Рішення від 24 березня 2026 р. у справі №397/238/26 — Олександрівський районний суд Кіровоградської області

Справа № 397/238/26

н/п : 2/397/374/26

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

25.03.2026 селище Олександрівка

Олександрівський районний суд Кіровоградської області у складі:

головуючого - судді Гайдар Н.І.,

за участю: секретаря судового засідання - Іваненко Н.Л.,

позивача — ОСОБА_1

відповідача — ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в селищі Олександрівка в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання та лікування батька,

У С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду із позовною заявою, на підставі ст. 2, 205, 206 СК України, про стягнення з відповідача ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 на його утримання аліменти в розмірі 1/4 частки від заробітку (доходу) починаючи з дня подачі позову, довічно; рішення піддати негайному виконанню у розмірі місячного платежу, починаючи з дня подання позовної заяви; судові витрати покласти на відповідача.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що він є інвалідом 2 групи загального захворювання опорно-рухомого апарату, термн дії пенсії – безстроково. Хворіє на облітеріючий атеросклероз судин єдиної п/н кінцівки ІІІ ст. ХАН ІІІ-ІV ст. Синдром Лоріша. Ампутаційна культя лівої кінцівки на рівні с/з стегна. Перебуває на обліку в Головному управлінні ПФУ в Кіровоградській області (Олександрівський район) і отримує пенсію по інвалідності, розмір якої становить 3038 щомісячно.

Розмір його пенсії не дає йому можливості забезпечити сплату комунальних послуг, придбання продуктів харчування, предметів побуту, ліків необхідних для систематичного лікування, в належному обсязі.

Внаслідок отриманої інвалідності він позбавлений можливості працевлаштуватись та забезпечувати свої потреби в необхідному лікуванні та комунальному забезпеченні в необхідному обсязі.

Як і раніше так і в момент подання позову про стягнення аліментів, відповідач не надає йому матеріальної допомоги на його утримання на необхідному мінімальному розмірі та на неодноразові звернення відмовляється від належного виконання своїх обов?язків по його утриманню, мотивуючи це відсутністю у нього достатньої суми коштів.

Відповідач на даний час перебуває на службі в Збройних силах України, отримує стабільне грошове утримання, тому має можливість надавати йому матеріальну допомогу, необхідну для нормального забезпечення його проживання.

А тому, він має право на отримання від відповідача матеріальної допомоги на його утримання.

Ухвалою судді Олександрівського районного суду Кіровоградської області від 24.02.2026 року відкрито провадження у справі та призначено судовий розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, відповідачу було встановлено строк протягом п`ятнадцяти днів з дня отримання ухвали про відкриття провадження для подачі відзиву на позовну заяву.

Позивач у судовому засіданні підтримав позовні вимоги, з підстав вказаних в позовній заяві, просив позов задовольнити, оскільки отримує лише пенсію в розмірі 3028 грн, якої не достатньо для прожиття, лікування та оплату комунальних послуг.

Відповідач в судовому засіданні позовні вимоги позивача визнав, заперечень проти задоволення позову не має.

Вислухавши учасників процесу, дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 є батьком відповідача ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про народження серія НОМЕР_1 , виданим Олександрівським відділом реєстрації актів громадянського стану Кіровоградської області (а.с.9).

ОСОБА_1 є пенсіонером по інвалідності 2 групи довічно (а.с.9) та перебуває на обліку в Головному управлінні ПФУ в Кіровоградській області (Олександрівський район), де отримує пенсію по інвалідності в розмірі 3038 грн. щомісячно, що підтверджується довідкою про доходи №9114751777806123 від 06.02.2026 (а.с. 11).

Згідно Консультаційного висновку спеціаліста, виданого КНП «Олександрівська лікарня» Олександрівської селищної ради Кропивницького району Кіровоградської області, ОСОБА_1 встановлено діагноз: облітеріючий атеросклероз судин єдиної п/н кінцівки ІІІ ст. ХАН ІІІ-ІV ст. Синдром Лоріша. Ампутаційна культя лівої кінцівки на рівні с/з стегна (а.с.10 ).

Відповідно до виписки із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого ОСОБА_1 , виданої 25.02.2026 Олександрівською амбулаторією ЗПСМ КНП «Олександрівський центр первинної медико-санітарної допомоги» Олександрівської селищної ради Кропивницького району Кіровоградської області, ОСОБА_1 встановлено діагноз: облітеріючий атеросклероз судин єдиної п/н кінцівки ІІІ ст. ХАН ІІІ-ІV ст. Синдром Лоріша. Ампутаційна культя лівої кінцівки на рівні с/з стегна (а.с.27) та призначено відповідне лікування.

Відповідач добровільно не надає матеріальну допомогу на утримання позивача, в зв`язку з чим останній звернувся із вказаним позовом до суду.

Стаття 15 ЦК України закріплює право особи на захист цивільних прав та інтересів. Так, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно з ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Обов`язок повнолітніх дітей піклуватися про своїх непрацездатних батьків закріплений в статті 51 Конституції України. Дана конституційна норма знайшла своє відображення і в Сімейному кодексі України (статті 202-206).

Так, відповідно до ч.1 ст. 202 СК України, повнолітні дочка, син зобов`язані утримувати батьків, які є непрацездатними і потребують матеріальної допомоги.

Відповідно до п.21 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» від 15.05.2006 №3, обов`язок повнолітніх дочки, сина утримувати своїх непрацездатних батьків, які потребують матеріальної допомоги (ст. 202 СК), не є абсолютним обов`язок повнолітніх дочки, сина утримувати своїх непрацездатних батьків, які потребують матеріальної допомоги (ст. 202 СК), не є абсолютним.

При вирішенні питання про стягнення аліментів на утримання батьків слід враховувати, що вказане право батьків, якому кореспондує обов`язок повнолітніх дітей, виникає за наявності двох умов: непрацездатності батьків та наявності у них потреби у матеріальній допомозі і не залежить від майнового стану повнолітніх дочки, сина. Звільнення від обов`язку утримувати матір, батька та обов`язку брати участь у додаткових витратах можливі лише коли буде встановлено, що мати, батько ухилялися від виконання своїх батьківських обов`язків, що передбачено ч. 1 ст. 204 СК України. Моментом виникнення обов`язку утримувати своїх батьків є наявність усіх перерахованих умов.

Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у Постанові від 05.09.2019 у справі №212/1055/18-ц, провадження № 61-2386сво19 дійшов висновку, що тлумачення ст. 202 СК України свідчить, що обов`язок повнолітніх дітей з утримання своїх батьків виникає на підставі складу юридичних фактів:

1) походження дитини від матері, батька (кровне споріднення) або наявність між ними інших юридично значущих зв`язків (зокрема, усиновлення);

2) непрацездатність матері, батька;

3) потреба матері, батька у матеріальній допомозі. Зобов`язання повнолітніх дітей з утримання батьків не виникає у разі відсутності хоча б однієї із вказаних умов.

Обов`язок повнолітніх дітей не пов`язується з їх працездатністю і можливістю надавати батькам матеріальну допомогу.

При встановленні, чи батьки потребують матеріальної допомоги, повинні враховуватися будь-які обставини, які свідчать про необхідність у матеріальній допомозі. При цьому, отримання матір`ю чи батьком доходів, які є більшими за прожитковий мінімум, автоматично не свідчить, що батько (мати) не потребують матеріальної допомоги.

Аналогічні висновки містяться у постанові від 18.11.2020 Верховного Суду у справі № 757/52096/18.

Відповідно до ч.1 ст. 203 СК України, дочка, син крім сплати аліментів зобов`язані брати участь у додаткових витратах на батьків, викликаних тяжкою хворобою, інвалідністю або немічністю.

Відповідно до ст. 205 СК України, суд визначає розмір аліментів на батьків у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) з урахуванням матеріального та сімейного стану сторін. При визначенні розміру аліментів та додаткових витрат суд бере до уваги можливість одержання утримання від інших дітей, до яких не пред`явлено позову про стягнення аліментів, дружини, чоловіка та своїх батьків.

Відповідно до ст. 206 СК України, у виняткових випадках, якщо мати, батько є тяжко хворими, особами з інвалідністю, а дитина (стаття 6 цього Кодексу) має достатній дохід (заробіток), суд може постановити рішення про стягнення з неї одноразово або протягом певного строку коштів на покриття витрат, пов`язаних з лікуванням та доглядом за ними.

В ході розгляду справи встановлено та підтверджено відповідними належними доказами, що позивач є пенсіонером по інвалідності 2 групи, отримує пенсію, яка щомісячно складає 3038, 00 грн., і яка не забезпечує в повному обсязі необхідних потреб для його проживання, харчування та лікування.

З огляду на вказане, суд приходить до висновку, що позивач потребує матеріальної допомоги.

Частиною 7 статті 81 ЦПК України закріплено, що суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Відповідач позовні вимоги визнав, доказів того, що у нього немає можливості надавати допомогу не надав, а також судом не встановлено підстав, передбачених положеннями статті 204 СК України, для звільнення відповідача від обов`язку утримувати непрацездатного батька.

Враховуючи вищевикладені обставини, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 430 ЦПК України суд допускає негайне виконання рішень у справах про стягнення аліментів - у межах суми платежу за один місяць.

Відповідно до вимог частини 6 статті 141 ЦПК України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог.

Так, від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі у справах про стягнення аліментів (пункт 3 частини 1 статті 5 Закону України «Про судовий збір»), а тому з відповідача підлягає стягненню в дохід держави судовий збір у розмірі пропорційно до задоволених позовних вимог у сумі 1331,20 грн.

Керуючись ст.ст. 202, 205 Сімейного кодексу України, ст.ст. 12, 13, 81, 141, 263-265, 268, 280-282, п. 1 ч. 1 ст. 430 ЦПК України, суд-

У Х В А Л И В:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання та лікування батька, задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП – НОМЕР_2 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП – НОМЕР_3 , аліменти на його утримання у розмірі 1/4 частки від заробітку (доходу), щомісячно, починаючи з дня пред`явлення позову, тобто з 17.02.2026 і довічно.

Стягнути із ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП – НОМЕР_2 , на користь держави судовий збір у розмірі 1331,20 грн.

Рішення у частині стягнення аліментів підлягає негайному виконанню у межах суми платежу за один місяць.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до Кропивницького апеляційного суду протягом 30-ти днів з дня його проголошення.

Повний текст судового рішення складено 25.03.2026 року.

Позивач: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП — НОМЕР_3 )

Відповідач: ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_2 , РНОКПП — НОМЕР_2 )

Суддя: Н.І. Гайдар