Вирок від 12 березня 2026 р. у справі №523/19375/25 — Пересипський районний суд міста Одеси

Справа № 523/19375/25

Провадження №1-кп/523/930/26

В И Р О К

І м е н е м У к р а ї н и

13.03.2026 року

Пересипський районний суд міста Одеси в складі:

головуючого –судді ОСОБА_1

за участю

секретаря ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

захисника ОСОБА_4 ,

обвинуваченого ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду матеріали кримінального провадження №12025163490000478 від 22.07.2025 за звинуваченням

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця міста Южноукраїнськ Миколаївської області, громадянин України, із середньою освітою, офіційно не працевлаштованого, не одруженого, фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого, а саме:

- 24.03.2023 Приморським районним судом міста Одеси за ч.ч. 2, 3 ст. 185 КК України до 3 років позбавлення волі,

?12.04.2024 звільнений по відбуттю покарання,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_5 обвинувачується у тому, що він вчинив кримінальне правопорушення проти громадської безпеки за наступних обставин:

Так, відповідно до додатку № 1, затвердженого пунктом 1 постанови Верховної Ради України від 07.06.1992 № 2471-ХІІ «Про право власності на окремі види майна», п.п. 1-4, 9, 15 Положення про дозвільну систему, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.10.1992 № 576, п.п. 2.8, 8.1, 8.2, 8.9 Інструкції про порядок виготовлення, придбання, зберігання, обліку, перевезення та використання вогнепальної, пневматичної, холодної зброї, пристроїв вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії, та патронів до них, а також боєприпасів до зброї, основних частин зброї та вибухових матеріалів, затвердженої наказом МВС України від 21.08.1998 № 622, зброя, боєприпаси (крім мисливської і пневматичної зброї і боєприпасів до неї, а також спортивної зброї і боєприпасів до неї, що придбаються громадськими об`єднаннями з дозволу органів внутрішніх справ) не можуть перебувати у власності громадян, громадських об`єднань, міжнародних організацій та юридичних осіб інших держав на території України; право носіння, зберігання, придбання, виготовлення, ремонт, передача, чи збут вогнепальної зброї, бойових припасів, чи холодної зброї, здійснюється на підставі передбачених Законом дозволів.

Незважаючи на вимоги вищевказаних нормативних актів, ОСОБА_5 , у невстановлений досудовим розслідуванням день та час, у невстановленому досудовим розслідуванням місці незаконно придбав шляхом знахідки, з метою мати в особистому володінні, діючи умисно, тобто усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, усвідомлюючи про відсутність у нього передбаченого Законом дозволу, у невстановленій кількості, але не менше ніж 27 патронів, які є боєприпасами до бойової нарізної вогнепальної зброї калібру – 5,45 мм., виготовлені промисловим способом, які в подальшому став зберігати при собі до 22:31 21.07.2025.

У подальшому, в період часу з 22:31 по 22:37, співробітниками поліції проведено огляд місця події, а саме ділянки місцевості, що розташована біля буд. №28, по вулиці Поштовій в місті Одесі, в ході якого у ОСОБА_5 , було виявлено та вилучено 27 патронів, які є боєприпасами до бойової нарізної вогнепальної зброї калібру – 5,45 мм., виготовлені промисловим способом.

У пред`явленому обвинуваченні ОСОБА_5 у судовому засіданні свою винуватість у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України визнав повністю. Обвинувачений підтвердив факти викладені в обвинувальному акті, та пояснив суду, що 21.07.2025 року йшов по поштовій лінії та збирав метал, знайшов невелику коробку, відкрив її та побачив там патрони. Їх було 27 штук. Він висипав їх з коробки в портфель. Носив з собою приблизно день. Після чого його зупинили працівники патрульної поліції, запитали, що є забороненого, та він сам сказав, що при собі має патрони та добровільно їх видав. Просив суворо його не карати, врахувати, що він щиро розкаявся у скоєному.

Суд, відповідно до ч.3 ст.349 КПК України, оскільки проти цього не заперечували учасники судового провадження, визнав недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються. При цьому суд з`ясував, що учасники судового провадження правильно розуміють зміст цих обставин, сумніви у добровільності їх позиції у суду відсутні. Окрім того, учасникам судового провадження роз`яснено, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

Суд кваліфікує дії обвинуваченого ОСОБА_5 за ст. 263 ч. 1 КК України, за кваліфікуючими ознаками придбання, зберігання та носіння бойових припасів без передбаченого законом дозволу.

Під час судового розгляду було детально проаналізовано поведінку обвинуваченого ОСОБА_5 після вчинення злочину, наслідки суспільно-небезпечного діяння останнього, особу обвинуваченого, його спосіб життя, ймовірність вчинення ним нових злочинів, зважено на всі обставини кримінального провадження в їх сукупності.

Відповідно до п. 18 постанови Пленуму Верховного Суду України « Про виконання судами України законодавства і постанов Пленуму Верховного Суду України з питань судового розгляду кримінальних справ і постановлення вироку» № 5 від 29.06.1990 р. мотивування у вироку висновку, щодо кваліфікації злочину, полягає у зіставленні ознак установленого судом злочинного діяння і ознак злочину, передбаченого тією чи іншою статтею кримінального закону, його частиною або пунктом, і формулюванні висновку про їх відповідність.

Верховний Суд України у постанові від 15 листопада 2012 р. у справі № 5-15кс12 зазначив: правильність застосування норми закону про кримінальну відповідальність (кваліфікація злочину) полягає у точності (адекватності) розуміння (визначення, тлумачення) змісту конкретної кримінально-правової норми, дійсності (об`єктивності) фактичних обставин певного суспільно небезпечного діяння та встановленні й визначенні співвідношення між фактичними ознаками суспільно небезпечного діяння та ознаками складу злочину, передбаченого кримінально-правовою нормою.

Суд зіставивши зміст конкретної норми КК України, а саме передбаченої ч. 1 ст. 263 КК України та дійсні, об`єктивно встановлені у судовому засіданні, фактичні обставини суспільно небезпечних діянь, дійшов висновку про їх відповідність.

Забезпечення доведеності вини, підтримання публічного обвинувачення в суді прокурором є основними засадами судочинства - ст. 129 Конституції України.

При оцінці доказів суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом». Доведеність може випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту. Суд при оцінці доказів має керуватися критерієм доведення «поза розумним сумнівом». Таке доведення має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою - п.п. 161,150,100 рішення Європейського суду з прав людини у справах «Ірландія проти Сполученого Королівства», «Нечипорук і Йонкало проти України, «Салман проти Туреччини».

Суд, відповідно до ст. 94 КПК України за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному і неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінивши кожний наданий прокурором допустимий доказ з точки зору належності, достовірності, а сукупність зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття процесуального рішення, установив поза розумним сумнівом співіснування достатньо вагомих, переконливих, чітких і узгоджених між собою ознак та схожих неспростовних презумпцій факту:

- доведеності вчинення суспільно небезпечних діянь, які містять склад злочинів.

- обґрунтованості обвинувачення.

Судом в ході судового розгляду забезпечено обвинуваченого ОСОБА_5 , передбачене ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі Конвенція), право на захист від обвинувачення і його реалізація шляхом надання розумної можливості представляти свою правову позицію, свої докази, оскаржувати допустимість доказів, заперечувати проти них, їх використання.

Вирішуючи питання про призначення обвинуваченій покарання, суд керується вимогами ст. 65-67 КК України та роз`ясненнями Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання» з послідуючими змінами та виходить із принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання.

Згідно п. 3 Постанови Пленуму Верховного суду України № 7 від 24.10.2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання», визначаючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, суди повинні виходити з класифікації злочинів (ст. 12 КК України) (2341-14), а також із особливостей конкретного злочину й обставин його вчинення (форма вини, мотив і мета, спосіб, стадія вчинення, кількість епізодів злочинної діяльності, роль кожного зі співучасників, якщо злочин вчинено групою осіб, характер і ступінь тяжкості наслідків, що настали, тощо).

Відповідно до ч. 2 ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженим, так і іншими особами.

Згідно вимог п.п. 1, 3 ч. 1 ст. 65 КК України суд призначає покарання у межах, встановлених у санкції статті Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинений злочин, відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу; враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Частиною другою ст. 65 КК України визначено, що особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження вчинення нових злочинів.

Обставинами, які пом`якшують покарання, згідно зі ст.66 КК України, суд вважає те, що обвинувачений розкаявся у вчиненому, яке було висловлене у критичному ставленні до своєї протиправної поведінки, визнанні винуватості та готовності нести передбачену законом кримінальну відповідальність, сприянні суду в установленні дійсних обставин вчиненого кримінального правопорушення. Так, зокрема в ході судового розгляду обвинувачений надав в судовому засіданні визнавальні покази та засудив свою протиправну поведінку.

Обтяжуючих покарання обвинуваченого обставин відповідно до ст. 67 КК України судом не встановлено.

Відповідно до правових орієнтирів, визначених у ст. 50 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами. Досягнення вказаної мети є однією з форм реалізації визначених у ч. 1 ст. 1 КК України, завдань Закону про кримінальну відповідальність, забезпечення охорони прав і свобод людини і громадянина, власності, громадського порядку та громадської безпеки, довкілля, конституційного устрою України від кримінально-протиправних посягань, забезпечення миру і безпеки людства, а також запобігання кримінальним правопорушенням.

Беручи до уваги вказані обставини, суд вважає за необхідне призначити обвинуваченому покарання у виді позбавлення волі в межах санкції статті, за якою кваліфіковано його дії.

Також, виходячи із мети та принципів права, справедливості й достатності обраного покарання, загальних засад судочинства, конкретних обставин справи, враховуючи тяжкість вчиненого злочину, дані про особу обвинуваченого ОСОБА_5 , а саме то що він на обліку в наркологічному та психоневрологічному кабінетах не значиться, щиро розкаявся, має постійне місце проживання, завдана шкода кримінальним правопорушенням не завдана, тяжкі наслідки не настали, вищенаведені обставини справи, зокрема пом`якшуючі обставини, суд приходить до висновку, що його виправлення можливе без відбування покарання відповідно до ст. 75 КК України з випробуванням, встановивши іспитовий та з покладенням відповідно до ст. 76 КК України обов`язків.

Запобіжний захід відносно ОСОБА_5 залишити у вигляді домашнього арешту до набрання вироком законної сили.

Питання про речові докази підлягають вирішенню в порядку, встановленому ст.100 КПК України.

Цивільний позов – відсутній.

Процесуальні витрати у кримінальному провадженні підлягають стягненню на користь держави з ОСОБА_5 .

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 367-371, 373, 374 КПК України, суд,

УХВАЛИВ:

Визнати ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 винуватим у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.263 КК України.

Призначити ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 за ч.1 ст.263 КК України покарання у виді 4 (чотирьох) років позбавлення волі.

На підставі ст.75 КК України ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 від відбування покарання звільнити з випробуванням із встановленням іспитового строку 2 (два) роки.

Згідно ст. 76 КК України зобов`язати засудженого ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 виконувати покладені на нього обов`язки, а саме:

- за ч. 1 п. 1 періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

- за ч. 1 п. 2 повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання;

- за ч. 3 п. 2 не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Речові докази по кримінальному провадженні №12025163490000478 від 22.07.2025, які передані на зберігання до камери схову ВП №2 ОРУП №1 ГУНП в Одеській області, а саме 27 патронів калібру – 5,45 мм - передати Міністерству оборони України на потреби ЗСУ.

Судові витрати за проведення експертизи зброї № СЕ-19/116-25/18145-БЛ від 07.08.2025 у сумі 1782 гривні 80 копійок стягнути з ОСОБА_5 на користь держави.

Вирок може бути оскаржений до Одеського апеляційного суду через Пересипський районний суд м. Одеси впродовж 30 днів з дня його проголошення. Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо її не подано. У разі її подання, вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копії вироку надати учасникам провадження: присутнім - вручити в суді, відсутнім - надіслати поштою.

Суддя ОСОБА_1