Постанова від 23 березня 2026 р. у справі №593/1851/25 — Тернопільський апеляційний суд

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 593/1851/25Головуючий у 1-й інстанції Музика Я.М.

Провадження № 33/817/111/26 Доповідач - Сарновський В.Я.

Категорія - ч.1 ст.130 КУпАП

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 березня 2026 р. суддя Тернопільського апеляційного суду Сарновський В.Я. розглянувши матеріали справи про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_1 — адвоката Шкільняка Б.М. на постанову Бережанського районного суду Тернопільської області від 05 лютого 2026 року,-

В С Т А Н О В И В:

Вказаною постановою визнано винним ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 17 000 (сімнадцять тисяч) гривень 00 копійок з позбавленням його права керування транспортними засобами на строк 1 (один) рік. Стягнуто із ОСОБА_1 в користь держави судовий збір в розмірі 665 (шістсот шістдесят п`ять) гривень 60 копійок.

Згідно постанови ОСОБА_1 20.12.2025 року о 21 год. 19 хв., керував транспортним засобом марки «VOLKSWAGEN» д.н.з. НОМЕР_1 по вул. Тернопільська в м.Бережани Тернопільської області, в стані алкогольного сп`яніння. Перевірка на стан алкогольного сп`яніння проводилась на місці зупинки транспортного засобу, за допомогою приладу «Драгер», результат огляду становив 0,49 проміле алкоголю, із яким водій був не згідний. Від проходження огляду у медичному закладі, з метою підтвердження стану алкогольного сп`яніння водій відмовився. Такі дії водія ОСОБА_1 кваліфіковано за ч.1 ст.130 КУпАП.

В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_1 — адвокат Шкільняк Б.М. просить постанову Бережанського районного суду Тернопільської області від 05 лютого 2026 року скасувати, а провадження у справі закрити. Свої вимоги мотивує тим, що:

до матеріалів справи не долучено сертифікат відповідності, декларацію про відповідність та свідоцтво про повірку робочого засобу вимірювальної техніки, щодо технічного приладу за допомогою якого проводився огляд ОСОБА_1 ;

працівниками поліції, до протоколу про адміністративне правопорушення, не долучено акт огляду ОСОБА_1 на стан сп`яніння;

підпис ОСОБА_1 відсутній у роздруківці тестування на алкоголь, що свідчить про його незгоду з результатом проведеного працівниками поліції огляду на стан сп`яніння;

ОСОБА_1 не погодився з результатом огляду на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу за допомогою технічного приладу, та не проходив огляд в найближчому медичному закладі, тому його дії не свідчать про порушення ним п. 2.9 (а) ПДР України.

Заслухавши доводи захисника Шкільняка Б.М., який просив проводити розгляд у відсутності ОСОБА_1 і задовольнити апеляційну скаргу з викладених у ній підстав, проаналізувавши наведені в апеляційній скарзі доводи та дослідивши матеріали справи, апеляційний суд прийшов до наступних висновків.

Відповідно до вимог статей 252, 280 КУпАП при розгляді справи про адміністративне правопорушення, суд має повно, всебічно та об`єктивно дослідити всі обставини справи в їх сукупності та з`ясувати, чи було скоєно адміністративне правопорушення, чи винна особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Перевіркою матеріалів справи в ході апеляційного розгляду встановлено, що суд першої інстанції в цьому випадку не дотримався вказаних вимог закону і залишив поза увагою, не встановивши обставин, які мають значення для правильного розгляду справи і вирішення питання винуватості ОСОБА_1 в порушенні правил дорожнього руху і кваліфікації його дій за ч.1 ст.130 КУпАП.

Так, відповідно до диспозиції вказаної статті нею передбачено відповідальність за:

1) керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції,

2) передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів,

3) відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

В оскарженій постанові суд першої інстанції вказав, що в діях ОСОБА_1 наявний склад правопорушення, передбачений ч.1 ст.130 КУпАП, за ознаками керування транспортними засобами особами в стані алкогольного сп`яніння.

Однак, викладені у постанові обставини, які суд першої інстанції визнав доведеними, та наявні у цій справі докази не підтверджують таку кваліфікацію дій ОСОБА_1 .

Згідно ч.2 ст.266 КУпАП (із змінами, внесеними згідно із Законом № 1231-IX від 16.02.2021 року) огляд водія (судноводія) на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 проходив огляд на стан сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу із застосуванням приладу газоаналізатор “ALCOTEST 6820” номер ARLJ 0581, однак не погодився з результатами цього огляду та заперечував наявність у нього стану сп`яніння.

Даний факт незгоди ОСОБА_1 з результатом огляду підтверджується матеріалами справи, а саме: протоколом про адміністративне правопорушення від 20 грудня 2025 року серії ЕПР1 №546404; рапортом поліцейського Шалайди Н.З. від 23 грудня 2025 року; даними, що зафіксовані на диску з відео фіксацією вчиненого правопорушення.

За змістом ч.3 ст.266 КУпАП у разі незгоди особи, яка керувала транспортним засобом, з результатами огляду на стан сп`яніння проведеного поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів огляд проводиться в закладах охорони здоров`я.

За змістом абзацу другого п.5 та п.6 Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 грудня 2008 р. № 1103 (далі за текстом — Порядок огляду), підставою для притягнення водія, згідно із законом, до відповідальності є підтвердження стану сп`яніння в результаті огляду та згода водія транспортного засобу з результатами такого огляду. Водій транспортного засобу, що висловив незгоду з його результатами, направляється поліцейським для проведення огляду до відповідного закладу охорони здоров`я.

Суд першої інстанції правильно встановив, що ОСОБА_1 з результатом проведеного поліцейським огляду не погодився і проїхати в найближчий медичний заклад відмовився, однак дійшов помилкового висновку про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП за порушення ним вимог п.2.9“а” ПДР України, згідно якого водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

В даному випадку результати огляду працівниками поліції на стан сп`яніння на місці зупинки, за обставин незгоди водія ОСОБА_1 з результатами такого огляду, огляду були лише підставою для направлення водія в заклад охорони здоров`я відповідно до вимог ч.3 ст.266 КУпАП та п.п. 5, 6 Порядку, а не доказом наявності стану сп`яніння.

У цій справі відсутні належні і допустимі докази обставин, які вказані у протоколі як суть адміністративного правопорушення, а саме відсутні докази перебування ОСОБА_1 у стані алкогольного сп`яніння.

Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 КУпАП.

Всі викладені в протоколі про адміністративне правопорушення обставини повинні бути належним чином перевірені та доводитися сукупністю належних і допустимих доказів.

При цьому, суд не вправі самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення. Адже діючи таким чином, суд неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Так, у рішенні ЄСПЛ у справі « Гайдашевський проти України» зазначено, що не може і не повинен суд здійснювати функції сторони обвинувачення.

Таким чином інкриміноване ОСОБА_1 згідно протоколу про адміністративне правопорушення, порушення вимог п. 2.9 “а” Правил дорожнього руху та відповідна кваліфікація його дій за ч.1 ст.130 КУпАП за ознакою керування автомобілем в стані алкогольного сп`яніння, не підтверджено наявними у справі доказами, оскільки відповідно до вимог ст.266 КУпАП та відповідних підзаконних актів належним доказом таких обставин у разі незгоди водія з результатами огляду, проведеного поліцейським, є лише акт медичного огляду складений у закладі охорони здоров`я та висновок лікаря, виданий за результатами такого огляду, які в матеріалах цієї справи відсутні.

Як вбачається із протоколу про адміністративне правопорушення, ОСОБА_1 не інкримінується порушення п. 2.5 Правил дорожнього руху та вчинення правопорушення за ч.1 ст.130 КУпАП за ознакою відмови особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп`яніння.

Виходячи із практики ЄСПЛ, а також враховуючи вимоги ст.ст.7, 254, 279 КУпАП суд повинен розглядати справу не інакше, як на підставі та в межах суті обвинувачення, що викладена в протоколі про адміністративне правопорушення.

Вказаним обставинам при винесенні рішення судом першої інстанції не було дано належної оцінки, у зв`язку із чим було постановлено незаконне судове рішення.

Відповідно до вимог ст.7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Враховуючи усе вище викладене та аналізуючи докази в їх сукупності, вважаю, що в матеріалах справи відсутні і судом не здобуті належні докази вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП за порушення ним вимог п.2.9 “а” ПДР України, у зв`язку з чим рішення суду першої інстанції належить скасувати, а провадження у справі закрити.

На підставі викладеного, керуючись ст.294 КУпАП України, суддя,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_1 — адвоката Шкільняка Б.М. - задовольнити.

Постанову Бережанського районного суду Тернопільської області від 05 лютого 2026 року відносно ОСОБА_1 скасувати, а провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно нього за ч.1 ст.130 КУпАП закрити за відсутністю в його діях складу цього адміністративного правопорушення.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя