Постанова від 23 березня 2026 р. у справі №175/17224/25 — Дніпровський апеляційний суд

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/2268/26 Справа № 175/17224/25 Суддя у 1-й інстанції - Журавель Т. С. Суддя у 2-й інстанції - Никифоряк Л. П.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 березня 2026 року м. Дніпро

Дніпровський апеляційний суд колегією суддів у складі:

судді-доповідача Никифоряка Л.П.,

суддів Гапонова А.В., Агєєва О.В.,

за участі секретаря судового засідання Сахарова Д.О.,

Учасники справи:

позивач ОСОБА_1 ,

відповідачі ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

розглянув відкрито в залі судових засідань Дніпровського апеляційного суду в місті Дніпро справу, що виникла з цивільних правовідносин, в якій подана апеляційна скарга ОСОБА_1 на ухвалу Дніпровського районного суду Дніпропетровської області від 03 листопада 2025року про відмову у забезпеченні позову, головуючий у суді першої інстанції Журавель Т.С.

В С Т А Н О В И В:

Описова частина

Короткий зміст заявлених вимог

У жовтні 2025року ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом проти ОСОБА_4 та ОСОБА_3 про відшкодування шкоди, завданої пожежею.

Одночасно з позовною заявою позивачем подана заява про забезпечення позову, в якій він вимагав накласти арешт на все нерухоме майно, яке належить відповідачці ОСОБА_2 в межах суми позову 4 630 848,80грн.

Існування таких вимог заявник пов`язував із тим, що 20 грудня 2021року він уклав із ОСОБА_2 договір найму (оренди) нерухомого майна, за яким тимчасово передав у найм (оренду) на відплатній основі належний йому на праві власності житловий будинок загальною площею 161,7кв.м, житловою площею 73,7кв.м та земельну ділянку площею 8соток, розташовані в АДРЕСА_1 , з усіма невід`ємними технічними пристроями та предметами домашньої обстановки згідно додатку № 1 до договору. Одночасно з вказаним договором підписано акт прийому-передачі жилого приміщення з обладнанням.

13 грудня 2024року за адресою: АДРЕСА_1 , сталася пожежа, внаслідок чого було пошкоджено будинок за вищевказаною адресою, що підтверджує акт про пожежу Дніпровського районного управління ГУ ДСНС України в Дніпропетровській області, складений 14 грудня 2024року за участі відповідачки ОСОБА_2 . Згідно вказаного акту осередок пожежі був встановлений у приміщенні котельні у настінній електророзподільній шафі, причина пожежі (ймовірна) коротке замикання електромережі.

Заявник вважав, що відповідачка ОСОБА_2 самостійно створила умову виникнення пожежі, оскільки використовувала бензиновий генератор з порушенням порядку Правил пожежної безпеки, чим допустила виникнення короткого замикання в електророзподільній шафі приміщення котельні.

З урахуванням того, що відповідачі схильні до уникнення приписів законодавства, позивач просить застосувати захід забезпечення позову шляхом накладення арешту на все нерухоме майно, яке належить відповідачу ОСОБА_2 .

Короткий зміст ухвали суду першої інстанції

Ухвалою Дніпровського районного суду Дніпропетровської області від 03 листопада 2025року у задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову відмовлено.

Суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні заяви про забезпечення позову, виходив з того, що позивачем не доведено факт того, що невжиття саме таких за обсягом заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання в подальшому рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

18 листопада 2025року ОСОБА_1 подав безпосередньо до суду апеляційної інстанції апеляційну скаргу на ухвалу Дніпровського районного суду Дніпропетровської області від 03 листопада 2025року.

В апеляційній скарзі заявник не погодився з висновками суду і висловив вимогу про скасування ухвали суду та задоволення його заяви про забезпечення позову.

Незаконність та необґрунтованість ухвали суду заявник пов`язував з тим, що суд першої інстанції не звернув належної уваги на те, що невжиття заходів забезпечення позову у вигляді накладення арешту на все нерухоме майно, яке належить відповідачці ОСОБА_2 , може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду.

Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи

Інші учасники справи не скористались своїм правом на подання до суду своїх заперечень щодо змісту і вимог апеляційної скарги, відзиву на апеляційну скаргу не подали.

Надходження апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції

19 листопада 2025року ухвалою судді Дніпровського апеляційного суду витребувано з Дніпровського районного суду Дніпропетровської області цивільну справу, та 12 грудня 2025року справа надійшла на адресу апеляційного суду.

Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 18 грудня 2025року справу повернуто до суду першої інстанції для належного оформлення, та 26 лютого 2026року справа повернулась до суду апеляційної інстанції.

Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 02 березня 2026року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Дніпровського районного суду Дніпропетровської області від 03 листопада 2025року.

12 березня 2026року ухвалою Дніпровського апеляційного суду справу призначено до розгляду на 11?? год 24 березня 2026року.

Про час та місце слухання даної справи апеляційним судом сторони у справі повідомлені належним чином у відповідності до вимог статей 128-130 ЦПК України, що підтверджується наявними в матеріалах справи рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень та довідкою про отримання документів в Електронному суді.

Фактичні обставини встановлені в ході судового розгляду, які підтверджені належними та допустимими доказами

14 листопада 2007року між ТОВ «Міжнародна будівельна компанія «Україна-Канада» та ОСОБА_1 був укладений договір купівлі-продажу житлового будинку № 147/07-КП/ЗК, посвідченого приватним нотаріусом Дніпропетровського нотаріального округу Юрченко Л.Л. за № 4768. Згідно умов укладеного договору продавець передав покупцеві належний йому на праві приватної власності житловий будинок АДРЕСА_2 , загальна площа будинку – 161,7кв.м, житлова площа – 73,7кв.м.

Згідно витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 14 листопада 2007року, виданого Дніпропетровським районним комунальним підприємством «Бюро технічної інвентаризації» на підставі договору купівлі-продажу серії ВЕТ № 942070 за реєстровим № 4768 від 30 серпня 2007року встановлено, що ОСОБА_1 є власником будинку, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 .

20 грудня 2021року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було укладено договір найму (оренди) нерухомого майна, підписаний сторонами за допомогою електронного цифрового підпису.

Згідно умов укладеного договору предметом цього договору є тимчасова здача в найм (оренду) на відплатній основі, що належить наймодержателю житлового приміщення у вигляді будинку за адресою: АДРЕСА_1 , з усіма технічними пристроями та з предметами домашньої обстановки згідно з додатком № 1 до цього договору.

Згідно пункту 3.1 договору сторони погодили розмір щомісячної орендної плати в розмірі 1 100,00 доларів США.

Пунктом 4.1 договору передбачено строк дії укладеного договору з 20 грудня 2021року по 31 грудня 2022року.

Крім того, розділом 5 укладеного договору передбачена відповідальність сторін, зокрема, вказано, що відповідальність за справний технічний стан об`єкта нерухомості на термін дії договору несе наймодавець (пункт 5.1). Наймач несе відповідальність за правильне та безпечне використання об`єкта нерухомості та майна, згідно з актом приймання-передачі житлового приміщення (пункт 5.2). Збитки, завдані наймодавцеві або третім особам внаслідок порушення наймачем умов договору, відшкодовуються наймачем самостійно та в повному обсязі (пункт 5.2.1 договору). У разі погіршення стану або знищення об`єкта нерухомості з вини наймача, він відшкодовує збитки у розмірі вартості ремонту або відновлення майна пункт 5.2.2 договору). Наймодавець відшкодовує шкоду, заподіяну третім особам чи наймачеві, якщо буде встановлено, що це відбулося не з вини наймача або внаслідок особливих властивостей чи недоліків, про наявність яких наймач не був попереджений наймодавцем і про які він не знав і не міг знати (пункт 5.3 договору). Наймач несе відповідальність перед наймодавцем за порушення умов цього договору особами, які проживають спільно з ним (пункт 5.4 договору). Спірні питання щодо цього договору вирішуються у порядку, встановленому чинним законодавством України (пункт 5.5 договору). Пунктом 5.6 передбачено, що сторони звільняються від будь-якої відповідальності, якщо невиконання ними прийнятих на себе впливів буде пов`язане з обставинами, що не залежать від їх волі, або бажання і що знаходяться поза сферою контролю зобов`язаної сторони (форс-мажор), але при цьому, сторони повинні вжити всіх заходів до взаємного запобігання вчиненню майнових та фінансових втрат.

Згідно акту прийому-передачі житлового приміщення до договору найму від 19 грудня 2021року наймачем були прийняті передані наймодавцем у тимчасове користування об`єкт нерухомого майна та всі невід`ємні технічні пристрої та предмети домашньої обстановки.

13 грудня 2024року о 18 год. 59 хв. у житловому двоповерховому будинку, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , було виявлено пожежу, відповідно до акту про пожежу складеного інспектором головним інспектором ВЗНС ДРУ ГУ ДСНС України у Дніпропетровській області капітана служби ЦЗ Цой Л. від 14 грудня 2024року, причиною пожежі стало коротке замикання електромережі.

Згідно висновку про причини виникнення пожежі, складеного інспектором головним інспектором ВЗНС ДРУ ГУ ДСНС України у Дніпропетровській області капітана служби ЦЗ Цой Л. від 14 грудня 2024року, при детальному огляді електричної мережі було встановлено, що пожежа виникла внаслідок дії теплових проявів електричної енергії у результаті короткого замикання електромережі в електророзподільній шафі у приміщені котельні. При цьому, у пункті 15 «Обставини виникнення пожежі» зазначено, що зі слів мешканців котеджного містечка в системі електропостачання мали місце перепади напруги. Перепади напруги в мережі можуть привести до неправильної роботи електроприладів, їх поломки або стати причиною пожеж, будинок де виникла пожежа не був забезпечений стабілізатором напруги, який міг би вирівнювати вхідну напругу та підтримувати на виході її стабільні параметри. Електрична мережа будинку з моменту будівництва та вводу в експлуатацію не мінялася, ремонтні роботи не проводилися, планово-попереджувальні огляди і випробування, зокрема замір опору ізоляції не проводилися. Стіни в приміщені котельні, де виникла пожежа, були оздобленні ПВХ панелями поверх ДСП плит, які в свою чергу були утеплені мінеральною ватою, пожежна небезпека даних будівельних матеріалів є дуже високою, це і призвело до інтенсивного горіння з високою температурою та швидкого розповсюдження пожежі. Особливі умови, що вплинули на поширення пожежі відстань до місця пожежі (більше 3 км) та велика пожежна навантага у вигляді будівельних матеріалів з яких побудований будинок. Умови що ускладнювали її гасіння відсутні. Для подальших слідчих дій матеріали по пожежі буде направлено до відділу поліції у визначені терміни.

02 вересня 2025року старшим слідчим СВ ВП №2 ДРУП №2 ГУНП в Дніпропетровській області старшим лейтенантом поліції Сізоненком І. за результатами розгляду клопотання було надано дозвіл на розголошення відомостей досудового розслідування (за вих. № 50.3/47-111СВ) в рамках кримінального провадження № 12025042240000111 від 19 лютого 2025року, а саме: протоколу огляду місця події від 02 квітня 2025року, протокол допиту спеціаліста електричних мереж від 02 квітня 2025року, протоколів допиту ОСОБА_2 та ОСОБА_3 та висновок судової пожежної експертизи від 26 травня 2025року судового експерта Кравченка В.В.

Згідно протоколу повторного допиту свідка від 17 липня 2025року в якості свідка було допитано ОСОБА_2 , по суті поставлених запитань свідком було повідомлено, що підключення до живлення будинку генератора було погоджено з власником будинку в телефонному режимі, генератор був у справному стані. Крім того, жодних обмежень чи заборон щодо використання додаткового обладнання в будинку договором не було передбачено.

В якості свідка також був повторно допитаний ОСОБА_3 , який повідомив, що підключення генератора до живлення будинку було погоджено з власником будинку, генератор був у справному стані, встановлювали його разом з дружиною, для цього звернулися до ОСОБА_5 , який працював електриком, який в подальшому встановив вказаний генератор та підвів до нього усі комунікації та проводки.

Судовим експертом Дніпропетровського науково-дослідного експерто-криміналістичного центру МВС України Кравченком В.В. на підставі постанови слідчого СВ ВП №2 Дніпровського РУП №2 ГУНП в Дніпропетровській області про призначення судової пожежно-технічної експертизи від 14 березня 2025року, було складено висновок експерта № СЕ-19/104-25/10853-ПТ від 26 травня 2025року. За результатами проведеної експертизи були зроблені наступні висновки. Осередок пожежі, яка сталася 13 грудня 2025року приблизно о 19:00 годині, за адресою: Дніпропетровська область, Дніпровський район, смт Слобожанське, вул. Харківська, буд.3, знаходився у верхній частині електророзподільної шафи, розташованої у дальньому лівому куті відносно вхідних дверей в приміщення котельні. Причиною пожежі, яка сталася 13 грудня 2025року приблизно о 19:00 годині, є виникнення горіння внаслідок дії теплових проявів електричної енергії у результаті короткого замикання в електророзподільній шафі приміщення котельні під час роботи бензинового генератора.

31 липня 2025року постановою старшого слідчого СВ ВП №2 ДРУП №2 ГУНП в Дніпропетровській області старшим лейтенантом поліції Сізоненком І. кримінальне провадження № 12025042240000111 від 19 лютого 2025року передбачене ч.2 ст. 194 КК України було закрито у зв`язку із встановленням відсутності складу кримінального правопорушення.

Згідно висновку судового експерта № 1243/05-25 від 17 вересня 2025року вартість понесеної шкоди домоволодіння АДРЕСА_1 , внаслідок пожежі, яка відбулася 13 грудня 2024року, складає 3 375 765,00грн.

Згідно розрахунку грошового відшкодування завданої моральної шкоди, здійсненого з урахуванням рекомендацій, вказаних у науково-практичному виданні за редакцією Заступника Голови Верховного суду України Шевчука П.І. «Відшкодування матеріальної та моральної шкоди: нормативні акти, роз`яснення, коментарі» вбачається, що розмір завданої моральної шкоди ОСОБА_1 становить 270 000,00грн.

Мотивувальна частина

Позиція апеляційного суду

Суд апеляційної інстанції заслухав суддю-доповідача щодо змісту судового рішення, яке оскаржено, дослідив доводи апеляційної скарги та з`ясував межі, в яких повинна здійснюватися перевірка рішення, встановлюватися обставини і досліджуватися докази.

Відмовляючи у задоволенні заяви про забезпечення позову, суд першої інстанції виходив з відсутності підстав для вжиття заходів забезпечення позову, оскільки позивачем не надано належних доказів на підтвердження утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду у разі задоволення позову.

Вислухав пояснення учасників справи котрі з`явились до суду, за відсутності інших учасників справи, які повідомлені про дату, час і місце судового засідання у спосіб встановлений законом суд дійшов висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково так як судом першої інстанції не повно з`ясовано обставини, що мають значення для справи.

Мотиви та норми права, якими керувався суд апеляційної інстанції

Відповідно до частин першої, другої статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Під забезпеченням позову слід розуміти вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача, які гарантують реальне виконання судового рішення, прийнятого за його позовом.

Частиною першою та другою статті 150 ЦПК України встановлено перелік видів забезпечення позову. Зокрема, позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб та забороною вчиняти певні дії.

Відповідно до вимог частини третьої статті 150 ЦПК України, заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, з майновими наслідками заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Ці обставини є істотними і необхідними для забезпечення позову.

Інститут забезпечення позову являє собою сукупність встановлених законом заходів, що вживаються судом за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, якщо у них існують побоювання, що виконання ухваленого у справі рішення виявиться у майбутньому утрудненим чи неможливим.

Отже, умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може утруднити або унеможливити виконання рішення по суті позовних вимог.

Забезпечення позову є тимчасовим обмеженням і його значення полягає в тому, що ним захищаються законні інтереси позивача на той випадок, коли відповідач буде діяти недобросовісно або коли невжиття заходів забезпечення позову може потягти за собою неможливість виконання судового рішення. Крім цього, інститут забезпечення позову захищає в рівній мірі інтереси як позивача, так і відповідача.

Під час вирішення питання про забезпечення позову, суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не учасниками даного судового процесу.

Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, та інтересів сторін та інших учасників судового процесу.

Підстави для забезпечення позову є оціночними та враховуються судом в залежності до конкретного випадку.

Під час вжиття заходів забезпечення позову повинна бути наявність зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2020року у справі № 753/22860/17 (провадження № 14-88цс20) зазначено, що «умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Гарантії справедливого суду діють не тільки під час розгляду справи, але й під час виконання судового рішення. Зокрема тому, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, – навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання. Конкретний захід забезпечення позову буде домірним позовній вимозі, якщо при його застосуванні забезпечується: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору; можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками; можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які є ефективними способами захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача».

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 травня 2021року у справі № 914/1570/20 (провадження № 12-90гс20) вказано, що «під забезпеченням позову розуміють сукупність процесуальних дій, що гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог. Таким чином, особам, які беруть участь у справі, надано можливість уникнути реальних ризиків щодо утруднення чи неможливості виконання рішення суду, яким буде забезпечено судовий захист законних прав, свобод та інтересів таких осіб. При цьому важливим є момент об`єктивного існування таких ризиків, а також того факту, що застосування заходів забезпечення позову є дійсно необхідним, що без їх застосування права, свободи та законні інтереси особи (заявника клопотання) будуть порушені, на підтвердження чого є належні й допустимі докази. Також важливо, щоб особа, яка заявляє клопотання про забезпечення позову, мала на меті не зловживання своїми процесуальними правами, порушення законних прав відповідного учасника процесу, до якого зазначені заходи мають бути застосовані, а створення умов, за яких не існуватиме перешкод для виконання судового рішення. Отже, при використанні механізму забезпечення позову учасники спору повинні належним чином обґрунтовувати підстави застосування відповідного заходу забезпечення позову у конкретній справі; зазначати обставини, які свідчать про те, що неприйняття зазначеного заходу може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду; підтверджувати такі обставини належними й допустимими доказами».

Обґрунтованою підставою для забезпечення позову має бути існування очевидної загрози порушення законних прав та інтересів позивача у справі в разі невжиття заходів забезпечення позову. Відповідно, звертаючись із заявою про забезпечення позову, особа має довести належність їй таких прав та що невжиття заходів забезпечення позову призведене до утруднення чи неможливості виконання майбутнього рішення суду, при цьому існування загрози порушення прав позивача повинно мати очевидний та об`єктивний характер.

Обов`язок доведення обставин, які б указували на необхідність вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача для забезпечення реального та ефективного виконання судового рішення, покладено на позивача відповідно до положень статті 81 ЦПК України, а оцінка доказів, наданих позивачем, є компетенцією суду.

Наявність або відсутність підстав для забезпечення позову суд вирішує в кожній конкретній справі з урахуванням установлених фактичних обставин такої справи та загальних передумов для вчинення відповідної процесуальної дії (див. пункти 40-43, 47, 48 постанови Великої Палати Верховного Суду від 24 квітня 2024року у справі № 754/5683/22 (провадження № 14-28цс23)).

З матеріалів справи вбачається, що заява про забезпечення позову за своїм змістом відповідає вимогам статті 151 ЦПК України і відповідає суті інституту забезпечення позову, як гарантії дотримання прав позивача в разі ухвалення судом рішення на його користь.

Апеляційний суд зауважує, що предметом позову у даній справі є відшкодування матеріальної в розмірі 3 901 810,00грн, упущеної вигоди в еквіваленті 1 100,00 доларів США за курсом за кожний місяць орендної плати, починаючи з 20 грудня 2024року по день ухвалення рішення, та моральної шкоди в розмірі 270 000,00грн, завданої пожежою.

За таких обставин, враховуючи предмет спору та ціну позову, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду у разі задоволення заявленого позову.

Тож, помилковим є висновок суду першої інстанції про те, що у даному випадку відсутні підстави для застосування заходів забезпечення позову.

Конституційний Суд України у своєму рішенні від 13 грудня 2012року № 18-рп/2012 зазначив, що вирішуючи питання про вжиття заходів забезпечення позову, суд керується тим, що у випадку задоволення позову судове рішення має бути реалізованим, позаяк це рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави.

Крім цього, відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини право на суд, захищене статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950року, було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін (рішення у справі «Горнсбі проти Греції» (Hornsby v. Greece від 19 березня 1997року).

Із урахуванням цього, будь-яке можливе забезпечення позову у випадку існування загрози його невиконання є виправданим, якщо занижує поріг легітимного сподівання особи на захист свого порушеного права, і є законним, необхідним та збалансованим із правами усіх сторін спору.

Суд апеляційної інстанції вважає, що захід забезпечення позову у вигляді заборони вчиняти дії щодо відчуження нерухомого майна відповідає вимогам співмірності, розумності та збалансованості інтересів сторін.

У заяві про забезпечення позову не наведено належних та переконливих доказів на підтвердження того, що невжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на нерухоме майно може ефективно забезпечити матеріально-правовий інтерес позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідачів та буде співмірним із заявленими позовними вимогами, та невжиття саме такого виду забезпечення позову істотно ускладнить чи унеможливить виконання можливого рішення суду про задоволення позову, з огляду на те, що поняття арешту майна включає в себе лише позбавлення особи можливості користуватися своєю власністю, яке є похідним від права власності особи, однак не позбавляє її здійснити дії, направлені на зміну власника нерухомого майна.

Апеляційний суд наголошує на тому, що заборона будь-яким особам вчиняти дії щодо відчуження нерухомого майна, не позбавляє права володіння та користування цим майном, а лише гарантує збереження права власності на нього до ухвалення рішення суду по суті спору.

Також, апеляційний суд звертає увагу на те, що забезпечення позову в цій справі не порушує права користування нерухомим майном, а фактично встановлює заборону здійснювати будь-які реєстраційні дії щодо цього майна, а можливість розпоряджатися обмежується на певний час.

Однак, суд апеляційної інстанції зауважує, що у разі, якщо потреба в забезпеченні позову з тих чи інших причин відпаде або зміняться обставини, що зумовили його застосування, сторони у справі не позбавлені права звернутись до суду з питання скасування заходів забезпечення позову.

Обраний спосіб забезпечення позову відповідає критерію співмірності із заявленими позовними вимогами та необхідність застосування такого заходу забезпечення позову випливає з фактичних обставин справи.

Саме з такого розуміння вищезазначених норм матеріального та процесуального права виходить суд апеляційної інстанції.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції не повно встановив обставини справи та відповідні їм правовідносини, поясненням сторін та наданим доказам дав неповну оцінку, внаслідок чого прийшов до помилкового висновку про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову.

Відповідно до статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин справи, що мають значення для справи; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції обставинам справи та порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Отже, суд першої інстанції не виконав вимоги закону про законність ухвали суду та саме невідповідність висновків, викладених в ухвалі суду першої інстанції, обставинам справи дає підстави суду апеляційної інстанції відповідно до статті 376 ЦПК України частково задовольнити апеляційну скаргу, скасувати ухвалу суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення про часткове задоволення заяви про забезпечення позову.

Керуючись статтями 259, 268, 374, 376, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд, –

У Х В А Л И В:

Задовольнити частково апеляційну скаргу ОСОБА_1 .

Ухвалу Дніпровського районного суду Дніпропетровської області від 03 листопада 2025року про відмову у забезпеченні позову – скасувати.

Задовольнити частково заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову.

Заборонити будь-яким особам вчиняти дії, пов`язані з відчуженням, перереєстрацією майнових прав на все нерухоме майно, яке належить ОСОБА_6 ( АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_1 ), до набрання рішенням суду законної сили.

У задоволенні іншої частини вимог заяви – відмовити.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення та протягом тридцяти днів може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду з дня складання повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 24 березня 2026року.

Судді: