Постанова від 02 березня 2026 р. у справі №760/33104/25 — Солом'янський районний суд міста Києва

Справа №760/33104/25 3/760/605/26

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 березня 2026 року суддя Солом`янського районного суду м. Києва Педенко А.М., розглянувши матеріали, які надійшли від Солом`янського УП ГУ НП у місті Києві про притягнення до адміністративної відповідальності:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянка України, проживаюча за адресою: АДРЕСА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 )

за ч. 3 ст. 173-2 КУпАП, -

ВСТАНОВИВ:

20.11.2025 року о 07 год. 40 хв. за адресою місця проживання ОСОБА_1 вчинила домашнє насильство психологічного характеру відносно сестри ОСОБА_2 , а саме: словесно ображала та принижувала, чим могла завдати шкоди психологічному здоров`ю потерпілій.

Згідно з матеріалами справи, ОСОБА_1 протягом року неодноразово притягалась до адміністративної відповідальності за вчинення домашнього насильства, про що свідчить постанова Солом`янського районного суду м. Києва у справі №760/3679/25.

Таким чином, ОСОБА_1 вчинила адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 173-2 КУпАП.

В судове засідання особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 не з`явилася, хоча повідомлялась про розгляд справи шляхом надсилання судової повістки на вказаний в протоколі номер мобільного телефону та судовою повісткою за адресою проживання.

В своїх рішеннях Європейський суд також наголошує, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Крім того, на офіційному сайті Солом`янського районного суду м. Києва, в розділі «Громадянам» у вкладці «Список судових справ, призначених до розгляду» з моменту призначення даної справи до розгляду була зазначена дата, час та місце розгляду справи. При цьому, ОСОБА_1 клопотання про відкладення судового засідання не подавала, причини неявки до суду не повідомляла.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 року у справі «Смірнов проти України» згідно з положеннями частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмет спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи, є порушенням п. 1 ст. 6 даної Конвенції.

Зважаючи на викладені обставини, оскільки ОСОБА_1 належно сповіщалася про час і місце розгляду справи, була обізнана про складання щодо неї протоколу про адміністративне правопорушення, не подала письмових заперечень проти протоколу, до суду не з`явилася, її поведінка свідчить про свідоме не бажання брати участь у розгляді справи.

Проте, подальше відкладення розгляду справи нівелюватиме завдання КУпАП, яким є охорона конституційного ладу України, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством (стаття 1 КУпАП). Розгляд справи у розумі строки з одного боку забезпечує можливість своєчасного відновлення прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, у випадку необґрунтованості та безпідставності провадження у справі стосовно неї, а з іншого своєчасне вжиття заходів спрямованих на запобігання іншим правопорушенням, у випадку наявності підстав застосування адміністративного стягнення з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття (ст. 23 КУпАП). У будь-якому випадку відповідні дії мають бути вчинені своєчасно, з метою недопущення негативних наслідків, пов`язаних із тривалим розглядом справи та не вирішенням її по суті.

Таким чином, суд, відповідно до вимог ч. 1 ст. 268 КУпАП, вважає за можливе провести розгляд справи за відсутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, що сприятиме досягненню завдань, визначених ст. ст. 1, 245 КУпАП, та розгляду справи в межах строків, які передбачені ст. 38 КУпАП.

Суд, вивчивши матеріали справи, приходить до наступних висновків.

Згідно ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за, яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Так, при розгляді справи про адміністративне правопорушення, суд, відповідно до вимог ст. 245, 280 КУпАП, повинен належним чином з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи по суті.

Постанова судді згідно зі ст. 283 КУпАП, має ґрунтуватися на обставинах, встановлених при розгляді справи, тобто на достатніх і незаперечних доказах.

Згідно із диспозицією ч. 3 ст. 173-2 КУпАП, склад правопорушення, що ставиться у провину ОСОБА_1 , полягає у вчиненні домашнього насильства, тобто умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого була завдана шкода фізичному або психічному здоров`ю потерпілого, повторно протягом року вчинення порушення, за яке особу вже було піддано адміністративному стягненню.

Об`єктом цього правопорушення є суспільні відносини у сфері захисту прав громадян.

Об`єктивна сторона правопорушення, передбаченого зазначеною статтею, полягає в умисному вчиненні будь-яких з зазначених в диспозиції дій, та передбачає існування обов`язкової ознаки - можливість настання чи настання фізичної або психологічної шкоди, яка була чи могла бути завдана потерпілому.

Суб`єктивна сторона правопорушення характеризується наявністю вини у формі умислу.

Для встановлення події правопорушення, зазначеного у ч. 3 ст. 173-2 КУпАП необхідно з`ясувати,

чи дійсно особа, яка притягується до адміністративної відповідальності, вчинила домашнє насильство.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» домашнє насильство - діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім`ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім`єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.

Згідно з п. 14 ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» психологічне насильство - форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров`ю особи.

Відповідно до п. 17 ст. 1 даного Закону фізичне насильство - форма домашнього насильства, що включає ляпаси, стусани, штовхання, щипання, шмагання, кусання, а також незаконне позбавлення волі, нанесення побоїв, мордування, заподіяння тілесних ушкоджень різного ступеня тяжкості, залишення в небезпеці, ненадання допомоги особі, яка перебуває в небезпечному для життя стані, заподіяння смерті, вчинення інших правопорушень насильницького характеру.

3 аналізу наведених вище норм Закону вбачається, що домашнє насильство, яке охоплюється диспозицією ч. 3 ст. 173-2 КУпАП, має місце тоді, коли діяння фізичного, сексуального, психологічного або економічного характеру тягнуть за собою можливість настання чи настання фізичної або психологічної шкоди та повторно протягом року вчинено порушення, за яке особу вже було піддано адміністративному стягненню.

Таким чином, самі по собі, зокрема, нецензурні висловлювання формують собою домашнє насильство та утворюють склад адміністративного правопорушення у тому випадку, коли такі спрямовані на обмеження волевиявлення особи, якщо такі дії викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров`ю особи.

При цьому, фізичне насильство має проявлятися у конкретних діях ляпасах, штовханні, щипанні, шмаганні, кусанні тощо, тобто має проявлятися у конкретних діях насильницького характеру.

Дослідивши письмові матеріали справи, суд вважає доведеною вину ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, а її дії такими, що підпадають під ознаки правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 173-2 КУпАП.

Вина ОСОБА_1 підтверджується протоколом про адміністративне правопорушення серії ВАД №636736 від 20.11.2025 року, рапортами, витягом з АРМОР, формою оцінки ризиків вчинення домашнього насильства, терміновий заборонний припис стосовно кривдника серії АА №482731 від 20.11.2025 року, постановою Солом`янського районного суду м. Києва у справі №760/3679/25 в їх сукупності.

Доказів, які б спростували обставини, зазначені в протоколі про адміністративне правопорушення, суду не надано.

При вирішенні питання про накладення адміністративного стягнення на особу,

що притягається до адміністративної відповідальності, суд враховує наступне.

Відповідно до ст. 1 КУпАП завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством

Згідно ст. 23 КУпАП адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.

Стаття 33 КУпАП передбачає, що при накладенні стягнення враховується характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність.

Відповідно до ч. 2 ст. 38 КУпАП - якщо справи про адміністративні правопорушення відповідно до цього Кодексу чи інших законів підвідомчі суду (судді), стягнення може бути накладено не пізніш як через три місяці з дня вчинення правопорушення, а при триваючому правопорушенні - не пізніш як через три місяці з дня його виявлення, крім справ про адміністративні правопорушення, зазначені у частинах третій - восьмій цієї статті.

Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи, факт адміністративного правопорушення мало місце 20.11.2025 року, тому на момент розгляду справи, тримісячний строк накладення адміністративного стягнення, визначений у ч. 2 ст. 38 КУпАП, що вираховується з дня вчинення правопорушення, закінчився.

Згідно п. 7 ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення підлягає закриттю при закінченні на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених ст. 38 КУпАП.

За таких обставин, суддя приходить до висновку, що провадження у справі відносно ОСОБА_1 про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 173-2 КУпАП підлягає закриттю, згідно п. 7 ч. 1 ст. 247 КУпАП.

Керуючись ст. ст. 33-36, 38, 40-1, 173-2 ч. 3, 251, 252, 266, 283-284, 287-291 КУпАП, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Визнати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Закрити провадження 3/760/605/26 у справі № 760/33104/25 відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3

ст. 173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення, у зв`язку із закінченням на момент розгляду справи строків накладення адміністративного стягнення.

Постанова може бути оскаржена протягом 10 днів з моменту винесення до Київського апеляційного суду через Солом`янський районний суд м. Києва.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Суддя: А.М. Педенко