Рішення від 22 березня 2026 р. у справі №549/512/25 — Чорнухинський районний суд Полтавської області

Справа № 549/512/25

Провадження №2/549/24/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 березня 2026 року селище Чорнухи

Чорнухинський районний суд Полтавської області у складі:

головуючого судді - Василюк Т.М.,

за участі: секретаря судового засідання - Давиденко Ю.В.

позивача- ОСОБА_1

представника третьої особи - Зуб С.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в селищі Чорнухи Полтавської області в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа орган опіки та піклування виконавчого комітету Чорнухинської селищної ради Лубенського району Полтавської області про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів,

ВСТАНОВИВ:

До Чорнухинського районного суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до ОСОБА_2 , третя особа орган опіки та піклування виконавчого комітету Чорнухинської селищної ради Лубенського району Полтавської області про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що сторони по справі є батьками малолітньої ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка проживає з позивачем та перебуває на його утриманні. Шлюб між сторонами розірвано в 19 квітня 2021 році. Після розірвання шлюбу дитина залишилася проживати з батьком та повністю знаходиться на його утриманні. Мати не цікавиться розвитком та життям дитини, не бере участь у її утриманні і вихованні, не зустрічається з дитиною.

Враховуючи, що відповідачка не бере участі у матеріальному утриманні, хоча зобов`язана це робити позивач просить суд стягнути з ОСОБА_2 аліменти на утримання дитини у розмірі розміру її доходів.

Ухвалою суду від 27 листопада 2025 року у справі відкрито провадження та призначено дату підготовчого судового засідання.

Ухвалою суду від 19 січня 2026 року продовжено строк підготовчого провадження у справі на тридцять днів.

Ухвалою суду від 04 лютого 2026 року закрито підготовче провадження, а справу призначено до судового розгляду.

У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 позовні вимоги підтримав, наполягав на їх задоволенні. Надав пояснення, що після розірвання шлюбу у 2021 році дочка залишилася проживати з ним, відповідачка не займається вихованням та утриманням дочки. З позовом про стягнення аліментів раніше не звертався так як хотів уникнути сварок з відповідачкою. Позивач зокрема вказав, що офіційно не працевлаштований, проте їздить на роботу в інше місто, адже роботи за місцем проживання не має, та йому потрібно заробляти кошти щоб забезпечити дитину всім необхідним. При кожній можливості приїжджає до доньки, яка проживає з його батьками. Позивач розповів суду, що має проблеми з офіційним працевлаштуванням, це пов`язане з ситуацією в країні. Разом з тим, позивач заперечив, що ініціював позов про позбавлення матері батьківських прав з метою ухилення від мобілізації. Проте позивач не зміг мотивувати мету свого звернення до суду із позовом про позбавлення батьківських прав, окрім потреби вільно пересуватися, щоб бачити доньку частіше та офіційно працевлаштуватися щоб забезпечити дитину всім необхідним, за словами відповідача на даний час йому заважає переслідування ТЦК.

Представник позивача у судове засідання не прибув, подав до суду заяву про розгляд справи за його відсутності.

Представник третьої особи Зуб С.В. вбачала за можливе задовольнити позовні вимоги з підстав зазначених у висновку органу піки та піклування.

Відповідач ОСОБА_2 була повідомлена судом про час та місце розгляду справи за місцем реєстрації проживання (п.2 ч.7, п.4 ч.8, ст.128 ЦПК України), однак не з`явилась, а ні в підготовче, а ні в судове засідання. Заяв та клопотань, в тому числі відзиву на позовну заяву від неї не надходило.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 та відповідач ОСОБА_2 , з 2016 року перебували в зареєстрованому шлюбі.

Рішенням Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 19 квітня 2021 року шлюб розірвано.

ІНФОРМАЦІЯ_2 у сторін народилась донька, ОСОБА_3 .

Позивач ОСОБА_1 тривалий час самостійно здійснює догляд за донькою без участі матері, що підтверджується актом обстеження матеріально - побутових умов від 27.05.2025.

Дитина знаходиться на повному утриманні батька. Ніякої матеріальної допомоги на утримання дитини відповідач не надає, не піклується про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, не створює належних умов для розвитку її природних здібностей.

Відповідно до характеристики виданої Мокиївською гімназією Чорнухинської селищної ради Полтавської області від 21.03.2025 №01-16/17 ОСОБА_3 навчається в гімназії з першого класу. Має навчальні досягнення достатнього рівня. Має складнощі з соціалізацією, закрита, нетовариська. Завжди має охайний вигляд, повністю забезпечена навчальними матеріалами та приладдям, має постійне місце для навчання, відпочинку. Тато, ОСОБА_1 , цікавиться успіхами дитини, відвідує батьківські збори, тримає постійний зв`язок з класним керівником. Родина опікується її навчанням та вихованням. Прослідковується виховний вплив з боку батька та бабусі. Мати, ОСОБА_2 , проживає окремо, не проявляє інтересу до успіхів дитини та не бере участі у її вихованні та у матеріальному забезпеченні. Батьківські збори не відвідує, з класним керівником на зв`язок не виходить.

З висновку Органу опіки і піклування при виконавчому комітеті Чорнухинської селищної ради №183 від 15.12.2025 вбачається доцільним позбавити батьківських прав ОСОБА_2 щодо її малолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Свідок ОСОБА_5 , в судовому засіданні пояснила, що є бабою ОСОБА_3 , яка проживає з нею, разом з ними ще проживає дід дитини. Батько дитини працює в іншому місті та приїжджає до неї близько одного разу на тиждень, інколи в залежності від наявності роботи рідше. Побут дитини облаштовує баба, дід та батько коли приїздить до дочки. Батько забезпечує дитину всім необхідним. ОСОБА_2 після розірвання шлюбу з ОСОБА_1 з дитиною не спілкується, після від`їзду телефонувала один раз, з дитиною спілкуватися не захотіла.

Свідок ОСОБА_6 , пояснив, що є сусідом позивача. Матір ОСОБА_3 , бачив близько 5 років тому. Дитина проживає разом з бабою та дідом, батько дитини працює в іншому місті та приїздить до дитини на вихідні та забезпечує дитину всім необхідним.

Опитана у судовому засіданні зі згоди батька ОСОБА_3 , розповіла суду, що проживає разом з татом, бабою та дідом. Батько приїжджає кожні вихідні, маму бачила останній раз коли вона її покинула.

З показань свідків ОСОБА_5 та ОСОБА_6 суду стало відомо, що після розірвання шлюбу між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , їх донька залишилася проживати з батьком. ОСОБА_2 з дочкою не спілкується, покинувши родину, поїхала та більше не поверталася. На даний час ОСОБА_3 проживає разом з бабою та дідом, батько працює в іншому місті та приїжджає до доньки на вихідні. Матеріально дитину забезпечує батько, мати в матеріальному забезпеченні дитини участі не приймає.

Відповідно до ст. 150 Сімейного Кодексу України, батьки зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя.

Пунктом 2 частини 164 Сімейного Кодексу України передбачено, що підставою для позбавлення батьків або одного з них батьківських прав, може бути ухилення останніх від виконання своїх обов`язків по вихованню дітей, засудження за вчинення умисного злочину щодо дитини.

Позбавлення батьківських прав є заходом відповідальності батьків за невиконання або неналежне виконання ними своїх батьківських обов`язків. Головною метою такого заходу є захист інтересів малолітніх та неповнолітніх дітей і стимулювання батьків щодо належного виконання своїх обов`язків. Ухилення батьків від виховання дітей, як підстава позбавлення батьківських прав, можлива лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Позбавлення батьківських прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини. Це означає, що позбавлення батьківських прав допускається лише, коли змінити поведінку батьків в кращу сторону неможливо і лише при наявності вини в діях батьків.

Виключний характер позбавлення батьківських прав пояснюється тим, що воно може бути здійснено тільки судом. З цієї ж причини встановлений вичерпний перелік підстав позбавлення батьківських прав, який охоплює всі можливі способи порушення батьками прав і інтересів дитини.

Будь яка з підстав для позбавлення батьківських прав, перелічена в ст. 164 СК України, є критерієм протиправної поведінки батьків по відношенню до своєї дитини.

За змістом роз`яснень, викладених у п.п. 15,16,17 постанови Пленуму ВСУ №3 від 30.03.2007 р. «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав», позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно їх утримують та інше), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.

Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення, не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування своїми обов`язками.

Не можна позбавити батьківських прав особу, яка не виконує своїх батьківських обов`язків унаслідок душевної хвороби, недоумства чи іншого тяжкого захворювання (крім хронічного алкоголізму чи наркоманії) або з інших не залежних від неї причин.

Отже, позбавлення батьківських прав є крайнім заходом і може мати місце при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Позбавлення батьківських прав - це насамперед спосіб захисту прав і інтересів дитини, направлений на позитивний результат у долі неповнолітньої дитини.

Позбавлення батьківських прав допускається тоді, коли змінити ставлення батьків до виховання дитини неможливо (ухвала ВССУ від 01.11.2017 у справі № 211/559/16-ц).

Відповідно до частини першої статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді цієї категорії справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

У частині першій статті 9 Конвенції про права дитини передбачено, що держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають окремо і потрібно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

Пунктами 1, 2 статті 3 Конвенції про права дитини передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.

У справі «Мамчур проти України» від 16 липня 2015 року (заява № 10383/09) Європейський суд з прав людини (далі ЄСПЛ) зауважував, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв`язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте потрібно пам`ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку треба враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (§ 100).

У § 54, 57, 58 рішення ЄСПЛ «Хант проти України» від 07 грудня 2006 року, заява №31111/04, зазначено, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків. Зокрема, стаття 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод не надає батькам права вживати заходів, які можуть зашкодити здоров`ю чи розвитку дитини. Питання сімейних відносин має ґрунтуватися на оцінці особистості заявника та його поведінці. Факт заперечення заявником проти позову про позбавлення його батьківських прав також міг свідчити про його інтерес до дитини.

Дослідивши докази, суд доходить висновку про часткове задоволення позову, із таких підстав.

За загальним правилом, доведення обставин свідомого, умисного ухилення відповідача від виконання батьківських обов`язків, які можуть бути підставою позбавлення останньої батьківських прав, покладено на позивача.

Крім того, слід вказати, що у ході судового розгляду було встановлено, що дитина ОСОБА_3 фактично проживає не з батьком, а з дідом та бабою, які займаються її вихованням на піклуються про навчання, а батько навідує дитину лише періодично на вихідних.

Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (стаття 89 ЦПК України).

Сторона позивача не довела та не надала суду доказів, в чому полягає захист інтересів дитини шляхом позбавлення її матері по відношенню до неї батьківських прав та доказів, які б безспірно свідчили про умисне ухилення відповідачкою від виконання батьківських обов`язків відносно дитини.

Висновок органу опіки та піклування про доцільність позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав відносно доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , суд вважає недостатньо обґрунтованим.

Так, висновок базується лише на доводах однієї сторони, без з`ясування позиції матері, підстав її поведінки. З його змісту вбачається що орган опіки та піклування не намагався встановити дійсне місце проживання ОСОБА_2 , а обмежився зазначенням про те, що мати проживає окремо. А отже орган опіки та піклування не намагався запросити ОСОБА_2 на засідання, з`ясувати дійсні причини її поведінки. Висновок не містить зазначення обставин, чи звертався раніше ОСОБА_1 до органу опіки та піклування зі скаргами на неналежне виконання ОСОБА_2 батьківських обов`язків відносно доньок, з метою спонукання її до дій, чи було вчинено органом опіки та піклування відповідні заходи реагування чи впливу на поведінку ОСОБА_2 і що вони не дали відповідних результатів; не з`ясовано стосунки між колишнім подружжям, або наявність перешкод матері з боку батька у спілкуванні з дитиною, тощо. Тому цей висновок не береться судом до уваги при винесенні рішення, який має рекомендаційний характер і з яким суд, відповідно до частини шостої статті 19 Сімейного кодексу України, може не погодитися, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.

За встановлених обставин в їх сукупності, суд вважає, що докази долучені до позову не є достатніми для позбавлення відповідачки батьківських прав, оскільки беззаперечно не підтверджують факт свідомого, винного ухилення відповідачки від виконання обов`язків з виховання дочки, а тому суд вважає за необхідне у позові в цій частині відмовити.

За положеннями статті 51 Конституції України та статті 180 СК України батьки зобов`язані утримувати своїх дітей до досягнення ними повноліття.

Згідно з частинами першою-третьою статті 181 СК України способи виконання батьками обов`язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Суд встановив, що дочка сторін залишилася на проживання з батьком та відповідачка не надає коштів на утримання дитини.

Тому слід дійти висновку, що наявні підстави для стягнення аліментів за судовим рішенням.

Статтею 182 СК України передбачено, що при визначенні розміру аліментів суд враховує стан здоров`я та матеріальне становище дитини, стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів, наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина, наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, доведені стягувачем аліментів виплати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів, інші обставини, що мають істотне значення.

Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим ніж 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.

Позивач просив стягнути з відповідачки аліменти в розмірі 1/4 частки всіх видів доходів щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку

Зважаючи, що визначений позивачем розмір аліментів є мінімальним, що визначений законом, суд задовольняє повністю позовні вимоги в частині стягнення аліментів.

Аліменти відповідно до ч.1 ст.191 СК України належить стягувати із дати пред`явлення позову до суду, тобто із 14.11.2025.

Згідно з пунктом першим частини першої статті 430 ЦПК України слід допустити рішення до негайного виконання у межах суми платежу за один місяць.

Розподіл судових витрат

Відповідно до статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки у задоволенні позову в частині позбавлення батьківських прав суд відмовив, витрати позивача по сплаті судового збору за цією вимогою суд залишає за ним.

Судовий збір за позовну вимогу про стягнення аліментів, в розмірі 1211,20 грн, суд стягує із відповідачки на користь держави.

Керуючись статтями 141, 259, 263-265 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ) до ОСОБА_2 (зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 ), третя особа орган опіки та піклування виконавчого комітету Чорнухинської селищної ради Лубенського району Полтавської області (ЄДРПОУ:22550119, адреса місця знаходження: вул. Центральна, буд 39 селище Чорнухи Лубенський район Полтавська область) про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП невідомий, громадянки України, яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , громадянина України, РНОКПП НОМЕР_1 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 аліменти на утримання малолітньої дитини ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частки всіх видів доходів щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, щомісячно, починаючи з 14 листопада 2025 року і до досягнення дитиною повноліття.

Рішення в частині стягнення аліментів в межах суми платежу за один місяць допустити до негайного виконання.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір у розмірі 1211 гривень 20 копійок.

У задоволені позовної вимоги про позбавлення батьківських прав - відмовити.

Попередити ОСОБА_2 про необхідність змінити ставлення до виховання неповнолітньої дочки ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Полтавського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Т. М. Василюк