Постанова від 23 березня 2026 р. у справі №400/341/26 — П'ятий апеляційний адміністративний суд

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

————————————————————————

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 березня 2026 р.м. ОдесаСправа № 400/341/26

Перша інстанція: суддя Птичкіна В.В.

Колегія суддів П`ятого апеляційного адміністративного суду

у складі: головуючої судді - Шевчук О.А.,

суддів – Бойка А.В., Тарновецького І.І.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Обласного комунального підприємства «МИКОЛАЇВОБЛТЕПЛОЕНЕРГО» на ухвалу Миколаївського окружного адміністративного суду від 02 лютого 2026 року у справі за позовною заявою Обласного комунального підприємства «МИКОЛАЇВОБЛТЕПЛОЕНЕРГО» до Головного управління Держпродспоживслужби в Миколаївській області про визнання протиправними та скасування припису та рішення, -

В С Т А Н О В И Л А:

У січні 2026 року ОКП «МИКОЛАЇВОБЛТЕПЛОЕНЕРГО» звернулося до суду першої інстанції із позовом до Головного управління Держпродспоживслужби в Миколаївській області (далі – відповідач, Держпродспоживслужба), в якому просить:

- визнати протиправним та скасувати припис №101 від 12.12.2025, винесений за наслідками складання Акту проведення позапланової перевірки №228 від 05.12.2025 про вимогу до ОКП «МИКОЛАЇВОБЛТЕПЛОЕНЕРГО» здійснити перерахунок за послугу з постачання теплової енергії із застосуванням теплового навантаження - 0,0835 Гкал/год, на суму в розмірі 39,76 грн;

- визнати протиправним та скасувати рішення №124 від 12.12.2025 винесене за наслідками складання Акту проведення позапланової перевірки №228 від 05.12.2025 про застосування до ОКП «МИКОЛАЇВОБЛТЕПЛОЕНЕРГО» штрафу у розмірі 100 % від суми необґрунтовано одержаної виручки, що становить 863,93 грн. та про зобов`язання протягом 30 календарних днів повернути споживачу суму необґрунтовано одержаної виручки в загальному розмірі – 863,93 грн.

Також до позовної заяви ОКП «МИКОЛАЇВОБЛТЕПЛОЕНЕРГО» був наданий доказ сплати судового збору у розмірі 2662,40 грн., зокрема, платіжна інструкція №36083 від 08.01.2026.

Ухвалою Миколаївського окружного адміністративного суду від 19 січня 2026 року позовну заяву ОКП «МИКОЛАЇВОБЛТЕПЛОЕНЕРГО»- залишено без руху.

Постановляючи таку ухвалу суд першої інстанції виходив з того, що позивачем неправильно розрахований розмір судового збору, а тому запропонував доплатити судовий збір протягом десяти днів з дня отримання ухвали суду.

Ухвалою Миколаївського окружного адміністративного суду від 02 лютого 2026 року позовну заяву ОКП «МИКОЛАЇВОБЛТЕПЛОЕНЕРГО» повернуто.

Повертаючи позовну заяву суд першої інстанції виходив з того, що позивач в порушення вимог частини 4 статті 169 КАС України не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.

Не погоджуючись з ухвалою суду ОКП «МИКОЛАЇВОБЛТЕПЛОЕНЕРГО» подало апеляційну скаргу, в якій зазначає, що ухвала суду про повернення позову постановлена з порушенням норм процесуального права, у зв`язку з чим просить її скасувати та направити позов до суду першої інстанції для продовження розгляду.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про те, що позовна вимога, яка полягає у визнанні протиправним та скасуванні припису від 12.12.2025 № 101 про вимогу до ОКП «МИКОЛАЇВОБЛТЕПЛОЕНЕРГО» здійснити перерахунок за послугу з постачання теплової енергії із застосуванням теплового навантаження - 0,0835 Гкал/год, на суму в розмірі 39,76 грн є вимогою немайнового характеру.

Апелянт просить суд врахувати позицію Верховного Суду, наведену у постанові від 25.08.2020 у справі №910/13737/19, відповідно до якої майновий позов (позовна вимога майнового характеру) - це вимога про захист права або інтересу, об`єктом якої виступає благо, що підлягає грошовій оцінці. Тобто, будь-який майновий спір має ціну. Наявність вартісного, грошового вираження матеріально-правової вимоги свідчить про її майновий характер, який має відображатися у ціні заявленого позову.

Апелянт наполягає на тому, що оскаржувані акти індивідуальної дії (припис та рішення) містять вимоги майнового характеру, та вважає, що під час подання позовної заяви він правильно визначив вартість позову майнового характеру та розмір судового збору, який має бути сплачений за подання до суду першої інстанції позовної заяви обрахований ним правильно.

Головне управління Держпродспоживслужби в Миколаївській області своїм процесуальним правом подання відзиву на апеляційну скаргу не скористалося.

Відповідно до частини 2 статті 312 КАС України апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції, зазначені в пункті 3, 6, 7, 11, 14, 26 частини 1 статті 294 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження).

Згідно з пунктом 3 частини 1 статті 294 КАС України окремо від рішення суду можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції щодо повернення заяви позивачеві (заявникові).

Відповідно до частини 1 статті 311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі: відсутності клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю.

Перевіривши матеріали справи, правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Частина 1 статті 2 КАС України визначає, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

За змістом частини 1 статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.

Частина 3 статті 161 КАС України передбачає, що до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Відповідно до частини 1 статті 169 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

Частина 2 статті 169 КАС України передбачає, що в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити).

Згідно частини 3 статті 169 КАС України суддя, якщо позивач усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, вона вважається поданою у день первинного її подання до адміністративного суду та приймається до розгляду, про що суд постановляє ухвалу в порядку, встановленому статтею 171 цього Кодексу.

Водночас, відповідно до пункту 1 частини 4 статті 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві, якщо: позивач не усунув недоліки позовної заяви, яка залишена без руху, у встановлений судом строк.

Повертаючись до матеріалів справи, колегія суддів враховує, що під час звернення до суду з даним позовом ОКП «МИКОЛАЇВОБЛТЕПЛОЕНЕРГО» були заявлені такі вимоги:

- визнати протиправним та скасувати припис №101 від 12.12.2025, винесений за наслідками складання Акту проведення позапланової перевірки №228 від 05.12.2025 про вимогу до ОКП «МИКОЛАЇВОБЛТЕПЛОЕНЕРГО» здійснити перерахунок за послугу з постачання теплової енергії із застосуванням теплового навантаження - 0,0835 Гкал/год, на суму в розмірі 39,76 грн;

- визнати протиправним та скасувати рішення №124 від 12.12.2025 винесене за наслідками складання Акту проведення позапланової перевірки №228 від 05.12.2025 про застосування до ОКП «МИКОЛАЇВОБЛТЕПЛОЕНЕРГО» штрафу у розмірі 100 % від суми необґрунтовано одержаної виручки, що становить 863,93 грн. та про зобов`язання протягом 30 календарних днів повернути споживачу суму необґрунтовано одержаної виручки в загальному розмірі – 863,93 грн.

Суд першої інстанції, залишаючи позовну заяву без руху, виходив з того, що позивачем помилково обрахований розмір судового збору, який має бути сплачений за подання позовної заяви. Зокрема, суд указав, що предметом даного позову є оскарження припису від 12.12.2025 № 101, який є немайновою вимогою, а оскарження рішення від 12.12.2025 № 124 є майновою вимогою.

Отже, суд вважав, що з урахуванням коефіцієнту 0,8 для пониження ставки судового збору, ОКП «МИКОЛАЇВОБЛТЕПЛОЕНЕРГО» мало сплатити 5324,80 грн. судового збору за подання цього позову, та запропонував позивачу у десятиденний строк з дня отримання ухвали суду надати доказ про сплату судового збору, в сумі 2662,40 грн., тобто в повному обсязі.

Вказана ухвала суду доставлена ОКП «МИКОЛАЇВОБЛТЕПЛОЕНЕРГО» в електронний кабінет о 20 год 42 хв 19.01.2026, а тому суд вважав, що недоліки позовної заяви мали бути усунуті до 30.01.2026, включно.

Оскільки станом на час постановлення ухвали суду, станом на 02 лютого 2026 року, недоліки, що зазначені в ухвалі суду не було усунуто, суд першої інстанції керуючись положеннями частини 4 статті 169 КАС України повернув позовну заяву позивачу.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, з огляду на таке.

Відповідаючи на доводи апеляційної скарги, в яких ОКП«МИКОЛАЇВОБЛТЕПЛОЕНЕРГО», посилаючись на позицію Верховного Суду, наведену у постанові від 25.08.2020 у справі №910/13737/19, наголошує на тому, що розмір судового збору він розрахував правильно, а тому суд першої інстанції не мав підстав для повернення позовної заяви, колегія суддів керується наступним.

Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначає Закон України «Про судовий збір».

Відповідно до приписів статті 3 Закону України «Про судовий збір», яка визначає об`єкти справляння судового збору, судовий збір справляється, зокрема, за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством та Кодексом України з процедур банкрутства.

Згідно частини 1 статті 4 Закону України «Про судовий збір», судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Відповідно до частини 3 статті 4 Закону України «Про судовий збір» за подання адміністративного позову майнового характеру, який подано суб`єктом владних повноважень, юридичною особою судовий збір становить 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 10 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

За подання адміністративного позову немайнового характеру, який поданий суб`єктом владних повноважень, юридичною особою або фізичною особою підприємцем судовий збір становить 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Частина 3 статті 6 Закону України «Про судовий збір» визначає, що за подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру.

У разі коли в позовній заяві об`єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.

Як мовилося вище, ОКП «МИКОЛАЇВОБЛТЕПЛОЕНЕРГО», як юридична особа, оскаржило до адміністративного суду:

- припис №101 від 12.12.2025, винесений за наслідками складання Акту проведення позапланової перевірки №228 від 05.12.2025 про вимогу до ОКП «МИКОЛАЇВОБЛТЕПЛОЕНЕРГО» здійснити перерахунок за послугу з постачання теплової енергії із застосуванням теплового навантаження - 0,0835 Гкал/год, на суму в розмірі 39,76 грн;

- рішення №124 від 12.12.2025 винесене за наслідками складання Акту проведення позапланової перевірки №228 від 05.12.2025 про застосування до ОКП «МИКОЛАЇВОБЛТЕПЛОЕНЕРГО» штрафу у розмірі 100 % від суми необґрунтовано одержаної виручки, що становить 863,93 грн. та про зобов`язання протягом 30 календарних днів повернути споживачу суму необґрунтовано одержаної виручки в загальному розмірі – 863,93 грн.

Апелянт наполягає на тому, що звернення до суду з вимогами про скасування рішення відповідача - суб`єкта владних повноважень, безпосереднім наслідком яких є зміна складу майна позивача, є майновими, а оскарження рішень суб`єктів владних повноважень, які спонукають до вчинення певних дій, не пов`язаних зі сплатою коштів, є немайновими та вважає, що ним правильно сплачено судовий збір у розмірі 2662,40 грн, що підтверджується наявною в матеріалах справи платіжною інструкцією №36083 від 08.01.2026 року.

При цьому, на вимогу суду першої інстанції, яка викладена в ухвалі про залишення позовної заяви без руху, позивач жодним чином не відреагував та не надав своїх заперечень та не навів розрахунків.

Тому, оцінюючи обґрунтованість висновків суду першої інстанції про повернення позовної заяви на підставі пункту 1 частини 4 статті 169 КАС України, колегія суддів вважає необхідним зазначити про таке.

Так, приписи пункту 1 частини 4 статті 169 КАС України чітко визначають, що позовна заява повертається позивачеві, якщо: позивач не усунув недоліки позовної заяви, яка залишена без руху, у встановлений судом строк.

Колегія суддів вважає необхідним наголосити на тому, що приписами статті 44 КАС України передбачений обов`язок учасників справи добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов`язки, зокрема виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки, а також виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом.

Наведеними положеннями КАС України чітко окреслений характер процесуальної поведінки, який зобов`язує учасника справи діяти сумлінно, тобто проявляти добросовісне ставлення до наявних у нього прав і здійснювати їх реалізацію таким чином, щоб забезпечити неухильне та своєчасне виконання своїх обов`язків, встановлених законом, упродовж визначених для цього строків.

Слід також зазначити, що обґрунтовуючи висновки про обов`язок сторони належним чином використовувати процесуальні права, у рішенні від 07.07.1989 у справі «Union Alimentaria Sanders S.A. v. Spain» Європейський суд з прав людини зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, пов`язаних зі зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

З огляду на те, що станом на дату постановлення ухвали суду про повернення позовної заяви, зокрема, 02 лютого 2026 року, ОКП «МИКОЛАЇВОБЛТЕПЛОЕНЕРГО» не надало до суду доказів неможливості вчинення конкретної процесуальної дії у визначений строк та у зв`язку з невиконанням вимог ухвали про залишення позову без руху, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про наявність підстав для повернення позовної заяви, відповідно до приписів пункту 1 частини 4 статті 169 КАС України .

Варто зазначити, що позивач, у порядку виконання ухвали суду, не позбавлений був права та можливості звернутися до суду із відповідною заявою, в якій навести аргументи щодо своєї позиції стосовно сплаченого ним судового збору, та на думку колегії суддів, саме такий спосіб реалізації своїх процесуальних прав був би найбільш сприятливий для досягнення мети щодо найшвидшого вирішення спору.

Як мовилося вище, попри те, що суд запропонував позивачу у десятиденний строк з дня отримання ухвали суду надати докази про сплату судового збору, позивач, на виконання ухвали суду жодної заяви не подав та вимоги ухвали не виконав.

Таким чином, наведене у сукупності та взаємозв`язку надає підстави вважати правильними висновки суду першої інстанції про повернення позовної заяви.

При цьому, як доречно зазначив суд першої інстанції повернення позовної заяви не позбавляє права на повторне звернення до суду та в розумінні статті 6 Конвенції з прав людини і основоположних свобод не перешкоджає доступу до суду.

Так, за змістом статті 6 Конвенції з прав людини і основоположних свобод кожен при вирішенні питання щодо прав та обов`язків має право на справедливий і відкритий розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, визначеним законом.

Відповідно до частини 1 статті 6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, складовою якого є юридична визначеність.

Згідно із статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Згідно п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Колегія суддів вважає, що надала відповідь на ключові доводи апеляційної скарги.

Інші доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції і зводяться до переоцінки встановлених судом обставин справи, а тому підстав для задоволення скарги колегія суддів не вбачає.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно застосував норму пункту 1 частини 4 статті 169 КАС та обґрунтовано повернув позовну заяву позивачу.

Відповідно до частини 1 статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та постановив ухвалу з додержанням норм процесуального права, тому за наслідками розгляду апеляційної скарги на ухвалу суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу суду – без змін.

Керуючись ст. ст. 308, 311, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Обласного комунального підприємства «МИКОЛАЇВОБЛТЕПЛОЕНЕРГО» – залишити без задоволення.

Ухвалу Миколаївського окружного адміністративного суду від 02 лютого 2026 року у справі за позовною заявою Обласного комунального підприємства «МИКОЛАЇВОБЛТЕПЛОЕНЕРГО» до Головного управління Держпродспоживслужби в Миколаївській області про визнання протиправними та скасування припису та рішення – залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду.

Головуюча суддя О. А. Шевчук

суддя А. В. Бойко

суддя І. І. Тарновецький