Постанова від 18 березня 2026 р. у справі №595/1364/25 — Тернопільський апеляційний суд

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 595/1364/25Головуючий у 1-й інстанції Тхорик І.І.

Провадження № 22-ц/817/284/26 Доповідач - Костів О.З.

Категорія -

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 березня 2026 року м. Тернопіль

Тернопільський апеляційний суд в складі:

головуючого - Костів О.З.

суддів - Гірський Б. О., Хома М. В.,

з участю секретаря - Панькевич Т.І.

апелянтки — ОСОБА_1 ,

представника апелянтки — Войнарського А.Й.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу №595/1364/25 за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Бучацького районного суду Тернопільської області від 04 грудня 2025 року (ухвалене суддею Тхорик І.І., повний текст якого складено 09 грудня 2025 року) в справі за заявою ОСОБА_2 , заінтересовані особи: Військова частина НОМЕР_1 , Міністерство оборони України, про встановлення факту, що має юридичне значення,

В С Т А Н О В И В:

У вересні 2025 року ОСОБА_1 (далі — заявниця, апелянтка) звернулася до суду із заявою про встановлення факту, а саме, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , виконуючи обов`язки із захисту Батьківщини по підвозу матеріально-технічних засобів до підрозділу стрілецької роти загинув ІНФОРМАЦІЯ_2 внаслідок збройної агресії з боку російської федерації.

Заява обґрунтована тим, що відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 23 грудня 2022 року чоловіка заявниці - ОСОБА_3 зараховано до списків особового складу військової частини НОМЕР_1 на посаду майстра відділення розбирально-складальних робіт і поточних агрегатів ремонтного взводу автомобільної техніки ремонтної роти автомобільного ремонтно-відновлювального батальйону. Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 25 січня 2023 року № 25, ОСОБА_3 , водія відділення управління взводу управління протитанкової артилерійської батареї протитанкового артилерійського дивізіону управління військової частини НОМЕР_2 призначено на посаду стрільця стрілецького відділення стрілецького взводу стрілецької роти стрілецького батальйону управління військової частини НОМЕР_1 . Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 03 квітня 2023 року, ОСОБА_3 призначено на посаду механіка відділення технічного обслуговування автомобільної техніки взводу матеріально-технічного забезпечення стрілецького батальйону управління військової частини НОМЕР_1 .

Відтак, 02 січня 2024 року, виконуючи свої службові обов`язки, військовослужбовець ОСОБА_3 виконував завдання по підвозу матеріально-технічних засобів до підрозділу стрілецької роти на відрізку шляху між населеними пунктами ОСОБА_4 та ОСОБА_5 в період з 17 год. по 18 год., не справився із керуванням, з`їхав на узбіччя, внаслідок чого автомобіль перекинувся. Дані обставини були встановлені в службовому розслідуванні за фактом смерті військовослужбовця, призваного по мобілізації солдата ОСОБА_3 від 04 квітня 2024 року №1307.

Згідно сповіщення про смерть (загибель) від 03 січня 2024 року №7/9, матеріалів службового розслідування від 04 квітня 2024 року та витягу з протоколу засідання штатної 16 Регіональної військово-лікарської комісії №3995 від 30 грудня 2024 року встановлено, що причиною загибелі військовослужбовця ОСОБА_3 був нещасний випадок, а не загибель, пов`язана із захистом Батьківщини, та пов`язана з проходженням військової служби, що унеможливлює отримати відповідні державні виплати рідним військовослужбовця.

На думку заявниці, такі висновки є необґрунтованими, оскільки солдат ОСОБА_3 виконував бойове завдання, а саме доставляв матеріально-технічні засоби до підрозділу стрілецької роти на відрізку шляху між населеними пунктами Мирне та Михайлівка в період з 17 год. по 18 год., що є зоною бойових дій, а отже він здійснював заходи, пов`язані з національною безпекою і обороною Батьківщини, захистом її територіальної цілісності, відсічі і стримування збройної агресії з боку збройних сил російської федерації на території Донецької області, оскільки підвіз матеріально-технічних засобів є частиною виконання бойового завдання (логістика) та прямо включені в забезпечення заходів з оборони держави відповідно до Закону України «Про оборону України».

У зв`язку з наведеним, заявниця просила суд встановити факт, що має юридичне значення, а саме, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , механік відділення технічного обслуговування автомобільної техніки взводу матеріально-технічного забезпечення стрілецького батальйону управління військової частини НОМЕР_1 , виконуючи обов`язки із захисту Батьківщини по підвозу матеріально-технічних засобів до підрозділу стрілецької роти на відрізку шляху між населеними пунктами ОСОБА_4 та ОСОБА_5 в період з 17 год. по 18 год., загинув ІНФОРМАЦІЯ_2 внаслідок збройної агресії з боку ворожої сторони російської федерації.

Рішенням Бучацького районного суду Тернопільської області від 04 грудня 2025 року заяву ОСОБА_1 залишено без задоволення.

Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Войнарський Андрій Йосифович, подав на нього апеляційну скаргу, посилаючись на його незаконність та необґрунтованість, порушення судом норм матеріального та процесуального права. Вказує, що судом неповно встановлено фактичні обставини справи та дано невірну оцінку доказам.

Апеляційна скарга мотивована тим, що суд ототожнив поняття «причина смерті» з поняттям «причинно-наслідковий зв`язок зі збройною агресією російської федерації», що, на думку заявниці, є помилковим.

Зазначає, що безпосередньою причиною смерті ОСОБА_3 стала дорожньо-транспортна пригода, однак дана обставина не виключає того, що військовослужбовець перебував у районі ведення бойових дій, виконував бойове (логістичне) завдання та загибель настала в умовах збройної агресії російської федерації, яка і зумовила перебування військової частини, маршрути руху, часові обмеження та підвищений ризик.

У зв`язку з наведеним просить рішення Бучацького районного суду Тернопільської області від 04 грудня 2025 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким заявлені вимоги задоволити в повному обсязі.

22 січня 2026 року на адресу Тернопільського апеляційного суду від Міністерство оборони України надійшов відзив на апеляційну скаргу.

Відзив мотивований тим, що наявними в судовій справі документами підтверджується, що смерть солдата ОСОБА_3 настала під час виконання службових обов`язків за мобілізацією в Збройних Силах України та не пов`язана із забезпеченням здійснення заходів з національної безпеки і оборони Батьківщини та територіальної цілісності, відсічі і стримування збройної агресії з боку збройних сил російської федерації.

У зв`язку з наведеним просить апеляційну скаргу залишити без задоволення.

02 лютого 2026 року на адресу Тернопільського апеляційного суду від Військової частини НОМЕР_1 надійшов відзив на апеляційну скаргу.

Відзив мотивований тим, що відповідно до акту службового розслідування та наказу командира військової частини НОМЕР_1 (з основної діяльності) від 04 квітня 2024 року №1307 смерть солдата ОСОБА_3 наступила від травматичного шоку, двобічного перелому ребер, внаслідок дорожньо-транспортної пригоди через порушення ним правил дорожнього руху. Отже причину смерті військовослужбовця слід вважати такою, що настала під час виконання службових обов`язків за мобілізацією в Збройних Силах України та не пов`язана із забезпеченням здійснення заходів з національної безпеки і оборони Батьківщини та територіальної цілісності, відсічі і стримування збройної агресії з боку збройних сил російської федерації на території Донецької області.

У зв`язку з наведеним просить апеляційну скаргу залишити без задоволення.

В судовому засіданні апелянтка ОСОБА_1 та її представник — адвокат Войнарський А.Й., свою апеляційну скаргу підтримали, зіславшись на мотиви, викладені у ній.

Інші учасники в судове засідання не з`явилися, хоча належним чином були повідомлені про дату, час та місце розгляду справи.

Заслухавши доповідача, пояснення сторін, перевіривши матеріали справи, доводи, зазначені в апеляційній скарзі, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає виходячи із наступного.

За загальним правилом статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес у один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.

Судом встановлено наступні обставини.

Згідно Витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 23 грудня 2022 року, військовослужбовця військової служби за призовом під час мобілізації ОСОБА_3 з 23 грудня 2022 року зараховано до списків особового складу частини з забезпечення, з 24 грудня 2022 року зараховано на котлове забезпечення і вважати з 22 грудня 2022 року таким, що справи та посаду прийняв і приступив до виконання службових обов`язків за посадою. Вступний інструктаж з питань охорони праці пройшов.

Згідно Витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) №25 від 25 січня 2023 року, солдата ОСОБА_3 , водія відділення управління взводу управління протитанкової артилерійської батареї протитанкового артилерійського дивізіону управління військової частини НОМЕР_1 , призначеного наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по особовому складу) від 24 січня 2023 року №14-РС, на посаду стрільця стрілецького відділення стрілецького взводу стрілецької роти стрілецького батальйону управління військової частини НОМЕР_1 , вирішено вважати таким, що з 25 січня 2023 року справи та посаду прийняв і приступив до виконання службових обов`язків за посадою. Вступний інструктаж з питань охорони праці пройшов.

За даними Витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 03 квітня 2023 року, солдата ОСОБА_3 , стрільця стрілецького відділення стрілецького взводу стрілецької роти стрілецького батальйону управління військової частини НОМЕР_1 , призначеного наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по особовому складу) від 03 квітня 2023 року № 55 на посаду механіка відділення технічного обслуговування автомобільного взводу матеріально-технічного забезпечення стрілецького батальйону управління військової частини НОМЕР_1 , вирішено вважати таким, що з 03 квітня 2023 року справи та посаду прийняв і приступив до виконання службових обов`язків за посадою. Вступний інструктаж з питань охорони пройшов.

Згідно службової характеристики за підписом командира відділу матеріально-технічного забезпечення НОМЕР_3 стрілецького батальйону військової частини ОСОБА_6 та командира НОМЕР_3 стрілецького батальйону військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_7 , за період проходження служби на займаній посаді солдат ОСОБА_3 зарекомендував себе виключно з позитивної сторони.

ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 в с.Михайлівка Краматорського району Донецької області, що стверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_4 , виданим Трибухівською сільською радою 12 січня 2024 року.

За даними сповіщення про смерть (загибель) № 7/9 від 03 січня 2024 року, сформованого начальником штабу - першим заступником командира військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_8 , адресоване начальнику ІНФОРМАЦІЯ_3 , такий просив сповістити громадянку ОСОБА_1 , яка проживає за адресою: АДРЕСА_1 про те, що її чоловік, солдат ОСОБА_3 , 1967 р.н., механік відділення технічного обслуговування автомобільної техніки взводу матеріально-технічного забезпечення стрілецького батальйону військової частини НОМЕР_1 , призваний на військову службу по мобілізації 27 лютого 2022 року ІНФОРМАЦІЯ_4 , загинув ІНФОРМАЦІЯ_2 внаслідок дорожньо-транспортної пригоди під час підвозу матеріально-технічних засобів поблизу населеного пункту Михайлівка Краматорського району Донецької області. Решта обставин з`ясовуються. Загибель не пов`язана із захистом Батьківщини, але пов`язана з проходженням військової служби.

Як убачається із сповіщення сім`ї №37, сформованого т.в.о. начальника ІНФОРМАЦІЯ_5 ОСОБА_9 03 січня 2024 року, адресованого ОСОБА_1 , їй повідомлено, що її чоловік, ОСОБА_3 , 1967 р.н., загинув ІНФОРМАЦІЯ_2 внаслідок дорожньо-транспортної пригоди під час підвозу матеріально-технічних засобів поблизу населеного пункту Михайлівка Краматорського району Донецької області. Решта обставин з`ясовується. Загибель не пов`язана із захистом Батьківщини, але пов`язана з проходженням військової служби.

Згідно рапорту т.в.о. командира НОМЕР_3 стрілецького батальйону управління військової частини НОМЕР_1 , адресованого командиру військової частини, такий доповів, що ІНФОРМАЦІЯ_2 о 18 год. 30 хв. в районі зосередження 2-ї стрілецької роти НОМЕР_3 стрілецького батальйону управління військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 ) стало відомо про загибель механіка взводу матеріально-технічного забезпечення НОМЕР_3 стрілецького батальйону військової частини НОМЕР_1 солдата ОСОБА_3 . Вказаний військовослужбовець, під час підвозу матеріально-технічного забезпечення, не впорався з керуванням транспортного засобу «ГАЗ-66» і перекинувся. Внаслідок ДТП водій загинув на місці. Просить клопотання про призначення службового розслідування по факту загибелі солдата ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Відповідно до Витягу із наказу командира військової частини НОМЕР_1 (з основної діяльності) «Про перенесення строків проведення службового розслідування за фактом смерті солдата ОСОБА_3 », проведення службового розслідування за фактом смерті солдата ОСОБА_3 , яке було призначене наказом командира військової частини НОМЕР_1 (з адміністративно-господарської діяльності) від 02 січня 2024 року №13, призупинено до отримання висновку судово-токсикологічної експертизи.

Згідно письмових пояснень ОСОБА_10 , в яких він пояснив, що йому стало відомо про дорожньо-транспортну пригоду, у результаті якої загинув солдат ОСОБА_3 . Як йому було відомо, солдат ОСОБА_3 перевозив автомобілем марки «ГАЗ» матеріально-технічне майно. Коли він прибув на місце ДТП, яке сталося в районі с.Михайлівка, на дорозі був перекинутий автомобіль «ГАЗ-66», в кабіні якого затиснутий потерпілий без ознак життя. Коли прибула швидка, медичні працівники констатували смерть. Ознак алкогольного сп`яніння не було.

Згідно письмових пояснень ОСОБА_11 такий пояснив, що приблизно о 18 год. 30 хв. йому стало відомо про загибель солдата ОСОБА_3 . Приблизно о 13 год. 30 хв. отримав завдання на перевезення матеріально-технічних засобів до місця зберігання батальйону. Враховуючи те, що він неодноразово скаржився на стан здоров`я, він спитав в ОСОБА_3 , чи зможе він виконати завдання за маршрутом, на що останній запевнив, що він готовий і почувається добре. Після інструктажу його автомобіль був завантажений і він поїхав за маршрутом. Близько 18 год. 30 хв. йому повідомили по телефону, що сталася дорожньо-транспортна пригода. Виїхавши на місце ДТП, він побачив на проїжджій частині перевернутий автомобіль «ГАЗ-66», в якому знаходився солдат ОСОБА_12 , який не подавав ознак життя. Згодом прибула швидка, яка констатувала смерть.

Як убачається з Витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_1 (з адміністративно-господарської діяльності) №13 від 02 січня 2024 року «Про призначення службового розслідування за фактом смерті солдата ОСОБА_3 », командир військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_13 наказав призначити службове розслідування, у складі комісії відповідних осіб військової частини НОМЕР_1 , за фактом смерті солдата ОСОБА_14 .

За даними Витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань, 02 січня 2024 року внесено відомості про кримінальне провадження за № 62024050010000014 за фактом вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.415 КК України. З Витягу убачається, що до територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Краматорську, надійшло повідомлення від Краматорського РУП ГУНП в Луганській області, згідно якого 02 січня 2024 року приблизно о 18.35 год. військовослужбовець військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , керуючи автомобілем марки «ГАЗ-66» НОМЕР_5 в населеному пункті Михайлівка Краматорського району Донецької області, не впорався з керування автомобілем та допустив його перекидання, внаслідок чого загинув на місці події.

Згідно акту службового розслідування, складеного комісією військової частини НОМЕР_1 та наказу командира військової частини НОМЕР_1 (з основної діяльності) №130 від 04 квітня 2024 року, завершено службове розслідування, призначене наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 02 січня 2024 року № 13 «Про призначення службового розслідування за фактом смерті солдата ОСОБА_3 ». Вирішено факт смерті солдата ОСОБА_3 вважати доведеним. Смерть механіка відділення технічного обслуговування автомобільної техніки взводу матеріально-технічного забезпечення стрілецького батальйону управління військової частини НОМЕР_1 солдата ОСОБА_3 настала від травматичного шоку, двобічного перелому ребер внаслідок дорожньо-транспортної пригоди через порушення ним правил дорожнього руху та згідно з вимогами ч.4 ст.24 ЗУ «Про військовий обов`язок і військову службу» вважати такою, що настала під час виконання службових обов`язків за мобілізацією в Збройних Силах України та не пов`язана із забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони Батьківщини та територіальної цілісності, відсічі і стримування збройної агресії з боку збройних сил російської федерації на території Донецької області.

Як убачається із Витягу з протоколу засідання штатної 16-ї Регіональної військово-лікарської комісії №3995 від 30 грудня 2024 року, травма (02 січня 2024 року) солдата ОСОБА_3 , 1967 р.н., « ОСОБА_15 , Двобічні переломи ребер. Водій вантажного автомобілю, потерпілий внаслідок перевертання», підтверджена наданими військово-обліковими, військово-адміністративними документами, витягом із наказу командира в/ч НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 04 квітня 2024 року №97, сповіщенням про смерть (загибель) від 03 січня 2024 року №7/9 командира в/ч НОМЕР_1 , постановою про закриття кримінального провадження від 04 травня 2024 року Другого слідчого відділу (із дислокацією у м.Сєвєронецьку) ТУ ДБР, розташованого у м.Краматорську, матеріалами службового розслідування (наказ командира в/ч НОМЕР_1 02 січня 2024 року № 13), лікарським свідоцтвом про смерть № 09 від 04 січня 2024 року Слов`янського відділення Донецького обласного бюро СМЕ та свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_4 від 12 січня 2024 року, виданого Трибухівською сільською радою Бучацького району Тернопільської області, послужила причиною смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 – травма, одержана в результаті нещасного випадку (01.1 – дорожньо-транспортна пригода на дорогах (шляхах) загального користування, порушення пунктів 12.1 та 12.3 правил дорожнього руху, що затверджені постановою КМУ № 1306 від 10 жовтня 2001 року), яка привела до смерті та причина смерті, так, пов`язані з проходженням військової служби. Підстава: протокол № 3995 від 30 грудня 2024 року.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, апеляційний суд виходить з наступного.

Відповідно до частин 1, 3 статті 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Цивільне судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку наказного, позовного та окремого провадження.

Окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав (частина 1 статті 293 ЦПК України).

Положеннями пункту 5 частини 2 статті 293 ЦПК України встановлено, що суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

Відповідно до частин першої та другої статті 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту, в тому числі, смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті; смерті особи, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави вважати її загиблою від певного нещасного випадку внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру.

У судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Аналіз зазначених норм права свідчить про те, що в порядку окремого провадження суд розглядає справи про встановлення фактів, якщо: згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений або знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; із заяви про встановлення факту не вбачається спору про право; встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право.

Таким чином у судовому порядку встановлюються тільки такі факти, які мають юридичні наслідки і від встановлення яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав заявника і в судовому порядку можливе лише тоді, коли діючим законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення.

При зверненні до суду із заявою про встановлення юридичного факту важливе значення має мета його встановлення, оскільки саме вона дає можливість зробити висновок, чи дійсно цей факт є юридичним і чи тягне він правові наслідки.

Аналогічний висновок викладено у постанові Велика Палата Верховного Суду в постанові від 05 грудня 2022 року у справі № 490/6057/19.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Статтею 65 Конституції України визначено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

Згідно з пунктом 20 частини першої статті 106 Конституції України Президент України приймає відповідно до закону рішення про загальну або часткову мобілізацію та введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях у разі загрози нападу, небезпеки державній незалежності України.

Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України від 24 лютого 2022 року №2102-IX, введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який в подальшому неодноразово продовжувався відповідними Указами Президента України.

Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №69/2022 «Про загальну мобілізацію» оголошено загальну мобілізацію на території Вінницької, Волинської, Дніпропетровської, Донецької, Житомирської, Закарпатської, Запорізької, Івано-Франківської, Київської, Кіровоградської, Луганської, Львівської, Миколаївської, Одеської, Полтавської, Рівненської, Сумської, Тернопільської, Харківської, Херсонської, Хмельницької, Черкаської, Чернівецької, Чернігівської областей, міста Києва.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України здійснює та загальні засади проходження в Україні військової служби визначає Закон України «Про військовий обов`язок і військову службу» № 2232-XII від 25 березня 1992 року (далі - Закон № 2232-XII).

Порядок проходження військової служби, права та обов`язки військовослужбовців визначаються цим та іншими законами, відповідними положеннями про проходження військової служби, що затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до частини шостої статті 2 Закону №2232-ХІІ види військової служби, зокрема військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період.

Військовослужбовці вважаються такими, що виконують обов`язки військової служби, у випадках, передбачених частиною 3 статті 24 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу».

Загальні права та обов`язки військовослужбовців Збройних Сил України і їх взаємовідносини, обов`язки основних посадових осіб бригади (полку, корабля 1 і 2 рангу, окремого батальйону) та її підрозділів, правила внутрішнього порядку у військовій частині та її підрозділах визначає Статут внутрішньої служби Збройних Сил України, затверджений Законом України від 24 березня 1999 року №548-XIV.

Статтею 9 Статуту встановлено, що військовослужбовці Збройних Сил України мають права і свободи з урахуванням особливостей, що визначаються Конституцією України, законами України з військових питань, статутами Збройних Сил України та іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до статей 18-19 Статуту військовослужбовці перебувають під захистом держави і мають усю повноту прав і свобод, закріплених Конституцією України.

Держава гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей соціальний і правовий захист відповідно до законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів.

Процедура проведення розслідування та обліку нещасних випадків з військовослужбовцями Збройних Сил України, Державної спеціальної служби транспорту (у тому числі з відрядженими зі Збройних Сил України, Державної спеціальної служби транспорту), військовозобов`язаними та резервістами, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, отриманих ними професійних захворювань, їх загибелі або смерті зі встановленням зв`язку з виконанням обов`язків військової служби і аварій, що сталися у військових частинах, військових навчальних закладах, установах та організаціях Збройних Сил України, Державній спеціальній службі транспорту визначає Інструкція про розслідування та облік нещасних випадків з військовослужбовцями, професійних захворювань і аварій у Збройних Силах України, затверджена наказом Міністерства оборони України від 27 жовтня 2021 року №332 (далі - Інструкція №332).

Приписами пункту 1 розділу II Інструкції №332 передбачено, що розслідування проводиться у разі виникнення нещасного випадку, а саме обмеженої в часі події або раптового впливу на військовослужбовця небезпечного фактора чи середовища за наявності ознак того, що випадок стався під час виконання ним обов`язків військової служби, унаслідок чого зафіксовано шкоду здоров`ю, зокрема, від одержання ним поранення, травми, у тому числі внаслідок тілесних ушкоджень, заподіяних іншою особою, гострого професійного захворювання і гострого професійного отруєння, одержання сонячного або теплового удару, опіку, обмороження, а також у разі утеплення, ураження електричним струмом, блискавкою та іонізуючим випромінюванням, отримання інших ушкоджень унаслідок аварії, пожежі, стихійного лиха (землетрус, зсув, повінь, ураган тощо), контакту з представниками тваринного і рослинного світу, комахами, іншими представниками флори і фауни (далі - нещасні випадки), які призвели до звільнення від виконання обов`язків військової служби військовослужбовця на один день і більше, а також у випадку смерті військовослужбовців під час виконання ними обов`язків військової служби.

Пунктами 7-9 Розділу ІІ Інструкції № 332 передбачено, що нещасні випадки зі смертельним наслідком або внаслідок яких військовослужбовцем отримані тяжкі травми, групові нещасні випадки та випадки зникнення або смерті військовослужбовців підлягають спеціальному розслідуванню та розслідуються з урахуванням вимог розділу III цієї Інструкції.

Комісія з розслідування нещасного випадку проводить розслідування протягом п`яти робочих днів з дня її утворення.

Комісія з розслідування нещасного випадку зобов`язана:

- обстежити місце нещасного випадку, одержати письмові та усні пояснення (провести опитування) свідків і осіб, які причетні до події, та одержати письмові пояснення потерпілого, якщо це можливо;

- з`ясувати обставини та причини, що призвели до нещасного випадку, а також розробити заходи щодо запобігання подібним випадкам;

- визначити вид події, що призвела до нещасного випадку та/або гострого професійного захворювання (отруєння), причини нещасного випадку та/або гострого професійного захворювання (отруєння) та обладнання, устаткування, машини, механізми, транспортні засоби, експлуатація яких призвела до настання нещасного випадку та/або гострого професійного захворювання (отруєння), відповідно до Класифікатора видів подій, причин, обладнання, устаткування, машин, механізмів, транспортних засобів, що призвели до настання нещасного випадку, гострого професійного захворювання (отруєння), аварії, який наведений у додатку 3 до цієї Інструкції;

- скласти акт проведення розслідування (спеціального розслідування) нещасного випадку (зникнення, смерті, аварії) за формою НВ-2 наведеною у додатку 4 до цієї Інструкції (далі - акт за формою НВ-2) та акт про нещасний випадок (зникнення, смерть) під час виконання обов`язків військової служби за формою НВ-3 наведеною у додатку 5 до цієї Інструкції (далі - акт за формою НВ-3) у разі, якщо нещасний випадок (смерть) визнаний комісією з розслідування таким, що пов`язаний з виконанням обов`язків військової служби, і надати їх командиру військової частини на затвердження. Акти підписуються головою комісії та її членами. У разі незгоди зі змістом акта член комісії підписує його з відміткою про наявність окремої думки, яку викладає письмово і додає до акта за формою НВ-2, як його невід`ємну частину.

До акта додаються письмові пояснення (опитування) свідків, потерпілого, а за потреби також схеми, фотографії, витяги з експлуатаційної документації та інші документи, що характеризують місце події (устаткування, машини, апаратура, територія, будівля тощо), медичний висновок щодо діагнозу потерпілого, наявності в його організмі алкоголю (наркотичних засобів чи токсичних або отруйних речовин).

Якщо нещасний випадок визнаний комісією з розслідування таким, що не пов`язаний з виконанням обов`язків військової служби, на затвердження командиру військової частини надається тільки акт за формою НВ-2, який зберігається у діловодстві військової частини.

Відповідно до пункту 10 Розділу ІІ Інструкції № 332 обставинами, за яких нещасний випадок визнається пов`язаним з виконанням обов`язків військової служби і за яких складається акт за формою НВ-3, є:

- виконання потерпілим військовослужбовцем службових обов`язків згідно з розпорядком дня військової частини, у тому числі у відрядженні;

- виконання потерпілим військовослужбовцем державних обов`язків, у тому числі у випадках, якщо ці обов`язки не були пов`язані з військовою службою;

- перебування потерпілого військовослужбовця у складі добового наряду;

- виконання завдань відповідно до розпоряджень та наказів командира військової частини в позаслужбовий час, у вихідні, святкові та неробочі дні на території військової частини та поза її межами;

- прямування на службу або зі служби, під час службових поїздок, пішки або на транспортному засобі будь-якого виду та форми власності;

- виконання дій, що не входять до кола службових обов`язків потерпілого військовослужбовця, а саме:

- із запобігання виникненню аварій або рятування людського життя чи державної власності, підтримання військової дисципліни та охорони правопорядку;

- участь у спортивних змаганнях та інших масових заходах і акціях, які проводяться військовою частиною самостійно або за рішенням старшого командира;

- прямування потерпілого військовослужбовця до місця відрядження і у зворотному напрямку на транспортному засобі будь-якого виду та форми власності;

- заподіяння тілесних ушкоджень іншою особою або вбивство потерпілого військовослужбовця під час виконання ним обов`язків військової служби або дій, зазначених в абзаці восьмому цього пункту, незалежно від початку досудового розслідування, крім випадків з`ясування потерпілим та іншою особою особистих стосунків позаслужбового характеру, що підтверджено висновком відповідних органів;

- отримання потерпілим військовослужбовцем травми або інших ушкоджень унаслідок погіршення стану його здоров`я, яке сталося під впливом небезпечного фактору чи середовища у процесі виконання ним обов`язків військової служби, що підтверджено медичним висновком;

- раптове погіршення стану здоров`я потерпілого військовослужбовця або його смерть під час виконання обов`язків військової служби внаслідок впливу небезпечних чи шкідливих факторів та (або) важкості чи напруженості роботи, яка виконувалась, що підтверджено медичним висновком, якщо робота, що виконувалась, була протипоказана за медичним висновком про стан його здоров`я та якщо потерпілий не проходив відповідного медичного огляду;

- смерть військовослужбовця внаслідок захворювання або травми, отриманих ним раніше під час виконання обов`язків військової служби, що підтверджено медичним висновком; оголошення судовим рішенням військовослужбовця померлим.

Відповідно до пункту 11 Розділу ІІ Інструкції №332 обставини, за яких нещасні випадки не визнаються такими, що пов`язані з виконанням обов`язків військової служби:

- перебування потерпілого військовослужбовця за місцем постійного проживання, крім перебування військовослужбовців строкової служби та курсантів військових навчальних закладів за місцем проживання в казармах та гуртожитках військових частин;

- перебування потерпілого військовослужбовця у відпустці або у звільненні з розташування військової частини, окрім випадків травмування військовослужбовця у цей час у разі вчинення ним дій з рятування людського життя чи державної власності, підтримання військової дисципліни та охорони правопорядку;

- погіршення стану здоров`я внаслідок отруєння алкоголем, наркотичними засобами, токсичними чи отруйними речовинами, а також їх дії (асфіксія, інсульт, інфаркт, зупинка серця тощо), що підтверджено відповідним медичним висновком, за умов, що отруєння не пов`язано із впливом цих речовин на потерпілого військовослужбовця внаслідок їх застосування в технологічному процесі або незадовільного зберігання чи транспортування, а потерпілий до настання нещасного випадку був відсторонений від виконання обов`язків командиром (начальником);

- алкогольне, токсичне чи наркотичне сп`яніння, не зумовлене технологічним процесом, що стало основною причиною нещасного випадку за відсутності технічних та організаційних причин його настання, що підтверджено відповідним медичним висновком та матеріалами розслідування нещасного випадку;

- використання в особистих цілях без відома командування транспортних засобів, озброєння, устаткування, інструментів та матеріалів, які належать військовій частині або використовуються нею;

- навмисне вчинення кримінального правопорушення, що встановлено обвинувальним вироком суду або постановою (ухвалою) про закриття кримінального провадження;

- навмисне заподіяння військовослужбовцем шкоди своєму здоров`ю; самовільне залишення військовослужбовцем місця служби;

- природна смерть внаслідок вроджених вад здоров`я, смерть від загального захворювання, самогубство, що підтверджено висновками судово-медичної експертизи та (або) постановою (ухвалою) про закриття кримінального провадження.

Відповідно до пунктів 15 та 16 Розділу ІІ Інструкції №332 комісія з розслідування нещасного випадку має право:

- отримувати письмові та усні пояснення (провести опитування) свідків та всіх осіб, причетних до нещасного випадку, для з`ясування його обставин та причин;

- залучати за узгодженням з командиром військової частини до участі в розслідуванні необхідних спеціалістів військової частини та сторонніх організацій.

Командир військової частини, де стався нещасний випадок, забезпечує фотографування місця події, складання ескізів та схем, проведення експертних досліджень.

Пунктом 17 Розділу ІІ Інструкції №332 встановлено, що командир військової частини протягом двох робочих днів після закінчення розслідування затверджує акти за формами НВ-2 та НВ-3. Матеріали розслідування (затверджені акти за формами НВ-2 та НВ-3 разом з додатками) зберігаються в діловодстві військової частини, а їх завірені копії надаються (надсилаються):

- безпосередньому командиру для вручення потерпілому, членам його сім`ї чи уповноваженій ними особі;

- начальнику відповідного військового органу нагляду чи контролю у сфері, з якою пов`язаний нещасний випадок (органу нагляду за безпечним веденням робіт військовослужбовцями, пожежного нагляду, контролю безпеки військової служби, контролю безпеки дорожнього руху, санітарно-епідеміологічного нагляду тощо);

- командирам військових частин, представники яких брали участь у розслідуванні;

- командиру військової частини, у штаті якої перебуває потерпілий, якщо військовослужбовець був тимчасово відряджений з цієї військової частини.

У разі незгоди потерпілого військовослужбовця, або членів його сім`ї, або особи, яка представляє їх інтереси, з висновками комісії з розслідування вони мають право протягом місяця, починаючи з дати отримання акта за формою НВ-2, подати скаргу старшому командирові або до органу, що здійснює контроль за своєчасним і об`єктивним розслідуванням нещасних випадків, чи звернутися до суду у визначений законом строк.

Отже, положеннями пункту 17 Розділу ІІ Інструкції №322 чітко передбачено право на оскарження в судовому порядку висновків комісії з розслідування.

Звертаючись до суду із заявою про встановлення факту смерті ОСОБА_3 , заявниця стверджує, що ІНФОРМАЦІЯ_2 її чоловік загинув у зв`язку із виконанням військового обов`язку із захисту Батьківщини, внаслідок збройної агресії з боку російської федерації.

Фактичною підставою звернення до суду ОСОБА_1 стала необхідність встановлення причинно-наслідкового зв`язку між смертю її чоловіка ОСОБА_3 та збройною агресією російської федерації проти України з метою подальшого отримання допомоги від гуманітарних організацій.

Згідно акту службового розслідування, складеного комісією військової частини НОМЕР_1 та наказу командира військової частини НОМЕР_1 (з основної діяльності) №130 від 04 квітня 2024 року вбачається, що ІНФОРМАЦІЯ_2 підтверджено факт смерті солдата ОСОБА_3 , яка настала від травматичного шоку, двобічного перелому ребер внаслідок дорожньо-транспортної пригоди через порушення ним правил дорожнього руху. Відповідно до ч.4 ст.24 ЗУ «Про військовий обов`язок і військову службу» смерть солдата ОСОБА_3 визнано такою, що настала під час виконання службових обов`язків за мобілізацією в Збройних Силах України та не пов`язана із забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони Батьківщини та територіальної цілісності, відсічі і стримування збройної агресії з боку збройних сил російської федерації на території Донецької області.

Судом першої інстанції правильно встановлено, що ОСОБА_1 , як на підставу своїх вимог, посилається на незаконність висновків, викладених в акті службового розслідування, складеного комісією Військової частини НОМЕР_1 від 04 квітня 2024 року, однак в матеріалах даної цивільної справи відсутні докази, що заявниця зверталася в порядку адміністративного судочинства із позовними вимога про визнання протиправним та скасування акту розслідування за фактом смерті солдата ОСОБА_3 Військової частини НОМЕР_1 від 04 квітня 2024 року та зобов`язання Військової частини НОМЕР_1 провести повторне розслідування по факту смерті військовослужбовця, та скласти за його результатами відповідні акти.

З огляду на викладене, обґрунтованим є висновок місцевого суду, що з наявних в матеріалах цивільної справи доказів неможливо встановити причинно-наслідковий зв`язок, а саме те, що смерть ІНФОРМАЦІЯ_2 солдата ОСОБА_3 настала внаслідок збройної агресії з боку ворожої сторони російської федерації, оскільки з поданих заявницею документів слідує, що ОСОБА_3 , під час виконання обов`язків військової служби, загинув саме внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, однак смерть не пов`язана із забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони Батьківщини та територіальної цілісності, відсічі і стримування збройної агресії з боку збройних сил російської федерації на території Донецької області.

Доводи апелянта про те, що безпосередньою причиною смерті ОСОБА_3 стала дорожньо-транспортна пригода у районі ведення бойових дій, останній виконував бойове (логістичне) завдання та загибель настала в умовах збройної агресії російської федерації, колегія суддів відхиляє, оскільки матеріалами службового розслідування від 04 квітня 2024 року та витягом з протоколу засідання штатної 16-ї Регіональної військово-лікарської комісії №3995 від 30 грудня 2024 року встановлено, що причиною загибелі військовослужбовця ОСОБА_3 був нещасний випадок, а не загибель, пов`язана із захистом Батьківщини.

Інші доводи апеляційної скарги є аналогічними викладеним у заяві про встановлення юридичного факту, які не спростовують правильність висновку суду першої інстанції, яким у повному обсязі з`ясовані права та обов`язки сторін, обставини справи, доводи сторін перевірені та їм дана належна оцінка, а зводяться до власного тлумачення характеру спірних правовідносин та до переоцінки доказів.

У відповідності до статтей 12, 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини на які посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно з вимогами статті 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно частини другої статті 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно частини другої статті 89 ЦПК України, жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відмовляючи в задоволені заяви, судом першої інстанції вірно встановлено фактичні обставини справи та дано правильну оцінку доказам.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду та не впливають на їх правильність.

Норми матеріального права відповідно до спірних правовідносин, застосовані правильно.

Порушень норм процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення справи, колегією суддів не встановлено.

Відповідно до статті 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Беручи до уваги всі встановлені судом факти і відповідні їм правовідносини, належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у сукупності колегія суддів приходить до висновку про законність та обґрунтованість постановленого по даній справі рішення та відсутність підстав для його скасування з мотивів, викладених в апеляційній скарзі.

Керуючись ст.ст.367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд апеляційної інстанції,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 – залишити без задоволення.

Рішення Бучацького районного суду Тернопільської області від 04 грудня 2025 року — залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Дата складення повного тексту постанови — 24 березня 2026 року.

Головуючий О.З. Костів

Судді: Б.О. Гірський

М.В. Хома