Постанова від 22 березня 2026 р. у справі №440/11126/25 — Другий апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 березня 2026 р.Справа № 440/11126/25

Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Семененко М.О.,

Суддів: Чалого І.С. , Подобайло З.Г. ,

за участю секретаря судового засідання Григоренко І.Б.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 08.12.2025, головуючий суддя І інстанції: А.О. Чеснокова, м. Полтава, повний текст складено 16.12.25 року по справі № 440/11126/25

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЄРИСТІВСЬКИЙ ГІРНИЧО-ЗБАГАЧУВАЛЬНИЙ КОМБІНАТ"

до Східного Міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ЄРИСТІВСЬКИЙ ГІРНИЧО-ЗБАГАЧУВАЛЬНИЙ КОМБІНАТ" (далі - позивач, ТОВ "ЄРИСТІВСЬКИЙ ГІРНИЧО-ЗБАГАЧУВАЛЬНИЙ КОМБІНАТ", ТОВ "ЄРИСТІВСЬКИЙ ГЗК"), звернулося до Полтавського окружного адміністративного суду з позовом до Східного Міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків (далі - відповідач), в якому просило суд:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків №000/483/32-00-07-04-19 від 24.07.2025;

- зобов`язати Східне міжрегіональне управління ДПС по роботі з великими платниками податків внести відомості в реєстр заяв про повернення бюджетного відшкодування ПДВ про скасування податкового повідомлення-рішення №000/483/32-00-07-04-19 від 24.07.2025.

В обґрунтування позовних вимог зазначило, що спірне податкове повідомлення-рішення прийнято відповідачем на підставі Акту "Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ "ЄРИСТІВСЬКИЙ ГІРНИЧО-ЗБАГАЧУВАЛЬНИЙ КОМБІНАТ" (код за ЄДРПОУ 35713283) з питань законності декларування від`ємного значення податку на додану вартість, яке становить більше 100 тис. грн, у тому числі заявленого до бюджетного відшкодування по декларації з податку на додану вартість за квітень 2025 року (від 19.05.2025 вх. №9141002404)" №446/32-00-07-04/35713283 від 27.06.2025.

За результатами перевірки відповідачем встановлено, що ТОВ "ЄРИСТІВСЬКИЙ ГЗК" на порушення підпункту "б" пункту 200.4 статті 200 Податкового кодексу України (далі - ПК України) та у відповідності до підпункту в) пункту 200.14 статті 200 ПК України, не має права на отримання бюджетного відшкодування за результатами документальної позапланової невиїзної перевірки по декларації з податку на додану вартість за квітень 2025 року в сумі 40 154 912 грн.

Виходячи зі змісту Акту перевірки та оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, висновки в частині відмови у бюджетному відшкодуванні податку на додану вартість обґрунтовані тим, що кінцевим бенефіціарним власником (контролером) позивача є фізична особа ОСОБА_1 , щодо якого в Державному реєстрі санкцій відображається інформація про наявність рішення про застосування спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів у порядку, встановленому Законом України "Про санкції" №1644-VII від 14.08.2014 (далі - Закон №1644-VII), яке було введено в дію Указом Президента України від 12.02.2025 № 81/2025.

Позивач вважає такі висновки відповідача помилковими, оскільки відповідно до структури власності позивача, оприлюдненої В Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, засновниками (учасниками) позивача є: компанія Ferrexpo AG (Феррекспо АГ), розмір частки якої в перерахунку на відсотки становить 99,9990000001% та Товариство з обмеженою відповідальністю "Феррекспо Сервіс" (код за ЄДР 33638786), розмір частки якого в перерахунку на відсотки становить 0,0009999999%. При цьому, єдиним засновником (учасником) Товариства з обмеженою відповідальністю "Феррекспо Сервіс" є компанія Ferrexpo AG (Феррекспо АГ). Акціонерами компанії Ferrexpo AG (Феррекспо АГ) є компанія Ferrexpo PLC (Феррекспо ПЛС), що володіє 99,999999% акцій, та громадянин Швейцарської Конфедерації ОСОБА_2 ( ОСОБА_3 ), який володіє 0,000001% акцій.

Відомості щодо засновників та учасників ТОВ «ЄРИСТІВСЬКИЙ ГЗК», внесені до Єдиного державного реєстру, є достовірними. Крім того, вважаються достовірними і інші відомості, зазначені в ЄДР, а саме - про кінцевого бенефіціарного власника ТОВ «ЄРИСТІВСЬКИЙ ГЗК»: Кінцевий бенефіціарний власник відсутній. Причина відсутності кінцевого бенефіціарного власника: Неможливо визначити КБВ через наявність у структурі власності публічної компанії, акції якої допущені до торгів на ОСОБА_4 . І навпаки – відомості про те, що ОСОБА_1 є кінцевим бенефіціарним власником ТОВ «ЄРИСТІВСЬКИЙ ГЗК» в ЄДР не внесені, то ж такі відомості не можуть вважатися достовірними і тому відповідач не мав права їх використовувати при складанні Акту перевірки і такі не можуть бути використані відповідачем у даному спорі.

Також позивач зазначив, що відповідно до офіційної звітності Ferrexpo PLC (Феррекспо ПЛС), а саме річного звіту та фінансової звітності Ferrexpo PLC (Феррекспо ПЛС) за 2024 рік, опублікованої 10 квітня 2025 року, станом на 31 грудня 2024 року (https://www.ferrexpo.com/media/iiwbrchf/46518_fxpo_ar24-int.pdf ), 49,32% акцій компанії Ferrexpo PLC (Феррекспо ПЛС) належать компанії Fevamotinico S.a.r.l. (Февамотініко С.а.р.л.), якою, в свою чергу, на 100% володіє траст The Minco Trust (Зе Мінко Траст). Як зазначено у цьому ж документі, вигодонабувачами трасту The Minco Trust (Зе Мінко Траст) є три фізичні особи ОСОБА_5 та його двоє найближчих родичів. З наявної інформації неможливо встановити розмір частки кожного з вигодонабувачів трасту у статутному капіталі компанії Ferrexpo PLC (Феррекспо ПЛС).

Крім того, структура корпоративного управління Ferrexpo AG (Феррекспо АГ) свідчить про те, що: вищим органом управління Ferrexpo AG (Феррекспо АГ) є Збори Акціонерів, які мають невід`ємні права, наприклад щодо призначення Ради Директорів Ferrexpo AG (Феррекспо АГ); Ferrexpo PLC (Феррекспо ПЛС), як мажоритарний акціонер Ferrexpo AG (Феррекспо АГ), має можливість призначати Раду Директорів Ferrexpo AG (Феррекспо АГ); Ferrexpo AG (Феррекспо АГ) управляється Радою Директорів, яка повинна виконувати свої обов`язки з усією належною ретельністю та добросовісно захищати інтереси компанії; ОСОБА_1 не здійснює вирішальний вплив чи контроль над: 1) результатами голосування керівних органів Ferrexpo AG (Феррекспо АГ); 2) здійсненням транзакцій та визначенням ключових умов ведення бізнесу Ferrexpo AG (Феррекспо АГ); 3) управлінням Ferrexpo AG (Феррекспо АГ) та її дочірніми компаніями, включаючи позивача; та 4) прийняттям обов`язкових рішень, що впливають на діяльність Ferrexpo AG (Феррекспо АГ). Вищенаведена інформація щодо Ferrexpo AG (Феррекспо АГ) підтверджується висновками швейцарського юридичного радника, які наведені у Меморандумі щодо корпоративного управління Ferrexpo AG (Феррекспо АГ) швейцарської юридичної фірми Хомбургер АГ.

Отже, відсутні фізичні особи, які здійснюють контроль та/або мають вирішальний вплив на діяльність позивача, та у ЄДР щодо кінцевого бенефіціарного власника позивача зазначається наступне: "неможливо визначити КБВ через наявність у структурі власності публічної компанії, акції якої допущені до торгів на ОСОБА_4 ".

З огляду на структуру власності, позивач вважає, що неможливо стверджувати, що ОСОБА_5 , у розумінні Закону України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення" №361-IX від 06.12.2019 (далі Закон №361-IX), є кінцевим бенефіціарним власником позивача, оскільки він не здійснює прямий або непрямий вирішальний вплив (контроль) на діяльність позивача.

01.09.2025 судом першої інстанції одержано відзив на позов, у якому контролюючий орган просив відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на те, що за результатами перевірки встановлені порушення позивачем норм ПК України, в результаті чого відмовлено бюджетному відшкодуванні податку на додану вартість. Підставою для таких висновків є публічні відомості та податкова інформація, яка отримана контролюючим органом у порядку, визначеному ПК України, про те, що кінцевим бенефіціарним власником ТОВ "ЄРИСТІВСЬКИЙ ГЗК" є ОСОБА_5 , щодо якого 12.02.2025 у порядку, встановленому Законом №1644-VІІ, прийняте рішення про застосування спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій), зокрема щодо зупинення виконання економічних та фінансових зобов`язань. Санкції введені в дію Указом Президента України від 12.02.2025 №81/2025 «Про рішення Ради національної безпеки та оборони України від 12 лютого 2025 року «Про застосування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)».

Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо застосування спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)» №3317-IX від 10.08.2023 (далі - Закон №3317-IX ), ПК України доповнено статтею 211 «Реалізація спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)». Відповідно до пункту 211.1 статті 211 ПК України, контролюючі органи виконують рішення про застосування спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій), прийняті у порядку, встановленому Законом України «Про санкції», шляхом здійснення заходів, зокрема, зупинення/відмови в наданні бюджетного відшкодування податку на додану вартість - у разі застосування санкції щодо зупинення виконання економічних та фінансових зобов`язань.

У зв`язку з чим, перевіркою дотримання податкового законодавства при декларуванні за квітень 2025 року від`ємного значення з ПДВ, встановлено що ТОВ «ЄРИСТІВСЬКИЙ ГЗК» не має права на отримання бюджетного відшкодування.

Викладене, на думку відповідача, свідчить про те, що винесене податкове повідомлення-рішення є правомірним та таким, що не підлягає скасуванню, а адміністративний позов не підлягає задоволенню.

Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 08.12.2025 адміністративний позов ТОВ "ЄРИСТІВСЬКИЙ ГЗК" задоволено.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків №000/483/32-00-07-04-19 від 24.07.2025 року.

Зобов`язано Східне міжрегіональне управління ДПС по роботі з великими платниками податків внести відомості в реєстр заяв про повернення бюджетного відшкодування ПДВ про скасування податкового повідомлення-рішення № 000/483/32-00-07-04-19 від 24.07.2025 року.

Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків на користь ТОВ «ЄРИСТІВСЬКИЙ ГЗК» витрати зі сплати судового збору у розмірі 24244 гривні 00 копійок.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій він просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти постанову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом першої інстанції, при прийнятті рішення, норм матеріального та процесуального права, з обставин і обґрунтувань, викладених в апеляційній скарзі. Зазначив, що суд першої інстанції, приймаючи рішення у справі на користь платника податків, не врахував правову позицію Верховного Суду, викладену в постанові від 10.01.2024 у справі №910/268/23.

Апелянт зауважив, що всі обставини, які підлягають встановленню та дослідженню в межах справи №440/11126/25 вже були досліджені та оцінені Верховним Судом в постанові від 10.01.2024 у справі №910/268/23, в якій досліджено питання встановлення у ОСОБА_5 статусу кінцевого бенефіціарного власника компанії ТОВ "ЄРИСТІВСЬКИЙ ГЗК", та Верховним Судом було викладено остаточний висновок щодо наявності такого статусу. Указані обставини встановлені на підставі наявних в матеріалах справи №910/268/23 доказів, та з урахуванням всіх пояснень, наданих сторонами, з урахуванням чого такий висновок та думку скаржника є обґрунтованим.

Посилається також на те, що Верховний Суд в постанові від 10.01.2024 уо справі №910/268/23 зазначив, що доводи про відсутність у ЄДР відомостей щодо відповідача як бенефіціарного власника ґрунтуються на формальному підході, у той час як статус кінцевого власника визначається за фактичним управлінням юридичною особою (впливом на управління нею).

Щодо висновків суду першої інстанції в частині не доведення відповідачем володіння Костянтином Жевагою часткою у розмірі не менше 25 відсотків статутного (складеного) капіталу "Ferrexpo PLC" або права голосу юридичної особи у контексті змісту Проміжних результатів за шість місяців, що закінчилися 30.06.2024, апелянт зауважив, що Верховний Суд в постанові від 10.01.2024 по справі №910/268/23 зауважив: «…крім ОСОБА_1 бенефіціарами є інші два члени родини. Водночас не надали суду жодного доказу, яким би було підтверджено ту обставину, що якась інша особа, а не ОСОБА_1 здійснює управління справами групи компаній Ferrexpo, не надано й будь-яких доказів того, що інші два бенефіціари трасту (члени родини відповідача) колись залучалися до вирішення питань управління бізнесом групи компаній. Не було надано установчих документів трасту (трастового договору чи трастової декларації, будь-якого іншого документу), які б підтвердили їх аргументи. Верховний Суд звертає увагу скаржників, що відповідні документи не є публічними і не могли знаходитися в розпорядженні Фонду, між тим як у відповідача, так і у скаржників не було жодних перешкод в отриманні та наданні суду таких доказів. Втім, як відповідач, так і скаржники такою процесуальною можливістю не скористалися…».

Відтак, на переконання апелянта, контролюючим органом було законно та обґрунтовано зроблено висновок стосовно того, що ОСОБА_5 є кінцевим бенефіціарним власником ТОВ "ЄРИСТІВСЬКИЙ ГЗК", у зв`язку з чим обґрунтованим є і висновок про відсутність у позивача права на отримання бюджетного відшкодування.

Стосовно висновку суду першої інстанції про те, що «…судження, покладені в основу ухвали слідчого судді на стадії досудового розслідування, не мають наперед встановленої сили…», апелянт зазначив, що суд першої інстанції робить формальний висновок, не врахувавши позицію Верховного Суду, викладену неодноразово: «Відсутність вироку у кримінальному провадженні не звільняє суд, який розглядає адміністративну справу, від обов`язку перевірити та надати належну оцінку повідомленим контролюючим органом фактичним обставинам, які встановлені в процедурах кримінального провадження, тому що такі обставини входять до предмета доказування в адміністративній справі з відповідним предметом адміністративного позову». Тобто, в даному випадку на думку апелянта, варто звернути увагу не на характер документа, який ставить під сумнів позивач, а на його зміст, та обставини, вказані в даному документі, тобто ухвалі суду.

Оскільки ж, на думку апелянта, суд першої інстанції прийняв у справі №440/11126/25 рішення без врахування даних встановлених обставин, підтверджених доказами, та всупереч правовому висновку Верховного Суду, викладеному в постанові від 10.01.2024 по справі №910/268/23, то таке рішення не є законним і обґрунтованим та підлягає скасуванню.

Позивач подав відзив на апеляційну скаргу та додаткові пояснення, в яких він, наполягаючи на законності та обґрунтованості рішення суду першої інстанції, просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення без змін. Зауважив, що в Акті перевірки чітко визначено вичерпний перелік підстав, з яких контролюючий орган дійшов висновку про відсутність у позивача права на бюджетне відшкодування, а саме: 1. Звіт незалежного аудитора за 2023 рік по ТОВ «ЄРИСТІВСЬКИЙ ГЗК»; 2. Проміжні результати Ferrexpo PLC за шість місяців, що закінчилися 30.06.2024; 3. Ухвала Київського апеляційного суду від 30.01.2025 у справі №757/39743/23-к.

При цьому, акт документальної позапланової невиїзної перевірки від 27.06.2025 №446/32-00-07-04/35713283, на підставі якого прийнято спірне податкове повідомлення-рішення, не містить посилань на постанову Верховного Суду від 10.01.2024 у справі №910/268/23, наявність згаданого судового рішення встановлена не під час перевірки, а в ході розгляду справи по суті в суді.

Зазначає, що відповідно до приписів КАС України суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, за умови подібності спірних правовідносин, зокрема предмета спору, правового регулювання та фактичних обставин, що мають значення для вирішення справи.

Однак, постанова Верховного Суду від 10.01.2024 у справі №910/268/23 ухвалена у господарській юрисдикції, у межах спору та процесуальних питань, пов`язаних із забезпеченням позову (накладення арешту/заборона відчуження корпоративних прав), а не у спорі щодо правомірності податкового повідомлення-рішення та критеріїв бюджетного відшкодування. Сам Верховний Суд у наведеній постанові прямо підкреслює, що висновки оцінюються в контексті конкретних правовідносин та предмета розгляду (у справі - забезпечення позову), а застосування доктрини «підняття корпоративної завіси» відбувається у конкретному спорі та у певних правовідносинах, не «скасовуючи» самостійність юридичної особи загалом (пп. 153–154, 258 постанови Верховного Суду).

Крім того, системний та змістовний аналіз висновків Верховного Суду, на думку позивача, свідчить про те, що під час розгляду справи №910/268/23 учасники не надавали суду документів щодо встановлення змісту норм іноземного права, а також документів, з огляду на які була би можливість визначити правову природу трасту та, найголовніше, можливості учасника трасту впливати на управління та діяльність створених таким трастом, особами. Висновки судів під час розгляду клопотання про забезпечення позову в справі №910/268/23 базувалися виключно на доказах, які були надані Фондом гарантування вкладів фізичних осіб, тоді як інші учасники доказів на спростування доводів Фонду не надавали. Верховний Суд акцентував увагу, що під час прийняття судами першої та апеляційної інстанції рішень в справі №910/268/23 було застосовано стандарт доказування «вірогідності доказів».

Таким чином, на переконання позивача, застосування судом під час розгляду справи №910/268/23 такого стандарту доказування, як «вірогідність доказів» опосередковано свідчить, що ймовірно під час розгляду цієї справи не було надано достатньої кількості доказів для підтвердження певної обставини, що беззаперечно вплинуло на правову оцінку в цій справі. У той же час, ТОВ «ЄРИСТІВСЬКИЙ ГЗК» до справи №440/11126/25 додані: Меморандум щодо структури власності та контролю над Феррекспо ПЛС, Меморандум щодо корпоративного управління Феррекспо АГ, Пояснення щодо ролі та прав ОСОБА_6 відповідно до Трасту.

Також позивач зазначив, що використана контролюючим органом в якості доказу інформація, наведена у справі №757/39743/23-к, не має наперед встановленої доказової сили, окрім як для вирішення питання про накладення арешту у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №62019000000000890 від 14.06.2019. Судження, покладені в основу ухвали слідчого судді на стадії досудового розслідування, не мають наперед встановленої сили ні для учасників кримінального провадження, ні для учасників будь-якого іншого провадження аж до постановлення вироку суду або ухвали про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності. Відповідач під час проведення перевірки на ці особливості уваги не звернув, що призвело до використання контролюючим органом неналежних доказів, якими свого часу оперував суд на стадії досудового розслідування в рамках конкретного кримінального провадження.

Позивач вважав за необхідне зазначити, що жодне з судових рішень, на яке посилався податковий орган, не є ні вироком суду, ні ухвалою про закриття кримінального провадження, ні кінцевим судовим рішенням судів цивільної, адміністративної чи господарської юрисдикції, які би чітко встановили факт належності фізичній особі ОСОБА_5 не менш 25% статутного капіталу юридичної особи, кінцевої у структурі власників позивача.

Водночас причина відсутності кінцевого бенефіціарного власника у позивача є обґрунтованою та документально підтвердженою. Відомості щодо засновників та учасників ТОВ «ЄРИСТІВСЬКИЙ ГЗК», які внесені до Єдиного державного реєстру є достовірними. Відомостей про те, що ОСОБА_5 є кінцевим бенефіціарним власником ТОВ «ЄРИСТІВСЬКИЙ ГЗК» в ЄДР відсутні. Розкриття інформації про кінцевих бенефіціарних власників має доводитися контролюючим органом з використанням належних і допустимих доказів

Формулюючи висновок про те, що ОСОБА_5 є бенефіціарним власником та опосередковано володіє часткою у статутному капіталі "ТОВ "ЄРИСТІВСЬКИЙ ГЗК" у розмірі 49,3%, контролюючий орган взяв до уваги з`ясовані в ході перевірки, зокрема, обставини того, що при проведенні перевірки використано дані Проміжного результату за шість місяців, що закінчилися 30.06.2024 компанії Ferrexpo PLC (опублікованого 31.07.2024 на офіційному веб-сайті www.ferrexpo.com. Однак, з наведеної у проміжному звіті інформації неможливо встановити розмір частки кожного з вигодонабувачів трасту The Minco Trust у статутному капіталі компанії Ferrexpo PLC, а також можливість здійснення вирішального впливу на "ТОВ "ЄРИСТІВСЬКИЙ ГЗК", оскільки вигодонабувачами трасту The Minco Trust є ОСОБА_5 та ще двоє осіб.

Крім того, на думку позивача, аналіз правової природи та структури The Minco Trust свідчить про те, що ОСОБА_5 не є кінцевим бенефіціарним власником позивача, оскільки він не здійснює прямий чи непрямий вирішальний вплив чи контроль на діяльність позивача, виходячи з того, що ОСОБА_5 : не є акціонером, та не має жодної керівної ролі в Fevamotinico Minco Limited (Февамотініко Мінко Лімітед), Fevamotinico S.a.r.l. (Февамотініко С.а р.л.), Ferrexpo PLC (Феррекспо ПЛС), Ferrexpo AG (Феррекспо АГ) або будь яких інших компаніях групи Феррекспо, зокрема позивачеві; не може здійснювати вирішальний вплив або контроль на діяльність The Minco Trust (Зе Мінко Траст), Fevamotinico Minco Limited (Февамотініко Мінко Лімітед), Fevamotinico S.a.r.l. (Февамотініко С.а р.л.), або будь-яких інших компаній групи Феррекспо, зокрема позивача; не вважається вигодоодержувачем (вигодонабувачем) трасту The Minco Trust (Зе Мінко Траст) у розумінні Закону №361-IX (оскільки не має права на отримання доходів та вигоди від трасту); можливість здійснювати вирішальний вплив на позивача завершується на рівні Ferrexpo PLC (Феррекспо ПЛС) як публічної компанії.

Отже, на думку позивача, судом першої інстанції було правомірно враховано всі доводи ТОВ «ЄРИСТІВСЬКИЙ ГЗК» та зроблені відповідні висновки в оскаржуваному рішенні.

Східним Міжрегіональним управлінням ДПС по роботі з великими платниками податків подано додаткові пояснення у справі, в яких він зазначив, що Верховний Суд в постанові від 10.01.2024 по справі №910/268/23 зробив висновки щодо статусу кінцевого бенефіціарного власника у ОСОБА_5 , відповідно, дані правові висновки мають бути застосовані іншими судами в ході розгляду справ, предметом спору в яких є питання встановлення у ОСОБА_5 статусу кінцевого бенефіціарного власника.

Крім того, просив врахувати при прийнятті рішення лист Фонду гарантування вкладів фізичних осіб №46-1758/26 від 25.02.2026, відповідно до якого підтверджується, що Minco Trust належить ОСОБА_7 та знаходиться під його контролем, та ОСОБА_5 , відповідно, є кінцевим бенефіціарним власником ТОВ "ЄРИСТІВСЬКИЙ ГЗК".

У судовому засіданні суду апеляційної інстанції представник відповідача, наполягаючи на порушенні судом першої інстанції, при прийнятті рішення, норм матеріального та процесуального права, просив скасувати оскаржуване рішення та прийняти постанову, якою в задоволенні позову відмовити, з обставин і обґрунтувань, викладених в апеляційній скарзі, а представник позивача, наполягаючи на законності та обґрунтованості рішення суду першої інстанції, просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення без змін.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, які прибули в судове засідання, перевіривши рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що ТОВ «ЄРИСТІВСЬКИЙ ГЗК» (код 35713283) є юридичною особою, платником ПДВ, перебуває на податковому обліку в Східному міжрегіональному управлінні ДПС по роботі з великими платниками податків.

У розширеному витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань щодо ТОВ «ЄРИСТІВСЬКИЙ ГЗК» /т. 1 а.с. 155-168/, у графі «Інформація про кінцевого бенефіціарного власника юридичної особи» значиться, що "Кінцевий бенефіціарний власник відсутній". Причина відсутності кінцевого власника: «неможливо визначити КБВ через наявність у структурі власності публічної компанії, акції якої допущені до торгів на Лондонській Фондовій Біржі».

Східним міжрегіональним управлінням ДПС по роботі з великими платниками податків на підставі підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20, підпункту 78.1.8 пункту 78.1 статті 78, пункту 79.2 статті ПК України з урахуванням Указу Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24.02.2022 №2102-ІХ (зі змінами) та наказу Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків від 06.06.2025 № 125-п, проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ "ЄРИСТІВСЬКИЙ ГЗК" (код за ЄДРПОУ 35713283) з питання законності декларування від`ємного значення податку на додану вартість, яке становить більше 100 тис. грн., по декларації з податку на додану вартість за квітень 2025 року (від 19.05.2025 вх. №9141002404).

За результатами проведеної перевірки складено акт від 27.06.2025 №446/32-00-07-04/35713283, яким зафіксовано порушення позивачем пункту 198.2, пункту 198.3 статті 198, пункту 198.6 статті 198 з урахуванням пункту 44.1 статті 44 ПК України (зі змінами та доповненнями, діючими в період, що охоплений перевіркою), що призвело до завищення суми податкового кредиту по Декларації за квітень 2025 на загальну суму ПДВ 838 491,86 грн.

Як зазначає відповідач в акті перевірки, вищезазначене призвело до порушення пункту 200.1, абзацу в) пункту 200.4 статті 200 ПК України, внаслідок чого завищено від`ємне значення з податку на додану вартість, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду в квітні 2025 року у розмірі 838 492 грн.

Крім того, перевіркою дотримання податкового законодавства при декларуванні за квітень 2025 року у Декларації від`ємного значення з ПДВ встановлено, що ТОВ «ЄРИСТІВСЬКИЙ ГЗК» на порушення підпункту «б» пункту 200.4 статті 200 ПК України та у відповідності до підпункту в) пункту 200.14 ст. 200 ПК України не має права на отримання бюджетного відшкодування за результатами документальної позапланової невиїзної перевірки по декларації з податку на додану вартість за квітень 2025 року в сумі 40 154 912 грн /т. 1 а.с. 112-128/.

На підставі Акту перевірки №446/32-00-07-04/35713283 від 27.06.2025 Східним міжрегіональним управлінням ДПС по роботі з великими платниками податків прийнято податкове повідомлення-рішення від 24.07.2025 №000/483/32-00-07-04-19 форми «В3», яким встановлено відсутність права на отримання бюджетного відшкодування за період квітень 2025 року та відсутність права на врахування такої суми від`ємного значення при наданні бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку на 40 154 912 грн /т.1 а.с. 151/.

Не погодившись з правомірністю прийнятого податкового повідомлення-рішення, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що відповідачем не доведено належними та допустимими доказами застосування санкцій до позивача та/або до осіб, що є його кінцевими бенефіціарними власниками чи мають вирішальний вплив на прийняття рішень щодо платника податку.

Перевіривши за наявними у справі матеріалами доводи, викладені в апеляційній скарзі, правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права і правової оцінки обставин у справі у межах, визначених статтею 308 КАС України, колегія суддів встановила таке.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулюються ПК України, який, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

За приписами пункту 75.1 статті 75 ПК України (тут і в подальшому в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Документальною, за визначенням наведеним у підпункті 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 ПК України, перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Відповідно до пункту 79.1 статті 79 ПК України документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу рішення про її проведення та за наявності підстав для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу. Документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі зазначених у підпункті 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 цього Кодексу документів та даних, наданих платником податків у визначених цим Кодексом випадках, або отриманих в інший спосіб, передбачений законом.

Документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу виключно на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, та за умови вручення платнику податків (його представнику) у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.

У разі надіслання (вручення) відповідно до статті 42 цього Кодексу платнику податків (його представнику) копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення позапланової невиїзної перевірки, шляхом надсилання за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення документальна позапланова невиїзна перевірка (крім перевірки, визначеної статтею 200 цього Кодексу) розпочинається не раніше 30 календарного дня з дати надсилання такого повідомлення та копії наказу.

Виконання умов цієї статті надає посадовим особам контролюючого органу право розпочати проведення документальної невиїзної перевірки (пункт 79.2 статті 79 ПК України).

Присутність платників податків під час проведення документальних невиїзних перевірок не обов`язкова (пункт 79.3 статті 79 ПК України).

За наявності письмового звернення платника податків замість документальної невиїзної перевірки може проводитися документальна виїзна перевірка (пункт 79.5 статті 79 ПК України).

Позивачем підстави та порядок проведення перевірки не оскаржуються. Враховуючи відсутність спору між сторонами щодо зазначених обставин, суд не надає їм правової оцінки та не досліджує їх по суті.

Продовжуючи перегляд справи, колегія суддів зазначає, що відповідно до пункту 200.7 статті 200 ПК України платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному контролюючому органу податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.

Відповідно до пункту 200.4-1 ст. 200 ПК України платники податку, щодо яких (та/або щодо засновників (учасників), кінцевих бенефіціарних власників яких) у порядку, встановленому Законом України "Про санкції", прийняті рішення про застосування спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій), протягом строку застосування таких санкцій не мають права на отримання бюджетного відшкодування суми від`ємного значення.

Суми такого від`ємного значення зараховуються у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Змістом пункту 200.12-1 статті 200 ПК України передбачено, що з дати прийняття рішення про застосування спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій), прийнятого у порядку, встановленому Законом України «Про санкції», зупиняються бюджетне відшкодування узгодженої суми бюджетного відшкодування та перебіг строків здійснення такого бюджетного відшкодування, визначених цією статтею.

Зазначена в абзаці першому цього пункту сума бюджетного відшкодування залишається доступною органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, та перераховується цим органом на рахунок платника податку в обслуговуючому банку/небанківському надавачі платіжних послуг та/або на бюджетні рахунки для перерахування у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до Державного бюджету України, протягом п`яти операційних днів з дати прийняття рішення про скасування спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій), прийнятого у порядку, встановленому Законом України «Про санкції».

Підпунктом "в" пункту 200.14 статті 200 ПК України передбачено, що якщо за результатами камеральної або документальної перевірки, контролюючий орган виявляє невідповідність суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, то такий орган: в) у разі з`ясування за результатами проведення перевірок факту, за яким платник податку не має права на отримання бюджетного відшкодування, надсилає платнику податку податкове повідомлення-рішення, в якому зазначаються підстави відмови в наданні бюджетного відшкодування.

Відповідно до пункту 200.14-1 статті 200 ПК України якщо протягом періоду проведення контролюючим органом камеральної або документальної перевірки прийнято рішення про застосування спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій) у порядку, встановленому Законом України «Про санкції», такий контролюючий орган надсилає платнику податку податкове повідомлення-рішення, в якому зазначається відмова в наданні бюджетного відшкодування.

Аналіз положень пункту 200.4-1 статті 200 ПК України свідчить про те, що для застосування вказаної норми права необхідно, що б санкції були застосовані до однієї з наступних осіб: самого платника податку, засновників (учасників) платника податку, кінцевого бенефіціарного власника платника податку.

З матеріалів справи судом встановлено, що фактичною підставою для висновку відповідача про відсутність у ТОВ "ЄРИСТІВСЬКИЙ ГЗК" права на бюджетне відшкодування за квітень 2025 року послугували обставини, встановлені в ході проведення перевірки, щодо наявності рішення про застосування спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій), зокрема, щодо зупинення виконання економічних та фінансових зобов`язань, щодо кінцевого бенефіціарного власника (контролера) позивача - фізичної особи ОСОБА_1 .

Санкції введено в дію Указом Президента України від 12.02.2025 №81/2025 Про рішення Ради національної безпеки та оборони України від 12 лютого 2025 року «Про застосування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)». Дата прийняття рішення про застосування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій), прийнятого у порядку встановленому Законом №1644-VІІ «Про санкції»: 12.02.2025. Термін дії санкцій - безстроково.

Підставою для висновку контролюючого органу про те, що ОСОБА_5 є бенефіціарним власником та опосередковано володіє часткою у статутному капіталі ТОВ «ЄРИСТІВСЬКИЙ ГЗК» код ЄДРПОУ 35713283 у розмірі 49,3% послугували наступні обставини.

Так, в Акті перевірки відповідачем констатовано: "Відповідно до схематичного зображення структури власності ТОВ «ЄРИСТІВСЬКИЙ ГЗК» відповідно до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань зображено всіх учасників структури власності ТОВ «ЄРИСТІВСЬКИЙ ГЗК» код ЄДРПОУ 35713283:

Акціями підприємства ТОВ «ЄРИСТІВСЬКИЙ ГЗК» володіє:

- 99,9990000001% FERREXPO AG, країна – Швейцарія;

- 0,0009999999% ТОВ «Феррекспо Сервіс», країна – Україна, який на 100% належить FERREXPO AG.

Акції FERREXPO AG належить:

- 99,999999% «FERREXPO PLС», країна - Сполучене Королівство Великої Британії та Північної Ірландії;

- 0,000001% ОСОБА_2 (Вольфрам Куоні), громадянин Швейцарській Конфедерації.

Інша фізична особа, що здійснює контроль, зазначено з позначкою «відсутня».

Відповідно до розділу 810000 «Примітки - Корпоративна інформація та Звіт про відповідність вимогам МСФЗ» Звіту незалежного аудитора за 2023 рік по ТОВ «ЄРИСТІВСЬКИЙ ГЗК» (вх. №3702/6/ЕКПП від 09.05.2024):

«Станом на 31 грудня учасники Компанії та їхні відповідні частки були представлені таким чином: 2023 рік:

- Ferrexpo AG (Швейцарія) - 8 263 615 тис. грн., 99,999%;

- ТОВ "Феррекспо Сервіс" (Україна) – 83 тис. грн., 0,001%;

- Усього – 8 263 698 тис. грн., 100,00%.

2022 рік:

- Ferrexpo AG (Швейцарія) - 8 263 615 тис. грн., 99,999%;

- ТОВ "Феррекспо Сервіс" (Україна) – 83 тис. грн., 0,001%;

- Усього – 8 263 698 тис. грн., 100,00%.

Контроль над ТОВ "Феррекспо Сервіс" здійснює компанія Ferrexpo AG, яка на 100% знаходиться у власності Ferrexpo plc ("Кінцева материнська компанія") (надалі разом із дочірніми підприємствами іменуються "Група компаній Ferrexpo"). Частку менше 50% в компанії Ferrexpo рlс у кінцевому рахунку утримує компанія Мinсо Trust, яка була створена для управління часткою участі у Групі компаній Ferrexpo, яка належить ОСОБА_7 та його найближчим родичам.

При проведенні перевірки використано дані Проміжного результату компанії Ferrexpo PLC за шість місяців, що закінчилися 30 червня 2024, опублікованого 31.07.2024 на офіційному веб-сайті www.ferrexpo.com.

Мова оригіналу: «The largest shareholder of the Group is Fevamotinico S.a.r.l. (“Fevamotinico”), a company incorporated in Luxembourg. Fevamotinico is ultimately wholly owned by The Minco Trust, of which Kostyantin Zhevago and two other members of his family are the beneficiaries. At the time this report was published, Fevamotinico held 49.3% (31 December 2023: 49.3%; 30 June 2023: 49.5%) of Ferrexpo plc's issued share capital.»

«Найбільшим акціонером групи є «Fevamotinico S.a.r.l.» («Fevamotinico»), компанія, яка зареєстрована в Люксембурзі. Fevamotinico в кінцевому підсумку повністю належить «The Minco Trust», яка в свою чергу належить ОСОБА_7 та двоє інших членів його родини є бенефіціарами. На момент опублікування цього звіту, Fevamotinico володіє 49,3 % акціонерного капіталу «FERREXPO PLC» (31.12.2023 – 49,3 %, 30.06.2023 – 49,5 %).»

Крім того, відповідно до Ухвали колегії суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду від 30.01.2025 по справі №757/39743/23-к (розміщено в Єдиному державному реєстрі судових рішень, reyestr.court.gov.ua):

«…в ході проведення досудового розслідування з Єдиного державного реєстру декларацій встановлено, що у підозрюваного ОСОБА_10 з 19.04.2007 наявні корпоративні права у вигляді 231 400 000 акцій, номінальною вартістю 7230000 гривень, емітентом яких є юридична особа зареєстрована в Республіці Сінгапур «The Minco Trust», код 26462335.

Отже, ОСОБА_10 є беніфіціарним власником компанії «The Minco Trust» юридична особа, яка зареєстрована в Республіці Сінгапур, код 26462335.

В свою чергу «The Minco Trust» володіє 100% статутного капіталу компанії «Fevamotinico Sarl» (реєстраційний № B128246, адреса: 12 Rue Guillaume Schneider, L- 2522, Luxembourg, Велике Герцогство Люксембург).

Отже, ОСОБА_10 є кінцевим бенефіціарним власником компанії Fevamotinico Sarl (реєстраційний № B128246, адреса: 12 Rue Guillaume Schneider, L-2522, Luxembourg, Велике Герцогство Люксембург).

В свою чергу «Fevamotinico S.a.r.l.» володіє 49,5% статутного капіталу компанії «FERREXPO PLS» юридична особа, яка зареєстрована в Сполученому Королівстві Великої Британії та Північної Ірландії, код 05432915, адреса 55 St. James's Street, London, England, SW1A 1LA.

В свою чергу «FERREXPO PLS» володіє 100% статутного капіталу компанії «FERREXPO AG» юридична особа, яка зареєстрована в Швейцарській Конфедерації, код CH-170.3.025.159-2, податковий номер компанії 1021-252-64.

В свою чергу «FERREXPO AG» володіє 100% статутного капіталу: ТОВ «Єристівський ГЗК» код ЄДРПОУ 35713283….

Таким чином, підозрюваний ОСОБА_10 є кінцевим бенефіціарним власником та опосередковано володіє, зокрема:

3. Часткою у статутному капіталі ТОВ «Єристівський ГЗК» код ЄДРПОУ 35713283 у розмірі 49,5%

…07.09.2023 року (клопотання датоване 05.09.2023) прокурор відділу Офісу Генерального прокурора ОСОБА_9 звернувся до Печерського районного суду міста Києва з клопотанням про накладення арешту, із забороною відчуження, розпорядження та користування на корпоративні права наступних юридичних осіб, а саме на:

3) 49,5% статутного капіталу ТОВ «Єристівський ГЗК» код ЄДРПОУ 35713283;

Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 07.09.2023 року вказане клопотання прокурора задоволено.»

Колегія суддів Київського апеляційного суду погодилась з висновком слідчого судді та постановила: Ухвалу слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 07 вересня 2023 року, якою задоволено клопотання прокурора відділу Офісу Генерального прокурора про накладення арешту у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 62019000000000890 від 14.06.2019 року та накладено арешт - залишити без змін.

Зазначена Ухвала апеляційного суду набрала законної сили 04.02.2025 року, є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає".

Надаючи оцінку аргументам відповідача, якими він доводив факт наявності у ОСОБА_6 статусу бенефіціарного власника, який опосередковано володіє часткою у статутному капіталі ТОВ «ЄРИСТІВСЬКИЙ ГЗК» (код ЄДРПОУ 35713283) у розмірі 49,3%, колегія суддів зазначає наступне.

Акт перевірки - це документ, який фіксує правопорушення, вчинені платниками податків. В основу податкового повідомлення-рішення ставляться саме висновки, викладені в акті перевірки (стаття 86 ПК України).

Так, роблячи висновки в акті перевірки за результатами документальної позапланової перевірки, податковий орган вказав на неможливість отримання бюджетного відшкодування по декларації з податку на додану вартість за квітень 2025 року в сумі 40 154 912 грн у зв`язку з тим, що саме беніфіцарний власник підприємства позивача включений до переліку осіб, до яких застосовуються персональні спеціальні економічні та інші обмежувальні санкції.

Натомість, відповідно до підпункту 14.1.241-1 пункту 14.1 статті 14 ПК України термін «кінцевий бенефіціарний власник» вживається у значенні, наведеному в Законі України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення».

Згідно з пунктом 30 частини 1 статті 1 Закону №361-IX кінцевий бенефіціарний власник - будь-яка фізична особа, яка здійснює вирішальний вплив (контроль) на діяльність клієнта та/або фізичну особу, від імені якої проводиться фінансова операція.

Кінцевим бенефіціарним власником є:

для юридичних осіб - будь-яка фізична особа, яка здійснює вирішальний вплив на діяльність юридичної особи (в тому числі через ланцюг контролю/володіння);

для трастів, утворених відповідно до законодавства країни їх утворення, - засновник, довірчий власник, захисник (за наявності), вигодоодержувач (вигодонабувач) або група вигодоодержувачів (вигодонабувачів), а також будь-яка інша фізична особа, яка здійснює вирішальний вплив на діяльність трасту (в тому числі через ланцюг контролю/володіння);

для інших подібних правових утворень - особа, яка має статус, еквівалентний або аналогічний особам, зазначеним для трастів.

Ознакою здійснення прямого вирішального впливу на діяльність є безпосереднє володіння фізичною особою часткою у розмірі не менше 25 відсотків статутного (складеного) капіталу або прав голосу юридичної особи.

Ознаками здійснення непрямого вирішального впливу на діяльність є принаймні володіння фізичною особою часткою у розмірі не менше 25 відсотків статутного (складеного) капіталу або прав голосу юридичної особи через пов`язаних фізичних чи юридичних осіб, трасти або інші подібні правові утворення, чи здійснення вирішального впливу шляхом реалізації права контролю, володіння, користування або розпорядження всіма активами чи їх часткою, права отримання доходів від діяльності юридичної особи, трасту або іншого подібного правового утворення, права вирішального впливу на формування складу, результати голосування органів управління, а також вчинення правочинів, які дають можливість визначати основні умови господарської діяльності юридичної особи, або діяльності трасту або іншого подібного правового утворення, приймати обов`язкові до виконання рішення, що мають вирішальний вплив на діяльність юридичної особи, трасту або іншого подібного правового утворення, незалежно від формального володіння.

При цьому кінцевим бенефіціарним власником не може бути особа, яка має формальне право на 25 чи більше відсотків статутного капіталу або прав голосу в юридичній особі, але є комерційним агентом, номінальним власником або номінальним утримувачем, або лише посередником щодо такого права.

Відповідно до частини 1 статті 1 Закону №1644-VII, з метою захисту національних інтересів, національної безпеки, суверенітету і територіальної цілісності України, протидії терористичній діяльності, а також запобігання порушенню, відновлення порушених прав, свобод та законних інтересів громадян України, суспільства та держави можуть застосовуватися спеціальні економічні та інші обмежувальні заходи (далі - санкції).

Законом № 3317-IX (далі - Закон № 3317-IX) ПК України доповнено положеннями, якими встановлено повноваження та порядок виконання контролюючими органами рішень про застосування спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій).

Зокрема, цим законом ПК України доповнено статтею 21-1, за змістом якої контролюючі органи виконують рішення про застосування спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій), прийняті у порядку, встановленому Законом України "Про санкції", шляхом здійснення таких заходів: (…) зупинення/відмова в наданні бюджетного відшкодування податку на додану вартість - у разі застосування санкції щодо зупинення виконання економічних та фінансових зобов`язань.

Підставою для здійснення контролюючим органом заходів, визначених пунктом 21-1.1 цієї статті, є рішення про застосування (внесення змін) спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій), прийняте у порядку, встановленому Законом України «Про санкції».

Крім того, Законом № 3317-IX статтю 200 ПК України доповнено пунктами 200.4-1, 200.4-2, 200.12-1, зміст яких наведено вище.

Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо особливостей податкового адміністрування під час воєнного стану для платників податків з високим рівнем добровільного дотримання податкового законодавства» від 18.06.2024 №3813-IX (далі Закон №3813-IX в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), до абзацу першого пункту 200.4-1 статті 200 ПК України внесені зміни, внаслідок яких відповідна норма з 26.07.2024 діє у такій редакції: Платники податку, щодо яких (та/або щодо засновників (учасників), кінцевих бенефіціарних власників яких) у порядку, встановленому Законом України «Про санкції», прийняті рішення про застосування спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій), протягом строку застосування таких санкцій не мають права на отримання бюджетного відшкодування суми від`ємного значення.

У межах спірних правовідносин судом встановлено, що за даними Державного реєстру санкцій щодо ОСОБА_5 , Zhevaho Kostiantyn, (Україна, податковий номер НОМЕР_1 ) у порядку, встановленому Законом № 1644-VІІ, прийнято рішення про застосування спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій), зокрема щодо зупинення виконання економічних та фінансових зобов`язань.

Санкції введено в дію указом Президента України від 12.02.2025 № 81/2025 «Про рішення Ради національної безпеки та оборони України від 12 лютого 2025 року «Про застосування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)» (позиція 3 Додаток 1). Дата прийняття рішення про застосування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій), прийнятого у порядку встановленому Законом України від 14 серпня 2014 року № 1644-VІІ «Про санкції»: 12.02.2025. Термін дії санкцій - безстроково.

Під час проведення документальної позапланової перевірки, відповідач встановив, що акціями підприємства ТОВ «ЄРИСТІВСЬКИЙ ГЗК» володіє: 99,9990000001% FERREXPO AG, країна – Швейцарія; 0,0009999999% ТОВ «Феррекспо Сервіс», країна – Україна, який на 100% належить FERREXPO AG. Акції FERREXPO AG належить: 99,999999% «FERREXPO PLС», країна - Сполучене Королівство Великої Британії та Північної Ірландії; НОМЕР_2 % ОСОБА_2 ( ОСОБА_3 ), громадянин Швейцарській Конфедерації.

Інша фізична особа, що здійснює контроль, зазначено з позначкою «відсутня».

Контроль над ТОВ "Феррекспо Сервіс" здійснює компанія Ferrexpo AG, яка на 100% знаходиться у власності Ferrexpo plc ("Кінцева материнська компанія") (надалі разом із дочірніми підприємствами іменуються "Група компаній Ferrexpo"). Частку менше 50% в компанії Ferrexpo рlс у кінцевому рахунку утримує компанія Мinсо Trust, яка була створена для управління часткою участі у Групі компаній Ferrexpo, яка належить ОСОБА_7 та його найближчим родичам."

Згідно з документом «Проміжний результат за шість місяців, що закінчилися 30 червня 2024 року» компанії Ferrexpо PLC (опублікований 31.07.2024 на офіційному веб-сайті www.ferrexpo.com): «Найбільшим акціонером групи є «Fevamotinico S.a.r.l.» («Fevamotinico»), компанія, яка зареєстрована в Люксембурзі. Fevamotinico в кінцевому підсумку повністю належить «The Minco Trust», бенефіціарами якого в свою чергу є ОСОБА_8 та двоє членів його родини. На момент опублікування цього звіту, Fevamotinico володіє 49,3 % акціонерного капіталу «FERREXPO PLC» (31.12.2023 - 49,3 %, 30.06.2023 - 49,5%).».

Наведена вище інформація свідчить про те, що бенефіціарами The Minco Trust, якому належить компанія Fevamotinico S.a.r.l., яка в свою чергу є найбільшим акціонером групи Ferrexpо PLC з часткою 49, 5%, є не лише ОСОБА_8 , а і двоє членів його родини.

У свою чергу, під час проведення документальної позапланової перевірки контролюючим органом не досліджувалося питання та не встановлювалися обставини того, якими саме частками The Minco Trust у відсотковому виразі володіють ОСОБА_8 та власне двоє членів його родини, а також не досліджувалося питання, чи дійсно володіння часткою у статутному капіталі The Minco Trust забезпечувало особі можливість здійснювати вирішальний вплив на діяльність ТОВ "ЄРИСТІВСЬКИЙ ГЗК".

Наведене в акті перевірки посилання на те, що бенефіціарами The Minco Trust є « ОСОБА_8 та двоє членів його родини», саме по собі не доводить факт наявності у конкретної фізичної особи статусу кінцевого бенефіціарного власника у розумінні законодавства України, оскільки: по-перше, таке формулювання є оціночним та неконкретизованим, не містить жодних відомостей щодо розподілу часток між зазначеними особами, характеру їх прав, порядку реалізації повноважень тощо; по-друге, відповідно до наведеного вище визначення кінцевого бенефіціарного власника, вирішальний вплив може бути встановлений лише за наявності передбачених законом ознак прямого або непрямого контролю.

Як вже зазначалося, ознакою прямого вирішального впливу є безпосереднє володіння часткою у розмірі не менше 25 відсотків статутного капіталу або прав голосу юридичної особи. Разом з тим матеріали перевірки не містять жодних доказів того, якою саме часткою володіє ОСОБА_8 , зокрема, у The Minco Trust, та чи перевищує така частка встановлений законом поріг.

Зі свого боку, ознакою здійснення непрямого вирішального впливу є, серед іншого, володіння часткою у відповідному розмірі через пов`язаних осіб. Водночас сам по собі факт того, що бенефіціарами The Minco Trust є три особи, які належать до однієї родини, не є достатнім для висновку про наявність непрямого вирішального впливу однієї з них безпосередньо на ТОВ "ЄРИСТІВСЬКИЙ ГЗК».

У цьому випадку контролюючий орган обмежився констатацією наявності родинного зв`язку між трьома особами, однак не встановив ані кількісних показників володіння, ані ступеню пов`язаності цих осіб, що є обов`язковими елементами для висновку про здійснення вирішального впливу.

Аналогічний правовий висновок викладено Верховний Судом у постанові від 11.02.2026 у справі №440/7294/25.

Колегія суддів вважає хибними посилання апелянта на ухвалу колегії суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду від 30.01.2025 у справі №757/39743/23-к, з огляду на наступне.

Посилаючись на вказану ухвалу, контролюючий орган наполягає на тому, що ОСОБА_5 є бенефіціарним власником та опосередковано володіє часткою у статутному капіталі ТОВ "ЄРИСТІВСЬКИЙ ГЗК" у розмірі 49,3%.

Згідно з частиною 6 статті 78 КАС України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Наведені приписи КАС України кореспондують приписам статті 89 КПК України, за правилом частини першої якої, суд вирішує питання допустимості доказів під час їх оцінки в нарадчій кімнаті під час ухвалення судового рішення.

З огляду на викладене, колегія суддів зазначає, що судження, покладені в основу ухвали слідчого судді на стадії досудового розслідування, не мають наперед встановленої сили ні для учасників відповідного кримінального провадження, ні для інших проваджень до моменту ухвалення обвинувального вироку або постановлення ухвали про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності.

Відповідачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження наявності обвинувального вироку суду, який набрав законної сили або ухвали суду про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності.

За відсутності таких судових рішень, обставини, на які посилається відповідач, не можуть вважатися встановленими у передбаченому законом порядку та не набувають преюдиційного значення.

Отже посилання відповідача на матеріали кримінального провадження є безпідставними та не можуть бути покладені в основу спірного рішення, оскільки судження, наведені судом на стадії досудового розслідування у справі №757/39743/23-к, не мають наперед встановленої доказової сили, окрім як для вирішення питання про накладення арешту у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №62019000000000890 від 14.06.2019.

Підсумовуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що використана контролюючим органом в якості доказу інформація, наведена у Проміжних результатах за шість місяців, що закінчилися 30 червня 2024 року, та у Звіті незалежного аудитора за 2023 рік по ТОВ «ЄРИСТІВСЬКИЙ ГЗК», не доводить факту того, що ОСОБА_5 є кінцевим бенефіціарним власником та опосередковано володіє часткою у статутному капіталі ТОВ «ЄРИСТІВСЬКИЙ ГЗК» у розмірі 49,3 % (49,5%), тоді як судження, наведені судом на стадії досудового розслідування у справі №757/39743/23-к, не мають наперед встановленої доказової сили, окрім як для вирішення питання про накладення арешту у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №62019000000000890 від 14.06.2019.

Колегія суддів звертає увагу, що у межах розгляду цієї справи суд не здійснює оцінку наявності чи відсутності у тієї чи іншої фізичної особи статусу кінцевого бенефіціарного власника як такого.

Предметом перевірки у цій справі є правомірність висновків контролюючого органу та дотримання ним встановлених законом стандартів доказування під час прийняття оскаржуваного рішення.

Саме на контролюючий орган покладається обов`язок доведення обставин, які стали підставою для прийняття рішення, у тому числі обставин, що свідчать про здійснення конкретною фізичною особою прямого або непрямого вирішального впливу на діяльність позивача. Такі обставини мають бути підтверджені належними, допустимими та достатніми доказами, а не ґрунтуватися на припущеннях чи загальних посиланнях на інформацію, яка до того ж не може бути використана як доказ.

Отже, висновки про наявність вирішального впливу можуть бути покладені в основу владного рішення лише за умови їх належного встановлення та доказування у конкретних правовідносинах. За відсутності такого доказування відповідні твердження не можуть вважатися юридично обґрунтованими.

Колегія суддів відхиляє посилання апелянта на постанову Верховного Суду від 10.01.2024 у справі №910/268/23, оскільки наявність цього судового рішення встановлена не під час проведення податкової перевірки, а у ході розгляду справи по суті у суді.

Суд також зазначає, що відповідно до частин 4 та 5 статті 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені.

Колегія суддів звертає увагу, що зазначена постанова Верховного Суду ухвалена за результатом розгляду касаційної скарги у господарській справі на ухвалу про забезпечення позову. Вказана постанова стосується процесуального питання - забезпечення позову. Водночас, обставини, наведені судом під час розгляду такого процесуального питання, встановлюються в межах попередньої оцінки доводів сторін та доказів та не є результатом повного та всебічного з`ясування фактичних обставин по суті.

Отже такі обставини не можуть вважатися обставинами, встановленими рішенням суду по суті спору, яке набрало законної сили та, відповідно, у розумінні статті 78 КАС України, не мають преюдиційного значення для адміністративного суду та не впливають на встановлення обставин і вирішення спору по суті.

Разом з цим, суд звертає увагу на те, що у пункті 198 постанови від 10.01.2024 у справі №910/268/23 Верховний Суд, надаючи оцінку твердженням скаржника в частині відсутності у ОСОБА_5 статусу кінцевого бенефіціарного власника (підтвердження статусу належними доказами), окрім іншого, зазначив: "Враховуючи зазначене, з урахуванням принципів змагальності та диспозитивності, застосувавши стандарт доказування "вірогідності доказів", суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку, що стверджувана позивачем обставина щодо наявності у ОСОБА_5 статусу кінцевого бенефіціарного власника є більш вірогідною, аніж протилежні твердження відповідача/скаржників".

Однак, застосування стандарту доказування "вірогідність доказів" означає оцінку судом сукупності наданих сторонами доказів з точки зору їх більшої переконливості у порівнянні з альтернативними твердженнями. Водночас, сам по собі висновок про більшу вірогідність певної обставини не є тотожним її безпосередньому встановленню по суті, а лише відображає перевагу певних доказів над іншими за результатами змагального процесу.

Водночас, у справах адміністративної юрисдикції про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень відповідно до частини 2 статті 77 КАС України обов`язок доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Разом із тим, всупереч обов`язку, встановленому частиною 2 статті 77 КАС України, у цій справі відповідачем належними та допустимими доказами не доведено наявність вирішального впливу (прямого чи непрямого) на діяльність позивача та/або контролю за його діяльністю у особи, щодо якої прийнято рішення про застосування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій), у порядку, встановленому Законом № 1644-VІІ.

Щодо листа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб №46-1758/26 від 25.02.2026, яким, на думку апелянта, підтверджується факт наявності у ОСОБА_5 статусу кінцевого бенефіціарного власника ТОВ "ЄРИСТІВСЬКИЙ ГЗК", то колегія суддів зазначає, що такий лист містить лише інформаційне повідомлення, сформоване на підставі наявних у Фонду гарантування вкладів фізичних осіб даних, без здійснення передбачених законом процедур встановлення чи підтвердження статусу кінцевого бенефіціарного власника.

При цьому, правовий статус Фонду гарантування вкладів фізичних осіб визначений статтею 3 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" від 23 лютого 2012 року № 4452-VI та передбачає, що Фонд є установою, що виконує спеціальні функції у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків у випадках, встановлених цим Законом.

Основним завданням Фонду є забезпечення функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, виведення неплатоспроможних банків з ринку та здійснення ліквідації банків (частина 1 статті 4 Закону № 4452-VI).

Частинами 2 та 3 статті 4 Закону № 4452-VI передбачено, що на виконання свого основного завдання Фонд у порядку, передбаченому цим Законом, здійснює такі функції: 1) веде реєстр учасників Фонду; 2) акумулює кошти, отримані з джерел, визначених статтею 19 цього Закону, здійснює контроль за повнотою і своєчасністю перерахування зборів кожним учасником Фонду; 3) інвестує кошти Фонду в державні цінні папери України та облігації міжнародних фінансових організацій, що розміщуються на території України; 3-1) здійснює емісію корпоративних облігацій у порядку та за напрямами залучення коштів, визначеними цим Законом, і видачу векселів у випадках, передбачених законом про Державний бюджет України на відповідний рік; 4) здійснює заходи щодо організації виплат відшкодувань за вкладами у строки, визначені цим Законом; 5) здійснює регулювання участі банків у системі гарантування вкладів фізичних осіб; 6) бере участь в інспекційних перевірках проблемних банків за пропозицією Національного банку України; 7) застосовує до банків заходи реагування; 8) здійснює заходи щодо: підготовки до запровадження процедури виведення банку з ринку, у тому числі організаційні заходи щодо проведення відкритого конкурсу та визначення найменш витратного способу виведення банку з ринку; проведення процедури виведення неплатоспроможного банку з ринку, у тому числі шляхом виконання плану врегулювання, здійснення тимчасової адміністрації та ліквідації банку; 9) здійснює перевірки банків відповідно до цього Закону; 10) надає фінансову підтримку банку відповідно до цього Закону; 11) здійснює аналіз фінансового стану банків з метою виявлення ризиків у їхній діяльності та прогнозування потенційних витрат Фонду на виведення неплатоспроможних банків з ринку та відшкодування коштів вкладникам; 12-1) звертається з відповідними запитами до клієнтів, вкладників та інших кредиторів банку в порядку, встановленому Фондом; 13) здійснює заходи щодо інформування громадськості про функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, захисту прав та охоронюваних законом інтересів вкладників, підвищення рівня фінансової грамотності населення відповідно до цього Закону; 14) вивчає та аналізує тенденції розвитку ринку ресурсів, залучених від вкладників учасниками Фонду. Фонд здійснює інші функції в межах своїх повноважень, визначених цим Законом, іншими актами законодавства.

Отже, правовий статус Фонду та покладені на нього функції дозволяють дійти висновку про те, що цей орган не наділений владними управлінськими функціями щодо встановлення або офіційного підтвердження статусу кінцевого бенефіціарного власника юридичної осаби.

Як вже зазначалося вище, ознакою прямого вирішального впливу є безпосереднє володіння часткою у розмірі не менше 25 відсотків статутного капіталу або прав голосу юридичної особи, а непрямого вирішального впливу - принаймні володіння фізичною особою часткою у розмірі не менше 25 відсотків статутного (складеного) капіталу або прав голосу юридичної особи через пов`язаних фізичних чи юридичних осіб, трасти або інші подібні правові утворення, чи здійснення вирішального впливу шляхом реалізації права контролю, володіння, користування або розпорядження всіма активами чи їх часткою, права отримання доходів від діяльності юридичної особи, трасту або іншого подібного правового утворення, права вирішального впливу на формування складу, результати голосування органів управління, а також вчинення правочинів, які дають можливість визначати основні умови господарської діяльності юридичної особи, або діяльності трасту або іншого подібного правового утворення, приймати обов`язкові до виконання рішення, що мають вирішальний вплив на діяльність юридичної особи, трасту або іншого подібного правового утворення, незалежно від формального володіння. Разом з тим, лист Фонду гарантування вкладів фізичних осіб №46-1758/26 від 25.02.2026, на який посилається відповідач в підтвердження своєї позиції, не містить жодних доказів того, якою саме часткою володіє ОСОБА_8 , зокрема, у The Minco Trust та чи перевищує така частка встановлений законом поріг.

Отже долучений до матеріалів справи лист Фонду гарантування вкладів фізичних осіб №46-1758/26 від 25.02.2026 не є належним доказом, який би підтверджував статус ОСОБА_5 як кінцевого беніфіціарного власника ТОВ "ЄРИСТІВСЬКИЙ ГЗК".

За викладених обставин, ураховуючи, що відповідач усупереч статті 77 КАС України не довів належними та допустимими засобами доказування наявність підстав для відмови у бюджетному відшкодуванні ПДВ, визначених пунктом 200.4-1 ПК України, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що спірне податкове повідомлення-рішення є протиправним та підлягає скасуванню.

Отже, колегія суддів переглянувши рішення суду першої інстанції, вважає, що при його прийнятті суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги є безпідставними, не впливають на правомірність висновків суду, оскільки в апеляційній скарзі зазначено лише те, що рішення суду першої інстанції є незаконним, підлягає скасуванню у зв`язку із ненаданням судом належної правової оцінки обставинам справи та невірним застосуванням норм матеріального та процесуального права, зміст апеляційної скарги, який дублює відзив на позов, поданий до суду першої інстанції, містить виключно суб`єктивне бачення апелянта обставин справи, які розглянуто судом першої інстанції та надано належну правову оцінку, апелянтом у скарзі абсолютно не зазначено в чому ж конкретно виявилося ненадання судом першої інстанції належної правової оцінки обставинам справи, тобто які з них випали з поля зору суду, а які було досліджено невірно, а також не зазначено того, які ж висновки, натомість, повинні були б бути зроблені судом та не обґрунтовано в чому полягає невірність застосування судом норм матеріального права, які саме норми та яким чином було порушено чи неправильно застосовано та яких процесуальних норм адміністративного судочинства не було дотримано судом під час розгляду даної адміністративної справи, а також не зазначено які з поданих доказів суд дослідив неправильно або неповно, а відповідно і підстави для скасування постанови суду першої інстанції відсутні..

Суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Згідно з частиною 2 статті 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, а стаття 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачає, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Відповідно до статті 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно з частиною 1 статті 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на наведене, суд першої інстанції правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків рішення суду, а тому підстав для його скасування колегія суддів не знаходить і вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду – без змін.

З урахуванням того, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції без змін, колегія суддів вважає, що відсутні в розумінні статті 139 КАС України правові підстави для розподілу судових витрат.

Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків залишити без задоволення.

Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 08.12.2025 по справі № 440/11126/25 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя М.О. Семененко

Судді І.С. Чалий З.Г. Подобайло

Повний текст постанови складено 24.03.2026