Вирок від 22 березня 2026 р. у справі №537/4737/25 — Крюківський районний суд м. Кременчука

Провадження № 1-кп/537/42/2026

Справа № 537/4737/25

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23.03.2026 року м. Кременчук

Крюківський районний суд м.Кременчука в складі:

головуючої судді ОСОБА_1

за участю:

секретаря ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,

обвинуваченого ОСОБА_6 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань в приміщенні суду в м. Кременчук кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 11.07.2025 року за №12025170530000335, об`єднаного з кримінальним провадженням, внесеним до Єдиного реєстру досудових розслідувань 09.08.2025 року за №12025175530000191, а також з кримінальним провадженням, внесеним до Єдиного реєстру досудових розслідувань 18.12.2025 року за №12025175530000277, за обвинуваченням

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Кременчука Полтавської області, громадянина України, з середньо освітою, який не одружений, не працює, зареєстрований та фактично проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимий:

-28.11.2024 року Крюківським районним судом м. Кременчука за ч.1 ст.190 КК України до покарання у виді громадських робіт строком 220 годин,

-18.12.2025 року Автозаводським районним судом м. Кременчука за ст.390-1, ст.71 КК України до покарання у виді 1 року 27 днів пробаційного нагляду,

У вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.185, ч.2 ст.389, ч.1 ст.309 КК України,

у с т а н о в и в :

Епізод №1.

30.06.2025 року близько 15:40 год. у Полтавській області в м. Кременчуці Крюківському районі по вул. Юрія Руфа, буд. №1, біля входу у магазин «Мото-Кроха», ОСОБА_6 з прямим умислом та корисливим мотивом, у період воєнного стану, повторно таємно, шляхом вільного доступу, викрав чуже майно, а саме металеву урну з попільнічкою сірого кольору, вартістю 4380 грн., що належить ОСОБА_7 . Після чого ОСОБА_6 зник з місця скоєння злочину, а викраденим майном розпорядився на власний розсуд, чим спричинив потерпілому ОСОБА_7 матеріальну шкоду в розмірі 4380 грн.

Таким чином ОСОБА_6 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч.4 ст.185 КК України, а саме повторно таємно викрав чуже майно в умовах воєнного стану (крадіжку).

Епізод №2.

13.03.2025 року до Крюківського районного відділу філії Державної установи «Центр пробації» у Полтавській області (далі Крюківського РВ) надійшов на виконання вирок Крюківського районного суду м. Кременчука від 28.11.2024 року, яким ОСОБА_6 засуджений за ч.1 ст.190 КК України до покарання у виді громадських робіт на строк 220 годин.

28.04.2025 року ОСОБА_6 з`явився до Крюківського РВ, де з ним була проведена індивідуально-профілактична бесіда, в ході якої його ознайомили з порядком та умовами відбування покарання у виді громадських робіт та попереджено про те, що в разі ухилення від відбування покарання у виді громадських робіт він може бути притягнутий до кримінальної відповідальності за ч.2 ст.389 КК України, про що ОСОБА_6 заповнив підписку, за якою засуджений зобов`язаний додержуватися установлених законом порядку і умов відбування покарання, сумлінно ставитися до праці, працювати на визначених для нього об`єктах і відпрацювати установлений судом строк громадських робіт, повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, з`являтися за викликом до уповноваженого органу з питань пробації, про що засуджений власноручно заповнив підписку установленого зразка.

28.04.2025 року засуджений ОСОБА_6 під підпис був ознайомлений з направленням до КП «Кременчуцьке комунальне автотранспортне підприємство 1628» Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області (далі КП «Кременчуцьке КАТП 1628») (вих.№1500/25/14-25 від 28.04.2025 року), за яким він мав приступити до відпрацювання призначеного вироком суду покарання у виді громадських робіт строком 220 годин з 01.05.2025 року.

Наказом КП «Кременчуцьке КАТП 1628» №124 від 29.04.2025 року про прийняття ОСОБА_6 на громадські роботи, із засудженим проведено заняття з охорони праці та техніки безпеки при виконанні запланованої роботи під час відбування покарання, складений графік виходу на роботу, з яким він був ознайомлений під підпис. Згідно з графіком, засуджений ОСОБА_6 мав відпрацювати призначене вироком суду покарання у виді громадських робіт на КП «Кременчуцьке КАТП 1628» за адресою: Полтавська область, м. Кременчук, вул. Левка Лук`яненка, 48/75 (відділ експлуатації), починаючи з 01.05.2025 року по 31.05.2025 року по 4 години щоденно, крім суботи та неділі.

Проте засуджений ОСОБА_6 не прибув до КП «Кременчуцьке КАТП 1628» за адресою: Полтавська область, м. Кременчук, вул. Левка Лук`яненка, 48/75, для відбуття призначеного вироком суду покарання у виді громадських робіт: 01.05.2025, 02.05.2025, 05.05.2025, 06.05.2025, 07.05.2025, 08.05.2025, 09.05.2025, 12.05.2025, 13.05.2025, 14.05.2025, 15.05.2025, 16.05.2025, 19.05.2025, 20.05.2025, 21.05.2025, 22.05.2025, 23.05.2025, 26.05.2025, 27.05.2025, 28.05.2025, 29.05.2025, 30.05.2025, що підтверджується табелем виходу на роботу особи, до якої застосовано покарання у виді громадських робіт на ім`я ОСОБА_6 .

Відповідно до ст.40 Кримінально-виконавчого кодексу України, ухиленням від відбування покарання у виді громадських робіт є невихід більше двох разів протягом місяця на громадські роботи без поважних причин.

Отже, ОСОБА_6 , будучи засудженим вироком суду до покарання у виді громадських робіт, та будучи попередженим про кримінальну відповідальність за ч.2 ст.389 КК України, який повинен був дотримуватися установлених умов та порядку відбування покарання, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи настання суспільно небезпечних наслідків у вигляді дискредитації правосуддя та авторитету правоохоронних органів, та бажаючи настання таких наслідків, діючи з прямим умислом, направленим на невиконання обов`язку відпрацювати громадські роботи в необхідній кількості годин, визначених вироком суду, безпідставно не відпрацював призначене вироком суду покарання у виді громадських робіт строком 220 годин, відповідно до складеного графіку, без поважних причин, що позбавили б його можливості для їх відпрацювання, чим ухилився від відбування покарання у виді громадських робіт.

Таким чином ОСОБА_6 , вчинив правопорушення, передбачене ч.2 ст.389 КК України, ухилення засудженого від відбування покарання у виді громадських робіт.

Епізод №3.

У невстановлений час, на відкритій ділянці місцевості, біля залізничних колій по пров. Столярному в мікрорайоні «Перший Занасип» Крюківського району м. Кременчука ОСОБА_6 виявив на бетонному блоці прозорий зіп-пакет з кристалічною речовиною білого кольору – особливо небезпечною психотропною речовиною, обіг якої заборонено, – PVP, після чого у нього виник умисел на її незаконне придбання та зберігання без мети збуту. Реалізуючи свій протиправний умисел, ОСОБА_6 , усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, діючи з прямим умислом, у невстановлений час поклав виявлену психотропну речовину у правий карман своєї куртки, й носив із собою для подальшого вживання без мети збуту.

18.12.2025 року в період часу з 10:28 год. по 10:38 год. поряд із будинком №47 по пров. Столярному у м. Кременчуці Полтавської області, ОСОБА_6 зупинили працівники поліції, й він добровільно видав працівникам поліції прозорий зіп-пакет з кристалічною речовиною білого кольору – з особливо небезпечною психотропною речовиною, обіг якої заборонено, PVP, маса PVP в якій становить 0,461 г., що ОСОБА_6 незаконно придбав та зберігав для особистого вживання без мети збуту.

Таким чином ОСОБА_6 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч.1 ст.309 КК України, а саме незаконне придбання та зберігання психотропної речовини без мети збуту.

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_6 визнавав вину у вчиненні кримінальних правопорушень, в яких він обвинувачується, за обставин, наведених в обвинувальних актах. Повідомив, що раніше судимий. Проживає в багатодітній родині з матір`ю, бабою, молодшими сестрою та двома братами. Мати не працює. Баба – пенсіонерка, не працює. Родина перебуває на обліку в органі опіки, з підстав неналежного виконання матір`ю своїх обов`язків з виховання дітей. В родині склалися конфліктні стосунки. Виникають постійні сварки. ОСОБА_6 не отримав професійну освіту, оскільки у нього були відсутні необхідні документи для вступу до навчального закладу. Але мати та баба не допомогли йому оформити документи для вступу в професійне училище, щоб він мав отримати робочу професію. Разом з тим, мати і баба вимагають, щоб він працював, утримував себе та їх родину. ОСОБА_6 не може працевлаштуватися на постійну роботу з оформленням трудових відносин, за відсутності професійної освіти, досвіду, необхідних навичок, а навчатися він не може за відсутності документів, необхідних для вступу до професійного училища, та відсутності грошових коштів, щоб забезпечити своє існування під час навчання. ОСОБА_6 не отримує допомоги від матері чи баби, навіть на їжу та одяг. Навпаки, як він не приносить грошові кошти, то мати з бабою женуть його з дому, не дають їжу. ОСОБА_6 вчинив крадіжку урни для сміття з-під магазину за відсутністю коштів для існування, викрадену металеву урну здав на металолом, отримав 100 грн., які витратив на придбання продуктів для їх родини. ОСОБА_6 пояснив, що не відпрацював призначене вироком суду покарання у виді громадських робіт, оскільки не має коштів для існування, тому змушений шукати тимчасові заробітки, заробляє фізичною працею на будівництві. За таких обставин він не мав часу та фізичних сил ще відпрацювати безоплатно призначене вироком покарання у виді громадських робіт. Він не зміг відпрацювати громадські роботи, оскільки як не приносить кошти до дому, то мати його виганяє з дому та не дає їжу. Тому ОСОБА_6 має робити на будівництвах, щоб заробити грошові кошти для їх сім`ї. ОСОБА_6 визнав вину, в тому що за наведених в обвинувальному акті обставин він знайшов психотропну речовину на вулиці, забрав її із собою для власного вживання, але одразу його зупинили працівники поліції, й він добровільно видав їм знайдену психотропну речовину, яку зайшов/придбав та зберігав для власного вживання. ОСОБА_6 стверджував, що не має залежності, постійно не вживає психотропні речовини та наркотичні засоби, й не має коштів на їх придбання. Вилучену у нього психотропну речовину знайшов випадково, взяв із собою, щоб вжити. Але він не має залежності, тому не бажає проходити лікування. ОСОБА_6 просив не карати його суворо, бо він щиро розкаявся у скоєному та активно сприяв розкриттю кримінальних правопорушень.

На підставі ч.3 ст.349 КПК України, суд при встановлені фактичних обставин справи за клопотанням прокурора, з яким погодився обвинувачений, обмежився допитом обвинуваченого ОСОБА_6 , дослідженням доказів, які характеризують його особу.

Вина обвинуваченого підтверджується його особистими поясненнями, в істинності та добровільності яких сумнівів у суду не виникає.

А тому суд вважає доведеною вину обвинуваченого ОСОБА_6 у вчиненні кримінальних правопорушень: 1) за ч.4 ст.185 КК України – повторного таємного викрадення чужого майна в умовах воєнного стану, 2) за ч.2 ст.389 КК України – ухилення засудженого від відбування покарання у виді громадських робіт, 3) за ч.1 ст.309 КК України – незаконне придбання та зберігання психотропних речовин без мети збуту.

В ст. 50 КК України встановлено, що покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні кримінального правопорушення, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого.

Покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.

Покарання не має на меті завдати фізичних страждань або принизити людську гідність.

Відповідно до ст.65 КК України, реалізуючи принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, суд при призначенні покарання враховує ступінь суспільної небезпеки вчинених кримінальних правопорушень, конкретні обставини справи вчинення кримінальних правопорушень. Суд враховує, що повторне таємне викрадення чужого майна в умовах воєнного стану є тяжким злочином, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі від 5 до 8 років. Разом з тим суд враховує, що ОСОБА_6 викрав чуже майно – металеву урну шляхом вільного доступу, викраденням такого майна не спричинив істотної шкоди власнику. ОСОБА_6 викрадену металеву урну здав на металолом, а отримані кошти, з його слів 100 грн., витратив на придбання їжі, оскільки не має легальних постійних доходів, не отримує допомоги від матері та баби, батька не має. Незаконне придбання та зберігання психотропних речовин без мети збуту та ухилення засудженого від відбування покарання у виді громадських робіт – є кримінальними проступками.

Разом з тим суд враховує особу обвинуваченого ОСОБА_6 , який молодого віку – повних 19 років. Хоча ОСОБА_6 стверджував, що має середню освіту, проте суду не були подані відповідні документи. При цьому в ході судового розгляду суд виявив, що обвинувачений майже не вміє читати, тобто не володіє навіть початковими знаннями. ОСОБА_6 не отримав професійну освіту. Не працює. Не одружений. Проживає з сім`єю – матір`ю, бабою, молодшими сестрою та двома братами (тобто 6 чоловік), у будинку з вкрай малою житловою площею, що не відповідає установленим нормам проживання на кожного члена сім`ї. В будинку відсутні комунальні зручності. В їх сім`ї ніхто не має постійного місця роботи. В сім`ї склалися складні стосунки, постійно виникають сварки. Тому протягом декількох років суд розглядає численні справи щодо цієї сім`ї, їх сварок, бійок, методів виховання дітей у сім`ї. В ході розгляду численних справ за скаргами членів цієї сім`ї, суд установив, що мати ОСОБА_6 перебуває на обліку в органі опіки та піклування з підстав неналежного виконання батьківських обов`язків по відношенню до своїх дітей, зокрема і ОСОБА_6 , коли він був ще неповнолітнім. Незважаючи на те, що мати фактично не виконала свій батьківський обов`язок, зокрема не забезпечила своїй дитині ОСОБА_6 отримання хоч професійної освіти, не забезпечила його зростання в атмосфері любові та поваги, проте вона вимагає, щоб він працював, утримував себе самостійно, допомагав утримувати інших членів сім`ї, інакше вона виганяє його з дому, не годує, вчиняє сварки, скаржиться на нього в поліцію, щоб його притягли до адміністративної та кримінальної відповідальності, чим фактично спонукає свого сина вчиняти кримінальні правопорушення. Хоча мати ОСОБА_6 поводить так себе давно, ще з часів його неповноліття. Проте органи опіки не вжили заходів, щоб допомогти дитині ОСОБА_6 , коли він ще не досяг повноліття. Звернення судді ОСОБА_1 з цього приводу до органів опіки та піклування – залишені без дієвого реагування. Суд вважає, що наведені факти вказують, що ОСОБА_6 опинився в тяжких особистих та сімейних обставинах, які стали причиною скоєння ним правопорушень.

ОСОБА_6 не перебуває під диспансерним або консультативним наглядом у психоневрологічному та у наркологічному диспансері.

Потерпілому заподіяну шкоду відшкодовано шляхом повернення викраденого майна, оскільки ОСОБА_6 повідомив, як він розпорядився викраденим майном, чим активно сприяв розкриттю злочину та відшкодуванню шкоди.

Обставини, які в силу ст.66 КК України пом`якшують покарання, – щире каяття, активне сприяння розкриттю криміального правопорушення, вчинення кримінальних правопорушень від збігу тяжких особистих та сімейних обставин, відшкодування заподіяної злочином шкоди.

Обставини, які в силу ст.67 КК України обтяжують покарання, відсутні.

Слід зазначити, що лише в обвинувальному акті у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 11.07.2025 року за №12025170530000335 за ч.4 ст.185 КК України вказано наявність для обвинуваченого ОСОБА_6 обставину, що обтяжує покарання, – рецидив. В обвинувальному акті у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 09.08.2025 року за №12025175530000191 за ч.2 ст.389 КК України, та у обвинувальному акті у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 18.12.2025 року за №12025175530000277 за ч.1 ст.309 КК України, зазначено, що відсутні обставини, що обтяжують покарання.

Отже зі змісту обвинувальних актів вбачається, що ОСОБА_6 пред`явлено в обвинуваченні наявність обставини, що обтяжує покарання, - рецидив, лише щодо злочину, передбаченого ч.4 ст.185 КК України.

Разом з тим, 24.07.2025 року на момент складення обвинувального акту у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 11.07.2025 року за №12025170530000335 за ч.4 ст.185 КК України, ОСОБА_6 був засуджений лише один раз вироком Крюківського районного суду м. Кременчука від 28.11.2024 року за вчинення кримінального проступку проти власності, передбаченого ч.1 ст.190 КК України. Але з цих же підстав у цьому кримінальному провадженні по обвинуваченню ОСОБА_6 за ч.4 ст.185 КК України було враховано його попередню судимість за попереднім вироком, яким його засуджено за кримінальний проступок проти власності по ч.1 ст.190 КК України, тому його дії кваліфіковані з кваліфікуючою ознакою – повторність.

Відповідно до ст. 337 КПК України, судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта, крім випадків, передбачених цією статтею.

Отже з врахуванням положень ст.337 КПК України про межі судового розгляду, в врахуванням, що ОСОБА_6 пред`явлено в обвинуваченні наявність обставини, що обтяжує покарання, - рецидив, лише щодо злочину, передбаченому ч.4 ст.185 КК України. 24.07.2025 року на момент складення обвинувального акту у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 11.07.2025 року за №12025170530000335 по обвинуваченню ОСОБА_6 у вчиненні злочину, передбаченого ч.4 ст.185 КК України – таємного викрадення чужого майна, вчиненого повторно, в умовах воєнного стану, він був засуджений лише один раз вироком Крюківського районного суду м. Кременчука від 28.11.2024 року за вчинення кримінального проступку проти власності, передбаченого ч.1 ст.190 КК України. Тому на підставі ч.2 ст.67 КК України, суд вважає за необхідне, враховуючи характер вчиненого злочину, передбаченого ч.4 ст.184 КК України, не визнати для цього злочину рецидив обставиною, що обтяжує покарання, оскільки наявна на момент складення обвинувального акту єдина попередня судимість за кримінальний проступок проти власності за ч.1 ст.190 КК України була врахована при кваліфікації дій ОСОБА_6 за ч.4 ст.185 КК України, як обставина, передбачена в статті Особливої частини цього Кодексу як ознака злочину, що впливає на його кваліфікацію, а саме як повторність.

У ст. 69 КК України наведені правила призначення більш м`якого покарання, ніж передбачено законом. Так, за наявності кількох обставин, що пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, з урахуванням особи винного суд, умотивувавши своє рішення, суд може призначити основне покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, або перейти до іншого, більш м`якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу за це кримінальне правопорушення.

Враховуючи обставини вчинення кримінальних правопорушень та їх суспільну небезпеку, розмір заподіяної шкоди за викрадення чужого майна – урни для сміття, яка відшкодована потерпілому, наведені обставини, які характеризують особу обвинуваченого, наявність чотирьох обставин, що пом`якшують відповідальність, відсутність обставин, що обтяжують відповідальність, суд вважає за необхідне призначити ОСОБА_6 покарання за вчинені ним кримінальні правопорушення: 1) за ч.4 ст.185 КК України, із застосуванням ст.69 КК України, позбавлення волі на строк 1 рік 6 місяців, 2) за ч.2 ст.389 КК України – обмеження волі на строк 1 рік 1 місяць, 3) за ч.1 ст.309 КК України – обмеження волі на строк 1 рік.

Відповідно до ч.1 ст.70 КК України, при сукупності кримінальних правопорушень суд, призначивши покарання за кожне кримінальне правопорушення окремо, визначає ОСОБА_6 покарання шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, а саме позбавлення волі на строк 1 рік 6 місяців.

Відповідно до ч.4 ст.70 КК України, за правилами, передбаченими в частинах першій - третій цієї статті, призначається покарання, якщо після постановлення вироку в справі буде встановлено, що засуджений винен ще і в іншому кримінальному правопорушенні, вчиненому ним до постановлення попереднього вироку. У цьому випадку в строк покарання, остаточно призначеного за сукупністю кримінальних правопорушень, зараховується покарання, відбуте повністю або частково за попереднім вироком, за правилами, передбаченими в статті 72 цього Кодексу.

Отже на підставі ч.4 ст.70 КК України, суд за сукупністю кримінальних правопорушень призначає остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 1 рік 6 місяців, шляхом поглинення менш суворого покарання, призначеного вироком Автозаводського районного суду м. Кременчука від 18.12.2025 року у справі №524/15833/25 (ухвалений о 14:30 год в спрощеному провадженні без виклику учасників в судове засідання), більш суворим покаранням, призначеним цим вироком (останнє правопорушення вчинено до постановлення попереднього вироку 18.12.2025 року о 10:38 год).

Саме таке покарання буде необхідним і достатнім для виправлення ОСОБА_6 та попередження вчинення нових злочинів.

Суд дійшов висновку, що виправлення ОСОБА_6 можливе лише при реальному відбутті покарання, за вчинені ним кримінальні правопорушення, враховуючи його особу, що він раніше судимий, судимість не знята та не погашена, але він продовжив свою протиправну діяльність, вчинив нові кримінальні правопорушення, ухилився від виконання покарання, не пов`язаного з ізоляцією від суспільства, призначеного попереднім вироком суду. В судовому засіданні обвинувачений довів, що самостійно не може організувати свій час, виконати процесуальні обов`язки (не завжди з`являвся за викликом суду, вчинив нові правопорушення). За таких обставин, суд не вбачає можливості звільнити ОСОБА_6 від відбування покарання з випробуванням на іспитовий строк на підставі ст.75, ст.76 КК України.

Пунктом 1 ч.4 ст.374 КПК України унормовано, що в резолютивній частині вироку зазначається рішення щодо заходів забезпечення кримінального провадження, в тому числі рішення про запобіжний захід до набрання вироком законної сили.

Згідно з п.п."а" п.1 ст.5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод нікого не може бути позбавлено свободи, крім відповідно до процедури, встановленої законом та у випадку, зокрема, законного ув`язнення особи після засудження її компетентним судом.

Незважаючи на те, що відповідно до національного законодавства України таке тримання під вартою термінологічно відрізняється від відбування покарання за вироком суду, що набрав законну силу, з погляду ст.5 Конвенції воно розглядається як таке, що підпадає під наведений вище випадок (п."а").

Згідно з правовою позицією, яка міститься в постанові Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 24 вересня 2024 року (справа №554/5107/22, провадження №51-2413км24), вирішення судом питання про обрання запобіжного заходу під час призначення покарання не є порушенням конституційних прав обвинуваченого, як і конвенційних прав, оскільки, виходячи з поглядуст.5 Конвенції, воно буде розглядатися як таке, що підпадає під п. «а», а саме законне ув`язнення особи після засудження її компетентним судом. Обрання судом запобіжного заходу у виді тримання під вартою не буде вважатися порушенням вимог закону, оскільки суд у цьому випадку діє як влада, що призначила покарання і забезпечує його виконання.

У справі «Руслан Яковенко проти України» Європейський Суд з прав людини зазначив, що підсудний вважається таким, який перебуває під вартою «після засудження компетентним судом» у розумінніп.п. «а`п.1 ст.5 Конвенції, з моменту оголошення вироку судом першої інстанції, навіть якщо він ще не набрав законної сили і його можна оскаржити. У зв`язку з цим, словосполучення «після засудження» не має тлумачитися як таке, що обмежується вироком, який набрав законної сили, оскільки це виключатиме випадки затримання під час судового засідання осіб, яких за результатами судового розгляду було засуджено. Слово «після» уп.п.«а» п.1 ст.5 Конвенції не просто означає, що ув`язнення має хронологічно відбуватися після «засудження»: крім цього, «ув`язнення» має бути наслідком, «випливати із засудження та залежати від нього» або відбуватися «на підставі» «засудження». Іншими словами, має існувати достатній причинно-наслідковий зв`язок між засудженням та зазначеним позбавленням волі.

Європейський суд із прав людини встановлював, що різні форми попереднього ув`язнення, яке не було частиною призначеного покарання у вигляді позбавлення волі, становили ув`язнення особи «після засудження компетентним судом» (зокрема, рішення у справах «Ван Дроогенбрук проти Бельгії», «М. проти Німеччини», «Джеймс, Уеллс та Лі проти Сполученого Королівства». За таких обставин відповідне тримання під вартою не було частиною покарання, а радше випливало з «іншого заходу, пов`язаного з позбавленням свободи».

У цьому кримінальному провадженні під час досудового розслідування до підозрюваного/обвинуваченого ОСОБА_6 застосовувався запобіжний захід особисте зобов`язання з 22.07.2025 року до 19.09.2025 року, проте під час розгляду справи в суді прокурор не подавав клопотань про продовження строку дії покладених на обвинуваченого обов`язків.

З врахуванням особи обвинуваченого, який не має стійких соціальних зв`язків, не одружений, має конфлікті стосунки з родиною, не працює, не навчається, не виконав належним чином процесуальні обов`язки, не завжди з`являвся до суду за викликом, з цих підстав піддавався примусовому приводу, раніше судимий, проте вчинив нові кримінальні правопорушення, одне з яких – ухилення від відбування покарання у виді громадських робіт, призначеного вироком суду, а також з врахуванням призначеного йому реального покарання у виді позбавлення волі в даному кримінальному провадженні, суд вважає щодо ОСОБА_6 наявними ризики, передбачені п.1, п.5 ч.1 ст.177 КПК України, а саме переховуватися від суду, вчинити нові кримінальні правопорушення. А тому з метою забезпечення виконання вироку, суд вважає за необхідне застосувати щодо ОСОБА_6 запобіжний захід тримання під вартою до набрання вироком законної сили, що відповідає положенням п. «а» ч.1 ст.5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Про обрання в аналогічний спосіб запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою прийнято рішення, зокрема, в постановах Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 15 жовтня 2024 року (справа №760/14509/22, провадження №51- 5710 км 23), 28 лютого 2024 року (справа №333/5989/18, провадження №51-7682 км 23).

Вирок в частині застосування запобіжного заходу до обвинуваченого підлягає негайному виконанню, відповідно до ст.205 КПК України.

Строк відбування покарання ОСОБА_6 рахувати з дня ухвалення вироку, взявши його негайно під варту.

На підставі ст.124 КПК України стягнути з ОСОБА_6 на користь держави судові витрати на залучення експертів Полтавського НДЕКЦ МВС України в розмірі 4 457 грн. (1782,80 грн.+2674,20 грн.= 4 457 грн.).

Цивільні позови у справі не заявлялися.

Долю речових доказів вирішити з дотриманням положень ст.100, ст.174 КПК України.

Керуючись ст.ст. 349, 370, 373, 374 КПК України, суд

у х в а л и в :

ОСОБА_6 визнати винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.185, ч.2 ст.389, ч.1 ст.309 КК України.

ОСОБА_6 призначити покарання:

- за ч.4 ст.185 КК України, із застосуванням ст.69 КК України, позбавлення волі на строк 1 рік 6 місяців,

-за ч.2 ст.389 КК України – обмеження волі на строк 1 рік 1 місяць,

-за ч.1 ст.309 КК України – обмеження волі на строк 1 рік.

На підстав ч.1 ст.70 КК України, при сукупності кримінальних правопорушень визначити ОСОБА_6 покарання шляхом поглинення менш суворих покарань більш суворим у виді позбавлення волі на строк 1 рік 6 місяців.

На підставі ч.4 ст.70 КК України, за сукупністю кримінальних правопорушень призначити ОСОБА_6 остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 1 рік 6 місяців, шляхом поглинення менш суворого покарання, призначеного вироком Автозаводського районного суду м. Кременчука від 18.12.2025 року у справі №524/15833/25, більш суворим покаранням, призначеним цим вироком.

Застосувати до ОСОБА_6 запобіжний захід тримання під вартою до набрання вироком законної сили, взявши його під варту негайно.

Строк відбування покарання ОСОБА_6 рахувати з 23.03.2026 року.

На підставі ст.124 КПК України, стягнути з ОСОБА_6 на користь держави витрати на залучення експерта Полтавського НДЕКЦ МВС України в розмірі 4 457 грн.

Відповідно до ст.100 КПК України, речові докази: 1) лазерний диск з відеозаписом з нагрудних камер спостереження військовослужбовця в/ч НОМЕР_1 , особова справа на засудженого ОСОБА_6 з органу пробації №02/гр/2025 на 143 аркушах, які знаходяться у прокурора, – зберігати в матеріалах кримінального провадження в Кременчуцькій окружній прокуратурі Полтавської області. 2) Сейф-пакет експертної служби МВС України №6631642, з речовиної загальною масою 0,521 гр, з яких PVP масою 0,461 гр., переданий на зберіганні в кімнату речових доказів ВП №1 Кременчуцького РУП ГУ НП в Полтавській області, – знищити. 3) Урну з попільничкою, яка передана на зберігання потерпілому ОСОБА_7 , – повернути власнику ОСОБА_7 .

Вирок суду може бути оскаржений в апеляційному порядку до Полтавського апеляційного суду через Крюківський районний суд м. Кременчука з врахуванням положень ч.3 ст.349, ст.394 КПК України у строк 30 днів з моменту його проголошення, а обвинуваченим, який утримується під вартою, в той же строк з моменту його вручення.

Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

Разом з тим в частині застосування запобіжного заходу до обвинуваченої вирок підлягає негайному виконанню, відповідно до ст.205 КПК України.

Вручити учасникам процесу копію вироку негайно, після його проголошення. Учасникам судового провадження, які не були присутні в судовому засіданні, направити копію вироку не пізніше наступного дня після його ухвалення.

Роз`яснити, що учасники судового провадження мають право подати клопотання про помилування, ознайомлення з журналом судового засідання і подати на нього письмові зауваження.

Протягом строку апеляційного оскарження учасники судового провадження за їх клопотанням можуть ознайомитись з матеріалами кримінального провадження.

Суддя ОСОБА_1