Постанова від 18 березня 2026 р. у справі №604/147/26 — Підволочиський районний суд Тернопільської області

604/147/26

3/604/95/26

ПОСТАНОВА

іменем України

19 березня 2026 року селище Підволочиськ

Суддя Підволочиського районного суду Тернопільської області Сташків Н.Б., розглянувши справу про притягнення до адміністративної відповідальності

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянки України, яка проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,

за ч.3 ст.173-4 Кодексу України про адміністративні правопорушення

ВСТАНОВИВ:

Згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАД №135938 від 30 січня 2026 року, «27.01.2026 р. о14-00 год гр. ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2 вчинила булінг (цькування) між учасниками освітнього процесу, а саме відносно гр. ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 систематично вчиняла психологічне насильство ображала, принижувала, оскільки ОСОБА_2 не досягла 16 річного віку притягнуто ОСОБА_1 матір».

Дії ОСОБА_1 працівниками поліції кваліфіковано за ч.3 ст.173-4 КУпАП.

В судовому засіданні ОСОБА_1 вини у вчиненні правопорушення не визнала, пояснила суду що між дітьми інколи виникають конфлікти, ініціатором яких є ОСОБА_3 , однак вони не є систематичними та не мають ознак булінгу.

В судовому засіданні ОСОБА_4 пояснила суду, що ОСОБА_5 постійно ображає її сина ОСОБА_3 вже протягом двох років.

В судовому засіданні неповнолітня ОСОБА_6 пояснила суду, що у неї з ОСОБА_3 , з яким вони навчаються в школі дійсно інколи виникають конфлікти, однак вони не носять характер систематичних образ. Крім того вказала, що ініціатором конфліктів є ОСОБА_3 .

Дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, заслухавши учасників справи, суддя дійшов наступних висновків.

Відповідно до ст.245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є, зокрема, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи та вирішення її в точній відповідності з законом.

Згідно з ст.280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Статтями 251 та 252 КУпАП встановлено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Відповідно до ст.9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Відповідальність за ч.1 ст.173-4 КУпАП настає за булінг (цькування), тобто діяння учасників освітнього процесу, які полягають у психологічному, фізичному, економічному, сексуальному насильстві, у тому числі із застосуванням засобів електронних комунікацій, що вчиняються стосовно малолітньої чи неповнолітньої особи або такою особою стосовно інших учасників освітнього процесу, внаслідок чого могла бути чи була заподіяна шкода психічному або фізичному здоров`ю потерпілого.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про охорону дитинства» булінг (цькування) - психологічне, фізичне, економічне чи сексуальне насильство, тобто будь-яке умисне діяння (дія або бездіяльність), у тому числі із застосуванням засобів електронних комунікацій, яке систематично вчиняється особою стосовно дитини, з якою вони є учасниками одного колективу, або дитиною стосовно іншого учасника одного колективу та яке порушує права, свободи, законні інтереси потерпілої особи та/або перешкоджає виконанню нею визначених законодавством обов`язків.

У п.4 розділу І Порядку реагування на випадки булінгу (цькування), який затверджений наказом Міністерства освіти та науки України від 28 грудня 2019 року №1646 «Деякі питання реагування на випадки боулінгу цькування) та застосування заходів виховного впливу в закладах освіти» вказано, що до булінгу (цькування) в закладах освіти належать випадки, які відбуваються безпосередньо в приміщенні закладу освіти та на прилеглих територіях (включно з навчальними приміщеннями, приміщеннями для занять спортом, проведення заходів, коридорами, роздягальнями, вбиральнями, душовими кімнатами, їдальнею тощо) та (або) за межами закладу освіти під час заходів, передбачених освітньою програмою, планом роботи закладу освіти, та інших освітніх заходів, що організовуються за згодою керівника закладу освіти, в тому числі дорогою до (із) закладу освіти.

Ознаками булінгу (цькування) є систематичне вчинення учасниками освітнього процесу діянь стосовно малолітньої чи неповнолітньої особи та (або) такою особою стосовно інших учасників освітнього процесу, в тому числі із застосуванням засобів електронних комунікацій, а саме: умисне позбавлення їжі, одягу, коштів, документів, іншого майна або можливості користуватися ними, перешкоджання в отриманні освітніх послуг, примушування до праці та інші правопорушення економічного характеру; словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи; будь-яка форма небажаної вербальної, невербальної чи фізичної поведінки сексуального характеру, зокрема принизливі погляди, жести, образливі рухи тіла, прізвиська, образи, жарти, погрози, поширення образливих чуток; будь-яка форма небажаної фізичної поведінки, зокрема ляпаси, стусани, штовхання, щипання, шмагання, кусання, завдання ударів; інші правопорушення насильницького характеру.

Для встановлення події та складу правопорушення, зазначеного у ч.1 ст.173-4 КУпАП необхідно з`ясувати чи дійсно особа, яка притягується до адміністративної відповідальності, вчинила булінг (цькування).

На підтвердження вини ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення передбаченого ч.3 ст. 173-4 КУпАП суду надано протокол про адміністративне правопорушення серії ВАД №735938 від 30 січня 2026 року, рапорт помічника чергового ВП №5 (смт Підволочиськ) Тернопільського РУП ГУНП в Тернопільській області від 28 січня 2026 року, протокол прийняття заяви про кримінальне правопорушення та іншу подію від 28 січня 2026 року отриману від ОСОБА_7 , письмові пояснення та характеристики учнів.

З досліджених матеріалів вбачається, що конфлікт мав лише одиничний характер, а тому у даному випадку, не може йти мова про систематичність цькування або знущання із завданням шкоди здоров`ю особі, яке визначається поняттям «булінг», оскільки цькування -це тривалі, повторювальні дії, а одинична конфліктна ситуація між учасниками не може вважатися булінгом в розумінні ст.173-4 КУпАП.

Булінг (цькування) відрізняється від сварки або конфлікту кількома типовими ознаками як по-перше, це систематичність (повторюваність) діяння - вчинення різних формах насильства (фізичного, економічного, психологічного, сексуального, в тому числі за допомогою засобів електронної комунікації) двічі і більше разів стосовно однієї тієї ж особи; по-друге, булінг (цькування) майже завжди має злий умисел, коли метою дій кривдника є умисне заподіяння психічної та/або фізичної шкоди, приниження, страху, тривоги, бажання підпорядковувати потерпілого своїм інтересам та/або спричинення соціальної ізоляції потерпілого; по-третє, для булінгу (цькування) характерний дисбаланс сил - владний дисбаланс між кривдником і потерпілим (асиметричні відносини), різниця у фізичному розвитку, рівні соціально-психологічної адаптованості, соціальному статусі, стані здоров`я (наявність інвалідності чи особливих освітніх потреб), ментальному розвитку тощо, по-четверте, відсутність розкаяння у кривдника.

Враховуючи вимоги Закону України «Про охорону дитинства», відповідно до диспозиції ст.173-4 КУпАП обов`язковою ознакою об`єктивної сторони правопорушення є систематичність (повторюваність) вчинення дій, передбачених даною нормою закону.

В даному випадку не надано чітких і переконливих доказів систематичності дій сторони конфлікту, наявності прямого умислу на вчинення булінгу (цькування) чи дисбалансу сил сторін конфлікту.

Отже, суд прийшов до висновку, що подія, яка мала місце 27 січня 2026 року носила одиничний характер, що свідчить про відсутність систематичності цькування або знущання, яке визначається поняттям «булінг».

Відтак з врахуванням наведеного, суддя приходить до висновку, що в матеріалах справи відсутні достовірні докази, того, що неповнолітня ОСОБА_2 вчинила булінг (цькування) щодо неповнолітнього ОСОБА_3 , що є необхідною ознакою об`єктивної сторони адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 173-4 КУпАП, не встановлено, а тому вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.173-4 КУпАП України є недоведеною.

Згідно з приписами ст.62 Конституції України особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.

Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину.

Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Стаття 7 КУпАП передбачає, що ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. При цьому, провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законів.

Згідно із вимогами статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, на суд покладається обов`язок відповідно до закону здійснювати неупереджений розгляд та ухвалювати обґрунтовані рішення.

За таких обставин, суддя приходить до висновку, що допустимими та достатніми доказами не доведено вини ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.3 ст.173-4 КУпАП, а тому провадження у справі підлягає закриттю у зв`язку з відсутністю в її діях складу зазначеного адміністративного правопорушення.

Згідно п.1 ч.1 ст.247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

Відповідно до ст.284 КУпАП постанова про закриття справи виноситься, зокрема, при наявності обставин, передбачених статтею 247 цього Кодексу.

Керуючись ст.ст.283, 284 Кодексу України про адміністративні правопорушення,

УХВАЛИВ:

Провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.173-4 КУпАП – закрити у зв`язку із відсутністю у її діях складу адміністративного правопорушення.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку на її оскарження.

На постанову суду може бути подана апеляційна скарга до Тернопільського апеляційного суду через Підволочиський районний суд Тернопільської області протягом десяти днів з дня винесення постанови.

Суддя Н.Б. Сташків