Вирок від 24 березня 2026 р. у справі №673/1324/25 — Деражнянський районний суд Хмельницької області

Деражнянський районний суд Хмельницької області

вул.Миру,43 м.Деражня, Хмельницький район, Хмельницька обл., Україна ін.32200

Справа № 673/1324/25

Провадження № 1-кп/673/63/26

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 березня 2026 р.м. Деражня

Деражнянський районний суд Хмельницької області в складі:

головуючої – судді ОСОБА_1

з участю секретаря

судового засідання ОСОБА_2

прокурора ОСОБА_3

потерпілої ОСОБА_4 ,

її представника – адвоката ОСОБА_5 ,

обвинуваченої ОСОБА_6 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Деражня кримінальне провадження про обвинувачення:

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки смт. Лозове Деражнянського району Хмельницької області, що зареєстрована по АДРЕСА_1 та фактично проживає по АДРЕСА_2 , українки, громадянки України, одруженої, що має на утриманні малолітню дитину, раніше не судимої,

за ч.1 ст.125 КК України,

ВСТАНОВИВ:

18.09.2025 о 20 год. 45 хв. ОСОБА_6 , перебуваючи у коридорі багатоквартирного будинку, що по АДРЕСА_3 , на підставі раптово виниклих неприязних відносин, які виникли в ході словесної суперечки із ОСОБА_4 , прийняла рішення про умисне спричинення останній тілесних ушкоджень.

Тоді ж, ОСОБА_6 , реалізуючи свій протиправний умисел, спрямований на умисне спричинення тілесних ушкоджень ОСОБА_4 , діючи умисно, за вказаних вище обставин, знаходячись у вказаному місці та у вказаний час, з мотивів раптово виниклих особистих неприязних відносин, усвідомлюючи протиправний та суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх шкідливі наслідки і свідомо бажаючи настання таких наслідків, маючи на меті спричинити тілесні ушкодження, стоячи навпроти ОСОБА_4 , кулаком лівої руки умисно нанесла останній удар в область правого плеча.

Внаслідок вказаних протиправних дій ОСОБА_6 умисно спричинила потерпілій ОСОБА_4 , тілесні ушкодження у вигляді: підшкірного крововиливу задньої поверхні середньої третини правого плеча, які за своїм характером відносяться до легких тілесних ушкоджень, що мають незначні скороминущі наслідки.

В судовому засіданні обвинувачена ОСОБА_6 свою вину у вчиненні кримінального правопорушення не визнала та показала, що 18.09.2025 в м. Деражня за місцем проживання по АДРЕСА_3 , в неї виник конфлікт із сусідкою ОСОБА_4 з приводу речей, які остання перенесла із балкону загального користування. В ході конфлікту вони штовхали одна одну та в один момент, щоб не упасти ОСОБА_6 схопила ОСОБА_4 за волосся. Категорично заперечує щодо нанесення ОСОБА_4 будь яких ударів.

Незважаючи на невизнання обвинуваченою ОСОБА_6 своєї вини, її винуватість у скоєнні інкримінованого їй кримінального правопорушення, повністю підтверджується зібраними під час досудового розслідування та дослідженими в судовому засіданні доказами, а саме:

- показами, допитаної в судовому засіданні потерпілої ОСОБА_4 , яка показала, що 18.09.2025 в м. Деражня за місцем проживання по АДРЕСА_3 , в неї виник конфлікт із сусідкою ОСОБА_6 з приводу речей, які остання зберігала на балконі загального користування та які потерпіла перенесла в інше місце. В ході конфлікту ОСОБА_6 виражалась нецензурною лексикою, від неї відчувався запах алкоголю, в один момент вона схопила її за волосся та почала шарпати в різні сторони, надалі нанесла їй удар кулаком в плече та в обличчя, від чого вона відчула біль. Надалі, по завершенню конфлікту ОСОБА_4 викликала поліцію та медичну допомогу. З приводу отриманих 18.09.2025 тілесних ушкоджень лікувалась у медичних закладах. До спричинення 18.09.2025 їй ОСОБА_6 тілесних ушкоджень жодних інших тілесних ушкоджень не отримувала.

- довідкою про фіксацію тілесних ушкоджень від 18.09.2025, згідно якої лікарем зафіксовано тілесні ушкодження у ОСОБА_4 у вигляді забою хребта та правого плеча.

- висновком експерта №314 від 22.09.2025, згідно якого вбачається, що станом на 19.09.2025 у ОСОБА_4 виявлено тілесні ушкодження у вигляді підшкірного крововиливу задньої поверхні середньої третини правого плеча, що міг утворитись від щонайменше одноразової травмуючої дії твердих предметів, за строком давності відповідають 12-24 годинному терміну утворення до моменту проведення судово-медичної експертизи та відноситься до категорії тілесних ушкоджень легкого ступня тяжкості, що мають незначні скороминущі наслідки.

- висновком експерта №315 від 22.09.2025, згідно якого вбачається, що можливість утворення виявлених на тілі ОСОБА_4 тілесних ушкоджень за обставин вказаних нею при проведенні первинної судово-медичної експертизи – не виключається.

- висновком експерта №316 від 22.09.2025, згідно якого вбачається, що можливість утворення виявлених на тілі ОСОБА_4 тілесних ушкоджень при падінні з висоти власного зросту є маловірогідною, так як при цьому механізмі характер та локалізація ушкоджень були б іншими.

- протоколом проведення слідчого експерименту від 14.11.2025 за участю потерпілої ОСОБА_4 , згідно якого вона показала обставини спричинення 18.09.2025 їй тілесних ушкоджень ОСОБА_6

- висновком експерта №347 від 26.11.2025, згідно якого вбачається, що можливість утворення виявлених на тілі ОСОБА_4 тілесних ушкоджень при обставинах вказаних нею під час проведення слідчого експерименту 14.11.2025 – не виключається.

Аналізуючи досліджені в судовому засіданні докази в їх сукупності, суд вважає, що винуватість обвинуваченої ОСОБА_6 доведена, а її дії кваліфіковано вірно за ч.1 ст.125 КК України, як умисне легке тілесне ушкодження.

При обранні обвинуваченій ОСОБА_6 виду та міри покарання судом враховуються визначені ст.65 КК України загальні засади призначення покарання, в тому числі: ступінь тяжкості вчиненого правопорушення, яке є проступком, особу винної, обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання, зокрема, що вона вперше притягується до кримінальної відповідальності, за місцем проживання характеризується посередньо, має на утриманні малолітню дитину.

Обставини, які пом`якшують покарання ОСОБА_6 відсутні.

Обставини, які обтяжують покарання ОСОБА_6 відсутні.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що виправлення та перевиховання ОСОБА_6 можливе з призначенням покарання у виді штрафу в межах санкції статті, яка їй інкримінується. Саме таке покарання відповідатиме характеру вчиненого діяння, є необхідним й достатнім для виправлення ОСОБА_6 та попередження скоєння нею нових правопорушень.

Потерпілою в кримінальному провадженні заявлено цивільний позов до обвинуваченої. Так, потерпіла заявила вимоги про відшкодування з обвинуваченої матеріальної шкоди в сумі 700,00 грн. та моральної шкоди у розмірі 20 000 грн.

У цивільному позові вказується, що протиправними діями ОСОБА_6 позивачці ОСОБА_7 заподіяно травматичні ушкодження здоров`я, що змусило останню звернутися до КНП «Деражнянська міська багатопрофільна лікарня» Деражнянської міської ради, де була оглянута черговим лікарем, яка встановила діагноз: забій шийного відділу хребта і правого плеча.

Вказує, що внаслідок того, що ОСОБА_6 тягнула її за волосся, наносила удари рукою в ділянку обличчя зліва та голови, у неї через певний період підвищився тиск, що спровокувало виникнення крововиливу в області правого ока, тому для отримання консультації вона 30.09.25р. звернулася до Центру відновлення зору ОСОБА_8 , вартість якої склала 700 грн., що підтверджується поданими з позовом квитанцією та консультативним висновком від 30.09.25р.

Таким чином, позивачка вказує, що їй була заподіяна матеріальна шкода, яка складається із вартості понесених нею витрат на проведення обстежень в сумі 700,00 грн.

Також внаслідок отримання травм від побиття відповідачем вона зазнала фізичного болю і пережила глибокий емоційний стрес, який супроводжувався моральними стражданнями, переживаннями, почуттям глибокої образи, обурення, тривоги і страху за своє здоров`я, а також порушення життєвих планів, які оцінила в 20 000 грн.

Цивільний відповідач відзиву на цивільний позов не подала, однак в судовому засіданні проти задоволення позову про стягнення майнової шкоди в розмірі 700,00 грн. та моральної шкоди в розмірі 20 000 грн. заперечує, вказує, що внаслідок конфлікту із ОСОБА_4 їй також було заподіяно шкоду, а також шкоду її майну.

Зазначає, що на консультацію до лікаря – окуліста щодо крововиливу в око позивач звернулася через більш ніж два тижні після конфлікту, тому крововилив в око не міг бути наслідком нанесених нею ударів.

Відповідно до ст.1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

З огляду на зазначене, судом критично оцінюється твердження позивачки, що крововилив в області правого ока є наслідком конфлікту із відповідачкою, оскільки у довідці про фіксацію тілесних ушкоджень від 18.09.25р., а також у висновках судово-медичних експертиз №314, №315, 316 відсутні будь-які відомості щодо наявності ударів та травм в області очей. Крім того, у консультативному висновку лікаря-окуліста від 30.09.25р. вказано, що крововилив в око виник внаслідок удару, що відбувся зі слів ОСОБА_4 19.09.25р., натомість конфлікт між сторонами мав місце 18.09.25р. Оскільки позивачем не подано належних та допустимих доказів на підтвердження причиново-наслідкового зв`язку між крововиливом в праве око та заподіянням відповідачкою їй тілесних ушкоджень, позовні вимоги щодо відшкодування майнової шкоди в сумі 700 грн., що становлять вартість обстеження у лікаря-окуліста є безпідставними та задоволенню не підлягають.

Відповідно до вимог ч.1 ст.23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її права.

Згідно із ч. 2 ст. 23 ЦК України моральна шкода полягає, зокрема, у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів.

Відповідно до ч. 3 ст. 23 ЦК України розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Наявність зазначених вище обставин згідно частини третьої статті 12 ЦПК України підлягає доказуванню позивачем.

Відповідно до положень статті 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Верховний Суд у постанові Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05.12.2022 у справі № 214/7462/20 зробив висновок про те, що зобов`язання про компенсацію моральної шкоди виникає за таких умов: наявність моральної шкоди; протиправність поведінки особи, яка завдала моральної шкоди; наявність причинного зв`язку між протиправною поведінкою особи яка завдала моральної шкоди та її результатом - моральною шкодою; вина особи, яка завдала моральної шкоди.

Суд враховує, що деякі форми нематеріальної шкоди, включаючи моральні страждання, за самою їхньою природою не завжди можна підтвердити конкретними доказами, що не заважає суду присуджувати грошову компенсацію, якщо у нього є розумні підстави вважати, що заявник зазнав моральної травми, яка потребує такого відшкодування.

Крім того практикою ЄСПЛ визнано презумпцію моральної шкоди, що означає правило, відповідно до якого, у разі порушення майнових або цивільних прав "середня", "нормально" реагуюча на протиправну поведінку щодо неї людина відчуває страждання (моральну школу).

У рішенні від 12.07.2007 року у справі «Станков до Болгарії» Європейський суд з прав людини вказав, що оцінка моральної шкоди по своєму характеру є складним процесом, за винятком випадків, коли сума компенсації встановлена законом. Однак, моральну шкоду, зважаючи на її сутність, не можна відшкодувати в повному обсязі, оскільки немає (і не може бути) точних критеріїв майнового виразу душевного болю. Зважаючи на це, будь-яка компенсація моральної шкоди не може бути адекватною дійсним стражданням, тому будь-який її розмір може мати суто умовний вираз.

Отже, практика ЄСПЛ з питання відшкодування моральної шкоди свідчить про те, що оцінка такої шкоди за своїм характером, є складним процесом, за винятком випадків, коли сума компенсації встановлена законом. Цілком адекватними і самодостатніми критеріями визначення розміру належної потерпілому компенсації є морально-правові імперативи справедливості, розумності та добросовісності.

Визначаючи розмір відшкодування, суд має керуватися принципами розумності, справедливості та співмірності. Розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більшим, ніж достатньо для розумного задоволення потреб потерпілої особи, і не повинен приводити до її безпідставного збагачення (постанова Великої Палати Верховного Суду від 15.12.2020 у справі № 752/17832/14-ц).

Розглянувши позовні вимоги потерпілої про відшкодування їй моральної шкоди, суд дійшов висновку, що дійсно протиправними діями обвинуваченої потерпілій була спричинена моральна шкода, що проявилася у фізичному болі та стражданнях, яких остання зазнала через отримані тілесні ушкодження, переживаннях, хвилюваннях, дискомфорті та незручностях в організації свого життя, а тому вона підлягає відшкодуванню.

Оцінюючи в сукупності обставини справи, суд вбачає очевидним й таким, що не підлягає доказуванню те, що будь-якій людині в силу її природи властиво переживати душевні страждання через порушення особистої недоторканості, відчуття фізичного болю, усвідомлення наявності тілесних ушкоджень та їх наслідків. Не є виключенням з цього правила й потерпіла, яка, вочевидь, зазнала душевних страждань у зв`язку із заподіянням тілесних ушкоджень.

Суд також враховує доводи потерпілої про те, що вона була змушена вживати відповідних заходів для відновлення свого фізичного та психоемоційного стану, а тому самий факт завдання потерпілій моральної шкоди суд вважає доведеним.

Водночас, щодо розміру моральної шкоди у сумі 20 000,00 грн., суд вважає, що заявлені потерпілою вимоги є завищеними, оскільки потерпіла не надала суду достатніх та належних доказів, які б підтверджували заявлений нею розмір завданої моральної шкоди.

Суд, враховуючи характер вчиненого обвинуваченою правопорушення та причини виникнення конфлікту між сторонами, глибину фізичних та душевних страждань потерпілої, з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення (зокрема, характер та локалізацію заподіяних тілесних ушкоджень), враховуючи те, що немає і не може бути точних критеріїв майнового виразу фізичного, душевного болю, страждань, а будь-яка компенсація моральної шкоди не може відповідати дійсним стражданням потерпілої і може мати тільки умовний вираз та виходячи з міркувань розумності та справедливості, виваженості, суд вважає за необхідне стягнути з обвинуваченого на користь потерпілої моральну шкоду в розмірі 5 000 грн.

З огляду на вказане, цивільний позов підлягає задовольняє частково.

Керуючись ст.ст. 370, 374 КПК України, суд

УХВАЛИВ:

Визнати ОСОБА_6 винуватою у вчиненні проступку, передбаченого ч.1 ст.125 КК України,та призначити їй покарання у виді штрафу в розмірі п`ятдесят неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 850 (вісімсот п`ятдесят) гривень.

Запобіжний захід ОСОБА_6 до набрання вироком законної сили, не застосовувати.

Цивільний позов ОСОБА_4 до ОСОБА_6 про стягнення матеріальної та моральної шкоди задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_4 моральну шкоду в сумі 5 000 грн.

В решті цивільного позову відмовити.

Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку до Хмельницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення через Деражнянський районний суд.

Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.

Копія судового рішення не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні.

Суддя ОСОБА_1