Постанова від 23 березня 2026 р. у справі №603/146/26 — Монастириський районний суд Тернопільської області

Справа № 603/146/26

Провадження № 3/603/70/2026

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 березня 2026 року м. Монастириська

Суддя Монастириського районного суду Тернопільської області Галіян І. М., розглянувши матеріали, які надійшли із сектору поліцейської діяльності № 1 відділення поліції № 2 Чортківського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Тернопільській області, про притягнення до адміністративної відповідальності

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , жителя АДРЕСА_1 , який не працює,

за ч. 2 ст. 173-8 Кодексу України про адміністративні правопорушення,

у с т а н о в и в:

Сектором поліцейської діяльності № 1 відділення поліції № 2 Чортківського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Тернопільській області до Монастириського районного суду Тернопільської області направлено матеріали про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 173-8 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП).

У протоколі про адміністративне правопорушення серії ВАД № 735717 від 07.03.2026 року вказано, що «07.03.2026 року біля 16:00 год ОСОБА_1 по місцю спільного проживання в АДРЕСА_1 , порушив ТЗП серії АА № 653452 від 26.02.2026 року. П. 3 заборона в будь-який спосіб контактувати з постраждалою особою на час дії заборони терміном 10 діб».

ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про причини неявки суд не повідомив.

Враховуючи вищевикладене, відповідно до вимог ч. 2 ст. 268 КУпАП, суд вважає за можливе розглянути цю справу за відсутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до переконання, що провадження у справі слід закрити з таких міркувань.

Відповідно до ч. 1 ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно з ч. 1 ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених Законом.

Диспозиція ч. 2 ст. 173-8 КУпАП передбачає відповідальність за невиконання термінового заборонного припису особою, стосовно якої він винесений.

У силу ст. ст. 24, 25 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» (далі – Закон № 2229-VIII) терміновий заборонний припис стосовно кривдника належить до спеціальних заходів щодо протидії домашньому насильству і виноситься кривднику уповноваженими підрозділами органів Національної поліції України у разі існування безпосередньої загрози життю чи здоров`ю постраждалої особи з метою негайного припинення домашнього насильства, недопущення його продовження чи повторного вчинення.

Терміновий заборонний припис може містити такі заходи: 1) зобов`язання залишити місце проживання (перебування) постраждалої особи; 2) заборона на вхід та перебування в місці проживання (перебування) постраждалої особи; 3) заборона в будь-який спосіб контактувати з постраждалою особою (ч. 2 ст. 25 Закону № 2229-VIII).

Відповідно до ч. 3 ст. 25 Закону № 2229-VIII під час вирішення питання про винесення термінового заборонного припису пріоритет надається безпеці постраждалої особи.

Системний аналіз вказаних положень Закону № 2229-VIII свідчить про те, що метою винесення термінового заборонного припису є припинення домашнього насильства, усунення небезпеки для життя і здоров`я постраждалої особи та недопущення продовження чи повторного вчинення такого насильства.

Суд встановив, що 26.02.2026 року ДОП СПД № 1 ВП № 2 Чортківського РУП ГУНП в Тернопільській області майор поліції Дидина Д. Ю. виніс стосовно ОСОБА_1 терміновий заборонний припис (далі – ТЗП) серії АА № 653452 у зв`язку із вчиненням ним домашнього насильства психологічного характеру відносно дружини ОСОБА_2 в присутності малолітніх дітей. Зазначеним приписом ОСОБА_1 було заборонено в будь-який спосіб контактувати з постраждалою особою – ОСОБА_2 строком на 10 діб з 16:30 год 26.02.2026 року до 16:30 год 08.03.2026 року.

Згідно з долученими до матеріалів справи письмовими поясненнями ОСОБА_2 від 07.03.2026 року, які записані працівником поліції зі слів потерпілої, її чоловік ОСОБА_3 під час дії термінового заборонного припису спілкувався з нею та дітьми ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 . Водночас відомостей про вчинення будь-яких протиправних дій ОСОБА_3 стосовно дружини вказані пояснення не містять.

Окрім того, як відомо з рапорту поліцейського, долученого до протоколу про адміністративне правопорушення, з повідомленням на лінію «102» про порушення ОСОБА_1 термінового заборонного припису зверталася не ОСОБА_2 , а працівник поліції.

Враховуючи обставини справи, суд приходить до переконання, що сімейне спілкування ОСОБА_1 з дружиною ОСОБА_2 без словесних образ, погроз, приниження, переслідування, залякування тощо не може свідчити про існування/створення ризику продовження чи повторного вчинення домашнього насильства.

Інших доказів на підтвердження вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 173-8 КУпАП, до матеріалів справи не долучено.

Суд визнає беззаперечну суспільну небезпеку домашнього насильства та поділяє нетерпиме ставлення до будь-яких його проявів, однак суд також зазначає, що застосування обмежувальних заходів, передбачених Законом № 2229-VIII, повинно переслідувати легітимну мету і не використовуватись для непропорційного обмеження прав і свобод людини.

Водночас суд звертає увагу також на те, що складений відносно ОСОБА_1 протокол про адміністративне правопорушення за ч. 2 ст. 173-8 КУпАП має суттєві недоліки, оскільки в ньому не розкрито суть інкримінованого ОСОБА_1 правопорушення, а лише констатовано факт його вчинення.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 256 КУпАП у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім`я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, прізвище викривача (за його письмовою згодою), якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи.

Суд звертає увагу на те, що формулювання суті правопорушення повинно бути чітким і конкретним, із зазначенням місця, часу, способу його вчинення, мотивів і форми вини. При цьому суть адміністративного правопорушення повинна точно відповідати ознакам складу адміністративного правопорушення, зазначеним у статті КУпАП або нормах інших нормативно-правових актів, якими передбачена відповідальність за вчинення чітко визначених протиправних дій.

Оскільки протокол є важливим процесуальним документом, який засвідчує факт вчинення неправомірних дій, за які передбачена адміністративна відповідальність, він повинен бути оформлений належним чином, містити в собі всі дані, необхідні для своєчасного та об`єктивного вирішення питання про наявність в діях особи складу адміністративного правопорушення, а всі викладені в ньому обставини повинні бути доведені сукупністю належних і допустимих доказів.

У силу ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, іншими документами тощо.

Відповідно до ч. 2 ст. 251 КУпАП обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених ст. 255 цього Кодексу.

Розгляд справи про адміністративне правопорушення відбувається в межах протоколу про адміністративне правопорушення відносно конкретної особи і суд не має права у будь-який спосіб конкретизувати пред`явлене посадовою особою адміністративне обвинувачення чи змінювати, оскільки це суперечить загальним засадам судочинства, які передбачені ст. 129 Конституції України.

Водночас обов`язок щодо належного складання протоколу про адміністративне правопорушення, який згідно зі ст. 251 КУпАП є одним із доказів у справі про адміністративне правопорушення, покладається на особу, яка має право складати відповідний протокол, та не може бути перекладено на суд.

Відповідно до усталеної судової практики ЄСПЛ (рішення від 30.05.2013 року в справі «Малофєєва проти Росії» (Malofeyeva v. Russia, заява № 36673/04); рішення від 20.09.2016 року в справі «Карелін проти Росії» (Karelin v. Russia, заява № 926/08) у випадку, коли викладена в протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак складу правопорушення, суд не має права самостійно редагувати її, а так само не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист (особа не може належним чином підготуватися до захисту) та принципу рівності сторін процесу (оскільки особа має захищатися від обвинувачення, яке підтримується не стороною обвинувачення, а фактично судом).

Отже, самостійне коригування судом фабули адмінправорушення, що зафіксована в протоколі, буде порушувати принцип рівності сторін процесу та свідчити про те, що особа мала захищатись від обвинувачення, яке їй не було пред`явлено.

Розглядаючи справу про адміністративне правопорушення, суд, із врахуванням вимог ст. 252 КУпАП, оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Статтею 129 Конституції України передбачено, що однією з основних засад судочинства є забезпечення доведеності вини.

Згідно з п. 1 ст. 247 КУпАП за відсутністю події та складу адміністративного правопорушення провадження у справі не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю.

Враховуючи вищевикладене, а також зважаючи на те, що в силу принципу презумпції невинуватості всі сумніви у винуватості особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь, а недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості, суд вважає, що провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 слід закрити на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 173-8 КУпАП.

На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 247, 280, 283 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суд

п о с т а н о в и в:

Провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 173-8 КУпАП закрити на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржено особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником протягом десяти днів з дня винесення постанови.

Апеляційна скарга подається до Тернопільського апеляційного суду через Монастириський районний суд Тернопільської області.

Суддя І. М. Галіян