Постанова від 11 березня 2026 р. у справі №545/1293/22 — Полтавський апеляційний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 545/1293/22 Номер провадження 22-ц/814/1074/26Головуючий у 1-й інстанції Стрюк Л. І. Доповідач ап. інст. Чумак О. В.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 березня 2026 року м. Полтава

Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючої судді Чумак О.В.,

суддів Дряниці Ю.В., Пилипчук Л.І.,

за участю секретаря Галушко А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1

на рішення Полтавського районного суду Полтавської області від 03 жовтня 2025 року

у справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Сенс-Банк» про захист прав споживачів та зобов`язання провести обов`язкову реструктуризацію боргу,

В С Т А Н О В И В:

У травні 2022 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Акціонерного товариства «Альфа-Банк» про захист прав споживачів та зобов`язання провести обов`язкову реструктуризацію боргу.

В обґрунтування позовних вимог вказує, що 13.11.2007 між ним та АТ «ТАС-Комерцбанк», правонаступником якого є відповідач, укладений кредитний договір №1606/1107/45-003 від 13.11.2007, за умовами якого ОСОБА_1 отримав у кредит 73000 доларів США зі сплатою 12,5 % річних, строком користування до 13.11.2037. На забезпечення виконання кредитного договору №1606/1107/45 від 13.11.2007 укладений іпотечний договір від 13.11.2007, відповідно до якого в іпотеку передано житловий будинок з господарськими будівлями. Майно належить іпотекодавцеві на підставі договору купівлі-продажу від 13.11.2007.

13.04.2021 прийнято Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо споживчих кредитів, наданих в іноземній валюті» та запроваджено можливу, на вимогу позичальника, реструктуризацію заборгованості по таких кредитах.

З метою застосування процедури реструктуризації він звернувся до АТ «Альфа Банк» із заявою про реструктуризацію. Однак АТ «Альфа Банк» надіслав йому відповідь, у якій повідомив про невиконання ним всіх умов для проведення реструктуризації із зазначенням неподаних документів. На такий лист він направив досудову вимогу щодо реструктуризації зобов`язань за кредитним договором.

Посилаючись на відмову банку у проведені реструктуризації та наявності у нього усіх умов для її проведення, просив зобов`язати позивача провести реструктуризацію зобов`язання за кредитним договором №1606/1107/45-003 від 13.11.2007, укладеним між ОСОБА_1 та АТ «ТАС-Комерцбанк», правонаступником якого є АТ «Альфа-Банк», згідно з п. 7 розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування» на умовах та у відповідності до Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо споживчих кредитів, наданих в іноземній валюті», зазначивши, що борг дорівнює нулю.

25.07.2022 позивачем подано заву про збільшення розміру позовних вимог, в якій останній просив скасувати реструктуризацію, проведену АТ «Альфа-Банк» на підставі Інформації про зміну зобов`язань за результатами проведення реструктуризації без номера та дати, як таку, що суперечить Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо споживчих кредитів, наданих в іноземній валюті», а також зобов`язати позивача провести реструктуризацію зобов`язання за кредитним договором №1606/1107/45-003 від 13.11.2007 року, згідно з п. 7 розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування» на умовах та у відповідності до Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо споживчих кредитів, наданих в іноземній валюті» зазначивши, що борг дорівнює нулю.

Ухвалою Полтавського районного суду від 13.03.2025 позовну заяву про збільшення позовних вимог, подану 25.07.2022, повернуто позивачу.

Рішенням Полтавського районного суду Полтавської області від 03 жовтня 2025 року у задоволенні позову ОСОБА_1 до АТ «Альфа-Банк» про захист прав споживачів та зобов`язання провести обов`язкову реструктуризацію боргу відмовлено.

Не погодившись із зазначеним рішенням його в апеляційному порядку оскаржив ОСОБА_1 . Просив рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити його позовні вимоги.

В обґрунтування апеляційної скарги посилається на порушення судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права, неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи. Зазначає, що реструктуризація заборгованості проведена відповідачем без відома та погодження зі ОСОБА_1 . При цьому до неї не надано жодного розрахунку заборгованості. Тоді як відповідно до висновку експерта розмір вказаної заборгованості не доводиться документально. Розрахунки зроблені позивачем є обґрунтованими. Вважає, що суд першої інстанції помилково не взяв до уваги зазначений висновок. При цьому відповідачем даний висновок оскаржено не було. Звертає увагу, що оскаржуване рішення суду порушує його права як споживача, тоді як норми законодавства спрямовані саме на захист соціальних прав осіб, а не економічний інтерес.

У відзиві на апеляційну скаргу представник АТ «Сенс-Банк» посилаючись на законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду без змін.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, приходить до такого висновку.

З матеріалів справи вбачається, що 13.11.2007 між ОСОБА_1 та АТ «ТАС-Комерцбанк», правонаступником якого є АТ «Альфа-Банк», укладений кредитний договір №1606/1107/45-003 від 13.11.2007, за умовами якого ОСОБА_1 отримав у кредит 73000 доларів США зі сплатою 12,5 % річних, строком користування до 13.11.2037.

На забезпечення виконання кредитного договору №1606/1107/45 від 13.11.2007 укладений іпотечний договір (на купівлю житлової нерухомості) від 13.11.2007, відповідно до якого в іпотеку передано житловий будинок з господарськими будівлями, який складається з житлового будинку А-1, житловою площею 47,0 кв.м, загальною площею 104,0 кв.м, сараю Б, погреба Б, гаража Б2, сараю б, колонки №1, воріт, хвіртки, огорожі №2-5 та земельної ділянки площею 0,1603 га, передану для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, які знаходяться за адресою АДРЕСА_1 . Майно належить іпотекодавцеві на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Полтавського районного нотаріального округу Москівцем В.А. 13.11.2007 за №4155.

Постановою Апеляційного суду Полтавської області від 02 серпня 2018 року, залишеною без змін постановою Верховного Суду від 28 січня 2019 року, апеляційну скаргу представника ПАТ "Альфа-Банк" задоволено. Рішення Полтавського районного суду Полтавської області від 11 квітня 2018 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог Публічного акціонерного товариства "Альфа-Банк" до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості скасовано та ухвалено нове.

Позов Публічного акціонерного товариства "Альфа-Банк" до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості задоволено.

Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства "Альфа-Банк" заборгованість за кредитом в сумі 244759,76 грн, а саме: заборгованість за тілом кредиту 232851,30 грн, заборгованість по відсотках -11490,76 грн, пені 417, 70 грн.

Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_3 на користь Публічного акціонерного товариства "Альфа-Банк" заборгованість за кредитом в сумі 244759,76 грн, а саме: заборгованість за тілом кредиту 232851,30 грн, заборгованість по відсотках -11490,76 грн, пені 417, 70 грн.

Відповідно до листа АТ «Альфа-Банк» від 28.10.2021 повідомлено про проведення реструктуризації зобов`язань на таких умовах: сума заборгованості зі сплати кредиту за кредитним договором 429246,83 грн, з яких: реструктуризована сума заборгованості за тілом кредиту – 149591,85 грн, реструктуризована сума заборгованості за процентами – 279654,98 грн(т.1 а.с. 38-41).

Згідно з ухвалою суду від 20.06.2024 надано висновок експерта від 10.10.2024 за №3 за результатами проведення судово-економічної експертизи у цивільній справі №545/1293/22 від 20.06.2024, за яким:

по першому питанню сума реструктуризації у розмірі 429246,83 грн, зазначена в листі АТ «Альфа Банк» від 28.10.2021 «Інформація про зміну зобов?язань за результатом проведення реструктуризації» АТ «Альфа-Банк» з розрахунком сукупної вартості кредиту процентної ставки, з урахуванням вартості всіх супутніх послуг додаток N?1 до Кредитного договору N?160/1107/45-003_ROIZUR8 від 02.09.2021 (том. і арк.38-40) та Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо споживчих кредитів, наданих в іноземній валюті» N?1381-IX від 13.04.2021, та пункту 7 розділу IV Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування» документально не підтверджується;

по другому питанню документально підтверджується сума зобов?язань, що підлягають реструктуризації станом на 14.07.2021 згідно з наявним у матеріалах справи Розрахунок « ОСОБА_1 кредитний договір N?16066/1107/45-003 від 13.11.2007 року. Перерахунок по закону 4475» за підписом ОСОБА_1 по кредитному договору N?1606/1107/45-003 від 13.11.2007 (том 1 арк. 12-13) у розмірі мінус 1479,87 дол. США (одна тисяча чотириста сімдесят дев?ять доларів 87 центів).

Конституційний Суд України у своєму рішенні від 10 листопада 2011 року у справі №1-26/2011 вказав, що держава забезпечує особливий захист більш слабкого суб`єкта економічних відносин, а також фактичну, а не формальну рівність сторін у цивільно-правових відносинах, шляхом визначення особливостей договірних правовідносин у сфері споживчого кредитування та обмеження дії принципу свободи цивільного договору. Це здійснюється через встановлення особливого порядку укладення цивільних договорів споживчого кредиту, їх оспорювання, контролю за змістом та розподілу відповідальності між сторонами договору.

Статтею 2 Закону України «Про споживче кредитування» передбачено, що метою цього Закону є захист прав та законних інтересів споживачів і кредитодавців, створення належного конкурентного середовища на ринках фінансових послуг та підвищення довіри до нього, забезпечення сприятливих умов для розвитку економіки України, гармонізація законодавства України із законодавством Європейського Союзу та міжнародними стандартами.

Стаття 3 Закону України «Про споживче кредитування» визначає, що цей Закон регулює відносини між кредитодавцями, кредитними посередниками та споживачами під час надання послуг споживчого кредитування, а також відносини, що виникають у зв`язку з врегулюванням простроченої заборгованості за договорами про споживчий кредит та іншими договорами, передбаченими частиною другою цієї статті.

13 квітня 2021 року Верховною Радою України прийнято Закон України № 1381-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо споживчих кредитів, наданих в іноземній валюті», який набрав чинності 23 квітня 2021 року.

Цим Законом внесено зміни до Закону України «Про споживче кредитування», а саме Розділ IV «Прикінцеві та перехідні положення» доповнено пунктом 7 згідно з Законом від 13 квітня 2021 року № 1381-ІХ.

Відповідно до підпунктів 1, 2 пункту 7 Розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування» зобов`язання позичальників за договорами про споживчий кредит, наданий в іноземній валюті, що відповідають зазначеним у цьому пункті критеріям (незалежно від дати укладення договору), підлягають обов`язковій реструктуризації на вимогу позичальника (особи, до якої перейшли права та обов`язки позичальника) або його представника (за законом або за наявності довіреності на вчинення таких дій) у порядку та на умовах, встановлених цим пунктом:

1) обов`язковій реструктуризації підлягають зобов`язання, передбачені договором про споживчий кредит, наданий в іноземній валюті (далі у цьому пункті - договір), у разі:

- наявності станом на день набрання чинності цим пунктом будь-якого непогашеного грошового зобов`язання (простроченого грошового зобов`язання та/або грошового зобов`язання, строк сплати якого не закінчився) перед кредитором, крім випадку переходу усіх прав кредитора до поручителя (заставодавця) у зв`язку з виконанням ним зобов`язань позичальника;

- відсутності станом на 01 січня 2014 року простроченої заборгованості, яку згідно з договором позичальник зобов`язаний сплатити не пізніше 01 січня 2014 року (крім простроченої заборгованості із сплати неустойки та інших платежів, нарахованих у зв`язку із простроченням позичальником платежів, та/або будь-якої заборгованості, строк сплати якої відповідно до договору спливає після 01 січня 2014 року, але яку кредитор вимагав повернути достроково (у строк до 01 січня 2014 року) у зв`язку з простроченням позичальником платежів), або якщо зазначену прострочену заборгованість погашено до дня проведення реструктуризації;

2) виконання зобов`язань за договором забезпечено предметом іпотеки згідно із статтею 5 Закону України «Про іпотеку» у вигляді майна, віднесеного до об`єктів житлового фонду (далі - житлове нерухоме майно), або об`єкта незавершеного житлового будівництва, або майнових прав на нього, або садового будинку, або земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), а загальна площа такого нерухомого майна (об`єкта незавершеного житлового будівництва) не перевищує для квартири 140 квадратних метрів, для житлового будинку - 250 квадратних метрів, для садового будинку - 250 квадратних метрів, для земельної ділянки - площі, визначеної пунктом «г» частини першої статті 121 Земельного кодексу України.

Крім того, вимагається виконання хоча б однієї з таких умов:

- предмет іпотеки - житлове нерухоме майно використовується як місце постійного проживання позичальника або майнового поручителя (крім житлового нерухомого майна, що розташоване на тимчасово окупованій території у Донецькій та Луганській областях, Автономній Республіці Крим та місті Севастополі), за умови відсутності у власності позичальника або майнового поручителя іншого житлового нерухомого майна (крім житлового нерухомого майна, що розташоване на тимчасово окупованій території у Донецькій та Луганській областях, Автономній Республіці Крим та місті Севастополі);

- у власності позичальника або майнового поручителя, який є власником предмета іпотеки - об`єкта незавершеного житлового будівництва, відсутнє інше житлове нерухоме майно (крім житлового нерухомого майна, що розташоване на тимчасово окупованій території у Донецькій та Луганській областях, Автономній Республіці Крим та місті Севастополі);

- предмет іпотеки - нерухоме житлове майно придбавалося повністю або частково за рахунок кредитних коштів, отриманих за договором, і умовами договору або іпотечного договору передбачено заборону реєстрації місця проживання позичальника або майнового поручителя за адресою розташування житлового нерухомого майна, за умови відсутності у власності позичальника або майнового поручителя іншого житлового нерухомого майна (крім житлового нерухомого майна, розташованого на тимчасово окупованій території у Донецькій та Луганській областях, Автономній Республіці Крим та місті Севастополі);

- предметом іпотеки є земельна ділянка для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), за умови відсутності у власності позичальника або майнового поручителя житлового нерухомого майна (крім житлового нерухомого майна, площа якого не перевищує 250 квадратних метрів, розташованого на зазначеній земельній ділянці, та житлового нерухомого майна, розташованого на тимчасово окупованій території у Донецькій та Луганській областях, Автономній Республіці Крим та місті Севастополі);

- предметом іпотеки є садовий будинок, за умови відсутності у власності позичальника або майнового поручителя житлового нерухомого майна (крім житлового нерухомого майна, розташованого на тимчасово окупованій території у Донецькій та Луганській областях, Автономній Республіці Крим та місті Севастополі).

Відповідно до підпункту 3 пункту 7 Розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування» реструктуризація зобов`язань, передбачених договором, здійснюється за заявою, що подається кредитору позичальником (особою, до якої перейшли права та обов`язки позичальника) або його представником (за законом або за наявності довіреності на вчинення таких дій) особисто або надсилається рекомендованим листом з повідомленням про вручення протягом трьох місяців з дня набрання чинності цим пунктом.

Відповідно до підпункту 6 пунктом 7 розділу IV Закону України «Про споживче кредитування» за результатами проведення реструктуризації на позичальника (особу, до якої перейшли права та обов`язки позичальника) покладається такий вичерпний перелік зобов`язань перед кредитором:

сплачувати суму заборгованості із сплати кредиту, що вважається не погашеною за результатами проведення реструктуризації, рівними частинами щомісяця (починаючи з 30 дня після дня проведення реструктуризації і надалі через кожний місяць) протягом 10 років з дня проведення реструктуризації, а якщо договором, відповідно до якого надано кредит, встановлено пізніший строк повного погашення суми кредиту, - протягом такого строку;

сплатити суму заборгованості із сплати процентів за користування кредитом за період до дня, що передує дню проведення реструктуризації, що вважається не погашеною за результатами проведення реструктуризації;

сплачувати проценти за користування кредитом за період з дня проведення реструктуризації, що нараховуються на непогашений залишок суми кредиту в розмірі українського індексу ставок за дванадцятимісячними депозитами фізичних осіб у гривні (застосовується останнє значення індексу, встановлене на початок календарного дня, в який проводиться реструктуризація), збільшеного на один процентний пункт.

Надалі розмір процентів за користування кредитом змінюється через кожен календарний рік з дня проведення реструктуризації та встановлюється у розмірі українського індексу ставок за дванадцятимісячними депозитами фізичних осіб у гривні (застосовується останнє значення індексу, встановлене на початок календарного дня, в який здійснюється зміна розміру процентів за користування кредитом), збільшеному на один процентний пункт.

Проценти за користування кредитом нараховуються та сплачуються щомісяця, починаючи з 30 дня після дня проведення реструктуризації;

сплатити пеню за кожний день прострочення виконання грошового зобов`язання, передбаченого абзацами другим - четвертим цього підпункту, починаючи з дев`яностого дня після дня проведення реструктуризації, у розмірі половини облікової ставки Національного банку України;

оплачувати здійснення страхування, якщо такий обов`язок передбачений договором або договором іпотеки.

Зазначений у цьому підпункті перелік не поширюється на грошові зобов`язання позичальника перед поручителем або заставодавцем, що виникли у зв`язку з виконанням ним зобов`язань позичальника до дня проведення реструктуризації;

Відповідно до підпункту 12 пункту 7 Розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування» днем проведення реструктуризації вважається день отримання кредитором, крім випадку переходу усіх прав кредитора до поручителя або заставодавця у зв`язку з виконанням ним зобов`язань позичальника, заяви про проведення відповідно до цього пункту реструктуризації.

Кредитор зобов`язаний не пізніше 60 днів з дня реструктуризації здійснити усі обчислення, необхідні для проведення реструктуризації, та надіслати позичальнику, поручителю та іншим зобов`язаним за договором особам поштою рекомендованим листом інформацію про зміну зобов`язань за результатами проведення реструктуризації (включаючи інформацію про всі наявні зобов`язання позичальника за результатами проведення реструктуризації станом на день проведення реструктуризації та новий графік платежів). Також відповідна інформація у письмовому вигляді безоплатно надається зазначеним особам особисто на їхню вимогу.

Згідно з частинами першою-четвертою статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Частиною першою статті 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з частиною другою статті 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (частина шоста статті 81 ЦПК України).

Відповідно до частини четвертої статті 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Згідно з частинами першою-третьою статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

У справі, яка переглядається, суд першої інстанції встановив, що АТ «Альфа-Банк» виконало імперативну вимогу пункту 7 Розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування» та на підставі заяви ОСОБА_1 провело реструктуризацію боргових зобов`язань за Законом № 1381-ІХ), як додаток додано розрахунок сукупної вартості кредиту.

При цьому, позивачем ставилася вимоги щодо зобов`язання відповідача здійснити дії, а саме провести реструктуризацію зобов`язання. Тоді як на момент звернення ОСОБА_1 з позовом, реструктуризація вже була проведена.

У свою чергу зазначені вище положення законодавства не передбачають можливості обов`язкової повторної реструктуризації боргу.

Крім того, колегія суддів звертає увагу, що положення пункту 7 розділу IV Закону України «Про споживче кредитування» не зобов`язують фінансову установу узгоджувати з кредитором розмір заборгованості перед реструктуризацією.

Також чинне законодавство не встановлює обов`язку для фінансової установи проводити реструктуризацію саме на умовах визначених боржником.

Разом з цим суд апеляційної інстанції звертає увагу, що при подачі позову позивачем не оспорювалися умови проведеної реструктуризації та розмір визначеної в ній заборгованості.

Тоді як відповідно до частини 1 статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно частини 3 статті 49 ЦПК України до закінчення підготовчого засідання позивач має право змінити предмет або підстави позову шляхом подання письмової заяви. У справі, що розглядається за правилами спрощеного позовного провадження, зміна предмета або підстав позову допускається не пізніше ніж за п`ять днів до початку першого судового засідання у справі.

Однак, до закінчення підготовчого засідання позивач не змінював предмет та підстави позову.

За вказаних обставин, суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку, що на вимогу позивача банк провів обов`язкову реструктуризацію вказаного кредитного зобов`язання, а відтак вимога щодо проведення такої реструктуризації та доводи позивача з приводу непроведення вказаної процедури є безпідставними.

При цьому, колегія суддів звертає увагу, що відповідно до частини 6 статті 367 ЦПК України в суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Тобто у суду відсутні підстави для перегляду відповідності умов проведеної реструктуризації чинному законодавству, при розгляді апеляційної скарги.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Згідно із статтею 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи викладене колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції в повному обсязі встановив права і обов`язки сторін, обставини по справі, перевірив доводи і дав їм належну правову оцінку, ухвалив рішення, яке відповідає вимогам закону. Висновки суду обґрунтовані та підтверджені матеріалами справи. Рішення суду прийняте з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.

Зважаючи на наведене апеляційну скаргу в частині оскарження рішення суду слід залишити без задоволення, а рішення суду - без змін.

За правилами частини 1 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до частини 13 статті 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки апеляційний суд не змінює результат судового рішення по суті, розподіл судових витрат не здійснюється при розгляді цієї апеляційної скарги.

Керуючись статтями 367, 374, 375, 382-384 ЦПК України колегія суддів,

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Рішення Полтавського районного суду Полтавської області від 03 жовтня 2025 року – залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Повний текст постанови виготовлено 18 березня 2026 року.

Головуючий суддя О.В.Чумак

Судді Ю.В.Дряниця

Л.І. Пилипчук