Постанова від 16 березня 2026 р. у справі №545/236/26 — Полтавський районний суд Полтавської області

Справа № 545/236/26

Провадження № 3/545/117/26

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" березня 2026 р. суддя Полтавського районного суду Полтавської області Любчик О.В., з участю секретаря Мамишевої А.Е., прокурора Гайдар О.М., особи, яка притягається до відповідальності ОСОБА_1 , захисника Козленка О.М., розглянувши справу про адміністративне правопорушення, яка надійшла з Управління стратегічних розслідувань в Полтавській області про притягнення до адміністративної відповідальності

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , голови Щербанівської сільської ради Полтавського району Полтавської області, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,

за ч. 2 ст. 172-7 КУпАП,

встановив:

відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення, ОСОБА_1 , перебуваючи на посаді голови Щербанівської сільської ради Полтавського району Полтавської області, відповідно до підпункту «б» пункту 1 частини 1 статті 3 Закону України «Про запобігання корупції», примітки до статті 172-7 КУпАП являючись суб`єктом відповідальності, на якого поширюється дія Закону України «Про запобігання корупції», усвідомлюючи наявність у нього приватного інтересу, порушив вимоги щодо запобігання та врегулювання конфлікту інтересів, передбачені ст.28 Закону України «Про запобігання корупції», тобто вчинив дії та прийняв рішення в умовах реального конфлікту інтересів, а саме: 22.10.2025 з метою уникнення відповідальності не вжив заходів у межах наданих йому повноважень щодо захисту порушених інтересів держави щодо звернення до суду з позовною заявою про стягнення з винної особи ОСОБА_1 заподіяної шкоди на суму 2386277,21 грн. шляхом підписання відповіді виконавчого комітету Щербанівської сільської ради Полтавського району Полтавської області від 22.10.2025 №02-28/2636 на лист Полтавської обласної прокуратури від 10.10.2025 №15/2/626вих-25, чим вчинив адміністративне правопорушення, пов`язане з корупцією, передбачене ч. 2 ст. 172-7 КУпАП.

У судовому засіданні ОСОБА_1 винуватість у вчиненні адміністративного правопорушення не визнав, та пояснив, що надаючи відповіді на листи прокурора він діяв як представник органу місцевого самоврядування Щербанівської сільської ради в межах повноважень та у спосіб, визначений законодавством. Жодним рішенням суду його не визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, що мало наслідки для відшкодування ним шкоди у тому розмірі, про який йдеться у листі прокурора. Ним, як головою Щербанівської сільської ради вжито заходи щодо відшкодування шкоди, завданої ТОВ «СВ-Білдінг», а саме подано позовну заяву до Господарського суду Полтавської області про стягнення 2634563, 26 грн. із вказаного підприємства на користь Щербанівської сільської ради, внаслідок неналежного виконання умов договору. Справа перебуває на розгляді Північного апеляційного господарського суду. Жодного конфлікту інтересу у цій справі не існує, тому провадження у справі про його звинувачення слід закрити, оскільки протокол на нього складено безпідставно.

Захисник Козленко І.М. у судовому засіданні зазначив, що голова сільської ради ОСОБА_1 виконував свої обов`язки, визначені законом, а відповіді, надані прокурору не можуть бути конфліктом інтересів, враховуючи, що ним вжито заходи щодо відшкодування матеріальної шкоди з ТОВ «СВ-Білдінг», а тому провадження у справі підлягає закриттю за відсутністю складу правопорушення. По суті його хочуть звинуватити у тому, що він як представник громади вжив заходи до відшкодування матеріальної шкоди шляхом подання позовної заяви до господарського суду. Жодним документом, доданим до протоколу про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 не визнано винуватим у вчиненні злочину, що мало б наслідком відшкодування або стягнення з нього матеріальної шкоди.

У судовому засіданні прокурор Гайдар О.М. наполягала на тому, що матеріалами справи доведено винуватість ОСОБА_1 у вчиненні ним адміністративного правопорушення та просила накласти на нього стягнення у виді штрафу. Посилаючись на висновок від 22.01.2026, зазначила, що зібрані докази в своїй сукупності є допустимими, належними та які підтверджують вчинення ОСОБА_1 інкримінованого йому адміністративного правопорушення.

Вислухавши учасників судового засідання, дослідивши матеріали справи, суддя дійшов такого висновку.

Відповідно до вимог ст. 280 КУпАП при розгляді справи про адміністративне правопорушення, суд має з`ясувати, чи було скоєно адміністративне правопорушення, чи винна особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Статтею 251 КУпАП визначено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, можуть бути будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, тощо.

Відповідно до статті 252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Відповідно до частини 1 статті 42 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» повноваження новообраного сільського, селищного, міського голови починаються з моменту складення ним присяги відповідно до Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування» на пленарному засіданні відповідної сільської, селищної, міської ради, на якому відповідною територіальною виборчою комісією були оголошені рішення щодо його обрання та реєстрації.

Як вбачається з матеріалів справи, рішенням Щербанівської сільської ради від 13.11.2020 визнано повноваження голови Щербанівської сільської ради ОСОБА_1 , обраного 25 жовтня 2020 року (а.с.69).

13 листопада 2020 року ОСОБА_1 прийняв присягу, про що особисто розписався (а.с.83).

Також в особовій картці на особу зазначено, що ОСОБА_1 раніше обирався на посаду голови Щербанівської сільської ради 05.11.2015 (а.с.72-77).

ОСОБА_1 був ознайомлений з попередженням про обмеження, пов`язані з прийняттям на службу в органи місцевого самоврядування та проходження служби, про що поставив особистий підпис (а.с.84).

Згідно з приміткою до статті 172-7 КУпАП суб`єктом правопорушень у цій статті є особи, зазначені у пунктах 1, 2 частини першої статті 3 Закону України «Про запобігання корупції».

Відповідно до п. п. б п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону №1700-VII суб`єктами, на яких поширюється дія цього Закону, є сільські, селищні, міські голови.

Тобто, відповідно до підпункту «б», пункту 1 частини 1 статті 3 Закону ОСОБА_1 , як голова Щербанівської сільської ради належить до суб`єктів, на яких поширюється дія цього Закону, у тому числі вимоги щодо запобігання та врегулювання конфлікту інтересів, встановлені у статті 28 цього Закону.

Заступником керівника Полтавської обласної прокуратури підписано лист №15/2-626 вих – 25 від 10.10.2025, який направлено до Щербанівської сільської ради в якому прокурор повідомив сільську раду про встановлені ним порушення інтересів держави для самостійного вжиття заходів реагування задля їх поновлення – звернення до суду з позовною заявою про стягнення з винної особи ОСОБА_1 заподіяної шкоди на суму 2386277,21 грн. Такий висновок прокурор зробив виходячи з того, що стосовно ОСОБА_1 ухвалою Полтавського апеляційного суду від 14.01.2025 було скасовано вирок Полтавського районного суду Полтавської області від 27.06.2023, яким його засуджено за ч. 2 ст. 367 КК України та закрито кримінальне провадження у зв`язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності. Кримінальне провадження стосувалося спричинення матеріальної шкоди Щербанівській сільській раді внаслідок недбалого виконання службових обов`язків головою ради ОСОБА_1 , а саме, перерахування підряднику ТОВ «СВ-Білдінг» грошових коштів у розмірі 2 386 277, 21 грн. за виконані роботи та устаткування, що не відповідало актам виконаних робіт форми КБ-2в та КБ-3, підписані головою ради. Крім того, ухвалою Полтавського апеляційного суду від 07.02.2025 цивільний позов прокурора в інтересах держави в особі Щербанівської сільської ради залишено без розгляду (а.с.42-49).

У відповідь на вказаний лист сільський голова Щербанівської сільської ради Процик І.С. повідомив заступника керівника Полтавської обласної прокуратури, про скасування вироку у справі за обвинуваченням ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 367 КК України, звільнення його від кримінальної відповідальності за ст. 49 КК України (закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності), залишенням цивільного позову без розгляду. Крім того, зазначив, що виконавчим комітетом Щербанівської сільської ради подано позов до Товариства з обмеженою відповідальністю «СВ-Білдінг» про стягнення 2634563,26 грн. (справа №917/417/258), який перебуває на розгляді Господарського суду міста Києва. (а.с.40-41).

Вироком Полтавського районного суду Полтавської області від 27.06.2023 ОСОБА_1 було визнано виним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 367 КК України та стягнуто із нього на користь Держави в особі Щербанівської сільської ради Полтавського району заподіяну матеріальну шкоду, спричинену кримінальним правопорушенням, у розмірі 2386277,21 грн. (а.с.15-29).

Ухвалою Полтавського апеляційного суду від 14.01.2025 вирок Полтавського районного суду Полтавської області від 27.06.2023 відносно ОСОБА_1 скасовано та звільнено його від кримінальної відповідальності за ч. 2 ст. 367 КК України на підставі ст.49 КК України у зв`язку із закінченням строків давності притягнення кримінальної відповідальності, а кримінальне провадження закрито (а.с.30-34).

Ухвалою Полтавського апеляційного суду від 07.02.2025 роз`яснено ухвалу колегії суддів Полтавського апеляційного суду від 14.01.2025, в якій цивільний позов прокурора Полтавської обласної прокуратури в інтересах Держави в особі Щербанівської сільської ради Полтавського району про відшкодування матеріальної шкоди внаслідок вчинення кримінального правопорушення залишено без розгляду (а.с.35-38).

Рішенням Господарського суду міста Києва 09.10.2025 відмовлено у задоволенні позову Виконавчого комітету Щербанівської сільської ради до ТОВ «СВ-Білдінг» про стягнення 2634563, 26 грн. (а.с.102-104).

Ухвалою Північного апеляційного Господарського суду від 08.12.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Виконавчого комітету Щербанівської сільської ради на вищенаведене рішення Господарського районного суду міста Києва.

Ухвалою цього ж суду від 04.03.2026 призначено судову будівельно-технічну експертизу, провадження у справі зупинено.

У рапорті ст. о/у 1-го сектору (протидії корупції) УСП в Полтавській області ДСР НПУ від 20.01.2026 зазначено, що ОСОБА_1 перебуваючи на посаді голови Щербанівської сільської ради Полтавського району Полтавської області вчинив дії та прийняв рішення в умовах реального конфлікту інтересів, а саме: 22.10.2025 з метою уникнення відповідальності не вжив заходів у межах наданих йому повноважень щодо захисту порушених інтересів держави щодо звернення до суду з позовною заявою про стягнення з винної особи ОСОБА_1 заподіяної шкоди на суму 2386277,21 грн. шляхом підписання відповіді виконавчого комітету Щербанівської сільської ради Полтавського району Полтавської області від 22.10.2025 №02-28/2636 на лист Полтавської обласної прокуратури від 10.10.2025 №15/2/626вих-25 (а.с.6).

Листом №02-29/361 від 04.12.2025 заступник голови Щербанівської сільської ради повідомив, у тому числі, що відносно ОСОБА_1 висувалось обвинувачення за вчиненням ним, на думку досудового слідства, кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.367 КК України – як службова недбалість, а не по факту нанесення ним особисто матеріальної шкоди територіальній громаді. Шкода була заподіяна неналежним виконання умов Договору виконавцем робіт в особі керівників юридичної особи ТОВ «СВ-Білдінг», що регулюються нормами Господарського кодексу (а.с.67-68).

Як зазначено у протоколі про адміністративне правопорушення, приватний інтерес ОСОБА_1 полягав у вчиненні дії та прийняття рішення, а саме, з метою уникнення матеріальної відповідальності не вжив заходів щодо захисту порушених інтересів держави щодо звернення до суду з позовною заявою про стягнення з нього, як винної особи, заподіяної шкоди на суму 2386277,21 грн. та підписав відповіді виконавчого комітету Щербанівської сільської ради Полтавського району Полтавської області від 22.10.2025 №02-28/2636 на лист Полтавської обласної прокуратури від 10.10.2025 №15/2/626вих-25, а отже прийняв рішення в умовах реального конфлікту інтересів.

Згідно з ч. 1, 3 ст. 12 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», сільський, селищний, міський голова є головною посадовою особою територіальної громади відповідно села (добровільного об`єднання в одну територіальну громаду жителів кількох сіл), селища, міста. Сільський, селищний, міський голова очолює виконавчий комітет відповідної сільської, селищної, міської ради, головує на її засіданнях.

Згідно з п.1, 2, 3, 14 ч. 4 ст. 42 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» сільський, селищний, міський голова: забезпечує здійснення у межах наданих законом повноважень органів виконавчої влади на відповідній території, додержання Конституції та законів України, виконання актів Президента України та відповідних органів виконавчої влади; організує в межах, визначених цим Законом, роботу відповідної ради та її виконавчого комітету; підписує рішення ради та її виконавчого комітету; представляє територіальну громаду, раду та її виконавчий комітет у відносинах з державними органами, іншими органами місцевого самоврядування, об`єднаннями громадян, підприємствами, установами та організаціями незалежно від форм власності, громадянами, а також у міжнародних відносинах відповідно до законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 59-1 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», сільський, селищний, міський голова, секретар, депутат сільської, селищної, міської ради, голова, заступник голови, депутат районної, обласної, районної у місті ради публічно повідомляє про конфлікт інтересів, який виник під час участі у засіданні ради, іншого колегіального органу (комісії, комітету, колегії тощо), відповідному колегіальному органу та не бере участі у розгляді, підготовці та прийнятті рішень відповідним колегіальним органом.

Положеннями ч.ч. 1, 2 ст. 172-7 КУпАП, передбачена відповідальність за неповідомлення про наявність реального конфлікту інтересів; вчинення дій чи прийняття рішень в умовах реального конфлікту інтересів.

Диспозиції вищевказаних норм є бланкетними і лише описують безпосередньо самі правопорушення, але для повного визначення ознак цих правопорушень відсилають до інших галузей права, тобто до інших нормативно-правових чи підзаконних нормативно-правових актів, які визначають правові та організаційні засади функціонування системи запобігання корупції в Україні, зміст та порядок застосування превентивних антикорупційних механізмів, правила щодо усунення наслідків корупційних правопорушень.

Згідно з приміткою до ст.172-7 КУпАП під реальним конфліктом інтересів слід розуміти суперечність між приватним інтересом особи та її службовими чи представницькими повноваженнями, що впливає на об`єктивність або неупередженість прийняття рішень, або на вчинення чи невчинення дій під час виконання вказаних повноважень.

Визначення потенційного, реального конфлікту інтересів та приватного інтересу наведенні у ст.1 Закону України «Про запобігання корупції», згідно з якою, потенційний конфлікт інтересів – це наявність у особи приватного інтересу у сфері, в якій вона виконує свої службові чи представницькі повноваження, що може вплинути на об`єктивність чи неупередженість прийняття нею рішень, або на вчинення чи не вчинення дій під час виконання зазначених повноважень. Реальний конфлікт інтересів – це суперечність між приватним інтересом особи та її службовими чи представницькими повноваженнями, що впливає на об`єктивність або неупередженість прийняття рішень, або на вчинення чи не вчинення дій під час виконання зазначених повноважень. Приватний інтерес – це будь-який майновий чи не майновий інтерес особи, у тому числі зумовлений особистими, сімейними, дружніми чи іншими поза службовими стосунками з фізичними чи юридичними особами, у тому числі ті, що виникають у зв`язку з членством або діяльністю в громадських, політичних, релігійних чи інших організаціях.

Як вбачається з роз`яснень, наданих Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ у інформаційному листі «Щодо притягнення до адміністративної відповідальності за окремі правопорушення, пов`язані з корупцією» № 223-943/0/4-17 від 22 травня 2017 року, аналіз термінів «потенційний інтерес» та «реальний інтерес», які містяться у частині 1 статті 1 Закону, з урахуванням висновку науково-правової експертизи Ради науково-правових експертиз при Інституті держави і права ім. В.М. Корецького НАН України від 29 квітня 2016 року № 126/50-е, щодо законодавства про боротьбу з корупцією дає можливість констатувати, що потенційний конфлікт інтересів відрізняється від реального тим, що при потенційному конфлікті встановлюється лише наявність, існування приватного інтересу особи, що може вплинути на об`єктивність чи неупередженість прийняття нею рішень, тоді як при реальному конфлікті інтересів існуюча суперечність між наявним приватним інтересом особи та її службовими чи представницькими повноваженнями безпосередньо впливає (вплинула) на об`єктивність або неупередженість прийняття рішень, або на вчинення чи не вчинення дій під час виконання вказаних повноважень. Крім того, це також визначає ступінь впливу цієї суперечності на прийняття рішення чи вчинення дії, який повинен мати об`єктивний вираз, а також часовий взаємозв`язок між прийняттям рішення та наявністю певних ознак, що мають місце при цьому.

Тобто відмінність між цими поняттями полягає в тому, що для встановлення факту реального конфлікту інтересів недостатньо констатувати існування приватного інтересу, який потенційно може вплинути на об`єктивність або неупередженість прийняття рішень, а слід безпосередньо встановити, що по-перше, приватний інтерес наявний, по-друге, він суперечить службовим чи представницьким повноваженням, а по-третє така суперечність не може вплинути, а реально впливає на об`єктивність чи неупередженість прийняття рішень чи вчинення дій.

Таким чином, для встановлення наявності факту прийняття рішення, вчинення чи не вчинення дії в умовах реального конфлікту інтересів та розмежування реального і потенційного конфлікту інтересів особа, яка здійснює правозастосовну діяльність, для кваліфікації рішення як такого, що прийняте в умовах реального конфлікту інтересів, має встановити наявність обов`язкової сукупності таких юридичних фактів, як: наявність у правопорушника факту приватного інтересу, який має бути чітко сформульований (артикульований) та визначений; наявність факту суперечності між приватним інтересом і службовими чи представницькими повноваженнями із зазначенням того, в чому саме ця суперечність знаходить свій вияв або вплив на прийняття рішення; наявність повноважень на прийняття рішення; наявність факту реального впливу суперечності між приватним та службовим чи представницьким інтересом на об`єктивність або неупередженість рішення.

Без наявності хоча б одного з фактів із цієї сукупності реальний конфлікт інтересів не виникає. Встановлення цих фактів має бути відображено в протоколі про адміністративне правопорушення, пов`язане з корупцією, та, відповідно, в постанові суду.

Аналізуючи вищенаведені положення КУпАП у сукупності з положеннями Закону України «Про запобігання корупції», суд акцентує увагу на тому, що адміністративна відповідальність за порушення вимог щодо запобігання та врегулювання конфлікту інтересів настає лише за неповідомлення особою про наявність у неї реального конфлікту інтересів та вчинення дій чи прийняття рішень в умовах реального конфлікту інтересів.

Відсутність приватного інтересу, в свою чергу, виключає наявність реального конфлікту інтересів у особи, а відтак і склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 172-7 КУпАП.

Як встановлено у судовому засіданні і це убачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 підписавши спірну відповідь на лист заступника керівника Полтавської обласної прокуратури від 10.10.2025 №15/2/626вих-25 діяв у межах наданих йому законом повноважень органів виконавчої влади та як представник ради у відносинах з державним органом, у даному випадку органом прокуратури.

Зміст відповіді зводиться до того, що судом апеляційної інстанції закрито кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_1 у службовій недбалості за ч. 2 ст. 367 КК України у зв`язку із закінченням строків давності притягнення кримінальної відповідальності та його звільнено від кримінальної відповідальності, залишенням без розгляду позову прокурора про стягнення з нього матеріальної шкоди. Також зазначено про вжиття заходів щодо відшкодування матеріальної шкоди шляхом подання до господарського суду позовної заяви про стягнення з ТОВ «СВ-Білдінг» шкоди сільській раді.

Отже, зміст відповіді у листі не свідчить (як прямо, так і опосередковано) про відмову голови сільської ради ОСОБА_1 у вжитті заходів щодо відшкодування шкоди, на яку вказує прокурор.

Слід звернути також увагу, що листом від 28.02.2025 №15/9-1737-25 заступник керівника Полтавської обласної прокуратури, адресований Щербанівській сільській раді, зазначав про необхідність звернення із позовною заявою до суду про стягнення з ТОВ «СВ-Білдінг» завданих при виконанні підрядних робіт, на який ОСОБА_2 надано відповідь №02-28/860 від 03.04.2025 що виконавчим комітетом ради подано таку заяву до Господарського суду Полтавської області.

Крім того, статтею 62 Основного Закону задекларовано, що особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.

Зміст ухвали Полтавського апеляційного суду від 14.01.2025 та ухвали від 07.02.2025 не містить висновків про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні ним кримінального правопорушення та завдання шкоди правопорушенням.

Апеляційний суд в ухвалі від 14.01.2025 виснував, що оскільки закон не пов`язує можливість застосування правил ч.1 ст. 49 КК України із визнанням особою вини, обов`язковою передумовою для закриття кримінального провадження у справі є наявність згоди особи на звільнення від кримінальної відповідальності з нереабілітуючих підстав. ОСОБА_1 надав лише згоду на закриття кримінального провадження.

Крім того, в ухвалі від 07.02.2025 апеляційний суд зазначив, що враховуючи висновки, викладені у постанові ККС ВС від 19.12.2023 по справі №378/1005/20, в разі закриття кримінального провадження у зв`язку зі звільненням особи від кримінальної відповідальності, заявлений у кримінальному провадженні цивільний позов по суті не вирішується, а залишається без розгляду. У такому випадку позивач вправі вирішити свої вимоги в порядку цивільного судочинства.

Це означає, що оскільки прокурор був ініціатором позову у кримінальному провадженні, він має право ініціювати його розгляд в порядку цивільного судочинства.

Слід зазначити, що ухвалою Полтавського районного суду Полтавської області від 20.11.2025 відкрито провадження у справі за позовом заступника керівника Полтавської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Щербанівської сільської ради до ОСОБА_1 про стягнення шкоди.

Крім того, слід звернути увагу на відповідь заступника голови Щербанівської сільської ради Тетяни Подзорової від 04.12.2025 №02-09/3061, що шкода сільській раді була заподіяна неналежним виконанням умов Договору виконавцем робіт в особі керівників юридичної особи ТОВ «СВ-Білдінг».

Як вбачається з матеріалів справи, розгляд справи за позовом Щербанівської сільської ради до ТОВ «СВ-Білдінг» про стягнення 2634563, 26 грн. не завершено.

Отже, визначення у протоколі про адміністративне правопорушення, що ОСОБА_1 є винною особою, яка заподіяла матеріальну шкоду є передчасним і це не вбачається з матеріалів справи.

Недоведеним є також те, що ОСОБА_1 діяв з прямим умислом з метою невжиття заходів щодо захисту порушених інтересів держави, з огляду на те, що питання про відшкодування шкоди ініційовано Щербанівською сільською радою та розглядається судом господарської юрисдикції.

Таким чином, приходжу до висновку про недоведеність наявності у ОСОБА_1 чітко сформульованого (артикульованого) та визначеного приватного інтересу, наявність суперечностей між особистими інтересами ОСОБА_1 та його службовими повноваженнями, як Щербанівського сільського голови, щодо підписання та надання відповіді на лист Полтавської обласної прокуратури.

Відповідно до ст.7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.

Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 22.12.2010 року № 23-рп/2010, адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до неї ґрунтується на конституційних принципах і правовій презумпції, в тому числі, і закріпленої в статті 62 Конституції України презумпції невинуватості.

У своєму рішенні по справі «Аллене де Рібемон проти Франції» від 10.02.1995 року ЄСПЛ зазначив, що сфера застосування принципу презумпції невинуватості значно ширше, ніж це передбачають: презумпція невинності обов`язкова не тільки для кримінального суду, який вирішує питання про обґрунтованість обвинувачення, а й для всіх інших суспільних відносин.

Європейський Суд з прав людини неодноразово констатував, що наявність «обґрунтованої підозри» у вчинені правопорушення передбачає «наявність фактів або інформації, які б могли переконати об`єктивного спостерігача в тому, що відповідна особа могла-таки вчинити злочин» і такі факти мають бути досить переконливими, щоб суд на підставі їх розумної оцінки міг визнати причетність особи до вчинення правопорушення та враховуючи, що практика Європейського суду з прав людини вказує на необхідність оцінювати докази керуючись критерієм доведення «поза розумним сумнівом» і таке доведення може випливати зі співіснування достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою висновків або подібних неспростованих презумпцій щодо фактів (п. 53 рішення Суду від 20.09.2012 у справі «Федорченко та Лозенко проти України»).

Враховуючи викладене, суддя дійшов висновку про відсутність в діях ОСОБА_1 складу інкримінованого йому адміністративного правопорушення.

Згідно із п. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення підлягає закриттю у випадку відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

Керуючись ст.ст. 172-7, п. 1 ст. 247, ст. 283-285 КУпАП, суддя,

постановив:

провадження в справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч.2 ст. 172-7 КУпАП закрити у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.

Постанова може бути оскаржена до Полтавського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її винесення.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Повний текст постанови складено 20.03.2026.

Суддя О. В. Любчик