Вирок від 23 березня 2026 р. у справі №515/455/26 — Татарбунарський районний суд Одеської області

Справа № 515/455/26

Провадження № 1-кп/515/967/26

Татарбунарський районний суд Одеської області

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 березня 2026 року м. Татарбунари

Татарбунарський районний суд Одеської області у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

розглянувши у спрощеному провадженні, за відсутності учасників судового провадження та відповідно до ч.4 ст.107 КПК України без фіксування судового провадження технічними засобами, кримінальне провадження №12026168240000017 від 05 березня 2026 року за обвинуваченням

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с.Нерушай, Татарбунарського району Одеської області, громадянина України, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживає за адресою: по АДРЕСА_1 , раніше не судимого в силу ст.89 КК України,

у вчиненні кримінального правопорушення (проступку), передбаченого ч.1 ст.125 КК України,

В С Т А Н О В И В:

Суд визнав доведеним, що 03 березня 2026 року приблизно о 14 годині 25 хвилин ОСОБА_3 , знаходячись біля домоволодіння АДРЕСА_2 , на ґрунті раптово виниклого конфлікту з ОСОБА_4 , якою раніше спільно проживали однією сім`єю, але не перебували у шлюбі між собою, у порушення вимог ст. 28 Конституції України, згідно якої кожен має право на повагу до його гідності, а також вимог Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на спричинення тілесних ушкоджень, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, тримаючи в своїй лівій руці дерев`яну палицю, умисно наніс нею потерпілій ОСОБА_4 два удари по спині та один удар в області правого плеча.

У результаті своїх умисних, неправомірних дій ОСОБА_3 спричинив потерпілій ОСОБА_4 наступні ушкодження: синець задньої поверхні грудної клітки в правій підлопатковій ділянці, синець задньої поверхні правого плеча в середній та нижній третинах. Вказані ушкодження як у сукупності так і кожен окремо не були небезпечними для життя, мають незначні, скороминучі наслідки, що тривають не більше 6 днів, і за цим критерієм, згідно п. 2.3.5 «Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень» (Наказ № 6 МОЗ України від 17.01.1995р.) відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень.

Таким чином, ОСОБА_3 обвинувачується у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України, за кваліфікуючими ознаками: умисне легке тілесне ушкодження.

Зазначені обставини, які були встановлені органом досудового розслідування, учасниками судового провадження не оспорюються, про що подані відповідні заяви обвинуваченого ОСОБА_3 за участю захисника - адвоката ОСОБА_5 , в якій обвинувачений також додатково зазначив про визнання вини у скоєні зазначеного кримінального проступку та повідомив, що ознайомлений з обмеженням права на апеляційне оскарження. Крім того, обвинувачений та захисник не заперечували та надали згоду на розгляд обвинувального акту у спрощеному порядку за відсутності учасників судового провадження. Потерпіла також подала заяву, в якій не заперечувала проти розгляду обвинувального акту у спрощеному провадженні, зазначила, що ознайомлена з обмеженнями права на апеляційне оскарження та згодна із встановленими досудовим розслідуванням обставинами.

Від прокурора надійшло клопотання, в якому зазначається: враховуючи те, що ОСОБА_3 розуміє зміст встановлених досудовим розслідуванням обставин, не оспорює їх, беззаперечно визнає свою винуватість у вчиненому кримінальному правопорушенні і згоден з розглядом обвинувального акту за його відсутності, а також те, що потерпілій роз`яснено зміст ст.302 Кримінально процесуального кодексу України (далі КПК України), тобто про можливість розгляду обвинувального акту у спрощеному порядку, а також те, що у разі надання згоди на розгляд обвинувального акту у спрощеному порядку, вона буде позбавлена права оскаржувати вирок в апеляційному порядку з підстав провадження за відсутності учасників судового провадження, не дослідження доказів у судовому засіданні, або з метою оспорити встановлені досудовим розслідуванням обставин, про що від потерпілої було отримано згоду, то відповідно до ч. 1 ст. 302 КПК України прокурор просить розглянути обвинувальний акт в кримінальному провадженні про обвинувачення ОСОБА_3 у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст.125 КК України у спрощеному порядку без проведення судового розгляду у судовому засіданні.

Кримінальне правопорушення, передбачене ч.1 ст.125 КК України, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_3 згідно ст. 12 КК України, відноситься до категорії кримінальних проступків.

Згідно ч.2 ст. 381 КПК України суд розглядає обвинувальний акт щодо вчинення кримінального проступку без проведення судового розгляду в судовому засіданні за відсутності учасників судового провадження, якщо обвинувачений не оспорює встановлені під час дізнання обставини і згоден з розглядом обвинувального акта.

Фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу відповідно до ч. 4 ст. 107 КПК України не здійснювалось.

Згідно п. 1,2 ч. 3 ст. 302 КПК України до обвинувального акта з клопотанням про його розгляд у спрощеному провадженні повинні бути додані письмова заява підозрюваного, складена в присутності захисника, щодо беззаперечного визнання своєї винуватості, згоди із встановленими досудовим розслідуванням обставинами, ознайомлення з обмеженням права апеляційного оскарження згідно з частиною другою цієї статті та згоди з розглядом обвинувального акта у спрощеному провадженні та письмова заява потерпілої, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, щодо згоди із встановленими досудовим розслідуванням обставинами, ознайомлення з обмеженням права апеляційного оскарження згідно з частиною другою цієї статті та згоди з розглядом обвинувального акту у спрощеному провадженні.

Згідно ч. 2 ст. 382 КПК України вирок суду за результатами спрощеного провадження ухвалюється в порядку, визначеному цим Кодексом, та повинен відповідати загальним вимогам до вироку суду. У вироку суду за результатами спрощеного провадження замість доказів на підтвердження встановлених судом обставин зазначаються встановлені органом досудового розслідування обставини, які не оспорюються учасниками судового провадження.

Суд, вивчивши обвинувальний акт та матеріали кримінального провадження, вважає доведеним, що ОСОБА_3 вчинив кримінальний проступок, пов`язаний з домашнім насильством, передбачений ч. 1 ст. 125 КК України, а саме: як умисне легке тілесне ушкодження.

Органом досудового розслідування встановлено обставини вчинення кримінального проступку, які підтверджують обставини, встановлені судом.

ОСОБА_3 в поданій заяві зазначені обставини не оспорює, вважає, що органом досудового розслідування вони встановлені в повному обсязі, свою вину у вчиненні вказаного кримінального проступку визнає в повному обсязі, його позиція є добровільною.

Суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, дійшов висновку, що під час розгляду обвинувального акту підтверджено факт скоєння ОСОБА_3 кримінального проступку, дії обвинуваченого вірно кваліфіковані за ч. 1 ст. 125 КК України, а саме як умисне легке тілесне ушкодження.

Вирішуючи питання про призначення обвинуваченому покарання, суд виходить із встановленої ст.50 КК України його мети кари, виправлення і запобігання вчиненню винними нових кримінальних правопорушень, заснованої на вимогах виваженості та справедливості, з урахуванням позиції Європейського суду з прав людини, відповідно до якої покарання як втручання держави в приватне життя особи повинно спрямовуватись на досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та потребою захисту основоположних прав особи, - воно має бути законним (несвавільним), пропорційним (не становити надмірного тягаря для особи) (справи «Бакланов проти росії» від 09.06.2005 р.; «Фрізен проти росії» від 24.03.2005 р.; «Ісмайлова проти росії» від 29.11.2007 р.).

При цьому, суд бере до уваги визначені ст.65 КК України загальні засади призначення покарання стосовно обставин цієї справи, ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення (проступку) і законну за нього санкцію, особу винного та визначені ст.66 КК України пом`якшуючі його обставини; вид і розмір призначеного покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення винного у скоєнні кримінальних правопорушень особи та попередження нових кримінальних правопорушень.

Відповідно до ч.2 ст.65 КК України більш суворий вид покарання з числа передбачених за вчинений злочин призначається лише у разі, якщо менш суворий вид покарання буде недостатній для виправлення особи та попередження вчинення ним нових злочинів.

Суд також враховує правовий висновок Верховного Суду, висловлений у постанові від 08.02.2018 року у справі №522/20964/16-к, відповідно до якого визначені у ст.65 КК України загальні засади призначення покарання є гарантією обрання винній особі необхідного і доцільного заходу примусу, який би ґрунтувався на засадах законності, гуманізму, індивідуалізації та сприяв досягненню справедливого балансу між правами і свободами особи та захистом інтересів прав держави і суспільства. Відповідно до вказаних засад особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів. Виходячи з принципу співмірності, цей захід примусу за своїм видом і розміром має бути адекватним (відповідним) характеру вчинених дій, їхній небезпечності та даним про особу винного. При виборі покарання мають значення і повинні братися до уваги обставини, які його пом`якшують і обтяжують.

При призначенні виду і розміру покарання обвинуваченому ОСОБА_3 суд у відповідності до ст.65-67 КК України приймає до уваги характер та ступінь суспільної небезпеки вчиненого ним кримінального правопорушення, яке відповідно до ст.12 КК України є кримінальним проступком, мотиви і причини, які призвели до скоєння ним кримінального правопорушення, його ставлення та поведінку після вчинення злочину, відсутність наслідків, дані про особу, а також те, що повністю визнав свою вину у вчиненні інкримінованого діяння, активно сприяв розкриттю кримінального правопорушення шляхом надання повних та послідовних показів стосовно відомих йому обставин, щиро кається у вчиненому, активно сприяв розкриттю кримінального правопорушення, за місцем проживання характеризується посередньо, раніше не судимий в силу ст.89 КК України, не перебуває на обліку у лікаря психіатра та нарколога.

З урахуванням вищенаведеного, суд, реалізуючи принцип законності, справедливості та індивідуалізації покарання, враховуючи обставини та мотиви вчинення кримінального правопорушення, обставини, які пом`якшують покарання обвинуваченому, що істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, відсутність обтяжуючих покарання обставин, особу обвинуваченого та його ставлення до вчиненого, думку прокурора з приводу покарання та вважає за можливе призначити покарання ОСОБА_3 в межах санкції ч.1 ст.125 КК України у виді штрафу.

Водночас, відповідно до п.5 ч.1 ст.91-1 КК України встановлено, що в інтересах потерпілого від злочину, пов`язаного з домашнім насильством, одночасно з призначенням покарання, не пов`язаного з позбавленням волі, або звільненням з підстав, передбачених цим Кодексом, від кримінальної відповідальності чи покарання, суд може застосувати до особи, яка вчинила домашнє насильство, один або декілька обмежувальних заходів, відповідно до якого (яких) на засудженого можуть бути покладені такі обов`язки: направлення для проходження програми для кривдників.

Частиною 2 та 3 статті 91-1 КК України встановлено: заходи, передбачені частиною першою цієї статті, застосовуються до особи, яка на момент вчинення домашнього насильства досягла 18-річного віку. Заходи, передбачені частиною першою цієї статті, можуть застосовуватися на строк від одного до трьох місяців і за потреби можуть бути продовжені на визначений судом строк, але не більше як на 12 місяців.

Згідно частин 1,2 ст.28 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» передбачено: суб`єктами, відповідальними за виконання програм для кривдників, є місцеві державні адміністрації та органи місцевого самоврядування. Суб`єкт, відповідальний за виконання програм для кривдників, організовує та забезпечує проходження кривдниками таких програм.

За таких обставин та в інтересах потерпілої ОСОБА_4 від кримінального правопорушення, пов`язаного з домашнім насильством та для досягнення мети виправлення обвинуваченого, доцільним є покладення на нього обов`язку, передбаченого пунктом 5 частини першої статті 91-1 КК України, а саме: проходження програми для кривдників протягом одного місяця.

Таке покарання на переконання суду є справедливим і достатнім для виправлення обвинуваченого, попередження вчинення ним кримінальних правопорушень та відповідатиме його меті, гуманності, справедливості і не потягне за собою порушення засад виваженості, що включає наявність розумного балансу між охоронюваними інтересами суспільства та правами особи, яка притягається до кримінальної відповідальності.

Установлено, що підстав для вирішення питань, пов`язаних із запобіжним заходом щодо обвинуваченого немає, з огляду на відсутність таких клопотань в учасників кримінального провадження та враховуючи, що відповідно до ст.ст. 22,26 КПК України суд у кримінальному провадженні вирішує лише ті питання, що винесені на його розгляд сторонами, які є вільними у використанні своїх процесуальних прав. Цивільний позов не заявлено. Процесуальні витрати та речові докази відсутні.

Керуючись ст.ст.381-382, ст.ст.368-371, 373-374 ,376 КПК України, суд

У Х В А Л И В:

ОСОБА_3 визнати винуватим у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч.1 ст.125 КК України, та призначити покарання у виді штрафу у розмірі тридцяти неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 510,00 (п`ятсот десять) гривень.

Застосувати до ОСОБА_3 на строк один місяць обмежувальний захід, передбачений пунктом 5 ч.1 ст.91-1 КК України, а саме: направити останнього до Татарбунарської міської ради Білгород-Дністровського району Одеської області для проходження програми для кривдників та покласти на нього обов`язок пройти цю програму.

Роз`яснити ОСОБА_3 , що умисне невиконання обмежувальних заходів, передбачених статтею 91-1 КК України, або умисне невиконання обмежувальних приписів, або умисне ухилення від проходження програми для кривдників особою, щодо якої такі заходи застосовані судом, є підставою для притягнення до кримінальної відповідальності, передбаченої ст.390-1 КК України.

Відповідно до ч.4 ст.382 КПК України копію вироку не пізніше дня, наступного за днем його ухвалення, надіслати учасникам судового провадження.

Копію вироку після набрання законної сили надіслати до Татарбунарської міської ради Білгород-Дністровського району Одеської області.

На вирок можуть бути подані учасниками судового провадження апеляційні скарги до Одеського апеляційного суду через Татарбунарський районний суд Одеської області протягом тридцяти днів з моменту його проголошення.

Відповідно до частини 1 статті 394 КПК України вирок суду першої інстанції, ухвалений за результатами спрощеного провадження в порядку, передбаченому статями 381 та 382 цього Кодексу, не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав розгляду провадження за відсутності учасників судового провадження, не дослідження доказів у судовому засіданні або з метою оспорити встановлені досудовим розслідуванням обставини.

Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

Суддя ОСОБА_1