Постанова від 23 березня 2026 р. у справі №240/22158/24 — Сьомий апеляційний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 240/22158/24

Головуючий суддя 1-ої інстанції - Чернова Ганна Валеріївна

Суддя-доповідач - Залімський І. Г.

24 березня 2026 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Залімського І. Г.

суддів: Мацького Є.М. Сушка О.О. ,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 16 червня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернулася до суду з позовом, у якому просила:

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду в Хмельницькій області від 09.09.2024 №064250009560 про відмову у призначенні ОСОБА_1 пенсії за вислугу років відповідно до пункту "е" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення" з 02.09.2024;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області призначити ОСОБА_1 пенсію за вислугу років відповідно до пункту "е" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", з 02.09.2024.

Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 16.06.2025 позов задоволено частково, ухвалено:

Визнати протиправним та скасувати рішення головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області від 09.09.2024 №064250009560 про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії за вислугу років у відповідності до пункту «е» ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Зобов`язати головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 02.09.2024 про призначення пенсії за вислугу років відповідно до пункту «е» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», з урахуванням висновків суду, наведених у цьому рішенні суду.

В решті позовних вимог - відмовити.

Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати таке рішення, прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм права, невідповідність висновків суду обставинам справи, що призвело до неповного з`ясування обставин справи і, як наслідок, невірного вирішення справи та прийняття необґрунтованого рішення.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що відповідно до пункту "е" статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення" право на призначення пенсії за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров`я та соціального забезпечення незалежно від віку, які мають вислугу не менше 25 років на 01.04.2015 та не менше 25 років 6 місяців на 31.12.2015, або за наявності спеціального стажу роботи тривалістю 26 років 6 місяців на 11.10.2017, набутого до набрання чинності Законом №2148-VIII. Натомість особам, які на день набрання чинності Закону №2148-VIII не набули встановленого спеціального стажу, пенсія за вислугу років не призначається. Оскільки спеціальний стаж позивачки станом на 11.10.2017 становив лише 23 роки 01 місяць 28 днів, що є недостатнім для призначення пенсії за вислугу років, їй правомірно було відмовлено в призначенні пенсії.

Позивач не подала відзиву або письмових пояснень на апеляційну скаргу.

З урахуванням п.3 ч.1 ст.311 КАС України, суд вирішив розглядати дану справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_1 звернулася 02.09.2024 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області із заявою, в якій просила призначити їй, як працівнику освіти, пенсію за вислугу років відповідно до пункту "е" статті 55 Закону України від 05.11.1991 №1788-XII "Про пенсійне забезпечення".

На виконання вимог Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсії відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1 (зі змінами, внесеними постановою правління Пенсійного фонду України від 16.12.2020 №25-1), за принципом екстериторіальності вищезазначену заяву розглядало Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області.

За наслідками розгляду поданої ОСОБА_1 заяви та доданих до неї документів, ГУ ПФУ в Хмельницькій області прийняло рішення від 09.09.2024 №064250009560, яким відмовило позивачу у призначенні пенсії за вислугу років з підстав відсутності у неї станом на 11.10.2017 (день набрання чинності Законом України від 03.10.2017 №2148-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України підвищення пенсій") передбаченого пунктом "е" статті 55 Закону України від 05.11.1991 №1788-XII "Про пенсійне забезпечення" спеціального стажу роботи на посадах, визначених постановою Кабінету Міністрів України від 04.11.1993 №909, в розмірі не менше 26 років 6 місяців. Так, за результатами розгляду документів, доданих ОСОБА_1 до заяви про призначення пенсії, ГУ ПФУ в Хмельницькій області було встановлено, що її страховий стаж становить 34 роки 08 місяців 12 днів, а спеціальний стаж, який дає право на призначення пенсії за вислугу років, станом на 11.10.2017 складає 23 роки 01 місяць 28 днів. При цьому, згідно наданих документів, до страхового стажу були зараховані всі періоди її роботи, а до спеціального стажу не зараховано період роботи 01.07.2024 по 30.08.2024 згідно з трудовою книжкою від 01.09.1994 № НОМЕР_1 , оскільки роботу не підтверджено індивідуальними відомостями про застраховану особу Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного страхування (відсутня інформація прос плату внесків).

Про прийняте рішення від 09.09.2024 №064250009560 ГУ ПФУ в Житомирській області повідомило позивача шляхом направлення їй листа від 17.09.2024.

Позивач, уважаючи протиправними дії пенсійного органу щодо відмови у призначенні їй пенсії зі зниженням пенсійного віку, звернулась до суду.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що позивач обіймала посаду працівника закладу освіти, у тому числі і після 11.10.2017, робота на якій дає право на пенсію за вислугу років, та на момент звернення із заявою про призначення пенсії набула право на пенсію за вислугу років на підставі пункту «е» статті 55 Закону №1788-ХІІ, тому відмовляючи позивачеві у призначенні пенсії за вислугу років з підстав відсутності необхідного спеціального стажу, ГУ ПФУ в Хмельницькій області діяло протиправно.

Колегія суддів погоджується із вказаним висновком суду першої інстанції та враховує наступне.

Згідно із пунктом 16 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону №1058-IV, до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.

Положення Закону України "Про пенсійне забезпечення" застосовуються в частині визначення права на пенсію за вислугу років для осіб, які на день набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій" мають вислугу років та стаж, необхідні для призначення такої пенсії.

Відповідно до пункту 2-1 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону №1058-IV особам, які на день набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій" мають вислугу років та стаж, необхідний для призначення пенсії за вислугу років, передбачений статтями 52, 54 та 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", пенсія за вислугу років призначається за їхнім зверненням з дотриманням умов, передбачених Законом України "Про пенсійне забезпечення".

Закон України від 03.10.2017 №2148-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій" набрав чинності 11 жовтня 2017 року.

Отже, пенсія за вислугу років згідно із нормами Закону №1788-ХІІ призначається за умови наявності у особи станом на 11.10.2017 визначеного цим законом страхового і спеціального стажу.

Відповідно до статті 1 Закону №1788-ХІІ, громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом.

Положеннями статті 2 Закону №1788-XII передбачено, що за цим Законом призначаються, зокрема, трудові пенсії: за віком; по інвалідності; в разі втрати годувальника; за вислугу років.

Згідно із ст. 52 Закону №1788-ХІІ право на пенсію за вислугу років мають, зокрема: працівники освіти, охорони здоров`я, а також соціального забезпечення, які в будинках-інтернатах для престарілих та інвалідів і спеціальних службах безпосередньо зайняті обслуговуванням пенсіонерів та інвалідів, відповідно до пункту "е" статті 55.

Пунктом "е" статті 55 Закону №1788-ХІІ (в редакції, чинній до 01.04.2015) було передбачено, що право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров`я та соціального забезпечення при наявності спеціального стажу роботи від 25 до 30 років за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, незалежно від віку.

Із прийняттям Закону України від 02.03.2015 №213-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" було підвищено, зокрема, спеціальний стаж, необхідний для виходу на пенсію, для категорій працівників, визначених пунктами "д", "е", "ж" статті 55 Закону №1788-ХІІ, а з прийняттям Закону України від 24.12.2015 №911-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" встановлено раніше не передбачений законодавством вік виходу на пенсію для окремих категорій громадян, а саме: 55 років - для працівників освіти, охорони здоров`я та соціального забезпечення (пункт "е" статті 55 Закону №1788-ХІІ) за переліком, що затверджується у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Пунктом "е" статті 55 Закону №1788-ХІІ (в редакції Закону України від 24.12.2015 №911-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України") було встановлено, що право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров`я та соціального забезпечення після досягнення 55 років і за наявності спеціального стажу роботи за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, станом на 1 квітня 2015 - не менше 25 років та після цієї дати:

з 1 квітня 2015 року по 31 березня 2016 року - не менше 25 років 6 місяців;

з 1 квітня 2016 року по 31 березня 2017 року - не менше 26 років;

з 1 квітня 2017 року по 31 березня 2018 року - не менше 26 років 6 місяців;

з 1 квітня 2018 року по 31 березня 2019 року - не менше 27 років;

з 1 квітня 2019 року по 31 березня 2020 року - не менше 27 років 6 місяців;

з 1 квітня 2020 року по 31 березня 2021 року - не менше 28 років;

з 1 квітня 2021 року по 31 березня 2022 року - не менше 28 років 6 місяців.

До досягнення віку, встановленого абзацом першим цього пункту, право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров`я та соціального забезпечення: які в період до 1 січня 2016 року мали вислугу років на відповідних посадах не менше тривалості, передбаченої абзацами першим та другим цього пункту; 1971 року народження і старші за наявності вислуги років на цих посадах, передбаченої абзацами другим - одинадцятим цього пункту, та після досягнення ними такого віку:50 років 6 місяців - які народилися з 1 липня 1966 року по 31 грудня 1966 року.

04.06.2019 Конституційним Судом України було ухвалено рішення №2-р/2019, яким визнано неконституційними положення пункту "а" статті 54, статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 №1788-XII зі змінами, внесеними законами України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 02.03.2015 №213-VIII, "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 24.12.2015 №911-VIII.

Конституційний Суд України ухвалюючи вищезазначене рішення, вказав, що при запровадженні юридичного регулювання, за яким окремим працівникам освіти, охорони здоров`я та соціального забезпечення встановлено додатковий віковий критерій виходу на пенсію - 50 та 55 років, як додаткову умову для призначення пенсії за вислугу років, законодавець не мав об`єктивних підстав.

Конституційний Суд України дійшов висновку, що втрата професійної працездатності або придатності не пов`язана з досягненням працівником певного віку, тому не може бути умовою для призначення пенсії за вислугу років. Встановлення як додаткової умови для призначення пенсії за вислугу років досягнення певного віку (для працівників, зазначених у пунктах "е", "ж" статті 55 Закону №1788-ХІІ - 55 років), нівелює сутність права на соціальний захист, не відповідає конституційним принципам соціальної держави та суперечать положенням статей 1, 3, частини третьої статті 22, статті 46 Основного Закону України.

Крім того, на думку Конституційного Суду України, внесення змін Законом №213-VIII до оспорюваних положень Закону №1788-ХІІ щодо підвищення на п`ять років пенсійного віку для жінок, збільшення на п`ять років загального та спеціального стажу роботи, необхідного для призначення пенсії за вислугу років, здійснювалося без урахування юридичної природи призначення пенсії за вислугу років, визначеної статтею 51 Закону №1788-ХІІ. А саме того, що вказана пенсія встановлюється окремим категоріям громадян, зайнятим на роботах, виконання яких призводить до втрати професійної працездатності або придатності до настання віку, що дає право на пенсію за віком. Дія статті 51 Закону №1788-ХІІ поширюється на громадян, зайнятих на всіх без винятку роботах, вказаних у статтях 54, 55 Закону №1788-ХІІ.

Таким чином зі змісту оспорюваних положень Закону №1788-ХІІ випливає, що стан здоров`я усіх працівників, зайнятих на роботах, визначених пунктом "а" статті 54, пунктами "а", "б", "в", "г", "д", "е", "є", "ж" статті 55 Закону №1788-ХІІ, через певний проміжок часу погіршується, у зв`язку з чим вони втрачають свою професійну працездатність або придатність до настання віку, що дає право на пенсію за віком. Положення Закону №1788-ХІІ щодо підвищення на п`ять років віку виходу на пенсію для жінок, а також збільшення на п`ять років загального та спеціального стажу роботи, необхідного для призначення пенсії за вислугу років для окремих категорій працівників, є такими, що позбавляють вказаних осіб права на соціальний захист і не відповідають конституційним принципам прав і свобод людини, соціальної держави.

Відтак, Конституційний Суд України визнав зазначені зміни неконституційними.

Зазначені норми Закону №1788-ХІІ втратили чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України вказаного рішення, тобто з 04.06.2019.

Отже, починаючи з 05.06.2019, положення пункту "е" статті 55 Закону України №1788-ХІІ діють в первісній редакції, чинній до внесення змін Законом України від 02.03.2015 №213-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" та Законом України від 24.12.2015 № 911-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України".

Таким чином на день звернення позивача до відповідача із заявою про призначення пенсії за вислугу років як працівнику охорони здоров`я, пунктом "е" статті 55 Закону №1788-ХІІ було передбачено, що право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти не залежно від віку при наявності спеціального стажу роботи від 25 до 30 років за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України.

Статтею 62 Закону №1788-XII передбачено, що основним документом, який підтверджує стаж роботи є трудова книжка.

Відповідно до ч.1 ст.56 Закону №1788-ХІІ, до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.

Згідно із пунктом «д» частини 3 статті 56 Закону №1788-ХІІ до стажу роботи, що дає право на призначення трудових пенсій, зараховуються, зокрема, навчання у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах, в училищах і на курсах по підготовці кадрів, підвищенню кваліфікації та перекваліфікації, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі.

Частиною 4 статті 24 Закону №1058-IV визначено, що періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Відповідно до законодавства, яке діяло до 01.01.1992, питання нарахування стажу для призначення пенсії за вислугу років працівникам освіти і охорони здоров`я регламентувалось постановою Ради Міністрів СРСР від 17.12.1959 № 1397, якою були затверджені Перелік закладів, установ та посад, робота на яких давала право на пенсію за вислугу років та Положення про порядок нарахування стажу для призначення пенсії за вислугу років працівникам освіти і охорони здоров`я.

У відповідності до пункту 2 Положення "Про порядок зарахування стажу для призначення пенсії за вислугу років працівникам освіти та охорони здоров`я", затвердженого постановою Ради Міністрів від 17 грудня 1959 року № 1397 встановлено, що в стаж роботи вчителів та інших працівників просвіти, крім роботи, зазначеній у пункті 1 даного Положення, зараховується, зокрема, робота в училищах, школах, піонерських лагерях і дитячих домах в якості штатних піонервожатих; час навчання в педагогічних учбових закладах і університетах, якщо йому безпосередньо передувала і безпосередньо за ним слідувала педагогічна діяльність.

Відповідно до трудової книжки НОМЕР_1 , виданої 01.09.1994, позивач з 1989 по 1994 роки навчалася в інституті, а з 15.08.1994 позивачка почала працювати в Коростенській середній школі №7.

Коростенська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів рішенням Коростенської міської ради №1538 від 03.07.2014 перейменована в Коростенську міську гімназію №7, а рішенням від №879 від 04.08.2022 - на Коростенський міський ліцей №7.

30.08.2024 позивач звільнена з посади вчителя англійської мови Коростенського міського ліцею №7 за власним бажанням у зв`язку з виходом на пенсію за вислугою років.

Обставини щодо трудової діяльності позивача відповідачами не заперечуються.

Таким чином, позивач обіймала посаду працівника закладу освіти, у тому числі і після 11.10.2017, робота на якій дає право на пенсію за вислугу років, та на момент звернення із заявою про призначення пенсії набула право на пенсію за вислугу років на підставі пункту «е» статті 55 Закону №1788-ХІІ, тому позивачеві протиправно відмовлено у призначенні пенсії за вислугу років з підстав відсутності необхідного спеціального стажу, а тому рішення ГУ ПФУ в Хмельницькій області від 09.09.2024 №064250009560 є протиправним та підлягає скасуванню.

З огляду на неналежне виконання визначеним пенсійним органом повноважень щодо розгляду заяви позивача, що потягло за собою порушення прав позивача, а також враховуючи дискреційні повноваження пенсійного органу, суд зазначає про наявність підстав для зобов`язання ГУ ПФУ у Хмельницькій області повторно розглянути заяву позивача від 02.09.2024 щодо перерахунку пенсії, яка була призначена як особі з інвалідністю відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне забезпечення» на пенсію за вислугу років у відповідності до пункту «е» статті 55 Закону №1788-ХІІ.

На підставі викладеного, судова колегія вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права і прийшов до обґрунтованого висновку про часткове задоволення позовних вимог, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 315 та статті 316 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Таким чином, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області залишити без задоволення, а рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 16 червня 2025 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає.

Головуючий Залімський І. Г.

Судді Мацький Є.М. Сушко О.О.