Рішення від 23 березня 2026 р. у справі №686/36510/25 — Хмельницький міськрайонний суд Хмельницької області

Справа № 686/36510/25

Провадження № 2/686/1342/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

24.03.2026 м. Хмельницький

Хмельницький міськрайонний суд Хмельницької області

в складі : головуючого судді – Стефанишина С.Л.,

при секретарі судового засідання – Демяновій О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Хмельницький цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Віва Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

встановив:

У грудні 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Віва Капітал» звернулося до суду із позовом до відповідачки про стягнення заборгованості, в обґрунтування якого зазначено, що 16.12.2024 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Віва Капітал» та ОСОБА_1 укладено договір про надання кредиту №1435110763914 на споживчі цілі у розмірі 5000,00 грн. (п`ять тисяч) зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі від 357,39% до 361,35% (0,792% в день перші 20 днів, 0,99% в день з 21 дня по дату повернення) річних від суми кредиту. Реальна річна процентна ставка становить від 2334,72% до 2670,76%.

Згідно п. 1.3 Договору кредит надано строком на 120 днів з 16.12.2024 року по 15.04.2025 року.

Відповідно до розрахунку заборгованості загальна сума заборгованості складає 20940,00 грн., а саме : сума основного боргу – 5000,00 грн.; сума боргу за процентами - 5940,00 грн.; штраф – 10000,00 грн.

Таким чином, посилаючись на норми чинного законодавства просить суд стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Віва Капітал» заборгованість за вище наведеним кредитним договором у загальному розмірі 20940,00 грн., сплачену суму судового збору та витрати на професійну правничу допомогу.

Ухвалою суду від 24.12.2025 року відкрито провадження та справу призначено у спрощеному позовному провадженні до судового розгляду.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, у змісті позовної заяви вказав про розгляд справи без його участі, не заперечив щодо заочного розгляду справи.

Відповідачка в судове засідання не з`явилася, про час та місце розгляду справи повідомлялася у встановленому законом порядку, причини неявки до суду не повідомила.

За таких обставин, оскільки проти цього не заперечував представник позивача, судом прийнято рішення про заочний розгляд справи.

Суд, дослідивши матеріали справи встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Судом об`єктивно встановлено, що 16.12.2024 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Віва Капітал» та ОСОБА_1 укладено договір про надання кредиту №1435110763914 на споживчі цілі у розмірі 5000,00 грн. зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі від 357,39% до 361,35% (0,792% в день перші 20 днів, 0,99% в день з 21 дня по дату повернення) річних від суми кредиту.

Реальна річна процентна ставка становить від 2334,72% до 2670,76%.

Згідно п. 1.3 Договору кредит надано строком на 120 днів з 16.12.2024 року по 15.04.2025 року.

Відповідно до умов п.1.3.1 договору, відповідач зобов`язався оплатити проценти в рекомендовану дату оплати, зазначену в Графіку платежів (додаток 1), протягом дії кредиту.

Згідно п.2.1 договору, з метою отримання кредиту клієнт, самостійно ознайомлюється з діючими Правилами надання грошових коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту продукту «Кредитна лінія Старт» ТОВ «Фінансова компанія «Віва Капітал», розміщеними на офіційному сайті кредитодавця, створює особистий кабінет, заповнює Заявку, вказуючи всі дані, визначені в Заявці як обов`язкові.

Відповідно до п.2.2 договору, клієнт у особистому кабінеті на сайті «dodam.com.ua» зобов`язаний вказати повні, точні та достовірні особисті дані, які необхідні Кредитодавцю для прийняття рішення про надання чи ненадання кредиту, а також бажаний спосіб отримання кредиту. Клієнт також зобов`язаний оновлювати ці дані в Особистому кабінеті не пізніше 3-х календарних днів з дня виникнення змін в таких даних.

Згідно п.2.19 договору, клієнт, ознайомившись з усіма істотними умовами Оферти, надає згоду шляхом направлення повідомлення Кредитодавцю, яке підписується відповідно до абз.2 ст.12 Закону України «Про електронну комерцію», а саме: шляхом введення у спеціальному полі під акцептом, який містить усі істотні умови Електронного договору, Одноразового ідентифікатора, який відповідає вимогам п.3 ч.1 ст.12 Закону України «Про електронну комерцію» та натиснення іконки «відправити/підписати». Вказана іконка може стати активною лише після введення Одноразового ідентифікатора. Зазначений ідентифікатор генерується Кредитодавцем в Інформаційно-комунікаційній системі та надсилається Клієнтам в СМС-повідомленні.

Свої зобов`язання за вказаним договором про надання фінансового кредиту продукту «Старт» №1435110763914 від 16.12.2024 року позивач виконав в повному обсязі, а саме: надав відповідачу ОСОБА_1 кредит у розмірі 5000,00 грн. Переказ коштів здійснено 16.12.2024, що підтверджується Довідкою про переказ коштів ТОВ «ФК «Контрактовий Дім» від 06.11.2025 року за вих. № 17380 та Довідкою ТОВ «ФК «Віва Капітал» про ідентифікацію.

Відповідно до розрахунку заборгованості загальна сума заборгованості складає 20940,00 грн., а саме : сума основного боргу – 5000,00 грн.; сума боргу за процентами – 5940,00 грн.; штраф – 10000,00 грн.

Статтею 11 ЦК України встановлено, що договори та інші правочини є однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).

За змістом статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

В силу пункту 6 частини першої статті 3 Закону України від 3 вересня 2015 року №675-VIII «Про електронну комерцію» (далі Закон №675-VIII) електронний підпис одноразовим ідентифікатором дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (частина перша статті 626 ЦК України).

Згідно з частиною першою статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Із положень частини першої статті 638 ЦК України слідує, що договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Частиною першою статті 1054 ЦК України встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України (положення якої застосовуються до спірних правовідносин на виконання частини другої статті 1054 ЦК України) позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Частиною першою статті 526 ЦК України визначено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимогвідповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі статтею 610 ЦК Українипорушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Як передбачено частиною першою статті 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Аналіз указаних норм права дає підстави для висновку, що цивільні права та обов`язки можуть виникати безпосередньо з договорів та інших правочинів.

За своїми правовими ознаками кредитний договір є консенсуальною, двосторонньою та відплатною угодою, при укладенні якої кредитодавець бере на себе зобов`язання надати кредит і набуває право вимоги на повернення грошових коштів і сплати процентів, а позичальник має право вимагати надання кредиту та несе зобов`язання щодо своєчасного його повернення та сплати процентів.

Кредитний договір має бути укладений у письмовій формі та підписаний сторонами, в тому числі із застосуванням електронного підпису.

Предметом виконання грошового зобов`язання за кредитним договором є певна грошова сума, що має бути сплачена боржником кредитору.

Враховуючи презумпцію відплатності кредитного договору, позичальник зобов`язаний повернути кредит і сплатити проценти за користування грошовими коштами, якщо інше не встановлено договором.

Боржник визнається таким, що прострочив виконання зобов`язання за договором, якщо він не приступив до його виконання, тобто не виконує дій, які випливають із змісту зобов`язання, в строки, встановлені договором.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, у зв`язку з чим учасники справи мають довести належними та допустимими доказами обставини, на які вони посилаються, а суд зобов`язаний надати належну оцінку цим доказам.

Зібрані докази вказують на те, що 16.12.2024 року між ТОВ «Фінансова компанія «Віва Капітал» і ОСОБА_1 був укладений в електронній формі договір про надання споживчого кредиту, за умовами якого ТОВ «Фінансова компанія «Віва Капітал» перерахувало на картковий рахунок останньої кредитні кошти, а та зобов`язалася повернути отримані кошти та сплатити проценти за їх користування в порядку, визначеному договором.

Після закінчення строку кредитування відповідачка не повернула грошові кошти та не сплатила проценти за користування ними.

З огляду на викладене слід дійти висновку, що відповідачка не виконала обов`язки за договором кредиту, а тому з неї на користь ТОВ «Фінансова компанія «Віва Капітал» слід стягнути заборгованість за тілом кредиту у сумі 5000 грн. та процентами у розмірі 5940 грн.

Стосовно вимоги позивача про стягнення з відповідача 10000,00 грн. штрафу, суд зазначає про таке.

Відповідно до п.18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24.02.2022 за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

З урахуванням викладеного, позовна вимога про стягнення з відповідача штрафу у розмірі 10000,00 грн. задоволенню не підлягає.

Щодо позовних вимог про стягнення з відповідачки понесених позивачем судових витрат, суд зазначає наступне.

Частиною першою статті 133 ЦПК України встановлено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу (п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України).

Згідно зч.1,2 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача.

Відповідно до пунктів 1, 2 частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.

Частиною восьмою статті 141 ЦПК України встановлено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Водночас, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи зокрема на складність справи, витрачений адвокатом час.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року в справі № 755/9215/15-ц.

Такі самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України, заява № 19336/04, п. 269).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» від 28 листопада 2002 року зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Крім того, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним зі: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

На підтвердження витрат на професійну правничу допомогу, понесених під час розгляду справи, позивачем було надано договір про надання правової допомоги №1 від 02.01.2025, укладений між ТОВ «ФК «Віва Капітал» та адвокатським бюро «Грушевий Ю.В.». актом виконаних робіт від 09.12.2025 року, платіжною інструкцією №09/09-01 від 09.12.2025 року на суму 10600 грн.

Дослідивши подані представником позивача докази та матеріали справи, суд вважає, що в даному випадку заявлений позивачем розмір витрат на оплату послуг адвоката в сумі 10600 грн. є завищеним та не співмірним зі складністю справи, з виконаною адвокатом роботою, часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт, обсягом наданих адвокатом послуг та ціною позову.

Суд враховує, що предмет спору у даній справі є однотипним, а тому не потребував вивчення великого обсягу фактичних даних та судової практики; справа не характеризується наявністю виключної правової проблеми та містить незначний обсяг обставин, які відносяться до предмета доказування; позовна заява не потребувала складних правових досліджень та значного аналізу справи, не вимагала від представника позивача надмірного обсягу юридичної і технічної роботи.

Відтак, суд вважає, що обґрунтованими та співмірними в даному випадку є витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 6000 грн.

Беручи до уваги те, що позов задоволено частково, відповідно до вимог ст.141 ЦПК України судові витрати необхідно стягнути з відповідачки на користь позивача пропорційно розміру задоволених позовних вимог, що становить 52,24% (10940:20940х100) від розміру задоволених судом позовних вимог, а саме судовий збір у розмірі 1265,57 грн. (10940х2422,40:20940) та витрати на професійну правничу допомогу у сумі 3134,40 грн. (6000:100х52,24).

Керуючись ст.ст. 2, 12, 13, 76, 81, 141, 247, 258, 259, 263-265, 280-289 ЦПК України, ст.ст. 207, 526, 546, 626, 628, 634, 638, 1048, 1050, 1054, 1055 ЦК України, суд, -

ухвалив:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Віва Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса проживання: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Віва Капітал» (код ЄДРПОУ 40860735, адреса: Черкаська область, Звенигородський район, м. Шпола, вул. Таранця, буд. 20) заборгованість за кредитним договором №1435110763914 від 16.12.2024 року у загальному розмірі 10940,00 грн., судовий збір у розмірі 1265,57 грн. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3134,40 грн.

В задоволенні решти вимог відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Хмельницького апеляційного суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Повний текст рішення суду складено 24.03.2026 року.

Суддя Сергій Стефанишин