Рішення від 23 березня 2026 р. у справі №766/4945/25 — Херсонський міський суд Херсонської області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №766/4945/25

Пров. №2/766/480/26

24 березня 2026 року м.Херсон

Херсонський міський суд Херсонської області у складі: головуючого – судді Ус О.В., секретар судового засідання Петішкін О.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань міського суду в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» про визнання кредитного договору недійсним,-

встановив:

Позивач просить визнати недійсним кредитним договір № 2519278 укладений між ним та ТОВ «Лінеура Україна» 28.10.2021 р., оскільки вважає, що сплата споживачем кредитної послуги, яка перевищує 50% вартості кредиту є несправедливими. Тіло кредиту складає 10 000,00 грн, а штрафні санкції фактично 401,5 % річних, реальна відсоткова ставка 29653,85% річних стандартна, знижена 2300,00% річних.

Ухвалою суду від 08.04.2025 відкрито провадження в цій справі та призначено до розгляду за правилами загального позовного провадження, призначене підготовче засідання.

Відповідачем відзив не поданий.

23.06.2025 закрите підготовче провадження та справу призначено до розгляду за суттю.

В судове засідання сторони не з`явились, про дату розгляду справи повідомлені, матеріали справи містять заяву представника позивача про розгляд справи у його відсутності.

Відповідно до ст. 280 ЦПК України у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений про час і місце судового засідання і від якого не надійшло повідомлення про поважність причин неявки, відповідач не подав відзив, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Відповідно до ч. 4 ст. 223 ЦПК України у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).

Суд ухвалив проводити заочний розгляд справи ухваливши заочне рішення.

За приписами ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши матеріали справи, встановив наступні обставини справи та відповідні ним правовідносини.

Згідно ч.1 ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках.

У відповідності до ч.3 ст.12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ч.1 ст.76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Судом встановлено, що 28.10.2021 року між ТОВ «Лінеура Українас» та ОСОБА_1 було укладено договір № 2519278 про надання коштів на умовах споживчого кредиту.

Пунктом 1.2 Кредитного Договору визначено суму кредиту в розмірі 10 000 грн. Відповідно до п. 1.3. Кредитного Договору – строк кредиту 30 днів. Детальні терміни повернення кредиту та сплати процентів визначаються в Таблиці обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (далі іменується – Графік платежів), що є Додатком № 1 до цього Договору. Графік платежів розраховується за зниженою процентною ставкою виходячи з припущення, що Споживач виконає свої обов`язки на умовах та у строки, визначені в Договорі.

Відповідно до п. 1.4.1 Кредитного Договору стандартна процентна ставка становить 1,99 % в день та застосовується: у межах строку кредиту, вказаного в п. 1.3 цього Договору, якщо не виконані умови застосування зниженої процентної ставки; у межах нового строку кредиту, якщо відбулась пролонгація за ініціативою Клієнта, відповідно до п. 4.1. Договору; у межах нового строку кредиту, якщо відбулась автопролонгація, відповідно до п. 4.2 Договору. Відповідно до п. 1.4.2 Кредитного Договору – знижена процентна ставка становить 1,00% в день. Пунктом 1.5 Кредитного Договору визначено, що орієнтована реальна річна процентна ставка на дату укладення Договору складає: за стандартною ставкою 29653,85% річних (п.1.5.1); за зниженою ставкою 2300,00% річних (п.1.5.2).

Відповідно до п. 2.6 Кредитного Договору встановлюється, що Договір припиняється в день повного повернення Клієнтом суми кредиту, процентів за користування кредитом та штрафу/пені за прострочення виконання грошового зобов`язання (за наявності). Датою закінчення строку дії Договору є дата надходження повної суми заборгованості за Договором на рахунок Товариства.

Відповідно до п. 3.1 Кредитного Договору нарахування процентів за Договором здійснюється на залишок заборгованості за кредитом за кожен день користування кредитом протягом строку кредиту (включаючи періоди пролонгації/автопролонгації), виходячи із фактичної кількості днів у місяці та у році, тобто метод факт/факт.

Пунктом 7.4 Кредитного Договору визначено, що у випадку невиконання та /або неналежного виконання Клієнтом зобов`язань з повернення суми кредиту та /або сплати процентів за користування кредитом Товариство має право нарахувати, а Клієнт зобов`язаний на вимогу Товариства сплатити Товариству штраф у розмірі 3,75 % від суми кредиту, що становить 0,00 гривен, на 4-1 день такого невиконання та/або неналежного виконання; та у розмірі 1,1 % від суми кредиту, що становить 0,00 гривень, починаючи з 5 (п`ятого) дня за кожен факт такого порушення, тобто за кожен день невиконання та/або неналежного виконання.

При цьому, п. 7.5 Кредитного Договору регламентує, що штрафні санкції за Договором нараховуються в момент сплати. Граничний розмір суми неустойки (штрафів), нарахованої за порушення Клієнтом зобов`язань за цим Договором може перевищувати розміри суми, визначеної Законом України «Про споживче кредитування».

Відповідно до п.п.1.1 кредитного договору, укладання кредитного договору здійснюється сторонами за допомогою ІТС Товариства, доступ до якого забезпечується клієнту через веб-сайт або мобільний додаток. Електронна ідентифікація клієнта здійснюється при вході клієнта в особистий кабінет, шляхом перевірки товариством правильності введення одноразового ідентифікатора, направленого товариством на номер мобільного телефону клієнта, вказаний при вході, та/або шляхом перевірки правильності введення пароля входу до особистого кабінету.

Відповідно до п.9.7 кредитного договору, договір вважається укладеним з моменту його підписання електронним підписом клієнта, що відтворений шляхом використання клієнтом електронного підпису одноразовим ідентифікатором, який формується для кожного разу використання та направляється клієнту на номер мобільного телефону, повідомлений останнім Товариству в ІТС Товариства. Введення клієнтом коду одноразового ідентифікатору з метою підписання електронним підписом одноразовим ідентифікатором цього договору вважається направленням Товариству повідомлення про прийняття в повному обсязі умов цього договору.

Згідно п. 2.4 кредитного договору кредит вважається наданим в день перерахування ТОВ «Лінеура Україна» суми кредиту на користь клієнта.

Підписанням кредитного договору відповідач підтвердив, що він ознайомлений з усіма умовами Правил надання коштів у позику, у тому числі й на умовах фінансового кредиту ТОВ «Лінеура Україна», які розміщені на веб-сайті, повністю приймаючи умови кредитного договору, відповідач підтвердив, що він розуміє, погоджується та зобов`язався неухильно дотримуватися цих правил.

Відповідно до ч. 4 ст. 42 Конституції України держава захищає права споживачів.

Згідно з ч. 1 ст. 1 ЦК України цивільні відносини засновані на засадах юридичної рівності, вільного волевиявлення та майнової самостійності їх учасників.

Відповідно до положень ч. 1, 2 ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Обґрунтовуючи позов, сторона позивача вказала, що розмір процентів та штрафних санкцій за користування кредитними коштами за договором є несправедливо завищеним, умови в цій частині є беззаперечно несправедливими. Така позиція повністю узгоджується з висновками, висловленими Верховним Судом у постановах від 08.06.2016 року по справі №6-330цс16, 17.06.2021 у справі 551/424/16-ц, в якій Верховний Суд зазначив, що несправедливі умови договору, це умови які призводять до істотного дисбалансу між договірними правами та обов`язками сторін та є підставою для визнання такого договору недійсним, а також, що дії, які банк здійснює на власну користь, є несправедливими, погіршують становище споживача, а тому є незаконними. Також позивач посилався на порушення при укладенні договорів вимог п.5 ч.3 18 Закону України "Про захист прав споживачів", ст.21 Закону України "Про споживче кредитування", ст.203, 205 ЦК України.

Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Статтею 18 Закону України «Про захист прав споживачів» встановлено підстави визнання недійсними умов договорів, що обмежують права споживача.

Так, продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача.

Перелік несправедливих умов у договорах із споживачами встановлений частиною третьою цієї статті, проте він не є вичерпним.

У постанові Верховного Суду України від 16 грудня 2015 року у справі № 6-2766цс15 зроблено висновок, що для кваліфікації умов договору несправедливими необхідна наявність одночасно таких ознак: по-перше, умови договору порушують принцип добросовісності (пункту 6 частини першої статті 3, частина третя статті 509 ЦК України); по-друге, умови договору призводять до істотного дисбалансу договірних прав та обов`язків сторін; по-третє, умови договору завдають шкоди споживачеві.

Несправедливими є, зокрема, умови договору про: виключення або обмеження прав споживача стосовно продавця (виконавця, виробника) або третьої особи у разі повного або часткового невиконання чи неналежного виконання продавцем (виконавцем, виробником) договірних зобов`язань, включаючи умови про взаємозалік, зобов`язання споживача з оплати та його вимог у разі порушення договору з боку продавця (виконавця, виробника); встановлення жорстких обов`язків споживача, тоді як надання послуги обумовлене лише власним розсудом виконавця (пункти 2, 3 частини третьої статті 18 Закону «Про захист прав споживачів»); надання можливості продавцю (виконавцю, виробнику) не повертати кошти на оплату, здійснену споживачем, у разі відмови споживача укласти або виконати договір, без встановлення права споживача на одержання відповідної компенсації від продавця (виконавця, виробника) у зв`язку з розірванням або невиконанням ним договору (пункт 4 частини третьої статті 18 Закону); встановлення вимоги щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації (понад п`ятдесят відсотків вартості продукції) у разі невиконання ним зобов`язань за договором (пункт 5 частини третьої статті 18 Закону); установлення обов`язкових для споживача умов, з якими він не мав реальної можливості ознайомитися перед укладенням договору (пункт 10 частини третьої статті 18 Закону); надання продавцю (виконавцю, виробнику) права в односторонньому порядку змінювати умови договору на власний розсуд або на підставах, не зазначених у договорі; визначення ціни товару на момент його поставки споживачеві або надання продавцю (виконавцю, виробнику) можливості збільшувати ціну без надання споживачеві права розірвати договір у разі збільшення ціни порівняно з тією, що була погоджена на момент укладення договору (пункти 11, 13 частини третьої статті 18 Закону).

Згідно з ч.5 ст.18 Закону України «Про захист прав споживачів», якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним.

Згідно умов кредитних договорів плата за видачу кредиту передбачена у формі процентів за користування кредитом. При цьому визначено, що процентна ставка за користування кредитом не змінюється протягом усього строку користування кредитом, однак позичальнику на умовах, вказаних у даному договорі (програма лояльності), може надаватися можливість скористатися кредитом за пільговою та/або зниженою процентними ставками.

Аналіз кредитних договорів дозволяє дійти висновку, що сторони погодили процентні ставки за правомірне користування кредитними коштами.

Проценти за кредитним договором не мають компенсаційного характеру та є платою за користування чужими грошима, їх розмір визначається сторонами договору, тому положення п.5 ч.3 ст.18 Закону України «Про захист прав споживачів» до умов договору про встановлення розміру процентів не може застосовуватись.

Суд враховує, що 10 червня 2017 року набрав чинності Закону України "Про споживче кредитування", який визначає загальні правові та організаційні засади споживчого кредитування в Україні.

Згідно зі ст.11 Закону України "Про захист прав споживачів" у редакції, чинній з 10 червня 2017 року, цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України "Про споживче кредитування".

Згідно п.11 ч.1 ст.1 Закону України "Про споживче кредитування" споживчий кредит (кредит) – це грошові кошти, що надаються споживачу (позичальникові) на придбання товарів (робіт, послуг) для задоволення потреб, не пов`язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника.

Отже, регулювання правовідносин кредитодавця зі споживачем щодо кредитування для споживчих потреб до 10 червня 2017 року відбувалося з урахуванням приписів Закону України "Про захист прав споживачів". З 10 червня 2017 року на ці відносини поширюється Закон України "Про споживче кредитування", а у частині, що йому не суперечить, – також Закон України "Про захист прав споживачів".

Відповідно до ч.5 ст.8 Закону України "Про споживче кредитування" максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 %.

Вказана норма була введена в дію на підставі Закон України від 22.11.2023 № 3498-ХІ "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг", який набрав чинності 24.12.2023 року.

У цій справі кредитні договір був укладений 28.10.2021 року, тобто до внесення змін до Закону України "Про споживче кредитування", відповідно, денна процентна ставка згідно з чинним на час укладення вказаного договору законодавства могла перевищувати 1 %. В цій справі, стандартна ставка 1,99% на день.

На думку суду, з аналізу кредитного договору вбачається, що сторони погодили процентні ставки за правомірне користування кредитними коштами. Проценти за кредитним договором не мають компенсаційного характеру та є платою за користування чужими грошима, їх розмір визначається сторонами договору, тому положення п.5 ч.3 ст.18 Закону України "Про захист прав споживачів" до умов договору про встановлення розміру процентів не може застосовуватись.

Суд враховує, що відповідно пункти договору щодо визначення розміру процентів та визначення розміру компенсації за неналежне виконання грошового зобов`язання не суперечить вимогам закону, не є несправедливими в розумінні Закону України "Про захист прав споживачів", вони не спрямовані на спричинення істотного дисбалансу сторін та на заподіяння споживачу істотної шкоди при належному виконанні позичальником своїх обов`язків, тому позивачем не спростована презумпція їх правомірності як складової частини правочину. Умови договору є чіткими і зрозумілими та дають можливість споживачу, навіть за відсутності спеціальних знань, усвідомити розмір фінансових зобов`язань за цим договором.

Також суд враховує, що згідно умов договору стандартну проценту ставку сторони обумовили в розмірі 1,99 % на день. Такі умови не суперечили чинному законодавству.

Позивачем не доведено, що під час укладення оспорюваного договору йому не була надана повна інформація щодо кредиту, а також позивачем не надано доказів на підтвердження недобросовісності фінансової установи при укладенні відповідного договору, на підтвердження невідповідності змісту правочину цивільному законодавству, які потягнули б за собою визнання договору кредиту недійсним.

Таким чином умови кредитного договору не можна вважати несправедливими, оскільки розмір відсотків за користування кредитними коштами сторонами договору не є несправедливим, його визначено за спільною згодою, що відповідає принципу свободи договору, закріпленому ст.627 ЦК України.

Крім того, позов заявлено до ТОВ "Фінансова компанія "Європейська агенція з повернення боргів" і не заявлено до сторони позичальника відповідних кредитних договорів, а саме до ТОВ "Лінеура Україна", так само і не надано доказів укладення договору факторінгу. Незалучення вказаної особи до участі у справі в якості співвідповідача унеможливлює розгляд відповідних вимог.

У постанові від 02 грудня 2015 року у справі № 6-1341 цс 15 Верховний Суд України наголосив, що Закон України «Про захист прав споживачів» застосовується до спорів, які виникли з кредитних правовідносин, лише в тому разі, якщо підставою позову є порушення порядку надання споживачеві інформації про умови отримання кредиту, типові процентні ставки, валютні знижки тощо, які передують укладенню договору.

Судом не встановлено обставин, які б свідчили про несправедливість умов кредитного договору чи наявність положень, які б вводили позивачку в оману щодо змісту правочину та наслідків його невиконання. Оспорювані позивачкою умови договору не суперечать нормам чинного законодавства, а також були погоджені сторонами. Також, умови договору не суперечать вимогам Закону України «Про захист прав споживачів», а сам договір укладений у письмовій формі відповідно до вимог Закону України «Про електронну комерцію» та ч. 2 ст. 639 ЦК України. Крім того, суду не надано доказів, що відповідач покладає на позивачку обов`язок сплачувати борг в більшому розмірі, ніж передбачено Договором.

Оскільки сума кредиту є незначною і відповідно позивач, детально ознайомившись з умовами договору, мав змогу зрозуміти, що розмір відсотків на пряму буде залежати від строку за який він поверне кредит, підстави визнавати несправедливими умови договору у суду відсутні.

З урахуванням зазначеного, суд дійшов висновку про безпідставність доводів позивача про порушення положень ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» та про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог про визнання недійсними окремих умов спірного кредитного договору.

Про наявність судових витрат у відповідача не заявлено.

Підстави для негайного виконання судового рішення відсутні.

Заходи забезпечення позову судом не застосовувалися.

Рішення в повному обсязі складене 24.03.2026 року.

На підставі викладеного та керуючись ст. 13, 14, 82, 223, 259, 263-265, 268, 280-282, 352, 354 ЦПК України, суд

вирішив:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» про визнання кредитного договору недійсним - відмовити повністю.

Заочне рішення суду може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене в день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Херсонського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення.У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

СуддяО. В. Ус