Постанова від 22 березня 2026 р. у справі №520/25431/25 — Другий апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 березня 2026 р. Справа № 520/25431/25

Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Семененко М.О.,

Суддів: Подобайло З.Г. , Чалого І.С. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ІНФОРМАЦІЯ_1 на додаткове рішення Харківського окружного адміністративного суду від 29.01.2026, головуючий суддя І інстанції: Шевченко О.В., м. Харків, повний текст складено 29.01.26 по справі № 520/25431/25

за позовом ОСОБА_1

до ІНФОРМАЦІЯ_1 третя особа Головне управління Національної поліції України в Харківській області

про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог: Головне управляння Національної поліції в Харківській області, в якому просив суд:

- визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_3 щодо внесення відомостей про порушення правил військового обліку з боку ОСОБА_1 до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів;

- визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_3 щодо направлення звернення до Холодногірського ГУНП в Харківській області для здійснення адміністративного затримання та доставлення ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_3 ;

- зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_4 виключити відомості про порушення правил військового обліку ОСОБА_1 з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів;

- зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_4 повідомити Холодногірський ГУНП в Харківській області про відсутність підстав для адміністративного затримання та доставлення ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_3 ;

- зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_4 внести до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів інформацію про визнання ОСОБА_1 непридатним до військової служби за висновком та про виключення його з військового обліку.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 19.01.2026 адміністративний позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_2 , третя особа: Головне управління Національної поліції в Харківській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії - задоволено.

Визнано протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_2 щодо внесення відомостей про порушення правил військового обліку ОСОБА_1 до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

Зобов`язано ІНФОРМАЦІЯ_5 виключити відомості про порушення правил військового обліку ОСОБА_1 з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

Визнано протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_2 щодо направлення звернення до Холодногірського ГУНП в Харківській області для здійснення адміністративного затримання та доставлення ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Зобов`язано ІНФОРМАЦІЯ_5 повідомити Холодногірський ГУНП в Харківській області про відсутність підстав для адміністративного затримання та доставлення ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Визнано протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_6 щодо невнесення до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів інформації про визнання ОСОБА_1 непридатним до військової служби та про виключення його з військового обліку.

Зобов`язано ІНФОРМАЦІЯ_5 внести до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів інформацію про визнання ОСОБА_1 непридатним до військової служби та про виключення його з військового обліку.

Стягнуто на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору в сумі 968 грн 96 коп. за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Додатковим рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 29.01.2026 задоволено заяву представника ОСОБА_1 про ухвалення додаткового судового рішення по адміністративній справі №520/25431/25. Доповнено резолютивну частину рішення Харківського окружного адміністративного суду від 19 січня 2026 року по даній справі абзацом наступного змісту: "Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_2 на користь ОСОБА_1 5000 (п`ять тисяч) грн. 00 коп. у відшкодування судових витрат на правничу допомогу".

В задоволенні іншої частини вимог заяви про ухвалення додаткового судового рішення - відмовлено.

ІНФОРМАЦІЯ_7 , не погодившись з додатковим рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 29.01.2026 у справі №520/25431/25, подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати. Вважає дане рішення таким, що постановлене з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, перевіривши в межах апеляційної скарги додаткове рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи у їх сукупності вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Ухвалюючи додаткове рішення, суд першої інстанції, з урахуванням принципів обґрунтованості, співмірності і пропорційності судових витрат, дійшов висновку, що витрати на професійну правничу допомогу підлягають стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_2 в розмірі 5000,00 грн.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Відповідно до статті 16 КАС України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво в суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Пунктом 1 частини 3 статті 132 КАС України визначено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Статтею 134 КАС України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката, виходячи із положень частини п`ятої статті 134 КАС України, має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до частини 6 статті 134 КАС України у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 7 статті 134 КАС України).

Отже, саме заінтересована сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог.

Відповідно до статті 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" від 5 липня 2012 року №5076-VI, гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація та досвід адвоката, фінансовий стан клієнта й інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним і враховувати витрачений адвокатом час.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співрозмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також судом мають бути враховані критерії об`єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв`язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Cуд також має враховувати чи пов`язані ці витрати з розглядом справи, чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес тощо.

Визначаючись із відшкодуванням понесених витрат на правничу допомогу, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

Велика Палата Верховного Суду вказала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц).

Ключовим критерієм під час розгляду питання щодо можливості стягнення "гонорару успіху" у справі яка розглядається є розумність заявлених витрат. Тобто розмір відповідної суми має бути обґрунтованим. Крім того, підлягає оцінці необхідність саме такого розміру витрат.

Як свідчать матеріали справи позивач звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з клопотанням щодо стягнення витрат на правову допомогу, в якому просив вирішити питання про стягнення на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер - НОМЕР_1 ) витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 10000 грн 00 коп. за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Звертаючись із клопотанням про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, позивач на підтвердження таких витрат надав: договір про надання правової допомоги №1 від 01.09.2025; Акт №1 здачі-прийняття виконаних робіт (надання послуг) від 20.01.2026, квитанцію №1 від 20.01.2026; ордер серія ХВ №000027; свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю №2143 серія ХВ №000440.

З наданих документів судом встановлено, що представництво інтересів позивача ОСОБА_1 у цій справі здійснювалося адвокатом Машир Віталієм Олександровичем на підставі ордеру про надання правової допомоги серії ХВ №000027 /а.с. 196/.

ОСОБА_2 (Адвокат) та ОСОБА_1 (Клієнт) уклали Догорів про надання правової допомоги № 1 від 01.09.2025 (далі Договір).

Згідно з пунктом 1.1. Договору адвокат зобов`язується надавати правову допомогу, яка полягає у представництві прав та інтересів Клієнта у всіх установах, підприємствах, організаціях незалежно від форми власності, в судах на всіх стадіях судових процесів.

Вартість послуг адвоката визначається за домовленістю Сторін та виплачується адвокату не пізніше 10 календарних днів до дати закінчення дії цього Договору (п. 5.1 Договору).

20.01.2026 Адвокат Машир Віталій Олександрович та громадянин України ОСОБА_1 уклали Акт №1 здачі-прийняття виконаних робіт (надання послуг), згідно якого 20.09.2025 Адвокатом були надані такі послуги Клієнту за договором №1 від 01.09.2025:

1) складання позовної заяви (4 години) - 8000,00 грн.;

2) усне консультування позивача стосовно підготування правової позиції, порядку та правильності збору необхідних документів по справі (1 година) - 2000,00 грн.

Вартість наданих послуг становить 10000,00 грн.

Відповідно до наданої квитанції №1 від 20.01.2026, Клієнтом було сплачено 10000 грн 00 коп. за правову допомогу згідно договору №1 від 01.09.2025 та акту №1 здачі-прийняття виконаних робіт (надання послуг) від 20.01.2026. Квитанцію підписано Сторонами Договору.

Перевіривши подані позивачем письмові докази, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що послуги щодо усного консультування позивача стосовно підготування правової позиції, порядку та правильності збору необхідних документів по справі входить до послуги складання і подання позову, а тому виокремлення витрат на вказані послуги є необґрунтованим.

Колегія суддів звертає увагу, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципом справедливості як одного з основних елементів принципу верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, зважаючи на складність справи, якість підготовленого документу, витрачений адвокатом час, тощо є неспівмірним. У зв`язку з цим суд, з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

За висновками Верховного Суду, викладеними в постанові від 25.05.2021 у справі №640/2076/19, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їх дійсності тa необхідності), а також розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що оцінені сторонами договору про правничу допомогу послуги на суму 10 000,00 грн, є необґрунтованими та непропорційними до обсягу наданих послуг з урахуванням складності справи.

При цьому, оцінивши всі аспекти даної справи, зокрема, те, що цей спір виник у справі незначної складності, розгляд справи відбувався в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, по вказаній категорії справ з аналогічним предметом позову є стала судова практика, яка підтверджується висновками Верховного Суду, колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про необхідність зменшити заявлений позивачем розмір судових витрат до суми 5000 грн., яка вочевидь є співмірною сумою відшкодування витрат на правничу допомогу за рахунок бюджетних асигнувань відповідача з огляду на складність даної справи та виконану адвокатом роботу.

При цьому, суд критично ставиться до доводів відповідача про те, що визначений судом розмір витрат на правову допомогу у цій справі не відповідає критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката, оскільки, відповідач не обґрунтував своєї позиції щодо вказаного та не зазначив яким вважається розмір гонорару адвокату співмірним, а стверджуючи, що сума відшкодування є не обґрунтованою та завищеною, просить відмовити у такому відшкодуванні.

Отже, при вирішенні заяви позивача апеляційним судом перевірено співмірність розміру витрат на оплату послуг адвокатів із складністю справи та наданих адвокатами послуг, обсягом цих послуг, а також ціною позову, як цього вимагає частина п`ята статті 134 КАС України. Суд першої інстанції навів мотиви, з яких він виходив при задоволенні заяви, й такі заявником апеляційної скарги не спростовані.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо наявності підстав для часткового задоволення заяви позивача про стягнення витрат на правничу допомогу у розмірі 5000,00 грн.

Доводи апеляційної скарги жодним чином не спростовують висновків суду першої інстанції і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права, тому не є підставою для скасування оскаржуваного рішення суду першої інстанції.

При цьому, колегія суддів враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у апеляційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (№ 65518/01; пункт 89), "Проніна проти України" (№ 63566/00; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (№ 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v.Spain) серія A. 303-A; пункт 29).

Відповідно до пункту першого частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Згідно зі статтею 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення із додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об`єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому оскаржуване рішення слід залишити без змін.

Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ІНФОРМАЦІЯ_1 - залишити без задоволення.

Додаткове рішення Харківського окружного адміністративного суду від 29.01.2026 по справі № 520/25431/25 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий суддя М.О. Семененко

Судді З.Г. Подобайло І.С. Чалий