Постанова від 23 березня 2026 р. у справі №606/1550/25 — Тернопільський апеляційний суд

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 606/1550/25Головуючий у 1-й інстанції Марціцька І.Б.

Провадження № 22-ц/817/316/26 Доповідач - Костів О.З.

Категорія -

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 березня 2026 року м. Тернопіль

Тернопільський апеляційний суд в складі:

головуючого - Костів О.З.

суддів - Хома М. В., Храпак Н. М.,

розглянувши у письмовому провадженні без повідомлення учасників цивільну справу №606/1550/25 за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Теребовлянського районного суду Тернопільської області від 22 грудня 2025 року про передачу справи до Господарського суду Тернопільської області у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНПРОМ МАРКЕТ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИв:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ФІНПРОМ МАРКЕТ», в інтересах якого діє представник Ткаченко Ю.О., звернулося в суд з позовом до ОСОБА_2 , в якому просить стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором №8687875 від 31.03.2025 в розмірі 24188.75 грн, що складається із наступного:

- ______ грн – заборгованість за основною сумою боргу;

- 5153.75 грн – заборгованість за процентами;

- 1035.00 грн – заборгованість за комісією;

- 12000.00 грн – заборгованість за пенею/неустойкою.

Окрім того, просить стягнути з відповідача сплачений судовий збір в сумі 2422.40 грн та 4500.00 грн витрат, понесених на професійну правничу допомогу.

01.10.2025 року від ОСОБА_2 надійшла зустрічна позовна заява до ТОВ «ФІНПРОМ МАРКЕТ», ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» про визнання недійсними кредитних договорів.

Ухвалою Теребовлянського районного суду Тернопільської області від 22.12.2025 вказану цивільну справу № 606/1550/25 передано на розгляд Господарського суду Тернопільської області для розгляду судом, у провадженні якого перебуває справа №921/544/25 про неплатоспроможність ОСОБА_2 .

У задоволенні заяви представника позивача про закриття провадження у цивільній справі № 606/1550/25 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНПРОМ МАРКЕТ» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 , вважаючи, що оскаржувану ухвалу суду прийнято з порушенням норм процесуального права, просить її скасувати та постановити нове рішення, яким закрити провадження у справі на підставі пунктів 1, 2 ч.1 ст.255 ЦПК України.

Зокрема зазначає, що 07.07.2025 року він в позасудовому порядку звертався із заявою до кредиторів, у тому числі, до Позивача щодо надання інформації про загальну суму заборгованості та можливість часткового списання боргу у зв`язку із неспроможністю виконувати зобов`язання у повному обсязі.

У жовтні 2025 року ним також направлялася на адресу Позивача копія ухвали Господарського суду Тернопільської області від 22.09.2025 року про відкриття провадження у справі №921/544/25, а Господарським судом Тернопільської області було надіслано Теребовлянському районному суду Тернопільської області копію ухвали від 22.09.2025 року про відкриття провадження у справі №921/5441/25.

Вказує, що конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, що виникли до відкриття провадження у справі про банкрутство і виконання яких не забезпечено заставою майна боржника; поточні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, що виникли після відкриття провадження у справі про банкрутство (стаття 1 КУзПБ).

Таким чином, у тому випадку, коли господарський суд своє ухвалою закрив провадження у справі про банкрутство із зазначенням про те, що вимоги конкурсних кредиторів (кредитори за вимогами боржника, які виникли до відкриття провадження у справі про банкрутство), які не були заявлені в установлений КУзПБ строк або які були відхилені господарським судом, вважаються погашеними.

Однак, як вказує апелянт, позивач не пред`явив вимог до ОСОБА_2 в межах справи №921/544/25 в порядку, встановленому КУзПБ.

Крім того, посилаючись на правовий висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений у постанові від 26.06.2018 в справі №372/3584/16-ц, вказує, що за наявності порушеної господарським судом справи про банкрутство відповідача, цивільну справу за позовом до такого відповідача не можна порушити, а в разі її порушення, справа підлягає закриттю. Якщо під час розгляду справи з`ясується, що відносно відповідача у справі порушено провадження про його банкрутство господарським судом, то порушена справа підлягає закриттю у зв`язку з тим, що справа не може бути розглянута в порядку цивільного судочинства.

Відзиву на апеляційну скаргу не надходило.

Відповідно до ч.1 ст.368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу V ЦПК України.

Відповідно до ч.2 ст.369 ЦПК України апеляційні скарги на ухвали суду, зазначені в пунктах 1, 5, 6, 9, 10, 14, 19, 37-40 частини першої ст.353 ЦПК України, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Відповідно до ч.13 ст.7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Враховуючи вищезазначене, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає, виходячи з наступного.

Судом встановлено наступні обставини.

22.12.2025 на адресу суду через систему «Електронний суд» від представника позивача надійшла заява про закриття провадження у справі, в якій вона просить закрити провадження у справі № 606/1550/25 за позовом ТОВ «ФІНПРОМ МАРКЕТ» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, посилаючись на те, що відсутній предмет спору. Заяву мотивує тим, що спір належить розглядати в межах справи про її неплатоспроможність.

Відповідно до ухвали Господарського суду Тернопільської області 09.10.2025 (справа №921/544/25), відкрито провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_2 . Внесено процедуру реструктуризації боргів боржника. Внесено мораторій на задоволення вимог кредиторів. Призначено керуючим реструктуризацією фізичної особи ОСОБА_2 арбітражного керуючого Шалашного Леоніда. В описовій частині даної ухвали визначено, що зі змісту заяви фізичної особи ОСОБА_2 конкретизованого списку кредиторів і боржників вбачається, що у боржника відсутні фінансові можливості погасити заборгованість, яка виникла також перед ТОВ «ФІНПРОМ МАРКЕТ».

Направляючи цивільну справу №606/1550/25 на розгляд Господарського суду Тернопільської області для розгляду судом, у провадженні якого перебуває справа №921/544/25 про неплатоспроможність ОСОБА_2 , суд першої інстанції виходив з того, що згідно з ч.3 ст.7 КУзПБ матеріали справи, в якій стороною є боржник, щодо спорів, зазначених у частині другій цієї статті, провадження в якій відкрито до або після відкриття провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність), за ініціативою учасника справи або суду невідкладно, але не пізніше п`яти робочих днів, надсилаються до господарського суду, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство (неплатоспроможність), який розглядає спір по суті в межах цієї справи.

З таким висновком погоджується і колегія суддів апеляційного суду.

Відповідно до ст.19 ЦПК України, суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.

Згідно з приписами частини першої статті 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних зі здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Предметна та суб`єктна юрисдикція господарських судів, тобто сукупність повноважень господарських судів щодо розгляду справ, віднесених до їх компетенції, визначена статтею 20 ГПК України. Так, згідно з частиною першою цієї статті господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку зі здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках.

Отже, ознаками спору, на який поширюється юрисдикція господарського суду, є наявність між сторонами господарських відносин, врегульованих Цивільним та Господарським кодексами України, іншими актами господарського і цивільного законодавства, і спору про право, що виникає з відповідних відносин, наявність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення спору господарським судом, відсутність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції. Така правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.02.2019 у справі № 910/8729/18.

Відповідно до статті 4 ГПК України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

У пункті 8 частини першої статті 20 ГПК України закріплена спеціальна юридична норма, відповідно до якої до справ, що належать до юрисдикції господарських судів, входять справи про банкрутство та справи у спорах з майновими вимогами до боржника, стосовно якого відкрито провадження у справі про банкрутство, зокрема, справи у спорах про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником; стягнення заробітної плати; поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника, за винятком спорів про визначення та сплату (стягнення) грошових зобов`язань (податкового боргу), визначених відповідно до ПК України, а також спорів про визнання недійсними правочинів за позовом контролюючого органу на виконання його повноважень, визначених ПК України.

Банкрутством як різновидом процедур, що здійснюються в межах спеціалізації господарського судочинства, є судова процедура, яка регламентує правовідносини, що виникають внаслідок нездатності боржника відновити свою платоспроможність та задовольнити визнані судом вимоги кредиторів через процедури санації чи ліквідації, які визначені спеціальним КУзПБ, прийнятим відповідно до Закону України від 18.10.2018 № 2597-VІІІ та введеним в дію з 21.10.2019. Цей Кодекс встановлює умови та порядок відновлення платоспроможності боржника - юридичної особи або визнання його банкрутом з метою задоволення вимог кредиторів, а також відновлення платоспроможності фізичної особи, передбачаючи ряд процесуальних норм, які регулюють порядок здійснення судочинства у цих процедурах (відкриття провадження у справі про банкрутство, види судових рішень у банкрутстві та порядок їх оскарження тощо).

Ухвалюючи рішення про передачу даної справи Господарському суду, суд першої інстанції вірно послався на висновок, викладений саме у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.01.2020 у справі № 607/6254/15-ц, де зазначено, що інші суди, незалежно від юрисдикції, які розглядали справи за позовами до відповідача, щодо якого відкрито провадження у справі про банкрутство, після відкриття провадження в інших справах, не закривають таке провадження, а передають справу до належного суду для розгляду по суті. При цьому, таким належним судом є виключно суд господарської юрисдикції, який відкрив справу про банкрутство відповідача.

У своїй апеляційній скарзі апелянт посилається на висновок, викладений Великою Палатою у постанові від 26.06.2018 в справі №372/3584/16-ц, згідно з яким, якщо під час розгляду справи з`ясується, що відносно відповідача у справі порушено провадження про його банкрутство господарським судом, то порушена справа підлягає закриттю у зв`язку з тим, що справа не може бути розглянута в порядку цивільного судочинства.

Однак, у вказаній апелянтом справі Велика Палата Верховного Суду надавала оцінку спірним правовідносинам та приймала рішення на час дії Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (№4212-VI, від 22.12.2011), який втратив чинність з 21.10.2019, з набранням чинності Кодексу №2597-VIII від 18.10.2018 (Кодекс України з процедур банкрутства).

Враховуючи те, що на час спірних правовідносин у даній справі діє саме КУзПБ, прийнятий відповідно до Закону України від 18.10.2018 №2597-VІІІ та введений в дію з 21.10.2019, висновок, викладений Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 26.06.2018 в справі №372/3584/16-ц, є нерелевантним.

Отже, КУзПБ у порівнянні з попереднім процесуальним законом розширив свою дію щодо суб`єктів, які підпадають під його регулювання (неплатоспроможних фізичних осіб), що зумовило розгляд у господарському суді спорів про неплатоспроможність фізичних осіб, незалежно від того, чи займаються вони підприємницькою діяльністю.

Господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, в межах цієї справи вирішує всі майнові спори, стороною в яких є боржник; спори з позовними вимогами до боржника та щодо його майна; спори про визнання недійсними результатів аукціону; спори про визнання недійсними будь-яких правочинів, укладених боржником; спори про повернення (витребування) майна боржника або відшкодування його вартості відповідно; спори про стягнення заробітної плати; спори про поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника; спори щодо інших вимог до боржника. Склад учасників розгляду спору визначається відповідно до ГПК України. Господарський суд розглядає спори, стороною в яких є боржник, за правилами, визначеними ГПК України. За результатами розгляду спору суд ухвалює рішення.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 15.01.2020 у справі №607/6254/15-ц звертала увагу, що визначення юрисдикційності усіх майнових спорів господарському суду, який порушив справу про банкрутство, має на меті як усунення правової невизначеності, так і захист прав кредитора, який може, за умови своєчасного звернення у справу про банкрутство, реалізувати свої права та отримати задоволення своїх вимог.

Таким чином, з огляду на положення законодавства України розгляд всіх майнових спорів, стороною в яких є боржник у справі про банкрутство, повинен відбуватися виключно господарським судом, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, в межах цієї справи.

Доводи апеляційної скарги про те, що позивач не пред`явив вимог до ОСОБА_2 в межах справи №921/544/25 в порядку та строки, передбачені КУзПБ колегія суддів не приймає до уваги, оскільки вони не впливають на підстави направлення даної справи до Господарського суду Тернопільської області, у провадженні якого перебуває справа №921/544/25 про неплатоспроможність ОСОБА_2 .

Інші доводи апеляційної скарги щодо порушення судом першої інстанції норм процесуального права, в цілому зводяться до незгоди з висновками суду, особистого тлумачення норм матеріального і процесуального права, не впливають на фактичні обставини справи, які встановлені судом відповідно до чинного законодавства, та не спростовують законність оскаржуваної ухвали суду.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Відповідно до ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.367, п.1 ч.1 ст.374, ст.ст.375, 384, 389 ЦПК України, апеляційний суд,

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 — залишити без задоволення.

Ухвалу Теребовлянського районного суду Тернопільської області від 22 грудня 2025 року – без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Головуючий

Судді