від 15 березня 2022 року №2136-ІХ визначені особливості трудових відносин працівників усіх підприємств, установ, організацій в Україні незалежно від форми власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами, у період дії воєнного стану, введеного відповідно до Закону України «Про правовий режим воєнного стану».
Частинами 2, 3 статті 1 Закону №2136-ІХ встановлено, що на період дії воєнного стану вводяться обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина відповідно до статей 43, 44 Конституції країни.
У період дії воєнного стану не застосовуються норми законодавства про працю у частині відносин, врегульованих цим Законом.
Відповідно до частин 1, 4 статті 13 Закону №2136-ІХ призупинення дії трудового договору – це тимчасове припинення роботодавцем забезпечення працівника роботою і тимчасове припинення працівником виконання роботи за укладеним трудовим договором у зв`язку із збройною агресією проти України, що виключає можливість обох сторін трудових відносин виконувати обов`язки, передбачені трудовим договором.
Призупинення трудового договору може здійснюватися за ініціативи однієї із сторін на строк не більше ніж період дії воєнного стану. У разі прийняття рішення про скасування призупинення дії трудового договору до припинення або скасування воєнного стану роботодавець повинен за 10 календарних днів до відновлення дії трудового договору повідомити працівника про необхідність стати до роботи.
Призупинення дії трудового договору не тягне за собою припинення трудових відносин.
Наведена спеціальна норма надає роботодавцю право тимчасово призупинити дію трудового договору з працівником у разі неможливості у зв`язку із військовою агресією проти України забезпечити працівника роботою. Проте, для застосування цієї норми права роботодавець має перебувати в таких обставинах, коли він не може надати працівнику роботу, а працівник не може виконати роботу. Зокрема, у випадку, якщо необхідні для виконання роботи працівником виробничі, організаційні, технічні можливості, засоби виробництва знищені в результаті бойових дій або їх функціонування з об`єктивних і незалежних від роботодавця причин є неможливим, а переведення працівника на іншу роботу або залучення його до роботи за дистанційною формою організації праці неможливо.
На час призупинення дії трудового договору за працівником зберігається робоче місце, трудовий договір не припинений, проте, заробітна плата та інші виплати не сплачуються, так як відповідно до частини 4 статті 13 Закону №2136-ІХ відшкодування заробітної плати, гарантійних та компенсаційних виплат працівникам на час призупинення дії трудового договору в повному обсязі покладається на державу, що здійснює військову агресію проти України.
У законодавстві відсутня заборона щодо припинення трудових відносин під час призупинення дії трудового договору. Тому, у працівника є можливість звільнитися за власним бажанням або ж роботодавець має право звільнити працівника за іншими підставами, передбаченими КЗпП України, зокрема за угодою сторін.
Держава гарантує працездатним громадянам, які постійно проживають на території України, зокрема, правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи (пункт 6 частини 1 статті 5-1 Кодексу законів про працю України).
Відповідно до статті 36 Кодексу законів про працю України підставами припинення трудового договору є, зокрема, розірвання трудового договору з ініціативи працівника (статті 38, 39), з ініціативи власника або уповноваженого ним органу (статті 40, 41) або на вимогу профспілкового, чи іншого уповноваженого на представництво трудовим колективом органу (стаття 45).
Статтею 40 Кодексу законів про працю України визначено підстави розірвання трудового договору з ініціативи роботодавця.
Додаткові підстави розірвання трудового договору з ініціативи роботодавця з окремими категоріями працівників за певних умов визначено статтею 41 Кодексу законів про працю України.
Крім підстав, передбачених статтею 41 цього Кодексу, трудовий договір з ініціативи роботодавця може бути розірваний також у випадках, зокрема неможливості забезпечення працівника роботою, визначеною трудовим договором, у зв`язку із знищенням (відсутністю) виробничих, організаційних та технічних умов, засобів виробництва або майна роботодавця внаслідок бойових дій (пункт 6).
Розірвання договору у випадках, передбачених пунктами 4 і 6 частини першої цієї статті, проводиться, якщо неможливо перевести працівника за його згодою на іншу роботу (частина 4 статті 41 Кодексу законів про працю України).
Частиною 7 статті 49-2 Кодексу законів про працю України визначено, що вивільнення працівників відповідно до пункту 6 частини першої статті 41 цього Кодексу здійснюється в такому порядку:
про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за 10 календарних днів;
не пізніше ніж за 10 календарних днів до запланованого вивільнення працівників первинним профспілковим організаціям надається інформація щодо цих заходів, включаючи інформацію про причини вивільнення, кількість і категорії працівників, яких це може стосуватися, про строки проведення звільнення. У разі якщо вивільнення працівників є масовим відповідно до статті 48 Закону України «Про зайнятість населення», роботодавець за 10 календарних днів до проведення звільнення повідомляє державну службу зайнятості про заплановане вивільнення працівників, а також протягом п`яти календарних днів проводить консультації з профспілками про заходи щодо запобігання звільненням чи зведення їх кількості до мінімуму або пом`якшення несприятливих наслідків будь-яких звільнень.
Враховуючи зміст вказаних вище норм, послідовне та логічне їх тлумачення дають підстави стверджувати, що обов`язковою умовою для звільнення за цією підставою (пункт 6 частини першої статті 41 КЗпП) має бути об`єктивна неможливість забезпечувати працівника роботою, визначеною трудовим договором та трудовою функцією, яка безпосередньо пов`язана з повним знищенням (відсутністю) виробничих, організаційних та технічних умов, засобів виробництва або майна роботодавця внаслідок бойових дій.
Тобто, таке знищення чи відсутність умов повинні бути безпосереднім наслідком бойових дій.
Крім того, звільнення за п. 6 ч. 1 ст. 41 КЗпП України проводиться без дотримання певних гарантій: працівник не попереджається про звільнення за два місяці (попереджається за 10 днів), до нього не застосовується переважне право на залишення на роботі тощо.
Відповідно до ст. 43-1 КЗпП України Розірвання трудового договору з ініціативи роботодавця без згоди виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) допускається у випадках, зокрема, звільнення працівника у зв`язку з неможливістю забезпечення його роботою, визначеною трудовим договором, у зв`язку із знищенням (відсутністю) виробничих, організаційних та технічних умов, засобів виробництва або майна роботодавця внаслідок бойових дій.
Тобто, згода виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) на звільнення за п.6 ч.1 ст. 41 КЗпП України не потрібна, роботодавець лише подає до профспілкової організації зазначену інформацію.
Разом з цим, суд зазначає, що як було вищезазначено, обов`язковою умовою для звільнення за п. 6 ч. 1ст. 41 КЗпП має бути об`єктивна неможливість забезпечувати працівника роботою, визначеною трудовим договором та трудовою функцією, яка безпосередньо пов`язана з повним знищенням (відсутністю) виробничих, організаційних та технічних умов, засобів виробництва або майна роботодавця внаслідок бойових дій.
Отже, таке знищення чи відсутність умов повинні бути безпосереднім наслідком бойових дій
Відповідно до роз`яснень Мінекономіки до Закону України від 01 липня 2022 року №2352-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин» обов`язковою умовою для звільнення за п. 6 ч. 1 ст. 41 КЗпП України має бути обґрунтована неможливість забезпечувати працівника роботою, визначеною трудовим договором та трудовою функцією, яка безпосередньо пов`язана з повним знищенням (відсутністю) виробничих, організаційних та технічних умов, засобів виробництва або майна роботодавця внаслідок бойових дій.
Статтею 349 ЦК України визначено, що у разі знищення майна, права на яке підлягають державній реєстрації, право власності на це майно припиняється з моменту внесення за заявою власника змін до державного реєстру.
Верховний Суд у постанові від 17.01.2019 у справі №708/254/18 дійшов висновку, що умовами для припинення права власності на знищене нерухоме майно згідно з вимогами ст. 349 ЦК Украйни є наявність одночасно двох умов: встановленого факту знищення майна, а також відповідної заяви власника майна про внесення змін до державного реєстру.
Документами, які підтверджують знищення майна, можуть бути матеріали технічної інвентаризації, що засвідчують факт знищення майна, довідки органів внутрішніх справ України, акт про пожежу, офіційні висновки інших установ або організацій, які відповідно до законодавства уповноважені засвідчувати факт знищення майна, тощо.
Сам по собі акт про встановлення факту неможливості забезпечення працівника роботою, визначеною трудовим договором, у зв`язку із знищенням (відсутністю) виробничих, організаційних та технічних умов, засобів виробництва або майна роботодавця внаслідок бойових дій від 12.02.2025 року не доводять факт знищення майна роботодавця на час звільнення позивача.
Відповідні акти інвентаризації майна, експертні висновки, офіційні висновки установ або організацій, які відповідно до законодавства уповноважені засвідчувати факт знищення майна на час звільнення позивача відсутні.
Так, в постанові від 27.09.2023 по справі №523/11673/23 Верховний Суд зазначив, що факт введення в Україні з 24 лютого 2022 року воєнного стану є загальновідомим. Існування воєнного стану автоматично не означає знищення (відсутність) виробничих, організаційних та технічних умов, засобів виробництва або майна роботодавця внаслідок бойових дій. При цьому суд зауважує, що п. 6 ч. 1 ст. 41 КЗпП України не містить умов за яким трудовий договір може бути розірваний з ініціативи роботодавця внаслідок того, що установа фактично не працює чи неможливістю роботодавця організувати безпеку працівникам тощо.
Суд вважає, що звільнення позивача мало місце за відсутності доказів, які у сукупності були б достатніми для висновку про повне знищення (відсутність) виробничих, організаційних та технічних умов, засобів виробництва, майна роботодавця внаслідок бойових дій.
Зазначені обставини вказують на відсутність у відповідача підстав для звільнення позивача по п. 6 ч. 1 ст. 41 КЗпП України, а наказ про звільнення не відповідає вимогам закону, який передбачає додаткові підстави для розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу.
Для відновлення порушених прав позивача суд поновлює ОСОБА_1 на посаді провідного професіонала з антикорупційної діяльності групи запобігання та виявлення корупції у НОМЕР_2 прикордонному загоні Державної прикордонної служби України з 03.03.2025 року.
Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача середнього заробітку за час вимушеного прогулу суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 2 ст. 235 КЗпП України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулуабо різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.
Під вимушеним прогулом розуміється час, протягом якого працівник з вини власника або уповноваженого ним органу був позбавлений можливості працювати.
Згідно із п. 8 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати» № 100 від 08.02.1995року нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.
Середній заробіток за час вимушеного прогулу суд обраховує за липень та серпень 2022 року відпрацьовані місяці, за які позивач отримував заробітну плату в повному обсязі.
Згідно довідки про доходи позивача за 2022 рік ОСОБА_1 отримав заробітну плату за липень 2022 року-17283,05 грн., серпень 2022 р. – 18929,06 грн.
Таким чином, розмір середньоденного заробітку позивача складає 823 грн. (36212,11/44).
В період вимушеного прогулу включаються робочі дні з 04.03.2025 року по 25.03.2026 року- день винесення рішення суду.
Кількість робочих днів: у березні 2025 року -20 робочих днів, у квітні 2025 року - 22 робочі дні, у травні 2025 року - 22 робочі дні, у червні 2025 року - 21 робочий день, у липні 2025 року - 23 робочі дні, у серпні 2025 року - 21 робочий день, у вересні 2025 року -22 робочі дні, у жовтні 2025 року -23 робочі дні, у листопаді 2025 року -20 робочих днів, у грудні 2025 року -23 робочі дні, у січні 2026 року -22 робочі дні, у лютому – 20 робочих днів, у березні -18 робочих днів, а всього 277 днів.
Таким чином, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 04.03.2025 року по 25.03.2026 року у розмірі 227 971 грн. (823*277).
З урахуванням задоволення позовних вимог в частині поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, позовні вимоги в частині стягнення вихідної допомоги при звільненні, компенсацій за невикористані відпустки, середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку задоволенню не підлягають як взаємовиключні, оскільки право на такі виплати виникає при звільненні. Так само, не підлягають задоволенню позовні вимоги в частині стягнення з відповідача сум відрахованого податку ПДФО та військового збору як похідні від вимог про стягнення компенсацій за невикористані відпустки та вихідної допомоги при звільненні.
Таким чином, позовні вимоги слід задовольнити частково.
При цьому, суд звертає увагу, що інші доводи сторін у справі висновків суду не спростовують та не впливають на рішення суду по суті.
Частиною 1 статті 141 ЦПК України встановлено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Суд стягує з відповідача на користь держави судовий збір за вимоги про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу у розмірі 3 490,91 грн, оскільки позивач звільнений від сплати судового збору.
Відповідно до п.2,4 ч.1ст.430 ЦПК України, необхідно допустити негайне виконання рішень у справах про присудження працівникові виплати заробітної плати, але не більше ніж за один місяць; поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника.
Керуючись ст. 4, 10-13, 76-81, 141, 263-265, 268, 273, 354, 355 ЦПК України,
УХВАЛИВ:
Позовні вимоги ОСОБА_1 до НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України про поновлення на роботі, стягнення вихідної допомоги та компенсації за невикористану відпустку, середнього заробітку за час затримки розрахунку, середнього заробітку за час вимушеного прогулу, незаконного відрахування податку задовольнити частково.
Поновити ОСОБА_1 на посаді провідного професіонала з антикорупційної діяльності групи запобігання та виявлення корупції у НОМЕР_2 прикордонному загоні Державної прикордонної служби України з 03.03.2025 року.
Стягнути з НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 04.03.2025 року по 25.03.2026 року у розмірі 227 971 (двісті двадцять сім тисяч дев`ятсот сімдесят одна) грн з вирахуванням податків та інших обов`язкових платежів.
В іншій частині в задоволенні позовних вимог відмовити.
Стягнути з НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України на користь держави судовий збір у розмірі 3 490 (три тисячі чотириста дев`яносто) грн 91 (дев`яносто одна) коп.
Допустити негайне виконання рішення суду в частині поновлення на роботі та виплати заробітної плати (середнього заробітку за час вимушеного прогулу) в межах суми платежу за один місяць.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
З інформацією щодо тексту судового рішення учасники справи можуть ознайомитися за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua.
Позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_11 , місце проживання: АДРЕСА_1 .
Відповідач: НОМЕР_5 прикордонний загін Державної прикордонної служби України, ЄДРПОУ НОМЕР_12 , місце знаходження: АДРЕСА_2 .
Рішення ухвалено 25.03.2026 року.
Суддя І.В.Зелінська
Оригінал: reyestr.court.gov.ua