Рішення від 23 березня 2026 р. у справі №576/3310/25 — Глухівський міськрайонний суд Сумської області

Справа № 576/3310/25

Провадження № 2/576/206/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 березня 2026 року м. Глухів

Глухівський міськрайонний суд Сумської області

суддяУсенко Л.М.

секретар судового засіданняБірюк О.І.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін цивільну справу№ 576/3310/25

за позовомТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР»

до ОСОБА_1

простягнення заборгованості за кредитним договором

учасники справи та представники:не викликались

ВСТАНОВИВ:

ТОВ «СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР» звернулось до суду із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 02.02.2025-100002422 від 03.02.2025 року в розмірі 10 107 грн та сплаченого судового збору в розмірі 2 422,40 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 03.02.2025 між ТОВ «СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір (оферти) № 02.02.2025-100002422 на умовах його строковості, платності і поворотності шляхом перерахування на рахунок споживача, включаючи використання реквізитів електронного платіжного засобу споживача НОМЕР_1 . Відповідно до умов договору відповідачу було надано кредит у розмірі 5 000 грн строком на 70 днів, дата повернення кредиту – 13.04.2025, процентна ставка «Економ» - фіксована у розмірі 0,01% за один день користування кредитом, процентна ставка «Стандарт» - фіксована у розмірі 1% за один день користування кредитом, денна процентна ставка - 0,8%, неустойка – 75 грн, що нараховується за кожен день невиконання/неналежного виконання кожного окремого зобов`язання незалежно від суми невиконаного-неналежно виконаного зобов`язання.

Відповідач, у свою чергу, не виконав умов кредитного договору, внаслідок чого станом на дату подання позову його заборгованість за договором з урахуванням сплачених ним сум заборгованості в загальному розмірі 10 107 грн.

Ухвалою судді Глухівського міськрайонного суду Сумської області від 25.12.2025 відкрито провадження у справі, призначено розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін. Відповідачу запропоновано протягом п`ятнадцяти днів із дня вручення ухвали про відкриття провадження подати відзив на позовну заяву.

Від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому він зазначає, що позовна заява є необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню. Так, позивач нарахував відповідачу відсотки за користування кредитом вже після закінчення строку дії кредитного договору, тому в цій частині позовні вимоги задоволенню не підлягають. Також позивачем не надано доказів на підтвердження отримання відповідачем грошових коштів та укладення кредитного договору, а нарахування комісії за обслуговування кредитної заборгованості суперечить положенням ч.ч. 1, 2 ст. 228 ЦК України, оскільки не є платою за послуги, що об`єктивно надаються клієнту-позичальнику, а тому положення кредитного договору про сплату позичальником на користь банку комісій за обслуговування кредитної заборгованості є нікчемним. Крім того, позивачем не надано належних та допустимих доказів того, що відповідач акцептував пропозицію кредитора щодо укладення з ним кредитного договору, а також підтвердження направлення примірника договору, укладеного у вигляді електронного документа на адресу відповідача як передбачено Законом України «Про електронну комерцію». Подана до суду копія кредитного договору не може вважатися належним та достовірним доказом, оскільки не підтверджує факт підписання договору та додатку відповідачем за допомогою одноразового ідентифікатора. Стороною позивача не надано суду заяву підписану відповідачем, з якої б вбачалось бажання відповідача отримати кредит та його розмір, не надано відомостей про зазначення відповідачем номеру платіжної картки, на яку мали бути зараховані кредитні кошти. Також не надано суду виписки по особовому рахунку позичальника, а тому розмір заборгованості відповідача за кредитним договором належним чином не підтверджується. Просить відмовити в задоволенні позову.

Від представника позивача Павленка Д.О. до суду надійшла відповідь на відзив, де останній зазначає, що відповідачем та позивачем було досягнуто згоди щодо усіх істотних умов кредитного договору та підписано відповідачем одноразовим ідентифікатором, що підтверджується належними доказами. Розрахунок заборгованості за кредитним договором проведений з урахуванням строку кредитування, виходячи із розміру процентної ставки, визначений в ньому. Позивачем було перераховано кошти на картковий рахунок відповідача, номер якого зазначено ним у кредитному договорі (заявці) за допомогою інтернет-еквайрингу – iPay, що підтверджується листом ТОВ «УПР». Таким чином, ТОВ «СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР» виконало свої зобов`язання за кредитним договором в повному обсязі, надавши відповідачу кредит відповідно до умов укладеного кредитного договору. Просить задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Суд, дослідивши письмові матеріали справи, встановив наступне.

ТОВ «СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР» надає фінансові послуги, зокрема із здійснення різних видів кредитування, з використанням власної інформаційно-телекомунікаційної системи та наданням відповідних послуг через власний веб-сайт https://sgroshi.com.ua, а також мобільні додатки товариства для різних операційних систем, через які позичальнику з використанням його особистого кабінету надається доступ до розділу, який створений для зберігання договірної документації, підтвердження особи позичальника та його взаємодії з товариством.

03.02.2025 між ТОВ «СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР» та ОСОБА_1 укладений в електронній формі кредитний договір № 02.02.2025-100002422 (далі - Договір кредиту) відповідно до якого кредитор зобов`язувався надати позичальнику кредит на суму 5 000 грн строком на 70 днів з дати його надання, а позичальник зобов`язувався повернути кредит та сплатити проценти і комісії не пізніше 13.04.2025. Умови відповідного кредитного договору викладені у трьох електронних документах від 02.02.2025: пропозиція про укладення кредитного договору (кредитної лінії) (оферта) (а.с. 18-21); заявка позичальника (а.с. 21-22); відповідь позичальника про прийняття пропозиції (акцепт) кредитного договору № 02.02.2025-100002422 (кредитної лінії) (а.с. 22-23).

За змістом відповіді позичальника про прийняття пропозиції кредитного договору № 02.02.2025-100002422 сторонами погоджені наступні умови кредитування: дата надання кредиту — 03.02.2025, сума кредиту - 5 000 грн, строк кредитування - 70 днів з дати його надання, дата повернення кредиту — 13.04.2025, процентна ставка фіксована незмінна «Стандарт» - 1% за один день користування кредитом, яка застосовується протягом перших чергових періодів, наступних за черговими періодами, в яких застосовується процентна ставка «Економ»; процентна ставка «Економ» - 0,01% за один день користування кредитом, яка застосовується протягом перших 1 чергових періодів користування кредитом, зазначених у графіку платежів; комісії за договором не встановлені, кредитодавець не надає додаткових та/або супутніх послуг.

У пункті 12 акцепту викладено графік платежів, де наведений порядок сплати позичальником процентів та повернення суми кредиту, який передбачає відповідні платежі протягом п`яти чергових періодів.

Пунктом 15 акцепту передбачено розмір неустойки за ставкою 75 грн, що нараховується за кожен день невиконання/неналежного виконання кожного окремого зобов`язання незалежно від його суми.

Укладання договору здійснювалось сторонами в електронній формі, а його підписання з боку позичальника здійснювалось електронним підписом одноразовим ідентифікатором з використанням фінансового номеру позичальника 0992225216, а з боку кредитора - електронним підписом КЕП ТОВ «СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР».

На виконання умов Договору кредиту ТОВ «СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР» 03.02.2025 о 10-46 год здійснило надання кредитних коштів в сумі 5 000 грн шляхом грошового переказу через платіжний сервіс iPay.ua на банківську картку відповідача № НОМЕР_2 , що підтверджується відповідною довідкою ТОВ «Універсальні платіжні рішення» (а.с. 13).

Позивач стверджує, відповідач здійснив частково погашення кредитних зобов`язань. В свою чергу відповідач з цього питання не висловився.

Відповідно до розрахунку ТОВ «СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР» розмір заборгованості позичальника за кредитним договором № 02.02.2025-100002422 складає 10 107 грн, яка складається з наступних сум: за тілом кредиту - 5 000 грн, по процентами за користування кредитом за період з 03.02.2025 по 13.04.2025 — 2 682 грн.; неустойка — 2 425 грн (а.с. 14).

Оскільки до теперішнього часу відповідачем не виконане грошове зобов`язання за Договором кредиту, то позивач звернувся до суду з даним позовом.

Таким чином, спір між сторонами виник із зобов`язальних відносин, що регулюються нормами Цивільного кодексу України (далі — ЦК України) та Закону України «Про споживче кредитування» у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин. При цьому згідно з ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Надаючи оцінку позовним вимогам в контексті обставин спірних правовідносин суд виходить з наступного.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У статті 526 ЦК Україїни передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 2 ст. 638 ЦК України договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

За частиною першою статті 640 ЦК України договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.

Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття. Пропозиція укласти договір може бути відкликана до моменту або в момент її одержання адресатом. Пропозиція укласти договір, одержана адресатом, не може бути відкликана протягом строку для відповіді, якщо інше не вказане у пропозиції або не випливає з її суті чи обставин, за яких вона була зроблена (абз. 2 ч. 1, ч. 3 ст. 641 ЦК України).

Відповідно до ст. 13 Закону України «Про споживче кредитування» договір про споживчий кредит, договори про надання додаткових та супутніх послуг кредитодавцем і третіми особами та зміни до них укладаються у письмовій формі (у паперовому або електронному вигляді з накладенням електронних підписів, електронних цифрових підписів, інших аналогів власноручних підписів (печаток) сторін у порядку, визначеному законодавством). Кожна сторона договору отримує по одному примірнику договору з додатками до нього. Примірник договору, що належить споживачу, має бути переданий йому невідкладно після підписання договору сторонами. Примірник укладеного в електронному вигляді договору про споживчий кредит та додатки до нього надаються споживачу у спосіб, що дозволяє встановити особу, яка отримала примірник договору та додатків до нього, зокрема шляхом направлення на електронну адресу або іншим шляхом з використанням контактних даних, зазначених споживачем під час укладення договору про споживчий кредит. Обов`язок доведення того, що один з оригіналів договору (змін до договору) був переданий споживачу, покладається на кредитодавця.

Згідно ч. 1 ст. 14 Закону України «Про споживче кредитування» договір про споживчий кредит укладається в порядку, визначеному цивільним законодавством України з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (ст. 611 ЦК України).

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач посилається на умови Договору кредиту, який був укладений між сторонами 02.02.2025. В той же час, відповідач не заперечує прямо факт укладання Договору та його умови, але стверджує, що позивач не довів факт видачі йому кредитних коштів та укладення ним кредитного договору в електронній формі.

Надаючи оцінку обставинам спірних правовідносин в частині погодження сторонами умов Договору кредиту суд виходить з наступного.

Метою підписання договору є необхідність ідентифікації підписанта, підтвердження згоди підписанта з умовами договору, а також підтвердження цілісності даних в електронній формі.

Якщо є електронна форма договору, то і підписувати його слід електронним підписом.

Відповідно до ч. 1 ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» моментом підписання електронної правової угоди є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання коштів електронного цифрового підпису всіма сторонами електронної правової угоди; електронний підпис одноразовим ідентифікатором, визначеними цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) при письмовій згоді сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Не кожна електронна правова угода вимагає створення окремого електронного договору у вигляді окремого електронного документа. Електронний договір можна укласти в спрощеній формі, а можна класично - у вигляді окремого документа.

Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору. Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом. При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту інтернет-магазину) вказується особа, яка створила замовлення.

Підпис є обов`язковим реквізитом правочину, вчиненого в письмовій формі. Наявність підпису підтверджує наміри та волю й фіксує волевиявлення учасника (-ів) правочину, забезпечує їх ідентифікацію та цілісність документу, в якому втілюється правочин. Внаслідок цього підписання правочину здійснюється стороною (сторонами) або ж уповноваженими особами. Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 22.01.2020 у справі № 674/461/16-ц.

Згідно з п. 1, 3 ст. 129 Конституції України та ст.ст. 12, 76-81 ЦПК України всі учасники судового процесу рівні перед законом і судом; кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Крім того, відповідно до ч. 4 ст. 12, ч. 1 ст. 13 ЦПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

За змістом положень ст.ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування (ч.ч. 3, 4 ст. 77 ЦПК України). Крім того, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 2 ст. 78 ЦПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст. 80 ЦПК України).

Статтею 100 ЦПК України передбачено, що електронними доказами є інформація в електронній (цифровій) формі, що містить дані про обставини, що мають значення для справи, зокрема, електронні документи (в тому числі текстові документи, графічні зображення, плани, фотографії, відео- та звукозаписи тощо), веб-сайти (сторінки), текстові, мультимедійні та голосові повідомлення, метадані, бази даних та інші дані в електронній формі. Такі дані можуть зберігатися, зокрема, на портативних пристроях (картах пам`яті, мобільних телефонах тощо), серверах, системах резервного копіювання, інших місцях збереження даних в електронній формі (в тому числі в мережі Інтернет). Електронні докази подаються в оригіналі або в електронній копії, на яку накладено кваліфікований електронний підпис відповідно до вимог законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги». Законом може бути передбачено інший порядок засвідчення електронної копії електронного доказу. Учасники справи мають право подавати електронні докази в паперових копіях, посвідчених у порядку, передбаченому законом. Паперова копія електронного доказу не вважається письмовим доказом.

Поняття електронного доказу є значно ширшим за поняття електронного документу.

Електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа. Для ідентифікації автора електронного документа може використовуватися електронний підпис (статті 5, 6 Закону «Про електронні документи та електронний документообіг»).

В цьому контексті слід зауважити, що Верховний Суд неодноразово звертався до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний (постанова Великої Палати Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13).

Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Надаючи оцінку обставинам спірних правовідносин в аспекті заперечень, висловлених відповідачем, суд виходить з наступного.

Укладанню Кредитного договору передувала авторизація позичальника шляхом створення особистого кабінету, що створений в інформаційно-телекомунікаційній системі ТОВ «СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР» та доступний через веб-сайт товариства https://sgroshi.com.ua.

Підписання Договору кредиту від імені відповідача здійснено за допомогою електронного підпису у формі одноразового ідентифікатора в ІТС надавача послуг, де реєстрація позичальника здійснювалась з використанням каналу мобільного зв`язку за номером НОМЕР_3 .

Підписання Договору кредиту з боку позичальника відбулось 03.02.2025 о 10 год 45 хв, про що свідчать відомості у графі «дата та час укладення» у тексті договору. У договорі наявні ідентифікаційні відомості про відповідача, які є інформацією з обмеженим доступом (РНОКПП; відомості паспортного документа; адреса зареєстрованого місця проживання; номер банківської картки).

Окремо суд бере до уваги, що реєстрації відповідача у ІТС ТОВ «Споживчий центр» передувала верифікація персональних даних відповідача з використанням системи BankID НБУ (а.с. 29 зворот).

Факт видачі кредитних коштів в сумі 5 000 грн на банківську картку відповідача підтверджується надавачем платіжних послуг ТОВ «Універсальні платіжні рішення», який засвідчив, що відповідна транзакція здійснена в системі iPay.ua 03.02.2025 о 10-46 год, призначення платежу: видача за договором кредиту № 02.02.2025-100002422 (а.с. 13).

У свою чергу сторона відповідача всупереч вимог ст.ст. 12, 81 ЦПК України не надала суду будь-яких доказів на спростування факту отримання кредитних коштів, а також доводів сторони позивача про використання одноразового ідентифікаторів для підписання відповідних договорів.

В цьому контексті варто звернути увагу, що учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами, а зловживання процесуальними правами не допускається (ч. 1 ст. 44 ЦПК України).

Досліджуючи питання змісту принципу добросовісності, Верховний Суд у постанові від 08.05.2018 у справі № 910/1873/17 зазначив, що принцип добросовісності - це загальноправовий принцип, який передбачає необхідність сумлінної та чесної поведінки суб`єктів при виконанні своїх юридичних обов`язків і здійсненні своїх суб`єктивних прав. У суб`єктивному значенні добросовісність розглядається як усвідомлення суб`єктом власної сумлінності та чесності при здійсненні ним прав і виконанні обов`язків. Добросовісність при реалізації прав і повноважень включає в себе неприпустимість зловживання правом, яка, виходячи із конституційних положень, означає, що здійснення прав та свобод людини не повинно порушувати права та свободи інших осіб. Зловживання правом - це свого роду спотворення права. У цьому випадку особа надає своїм діям повну видимість юридичної правильності, використовуючи насправді свої права в цілях, які є протилежними тим, що переслідує позитивне право.

Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 10.04.2019 у справі № 390/34/17 зазначив, що добросовісність (пункт 6 статті 3 ЦК України) - це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них.

У постанові від 30.05.2024 у справі № 229/7156/19 Верховний Суд зазначив, що процесуальному праву притаманний принцип процесуальної доброї совісті. Проявом принципу процесуальної доброї совісті є те, що особа (зокрема, позивач) навряд чи може висувати твердження несумісні з тією позицією, яка зайнята нею в судовому процесі, що вже відбувся. Принцип процесуальної доброї совісті навряд чи має толерувати непостійність учасників процесу, а навпаки покликаний забезпечити послідовну поведінку учасників спору. Адже суд не є місцем для «безцеремонної процесуальної гри». Правопорядок не може допускати ситуації, за яких особа наполягає в різних судових процесах на правдивості протилежних одне одному тверджень задля просування власних інтересів.

Суд бере до уваги, що відповідач у своєму відзиві не заперечуючи фактів укладання кредитного договору та отримання кредитних коштів, неодноразово стверджував, що позивач цих фактів не довів. Системний аналіз змісту доводів відповідача, викладених у відзиві, свідчить, що такі доводи базуються лише на тлумаченні норм процесуального права щодо процесуальних обов`язків сторони позивача у такий спосіб, що саме позивач зобов`язаний доказувати абсолютно всі обставини спірних правовідносин, а відповідач займає виключно пасивну та заперечувальну позицію. В той же час, в даному випадку сукупний аналіз обставин спірних правовідносин та оцінка доказів, наданих суду та наявних в матеріалах справи, дозволяє дійти висновку, що Кредитний договір підписаний саме відповідачем за допомогою одноразового паролю-ідентифікатора, тобто належними та допустимими доказами підтверджено укладання з боку відповідача правочину на умовах, передбачених змістом кредитного договору, що був укладений в електронній формі і паперова копія якого надана суду позивачем. Без отримання смс-повідомлення на власний номер мобільного зв`язку, без здійснення входу на сайт товариства-кредитора з використанням ідентифікації та верифікації споживача через систему BankID НБУ відповідний кредитний договір між відповідачем та позивачем не був би укладений.

До аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 23.03.2020 у справі № 404/502/18, від 09.09.2020 у справі № 732/670/19, від 12.01.2021 у справі № 524/5556/19, від 22.11.2021 у справі № 234/7719/20, від 17.01.2022 у справі № 234/7723/20. Тобто судова практика у цій категорії справ є сталою.

В аспекті висловлених стороною відповідача доводів щодо порядку укладання Договору кредиту та належності виконання кредитором своїх зобов`язань з видачі кредитних коштів, то варто зауважити наступне.

Досліджений судом примірник Договору кредиту свідчить, що такий договір підписаний з боку кредитодавця кваліфікованим електронним підписом КНЕДП «MASTERKEY» ТОВ «АРТ-МАСТЕР», а його реквізити наявні у кожному документі, з яких складається Договір кредиту. Отже підписанню відповідного договору одноразовим ідентифікатором позичальником передувало підписання його примірнику кредитодавцем з використанням кваліфікованого електронного підпису, що унеможливлює внесення змін до такого договору. За таких обставин необґрунтованими є доводи сторони відповідача щодо наявності у позивача можливості внесення змін до тексту погодженого сторонами Договору кредиту.

Отже, враховуючи вищевикладені мотиви, суд доходить висновку про обґрунтованість тверджень позивача про те, що відповідачем було погоджено умови кредитування за Договору кредиту шляхом підписання такого договору одноразовим ідентифікатором, а кредитодавцем належним чином виконано його зобов`язання з надання кредитних коштів в повному обсязі.

Статтею 509 ЦК України визначено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Відповідно до положень ст.ст. 526, 530, 610, ч. 1 ст. 612 ЦК України зобов`язання повинні виконуватись належним чином, у встановлений термін, відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Судом встановлено, що між ТОВ «СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР» та відповідачем було укладено Договір кредиту в електронній формі. На підставі такого договору відповідачем 03.02.2025 було отримано кредитні кошти в сумі 5 000 грн, які він зобов`язувався повернути зі сплатою процентів за користування кредитом у строк до 13.04.2025, але в порушення умов договору не зробив цього.

Стосовно обґрунтованості та правомірності зроблених позивачем нарахувань, які є предметом позовних вимог, то суд зауважує наступне.

Позивач просив стягнути з відповідача суму заборгованості, яка складається з наступних сум: тіло кредиту – 5 000 грн, проценти за користування кредитом, що нараховані та обчислені за період з 03.02.2025 по 13.04.2025 – 2 682 грн, неустойка – 2 425 грн.

Аналіз змісту наданого позивачем розрахунку розміру заборгованості свідчить, що розмір нарахованих процентів обчислений позивачем у відповідності до умов Договору кредиту, внаслідок чого загальна сума кредитної заборгованості відповідача, без врахування неустойки, складає 7 682 грн. При цьому у графіку платежів вказаний загальний розмір платежів, який складає 7 807 грн. У позовній заяві позивач стверджує, що 17.02.2025 та 02.03.2025 відповідач здійснив часткову оплату по кредиту в загальному розмірі 200 грн. таким чином, з урахуванням сплати, остаточна заборгованість повинна складати 7 807 – 200 = 7 607 грн, а не 7 682 грн як просить стягнути позивач.

Розмір денної процентної ставки по Договору кредиту складає 0,8% (2 807 грн/ 5 000 грн.)/70днів х 100%), що також відображено у п. 10 Акцепту. Наведений розрахунок денної процентної ставки відповідає вимогам статті 8 Закону України «Про споживче кредитування», а відтак сума нарахованих позивачем процентів, які позивач просить стягнути з відповідача, не суперечить вимогам законодавства, яке регулює відносини споживчого кредитування.

Також із довідки – розрахунку про стан заборгованості (а.с. 14) та графіку платежу, який визначений сторонами у п. 12 Акцепту, безсумнівно видно, що нарахавання процентів за межами строку дії кредитного договору не відбувалось.

За таких обставин суд приходить до висновку про обґрунтованість та правомірність позовних вимог в частині стягнення з відповідачки наступних сум: тіло кредиту – 5 000 грн, проценти за користування кредитом - 2 607 грн.

Стосовно вимог про стягнення неустойки, то в цій частині позовні вимоги не підлягають задоволенню, оскільки згідно з п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Загальновідомою є та обставина, що з 24.02.2022р. і по теперішній час на всій території України діє режим воєнного стану, а відтак з огляду на імперативний характер змісту пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК, позовні вимоги про стягнення з відповідачки неустойки за прострочення відповідачкою виконання її кредитних зобов`язань не підлягають задоволенню.

Таким чином, суд вважає за необхідне стягнути заборгованість за кредитним договором з відповідача на користь позивача в сумі 7 607 грн.

Також, з матеріалів справи вбачається, що позивачем при зверненні до суду сплачено судовий збір в сумі 2 422,40 грн (а.с. 30).

За таких обставин, зважаючи на те, що позовні вимоги задоволено частково (7607х100:10107=75,26%), то з відповідача необхідно стягнути на користь позивача 1823,09 грн судових витрат по оплаті судового збору (2422,40 х 75,26 : 100 = 1823,09).

На підставі наведеного, керуючись статтями 12, 13, 81, 141, 259, 263 – 265, 274, 279, 354 Цивільного процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР» (01032, м. Київ, Саксаганського, 133-А, код 37356833) до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 ) про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР» заборгованість за кредитним договором № 02.02.2025-100002422 від 03.02.2025 року в розмірі 7 607 грн, що складається із: основного боргу – 5 000 грн, процентів – 2 607 грн.

В задоволенні решти позову відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 823,09 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Сумського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повне судове рішення складене 24 березня 2026 року.

Суддя Л.М. Усенко