Вирок від 24 березня 2026 р. у справі №953/3125/25 — Київський районний суд м. Харкова

Справа№ 953/3125/25

н/п 1-кп/953/425/26

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" березня 2026 р.

Київський районний суд м. Харкова в складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2

прокурора – ОСОБА_3 ,

обвинуваченого – ОСОБА_4 ,

захисника – ОСОБА_5 (в режимі ВКЗ),

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Харкові кримінальне провадження № 12025221130000403 від 10.03.2025 за обвинуваченням:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Гудава, Гальського району, Грузія, громадянина Грузії, із середньою спеціальною освітою, неодруженого, офіційно не працевлаштованого, який не зареєстрований у м. Харкові та Харківської області та фактично проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого: 29.08.2023 Московським районним судом м. Харкова за ч. 1 ст. 309 КК України до 2 років обмеження волі, на підставі ст. 75 КК України звільненого від відбування покарання з іспитовим строком на 1 рік; 10.06.2025 Салтівським районним судом м. Харкова за ч. 4 ст. 185 КК України до 5 років позбавлення волі, на підставі ч. 1 ст. 71 КК України, за сукупністю вироків, з урахуванням ч. 1 ст. 72 КК України, остаточно засуджений до покарання у виді 5 років 1 місяця позбавлення волі;

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України,

УСТАНОВИВ:

Формулювання обвинувачення, визнане судом доведеним

06.03.2025, близько 11:00, ОСОБА_4 , перебував в кафе, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_2 , та побачив на столі мобільний телефон належний потерпілому ОСОБА_6 . Після чого, під час спільного розпивання спиртних напоїв у ОСОБА_4 виник раптовий умисел, направлений на незаконне викрадення чужого майна, реалізовуючи який, діючи умисно, повторно, 3 корисливих мотивів, в умовах воєнного стану, введеного в дію Указом Президента України ОСОБА_7 № 64/2022 від 24.02.2022, затвердженого Законом України № 2102-IX від 24.02.2022, неодноразово продовженого та діючого на теперішній час на всій території України, з метою особистого незаконного збагачення, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, скориставшись тим, що за його діями ніхто не спостерігає, а також тим, що потерпілий вийшов з кафе на вулицю, при цьому мобільний телефон залишив на столі, ОСОБА_4 викрав мобільний телефон TM Infinix smart 8 (x6525) 3/64 GB, вартістю згідно з висновком судово-товарознавчої експертизи № 4352/4353/4354 від 28.03.2025 - 3423,80 грн; чохол на телефон ТМ "панель МАКЕ Silicone для Infinix Smart 8/8", вартістю згідно з висновком судово-товарознавчої експертизи № 4352/4353/4354 від 28.03.2025 - 426,55 грн; карту пам?яті Samsung Evo Plus microSDXC 512GBUHS-I U3 V30 A2 + SD адаптер, вартістю, згідно з висновком судово-товарознавчої експертизи № 4352/4353/4354 від 28.03.2025 - 2122,30 грн, що належать на праві приватної власності потерпілому ОСОБА_6 .

Після чого, ОСОБА_4 покинув місце вчинення злочину з викраденим майном, обернувши його на свою користь та розпорядившись ним у подальшому на власний розсуд, чим спричинив потерпілому ОСОБА_6 , матеріальну шкоду на загальну суму 5 972,65 грн.

Підстави доведеності винуватості поза розумним сумнівом.

Позиції сторони обвинувачення та захисту.

Прокурор у судовому засіданні зазначив, що під час судового розгляду достеменно встановлено, що інкриміноване протиправне діяння вчинене обвинуваченим, тому просить суд визнати ОСОБА_4 винуватим та призначити йому покарання, передбачене ч. 4 ст. 185 КК України у вигляді п`яти років шість місяців позбавлення волі і застосувати положення ст. 70, 71 КК України для визначення остаточного покарання.

У судовому засіданні обвинувачений – ОСОБА_4 свою винуватість у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, визнав повністю, у вчиненому щиро покаявся, підтвердивши обставини, а саме: час, місце та спосіб вчинення інкримінованого йому органом досудового розслідування злочину, підтвердивши та пояснивши про обставини, викладені в обвинувальному акті. При призначенні покарання покладалася на розсуд суду. Захисник просила врахувати дані про особу і його позицію та застосувати мінімальний строк покарання у виді позбавлення волі та застосувати положення ст. 70, 71 КК України на розсуд суду.

Підстави, за яких суд не досліджує докази сторони обвинувачення та захисту, а також вважає доведеною винуватість поза розумним сумнівом.

У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 свою винуватість у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, визнав у повному обсязі, у скоєному щиро розкаявся та дав показання, які відповідають обставинам вчинення кримінального правопорушення, встановленим як досудовим розслідуванням, так і судовим розглядом.

Показання ОСОБА_4 не викликають у суду сумніву щодо правильності розуміння обвинуваченим змісту обставин правопорушення, добровільності та істинності його позиції.

Приймаючи до уваги, що обвинувачений ОСОБА_4 винним себе у пред`явленому обвинуваченні визнав повністю, його показання відповідають суті обвинувачення, суд за згодою обвинуваченого та інших учасників кримінального провадження, які вважають підтвердженими наявними в матеріалах кримінального провадження доказами фактичні обставини скоєного: дату, час, місце, спосіб і інші обставини скоєння правопорушення обвинуваченим, а також форму вини і спрямованість умислу; мотив правопорушення, його наслідки; обставини, які впливають на ступінь і характер відповідальності обвинуваченого; інші обставини, які характеризують особу обвинувачуваного, визнає їх доказаними в судовому засіданні і вважає за можливе не досліджувати докази стосовно цих фактичних обставин кримінального провадження, відповідно до положень ч. 3 ст. 349 КПК України обмежившись допитом обвинувачуваного та вивченням даних, які характеризують особу обвинуваченого.

Перед встановленням такого порядку дослідження доказів, суд з`ясував, що сторони кримінального провадження правильно розуміють зміст цих обставин, а процесуальні наслідки встановлення такого порядку дослідження доказів, в частині обмеження права апеляційного оскарження вказаних обставин, їм роз`яснені та зрозумілі. У суду не виникло сумнівів у добровільності позицій сторін.

Також суд встановив, що Салтівський районний суд м. Харкова вироком від 10.06.2025, залишеним без змін ухвалою Харківського апеляційного суду від 22.01.2026, визнав ОСОБА_4 винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України і призначити йому покарання у виді 5 років позбавлення волі, на підставі ч. 1 ст. 71 КК України, за сукупністю вироків, з урахуванням ч. 1 ст. 72 КК України, до покарання за новим вироком частково приєднати невідбуте покарання за вироком Московського районного суду м. Харкова від 29.08.2023 та остаточно призначив ОСОБА_4 покарання у виді 5 років 1 місяця позбавлення волі. Початок строку відбування покарання обчислювати з моменту фактичного затримання. За обставинами справи правопорушення було вчинено 16.11.2023.

Сукупність наведених і оцінених судом доказів переконує в тому, що обвинувачений ОСОБА_4 здійснив таємне викрадення чужого майна, вчинене в умовах воєнного стану, а том суд кваліфікує його дії за ч. 4 ст. 185 КК України, тобто таємному викрадені чужого майна (крадіжці), вчиненого повторно, в умовах воєнного стану.

Вислухавши думку учасників судового провадження, які не заперечували проти розгляду кримінального провадження у порядку, передбаченому ч. 3 ст. 349 КПК України, суд визнає недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин провадження, які ніким не оспорюються.

Суд також пересвідчився в добровільності позиції обвинуваченого та не знайшов підстави вважати, що останній себе оговорює або в інший спосіб викривлює визнані ним у судовому засіданні обставини, чи визнає під примусом.

Це узгоджується з вимогами п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, розділу ІІІ Рекомендації № 6 R (87) 18 Комітету міністрів Ради Європи «Відносно спрощеного кримінального правосуддя» та практики Європейського Суду з прав людини щодо їх застосування, згідно з яким суд повинен забезпечити належну реалізацію права на справедливий суд під час розгляду кримінальних проваджень шляхом спрощеного і скороченого розгляду.

Враховуючи викладене, суд, допитавши обвинуваченого, дослідивши матеріали кримінального провадження, що характеризують особистість обвинуваченого, дійшов висновку, щодо доведеності винуватості ОСОБА_4 поза розумним сумнівом у вчиненні інкримінованого злочину і кваліфікує його дії за ч. 4 ст. 185 КК України, а саме таємному викраденні чужого майна (крадіжці), вчиненому повторно, в умовах воєнного стану.

Обставини, які пом`якшують та обтяжують покарання.

Пом`якшуючі обставини – це встановлені судом різні відомості, що свідчать про менший ступінь небезпечності особи винного та вчиненого ним злочину й дають підстави для застосування до нього менш суворого покарання.

Відповідно до ст. 66 КК України до обставин, які пом`якшують покарання належать як зазначені, так і не зазначені в законі, але встановлені судом за конкретною справою об`єктивні та суб`єктивні чинники, що не є ознаками конкретного складу злочину і не впливають на його кваліфікацію, проте свідчать про занижений ступінь суспільної небезпеки вчиненого діяння і (або) особи винного і тим самим надають суду право для пом`якшення покарання.

Щире каяття це певний психічний стан особи винного, коли він засуджує свою поведінку, прагне усунути заподіяну шкоду та приймає рішення більше не вчиняти злочинів, і це об`єктивно підтверджується визнанням особою своєї вини, розкриттям усіх обставин справи, вчиненням дій, спрямованих на сприяння розкриттю злочину або відшкодуванню завданих збитків чи усуненню заподіяної шкоди.

Згідно з висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 23.01.2024 у справі №283/2169/19, розкаяння передбачає, окрім визнання особою факту вчинення злочину, ще й дійсне, відверте, а не уявне визнання своєї провини у вчиненому злочині, щирий жаль з приводу цього та осуд своєї поведінки, що насамперед повинно виражатися в намаганні особи відшкодувати завдані злочином збитки, бажанні виправити наслідки вчиненого та готовність нести покарання. Щире каяття – це не формальна вказівка на визнання свої вини, а відповідне ставлення до скоєного, яке передбачає належну критичну оцінку винним своєї протиправної поведінки, її осуд та бажання залагодити провину, що має підтверджуватися конкретними діями, спрямованими на виправлення зумовленої кримінальним правопорушенням ситуації. Факт щирого каяття особи у вчиненні злочину повинен знайти своє відображення у матеріалах кримінального провадження.

Про щирість каяття особи свідчить і поведінка засудженого після вчинення злочину. Якщо особа сприяє розкриттю вчиненого нею злочину (викриває співучасників, видає знаряддя та засоби вчинення злочину, видає або допомагає у розшуку майна здобутого злочинним шляхом, надає інші докази тощо), добровільно відшкодовує завдані збитки або усуває завдану шкоду, такі дії об`єктивно підтверджують щире каяття особи.

Крім того, системний аналіз кримінального закону свідчить, що щире каяття особи можливе на будь-якій стадії кримінального процесу, як до внесення відомостей до ЄРКП (наприклад, при з`явленні із зізнанням), так і після їх внесення, на досудовому розслідуванні або під час розгляду справи у суді. Для визнання щирого каяття обставиною, яка пом`якшує покарання, не має значення, на якій стадії воно відбулося, головне встановити фактори, які б свідчили про справжність, щирість каяття.

Тож, при встановленні обставин, що пом`якшують покарання ОСОБА_4 , суд враховує, що у судовому засіданні останній свою винуватість у вчиненні інкримінованого злочину визнав повністю, у вчиненому кається, засудив свою протиправну поведінку.

Обставиною, що пом`якшує покарання ОСОБА_4 , суд визнає щире каяття.

Обставини, що обтяжують покарання ОСОБА_4 суд не встановив.

Мотиви призначення покарання

Призначаючи покарання обвинуваченому у відповідності до вимог ст. 65 КК України, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого ним злочину, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Вивченням особи обвинуваченого ОСОБА_4 , встановлено, що він раніше судимий вироком Салтівського районного суду м. Харкова від 10.06.2025 за ч. 4 ст. 185 КК України, не одружений, офіційно не працевлаштований, не має на утриманні малолітніх дітей, на обліку у лікаря психіатра та нарколога не перебуває.

При обранні виду та міри покарання обвинуваченому ОСОБА_4 , суд враховує характер і ступінь тяжкості скоєного ним кримінального правопорушення, даних про особу обвинуваченого, наявність пом`якшуючої обставини і вважає, що виправлення та перевиховання обвинуваченого можливо, шляхом призначення ОСОБА_4 покарання у межах санкції, передбаченої ч. 4 ст. 185 КК України у виді позбавлення волі строком на 5 років трьох місяців, що забезпечить розумний баланс між захистом суспільних інтересів (безпека, правопорядок) та повагою до приватних прав людини.

Суд враховує, що ОСОБА_4 вчинив інкриміноване йому у даному кримінальному провадженні правопорушення до постановлення вироку Салтівського районного суду м. Харкова від 10.06.2025, за яким він засуджений за ч. 4 ст. 185 КК України до позбавлення волі строком на 5 років 1 місяць, суд вважає, що обвинуваченому ОСОБА_4 слід призначити остаточне покарання із застосуванням ч. 1, 4 ст. 70 КК України, шляхом поглинання менш суворого покарання, призначеним вироком Салтівського районного суду м. Харкова від 10.06.2025, покаранням, призначеним за цим вироком, оскільки покарання призначається за сукупності кримінальних правопорушень та остаточно призначити покарання у виді позбавлення волі строком на 5 років 3 місяці.

Таке покарання, на переконання суду, відповідає положенням статей 65 – 67, 71 КК України та буде необхідним для виправлення обвинуваченого, запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень, відповідатиме особистості обвинуваченого та є достатнім для досягнення, відповідно до ст. 50 КК України, мети покарання.

Обставин, які б вказували, що призначення обвинуваченому ОСОБА_4 покарання, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, у виді позбавлення волі строком на п`ять років три місяці буде недостатнє для досягнення цілей покарання, не відповідатиме даним про його особу та ступеню тяжкості кримінального правопорушення, судовим розглядом не встановлено.

Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Стівен Вілкокс та Скотт Херфорд проти Сполученого Королівства", заяви № 43759/10 та 43771/12, зазначає, що хоча, в принципі, питання належної практики з призначення покарань в значній мірі виходить за рамки Конвенції, Суд допускає, що грубо непропорційний вирок (діяння та покарання) може кваліфікуватися, як жорстоке поводження, що суперечить статті 3 Конвенції, в момент його винесення.

Визначене покарання, на переконання суду, відповідатиме його меті, гуманності, справедливості і не потягне за собою порушення засад виваженості, що включає наявність розумного балансу між охоронюваними інтересами суспільства та правами особи, яка притягується до кримінальної відповідальності через призму того, що втручання держави в приватне життя особи повинно спрямовуватись на досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та потребою захисту основоположних прав особи, – воно має бути законним (несвавільним), пропорційним (не становити надмірного тягаря для особи) (справи "Бакланов проти Росії" від 09.06.2005, "Фрізен проти Росії" від 24.03.2005, "Ісмайлова проти Росії" від 29.11.2007).

Підстави для задоволення цивільного позову або відмови у ньому, залишення його без розгляду

Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлявся.

Мотиви ухвалення інших рішень щодо питань, які вирішуються судом при ухваленні вироку, та положення закону, якими керувався суд

Речові докази.

Речові докази відсутні.

Процесуальні витрати.

Згідно ст. 118, 122, 124 КПК України суд стягує з ОСОБА_4 на користь держави підтверджені витрати за експертне дослідження № 4352/4353/4354 від 28.03.2025 у розмірі 4 240,80 грн.

Запобіжний захід.

ОСОБА_4 відбуває покарання за вироком Салтівського районного суду м. Харкова від 10.06.2025, відповідно підстави для застосування запобіжного заходу відсутні.

Керуючись ст. 7, 100, 124, 349, 368 – 370, 373, 374, 376, 394, 395, 615 КПК України, суд

УХВАЛИВ:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, та призначити йому покарання у виді 5 (п`яти) років 3 (трьох) місяців позбавлення волі.

На підставі ч. 4 ст. 70 КК України, з урахуванням покарання за вироком Салтівського районного суду м. Харкова від 10.06.2025, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , призначити покарання за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим, остаточне покарання у виді 5 (п`яти) років 3 (трьох) місяців позбавлення волі.

Строк відбування покарання ОСОБА_4 рахувати з моменту фактичного затримання, в порядку виконання вироку Салтівського районного суду м. Харкова від 10.06.2025.

Процесуальні витрати, понесені за експертне дослідження № 4352/4353/4354 від 28.03.2025 у розмірі 4 240,80 грн стягнути з ОСОБА_4 на користь держави.

Вирок може бути оскаржений до Харківського апеляційного суду через Київський районний суд міста Харкова протягом 30 (тридцяти) днів з дня його проголошення.

Відповідно до ч. 2 ст. 394 КПК України цей вирок не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень частини третьої статті 349 КПК України.

Вирок набирає законної сили після спливу закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого ч. 2 ст. 395 КПК України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копію вироку суду негайно після його проголошення вручити обвинуваченому, прокурору в порядку, визначеному ст. 376 КПК України.

Головуючий суддя ОСОБА_8