Постанова від 23 березня 2026 р. у справі №378/320/26 — Ставищенський районний суд Київської області

Єдиний унікальний номер: 378/320/26

Провадження № 3/378/146/26

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.03.2026 року селище Ставище

Суддя Ставищенського районного суду Київської області Гуртовенко Р. В., розглянувши матеріали, які надійшли від батальйону №2 полку патрульної поліції в місті Біла Церква та Білоцерківському районі УПП у Київській області ДПП, про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянки України, жительки АДРЕСА_1 , не працюючої, раніше до адміністративної відповідальності за ст. ст. 173-2 ч. 1, 173-2 ч. 2 КУпАП не притягувалася, за ст. 173-2 ч. 1, 2 КУпАП,

ВСТАНОВИВ:

За протоколом про адміністративне правопорушення серії ВАД № 331126 від 14.03.2026р., ОСОБА_1 14.03.2026р., о 22 год. 00 хв., знаходячись в АДРЕСА_1 , вчинила відносно свого співмешканця ОСОБА_2 домашнє насильство психологічного та фізичного характеру, а саме, виражалася на його адресу нецензурною лексикою, що могло завдати шкоди психічному та фізичному здоров`ю останнього, чим вчинила адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.

За протоколом про адміністративне правопорушення серії ВАД 331127 від 14.03.2026р., ОСОБА_1 14.03.2026р., о 22 год. 01 хв., знаходячись в АДРЕСА_1 , вчинила відносно свого співмешканця ОСОБА_2 домашнє насильство, у присутності малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , чим вчинила домашнє насильство, передбачене ч. 2 ст. 173-2 КУпАП.

Постановою від 24 березня 2026 року відповідно до ст. 36 КУпАП об`єднано в одне провадження справи: ЄУН 378/320/26, провадження № 3/378/146/26 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст. 173-2 ч. 1 КУпАП та ЄУН 378/322/26, провадження № 3/378/147/26 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст. 173-2 ч. 2 КУпАП та присвоєно адміністративній справі єдиний унікальний номер ЄУН 378/320/26, провадження № 3/378/146/26.

В судовому засіданні ОСОБА_1 свою вину не визнала, суду пояснила, що з ОСОБА_2 вони проживають в цивільному шлюбі, мають спільного семимісячного сина, також вона від попереднього шлюбу має двох інших малолітніх дітей (трирічного та п`ятирічного віку). 14.03.2026р. чоловік відпустив її до друзів відпочити, залишившись з дітьми. Вона вжила незначну кількість спиртного з друзями, які їй повідомили про подружню зраду її чоловіка. Коли ввечері вона повернулась, вчинила сварку з чоловіком, звинувачуючи його в подружній зраді, дала йому ляпас, схопивши стілець, лише замахувалась на нього, щоб налякати. Чоловік став погрожувати забрати з собою їх сина до своїх батьків та викликав поліцію. Поліцейські, які приїхали за викликом, не розібравшись в причині конфлікту, склали протокол як відносно неї, так і відносно чоловіка.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення ОСОБА_1 , вважаю за наступне.

За ч. 2 ст. 7 КУпАП, провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Згідно із положеннями ст. 245 КУпАП, основним завданням провадження у справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

Відповідно до вимог ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Частиною 1 ст. 173-2 КУпАП передбачено відповідальність вчинення домашнього насильства, насильства за ознакою статі, тобто умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого могла бути чи була завдана шкода фізичному або психічному здоров`ю потерпілого, а так само невиконання термінового заборонного припису особою, стосовно якої він винесений, або неповідомлення уповноваженим підрозділам органів Національної поліції України про місце свого тимчасового перебування в разі його винесення.

Об`єктом вказаного правопорушення є суспільні відносини у сфері захисту прав громадян.

Об`єктивна сторона правопорушення, передбаченого зазначеною статтею, полягає в умисному вчиненні будь-яких з зазначених в диспозиції дій, та передбачає існування обов`язкової ознаки - можливість настання чи настання фізичної або психологічної шкоди, яка була чи могла бути завдана потерпілому.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» домашнє насильство - діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім`ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім`єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.

Для встановлення події правопорушення, зазначеного у ч. 1 ст. 173-2 КУпАП необхідно з`ясувати чи дійсно особа, яка притягується до адміністративної відповідальності, вчинила домашнє насильство.

З аналізу вищевказаних норм вбачається, що домашнє насильство, яке охоплюється диспозицією ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, має місце тоді, коли будь-які діяння фізичного, психологічного чи економічного характеру тягнуть за собою можливість настання чи настання шкоди фізичному або психічному здоров`ю потерпілого.

Частиною 2 ст. 173-2 КУпАП встановлено відповідальність за діяння, передбачене частиною першою цієї статті, вчинене стосовно малолітньої чи неповнолітньої особи.

Таким чином, під домашнє насильство, зокрема психологічного характеру, яке утворює склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, підпадають лише такі діяння, якими цілеспрямовано та навмисно спричиняється емоційна невпевненість, страх або іншим чином завдається шкода психічному здоров`ю іншого члена сім`ї.

За протоколом про адміністративне правопорушення серії ВАД № 331126 від 14.03.2026р. ОСОБА_1 , 14.03.2026р., о 22 год. 00 хв., знаходячись в АДРЕСА_1 , вчинила відносно свого співмешканця ОСОБА_2 домашнє насильство психологічного та фізичного характеру, а саме, виражалася на його адресу нецензурною лексикою.

Відносно ОСОБА_1 складено також протокол серії ВАД 331127 від 14.03.2026р. за ч. 2 ст. 173-2 КупАП, відповідно до якого ОСОБА_1 14.03.2026р., о 22 год. 01 хв., знаходячись в АДРЕСА_1 вчинила відносно свого співмешканця ОСОБА_2 домашнє насильство, у присутності малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Вказані пояснення ОСОБА_1 підтверджуються переглянутим в судовому засіданні відеозаписом з нагрудних камер поліцейських.

Слід зазначити, що Законом України «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та інших законів України у зв`язку з ратифікацією Конвенції Ради Європи про запобігання насильству стосовно жінок i домашньому насильству та боротьбу з цими явищами» № 3733-IX від 22.05.2024 було внесено зміни до ст. 269 КУпАП («Потерпілий»), відповідно до якої якщо адміністративне правопорушення, передбачене статтею 173-2 або 173-6 цього Кодексу, було вчинено у присутності малолітньої чи неповнолітньої особи, така особа також визнається потерпілим, незалежно від того, чи було їй заподіяно шкоду таким правопорушенням, і на неї поширюються права потерпілого, крім права на відшкодування майнової шкоди.

Тобто, якщо правопорушення вчинено не відносно неповнолітньої дитини, а тільки у її присутності, то вказана дитина визнається потерпілою і у працівників поліції не має необхідності складати окремий протокол, так як жодних дій по відношенню до дитини вчинено не було.

Як слідує з матеріалів справи, жодних неправомірних дій ОСОБА_1 відносно малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , вчинено не було.

Інших доказів (пояснень інших осіб, тощо) разом з протоколами про адміністративне правопорушення за ч. 2 ст. 173-2 та ч. 1 ст. 173-2 КУпАП відносно ОСОБА_1 суду надано не було, відсутня заява ОСОБА_2 про притягнення його співмешканки до відповідальності.

Сам конфлікт, розпочатий з ініціативи ОСОБА_1 , не свідчить про вчинення насильства та про те, що під час конфлікту остання діяла з умислом завдати шкоди психічному чи фізичному здоров`ю потерпілого.

Виходячи з положень ст. 8 Конституції України дотримання принципу верховенства права є однією з підвалин демократичного суспільства. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах,одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь (ст. 62 Конституції України).

Зокрема, згідно зі ст. 62 Конституції України, ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину.

Відповідно до п. 43 рішення Європейського суду з прав людини від 14.02.2008 року у справі «Кобець проти України» (з відсиланням на первісне визначення цього принципу у справі «Авшар проти Туреччини» (Avsar v. Turkey), п. 282) доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість особи доведено поза розумним сумнівом.

Відповідно до п. 39 постанови Верховного Суду від 08.07.2020 у справі №463/1352/16-а у силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведена подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи.

У рішенні ЄСПЛ від 21.07.2011 у справі «Коробов проти України» ЄСПЛ вказав, що при оцінці доказів Суд, як правило, застосовує критерії доведення «поза розумним сумнівом».

Враховуючи викладене вище, вважаю, що наявність складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 та ч. 2 ст. 173-2 КУпАП, в діях ОСОБА_1 не встановлена «поза розумних сумнівом», а наявність побутового конфлікту між нею та співмешканцем не є складом адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП та відповідно складом адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 173-2 КУпАП.

Відповідно до п. 43 рішення Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ) від 14.02.2008 у справі «Кобець проти України» (з відсиланням на первісне визначення цього принципу у справі «Авшар проти Туреччини» (Avsar v. Turkey, п. 282) доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість особи доведено поза розумним сумнівом.

Відповідно до п. 1 ст. 247 КУпАП провадження по справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за таких обставин, зокрема: відсутність події і складу адміністративного правопорушення.

З урахуванням викладеного, вважаю, що провадження по справі про адміністративні правопорушення, передбачені ч. ч. 1, 2 ст. 173-2 КУпАП, відносно ОСОБА_1 слід закрити в зв`язку з відсутністю складу вказаних адміністративних правопорушень.

Керуючись ст. 62 Конституції України, п. 1 ст. 247 ст. ст. 283-285, 287 КУпАП, суддя

ПОСТАНОВИВ:

Провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, ч. 2 ст. 173-2 КУпАП, закрити на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП у зв`язку із відсутністю складу даних адміністративних правопорушень.

На постанову може бути подана апеляційна скарга до Київського апеляційного суду через Ставищенський районний суд Київської області протягом десяти днів з дня винесення постанови.

Суддя Р. В. Гуртовенко