Постанова від 23 березня 2026 р. у справі №342/106/26 — Городенківський районний суд Івано-Франківської області

Справа № 342/106/26

Провадження № 3/342/64/2026

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 березня 2026 року м. Городенка

Суддя Городенківського районного суду Івано-Франківської області Гайдич Р.М. ознайомившись із матеріалами адміністративної справи, які надійшли від ГУ ДПС в Івано-Франківській області про притягнення до адміністративної відповідальності:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , жителя АДРЕСА_1 , громадянина України, одруженого, який раніше притягувався до адміністративної відповідальності, керівника ТОВ «Ласощі», ІПН НОМЕР_1

за ч.2 ст.162-1 КУпАП (так зазначено в протоколі),-

В с т а н о в и в :

В протоколі № 187 від 02.02.2026 працівником ОСОБА_2 зазначено, що директор ТОВ «Ласощі» ОСОБА_1 вчинив правопорушення відповідальність за яке передбачена ч.2 ст.162-1 КУпАП.

Згідно постанови Городенківського районного суду від 18.02.2026 матеріали даної справи було направлено до ДПС для виправлення недоліків, оскільки в протоколі №187 від 02.02.2026 було зазначено, що директор ТОВ «Ласощі» ОСОБА_1 допустив порушення ч.2 ст.162-1 КУпАП, яка відсутня в ст.162-1 КУпАП, також із змісту протоколу вбачається, що датою вчинення правопорушення є дві дати - «станом на 31.12.2025» і «31.01.2026».

05.03.2026 матеріали даної справи поступили до суду після до оформлення.

Розгляд справи призначався на 19.03.2026, який було перенесено на 24.03.2026 у зв`язку із відсутністю електропостачання. В судові засідання ОСОБА_1 не прибув подав до суду клопотання про розгляд справи без його участі. Просив суворо не карати.

Суддя, вивчивши матеріали справи, приходить до наступного висновку.

При прийнятті рішення за наслідками розгляду справи суд враховує практику Європейського Суду з прав людини про те, що процесуальні особливості справ про адміністративні правопорушення прирівнюються до кримінального процесуального законодавства.

Статтею 9 КУпАП визначено, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. Особу може бути визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення виключно в разі встановлення в її діянні всіх ознак складу інкримінованого їй адміністративного правопорушення, тобто наявність усіх необхідних елементів об`єктивних та суб`єктивних ознак, які характеризують діяння як правопорушення. Відсутність одного з елементів юридичних ознак складу правопорушення не утворює складу правопорушень.

Стаття 280 КУпАП визначає обставини, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Протокол про адміністративне правопорушення є документом, що офіційно засвідчує подію адміністративного правопорушення і, відповідно до ст. 251 КУпАП, є одним із джерел доказів, на основі яких ґрунтується повне, всебічне і об`єктивне з`ясування обставин справи та правильне її вирішення.

Процедура розгляду справ про адміністративні правопорушення не передбачає участі при судовому розгляді сторони обвинувачення, що може призвести до змішування ролі обвинувача та суддів і тим самим дати підстави для законних сумнівів неупередженості суду, порушити принцип змагальності (див. наприклад пункти 44-45 справи «Кривошапкін проти Росії»). У зв`язку із чим суд не може самостійно перебирати на себе «функції обвинувачення» і відшукувати докази вини особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, винуватість особи має доводитися саме в суді, що вимагає «обережності дій суду» при вирішені питання про тягар доказування в такій категорії справ.

Відповідно до статті 256 КУпАП у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім`я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, прізвище викривача (за його письмовою згодою), якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Якщо правопорушенням заподіяно матеріальну шкоду, про це також зазначається в протоколі.

Протокол підписується особою, яка його склала, і особою, яка притягається до адміністративної відповідальності; при наявності свідків і потерпілих протокол може бути підписано також і цими особами.

У разі відмови особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, від підписання протоколу, в ньому робиться запис про це. Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право подати пояснення і зауваження щодо змісту протоколу, які додаються до протоколу, а також викласти мотиви свого відмовлення від його підписання.

При складенні протоколу особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, роз`яснюються її права і обов`язки, передбачені статтею 268 цього Кодексу, про що робиться відмітка у протоколі.

Аналогічні положення містить Інструкція з оформлення органами доходів і зборів матеріалів про адміністративні правопорушення, затверджена наказом Міністерства фінансів України № 566 від 02.07.2016 року (далі - Інструкція).

Зокрема, відповідно до пункту 6 розділу ІІ Інструкції, при викладенні обставин правопорушення у протоколі вказуються місце та час його вчинення, суть правопорушення, які саме протиправні дії чи бездіяльність вчинила особа, стосовно якої складається протокол, та які положення законодавства порушено. Якщо є свідки правопорушення та потерпілі, до протоколу вносяться їх прізвища, імена та по батькові, а також місце проживання.

Також до Протоколу долучаються матеріали, що підтверджують факт вчинення адміністративного правопорушення, та документи, що можуть свідчити про обставини, які пом`якшують або обтяжують відповідальність особи (за наявності). Кожний документ повинен мати свої реквізити (дату, назву, підписи тощо), містити достовірну інформацію та відповідати вимогам законодавства України про адміністративні правопорушення.

Між тим, протокол про адміністративне правопорушення №187 від 02.02.2026 не відповідає зазначеним вище вимогам закону.

На виправлення недоліків в матеріалах справи міститься тільки інформація датована 03.03.2026 за підписом ОСОБА_3 , в котрій зазначено, що: частина друга статті 162-1 КУпАП ними вказана помилково і має бути зазначена стаття 162-1 КУпАП, а з приводу дати вчинення зазначено, що заборгованість виникла в період часу з 24.02.2025 по 31.12.2025, без зазначення конкретної дати вчинення інкримінованого ОСОБА_1 правопорушення. Також в цій інформації зазначено, що дане правопорушення було зафіксовано 30.01.2026 актом виїзної перевірки.

Згідно змісту статті 162-1 КУпАП (в редакції статті на момент поступлення матеріалів справи до суду), порушення порядку здійснення валютних операцій тягне за собою накладення штрафу на посадових осіб юридичних осіб (крім уповноважених установ), громадян - суб`єктів підприємницької діяльності від однієї тисячі до трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Примітка. Термін "уповноважені установи" вживається у значенні, визначеному Законом України "Про валюту і валютні операції".

Частина 2 у статті 162-1 КУпАП в даній редакції статті - відсутня.

Суд не вправі самостійно змінювати на шкоду особі кваліфікацію правопорушення, якщо така зміна передбачає погіршення становища особи, відносно якої вирішується питання про її притягнення до адіміністратиної відповідальності.

Адже, діючи так, суд неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушеннямст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Відповідно до ч.2 ст. 251 КУпАП, обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених ст. 255 цього Кодексу.

Перекваліфікація дій ОСОБА_1 із частини 2 ст.162-1 КУпАП на ст.162-1 КУпАП судом, а не працівниками ДПС, не передбачено нормами чинного законодавства України.

Протокол про адміністративне правопорушення є документом, що офіційно засвідчує факти неправомірних дій і має бути складений компетентними посадовими особами відповідно до норм чинного законодавства України.

В своїх судових рішеннях Європейський Суд з прав людини неодноразово вказував на те, що формулювання обвинувачення є важливою умовою справедливого та об`єктивного судового розгляду.

У справі «Barbera, Messegu and Jabardo v. Spain» від 06.12.1998 (п. 146) Європейський суд з прав людини встановив, що принцип презумпції невинності вимагає серед іншого, щоб, виконуючи свої обов`язки, судді не починали розгляд справи з упередженої думки, що особа скоїла правопорушення, яке ставиться їй в провину; всі сумніви, щодо її винуватості повинні тлумачитися на користь цієї особи.

Ст. 7 КУпАП передбачає, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку , встановленому законом. Провадження в справах про адміністративне правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Нормами чинного законодавства України, зокрема ст.59 Конституції України, кожному гарантоване право на захист.

Відповідно до статті 62 Конституції України, положення якої знайшли подальшу конкретизацію в національному законодавстві України, особа вважається невинуватою у вчиненні правопорушення і не може бути піддана покаранню, доки її вину не буде доведено у порядку, передбаченому цим Кодексом, і встановлено обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили. Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на користь такої особи.

Стандарт доведення вини «поза розумним сумнівом» означає, що при доведенні винуватості особи не повинно залишатися жодного «розумного сумніву» в цьому, тоді як наявність такого «розумного сумніву» у винуватості особи є підставою для його виправдання. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях у справах «Тейксейра де Кастро проти Португалії» та «Шабельник проти України» неодноразово зазначав, що допустимість доказів є прерогативою національного права і, за загальним правилом, саме національні суди повноважні оцінювати надані їм докази, а порядок збирання доказів має відповідати передбаченим національним правом вимогам основним правам гарантованих Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод. Тобто, якщо уповноваженим органом не доведено підставність притягнення особи до адміністративної відповідальності, суд не може в ході розгляду справи взяти на себе функції щодо самостійного відшукування доказів винуватості особи, самостійно змінювати, на шкоду особі фабулу, викладену у протоколі про адміністративне правопорушення, яка, по суті, становить виклад обвинувачення у вчиненні певного правопорушення, винуватість у скоєнні якого певною особою має доводитися в суді.

Відповідно до п.1 ст.247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочате, а розпочате підлягає закриттю за відсутністю у діях особи складу адміністративного правопорушення.

Вищезазначені обставини свідчать про відсутність в матеріалах справи належних та допустимих доказів які б розкривали об`єктивну та суб`єктивну сторону правопорушення, яке інкримінується працівниками ДПС ОСОБА_1 , як і відсутня сама норма в КУпАП за якою його дії було кваліфіковано працівниками ДПС.

Тобто працівниками ДПС було складено протокол №187 від 02.02.2026 з порушенням вимог чинного законодавства України.

Якщо уповноваженим органом не доведено підставність притягнення особи до адміністративної відповідальності, суд не може в ході розгляду справи взяти на себе функції щодо самостійного відшукування доказів винуватості особи та належної кваліфікації його дій.

За таких умов, на думку суду, на цьому етапі, суть вчиненого правопорушення з кваліфікацією дій за ч. 2 ст. 162-1 КУпАП є сумнівними, що є не прийнятним, та не кореспондується із стандартом доказування поза розумним сумнівом, а тому, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності вважаю, що вина особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, не підтверджується належними та допустимими доказами по справі, а тому приходжу до висновку про відсутність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.162-1 КУпАП, що є підставою для закриття провадження у справі на підставі п.1 ст. 247 КУпАП.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Питання судових витрат суд вирішує у відповідності до ст. 40-1 КУпАП.

Оскільки провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 162-1 КУпАП слід закрити, а судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення сплачується особою, на яку накладено адміністративне стягнення, то судовий збір слід віднести на рахунок держави.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 283-285, 287 КУпАП, суддя -

П О С Т А Н О В И В:

Провадження в справі про адміністративне правопорушення про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.162-1 КУпАП закрити на підставі п.1 ст.247 КУпАП за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Постанова може бути оскаржена протягом десяти днів з дня її винесення шляхом подання апеляційної скарги до Івано-Франківського апеляційного суду через Городенківський районний суд.

Суддя: Гайдич Р. М.