Рішення від 24 березня 2026 р. у справі №489/2004/26 — Інгульський районний суд міста Миколаєва

Справа № 489/2004/26

Провадження № 2-а/489/41/26

РІШЕННЯ

Іменем України

25 березня 2026 року м. Миколаїв

Інгульський районний суд міста Миколаєва у складі судді Костюченка Г.С., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи в залі судових засідань № 9 Інгульського районного суду м. Миколаєва справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення та закриття провадження

встановив

Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до відповідача про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення та закриття провадження. В обґрунтування позовних вимог зазначив, що 18 листопада 2025 начальником ІНФОРМАЦІЯ_2 винесено постанову № 864. За змістом постанови ОСОБА_1 перебуває на обліку в ІНФОРМАЦІЯ_3 та не з`явився до ІНФОРМАЦІЯ_4 , 07.11.2025 о 09-25 год, за повісткою № 4659, яка була вручена військовозобов`язаному ОСОБА_1 .

Позивач вважає постанову незаконною з наступних підстав.

Оскаржувана постанова №864 була винесена ІНФОРМАЦІЯ_5 18 листопада 2025 року. Проте ОСОБА_1 не був присутній під час її винесення та копію постанови поштою чи в інший спосіб не отримував. Про існування штрафу Позивач дізнався лише 20 лютого 2026 року.

У фабулі Постанови №864 вказано, що ОСОБА_1 «відмовився слідувати до місця, вказаного у повістці». Проте, стаття 210-1 КУпАП передбачає відповідальність за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію. Жодним нормативно-правовим актом України громадянин не зобов`язаний слідувати (їхати в одному транспортному засобі, йти пішки у супроводі) працівників ТЦК з блокпосту до військкомату.

Відмова від примусового супроводу є реалізацією конституційного права на свободу пересування. Згідно зі ст. 262 КУпАП, адміністративне затримання та доставлення особи проводиться виключно органами Національної поліції і лише за наявності законних підстав. Працівники ТЦК таких повноважень не мають, тому відмова Позивача «слідувати» не утворює об`єктивної сторони жодного правопорушення.

Відмова їхати разом із працівниками ТЦК не є порушенням законодавства про мобілізацію та не утворює об`єктивної сторони адміністративного правопорушення. Згідно з матеріалами справи та фактичними обставинами, повістку №4659 було виписано та вручено Позивачу безпосередньо на блокпості близько 09:20 год. При цьому у бланку повістки містилася вимога прибути до приміщення ІНФОРМАЦІЯ_6 об 09:25 год. того ж самого дня. Тобто, представники Відповідача надали Позивачу менше 5 хвилин на виконання свого розпорядження. Виклик «сьогодні на сьогодні» з таким мізерним часовим проміжком, об`єктивно унеможливлює виконання вимоги повістки, є грубим порушенням фундаментальних принципів права — розумності, співмірності та правової визначеності. Позивач одразу на місці повідомив працівників ТЦК, що виконати цю вимогу фізично та об`єктивно неможливо.

Суть звинувачення, викладена у протоколі, зводиться до того, що 07 листопада 2025 року о 09 год. 25 хв. ОСОБА_1 «відмовився слідувати до місця, вказаного в повістці» та «не прибув у вказане місце і строк», чим нібито порушив вимоги ч. 3 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію». Вимагаючи прибути до РТЦК об 09:25, працівники ТЦК почали складати протокол про неявку фактично одночасно з моментом вручення повістки. Неможливо притягнути особу до відповідальності за «неявку» в той самий момент, коли час явки ще навіть не настав або щойно настав, а особу при цьому примусово утримують на блокпості. Чинне законодавство України не передбачає адміністративної відповідальності за «відмову слідувати» (їхати у супроводі представників ТЦК). Громадянин зобов`язаний прибути за повісткою самостійно. Відмова Позивача сідати в автомобіль до працівників ТЦК чи слідувати за ними під конвоєм є законною реалізацією його конституційного права на свободу пересування.

З цих підстав просив суд скасувати постанову № 864 від 218.11.2025 за справою про адміністративне правопорушення винесену начальником ІНФОРМАЦІЯ_2 про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.210-1 КУпАП, а провадження у справі закрити у зв`язку з відсутністю у його діях складу адміністративного правопорушення.

Представник відповідача правом надання відзиву не скористався.

Ухвалою Інгульського районного суду м. Миколаєва від 10.03.2026 відкрито провадження у справі та призначено до розгляду по суті за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

Відповідно до ч. 5 ст.262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Від сторін клопотання про проведення розгляду справи з їх викликом в судове засідання не надійшло.

Дослідивши докази у справі, суд встановив такі обставини та відповідні правовідносини.

18 листопада 2025 начальником ІНФОРМАЦІЯ_2 винесено постанову № 864. За змістом постанови ОСОБА_1 перебуває на обліку в ІНФОРМАЦІЯ_3 та не з`явився до ІНФОРМАЦІЯ_4 , 07.11.2025 о 09-25 год, за повісткою № 4659, яка була вручена військовозобов`язаному ОСОБА_1 .

Оскаржувана постанова №864 була винесена ІНФОРМАЦІЯ_5 18 листопада 2025 року. Проте ОСОБА_1 не був присутній під час її винесення та копію постанови поштою чи в інший спосіб не отримував. Про існування штрафу Позивач дізнався лише 20 лютого 2026 року.

У фабулі Постанови №864 вказано, що ОСОБА_1 «відмовився слідувати до місця, вказаного у повістці». Проте, стаття 210-1 КУпАП передбачає відповідальність за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію. Жодним нормативно-правовим актом України громадянин не зобов`язаний слідувати (їхати в одному транспортному засобі, йти пішки у супроводі) працівників ТЦК з блокпосту до військкомату.

Суть звинувачення, викладена у протоколі, зводиться до того, що 07 листопада 2025 року о 09 год. 25 хв. ОСОБА_1 «відмовився слідувати до місця, вказаного в повістці» та «не прибув у вказане місце і строк», чим нібито порушив вимоги ч. 3 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію». Вимагаючи прибути до РТЦК об 09:25, працівники ТЦК почали складати протокол про неявку фактично одночасно з моментом вручення повістки. Неможливо притягнути особу до відповідальності за «неявку» в той самий момент, коли час явки ще навіть не настав або щойно настав, а особу при цьому примусово утримують на блокпості. Чинне законодавство України не передбачає адміністративної відповідальності за «відмову слідувати» (їхати у супроводі представників ТЦК). Громадянин зобов`язаний прибути за повісткою самостійно. Відмова Позивача сідати в автомобіль до працівників ТЦК чи слідувати за ними під конвоєм є законною реалізацією його конституційного права на свободу пересування.

Чинне законодавство України не передбачає адміністративної відповідальності за «відмову слідувати» у супроводі працівників ТЦК. Обов`язок громадянина полягає у самостійному прибутті за повісткою у визначений час і місце, а не у виконанні усних вимог посадових осіб щодо негайного слідування разом з ними. Відмова Позивача сідати до автомобіля працівників ТЦК або слідувати за ними під примусовим супроводом є реалізацією його конституційного права на свободу пересування та не утворює об`єктивної сторони адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 210-1 КУпАП.

Відповідно до п. 27, п. 28, п. 29 Порядку проведення призову громадян (Постанова КМУ №560), у повістці зазначається конкретна мета виклику. Пункт 27 чітко розділяє ці цілі: уточнення персональних даних та проходження медичного огляду — це два різні юридичні факти. Міністерство оборони України неодноразово офіційно роз`яснювало, що наразі законодавством України передбачено окремі види військового обов`язку, зокрема оновлення даних та проходження медичного огляду для визначення ступеня придатності до проходження військової служби. Міністерство оборони підкреслює, що при поновленні даних проходження військово лікарської комісії не вимагається.

Проходження ВЛК необхідне лише після отримання повістки на проходження військово-лікарської комісії. Вказуючи в повістці №4659 одночасно дві мети: «уточнення даних та проходження медичного огляду», відповідач порушив затверджену форму повістки.

Позивач обґрунтовано пояснив на блокпості, що не має при собі історії хвороб для проходження ВЛК, проте ці доводи були проігноровані. Зі змісту протоколу про адміністративне правопорушення та оскаржуваної постанови вбачається, що єдиним доказом нібито вчинення ОСОБА_1 правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, є покази свідка — ОСОБА_2 . Жодних інших доказів Відповідачем не наведено.

Згідно до ст. 251 КУпАП , доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення; поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків тощо.

Відповідно до ч. 2 ст. 251 КУпАП , обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу . Відповідно до вимог статей 73–76 КАС України, докази у справі повинні обов`язково відповідати критеріям належності, допустимості, достовірності та достатності. Свідчення заінтересованої особи — безпосереднього колеги військовослужбовця тієї ж структури — апріорі не можуть вважатися об`єктивним та беззаперечним доказом вини Позивача.

Враховуючи, що Відповідач не поклав в основу оскаржуваної постанови жодних інших незалежних доказів (наприклад, матеріалів безперервної відеофіксації з нагрудних камер або пояснень сторонніх, незаінтересованих свідків), факт вчинення Позивачем інкримінованого адміністративного правопорушення є абсолютно недоведеним. Відповідно до положень статті 256 КУпАП та пункту 3 Інструкції зі складання територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки протоколів та оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення, у протоколі зазначається: дата і місце його складання, посада, прізвище, ім`я, по батькові (за наявності) особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягується до адміністративної відповідальності; місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативно-правовий акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, імена, по батькові (за наявності), адреси свідк ів (якщо вони є); пояснення особи, яка притягується до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Натомість протокол про адміністративне правопорушення №457 на основі якого ґрунтується оскаржувана Постанова №864 містить наступні критичні недоліки, які порушують право Позивача на об`єктивний розгляд справи.

В порушення ст. 256 КУпАП у протоколі відсутні відомості про фактичне місце його оформлення.

У протоколі зазначено лише ПІБ свідка ( ОСОБА_2 ), однак повністю відсутня його адреса проживання чи перебування, що є прямим порушенням імперативних вимог ст. 256 КУпАП та Інструкції. Відсутність адреси свідка позбавляє суд та Позивача можливості ідентифікувати цю особу, надіслати їй повістку, викликати в судове засідання для допиту та повноцінно перевірити правдивість і незалежність її свідчень.

Відповідно до п. 143 Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30 грудня 2022 р. № 1487, громадяни України чоловічої статі віком від 25 до 60 років, які не перебувають на військовому обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів (крім випадків, коли такі громадяни не беруться на такий облік відповідно до законодавства), беруться на такий облік на підставі відомостей, отриманих Міноборони шляхом електронної інформаційної взаємодії Єдиного державного демографічного реєстру, відомчої інформаційної системи ДМС, інших інформаційних систем, реєстрів та баз (банків) даних та Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів засобами системи електронної взаємодії державних електронних інформаційних ресурсів "Трембіта" відповідно до статті 14 Закону України "Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів".

Відповідно до п. 145 Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, взяття на військовий облік громадян України, зазначених у пунктах 141 і 143 цього Порядку, здійснюється за зареєстрованим/задекларованим їх місцем проживання (військовозобов`язаних та резервістів СБУ - в Центральному управлінні та регіональних органах СБУ), а у разі, коли місце проживання не зареєстровано / не задекларовано, - територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки, визначеними Генеральним штабом Збройних Сил. Тобто зміна місця військового обліку можлива лише після зміни місця проживання – постійного або тимчасового.

Адже дані про місце проживання автоматично передаються до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних і резервістів. ОСОБА_1 ніколи не проживав, не декларував свого місця перебування і не реєструвався як внутрішньо переміщена особа у м. Миколаєві. Отже, у системі «Резерв +» та інших державних реєстрах не могло бути жодних записів, які б давали Відповідачу право взяти Позивача на свій облік.

Самовільне внесення Відповідачем даних Позивача до своєї бази обліку є відвертою маніпуляцією та грубим перевищенням службових повноважень (порушення ч. 2 ст. 19 Конституції України). Усвідомлюючи повну відсутність своєї територіальної юрисдикції щодо громадянина, який проїжджав транзитом, посадові особи ІНФОРМАЦІЯ_6 штучно, в ручному режимі «прив`язали» Позивача до ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Частиною 3 статті 210-1 КУпАП встановлена адміністративна відповідальність за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, вчинені в особливий період.

Згідно з ст. 1 Закону України "Про оборону України" особливим періодом є період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Відповідно до Указу Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від № 2102-ІХ від 24.02.2022, в Україні введений воєнний стан у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України. Згідно з Указом Президента України № 69/2022 від 24.02.2022 «Про загальну мобілізацію», затвердженим Законом України № 2105-ІХ від 24.02.2022, оголошується та проводить загальна мобілізація (в подальшому Указами Президента воєнний стан та строк загальної мобілізації було неодноразово продовжено та вони існували 19.02.2025, тобто станом на дату винесення оскаржуваної постанови).

Пунктами 28-30-3 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, що затверджений Постановою КМУ №560 від 16.05.2024, визначено таке.

Виклик громадян до районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки чи їх відділів, відповідних підрозділів розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ під час мобілізації здійснюється шляхом вручення (надсилання)повістки(додаток 1) (п.28).

У повістці зазначаються: прізвище, власне ім`я та по батькові (за наявності) і дата народження громадянина, якому адресована повістка; найменування районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділів чи відповідного підрозділу розвідувальних органів, Центрального управління або регіонального органу СБУ, що видав повістку; мета виклику до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділів чи відповідних підрозділів розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ; місце, день і час явки за викликом; найменування посади, власне ім`я та прізвище, підпис посадової особи, яка видала повістку, та дата її підписання - для повісток, оформлених на бланку. Такі повістки скріплюються гербовою печаткою; прізвище та власне ім`я керівника районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу, дата накладення кваліфікованого електронного підпису - для повісток, сформованих за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів; реєстраційний номер повістки; роз`яснення про наслідки неявки і про обов`язок повідомити про причини неявки. (п.29)

Повістка може формуватися за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів або оформлюватися на бланку, який заповнюється представником районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки.

У разі формування повістки за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів керівник районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу накладає на повістку кваліфікований електронний підпис у день її формування.

У разі оформлення повістки на бланку керівник районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу засвідчує її особистим підписом та скріплює гербовою печаткою.

Реєстраційний номер повістки фіксується в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів. (п.30).

Кожна повістка, сформована за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, містить унікальний електронний ідентифікатор у вигляді QR-коду (далі - QR-код).

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 22 ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» громадяни зобов`язані з`являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк та місце, зазначені в повістці (військовозобов`язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, військовозобов`язані, резервісти розвідувальних органів України - за викликом відповідного підрозділу розвідувальних органів України), для взяття на військовий облік військовозобов`язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період, направлення для проходження медичного огляду.

У відповідності до п. 3 ст. 22 ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» у разі отримання повістки про виклик до територіального центру комплектування та соціальної підтримки громадянин зобов`язаний з`явитися у зазначені у ній місце та строк.

У разі неприбуття громадянин зобов`язаний у найкоротший строк, але не пізніше трьох діб від визначених у повістці дати і часу прибуття до територіального центру комплектування та соціальної підтримки, повідомити про причини неявки шляхом безпосереднього звернення до зазначеного у повістці територіального центру комплектування та соціальної підтримки або в будь-який інший спосіб з подальшим його прибуттям у строк, що не перевищує сім календарних днів.

Відповідно д п. 21 Порядку Проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 560 від 16.05.2024, за викликом районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (Центрального управління або регіонального органу СБУ, відповідного підрозділу розвідувальних органів) резервісти та військовозобов`язані зобов`язані з`являтися у строк та місце, зазначені в повістці, для взяття на військовий облік, уточнення своїх персональних даних, даних військово-облікового документа з військово-обліковими даними Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних, резервістів (територіального центру комплектування та соціальної підтримки), проходження медичного огляду для визначення придатності до військової служби.

Окрім того, повістка про виклик резервіста або військовозобов`язаного до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу чи відповідного підрозділу розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ надсилається адресату протягом 48годин після підпису повістки відповідним керівником. При цьому день явки за викликом резервіста або військовозобов`язаного з населеного пункту, що є адміністративним центром області, визначається протягом семи діб, а з інших населених пунктів - протягом десяти діб від дня надсилання повістки засобами поштового зв`язку рекомендованим поштовим відправленням з описом вкладення та повідомленням про вручення.

Частиною 2 ст. 58 Конституції України передбачено, що ніхто не може відповідати за діяння, які на час їх вчинення не визнавалися законом як правопорушення. У силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи.

Згідно зі ст. 62 Конституції України, ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь. Обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події та складу адміністративного правопорушення, в тому числі, встановлення вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними та допустимими доказами.

На обов`язок доведення саме відповідачем як суб`єктом владних повноважень правомірності винесення рішення про притягнення особи до адміністративної відповідальності, правомірності та законності прийнятої постанови вказує Верховний Суд у постановах від 24.04.2019 року (справа №537/4012/16-а), від 08.11.2018 року (справа № 201/12431/16-а), від 23.10.2018 року (справа № 743/1128/17), від 15.11.2018 (справа № 524/7184/16-а).

Враховуючи, що відповідач належними та допустимими доказами не підтвердив дотримання процедури повідомлення позивача про необхідність з`явитись до ІНФОРМАЦІЯ_6 та відповідно винесення спірної постанови, не довів наявність події та складу вказаного правопорушення в діях (або бездіяльності) позивача, суд прийшов до висновку, що постанова № 864 у справі про адміністративне правопорушення підлягає скасуванню із закриттям провадження у справі про адміністративне правопорушення у зв`язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

Дослідивши надані сторонами докази, суд доходить висновку, що позов є обґрунтованим та підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст. ст.241-246 КАС України, суд

вирішив

Позов задовольнити.

Скасувати постанову № 864 від 18.11.2025 у справі про адміністративне правопорушення, винесену начальником ІНФОРМАЦІЯ_2 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.210-1 КУпАП та закрити провадження у справі.

Стягнути з ІНФОРМАЦІЯ_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 (РНОКПП - НОМЕР_2 ) витрати зі сплати судового збору в розмірі 532 грн. 48 коп.

Інформація про учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 , НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_2 .

Відповідач: ІНФОРМАЦІЯ_5 , код ЄДРПОУ НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 .

Рішення набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги на рішення суду, з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга може бути подана до П`ятого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення. Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено.

Суддя Г. С. Костюченко

Повний текст рішення складено 25.03.2026.