Постанова від 23 березня 2026 р. у справі №200/357/25 — Перший апеляційний адміністративний суд

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 березня 2026 року справа №200/357/25

м. Дніпро

Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: Гайдара А.В., Казначеєва Е.Г., Компанієць І.Д., розглянув у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 20 березня 2025 року (головуючий суддя І інстанції Троянова О.В.), складеного в повному обсязі 20 березня 2025 року, у справі № 200/357/25 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про скасування рішення та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до Донецького окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України у Рівненській області про:

визнання скасування рішення про відмову у призначенні пенсії від 06.11.2024 року за №057350008856;

зобов`язання зарахувати до страхового стажу періоди роботи відповідно до записів в трудовій книжці серії НОМЕР_1 від 13.08.1979 року виданої на ім`я ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та її стосуються, призначити та виплатити пенсію за віком після досягнення 63 років з 24.10.2024 року на підставі ЗУ «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 20 березня 2025 року позов задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Рівненській області про відмову у призначенні пенсії від 06.11.2024 року за №057350008856.

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України у Рівненській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком від 31.10.2024 року, зарахувавши до страхового стажу періоди роботи з 13.08.1979 по 26.12.1982 року, з 25.02.1983 по 08.10.1987 року, з 09.10.1990 по 31.12.1996 року, з 01.01.1997 по 31.05.1997 року, з 01.06.1997 по 01.06.1998 року, а також період отримання допомоги по безробіттю з 10.06.1998 по 31.08.1998 року.

В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з судовим рішенням, відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Донецького окружного адміністративного суду від 20 березня 2025 року у справі № 200/357/25, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи та відмовити у задоволені позовних вимог.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянтом зазначено, що позивачу відмовлено у призначенні пенсії за віком відповідно до ст. 26 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”, оскільки на момент звернення у позивача відсутній необхідний страховий стаж.

Сторони в судове засідання не викликались, про дату та місце розгляду справи повідомлялись судом належним чином.

Суд, заслухав доповідь судді-доповідача, перевірив матеріали справи і обговорив доводи апеляційної скарги, перевірив юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідив правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, встановив наступне.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , є громадянином України (паспорт серії НОМЕР_3 ) та особою, що претендує на призначення пенсії за віком.

06.11.2024 року Головним управлінням Пенсійного фонду України в Рівненській області прийнято рішення № 057350008856 про відмову у призначенні пенсії.

Рішення обґрунтоване тим, що датою звернення позивачки до територіальних органів Пенсійного фонду України є 31.10.2024. Вік становить 63 роки 0 місяців 0 днів. Необхідний страховий стаж відповідно до статті 26 Закону України від 09.07.2003 року №1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» становить 28 років. У разі відсутності, починаючи з 01.01.2019 року, страхового стажу, передбаченого частиною першою цієї статті, право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 63 роки мають особи за наявності страхового стажу з 01.01.2024 по 31.12.2024 - від 21 до 31 рік. Страховий стаж особи становить 7 років 5 місяців 29 днів. За доданими документами до страхового стажу не зараховано періоди роботи згідно трудової книжки серії НОМЕР_1 від 13.08.1979, оскільки дата народження не відповідає паспортним даним. Відмовлено в призначенні пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» через відсутність необхідного страхового стажу 21-31 рік.

Не погодившись із рішенням Пенсійного органу, позивач звернулась до суду із даним позовом.

Суд погоджує висновки суду першої інстанції про часткове задоволення позовних вимог з наступних підстав.

Згідно ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правовідносини, що виникають у сфері пенсійного забезпечення громадян регулюються Законом України «Про пенсійне забезпечення» №1788-XII від 05.11.1991 (надалі по тексту - Закон №1788-XII) та Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» №1058-ІV від 09.07.2003 (надалі по тексту - Закон №1058-ІV).

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 5 Закону України № 1058-IV цей Закон регулює відносини, що виникають між суб`єктами системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону.

Відповідно до положень частини першої статті 1 № 1058-IV встановлено, що страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Законом № 1058-IV визначаються періоди, з яких складається страховий стаж. Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше (ч. 4 ст. 24 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування»).

Приписами ст. 24 Закону №1058 визначено, що страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Період, протягом якого особа, яка підлягала загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню на випадок безробіття, отримувала допомогу по безробіттю (крім одноразової її виплати для організації безробітним підприємницької діяльності) та матеріальну допомогу у період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації, включається до страхового стажу.

Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

Відповідно до положень статті 26 Закону №1058-IV особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року. Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - не менше 31 року.

Відповідно до статті 62 Закону №1788-XII постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (надалі Порядок №637).

Пунктом 1 Порядку №637 визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків (пункт 2 Порядку № 637).

Пунктом 3 Порядку №637 передбачено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Отже, виходячи з наведених норм Порядку №637, у разі відсутності в трудовій книжці записів про роботу, такий стаж встановлюється на підставі інших документів, уточнюючих довідок, відомостей та інших документів, які містять відомості про періоди роботи.

Аналіз вказаних норм дає підстави для висновку, що основним документом, який підтверджує трудовий стаж позивача є його трудова книжка. При цьому, у разі відсутності трудової книжки або записів в ній органи пенсійного фонду мають право встановлювати трудовий стаж на підставі інших первинних документів чи показань свідків

Судами на підставі відомостей трудової книжки серії НОМЕР_1 від 13.08.1979 року встановлено, що ОСОБА_1 працювала у Кіровському ОРС комбінату «Донецьквугілля» у період з 13.08.1979 по 26.12.1982 року, а саме:

- на підставі наказу №415к від 09.08.1979 року прийнято на посаду продавця магазину №70/71;

- на підставі наказу №658к від 03.12.1979 року професію продавець названо молодший продавець;

- на підставі наказу №640-к від 26.12.1982 року звільнено за власним бажанням ст. 38 КЗпП УРСР.

Крім того, судом встановлено на підставі відомостей трудової книжки серії НОМЕР_1 від 13.08.1979 року, що ОСОБА_1 працювала у Добропільському ОРС в/о «Добропіллявугілля» у період з 25.02.1983 по 29.03.1989 року, а саме:

- на підставі наказу №64/к від 24.02.1983 року прийнято приймачем товару і тари магазину №24;

- на підставі наказу №119 від 14.04.1983 року переведено молодшим продавцем магазину №24;

- на підставі наказу №219/к від 18.05.1984 року переведено продавцем магазину №24;

- на підставі наказу №86/к від 29.03.1989 року звільнено за власним бажанням ст. 38 КЗпП УРСР.

Окрім того судами встановлено на підставі відомостей трудової книжки серії НОМЕР_1 від 13.08.1979 року, що ОСОБА_1 працювала у Добропільському ОРС в/о «Добропіллявугілля» у період з 04.04.1989 по 31.12.1996 року, а саме:

- на підставі наказу №92/к від 03.04.1989 року прийнято контролером-касиром магазину №80;

- на підставі наказу №249/к від 31.08.1989 року присвоєно кваліфікацію контролера-касира ІІІ категорії магазину №80;

- на підставі наказу №243 від 31.12.1992 року у зв`язку з реорганізацією ОРС створено Добропільське орендне торгово-виробниче підприємство «Донбас»;

- на підставі наказу №66/к від 30.12.1996 року звільнено за власним бажанням ст. 38 КЗпП України.

Крім того, судами встановлено на підставі відомостей трудової книжки серії НОМЕР_1 від 13.08.1979 року, що ОСОБА_1 працювала у Виробничо-торговому Концерні «Агропродукт» у період з 01.01.1997 по 31.05.1997 року, а саме:

- на підставі наказу №2/к від 30.12.1996 року прийнято контролер-касиром ІІІ категорії магазину №17;

- на підставі розпорядження 98 від 14.03.1997 року ВТК «Агропродукт» перереєстроване в Спільне торгово-виробниче підприємство «Агропродукт»;

- на підставі наказу №31/к від 29.05.1997 року звільнено за переводом у в/о «Вікторія», п. 5 ст. 36 КЗпП України.

Окрім того, судом встановлено на підставі відомостей трудової книжки серії НОМЕР_1 від 13.08.1979 року, що ОСОБА_1 працювала у Споживацькому товаристві «Вікторія» у період з 01.06.1997 по 01.06.1998 року, а саме:

- на підставі наказу №2/к від 01.06.1997 року прийнято за переводом продавцем ІІІ категорії магазину №80;

- на підставі розпорядження №44/к від 01.06.1998 року звільнено за згодою сторін п. 1 ст. 36 КЗпП України.

Крім того, судами встановлено на підставі відомостей трудової книжки серії НОМЕР_1 від 13.08.1979 року, що ОСОБА_1 Добропільським міським центром зайнятості було призначено допомогу по безробіттю у період з 10.06.1998 по 31.08.1998 року (записи №17-18).

Окрім того, судом встановлено на підставі відомостей трудової книжки серії НОМЕР_1 від 13.08.1979 року, що ОСОБА_1 працювала у СПД ОСОБА_3 на посаді продавця продовольчих товарів у період з 18.04.2006 по 07.11.2006 року (записи №19-20).

Крім того, судом встановлено на підставі відомостей трудової книжки серії НОМЕР_1 від 13.08.1979 року, що ОСОБА_1 працювала у ТОВ «АТБ-маркет» на посаді помічника продавця-консультанта у період з 11.09.2017 по 10.11.2017 року (записи №21-22).

На підставі відомостей трудової книжки серії НОМЕР_1 від 13.08.1979 року встановлено, що ОСОБА_1 працювала в НВК «Спеціалізована школа І-ІІІ ст. №4 ДНЗ» на посадах підсобного робітника 0,5 ставки, помічником вихователя 0,3 ставки, прибиральником службових приміщень 0,2 ставки у період з 17.12.2018 по 30.09.2019 року.

Крім того, судами на підставі відомостей трудової книжки серії НОМЕР_1 від 13.08.1979 року встановлено, що ОСОБА_1 працювала в ДНЗ №9 «Тополька» на посадах підсобного робітника харчоблоку у період з 16.10.2019 по 13.11.2020 року.

При цьому, судами встановлено, що на першій сторінці трудової книжки серії НОМЕР_1 від 13.08.1979 року допущено помилку при заповненні дати народження ОСОБА_1 , а саме вказано « ІНФОРМАЦІЯ_3 » замість вірної « ІНФОРМАЦІЯ_3 ».

Відповідно до розрахунку стажу позивачки, наданого відповідачем, до страхового стажу позивачки зараховано період навчання з 01.09.1977 по 21.07.1979 року, період догляду за дитиною до досягнення 3 років з 09.10.1987 по 08.10.1990 року, та періоди роботи з 18.04.2006 по 07.11.2006 року, з 11.09.2017 по 10.11.2017 року, з 17.12.2018 по 30.09.2019 року та з 16.10.2019 по 13.11.2020 року.

20 червня 1974 року постановою Держкомтруда СРСР №162 затверджено Інструкцію про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, установах та організаціях (далі -Інструкція № 162), яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин.

Відповідно до абзацу першого пункту 1.1 Інструкції №162 трудова книжка є основним документом про трудову діяльність робітників та службовців.

Заповнення трудових книжок та вкладишів до них здійснюється мовою союзної, автономної республіки, автономної області, автономного округа, на території яких розташовано дане підприємство, установа, організація, та офіційною мовою СРСР (пункт 2.1 Інструкції №162).

Згідно з абзацами другим, третім пункту 2.2 Інструкції №162 заповнення трудової книжки вперше здійснюється адміністрацією підприємства у присутності робітника не пізніше тижневого строку з дня прийняття на роботу. До трудової книжки вносяться відомості про роботу: прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення.

Відповідно до пункту 2.3.Інструкції №162 усі записи трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться адміністрацією підприємства після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження). Записи виконуються арабськими цифрами (число і місяць двозначними). Наприклад, якщо робітник або службовець прийнятий на роботу 5 січня 1984 р., у графі 2 трудової книжки раніше встановленого зразка (1983 р.) записується 1984.05.01, в трудових книжках, виданих після 1 січня 1975 р.; 05.01.1984. Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів.

У разі виявлення неправильного або неточного запису відомостей про роботу, переведення на іншу постійну роботу, про нагородження та заохочення тощо, виправлення виконується адміністрацією підприємства, де було зроблено відповідний запис. Адміністрація підприємства за новим місцем роботи зобов`язаний надати працівнику в цьому необхідну допомогу (пункт 2.5 Інструкції № 162).

Відповідно до пункту 2.8 Інструкції №162 виправлені відомості про роботу, про переведення на іншу постійну роботу, про нагородження та заохочення та інші мають повністю відповідати оригіналу наказу або розпорядження. У разі втрати наказу чи розпорядження або невідповідності їх фактично виконуваній роботі виправлення відомостей про роботу здійснюється на основі інших документів, що підтверджують виконання робіт, не зазначених у трудовій книжці. Показання свідків не можуть бути підставою для виправлення занесених раніше записів.

Згідно з пунктом 2.9 Інструкції №162 у розділі Відомості про роботу, Відомості про нагородження, Відомості про заохочення трудової книжки (вкладиша) закреслення раніше внесених неточних або неправильних записів не допускається. У разі необхідності, наприклад, зміни запису відомостей про роботу після зазначення відповідного порядкового номеру, дати внесення запису в графі 3 пишеться: Запис за таким-то недійсний. Прийнятий за такою-то професією (посадою) і у графі 4 повторюються дата і номер наказу (розпорядження) власника або уповноваженого ним органу, запис з якого неправильно внесений до трудової книжки. У такому ж порядку визнається недійсним запис про звільнення і переведення на іншу постійну роботу у разі незаконного звільнення або переведення, установленого органом, який розглядає трудові спори, і поновлення на попередній роботі або зміни формулювання причини звільнення. Наприклад, пишеться: Запис за таким-то є недійсним, поновлений на попередній роботі. При зміні формулювання причини звільнення пишеться: Запис за таким-то є недійсним звільнений... і зазначається нове формулювання. У графі 4 в такому разі робиться посилання на наказ про поновлення на роботі або зміну формулювання причини звільнення. При наявності в трудовій книжці запису про звільнення або переведення на іншу роботу, надалі визнаної недійсною, на прохання працівника видається дублікат трудової книжки без внесення до неї запису, визнаного недійсним.

Згідно з підпунктами 2.10 та 2.11. пункту 2 Інструкції №162 відомості про працівника записуються на першій сторінці (титульному аркуші) трудової книжки. Прізвище, ім`я та по батькові (повністю, без скорочення або заміни імені та по батькові ініціалами) і дата народження вказуються на підставі паспорта або свідоцтва про народження. Освіта - середня, середня спеціальна і вища - вказується тільки на підставі документів (атестата, посвідчення, диплома). Запис про незакінчену середню або незакінчену вищу освіті також може бути проведена лише на підставі відповідних документів (студентського квитка, залікової книжки, довідки навчального закладу і т. п.). Професія або спеціальність записується у трудовій книжці на підстав документа про освіту або іншого належним чином оформленого документа. Після зазначення дати заповнення трудової книжки працівник своїм підписом завіряє правильність внесених відомостей. Першу сторінку (титульний аркуш) трудової книжки підписує особа, відповідальна за видачу трудових книжок, і після того ставиться печатка підприємства (або печатка відділу кадрів), на якому вперше заповнювалася трудова книжка.

Відповідно до пункту 18 постанови Ради Міністрів СРСР та Всесоюзної центральної ради професійних союзів від 06 вересня 1973 року №656 «Про трудові книжки працівників та службовців», яка діяла на час виникнення спірних правовідносин, відповідальність за організацію робіт по веденню, обліку, зберіганню і видачі трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації. Відповідальність за своєчасне та правильне заповнення трудових книжок, за їх облік, зберігання та видачу несе спеціально уповноважена особа, призначена наказом (розпорядженням) керівника підприємства, установи, організації. За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання та видачу трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а у передбачених законом випадках іншу відповідальність.

При цьому, з 29 липня 1993 року порядок ведення трудових книжок регулюється Інструкцією про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженою наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 року №58 (далі - Інструкція №58), яка містить аналогічні вимоги щодо внесення записів до трудових книжок, що й Інструкція №162.

Відповідно до пункту 1 Інструкції №58, трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника. Трудові книжки ведуться на всіх працівників, які працюють на підприємстві, в установі, організації (далі - підприємство) усіх форм власності або у фізичної особи понад п`ять днів, у тому числі осіб, які є співвласниками (власниками) підприємств, селянських (фермерських) господарств, сезонних і тимчасових працівників, а також позаштатних працівників за умови, якщо вони підлягають державному соціальному страхуванню.

Відповідно до п. 2.12 Інструкції №58 після зазначення дати заповнення трудової книжки працівник своїм підписом завіряє правильність внесених відомостей. Першу сторінку (титульний аркуш) трудової книжки підписує особа, відповідальна за видачу трудових книжок, і після цього ставиться печатка підприємства (або печатка відділу кадрів), на якому вперше заповнювалася трудова книжка.

Аналіз вказаних норм свідчить, що законодавством чітко визначено порядок організації ведення, обліку, зберігання і видачу трудових книжок працівників, а також встановлено відповідальність за порушення такого порядку.

Відповідальність за своєчасне та правильне заповнення трудових книжок, за їх облік, зберігання і видачу несе спеціально уповноважена особа, призначена наказом (розпорядженням) керівника підприємства, установи, організації.

Аналіз вказаних вище правових норм дозволяє прийти до висновку, що обов`язок заповнення першого (титульного) аркуша трудової книжки покладається на роботодавця або уповноважену ним особу, які здійснюють заповнення трудової книжки вперше, а не на працівника, а тому, на переконання суду, наявність таких недоліків в трудовій книжці позивача не може бути підставою для не зарахування до страхового стажу останнього спірного періоду роботи згідно з записами в трудовій книжці, виконаними у відповідності до вимог Інструкції № 162.

Суд звертає увагу, що підставою для призначення пенсії є відповідний стаж роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки.

Відповідач, виносячи оскаржуване рішення, не врахував, що не усі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальним є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у трудовій книжці.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом в постанові від 24 травня 2018 року у справі № 490/12392/16-а (провадження № К/9901/2310/18) в якій зазначено, що певні недоліки щодо заповнення трудової книжки не можуть бути підставою для неврахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії.

Водночас, матеріали справи не містять доказів на підтвердження того, що дані трудової книжки позивача (в частині спірних періодів роботи) містять неправдиві або недостовірні відомості, а тому, зазначені відповідачем недоліки, а саме: дата народження не відповідає паспортним даним, не можуть бути самостійною підставою для відмови у зарахуванні вказаних періодів роботи та періодів отримання допомоги по безробіттю до стажу роботи позивача.

Судами встановлено, що роботодавцем, який вперше заповнював трудову книжку серії НОМЕР_1 від 13.08.1979 року допущено помилку при заповненні першої сторінки в даті народження ОСОБА_1 , а саме вказано « ІНФОРМАЦІЯ_3 » замість вірної « ІНФОРМАЦІЯ_3 ».

В даному випадку позивачка не може нести відповідальність та бути позбавленою соціального захисту у вигляді права на призначення пенсії з вини роботодавця позивачки.

При цьому, суд звертає увагу, що відповідачем вже зараховано до страхового стажу позивачки період догляду за дитиною до досягнення 3 років з 09.10.1987 по 08.10.1990 року, а також період навчання з 01.09.1977 по 21.07.1979 року та періоди роботи з 18.04.2006 по 07.11.2006 року, з 11.09.2017 по 10.11.2017 року, з 17.12.2018 по 30.09.2019 року та з 16.10.2019 по 13.11.2020 року.

Враховуючи зазначене, періоди роботи позивачки з 13.08.1979 по 26.12.1982 року, з 25.02.1983 по 08.10.1987 року, з 09.10.1990 по 31.12.1996 року, з 01.01.1997 по 31.05.1997 року, з 01.06.1997 по 01.06.1998 року, а також період отримання допомоги по безробіттю з 10.06.1998 по 31.08.1998 року підлягають зарахуванню до страхового стажу.

З зазначених підстав суд погоджує висновок суду першої інстанції про визнання протиправним та скасування рішення відповідача про відмову у призначенні пенсії від 06.11.2024 року за №057350008856

При цьому, порушене право позивача має бути відновленим шляхом зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком від 31.10.2024 року, зарахувавши до страхового стажу періоди роботи з 13.08.1979 по 26.12.1982 року, з 25.02.1983 по 08.10.1987 року, з 09.10.1990 по 31.12.1996 року, з 01.01.1997 по 31.05.1997 року, з 01.06.1997 по 01.06.1998 року, а також період отримання допомоги по безробіттю з 10.06.1998 по 31.08.1998 року.

Інші доводи апеляційної скарги є неприйнятними та повністю спростовуються висновками суду першої інстанції.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги.

В іншій частині рішення суду не оскаржувалось.

Відповідно до положень ч.1 ст. 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду – без змін, якщо визнає, що суд правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції першої інстанції – без змін, оскільки суд правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.

Керуючись статтями 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області – залишити без задоволення.

Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 20 березня 2025 року у справі № 200/357/25 – залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України, протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 24 березня 2026 року.

Судді А.В. Гайдар Е.Г. Казначеєв

І.Д. Компанієць