Рішення від 19 березня 2026 р. у справі №766/4928/24 — Херсонський міський суд Херсонської області

Справа № 766/4928/24

н/п 2/766/699/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 березня 2026 року Херсонський міський суд Херсонської області у складі:

Головуючого судді Булах Є.М.,

Секретар судового засідання Кошева А.П.

Справа №766/4928/24; провадження №2/766/699/26

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Херсоні в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін цивільну справу за

позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» (код ЄДРПОУ: 44276926, місцезнаходження: 01133, м. Київ, вул. Мечнікова, буд.3, оф. 306)

до

відповідача: ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ; місце реєстрації: АДРЕСА_1 ).

предмет та підстави позову: про стягнення заборгованості за кредитним договором

учасники справи: не з`явилися

негайно після закінчення судового розгляду по суті, ухвалив рішення про наступне та,-

встановив:

І. Виклад позиції позивача та відповідача.

02 квітня 2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» (далі – позивач) звернувся до Херсонського міського суду Херсонської області із позовною заявою до ОСОБА_1 (далі – відповідач) про стягнення заборгованості за договором, у якому просив стягнути з відповідача на користь позивача заборгованості за кредитним договором №2112050826259 від 04.05.2021 року станом на день складення позову у розмірі 44 989,00 грн., здійснити розподіл судових витрат.

В обґрунтування позовної заяви зазначає, що 04.05.2021 Товариство з обмеженою відповідальністю «Служба миттєвого кредитування» та ОСОБА_2 уклали договір про надання фінансових послуг №2112050826259 «Стандартний».

Згідно із цим договором товариство зобов`язалось надати позичальнику кредит без конкретної споживчої мети на суму, яка зазначається та погоджується сторонами в заяві-анкеті, та складає 4 400,00 грн. на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов`язується повернути кредит на сплатити проценти за користування кредитом та інші строкові платежі, нараховані згідно умов договору, його додатків та правил.

Відповідно до положень договору орієнтовний строк повернення кредиту – 16 днів з моменту отримання кредиту, граничний строк кредитування (строк дії договору) – 1 рік.

Проценти за користування кредитом розраховується від суми кредиту за кожен день користування, протягом фактичного строку користування кредитом починаючи з першого дня перерахування суми кредиту.

Договір про надання фінансових послуг №2112050826259 від 04.05.2021 року «Стандартний» підписаний з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором відповідно до правил та Закону України «Про електронну комерцію», що має таку юридичну силу як і власний підпис.

Відповідач здійснив дії спрямовані на укладення вказаного договору шляхом заповнення заяви про надання(отримання) грошових коштів на сайті позикодавця, з введенням коду підтвердження, якиє є одноразовим ідентифікатором на підписання електронного договору, та зазначенням інформації щодо реквізитів банківської картки, на рахунок якої, в подальшому, позикодавцем було перераховано грошові кошти, а відповідачем отримано кредитні кошти в розмірі 4 400,00 грн.

01.12.2021 між ТОВ «Служба миттєвого кредитування» та ТОВ «Вердикт Капітал» було укладено договір факторингу №1-12, відповідно до умов якого ТОВ «Служба миттєвого кредитування» відступило ТОВ «Кредит Капітал» право вимоги до позичальників, в тому числі за договором фінансових послуг №2112050826259 від 04.05.2021, укладеного між ТОВ «Служба миттєвого кредитування» та ОСОБА_1 .

В свою чергу ТОВ «Кредит Капітал» відступило право вимоги до позичальників ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» відповідно до Договору відступлення права вимоги №10-01/2023 від 10.01.2023, в тому числі за договором фінансових послуг №2112050826259 від 04.05.2021, укладений між ТОВ «Служба миттєвого кредитування» та ОСОБА_1 .

Станом на час складення позовної заяви заборгованість за договором відповідачем не погашається, проценти за користування кредитними коштами не сплачуються, у зв`язку із чим у відповідача утворилася прострочена заборгованість.

Відповідно до розрахунку, загальний розмір заборгованості станом на день підготовки позову складає: 83 519,92 грн., з яких: 4 400,00 грн. – заборгованість за тілом кредиту та 79 119,92 грн. – заборгованість за процентами на дату відступлення права вимоги.

Проте, враховуючи принципи розумності, співмірності і пропорційності, позивач просить стягнути з відповідача заборгованість у загальному розмірі 44 989,00 грн., з яких заборгованість за тілом кредиту – 4 400,00 грн. та заборгованість по відсоткам – 40 589,00 грн.

Станом на дату звернення позивача до суду заборгованість за кредитом не погашено. У зв`язку з вищенаведеним позивач змушений звернутись до суду з даним позовом.

Позиція відповідача викладена у відзиві на позовну заяву:

20.08.2024 року через підсистему Електронний суд представником відповідача подано відзив на позовну заяву, в якому відповідач заперечує проти задоволення позовних вимог та просить відмовити у задоволенні позову повним обсягом.

В обґрунтування заперечень проти позовних вимог вказала, що позивач не надав належних та допустимих доказів підписання договору №2112050826259 електронним підписом одноразовим ідентифікатором саме відповідачкою, оскільки лише тільки зазначення в кредитному договорі її персональних даних не підтверджує проходження нею верифікації та ідентифікації згідно вимог законодавства, що відбулось за відсутності копій (електронних чи паперових) особистих документів, які б підтверджували електронну ідентифікацію фізичної особи відповідача.

Зазначає про відсутність у матеріалах справи документів, які є додатками до договору №2112050826259, а саме відсутній графік платежів, паспорту кредиту.

Щодо факту виконання договору з боку надавача фінансових послуг, то позивачем не надано та відсутні докази на підтвердження зарахування відповідачці кредитних коштів за договором №2112050826259. Вважає лист ТОВ ФК «ВЕЙ ФОР ПЕЙ» від 01.03.2024 про перерахунок 4 400,00 грн. відповідачці неналежним доказом, оскільки факт перерахування кредитних коштів має підтверджуватись первинними бухгалтерськими документами.

Також, зазначає про відсутність доказів фактичного користування кредитними коштами.

Щодо факту наявності заборгованості зазначає, що розрахунки заборгованості, які надані позивачем є внутрішнім документом фінансової установи та не містить відомостей, що дозволили б перевірити, чи передавались в дійсності кошти позичальнику в кредит із визначенням суми заборгованості.

Щодо строку кредитування, вважає, що строк кредитування складає 16 днів, а тому нарахування відсотків понад зазначений строк є незаконним.

Щодо виникнення права вимоги у позивача зазначає, що в матеріалах справи відсутні докази оплати за договором про відступлення права вимоги №10-01/2023 від 10.01.2023, що вказує на відсутність у позивача права вимоги за договором №2112050826259.

Щодо розміру витрат на правничу допомогу, яку заявлено представником позивача, вважає, що не надано доказів, з яких можна встановити оплату послуг з правничої допомоги саме по справі щодо стягнення заборгованості з ОСОБА_1 . Також зазначає, що розмір заявлених судових витрат є неспівмірний зі складністю справи та обсягом часу витраченим на надання юридичних послуг по цій справі.

З урахуванням викладеного, позовні вимоги є безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню.

Позиція позивача у відповіді на відзив:

24.09.2024 року представником позивача через підсистему Електронний суд надіслано відповідь на відзив у вигляді письмових пояснень в якій він не погоджується із позицією відповідача та наполягає на тому, що відповідач уклала договір із позивачем в електронній формі, у відповідності до умов діючого законодавства та який підписано відповідачем електронним підписом з одноразовим ідентифікатором, що унеможливлює змінити договір.

Генерація і надіслання одноразового ідентифікатора, використаного для підписання Договору, і відповідно, укладення Договору здійснюється наступним чином: клієнт на веб-сайті натискає відповідну кнопку для підписання заявки/договору, силами програмного забезпечення генерується одноразовий ідентифікатор ключа для підписання, доступ до якого працівники товариства не мають. Вказаний ключ автоматично через АРІ-сервіс надсилається на телефонний номер клієнта, верифікований в його Особистому кабінеті на сайті. Для цього використовується послуга оператора СМС-відправлень. Після введення клієнтом згенероравоного ключа у відповідне поле для підписання, програма звіряє згенерований та введений ключ, і у випадку їх спів падіння заявка/договір вважаються підписаними.

Тому, посилання відповідача на те, що нею такий договір не укладався, є безпідставними, оскільки спростовуються наявними в матеріалах справи доказами.

Доказів на спростування того, що відповідач ідентифікував себе в інформаційно-телекомунікаційній системі кредитодавця, надав відповідні дані для заповнення формуляра заяви-анкети(ПІП, РНОКПП, місце проживання, телефон, дані паспорту, номер платіжної картки та ін..) та шляхом накладення електронного підпису одноразовим ідентифікатором погодився з запропонованими умовами договору та підписав їх, не надано. Доказів того, що відповідачем оспорювався даний договір у судовому порядку також не надано.

Доказів належного виконання умов договору відповідачем не надано, розрахунок заборгованості відповідачем не спростовано, таким чином відсутні підстави для сумніву у правильності здійснених позивачем розрахунків.

Просив позовні вимоги задовольнити з підстав викладених у позовній заяві та письмових запереченнях у відповіді на відзив.

23.10.2024 року від представника позивача через підсистему «Електронний суд» надійшли Додаткові письмові пояснення, у яких сторона позивача підтримує раніше викладену позицію, позовні вимоги просить задовольнити. Звертає увагу суду на приписи цивільно-процесуального законодавства, щодо покладення тягаря доказування на сторони, та вважає, що стороною відповідача на спростування позовних вимог та обставин викладених у позові не надано жодного доказу. Клопотання про витребування доказів підтримує, та просить його задовольнити.

ІІ. Процесуальні дії у справі

Ухвалою Херсонського міського суду Херсонської області від 23.04.2024 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін. У справі призначено судове засідання.

08.08.2024 року від відповідача через канцелярію суду надійшла заява про ознайомлення з матеріалами справи.

15.08.2024 року від відповідача надійшла заява про відкладення судового засідання у зв`язку із необхідністю звернення за правовою допомогою.

20.08.2024 року від представника відповідача через підсистему «Електронний суд» надійшов відзив на позовну заяву.

24.09.2024 року від представника позивача через підсистему «Електронний суд» надійшла заява про прийняття письмових пояснень та Письмові пояснення щодо відзиву на позовну заяву.

24.09.2024 року від представника позивача через підсистему «Електронний суд» надійшло клопотання про витребування доказів.

30.09.2024 року від представника відповідача через підсистему «Електронний суд» надійшли заперечення на клопотання про витребування доказів.

24.10.2024 року від представника позивача через підсистему «Електронний суд» надійшли Додаткові письмові пояснення.

17.01.2025 року від представника позивача через підсистему «Електронний суд» надійшло клопотання про відкладення судового засідання.

03.04.2025 року від представника відповідача через підсистему «Електронний суд» надійшла заява про розгляд справи без участі сторони відповідача. У задоволенні позовних вимог просила відмовити.

Ухвалою Херсонського міського суду Херсонської області від 26 травня 2025 року клопотання представника позивача про витребування доказів задоволено. Витребувано у Акціонерного товариства «Універсал Банк» інформацію, що стосується відповідача щодо видачі картки відповідачці, зарахування коштів, виписку по рахунку за період із 04.05.2021 по 04.06.2021р.р, відомості про власника картки.

04.06.2025 року на адресу суду надійшли витребувані судом докази.

12.09.2025 року від представника позивача через підсистему «Електронний суд» надійшло клопотання про проведення судового засідання без участі позивача та його представника, позовні вимоги підтримали, просили їх задовольнити.

Представник позивача у час призначений для розгляду справи у судове засідання не з`явився. Про день, час та місце його проведення повідомлявся належним чином. У поданих до суду заявах клопотав про розгляд справи без участі сторони позивача. Позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити.

Сторона відповідача у судове засідання не з`явилася, про день, час та місце проведення судового засідання повідомлялася належним чином, зокрема, шляхом направлення судових повісток про виклик за відомим суду зареєстрованим у встановленому законом порядком місцем її проживання та місця перебування, опублікування оголошень на офіційному веб-сайті судової влади України: https://court.gov.ua/unknown/sud2125.

Раніше поданою заявою, представник відповідача клопотав про розгляд справи у відсутності відповідача та її представника, проти задоволення позовних вимог заперечували з підстав викладених у письмових заявах, що подані до суду по суті справи.

З урахуванням приписів статті 223 ЦПК України, враховуючи предмет і підстави позову та встановлений ст. 78 ЦПК України імператив згідно якого обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування, беручи до уваги згоду представника позивача про розгляд справи у його відсутності, викладу відповідачем своєї позиції у відзиві на позовну заяву та наявності заяви про розгляд справи без участі сторони відповідача, суд постановив розглянути справу за відсутності учасників справи, крім того, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Відповідно до ч.3 ст.211 ЦПК України, судовий розгляд справи здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів.

У відповідності до ч. 8 ст. 279 ЦПК України при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

Розглянувши подані письмові пояснення учасниками справи, з`ясувавши фактичні обставини, оцінивши наявні у справі докази у їх сукупності, суд прийшов до висновку, що надані сторонами докази та повідомлені ними обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, є достатніми для прийняття рішення у справі в порядку спрощеного позовного провадження, як це передбачено ст. 279 ЦПК України.

Інші процесуальні дії (забезпечення доказів, вжиття заходів забезпечення позову, зупинення і поновлення провадження тощо) не застосовувались.

ІІІ. Фактичні обставини справи, встановлені судом та зміст правовідносин.

04.05.2021 Товариство з обмеженою відповідальністю «Служба миттєвого кредитування» та ОСОБА_2 уклали договір про надання фінансових послуг №2112050826259 «Стандартний».

Договір між позивачем та відповідачем укладено в електронній формі, та підписано відповідачем електронним підписом з одноразовим ідентифікатором, відповідно до положень ч. 6,12 п. 1 ст. 3, ст. 12, п.12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», ч. 1 ст. 205 ЦК України..

Згідно із п. 1.1. Договору товариство зобов`язалось надати позичальнику кредит без конкретної споживчої мети на суму, яка зазначається та погоджується сторонами в заяві-анкеті, та складає 4 400,00 грн. на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом, нараховані згідно умов договору, його додатків та правил.

Відповідно до положень договору орієнтовний строк повернення кредиту – 16 днів з моменту отримання кредиту (п. 1.2., 1.3.), граничний строк кредитування (строк дії договору) – 1 рік (п. 1.9.)

Проценти за користування кредитом розраховується від суми кредиту за кожен день користування, протягом фактичного строку користування кредитом починаючи з першого дня перерахування суми кредиту в наступному розмірі:

а) 2% за кожен день користування кредитом за умови сплати всіх нарахованих процентів за користування кредитом не пізніше, ніж протягом орієнтовного строку повернення кредиту;

б) починаючи з першого дня наступного за орієнтовним строком повернення кредиту процентна ставка збільшується на 1,64 % порівняно з процентною ставкою зазначеного в п. 1.4. а);

в) починаючи з 15 дня наступного за орієнтовним строком повернення кредиту процентна ставка збільшується на 1,38% порівняно з процентною ставкою, зазначеною в 1.4. б);

г) починаючи з 30 дня наступного за орієнтовним строком повернення кредиту процентна ставка збільшується на 2,65 % порівняно з процентною ставкою, зазначеною в 1.4. в);

д) тип процентної ставки – фіксована.

Договір про надання фінансових послуг №2112050826259 «Стандартний» підписаний відповідачкою з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором R3.

Генерація і надіслання одноразового ідентифікатора, використаного для підписання Договору, і відповідно, укладення Договору здійснюється наступним чином: клієнт на веб-сайті натискає відповідну кнопку для підписання заявки/договору, силами програмного забезпечення генерується одноразовий ідентифікатор ключа для підписання, доступ до якого працівники товариства не мають. Вказаний ключ автоматично через АРІ-сервіс надсилається на телефонний номер клієнта, верифікований в його Особистому кабінеті на сайті. Для цього використовується послуга оператора СМС-відправлень. Після введення клієнтом згенероравоного ключа у відповідне поле для підписання, програма звіряє згенерований та введений ключ, і у випадку їх співпадіння заявка/договір вважаються підписаними.

04.05.2021 на виконання умов договору позикодавцем перераховано відповідачці 4400,00 грн. на її банківську карту № НОМЕР_2 , що підтверджується листом від 01.03.2024 ТОВ «Фінансова компанія «ВЕЙ ФОР ПЕЙ», а також повідомленням наданим на виконання ухвали суду про витребування доказів АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК» від 02.06.2025 за вих. №БТ/Е-4782, випискою руху коштів по картці № НОМЕР_2 . Також зазначеною відповіддю АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК» підтверджується належність картки № НОМЕР_2 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , (РНОКПП НОМЕР_1 ).

01.12.2021 між ТОВ «Служба миттєвого кредитування» та ТОВ «Вердикт Капітал» було укладено договір факторингу №1-12, відповідно до умов якого ТОВ «Служба миттєвого кредитування» відступило ТОВ «Кредит Капітал» право вимоги до позичальників, в тому числі за договором фінансових послуг №2112050826259 від 04.05.2021, укладений між ТОВ «Служба миттєвого кредитування» та ОСОБА_1 , що підтверджується Додатком №1 до договору факторингу №1-12 (порядковий номер в реєстрі боржників 15765).

В свою чергу ТОВ «Кредит Капітал» відступило право вимоги до позичальників ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» відповідно до Договору відступлення права вимоги №10-01/2023 від 10.01.2023, в тому числі за договором фінансових послуг №2112050826259 від 04.05.2021, укладений між ТОВ «Служба миттєвого кредитування» та ОСОБА_1 , що підтверджується реєстром боржників (порядковий номер в реєстрі 8189).

Відповідно до розрахунку заборгованості, яка надана позивачем, заборгованість відповідача перед позивачам станом на дату відступлення прав вимоги складає: 83 519,92 грн., з яких: 4 400,00 грн. – заборгованість за тілом кредиту та 79 119,92 грн. – заборгованість за процентами на дату відступлення права вимоги.

Проте, враховуючи принципи розумності, співмірності і пропорційності, позивач просить стягнути з відповідача заборгованість у загальному розмірі 44 989,00 грн., з яких заборгованість за тілом кредиту – 4 400,00 грн. та заборгованість по відсоткам – 40 589,00 грн.

Відповідачем іншого розрахунку заборгованості, ніж той що наданий позивачем, не надано, докази про повне або часткове погашення заборгованості за кредитним договором у суду на час вирішення спору відсутні.

ІV. Оцінка Суду.

Відповідно до ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися в суд за захистом свого цивільного права у випадку його порушення з вимогою про примусове виконання зобов`язання в натурі. Згідно ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

При вирішенні цивільного спору суд керується Конституцією України, законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, застосовує інші правові акти, враховує завдання цивільного судочинства, забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами, особливості предмета спору та ціну позову, складність справи, її значення для сторін та час, необхідний для розгляду справи, покладення доведення обставин, які мають значення для справи, саме сторонами, права яких є рівними, як і покладення саме на кожну сторону ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій та з урахуванням меж заявлених вимог та заперечень та обсягу поданих доказів.

За правилами частини четвертої статті 263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 30.01.2019 року при розгляді справи № 755/10947/17 зазначила, що незалежно від того, чи перераховані усі постанови, у яких викладена правова позиція, від якої відступила Велика Палата, суди під час вирішення тотожних спорів мають враховувати саме останню правову позицію Великої Палати.

Відповідно до статті 2 ЦПК України, згідно із частиною другою якої суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

У статті 3 ЦК України зазначені загальні засади цивільного законодавства, якими є: 1) неприпустимість свавільного втручання у сферу особистого життя людини; 2) неприпустимість позбавлення права власності, крім випадків, встановлених Конституцією України та законом; 3) свобода договору; 4) свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом; 5) судовий захист цивільного права та інтересу; 6) справедливість, добросовісність та розумність.

Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, установленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом прав, свобод чи інтересів.

Суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України (стаття 5 ЦПК України).

Також у вказаному нормативному акті передбачено підстави виникнення цивільних прав та обов`язків. Зокрема, у статті 11 вказано, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: 1) договори та інші правочини; 2) створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності; 3) завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; 4) інші юридичні факти. Цивільні права та обов`язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов`язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов`язки можуть виникати з рішення суду. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства або договором, підставою виникнення цивільних прав та обов`язків може бути настання або ненастання певної події.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Відповідно до частини 1 статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 ЦК України).

Як свідчить тлумачення статті 526 ЦК України цивільне законодавство містить загальні умови виконання зобов`язання, що полягають у його виконанні належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Це правило є універсальним і підлягає застосуванню як до виконання договірних, так і недоговірних зобов`язань. Недотримання умов виконання призводить до порушення зобов`язання.

За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частини першої статті 1054 ЦК України).

Кредитний договір укладається у письмовій формі (частина перша статті 1055 ЦК України).

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства (частини перша та друга статті 207 ЦК України в редакції, чинній на момент укладення кредитного договору).

Відповідно до ст. 633 ЦК України, публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо).

У відповідності з ч. 2. ст. 639 ЦК України - якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Згідно ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Відповідно до частини третьої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частини четверта статті 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

За правилом частини восьмої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного в письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Отже, між сторонами виникли зобов`язальні правовідносини, в тому числі і ті, що витікають з кредитного договору, а саме: з договору фінансових послуг №2112050826259 від 04.05.2021.

Відповідно до статті 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

У постанові Верховного Суду від 12 червня 2023 року (справа № 263/3470/20) викладені висновки стосовно доказів у правовідносинах (зокрема щодо перерахування коштів), що виникли у зв`язку з укладення кредитного договору в електронній формі.

Відповідно до пункту 1 статті 13 ЗУ «Про електронну комерцію», розрахунки у сфері електронної комерції здійснюються відповідно до законів України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», інших законів та нормативно-правових актів Національного банку України. Розрахунки у сфері електронної комерції можуть здійснюватися з використанням платіжних інструментів, електронних грошей, шляхом переказу коштів або оплати готівкою з дотриманням вимог законодавства щодо оформлення готівкових та безготівкових розрахунків, а також в інший спосіб, передбачений законодавством України.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Відповідно до правового висновку викладеного в Постанові Касаційного Цивільного Суду у складі Верховного Суду від 12.04.2022 по справі №756/6038/20 незгода позичальника з умовами та особливостями кредитування, за відсутності зауважень щодо змісту та умов кредитного договору під час його укладення, за відсутності зауважень щодо змісту та умов договору під час його укладення та підписання, не є підставою для визнання умов договору такими, що не підлягають виконанню під час вирішення спору про стягнення заборгованості за цим договором, оскільки суперечать принципам цивільного законодавства.

Відповідно до змісту договору про надання фінансових послуг №2112050826259 від 04.05.2021, що підписаний шляхом накладення електронного підпису одноразовим ідентифікатором R3, відповідач був ознайомлений і погодився з його умовами, а також з відповідальністю, яка наступає в разі невиконання узгоджених умов кредитного договору.

Згідно ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України.

Боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту (ч. 1 ст. 527 ЦК України).

Статтею 530 ЦК України визначено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України).

Відповідно до положень ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 625 ЦК України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошових зобов`язань.

Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Положеннями статей 1077, 1078 ЦК України встановлено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Відповідно до ст. 1081 ЦК України клієнт відповідає перед фактором за дійсність грошової вимоги, право якої відступається, якщо інше не встановлено договором факторингу.

Згідно з вимогами чинного законодавства заміна осіб в окремих зобов`язаннях через волевиявлення сторін (відступлення права вимоги) є різновидом правонаступництва та можливе на будь-якій стадії процесу.

Тобто, підставою для заміни сторони, а саме процесуального правонаступництва, є наступництво у матеріальних правовідносинах, у наслідок якого відбувається вибуття сторони зі спірних або встановлених судом правовідносин і переходу до іншої особи прав і обов`язків вибулої сторони в цих правовідносинах.

Відповідно до частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні (крім випадків, передбачених статтею 515 ЦК України) може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги), а згідно зі статтею 514 цього Кодексу до нового кредитора переходять права первісного кредитора в зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

За загальним правилом наявність згоди боржника на заміну кредитора в зобов`язанні не вимагається, якщо інше не встановлене договором або законом.

Тобто відступлення права вимоги за змістом означає договірну передачу зобов`язальних вимог первісного кредитора новому кредитору. Відступлення права вимоги відбувається шляхом укладення договору між первісним кредитором та новим кредитором.

У статті 514 ЦК України передбачено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

При цьому у зв`язку із заміною кредитора у зобов`язанні саме зобов`язання зберігається цілком і повністю, змінюється лише суб`єктний склад у частині кредитора.

За частиною першою статті 513 ЦК України правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

Правова природа договору відступлення права вимоги полягає у тому, що у конкретному договірному зобов`язанні первісний кредитор замінюється на нового кредитора, який за відступленою вимогою набуває обсяг прав, визначений договором, у якому виникло таке зобов`язання.

Указані норми права визначають такі ознаки договору відступлення права вимоги: 1) предметом договору є відступлення права вимоги виконання обов`язку у конкретному зобов`язанні; 2) зобов`язання, у якому відступлене право вимоги, може бути як грошовим, так і не грошовим (передача товарів, робіт, послуг тощо); 3) відступлення права вимоги може бути оплатним, а може бути безоплатним; 4) форма договору відступлення права вимоги має відповідати формі договору, у якому виникло відповідне зобов`язання; 5) наслідком договору відступлення права вимоги є заміна кредитора у зобов`язанні.

Такі висновки Велика Палата Верховного Суду виклала у постанові від 16 березня 2021 року у справі №906/1174/18.

Згідно з частиною першою статті 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частина перша статті 18 Закону України «Про споживче кредитування» визначає, що відступлення права вимоги за договором про споживчий кредит здійснюється відповідно до цивільного законодавства з урахуванням особливостей, встановлених цим Законом. Кредитодавець, який відступив право вимоги за договором про споживчий кредит новому кредитору або залучив колекторську компанію до врегулювання простроченої заборгованості, зобов`язаний протягом 10 робочих днів з дати відступлення права вимоги за договором про споживчий кредит новому кредитору або залучення колекторської компанії до врегулювання простроченої заборгованості повідомити споживача у спосіб, визначений частиною першою статті 25 цього Закону та передбачений договором про споживчий кредит, про такий факт та про передачу персональних даних споживача, а також надати інформацію про нового кредитора або колекторську компанію відповідно (найменування, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України, місцезнаходження, інформацію для здійснення зв`язку - номер телефону, адресу, адресу електронної пошти). Зазначений обов`язок зберігається за новим кредитором у разі подальшого відступлення права вимоги за відповідним договором.

За обставинами цієї справи, ОСОБА_1 не оскаржувала договори факторингу в частині відступлення права вимоги за її кредитним зобов`язанням, а тому з урахуванням презумпції правомірності правочину, суд вважає, що відступлення (продаж) прав вимоги та майнових прав за цим договором не суперечить статті 514 ЦК України, з огляду на що права позивача є порушеними та наявні підстави для стягнення з відповідача заборгованості.

Оцінивши надані сторонами докази, суд дійшов висновку, що відповідачем ОСОБА_1 як позичальником за договором про надання фінансових послуг №2112050826259 від 04.05.2021 порушено умови зазначеного договору, свої зобов`язання за кредитним договором відповідач не виконав, своєчасно ТОВ «Служба миттєвого кредитування» грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом не повернув, чим порушив ст. 526 ЦК України та умови Договору, разом з тим, ТОВ «Служба миттєвого кредитування» своє право вимоги до відповідача за договором відступлення передало ТОВ «Вердикт Капітал», яке у подальшому передало своє право вимоги позивачу, у якого відповідно виникло право стягнення з відповідача на свою користь заборгованості за користування кредитними коштами у заявленому розмірі.

.

Щодо заперечень представника відповідача про те, що відповідач не підписувала договір про надання фінансових послуг №2112050826259 від 04.05.2021 суд зазначає наступне.

За змістом статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом (частина 4 статті 203 ЦК України).

Відповідно до статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

За змістом статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

У відповідності до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 ЦК України).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина 2 статті 639 ЦК України).

Абзац другий частини 2 статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.

Аналізуючи викладене, слід дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статі 205, 207 ЦК України).

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року № 127/33824/19.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Матеріалами справи підтверджено те, що оспорюваний договір укладений в електронній формі.

Порядок укладання договорів в електронній формі регламентується також Законом України «Про споживче кредитування» та Законом України «Про електронну комерцію».

Зокрема, в ст. 13 Закону України «Про споживче кредитування» зазначено, що Договір про споживчий кредит, договори про надання додаткових та супутніх послуг кредитодавцем і третіми особами та зміни до них укладаються у письмовій формі (у паперовому або електронному вигляді з накладенням електронних підписів, електронних цифрових підписів, інших аналогів власноручних підписів (печаток) сторін у порядку, визначеному законодавством). Кожна сторона договору отримує по одному примірнику договору з додатками до нього. Примірник договору, що належить споживачу, має бути переданий йому невідкладно після підписання договору сторонами.

Згідно із пунктом 6 частини 1 статті 3 Закону України «Про електронну комерцію»(далі за тексом Закон)електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших; електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

При цьому одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір (пунктом 12 частини 1 статті 3 Закону).

Відповідно до частини 3 статті 11 Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частини 4 статті 11 Закону).

Згідно із частиною 6 статті 11 Закону відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

За правилом частини 8 статті 11 Закону у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Стаття 12 Закону визначає яким чином підписуються угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Із системного аналізу положень вище вказаного законодавства вбачається, що з урахуванням особливостей договору щодо виконання якого виник спір між сторонами, його укладання в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему позивача можливе за допомогою електронного цифрового підпису відповідача лише за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами цього правочину.

В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Електронні документи (повідомлення), пов`язані з електронним правочином, можуть бути подані як докази сторонами та іншими особами, які беруть участь у судовому розгляді справи. Згідно із статтею 64 ЦПК України, докази, подані в електронній формі та/або у формі паперових копій електронних повідомлень, вважаються письмовими доказами.

З огляду на зазначене, з урахуванням встановлених обставин справи та досліджених доказів суд дійшов висновку, що договір про надання фінансових послуг підписаний та укладені відповідачем з використанням одноразового ідентифікатора R3, в електронній формі шляхом електронного обміну та не потребував додаткового підписання сторонами. Доказів зворотного відповідачем не надано.

Крім того, виникнення між сторонами кредитних правовідносин підтверджується перерахуванням відповідачці суми кредиту в розмірі 4 400,00 грн., що підтверджується відповідними доказами, а саме листом від 01.03.2024 ТОВ «Фінансова компанія «ВЕЙ ФОР ПЕЙ», а також повідомленням АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК» від 02.06.2025 за вих. №БТ/Е-4782.

В свою чергу, відповідачем не надано доказів про заперечення нею при отриманні зазначеної суми та вжиття заходів щодо її повернення відправнику, а тому суд доходить висновку, що відповідач використала кредитні кошти.

Неповідомлення відповідача про перехід права вимоги за договором фінансових послуг до іншого кредитора не припиняє зобов`язань сторін за договором і не може бути підставою для відмови у стягненні заборгованості за договором.

Щодо розрахунку заборгованості як доказу його розміру суд вважає, що наданий позивачем розрахунок заборгованості разом з іншими доказами отримання кредитних коштів відповідачкою є належним та допустимим доказом, незгода з таким розрахунком заборгованості не є підставою для відмови у позові, оскільки відповідач не був позбавлений можливості подати свій розрахунок заборгованості із посиланням на відповідні умови договору, докази сплати боргу частково або в повному обсязі.

Щодо нарахування відсотків за користування кредитними коштами суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 1.9. Договору №2112050826259 від 04.05.2021 року граничний строк кредитування (строк дії договору) – 1 рік, відповідно кредитор має право нараховувати відсотки за користування кредитом в межах зазначеного строку, тому твердження представника відповідача про укладання договору строком на 16 днів спростовується зазначеним вище положенням Договору.

Як вбачається із розрахунку заборгованості наданого позивачем заборгованість за кредитним договором (арк. 10) розрахована станом на 01.12.2021 в розмірі 31 548,00 грн., яка складається із заборгованості по основній сумі кредиту – 4 400,00 грн. та заборгованості за відсотками – 27 148,00 грн., а також розрахунком заборгованості по відсоткам за період з 01.12.2021 по 03.05.2022 в розмірі 51 971,92 грн. Отже сума заборгованості за період з 04.05.2021 (дата укладання договору) по 03.05.2022 (датою закінчення строку його дії) складає 83 519,92 грн., з яких заборгованість по основній сумі кредиту – 4 400,00 грн. та заборгованості за відсотками – 79 119,92 грн.

Оскільки, позивачем в позовній заяві самостійно визначено суму заборгованості до стягнення в загальному розмірі 44 898,00 грн., з яких заборгованість по основній сумі кредиту – 4 400,00 грн. та заборгованості за відсотками – 40 589,00 грн., суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог у заявленому розмірі.

Твердження представника відповідача, що відсутність доказів оплати за договором про відступлення права вимоги №10-01/2023 від 10.01.2023 вказує на відсутність у позивача права вимоги за договором №2112050826259 від 04.05.2021 року, не приймаються судом до уваги, оскільки відповідно до п. 5.2 договору про відступлення права вимоги №10-01/2023 від 10.01.2023 право вимоги вважається відступленими (переданими) Первісним кредитором та набутим (прийнятими) Новим кредитором в день належного підписання Сторонами Акта приймання-передачі Реєстру боржників в друкованому (підписаному) вигляді.

В матеріалах справи наявний Додаток №4 до договору про відступлення права вимоги №10-01/2023 від 10.01.2023 Акт приймання-передачі Реєстру боржників, який підписано сторонами відповідного договору.

Таким чином, суд дійшов висновку, що до позивача перейшло право вимоги до відповідачки за договором фінансових послуг №2112050826259 від 04.05.2021 року, відповідно позивач має право на захист свого порушеного права в судовому порядку.

За викладених обставин, суд приходить до висновку що позовні вимоги підлягають задоволенню.

V. Заходи забезпечення позову (заяви).

Заходи забезпечення позову (заяви) судом не застосовувалися.

VI. Розподіл судових витрат між сторонами.

Частиною першою ст.133 ЦПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно платіжної інструкції №0422760040 від 26 березня 2024 року позивачем сплачено 3 028, 00 грн. судового збору, який підлягає стягненню з відповідача на користь позивача в рахунок відшкодування судового збору.

Вирішуючи питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 13000,00 грн., суд виходить з наступного.

Згідно п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України встановлено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Так, відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами.

При цьому даною статтею передбачено цілі розподілу, визначення розміру та розмір судових витрат, зокрема: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до ч. ч. 3, 4 ст. 137 ЦПК України, встановлено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до ст. 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

Документально підтверджені судові витрати на професійну правничу допомогу адвоката, пов`язані з розглядом справи, підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень.

При цьому, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи.

Обов`язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим (п. 95 рішення у справі «Баришевський проти України» (Заява № 71660/11), п. 80 рішення у справі «Двойних проти України» (Заява № 72277/01), п. 88 рішення у справі «Меріт проти України» (заява № 66561/01)).

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Вказані висновки узгоджуються з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеній у постанові від 27.06.2018 року у справі № 826/1216/16.

На підтвердження отриманих правничих послуг позивач надав суду: копію Договору про надання правової допомоги № 02-01/2023 від 02.01.2023 укладеному між ТОВ «Коллект Центр» та АО «Лігал Ассістанс», копію прайс-листа до вказаного договору, заявку на надання юридичної допомоги №1532 від 07.02.2024; витягу з Акту №2 про надання юридичної допомоги від 13.02.2024, ціна наданої допомоги сторонами встановлена в розмірі 13 000,00 грн. Також надано платіжну інструкцію №4130000008 від 09.02.2024 року на суму 51 000,00 грн. із призначенням платежу «надання правової допомоги згідно договору №02-01/2023 від 02.01.2023».

Документу, що свідчить про оплату ТОВ «Коллект Центр» гонорару АО «Лігал Ассістанс», який підтверджує сплату витрат позивачем та їх отримання (оприбуткування) АО «Лігал Ассістанс», в порядку визначеному законодавством України, витрат на правову допомогу у сумі 13 000,00 грн., суду не надано та до матеріалів справи не долучено.

Враховуючи, що документ про сплату витрат на правову допомогу на користь адвоката є одним із обов`язкових платіжних документів на підтвердження обґрунтованості відшкодування витрат на правничу допомогу, суд вважає, що відсутність такого доказу свідчить про відсутність понесення витрат позивачем, а тому відсутні правові підстави для їх стягнення, у зв`язку із чим у задоволенні вимог про стягнення витрат понесених позивачем на оплату професійної правничої допомоги слід відмовити.

На підставі ст. ст. 207, 526, 530, 626, 628, 633, 638, 1048, 1054, 1055 ЦК України, керуючись ст.ст.12, 19, 43, 49, 81, 133, 141, 259, 263-265, 274-284, 354-355 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» (ЄДРПОУ 44276926, місцезнаходження: 01133, м. Київ, вул. Мечнікова, буд. 3, офіс 306) до ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ; місце реєстрації: АДРЕСА_1 ) про стягнення заборгованості – задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ; місце реєстрації: АДРЕСА_1 ) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» (ЄДРПОУ 44276926, місцезнаходження: 01133, м. Київ, вул. Мечнікова, буд. 3, офіс 306) заборгованість за договором про надання фінансових послуг № 2112050826259 від 04.05.2021 року у розмірі: 44 989,00 грн., яка складається із заборгованості за тілом кредиту – 4 400,00 грн., заборгованості за відсотками у розмірі – 40 589,00 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ; місце реєстрації: АДРЕСА_1 ) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» (ЄДРПОУ 44276926, місцезнаходження: 01133, м. Київ, вул. Мечнікова, буд. 3, офіс 306) в рахунок відшкодування судового збору 3 028, 00 грн.

В іншій частині вимог – відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому ЦПК України.

Згідно загального порядку оскарження, дане рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Херсонського апеляційного суду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Відомості про учасників справи згідно п. 4 ч. 5 ст. 265 ЦПК України:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр», ЄДРПОУ 44276926, місцезнаходження: 01133, м. Київ, вул. Мечнікова, буд. 3, офіс 306.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ; місце реєстрації: АДРЕСА_1 .

Повний текст рішення складено в межах строків визначених ч. 6 ст. 259 ЦАК України.

СуддяЄ. М. Булах