Постанова від 22 березня 2026 р. у справі №530/1815/25 — Полтавський апеляційний суд

Суд: Полтавський апеляційний суд

Інстанція: Апеляційна

Юрисдикція: Адмінправопорушення

Категорія: Керування транспортними засобами або суднами особами, які перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції

Дата: 22 березня 2026 р.

Справа: №530/1815/25

Суддя: Обідіна О. І.

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 530/1815/25 Номер провадження 33/814/473/26Головуючий у 1-й інстанції Ситник О. В. Доповідач ап. інст. Обідіна О. І.

Категорія

ПОСТАНОВА ПО СПРАВІ ПРО АДМІНПРАВОПОРУШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 березня 2026 року м. Полтава

Суддя Полтавського апеляційного суду Обідіна О.І.,

за участю секретаря Дороженка Р.Г.,

захисника-адвоката Черкасова М.А.,

розглянувши в судовому засіданні у м. Полтава, справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скарг ою ОСОБА_1 та захисника Черкасова Миколи Андрійовича на постанову судді Зіньківського районного суду Полтавської області від 04 лютого 2026 року,

ВСТАНОВИВ:

Постановою судді Зіньківського районного суду Полтавської області від 04 лютого 2026 року визнано ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживає за адресою АДРЕСА_1 , винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП та піддано стягненню у виді штрафу на користь держави в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, в сумі 17000 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 рік.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави 665,60 грн. судового збору.

Згідно з постановою судді, 08 вересня 2025 року о 23:48 год. в с. Попівка, вул. Жовтнева, 1 Полтавського району Полтавської області, водій ОСОБА_1 керувала автомобілем ВАЗ 2109, д.н.з. НОМЕР_1 , в стані алкогольного сп`яніння: запах алкоголю з порожнини рота, почервоніння шкіри обличчя. Від проходження огляду на стан сп`яніння у встановленому законом порядку відмовилася, здійснювалася безперервна відеофіксація, чим порушила п. 2.5 Правил дорожнього руху, за що передбачена відповідальність ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції ОСОБА_1 та її захисник Черкасов М.А. подали апеляційну скаргу, в якій просять постанову скасувати та закрити провадження по справі на підставі п.1 ч.1 ст. 247 КУпАП, в зв`язку з відсутністю в діях водія складу адміністративного правопорушення.

Вказує про порушення працівниками поліції хронології порядку складання протоколу та направлення на огляд, відсутність відеофіксації їх складання, відсутність чіткого визначення медичного закладу для проходження огляду, ігнорування висловленого водієм бажання пройти огляд у медичній установі.

Вважає такі дії поліцейських зловживанням службовим становищем з метою створення штучного протоколу.

Також захисником було заявлено клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, поважність причин якого обґрунтовувалася тим, що в судовому засіданні 04.02.2026 було проголошено лише вступну та резолютивну частину постанови, а повний текст було виготовлено 12.02.2026, після чого 19.02.2026 ними було подано апеляційну скаргу.

Перевіривши доводи клопотання про поновлення строку, приходжу до висновку про наявність підстав для його задоволення.

Так, з матеріалів справи вбачається, що 04.02.2026 в судовому засіданні було проголошено вступну та резолютивну частину постанови, а повний текст судом виготовлено 12.02.2026.

В матеріалах справи наявний супровідний лист без дати про направлення копії постанови суду ОСОБА_1 , проте доказів належного отримання оскаржуваної постанови матеріали справи не містять.

19.02.2026 засобами поштового зв`язку була подана апеляційна скарга

Зазначені обставини свідчать про наявність підстав для поновлення строку на апеляційне оскарження, як пропущеного з поважних причин.

Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, приходжу до наступного висновку.

Згідно ч.7 ст.294 КУпАП апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги.

Відповідно до положень статті 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Доказами в справі про адміністративне правопорушення, як це визначено у ст. 251 КУпАП, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, а також іншими документами.

Водночас, положеннями ст. 252 КУпАП передбачено, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Згідно з вимогами ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

У своїх рішеннях «Ірландія проти Сполученого Королівства» від 18 січня 1978 року та «Коробов проти України» від 21 жовтня 2011 року Європейський суд з прав людини повторює, що при оцінці доказів суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом», така доведеність може випливати із співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків.

Згідно ст. 62 Конституції України усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Аналіз матеріалів даного провадження свідчить, що зазначених вимог закону суд першої інстанції при вирішенні питання про винуватість ОСОБА_1 за ч.1 ст.130 КУпАП в повній мірі не дотримався.

Визнаючи останню винною у скоєнні правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, суд першої інстанції послався як на належні та допустимі докази винуватості особи - протокол про адміністративне правопорушення від 09 вересня 2025 року стосовно відмови ОСОБА_1 від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння за ч. 1 ст. 130 КУпАП, акт огляду на стан алкогольного сп`яніння, направлення до медичного закладу – КНП «Зіньківська МЦЛ» та приєднаний до справи відеозапис з бодікамери працівника поліції.

Разом з цим, наведені докази не можна розцінювати як беззаперечні та достатні для висновку про винуватість притягнутої особи, оскільки вони не в повній мірі відповідають стандарту доказування «поза розумним сумнівом», та в своїй сукупності не доводять винуватість ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого їй адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, виходячи з наступного.

Так, за нормативним визначенням ст.130 ч.1 КУпАП адміністративна відповідальність настає за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Отже, ознаками об`єктивної сторони вказаного адміністративного правопорушення є зокрема свідома відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

У п.2.5 Правил дорожнього руху України зазначено, що водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Відповідно до ч. 2 ст. 266 КУпАП, огляд водія (судноводія) на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов`язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.

Разом з цим сам зміст протоколу місить дві взаємовиключних правових кваліфікацій події - керування транспортним засобом в стані алкогольного сп`яніння та відмову водія від проходження огляду на стан сп`яніння у встановленому законом.

При цьому кожна із зазначених обставин є самостійною і окремою підставою для притягнення особи до відповідальності за ч.1 ст. 130 КУпАП.

Таким чином, сам протокол про адміністративне правопорушення містить недоліки в частині зазначення суті адміністративного правопорушення.

Крім того, ОСОБА_1 та її захисник вказують на порушення проведення процедури огляду на стан алкогольного сп`яніння, що у відповідності до норм ч. 5 ст. 266 КУпАП є підставою вважати його недійсним.

Перевіряючи вказані твердження апеляційний суд звернув увагу на наступне.

З долученого до матеріалів справи відеозапису вбачається зупинка автомобіля ВАЗ 2109, д.н.з. НОМЕР_1 в нічний час доби за допомогою проблискових вогнів. Під час зупинки один поліцейський запитує іншого «Ти її знаєш?», на що інший відповідає «Та трохи».

Підставою для зупинки автомобіля стали недостатньо освітлені номерні знаки в темну пору доби, в зв`язку з чим, в подальшому, працівником поліції було складено відповідну постанову за ч.1 ст.121–3 КУпАП.

Також під час спілкування у водія ОСОБА_1 були виявлені ознаки алкогольного сп`яніння.

Апеляційний суд звертає увагу, що подальший відеозапис, який тривав майже півтори години є неінформативним, з поганою якістю звуку, що в більшості моментів унеможливлює встановити суть спілкування працівників поліції з водієм.

При цьому долучений запис зроблений на бодікамеру поліцейського, який фактично взагалі не спілкується з водієм, що в свою чергу вплинуло на якість звуку долученого запису, тоді як співробітник, який безпосередньо спілкувався з водієм, не забезпечив роботу своєї бодікамери.

В подальшому, із долученого відеозапису вбачається, що о 00:15 год. водію висловлюється пропозиція пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння, на що водій не заперечуючи проти проходження такого огляду, висловлює недовіру вказаному екіпажу, а в подальшому телефонує зі скаргою на їх дії на гарячу лінію, прохаючи забезпечити приїзд іншого екіпажу.

О 00:39 год. та 01:07 год. працівник поліції повторно пропонує пройти огляд на стан сп`яніння, на що ОСОБА_1 не надає чіткої відповіді, а о 01:09 год. поліцейський повідомляє що буде складено протокол.

Через 30 сек. ОСОБА_1 сідає в патрульне авто, на що працівник поліції запитує «Рішила?», а водій відповідає « Я і не відмовлялася».

Під час руху поліцейського авто в невідомому напрямку, працівник поліції повідомляє, що протокол вже складено і що максимум що вони можуть зробити підвезти її до дому, оскільки подальший рух їй буде заборонено.

Після чого, поліцейське авто повернулося до припаркованого автомобіля ОСОБА_1 .

Відповідно до п.п. 6.7 Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного сп`яніння, огляд на стан сп`яніння проводиться поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів. У разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров`я, якому надано право на його проведення відповідно до статті 266 КУпАП.

В судовому засіданні притягнута ОСОБА_1 повідомила, що в пізній час поверталась з роботи додому і її зупинила патрульна машина.

Одного з поліцейський вона добре знала і повідомила, що після робочої зміни в «Маркет опт» повертається додому.

Після чого їх розмова почала носити особистий характер, в ході якого він висловлював їй не зрозумілі претензії щодо її відносин в сім`ї, при цьому його бодікамера не працювала.

В подальшому їй запропонували пройти огляд на стан сп`яніння, оскільки вбачили ознаки вживання алкогольних напоїв. Усвідомлюючи свій тверезий стан, вона погодилась пройти огляд, але попросила, щоб він проходив в медичній установі, оскільки в неї після таких розмов з поліцейським виникла недовіра до їх дій, які вона розцінила як особисту упередженість до себе.

З цією метою вона передзвонила на гарячу лінію і повідомила про суть конфлікту, який виник між нею та працівником поліції і попросила забезпечити участь іншого екіпажу з метою проведення безстороннього огляду на стан сп`яніння.

Не дочекавшись його приїзду, працівниками поліції їй було запропоновано проїхати до медичного закладу, з чим вона погодилась і сіла в службовій автомобіль, але проїхавши декілька метрів, працівники поліції його зупинили і сказали, шо ніхто не їхатиме далі, оскільки протокол вже складено.

Надаючи оцінку зафіксованим на записах бодікамери перебігу подій та співставляючи їх з поясненнями притягнутої, апеляційний суд приходить до висновку, що фактично останні узгоджуються між собою і не місять даних, які б могли бути розцінені як належні та допустимі докази факту висловленої відмови водія від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння.

Обґрунтовуючи свій виклик на гарячу лінію з метою забезпечити їй приїзд іншого екіпажу, ОСОБА_1 посилалась на виниклу в неї недовіру працівнику поліції мотивуючи її його особистим ставленням до неї, а в подальшому не заперечувала проходження огляду в медичному закладі, сіла в службове авто з метою доставлення до закладу охорони здоров`я.

При цьому, поліцейські повідомили водія, що найближчим медичним закладом буде медична установа в м. Полтаві, тоді як саме направлення на проходження огляду виписали на КНП Зінківська МЦЛ.

Між тим, водій ОСОБА_1 так і не була доставлена до медичної установи, оскільки після руху службового авто протягом 3 хв, останнє повернулося до припаркованого її авто та поліцейський повідомляє «Їдьте, проходьте. Ми не проти.».

Таким чином, з долучених до матеріалів справи відеозаписів не вбачається відмова водія від проходження огляду на стан сп`яніння, тоді як працівники поліції не забезпечили проходження водієм огляду на стан сп`яніння в закладі охорони здоров`я, не дивлячись на висловлене нею бажання проїхати до лікарні.

Зазначене свідчить про те, що не забезпечивши право водія на проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння в медичному закладі, працівники поліції не виконали вимоги вищевказаної Інструкції та передчасно склали протокол за п.2.5 ПДР за відмову від проходження огляду.

У відповідності до положень ч. 5 ст. 266 КУпАП огляд особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, проведений з порушенням вимог цієї статті, вважається недійсним.

Зважаючи на висловлену недовіру працівникам поліції з боку водія, відсутність чіткої відмови від проходження огляду на місці зупинки транспортного засобу, бажання пройти огляд в медичній установі, що не було забезпечено поліцейськими, апеляційний суд приходить до висновку, що зібраними по справі доказами не доводиться наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП.

Провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю, зокрема, за відсутності складу та події адміністративного правопорушення (ст. 247 ч.1 п.1 КУпАП).

За вказаних обставин постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню, а провадження по справі закриттю з підстав, визначених п.1 ч.1 ст. 247 КУпАП.

Керуючись ст. 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення, -

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження задовольнити.

Поновити захиснику Черкасову Миколі Андрійовичу, строк на апеляційне оскарження постанови судді Зіньківського районного суду Полтавської області від 04 лютого 2026 року, як пропущений з поважних причин.

Апеляційну скаргу Яковець Наталії Михайлівни та захисника Черкасова Миколи Андрійовича задовольнити.

Постанову судді Зіньківського районного суду Полтавської області від 04 лютого 2026 року скасувати.

Провадження по справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 130 КУпАП закрити з підстав, визначених п.1 ч.1 ст. 247 КУпАП - у зв`язку з відсутністю в її діях складу адміністративного правопорушення.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя О.І. Обідіна

Оригінал: reyestr.court.gov.ua