Постанова від 23 березня 2026 р. у справі №178/520/25 — Дніпровський апеляційний суд

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/4015/26 Справа № 178/520/25 Суддя у 1-й інстанції - Берелет В. В. Суддя у 2-й інстанції - Гапонов А. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 березня 2026 року м. Дніпро

Дніпровський апеляційний суд у складі:

Головуючого судді-доповідача Гапонова А.В.

суддів Никифоряка Л.П., Агєєва О.В.

за участю секретаря Гречишникової О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Дніпро цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення безпідставно набутих грошових коштів,

- за апеляційною скаргою ОСОБА_2 , в інтересах якої діє адвокат Мушик Василь Лук`янович,

на рішення Криничанського районного суду Дніпропетровської області від 28 жовтня 2025 року, -

В С Т А Н О В И В:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

04.03.2025 року ОСОБА_1 звернувся до Криничанського районного суду Дніпропетровської області з позовом до ОСОБА_2 про стягнення безпідставно набутих грошових коштів.

В якому просив, стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 безпідставно набуті грошові кошти в сумі 50000 грн., з урахуванням індексу інфляції в розмірі 344600 грн., 3 % річних – 27000 грн., всього 421600 грн.

КОРОТКИЙ ЗМІСТ СУДОВОГО РІШЕННЯ

Рішенням Криничанського районного суду Дніпропетровської області від 28 жовтня 2025 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 безпідставно набуті грошові кошти в сумі 50000 грн., з урахуванням індексу інфляції в розмірі 344600 грн., 3 % річних – 27000 грн., всього 421600 грн.

КОРОТКИЙ ЗМІСТ ВИМОГ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ

26.11.2025 від ОСОБА_2 , в інтересах якої діє адвокат Мушик Василь Лук`янович надійшла апеляційна скарга, в якій ставиться вимога про скасування рішення Криничанського районного суду Дніпропетровської області від 28 жовтня 2025 року та ухвалення нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

В обґрунтування апеляційної скарги посилається на те, що грошові кошти вже повернуті позивачеві шляхом зарахування орендної плати за передачу земельної ділянки ПВФ «Агроцентр», на що суд не дав належної оцінки, а також на незастосування судом позовної давності.

АРГУМЕНТИ ІНШИХ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

06.02.2026 року від представника ОСОБА_1 – адвоката Рябчука С.В. надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому просить апеляційну скаргу ОСОБА_2 , в інтересах якої діє адвокат Мушик Василь Лук`янович залишити без задоволення, а рішення Криничанського районного суду Дніпропетровської області від 28.10.2025 року залишити без змін.

СУДОВІ ВИКЛИКИ

Сторони належним чином повідомлені про день та час розгляду справи (а.с.160-162).

ПОЗИЦІЯ АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ

Відповідно до ч. 1, 2 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, вислухавши пояснення сторін, які з`явились у судове засідання, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги в межах апеляційного оскарження, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлені наступні обставини справи.

ОСОБА_2 належить земельна ділянка площею 6,8026 га, кадастровий номер 1222055100:01:002:0279, яка розташована на території Криничанської селищної ради Криничанського району Дніпропетровської області, цільове призначення якої для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. 03 січня 2007 року між позивачем та ОСОБА_2 було узгоджено умови договору купівлі-продажу вищезазначеної земельної ділянки. Того ж дня ОСОБА_1 у розрахунок за договором купівлі-продажу земельної ділянки передав ОСОБА_2 грошові кошти в сумі 50 000 гривень, на підтвердження чого ОСОБА_2 власноручно написала відповідну розписку.

Заочним рішенням Криничанського районного суду Дніпропетровської області від 21 квітня 2022 року по справі № 178/1894/22, визнано дійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки площею 6,8026 га, кадастровий номер 1222055100:01:002:0279, яка розташована на території Криничанської селищної ради Криничанського району Дніпропетровської області, цільове призначення якої для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, укладений 03 січня 2007 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , та визнано за ОСОБА_1 право власності на земельну ділянку площею 6,8026 га, кадастровий номер 1222055100:01:002:0279, яка розташована на території

Криничанської селищної ради Криничанського району Дніпропетровської області, цільове призначення якої для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 13 грудня 2023 року, залишеною без змін постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 30 жовтня 2024 року по справі № 178/1894/22, рішення Криничанського районного суду Дніпропетровської області від 21 квітня 2023 року – скасовано. У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання дійсним договору та визнання права власності відмолено.

Таким чином, передані ОСОБА_1 грошові кошти ОСОБА_2 за отримання у власність земельної ділянки залишились неповернутими позивачу.

Таким чином, наведене дає підставу для висновку, що грошові кошти в сумі 50000 грн., які були передані ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 , про що нею було складено відповідну розписку, підлягають поверненню позивачу, як такі, що набуті без достатньої правової підстави, оскільки договір купівлі-продажу, яким передавали кошти, є нікчемним відповідно до ст. 220 ЦК України.

Правовідносини, які склалися між сторонами з приводу стягнення безпідставно отриманих коштів, за своєю правовою природою є грошовим зобов`язанням, на яке поширюється дія частини другої статті 625 ЦК України як спеціального виду цивільно-правової відповідальності.

За період з 03.01.2007 року по 03.02.2025 року індекс інфляції склав: 2007 р. – 111,6 %, 2008 р. – 122,3 %, 2009 р. – 112,3 %, 2010 р. – 109,1 %, 2011 р. – 104,6 %, 2012 р. – 99,8 %, 2013 р. – 100,5 %, 2014 р. – 124,9 %, 2015 р. – 143,3 %, 2016 р. – 112,4 %, 2017 р. – 113,7 %, 2018 р. – 109,8 %, 2019 р. – 104,1 %, 2020 р. – 105,0 %, 2021 р. – 110,0 %, 2022 р. – 126,6 %, 2023 р. – 105,1 %, 2024 р. – 112,0 %. Всього за період – 789,2 %.

Індекс інфляційні витрати за весь час користування безпідставно набутими грошовими коштами за період з 03.01.2007 року по 03.02.2025 року складають: 50 000,00 грн. * (789,2 % - 100 %) / 100 = 344 600,00 грн.

Три проценти річних за весь час користування безпідставно набутими грошовими коштами за період з 03.01.2007 року по 03.02.2025 року складають: 50 000,00 грн. * (3 % * 18 років ) / 100 = 27 000,00 грн.

Таким чином, відповідач повинен повернути позивачу безпідставно набуті грошові кошти з урахування індексу інфляції та трьох відсотків річних в сумі: 50 000,00 грн. + 344 600,00 грн. + 27 000,00 грн. = 421 600,00 грн.

Суд приймає до уваги клопотання представника відповідачки щодо застосування позовної давності у зазначеній справі, однак задовольнити його суд позбавлений можливості, оскільки про вказані у позовній заяві обставини позивачу стало відомо 13 грудня 2023 року, з набранням законної сили постановою Дніпровського апеляційного суду від 13 грудня 2023 року по справі №178/1894/22. Враховуючи викладене, у відповідності до ч.1 ст. 261 ЦК України, суд приходить до переконання, що перебіг позовної давності почався з 13 грудня 2023 року, а відтак строк позовної давності не є пропущеним.

Враховуючи викладене, суд першої інстанції дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню.

З таким висновком погоджується й колегія суддів апеляційного суду.

Частиною першою статті 1212 ЦК України визначено, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Відповідно до частини другої статті 1212 Цивільного кодексу України, положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Ч. 3 ст. 1212 ЦК України встановлено, що положення цієї глави застосовуються також до вимог про:

- повернення виконаного за недійсним правочином;

- витребування майна власником із чужого незаконного володіння;

- повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні;

- відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

У відповідності до положень ст. 536 ЦК України, за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України, боржник зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу враховуючи індекс інфляції та відсотків річних є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

Доводи апеляційної скарги спростовуються постановою Дніпровського апеляційного суду від 13 грудня 2023 року, залишеною без змін постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 30 жовтня 2024 року по справі № 178/1894/22, якою рішення Криничанського районного суду Дніпропетровської області від 21 квітня 2023 року скасовано. У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання дійсним договору та визнання права власності відмолено.

Отже, передані ОСОБА_1 грошові кошти ОСОБА_2 за отримання у власність земельної ділянки залишились неповернутими позивачу, а тому є безпідставно набутими відповідачкою

Щодо застосування до позовних вимог позовної давності.

Відповідно до ч.1 ст. 256 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ч.1 ст. 257 ЦК України). Як наголошується у ч.1 ст. 261 ЦК України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Про вказані у позовній заяві обставини позивачу стало відомо 13 грудня 2023 року, з набранням законної сили постановою Дніпровського апеляційного суду від 13 грудня 2023 року по справі №178/1894/22 згідно якої, рішення Криничанського районного суду Дніпропетровської області від 21 квітня 2023 року скасовано. У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання дійсним договору та визнання права власності на земельну ділянку було відмолено.

Фактично на підставі постанови Дніпровського апеляційного суду від 13 грудня 2023 року право власності позивача на земельну ділянку було припинено.

Враховуючи викладене, у відповідності до ч.1 ст. 261 ЦК України, перебіг позовної давності почався з 13 грудня 2023 року, до суду позивач звернувся 04.03.2025 року (п.с.1), тобто у встановлений трьох річний строк з моменту, коли його право було порушено, а відтак строк позовної давності не є пропущеним.

При таких обставинах, апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний із належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

ВИСНОВКИ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ АПЕЛЯЦІЙНИХ СКАРГ

Судом першої інстанції на основі об`єктивної оцінки наданих сторонами доказів повно встановлено фактичні обставини справи та правильно застосовано норми матеріального права.

Недоліків, які призводять до порушення основних принципів цивільного процесуального судочинства та охоронюваних законом прав та інтересів осіб, які беруть участь у справі, та впливають на суть ухваленого рішення під час розгляду справи у суді апеляційної інстанції не встановлено.

Згідно з ч. 1 ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Ухвалене судом рішення відповідає вимогам ст. 263 ЦПК України, підстав для його скасування за доводами апеляційної скарги не вбачається.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 382 ЦПК України, апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 , в інтересах якої діє адвокат Мушик Василь Лук`янович залишити без задоволення.

Рішення Криничанського районного суду Дніпропетровської області від 28 жовтня 2025 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 3 ст. 389 ЦПК України.

Повне судове рішення виготовлено 24.03.2026 року.

Судді: