Вирок від 24 березня 2026 р. у справі №953/4733/25 — Київський районний суд м. Харкова

Справа№ 953/4733/25

н/п 1-кп/953/545/26

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" березня 2026 р.

Київський районний суд міста Харкова в складі:

судді ОСОБА_1

за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

захисника ОСОБА_4 ,

обвинуваченого ОСОБА_5 ,

представника потерпілого ОСОБА_6 ,

перекладача ОСОБА_7 (в режимі ВКЗ),

розглянув у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань № 23 Київського районного суду міста Харкова кримінальне провадження, внесене 14.04.2025 до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12025226130000178, у відношенні:

ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця країни Іран, м. Бане, громадянина Ірану, з неповною середньою освітою (9 класів), не має на утриманні малолітніх дітей та осіб похилого віку, є фізичною особою-підприємцем, який зареєстрований та фактично проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,

за обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 125 КК України,

УСТАНОВИВ:

1. Історія провадження

1.1. 16.05.2025 до Київського районного суду м. Харкова з Київської окружної прокуратури м. Харкова надійшов для розгляду обвинувальний акт з додатками у кримінальному провадженні, внесеному 14.04.2025 до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12025226130000178 за обвинуваченням ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою 125 КК України.

1.2. Суд ухвалою від 21.05.2025 призначив підготовче провадження.

1.3. У підготовчому провадженні суд ухвалою від 11.06.2025 залучив перекладача із знанням курдської або фарсі та українською мов для перекладу судового процесу. Відповідно, розгляд кримінального провадження відбувався за участі перекладача.

1.4. Суд ухвалами від 31.07.2025 відмовив у задоволенні клопотання захисника про повернення обвинувального акту та призначив його до розгляду по суті.

Одним із аргументів повернення обвинувального акту було не залучення перекладача.

Відповідно до частини першої статті 68 КПК України у разі необхідності у кримінальному провадженні перекладу пояснень, показань або документів сторони кримінального провадження або слідчий суддя чи суд залучають відповідного перекладача.

Згідно з частиною шостою статті 22, частиною третьою статті 26 КПК України суд, зберігаючи об`єктивність та неупередженість, створює необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків і вирішує лише ті питання, що винесені на його розгляд сторонами.

Відповідно до підпункту (е) пункту 3статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожний обвинувачений у вчиненні кримінального правопорушення має право, якщо він не розуміє мови, яка використовується в суді, або не розмовляє нею, - одержувати безоплатну допомогу перекладача.

Аналіз зазначених норм вказує, що при вирішенні питання про залучення перекладача визначальним є впевненість суду, що обвинувачений дійсно не володіє, або недостатньо володіє державною мовою. Хоча закон не встановлює критеріїв, за якими суд має визначитись в цьому питанні, такі роз`яснення містяться в рішеннях Європейського суду з прав людини (постанова Верховного Суду від 19.05.2020 у справі № 686/2374/19).

Європейський суд з прав людини у справі "К. проти Франції" від 07.12.1983 дійшов висновку, що п. 8. ... Як видно з рішення трибуналу, заявник народився і здобув освіту у Франції і йому не було важко розуміти й спілкуватися французькою мовою, якою вели провадження в суді. Конвенційне право на допомогу перекладача, що міститься в підпункті (e) пункту 3 статті 6, очевидно, може бути застосоване тільки в тому випадку, коли обвинувачений не розуміє мови, використовуваної в суді, чи не розмовляє нею.

Суд враховує, що в межах цього кримінального провадження (під час підготовчого провадження та судового розгляду) обвинувачений повідомив, що вже тривалий час проживає в Україні (понад десять років), працює на базарі де спілкується з клієнтами. Також вказав, що розуміє російську мову та частково українську. Крім того, під час судового провадження обвинувачений неодноразово висловлювався російською мовою, що підтверджується відеозаписами судових засідань (у судових засіданнях 09.10.2025, 29.10.2025, 24.11.2025, 22.01.2026, 23.03.2026). А тому суд дійшов висновку, що посилання захисника на незалучення перекладача є способом захисту, оскільки під час судового провадження було встановлено, що обвинувачений в повній мірі розуміє російську та частково українську мову. До того ж, захисник був присутній під час допиту, однак жодного разу не заявив про необхідність залучення перекладача.

Участь перекладача було забезпечено обвинуваченому під час судового розгляду.

1.5. 27.01.2026 захисник подав клопотання про долучення копій медичної документації обвинуваченого, яке було задоволено судом і відповідні докази були долучені до матеріалів кримінального провадження.

1.6. Під час судового розгляду суд задовольнив клопотання сторони захисту про виклик свідків та допитав двох свідків сторони захисту у судовому засіданні 22.01.2026. Третій свідок у судове засідання не з`явився, у зв`язку з чим у судовому засіданні було оголошено перерву до 12.02.2026, в яке свідок також не з`явився. З метою забезпечення прав сторони захисту судовий розгляд було відкладено до 23.03.2026 для надання можливості допиту свідка захисту.

У судове засідання 23.03.2026 свідок сторони захисту не з`явився. Захисник повідомив, що свідок перебуває в Ірані (доказів надано не було) і зв`язку з ним немає. Скільки необхідно часу для забезпечення його явки не відомо. Просив відкласти розгляд справи. Прокурор та представник потерпілого заперечили проти відкладення, вказали, що судом було забезпечено право сторони захисту шляхом відкладення розгляду, відкладення розгляду повторно призведе до порушення розумних строків розгляду кримінального провадження.

Однією із засад кримінального судочинства є розумність строків (пункт 21 частини першої статті 7, стаття 28 КПК Україна).

Під час кримінального провадження кожна процесуальна дія або процесуальне рішення повинні бути виконані або прийняті в розумні строки. Розумними вважаються строки, що є об`єктивно необхідними для виконання процесуальних дій та прийняття процесуальних рішень. Розумні строки не можуть перевищувати передбачені цим Кодексом строки виконання окремих процесуальних дій або прийняття окремих процесуальних рішень (частина перша статті 28 КПК України).

Суд враховує, що клопотання сторони захисту про виклик свідків було задоволено у судовому засіданні 18.09.2025. Двох свідків сторони захисту було допитано у судовому засіданні 22.01.2026. Через неявку третього свідка було відкладено розгляд справи до 12.02.2026, а потім до 23.03.2026. Тобто суд забезпечив право стороні захисту на допит свідка. При цьому суд враховує пояснення обвинуваченого та захисника щодо невизначеності участі захисника у судовому засіданні, а тому враховуючи таку засаду кримінального судочинства, як розумність строку, яка повністю кореспондується з положеннями статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, дійшов висновку про продовження розгляду кримінального провадження.

1.7. Суд ухвалами від 12.02.2026 та від 23.03.2026 відмовив захиснику у задоволенні клопотань про призначення повторної експерти і експертизи, у зв`язку з їх необґрунтованістю.

1.8. 23.03.2026 обвинувачений надав фотознімки базару. Вказав, що це місце де відбувалась подія. Вказав, що знімки було здійснено після події. Суд залучив вказані докази до матеріалів кримінального провадження.

Суд закінчив з`ясування обставин та перевірки їх доказами і перейшов до судових дебатів, в яких виступили учасники кримінального провадження, після чого обвинуваченому було надано останнє слово.

2. Формулювання обвинувачення у кримінальному провадженні, визнане судом доведеним.

ОСОБА_8 13.04.2025 приблизно о 12:40, більш точного часу в ході досудового розслідування не встановлено, знаходячись на вулиці біля приміщення, розташованого за адресою: м. Харків, вул. Олександра Подольського, буд. 1, діючи з прямим умислом, направленим на спричинення шкоди здоров`ю, тобто усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, на ґрунті раптово виниклих особистих неприязних відносин, в ході словесного конфлікту з ОСОБА_9 , знаходячись у положенні стоячи спиною до потерпілого, штовхнув останнього, внаслідок чого потерпілий не отримав тілесних ушкоджень. Після цього ОСОБА_8 , продовжуючи свої дії спрямовані на спричинення шкоди здоров`ю, розвернувся через ліве плече обличчям до потерпілого та наніс йому один удар кулаком своєї правої руки в область скроневої ділянки зліва.

У результаті протиправних дій з боку ОСОБА_8 , згідно з висновком судово-медичної експертизи № 12-14/214-A/25 від 21.04.2025, у ОСОБА_9 мають місце наступні тілесні ушкодження: закрита тупа черепно-мозкова травма у формі струсу головного мозку із наявністю синця на шкірі в лівій скроневій ділянці та належить до категорії легких тілесних ушкоджень, що спричинили за собою короткочасний розлад здоров`я тривалістю понад 6-ти днів, але не більше 3-х тижнів (21 дня), відповідно п. 2.3.2. "а", п. 2.3.3. "Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень", затверджених наказом № 6 МОЗ України від 17.01.1995.

3. Стаття (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність, що передбачає відповідальність за кримінальне правопорушення, винним у вчиненні якого визнається обвинувачений

3.1. Диспозицією частини другої статті 125 КК України встановлено відповідальність за умисне легке тілесне ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров`я або незначну втрату працездатності.

3.2. Згідно з висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 16.12.2025 у справі № 369/12531/22 з об`єктивної сторони злочин характеризується: діянням (дією або бездіяльністю), спрямованим на заподіяння легкого тілесного ушкодження; наслідком у вигляді спричинення легкого тілесного ушкодження; причинним зв`язком між зазначеним діянням та наслідком.

Суб`єктивна сторона злочину, що розглядається, характеризується тільки умисною виною. Відповідальність за статті 125 КК України настає і у тих випадках, коли умисел винного був спрямований на заподіяння невизначеної шкоди здоров`ю і фактично було заподіяно легке тілесне ушкодження.

Ознаки суб`єктивної сторони й особливості психічного ставлення винуватої особи встановлюються судами з урахуванням характеру вчиненого діяння та об`єктивно-предметних умов його вчинення, за встановленими фактичними обставинами вчиненого кримінального правопорушення. При встановленні форми та виду вини, суд у кожному конкретному випадку виходить з аналізу всіх зібраних у справі доказів і сукупності всіх обставин вчиненого діяння, зокрема враховує спосіб вчинення кримінального правопорушення і характер застосованого насильства, кількість і локалізацію на тілі потерпілої особи поранень та інших тілесних ушкоджень, причини припинення протиправних дій, поведінку винного і потерпілого, що передувала події, їх стосунки тощо.

Доказування суб`єктивної сторони злочину, передбаченого статті 125 КК України, досить часто ґрунтується не на одному чи кількох доказах, а на аналізі саме сукупності всіх доказів, за якими встановлено характер дій обвинуваченої, спосіб вчинення суспільно небезпечного діяння, обстановку його вчинення, на підставі чого й робиться висновок про доведеність поза розумним сумнівом або недоведеність (згідно із цим стандартом доказування) таких елементів суб`єктивної сторони кримінального правопорушення, як умисел щодо заподіяного тілесного ушкодження.

4. Підстави доведеності винуватості поза розумним сумнівом.

4.1. Позиції сторін захисту та обвинувачення.

4.1.1. Прокурор у судовому засіданні вважав, що в судовому засіданні достеменно встановлено, що інкриміноване ОСОБА_8 кримінальне правопорушення за частиною другою статті 125 КК України вчинено останнім, тому просить суд визнати обвинуваченого винним та призначити покарання у виді громадськими роботами на строк 180 годин. При цьому при наданні оцінки доказам, прокурор просив урахувати, що зібрані під час досудового розслідування докази є достатніми саме для доведення винуватості ОСОБА_8 у пред`явленому обвинуваченні за частиною другою статті 125 КК України, зокрема, в умисному легкому тілесному ушкодженні, що спричинило короткочасний розлад здоров`я.

Просив урахувати, що надані ним та зібрані під час досудового розслідування докази є належними, достовірними та допустимими, незважаючи на позицію сторони захисту.

4.1.2. Представник потерпілого підтримав прокурора та просив визнати обвинуваченого винним у вчиненні проступку та застосувати до нього покарання в межах санкції частини другої статті 125 КК України.

4.1.3. У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_8 свою винуватість у пред`явленому обвинуваченні за частиною другою 125 КК України не визнав, заперечував щодо висунутого обвинувачення, вказав, що не міг нанести удар потерпілому. При цьому погодився надати суду показання.

4.1.3. Захисник ОСОБА_4 у судовому засіданні підтримав позицію обвинуваченого щодо невизнання винуватості, а тому просив суд ухвалити виправдувальний вирок через недоведеність пред`явленого обвинувачення. Обвинувачений підтримав позицію захисника.

При цьому захисник ОСОБА_4 , в обґрунтування правової позиції, посилався на те, що обвинувачений повідомив йому, що не наносив удар потерпілому. Також вказував, що обвинувачений не міг нанести такого ушкодження, оскільки у нього наявні проблеми зі здоров`ям, які унеможливлюють нанесення такого удару.

4.2. Надані стороною обвинувачення докази.

4.2.1. Потерпілий ОСОБА_9 у судовому засіданні 24.11.2025 надав показання, що обвинуваченого знає орієнтовно 10 років. Останнім часом не спілкуються. 13.04.2025 орієнтовно в обід приїхав на базар, прийшов до жінки, яка продає напої, взяв каву і почав відходити від місця (каву продавали на візочку), зробив крок назад. У цей час поруч з`явився ОСОБА_8 , який знаходився поруч з візочком у напівзігнутому стані. Після цього ОСОБА_8 без будь-яких пояснень розвернувся і наніс удар кулаком в обличчя зліва. Після цього ОСОБА_8 став у стійку і став погрожувати, що вдарить ще раз. Жінка, яка продавала каву закликала обвинуваченого припинити, а потім підійшла інша жінка, яка принесла серветки, щоб він міг витерти каву. Безпосереднім свідком подій була жінка, яка продавала каву (тьотя ОСОБА_10 ). Потім повернувся до машини і його знудило, посидів в машині хвилин 20, пішов у інше місцем на базарі у справах, однак відчув себе погано, повернувся до автомобіля і поїхав до лікарні, де пройшов обстеження.

4.2.2. Свідок ОСОБА_11 у судовому засіданні 24.11.2025 надала показання. Вказала, що продає напої (чай, каву) на базарі "Барабашова" на тачці (візку). Знає ОСОБА_8 і ОСОБА_9 . Навесні 2025 року, точну дату не пам`ятає, орієнтовно в обід до неї підійшов ОСОБА_9 . Вона зробила йому каву і підійшов ОСОБА_8 . Пояснила, що ОСОБА_8 самостійно бере стаканчик і чай (через санітарні, гігієнічні причини), а вона лише наливає воду з термосу. Коли ОСОБА_9 відходив він зіштовхнувся з ОСОБА_8 . Після цього ОСОБА_8 розвернувся і наніс удар ОСОБА_9 кулаком в ліву частину обличчя та став у стійку (підняв кулаки). Потім вона закричала, щоб ОСОБА_8 припинив і він зупинився. Безпосереднім свідком події була вона. Після того, як вона крикнула, ОСОБА_8 пішов до свого робочого місця, а до них підійшла інша жінка, яка працює на базарі поруч, яка дала ОСОБА_9 серветки. ОСОБА_9 витерся, допив каву і пішов. Пояснила, що ОСОБА_8 на базарі називають ОСОБА_12 .

4.2.3. Свідок ОСОБА_13 у судовому засіданні 24.11.2025 надала покази. Вказала, що перебувала на своєму робочому місці і почула галас. Підбігла до місця, де ОСОБА_11 продає каву і побачила ОСОБА_8 зі стаканом в руці у стійці (підняті руки) направленої до ОСОБА_9 , а останній стояв облитий кавою. Коли підійшла до місця там знаходились ОСОБА_8 , ОСОБА_9 і ОСОБА_11 . Інших свідків події не бачила. ОСОБА_8 залишив місце. Запитала чи потрібна допомога, серветка. ОСОБА_9 відповів, що можна серветку. Підійшла до свого робочого місця взяла серветку і дала ОСОБА_9 .

4.2.4. Протокол проведення слідчого експерименту від 15.04.2025 з ілюстративною таблицею, згідно з якими, у присутності понятих, ОСОБА_9 пояснив чоловік на ім`я ОСОБА_12 став спиною до нього, на відстані менше ніж витягнута рука та трохи штовхнув його. Перед ними знаходився візок з кавою. Вказує, що хотів відійти, щоб не створювати незручної ситуації, проте вказана особа почала розвертатись через ліве плече, замахнувся та наніс один удар кулаком правої руки в область голови зліва. Указані дії відображені в ілюстрації до протоколу (т. 1 а.с. 155 – 157).

4.2.5. Протокол проведення слідчого експерименту від 06.05.2025 з ілюстративною таблицею, згідно з якими, у присутності понятих, ОСОБА_11 пояснив, що ОСОБА_12 , стоячи спиною до ОСОБА_9 , розвернувся через ліве плече, замахнувся та наніс удар кулаком свої правової руки в область голови ОСОБА_9 . Указані дії відображені в ілюстрації до протоколу (т. 1 а.с. 158 – 161).

4.2.6. Відповідно до довідки КНП "Міська клінічна лікарня швидкої та невідкладеної медичної допомоги ім. проф. О.І. Мещанінова" № 06/538 від 06.05.2025 ОСОБА_9 знаходився у 2 нейрохірургічному відділенні з 13.04.2025 до 18.04.2025. Діагноз: закрита черепно-мозкова травма. Струс головного мозку. Забої м`яких тканин голови (т. 1 а.с. 164).

4.2.7. Згідно з копією виписки із медичної картки стаціонарного хворого 2-е н/х відд. № 7498 ОСОБА_9 13.04.2025 надійшов у стаціонар, 18.04.2025 виписався. Повний діагноз: закрита ЧМТ. Струс головного мозку. Забої м`яких тканин голови (т. 1 а.с. 166 – 167).

4.2.8. Висновок експерта № 12-14/214-А/25 від 21.04.2025, згідно з яким у ОСОБА_9 , 51 років, має місце закрита тупа черепно-мозкова травма у формі струсу головного мозку із наявністю синця на шкірі в лівій скроневій ділянці. За механізмом: вищевказане ушкодження утворилося від одноразової ударної травматичної дії тупого твердого предмету з обмеженою площею травмуючої поверхні, індивідуальні особливості якого в ушкодженнях не відобразилися, тому, судити про конкретний предмет травм не є можливим, з місцем прикладання сили в область лівої скроневої ділянки. При цьому за своїм характером і виглядом, а також клінічної картини, що описана у медичній карті, не виключається її утворення в день госпіталізації у лікувальний заклад, а саме 13.04.2025 року, при обставинах, що зазначає потерпілий під час огляду та в протоколі допиту. За ступенем тяжкості: закрита тупа черепно-мозкова травма у формі струсу головного мозку із наявністю синця на шкірі в лівій скроневій ділянці належить до категорії ЛЕГКИХ тілесних ушкоджень, що СПРИЧИНИЛИ за собою короткочасний розлад здоров`я тривалістю понад 6-ти днів, але не більше 3-х тижнів (21 дня), відповідно до п. 2.3.2. "а", п. 2.3.3. "Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень", затверджених наказом № 6 МОЗ України від 17.01.1995. Механізм утворення закритої тупої черепно-мозкової травми, що мають місце у ОСОБА_9 , не суперечить об`єктивним судово-медичними даними відповідно строку та способу їх заподіяння, на який вказує потерпілий, в частині обстав часу та локалізації травматичного впливу, а саме: удару в область в ліву скроневу ділянку (т. 1 а.с. 162 – 163).

4.3. Надані матеріали досудового розслідування.

4.3.1. Витяги з ЄРДР за № 12025226130000178 від 14.04.2025, відповідно до яких, 14.04.2025 розпочато досудове розслідування у кримінальному провадженні щодо заяви ОСОБА_9 , який повідомив, що 13.04.2025 о 12:40 за адресою: м. Харків, вул. О Подольського, буд. 1 йому було спричинено тілесні ушкодження (т. 1 а.с. 146).

4.3.4. Рапорт чергового Харківського РУП № 1 ГУНП в Харківській області про надходження 13.04.2025 повідомлення по спецлінії "102" від лікаря про те, що до нього звернувся ОСОБА_9 з проханням викликати працівників поліції (т. 1 а.с. 147).

4.3.4. Рапорт чергового Харківського РУП № 1 ГУНП в Харківській області про надходження 13.04.2025 повідомлення по спецлінії "102" від лікаря про те, що до нього звернувся ОСОБА_9 з проханням викликати працівників поліції (т. 1 а.с. 148).

4.3.5. Протокол про прийняття заяви про кримінальне правопорушення та іншу подію від 13.04.2025, згідно з яким прийнято усну заяву від ОСОБА_9 (т. 1 а.с. 149 – 151).

4.3.6. Постанова від 14.04.2024 про призначення групи прокурорів з числа прокурорів Київського окружної прокуратури м. Харкова в кримінальному провадженні № 12025226130000178 (т. 1 а.с. 23).

4.4. Надані докази стороною захисту.

4.4.1. Обвинувачений ОСОБА_8 надав суду показання 09.10.2025 (частково російською). Повідомив, що всі події розпочалися за чотири дні до 13.04.2025. Потерпілий казав, що ОСОБА_8 є ніким у його країні, висловив свою неповагу до пані, яка працює поруч. 13.04.2025, у неділю, потерпілий був біля візка, де продають напої. Підійшов до візка, відкрив пакетик з чаєм. ОСОБА_9 стояв ліворуч від нього, а ОСОБА_11 – праворуч. ОСОБА_9 висловив неповагу до ОСОБА_8 і звернувся до нього "Чучело", після цього ОСОБА_8 перепитав, ви до мене? ОСОБА_9 відповів ствердно. Він відвинув ОСОБА_9 лівою рукою і сказав, щоб він його не займав. Після цього залишив місце події і пішов до свого місця роботи.

4.4.2. Свідок ОСОБА_14 у судовому засіданні 22.01.2026 надала показання. Повідомила, що є дружино ОСОБА_8 , у шлюбі перебувають вісім років, до цього знала його ще рік. Раніше ОСОБА_8 орендував у ОСОБА_9 місце, а потім почав орендувати в іншої особи. Чоловік одного разу прийшов додому засмучений і розповів про конфлікт на роботі. Безпосереднім свідком події не була. Вважає, що ОСОБА_8 не міг зробити того, в чому його обвинувачують. Повідомила, що ОСОБА_15 розуміє російську мову і розповідав їй про події російською.

4.4.3. Свідок ОСОБА_16 у судовому засіданні 22.01.2026 надав показання. Повідомив, що знає ОСОБА_8 , бо купував у нього речі. Вказує, що був свідком подій конфлікту ОСОБА_8 з іншою особою йому не відомою у квітні 2025 року. Зазначає, що купував сигарети в кіоску, орієнтовно на відстані 15 – 20 метрів від місця події (конфлікту). Вказує, побачив, що ОСОБА_8 стояв біля місця продажу напоїв, а інша особа стояла позаду (за спиною) обвинуваченого. Ахмаді ОСОБА_17 відштовхнув іншу особу лівою рукою. Потім відбулась лайка між вказаними особами, яка тривала одну, дві хвилини. Чув чоловічі голоси, а після також жіночий. Каже помітив, що ОСОБА_8 в руках був стакан у іншого чоловіка не бачив нічого в руках. Потім усі учасники конфлікту розійшлись і свідок підійшов до ОСОБА_8 .

4.4.4. Відповідно до копії Р-висновку рентгенологічного відділення № КНП "Міська клінічна лікарня № 13" Харківської міської ради ОСОБА_8 від 24.10.2025 стан після заднього спонділодезу з транспедікулярною фіксацією металоконструкції у L3, L4, L5. Клиноподібна деформація L4 ІІ (другого) ступеня. Р-ознаки полісегментарного остеохондроза, деформуючого спонділоартроза поперекового відділу хребта. Антеролістез L3 І (першого) ступеня, ретролістез L4, L5 1 (першого) ступеня. Лівобічний С-подібний сколіоз поперекового відділу хребта І (першого) ступеня (т. 1 а.с. 124).

4.4.5. Згідно з копією консультативного висновку ОСОБА_8 від 29.10.2025 зазначено діагноз післятравматична лівобічна вертеброгенна люмбоішіалгія з порушенням функції стопи (т. 1 а.с. 125).

4.4.6. Відповідно до копії протоколу електронейроміографічного дослідження від 04.11.2025 пацієнта ОСОБА_8 під час дослідження верхніх кінцівок виявлено помірне зниження швидкості проведення збудження по сенсорних волокнах середнього та ліктьового нервів з двох сторін, збільшення дистальних латентностей та зниження амплітуди сенсорних потенціалів, що свідчить про аксонально-демієлінізуючі зміни. По моторних волокнах середнього та ліктьового нервів відзначається помірне зниження швидкості проведення збудження при нормальних або дещо змінених амплітудах М-відповідей. Ознаки подразнення або значного блоку проведення не виявлені. F-хвилі збережені, латентність у межах норми. У дослідженні нижніх кінцівок виявлено більш виражене зниження швидкості проведення по сенсорних волокнах малогомілкового нерву (до 18-20 м/с при нормі >40 м/с), зниження амплітуди сенсорних потенціалів, що свідчить про периферичну сенсорну нейропатію аксонального типу. По моторних волокнах великогомілкового та малогомілкового нервів спостерігається зниження швидкості проведення (до 37 м/с зліва та до 15 м/с справа), подовження дистальних латентностей, що свідчить про демієлінізуючо-аксональні зміни. F-хвилі збережені, латентність подовжена. Відповідно до заключення електронейроміографічні дані свідчать про дифузну сенсомоторну полінейропатію аксонально-демієлінізуючого типу, з переважним ураженням дистальних відділів нижніх кінцівок, менш виражену — у верхніх кінцівках (т. 1 а.с. 126 – 131).

4.4.7. Фотознімки, на яких зображені торгівельні павільйони, візок. Обвинувачений пояснив, що вказані знімки були зроблені після подій 13.04.2025 (т. 1 а.с. 194 – 204).

4.5. Оцінка наданих сторонами доказів.

4.5.1. Згідно з частиною першою статті 94 КПК України суд за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, адже ні підозра, ні обвинувачення не можуть відповідно до частини третьої статті 17 КПК України ґрунтуватися на доказах, отриманих незаконним шляхом, а сукупність зібраних доказів, суд оцінює з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.

4.5.2. Дослідивши у судовому засіданні надані стороною обвинувачення та захисту докази (пп. 4.2.1. – 4.2.8, пп. 4.4.1. – 4.4.6.), суд дійшов висновку, що надані докази є належними, оскільки прямо та непрямо підтверджують існування обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, та спроможність на їх підставі вирішувати питання щодо обставин, які мають значення для кримінального провадження, а також достовірність та можливість чи неможливість використання інших доказів. Оцінка кожному надається далі.

4.6. Висновки суду щодо доведеності винуватості обвинуваченого у пред`явленому обвинуваченні.

4.6.1. Під час вирішенні питання доведеності винуватості ОСОБА_8 поза розумним сумнівом, суд відповідно до статті 17 Закону України "Про судоустрій та статус суддів" ураховує правові позиції Верховного Суду, викладені у справах № 712/13361/15, № 688/788/15-к.

Зокрема, рішення суду має відповідати стандарту доведення винуватості – поза розумним сумнівом, який означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкримінований злочин був вчинений і обвинувачений є винним у вчиненні цього злочину.

При цьому поза розумним сумнівом має бути доведений кожний з елементів, які є важливими для правової кваліфікації діяння: як тих, що утворюють об`єктивну сторону діяння, так і тих, що визначають його суб`єктивну сторону. Зокрема, у справах, в яких наявність та/або характер умислу має значення для правової кваліфікації діяння, суд у своєму рішенні має пояснити, яким чином встановлені ним обставини справи доводять наявність умислу саме такого характеру, який є необхідним елементом складу злочину, і виключають можливу відсутність умислу або інший характер умислу.

Це питання має бути вирішено на підставі безстороннього та неупередженого аналізу наданих сторонами обвинувачення і захисту допустимих доказів, які свідчать за чи проти тієї або іншої версії подій.

Обов`язок всебічного і неупередженого дослідження судом усіх обставин справи у цьому контексті означає, що для того, щоб визнати винуватість доведеною поза розумним сумнівом, версія обвинувачення має пояснювати всі встановлені судом обставини, що мають відношення до події, яка є предметом судового розгляду. Суд не може залишити без уваги ту частину доказів та встановлених на їх підставі обставин лише з тієї причини, що вони суперечать версії обвинувачення. Наявність таких обставин, яким версія обвинувачення не може надати розумного пояснення або які свідчать про можливість іншої версії інкримінованої події, є підставою для розумного сумніву в доведеності вини особи.

Для дотримання стандарту доведення поза розумним сумнівом недостатньо, щоб версія обвинувачення була лише більш вірогідною за версію захисту. Законодавець вимагає, щоб будь-який обґрунтований сумнів у тій версії події, яку надало обвинувачення, був спростований фактами, встановленими на підставі допустимих доказів, і єдина версія, якою розумна і безстороння людина може пояснити всю сукупність фактів, установлених у суді, - є та версія подій, яка дає підстави для визнання особи винною за пред`явленим обвинуваченням.

4.6.2. У цьому кримінальному провадженні, на підставі наданих та досліджених відповідно до вимог статті 94 КПК України доказів, було встановлено, що 13.04.2025 приблизно о 12:40 ОСОБА_8 , знаходячись на вулиці біля приміщення, розташованого за адресою: м. Харків, вул. Олександра Подольського, буд. 1, діючи з прямим умислом, направленим на спричинення шкоди здоров`ю, тобто усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, на ґрунті раптово виниклих особистих неприязних відносин, в ході словесного конфлікту з ОСОБА_9 , знаходячись у положенні стоячи спиною до потерпілого, штовхнув останнього, внаслідок чого потерпілий не отримав тілесних ушкоджень. Після цього ОСОБА_8 , продовжуючи свої дії спрямовані на спричинення шкоди здоров`ю, розвернувся через ліве плече обличчям до потерпілого та наніс йому один удар кулаком своєї правої руки в область скроневої ділянки зліва.

4.6.3. Суд враховує показання потерпілого та свідка ОСОБА_11 (п. 4.2.1., 4.2.2.), які повністю узгоджуються між собою стосовного місця події, механіки нанесеного удару та обставин, зокрема, що обвинувачений, який стояв спиною до потерпілого, роблячи собі чай, після того як зіштовхнувся з потерпілим біля місця продажу напоїв, розвернувся через ліве плече і наніс потерпілому один удар кулаком в область скроневої ділянки зліва. Потерпілий та ОСОБА_11 були безпосередніми учасниками події і знаходились у безпосередній близькості до неї ( ОСОБА_11 знаходилась поруч із візком з однієї сторони, ОСОБА_9 перебував з іншої сторони візка).

Указані показання потерпілого та свідка є послідовними й такими, що узгоджуються між собою, не містять істотних суперечностей, і підстав не довіряти їм суд не встановив.

4.6.4. Механіка та характер нанесення ОСОБА_9 тілесного ушкодження також підтверджується довідко КНП "Міська клінічна лікарня швидкої та невідкладеної медичної допомоги ім. проф. О.І. Мещанінова" № 06/538 від 06.05.2025 (п. 4.2.6.), копією виписки із медичної картки стаціонарного хворого 2-е н/х відд. № 7498 ОСОБА_9 13.04.2025 (п. 4.2.7.) та висновком експерта № 12-14/214-А/25 від 21.04.2025 (пп. 4.2.8.), згідно з яким у ОСОБА_9 має місце закрита тупа черепно-мозкова травма у формі струсу головного мозку із наявністю синця на шкірі в лівій скроневій ділянці. За механізмом: вищевказане ушкодження утворилося від одноразової ударної травматичної дії тупого твердого предмету з обмеженою площею травмуючої поверхні, індивідуальні особливості якого в ушкодженнях не відобразилися, тому, судити про конкретний предмет травм не є можливим, з місцем прикладання сили в область лівої скроневої ділянки. При цьому за своїм характером і виглядом, а також клінічної картини, що описана у медичній карті, не виключається її утворення в день госпіталізації у лікувальний заклад, а саме 13.04.2025 року, при обставинах, що зазначає потерпілий під час огляду та в протоколі допиту. За ступенем тяжкості: закрита тупа черепно-мозкова травма у формі струсу головного мозку із наявністю синця на шкірі в лівій скроневій ділянці належить до категорії ЛЕГКИХ тілесних ушкоджень, що СПРИЧИНИЛИ за собою короткочасний розлад здоров`я тривалістю понад 6-ти днів, але не більше 3-х тижнів (21 дня), відповідно до п. 2.3.2. "а", п. 2.3.3. "Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень", затверджених наказом № 6 МОЗ України від 17.01.1995. Механізм утворення закритої тупої черепно-мозкової травми, що мають місце у ОСОБА_9 , не суперечить об`єктивним судово-медичними даними відповідно строку та способу їх заподіяння, на який вказує потерпілий, в частині обстав часу та локалізації травматичного впливу, а саме: удару в область в ліву скроневу ділянку.

4.6.5. Указані докази повністю узгоджуються між собою та є послідовними.

4.6.6. Також суд враховує показання обвинуваченого щодо наявності неприязних відносин у нього з потерпілим. Зокрема вказав, що події розпочались за чотири дні до 13.04.2025, коли потерпілий ображав обвинуваченого (казав, що він ніхто) та продавця поруч. Наведені обставини у своїй сукупності вказують на психологічне ставлення обвинуваченого до потерпілого та, відповідно, наявності суб`єктивної сторони правопорушення (умислу), що повністю узгоджується з висновком Верховного Суду, викладеним у постанові 16.12.2025 у справі № 369/12531/22.

4.6.7. Щодо показань свідка ОСОБА_14 (п. 4.4.2.), то суд зазначає таке.

Відповідно до частини першої статті 95 КПК України показання – це відомості, які надаються в усній або письмовій формі під час допиту підозрюваним, обвинуваченим, свідком, потерпілим, експертом щодо відомих їм обставин у кримінальному провадженні, що мають значення для цього кримінального провадження.

Особа дає показання лише щодо фактів, які вона сприймала особисто, за винятком випадків, передбачених цим Кодексом (частина п`ята статті 95 КПК України).

Суд враховує, що ОСОБА_14 не була свідком події, про що сама зазначила у судовому засіданні, тобто не сприймала їх особисто, а тому відповідно до частини п`ятої статті 95 КПК України такі не підлягають врахуванню, оскільки вона не може підтвердити або спростувати відповідні факти.

4.6.8. Щодо показань свідка ОСОБА_16 (п. 4.4.3.), то суд зазначає таке.

По-перше, за поясненнями вказаного свідка він знаходився на значній відстані від подій, орієнтовно 15 – 20 метрів.

По-друге, його покази не відповідають показам обвинуваченого, потерпілого, свідків ОСОБА_11 , ОСОБА_13 , а саме вказані особи чітко показали, що після нанесення удару, ОСОБА_11 закричала, ОСОБА_8 зупинився і залишив місце події, пішов до свого робочого місця. Потім прийшла ОСОБА_13 і запропонувала ОСОБА_9 допомогу, серветку. Натомість за показаннями свідка ОСОБА_16 після того, як ОСОБА_8 відштовхнув невідому йому особу, продовжилась лайка між такими орієнтовно одну, дві хвилину. Тобто вказані покази повністю не відповідають показам обвинуваченого, потерпілого та інших свідків.

Суд враховує значну відстань свідка ОСОБА_16 від безпосереднього місця події, не відповідність показань іншим учасникам події (п. 4.2.1., 4.2.2., 4.2.3., 4.2.4., 4.2.5.), які узгоджуються між собою, та частково показанням самого обвинуваченого (п .4.4.1. щодо закінчення конфлікту), тобто такі показання є суперечливим. Відповідно, суд частково враховує відповідні показання щодо наявності штовханини (вказував, що обвинувачений відтіснив, посунув потерпілого), однак вважає, що вони не спростовують показань свідка ОСОБА_11 , яка знаходилась в безпосередній близькості до місця події і сприймала їх на незначній відстані.

4.6.9. Щодо наданої стороною захисту медичної документації то суд зазначає таке.

Згідно з наданою медичною документацією сторони захисту (п. 4.4.4., 4.4.5., 4.4.6.) у обвинуваченого наявний лівобічний сколіоз поперекового відділу хребта першого ступеня, післятравматична лівобічна вертеброгенна люмбоішіалгія з порушенням функції стопи. При цьому відповідно до копії протоколу електронейроміографічного дослідження від 04.11.2025 пацієнта ОСОБА_8 (п. 4.4.6.) ознаки подразнення або значного блоку проведення не виявлені. F-хвилі збережені, латентність у межах норми. Тобто наведена документація щодо наявності сколіозу першого ступеня, порушення функції стопи не містить об`єктивних даних, які б вказували на не можливість нанесення особою удару та вказано про знаходження показників у межах норми. Жодної документації щодо наявності інвалідності, суттєвих вад здоров`я у обвинуваченого сторона захисту не надала.

Натомість надані стороною обвинувачення докази у їх сукупності (пп. 4.2.1. – 4.2.8) підтверджують факт завдання ушкодження обвинуваченим, його тяжкість та обставини його встановлення, що є належними, допустимими та достатніми доказами. А тому заперечення сторони захисту суд відхиляє.

4.6.10. Суд також не приймає до уваги фотознімки надані обвинуваченим, оскільки вони не містять відображення події правопорушення та не спростовують обставин наведених у обвинувальному акті (місця, часу, обставин події тощо).

4.6.11. Суд також критично сприймає показання обвинуваченого щодо не нанесення ним удару потерпілому, оскільки наведене повністю спростовується дослідженими під час судового розгляду доказами (пп. 4.2.1. – 4.2.8). Надані обвинуваченим показання суд оцінює, як обраний ним спосіб захисту з метою уникнення покарання.

4.6.12. За наведених обставин, єдина версія, якою розумна і безстороння людина може пояснити всю сукупність фактів, установлених у суді, – версія подій, яка викладена в обвинувальному акті щодо мотиву, дати, часу, місця та наслідків.

4.6.13. Під час судового провадження суд дослідив, як докази сторони обвинувачення так і сторони захисту, зокрема допитано відповідних свідків, досліджених письмових доказів. Водночас будь-якої версії, яка хоч за якоюсь вірогідністю описувала би отримання потерпілим тілесного ушкодження в інший спосіб, судом не отримано. А отже, ураховуючи також інші наведені судом обставин, такі утворюють єдину версію, якою розумна і безстороння людина може пояснити всю сукупність установлених фактів судом – версія подій, яку описано в обвинувальному акті, і яка дає підстави для визнання обвинуваченого ОСОБА_8 винним за пред`явленим обвинуваченням.

4.6.14. Указуючи на це, суд не вказує, що таку версію не було наведено стороною захисту, бо сторона захисту узагалі не зобов`язана доводити будь-які обставини, бо це обов`язок сторони обвинувачення (пункт 4.6.1.). Між тим, однією з засад кримінального провадження є змагальність (статті 22 КПК України), і сторона захисту в цьому провадженні була активною, висувала версії, надавала докази, у спростування позиції (версії) сторони обвинувачення, заявляла клопотання тощо.

4.6.15. Суд урахував, що сторона захисту посилалась на те, що обвинувачений ОСОБА_8 не наніс удар. Зокрема, саме такі показання надані обвинуваченим (пп. 4.4.1.).

Однак варто зауважити, що сторонами хоча і надаються докази з посиланням на те, що саме цей доказ, чи їх сукупність, спростовує чи доводить обвинувачення, однак окремі докази, без їх сукупності самі по собі нічого не доводять, а вказують на існування певних обставин. При цьому такі обставини (в частині не нанесення удару) надані самим обвинуваченим і свідком, який знаходився на відстані 15 – 20 метрів від місця події і які визнано судом непослідовними і суперечать іншим належним та допустим доказам у справі.

4.6.16. Ураховуючи наведене, на думку суду, поза розумним сумнівом, було доведено, що ОСОБА_8 вчинив інкримінований йому проступок, а тому суд кваліфікує його дії, як правопорушення, передбачене частиною другою статті 125 КК України, тобто умисне легке тілесне ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров`я.

5. Обставини, які пом`якшують та обтяжують покарання.

5.1. У судовому засіданні не було встановлено будь-яких обставин, які підпадали би під визначення статті 66 КК України, як і обставини, які відповідають вимогам статті 67 КК України.

Так, суд враховує, що обвинувачений у судовому засіданні вину не визнав.

У обвинувальному акті пом`якшуючих та обтяжуючих обставин не встановлено.

5.2. У зв`язку з чим, на думку суду, обставини, що пом`якшують чи обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_8 відсутні.

6. Мотиви призначення покарання.

6.1. Санкція частини другої статті 125 КК України передбачає покарання у виді штрафом від п`ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадськими роботами на строк від ста п`ятдесяти до двохсот сорока годин, або виправними роботами на строк до одного року, або пробаційним наглядом на строк до двох років, або обмеженням волі на той самий строк.

6.2. Суд, призначаючи обвинуваченому ОСОБА_8 покарання, ураховує, що покарання, як захід державного реагування на осіб, котрі вчинили кримінальне правопорушення, є головною і найбільш поширеною формою реалізації кримінальної відповідальності, роль і значення якого багато в чому залежать від обґрунтованості його призначення і реалізації. Застосування покарання є одним із завершальних етапів кримінальної відповідальності, на якому суд вирішує питання, визначені частин перша статті 368 КПК України, та яке виступає правовим критерієм, показником негативної оцінки як самого правопорушення, так і особи, котра його вчинила. Покарання завжди має особистий, індивідуалізований характер, а його призначення і виконання можливе тільки щодо особи, визнаної винуватою у вчиненні кримінального правопорушення. При цьому призначення необхідного і достатнього покарання певною мірою забезпечує відчуття справедливості як у потерпілого, так і суспільства.

За змістом статей 50, 65 КК України, особі, яка скоїла злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для виправлення та попередження скоєння нових злочинів. Це покарання має відповідати принципам законності, обґрунтованості, справедливості, співмірності та індивідуалізації, що є системою найбільш істотних правил і критеріїв, які визначають порядок та межі діяльності суду під час обрання покарання. Суд повинен урахувати ступінь тяжкості злочину, конкретні обставини його скоєння, форму вини, наслідки цього діяння, дані про особу, обставини, що впливають на покарання, ставлення особи до своїх дій, інші особливості справи, які мають значення для забезпечення відповідності покарання характеру та тяжкості злочину.

Покарання завжди призначається як відповідний захід примусу держави за вчинений злочин, яке виконує виправну функцію, а індивідуалізація покарання ґрунтується на прогностичній діяльності суду, з метою визначення покарання в тому обсязі, який був би достатнім для досягнення найближчої мети покарання – виправлення засудженого.

6.3. Отже, обираючи вид покарання обвинуваченому ОСОБА_8 , суд відповідно до статті 65 КК України враховує ступінь тяжкості вчиненого правопорушення, яке відноситься до категорії кримінального проступку відповідно до статті 12 КК України, обставини його вчинення, завдання потерпілому тілесних ушкоджень, що зумовило зміни у звичному способі життя, дані про особу обвинуваченого, те, що він є фізичною особою-підприємцем, який раніше не судимий, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, який не визнав свою винуватість, тому вважає, що до обвинуваченого підлягає застосування покарання у виді штрафу. Суд враховує, що особа раніше не судима, тому вважає, що підстав для застосування покарання у виді громадських робіт немає, при цьому суд враховує, що обвинувачений є фізичною особою підприємцем, а тому вважає, що покарання у виді штрафу відповідатиме меті застосування такого інституту, а саме не тільки кару, а й виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженим, так і іншими особами, що забезпечить розумний баланс між захистом суспільних інтересів (безпека, правопорядок) та повагою до приватних прав людини

6.4. При цьому в судовому засіданні при дослідженні особистості обвинуваченого відповідно до положень статті 50 КК України, підстав для призначення покарання в порядку передбаченому статтями 69, 69-1, 75 КК України, суд не встановив.

6.5. Ураховуючи наведені особистісні відомості щодо обвинуваченого суд вважає, що є підстави для призначення ОСОБА_8 за вчинення кримінального проступку, передбаченого частиною другою статті 125 КК України покарання у виді штрафу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

6.6. ОСОБА_18 саме такого покарання буде відповідати принципу необхідності і достатності для виправлення обвинуваченого, випливає з дотримання судом принципів рівних можливостей та справедливого судового розгляду, є необхідним для виправлення обвинуваченого, запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень, відповідатиме особистості обвинуваченого та є достатнім, для досягнення, відповідно до статті 50 КК України мети покарання.

7. Мотиви ухвалення інших рішень щодо питань, які вирішуються судом при ухваленні вироку, та положення закону, якими керувався суд

Цивільний позов не заявлено.

Судові витрати та речові докази у справі відсутні.

Запобіжний захід відносно обвинуваченого не обирався.

Керуючись статтями 7, 100, 124, 368 – 370, 373, 374, 376, 394, 395, 615 КПК України, суд

УХВАЛИВ:

ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 125 КК України, та призначити йому покарання у вигляді штрафу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 1 700 (тисячу сімсот) грн.

Запобіжний захід відносно ОСОБА_8 не обирати.

Вирок може бути оскаржений до Харківського апеляційного суду через Київський районний суд міста Харкова протягом 30 (тридцяти) днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після спливу закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого ч. 2 ст. 395 КПК України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копію вироку суду негайно після його проголошення вручити обвинуваченому, його захиснику, прокурору в порядку, визначеному статтею 376 КПК України.

Головуючий суддя ОСОБА_19