Рішення від 22 березня 2026 р. у справі №545/501/26 — Полтавський районний суд Полтавської області

Суд: Полтавський районний суд Полтавської області

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Цивільне

Категорія: позики, кредиту, банківського вкладу, з них

Дата: 22 березня 2026 р.

Справа: №545/501/26

Суддя: Путря О. Г.

Справа № 545/501/26

Провадження № 2/545/1078/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23.03.2026 року Полтавський районний суд Полтавської області в складі :

головуючого судді Путрі О.Г.,

при секретарі Білик М.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Полтава в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Деал Фінанс Груп» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

в с т а н о в и в :

Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про стягнення заборгованості за кредитним договором. В обґрунтування вказав, що 02.08.2025 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 ,був укладений кредитний договір №71993798, згідно якого йому було надано кредит зі сплатою процентів.

ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «Деал Фінанс Груп» уклали договір факторингу № 16/09/25 від 16.09.2025 р. за умовами якого останній набув право грошової вимоги до фізичних осіб боржників в тому числі за договором кредиту №71993798 від 02.08.2025 року до відповідача. В порушення умов договору взяті на себе зобов`язання відповідач належним чином не виконав, у зв?язку з чим, прохає стягнути з відповідача заборгованість за договором позики №71993798 в розмірі 15 250 грн. та судові витрати.

Згідно позовної заяви в новій редакції від 24.02.2026 року, остаточно позивач прохав стягнути з відповідача, заборгованість за договором кредиту №71993798 від 02.08.2025 року в розмірі 6500 грн., з яких: 5 000 грн. – сума заборгованості за основною сумою боргу, 750 грн. – заборгованість за відсотками, 750 грн. – заборгованість за комісією. Також прохав, стягнути судовий збір у розмірі 2662,40 грн., витрати на професійну правничу допомогу в сумі 4500 грн.

Ухвалою Полтавського районного суду Полтавської області від 25.02.2026 відкрито провадження по справі, призначено судове засідання.

Від представника позивача до суду надійшло клопотання, в якому прохав розгляд справи проводити без його участі, позов підтримав, прохав задовольнити.

Відповідач подав до суду заяву про розгляд справи без його участі, позовні вимоги визнав, вказав, що договір №71993798 укладав, кредитні кошти згідно договору в розмірі 5 000 грн. отримував. Прохав зменшити судові витрати на правничу допомогу адвоката.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у зв`язку з розглядом судом справи за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку що позов підлягає до часткового задоволення з наступних підстав.

Судом встановлено, що 02.08.2025 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 було укладено Договір про надання коштів у кредит № 71993798 (а.с. зворот а.с.13-20). Кредитний договір укладено в електронній формі в особистому кабінеті позичальника та підписано із застосуванням одноразового ідентифікатора (15800).

Згідно з пунктом 2.1 Договору позики, за цим договором позикодавець зобов`язується передати позичальнику у власність грошові кошти, на погоджений умовами договору строк, шляхом їх перерахування на банківський картковий рахунок позичальника, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів у день закінчення строку позики, або достроково, та сплатити позикодавцю плату (проценти) від суми кредиту та комісію за надання кредиту.

Відповідно до п.2.2.1, 2.2.3 договору, сума позики 5 000 грн, строк позики 30 днів,базова процентна ставка/день 0,500% (фіксована). Процентна ставка за понадстрокове користування позикою за день становить 4%.

Відповідно до п.2.2.4, комісія за надання кредиту становить 15 % від суми наданого кредиту, що у грошовому виразі складає 750 грн.

ТОВ «1 Безпечне агенство необхідних кредитів» свої зобов`язання за Договором №71993798 від 02.08.2025 року виконало в повному обсязі, а саме перерахувало відповідачу кредитні кошти в розмірі 5000 грн. на банківський рахунок НОМЕР_1 , що підтверджується копією платіжної інстуркції ТОВ «Європейська Платіжна Система».(24).

16.09.2025 між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «Деал Фінанс Груп» укладено договір факторингу №16/09/25, відповідно до умов яких ТОВ «1 Безпечне агенство необхідних кредитів» передає (відступає) за плату належні йому права вимоги, а Товариства з обмеженою відповідальністю «Деал Фінанс Груп» приймає належні ТОВ «1 Безпечне агенство необхідних кредитів» права грошової вимоги до боржників за кредитними договорами вказаними у реєстрі боржників (а.с.25-28).

Відповідно до реєстру боржників № 23/12/25-02 від 23.12.2025 року до Договору факторингу № 16/09/25 від 16.09.2025 року, Товариство з обмеженою відповідальністю «Деал Фінанс Груп» набуло права грошової вимоги до відповідача за договором про надання коштів у кредит №71993798 від 02.08.2025 року в сумі 15 250 грн, з яких: 5000 грн – сума заборгованості за основною сумою боргу, 750 грн. – сума заборгованості за відсотками, сума заборгованості за пенею – 8750 грн., сума заборгованості за комісією - 750 грн. (зворот а.с.32- а.с. 33).

Згідно розрахунку заборгованості, наданого позивачем, станом на 24.12.2025 року заборгованість за кредитним договором № 71993798 від 02.08.2025 року у відповідача, становить 15 250 грн, з яких: 5000 грн – сума заборгованості за основною сумою боргу, 750 грн. – сума заборгованості за відсотками, сума заборгованості за пенею – 8750 грн., сума заборгованості за комісією - 750 грн. (зворот а.с.11- а.с.12).

Вимога щодо стягнення з відповідача заборгованості за пенею в розмірі 8750 грн. позивачем не ставиться. Відсотки нараховані в межах строк дії договору.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно із ч. 1 ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч.1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 536 ЦК України, за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором.

Згідно ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно з приписами абзацу 2 частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.

Відповідно до ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа. Склад та порядок розміщення обов`язкових реквізитів електронних документів визначається законодавством.

Згідно зі ст. 8 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» юридична сила електронного документа не може бути заперечена виключно через те, що він має електронну форму. Допустимість електронного документа як доказу не може заперечуватися виключно на підставі того, що він має електронну форму.

Механізм укладення електронного договору, який має використовуватися позивачем у взаємовідносинах із позичальниками, зокрема вимоги до його підписання сторонами, врегульовано Законом України «Про електронну комерцію» та Законом України «Про електронний цифровий підпис».

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронна комерція - відносини, спрямовані на отримання прибутку, що виникають під час вчинення правочинів щодо набуття, зміни або припинення цивільних прав та обов`язків, здійснені дистанційно з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем, внаслідок чого в учасників таких відносин виникають права та обов`язки майнового характеру; електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Згідно із ч. 3 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.

Відповідно до ч. 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом:надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону;заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону;вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» встановлено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину;електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом;аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Частиною 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору; одноразовий ідентифікатор - алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію.

Із системного аналізу положень вище вказаного законодавства вбачається, що з урахуванням особливостей договору щодо виконання якого виник спір між сторонами, його укладання в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему позивача можливе за допомогою електронного цифрового підпису відповідача лише за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами цього правочину.

В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Таким чином, договір, укладений у відповідності до ч.12 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» є електронним договором, та вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного в письмовій формі.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 16.12.2020 у справі №561/77/19.

Щодо стягнення заборгованості за комісією.

Відповідно до п. 4 ч. 1ст. 1 ЗУ «Про споживче кредитування», загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.

Згідно ч. 2 ст. 8 ЗУ «Про споживче кредитування»до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Тобто,Закон України «Про споживче кредитування»передбачає право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за надання та обслуговування кредиту.

Комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинностіЗаконом України "Про споживче кредитування"щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин першої та другої статті11, частини п`ятої статті12 Закону України "Про споживче кредитування".

Такий правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19.

Вказані висновки узгоджуються з правовою позицією, викладеною у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 06 листопада 2023 року у справі № 204/224/21 (провадження №61-4202сво22).

Таким чином, виходячи з аналізу вимог п.4 ч.1 ст.1,ч.2 ст.8, ч.1 ст.1, ст.47 Закону України "Про банки і банківську діяльність", роз`яснень Великої Палати Верховного Суду щодо застосуванняст.11 Закону України "Про споживче кредитування", які викладені у постанові від 13 липня 2022 року у справі №496/3134/19 така форма витрат, як комісія за надання кредиту існує на законодавчому рівні, визначається кожним банком (фінансовою установою) індивідуально та затверджується внутрішніми актами.

Отже, спеціальним законодавством України прямо визначені легальні можливості позивача як включати до тексту кредитних договорів із споживачами умови щодо нарахування комісії, так і в подальшому нараховувати її, а також витребувати суму несплаченої вищевказаної комісії від відповідача (в т.ч. і в судовому порядку).

Так, за умовами договору про надання коштів у кредит №71993798 від 02.08.2025 року, а саме п.2.2.4 передбачено одноразову комісію за надання кредиту в розмірі 750 грн.

Отже, включення до тексту кредитного договору умови про необхідність сплати відповідачем комісії за надання кредиту у розмірі 750 грн., а також подальше витребування нарахованої комісії позивачем з відповідача, відповідає вимогам діючого законодавства.

Враховуючи викладене, підлягають задоволенню позовна вимога у частині стягнення з відповідача на користь позивача комісії за отримання кредитних коштів, оскільки остання передбачена п.2.2.4. договору про надання коштів у кредиту розмірі 750 грн.

Ваховуючи викладене, суд приходить до висновку, що відповідач порушив умови договорів, добровільно заборгованість не сплатив, тому позовні вимоги слід задовольнити та стягнути з відповідача на користь ТОВ «Деал Фінанс Груп» заборгованість за договором надання коштів у кредит №71993798 від 02.08.2025 року в розмірі 6500 грн., з яких 5 000 грн. заборгованість по кредиту, 750 грн. - заборгованість по несплаченим відсоткам за користування кредитом, 750 грн. – заборгованість по комісії.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд виходить з наступного.

Щодо розподілу судових витрат, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Судом встановлено, що між ТОВ «Деал Фінанс Груп» та адвокатом Ткаченко Ю.О. укладено договір про надання правничої допомоги № 22-08/25-ДІЛ від 22.08.2025 року, відповідно до умов якого, адвокат Ткаченко Ю.О. взяла на себе зобов`язання на надання юридичної допомоги по справа про стягнення заборгованості за кредитними договорами, в тому числі і за кредитним договором №71993798 від 02.08.2025 року. (зворот а.с.34- а.с.37).

Згідно витягу з Акту №6-ДІЛ приймання-передачі наданої правничої допомоги за договором про надання правничої допомоги №22-08/25/ДІЛ від 22.08.2025 року, адвокатом Ткаченко Ю.О. надано позивачу правових та юридичних послуг стосовно підготовки документів по стягненню заборгованості за кредитним договором з ОСОБА_1 на загальну суму 4500 грн. (зворот а.с.37).

Згідно ч. 1ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно п. 1 ч. 3ст. 133 ЦПК України, до витрат , пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч.8 ст.141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Відповідно до частин першої шостої статті 137 ЦК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

- розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

- розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до частини третьої статті 141ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Розподіляючи витрати, понесені позивачем на професійну правничу допомогу, приходить до висновку про те, що наявні у матеріалах справи докази не є безумовною підставою для відшкодування судом витрат на професійну правничу допомогу у вказаному розмірі з відповідача, адже цей розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у додатковій постанові від 14.11.2018 у справі №753/15687/15.

Для вирішення питання про розподіл судових витрат суд має враховувати: складність справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; пов`язаність цих витрат із розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність предмета спору; ціну позову, значення справи для сторін; вплив результату її вирішення на репутацію сторін, публічний інтерес справи; поведінку сторони під час розгляду справи (зловживання стороною чи її представником процесуальними правами тощо); дії сторони щодо досудового врегулювання справи та врегулювання спору мирним шляхом. Наведене відповідає позиції Верховного Суду, сформованій у справі №925/1545/20 від 18.02.2022.

При цьому відшкодування витрат на правничу допомогу не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються, і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу, що узгоджується із позицією Верховного Суду у справі №127/9918/14-ц.

У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Із огляду на викладені норми права, ураховуючи критерій складності справи, принципи співмірності та розумності судових витрат, клопотання відповідача про зменшення судових витрат, суд дійшов висновку про достатність правових підстав для стягнення з відповідача на користь позивача витрат на правничу допомогу у розмірі 2 000 грн., що відповідатиме принципу пропорційності, критерію реальності наданих адвокатських послуг, розумності їхнього розміру, конкретним обставинам справи, з урахуванням її складності, необхідних процесуальних дій сторони.

Щодо стягнення з відповідача судового збору в розмірі 2662,40 грн.

Приписами ч. 1 ст. 142 ЦПК України передбачено, що зокрема у разі визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

Відповідач до початку розгляду справи по суті позов визнав, а позивачем відповідно до платіжної інструкції № 579938841.1 від 05.02.2026 року при подачі позову було сплачено судовий збір у розмірі 2662,40 грн., тому суд вважає за можливе повернути позивачу 50 відсотків сплаченого судового збору у розмірі 1331,2 грн. з державного бюджету.

Оскільки позивачу буде компенсовано 50 відсотків сплаченого ним судового збору за рахунок держави, тому відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідача слід стягнути на його користь понесені ним судові витрати у виді судового збору в розмірі 1331,2 грн.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 12,13,81,141,259,263-265,352 ЦПК України , суд, -

в и р і ш и в :

Позов задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Деал Фінанс Груп» ( код ЄДРПОУ 44280974, місцезнаходження юридичної особи: 08205,м.Ірпінь, вул.Садока, буд.31/33, оф.40/3, реквізити IBAN № НОМЕР_3 в АТ «ОТП Банк») суму заборгованості за Договором кредиту №71993798 від 02.08.2025 року в розмірі 6500 грн. (шість тисяч п`ятсот гривень).

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Деал Фінанс Груп» судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 1331,2 (одна тисяча триста тридцять одна) гривня 20 коп. та 2 000 грн. (дві тисячі гривень) витрат на оплату правової допомоги.

Повернути з державного бюджету Товариству з обмеженою відповідальністю «Деал Фінанс Груп» ( код ЄДРПОУ 44280974) судовий збір в розмірі 1331,2 (одна тисяча триста тридцять одна) гривня 20 коп., сплачений відповідно до платіжної інструкції № 579938841.1 від 05.02.2026 року.

Рішення може бути оскаржене до Полтавського апеляційного суду через Полтавський районний суд Полтавської області протягом тридцяти днів з моменту проголошення, а учасниками, що не були присутні при його проголошенні у той же строк з моменту отримання копії рішення.

Суддя О.Г.Путря

Оригінал: reyestr.court.gov.ua