Постанова від 23 лютого 2026 р. у справі №285/2302/25 — Житомирський апеляційний суд

УКРАЇНА

Житомирський апеляційний суд

Справа №285/2302/25 Головуючий у 1-й інст. Васильчук Л. Й.

Категорія 80 Доповідач Талько О. Б.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 лютого 2026 року Житомирський апеляційний суд у складі:

головуючої судді: Талько О.Б.,

суддів: Коломієць О.С., Григорусь Н.Й.,

за участю секретаря Антоневської В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі цивільну справу № 285/2302/25 за позовом ОСОБА_1 до Об`єднання співвласників багатоквартирних будинків "Роялті" про стягнення заборгованості по заробітній платі, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Звягельського міськрайонного суду Житомирської області від 9 липня 2025 року, ухвалене під головуванням судді Васильчук Л. Й.,-

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2025 року позивач звернувся до суду з позовом, в якому зазначив, що з березня 2024 року по теперішній час згідно з укладеною трудовою угодою працює слюсарем-сантехніком і на 1/4 ставки — робітником по комплексному обслуговуванню будинків в ОСББ «Роялті». Погодинна ставка за виконану роботу складає 48 грн.+12 грн.=60 грн/год. При виконанні ним в повному обсязі робіт, передбачених трудовим договором за січень, лютий, березень 2025 року (200 людино/годин) ОСББ «Роялті» заборгувало йому 1848 грн.

Також вказує, що його заява про надання відпустки з урахуванням шкідливих умов праці не була задоволена адміністрацією відповідача, в результаті чого йому не сплатили 648 грн. компенсації на 4 дні відпустки.

Таким чином, просив суд стягнути з відповідача заборгованість по заробітній платі в розмірі 2496 грн., з яких 1848 грн.- доплата за виконання обов`язків робітника по комплексному обслуговуванню будинків; 648 грн. - оплата 4 додаткових днів відпустки.

Рішенням Звягельського міськрайонного суду Житомирської області від 9 липня 2025 року у задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити.

Зокрема, зазначає, що заборгованість по заробітній платі ОСББ «Роялті» виникла в результаті того, що йому не нараховували плату за виконання ним додаткової роботи, яка не входить до службових обов`язків сантехніка, а виконується і оплачується за окремою угодою. Перебуваючи у трудових відносинах з відповідачем, він уклав усний трудовий договір, який діяв протягом 2023 року і до грудня 2024 року та який був закріплений в посадовій інструкції окремим абзацом від 08.08.2023 року і протоколом правління ОСББ «Роялті» від 12.01.2024 року. Згідно з довідкою про його доходи за другий період з 01.03.2024 року по 31.12.2024 року йому нараховувалася доплата за виконання додаткових робіт за вказівкою голови ОСББ «Роялті».

Крім того, в період роботи з 01.01.2025 року по 27.03.2025 року за особистою вказівкою т.в.о. голови ОСББ «Роялті» ОСОБА_2 він виконував додаткові роботи по ремонту дахів та горищ будинків ОСББ «Роялті», під`їзних доріг, дитячих майданчиків, підрізав дерева і зелені насадження, подрібнював сміття тощо. Факт виконання додаткових робіт у цей період підтверджують три члена ОСББ «Роялті» і сам відповідач у відзиві на позовну заяву.

Зауважує, що за січень 2025 року його було премійовано у розмірі 20% від посадового окладу за зразкове виконання посадових обов`язків. У довідці про доходи премія вписана як доплата. Змінюючи умови оплати, відповідач порушив ст. 103 КЗпП України, не повідомивши робітника за два місяці до зміни умов оплати в сторону погіршення. Його право на доплату за виконану додаткову роботу гарантовано Державою Україна і закріплено в ч. 2 ст. 233 КЗпП України, ст.ст. 1,12 Закону України «Про оплату праці», ч.1 ст. 21 Закону України «Про оплату праці».

Окрім того, він відпрацював у шкідливих умовах праці у період перед відпусткою з 01.03.2024 року по 27.03.2025 року 1348 годин. Іншого підрахунку робочого часу роботодавець не проводив. Щодо відсутності виробничих потреб у проведенні сантехнічних робіт відповідач не надав жодних підтверджуючих документів за цей період, натомість прийняв на роботу на ставки другого сантехніка.

У відзиві на апеляційну скаргу відповідач просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення без змін.

Зокрема, зазначає, що ОСОБА_1 прийнято на роботу на посаду слюсаря-сантехніка з 01.03.24 року на 0,5 ставки на час лікування основного працівника та на 0,5 ставки слюсаря-сантехніка з оплатою праці згідно штатного розпису. На підставі поданої заяви ОСОБА_1 , наказом №2-к від 14.06.24 року «Про встановлення неповного робочого часу» ОСОБА_1 встановлено неповний робочий час з роботою через день, по 8 годин, з посадовим окладом 8000,00 грн. та оплатою за фактично відпрацьований час. Як вбачається із посадової інструкції слюсаря-сантехніка від 08.08.23 року, з якою ОСОБА_1 був ознайомлений під підпис, поряд зі своїми основними обов`язками за потреби він має виконувати іншу роботу, з належного утримання підвальних приміщень, горищ, місць загального користування та прибудинкової території за дорученням голови ОСББ.

Так, згідно з протоколом №9 від 12.01.24 року правління ОСББ «Роялті» вирішило у зв`язку із виробничою необхідністю на 2024 рік установити щомісячну доплату працівникам ОСББ, зокрема, за розширення зони обслуговування та збільшенням обсягу робіт встановлено доплату на 2024 рік в розмірі 25% до посадового окладу слюсарю- сантехніку, що відповідає його посадовій інструкції.

Тому відповідно до посадової інструкції зона обслуговування збільшилась та ОСОБА_1 виконував роботи з належного утримання підвальних приміщень, горищ, місць загального користування та прибудинкової території за дорученням голови ОСББ, за що відповідно отримував доплату.

Як вбачається із довідки про доходи ОСОБА_1 за період з 01.03.24 року по 31.12.24 року, останньому нараховувалась доплата за розширення зони обслуговування. При цьому, ОСОБА_1 як і раніше працював на посаді слюсаря - сантехніка і виконував роботи згідно зі своєї посадової інструкції. Жодних додаткових трудових договорів не укладалось, тим більше в усній формі. Жодних доказів на підтвердження того, що ОСОБА_1 працював на 1/4 ставки робітником по комплексному обслуговуванню будинків, останнім не надано.

Дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, з наступних підстав.

Судом встановлено, що відповідно до наказу ОСББ «Роялті» №1-к від 13.07.2023 ОСОБА_1 прийнято на роботу на посаду слюсаря-сантехніка з 14.07.2023 року з посадовим окладом 6700 грн.

Наказом ОСББ «Роялті» №5-к від 28.08.2023 ОСОБА_1 звільнено за власним бажанням та нараховано компенсацію за невикористану відпустку — 3 календарні дні (період з 14.07.2023 року по 28.08.2023 року).

Відповідно до наказу ОСББ «Роялті» №1-к від 29.02.2024 ОСОБА_1 прийнято тимчасово на роботу в ОСББ «Роялті» на посаду слюсаря-сантехніка з 01.03.2024 року на 0,5 ставки на час лікування основного працівника ОСОБА_3 . На підставі цього ж наказу позивач працював за основним місцем роботи на 0,5 ставки слюсаря-сантехніка ( а.с.41).

З 17.06.2024 року ОСОБА_1 наказом ОСББ «Роялті» №2-к від 14.06.2024 установлено неповний робочий час з роботою через день, по 8 год., з посадовим окладом 8000 грн та оплатою за фактично відпрацьований час.

06.05.2025 року ОСОБА_1 звільнено за угодою сторін та виплачено компенсацію за 4 календарні дні щорічної основної відпустки (наказ ОСББ «Роялті» №12-к від 06.05.2025).

Відповідно до ст. 43 Конституції України, кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею. Кожен має право на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КЗпП України, заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу. Частиною 3 вказаної статті передбачено, що питання державного і договірного регулювання оплати праці, прав працівників на оплату праці та їх захисту визначається цим Кодексом, Законом України «Про оплату праці» та іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до ст. 115 КЗпП України заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

У рішенні Конституційного Суду від 15.10.2013 № 9-рп/2013 у справі № 1-18/2013 щодо тлумачення положень частини другої статті 233 КЗпП України, статей 1, 12 Закону України «Про оплату праці» Конституційний Суд України зазначив, що під заробітною платою, що належить працівникові, або за визначенням, використаним у частині другій статті 233 КЗпП України, належною працівнику заробітною платою потрібно розуміти усі виплати, на отримання яких працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством для осіб, які перебувають у трудових правовідносинах з роботодавцем, незалежно від того, чи було здійснене нарахування таких виплат.

Праву працівника на належну заробітну плату кореспондує обов`язок роботодавця нарахувати йому виплати, гарантовані державою, і виплатити їх. Водночас право працівника не залежить від нарахування йому відповідних грошових виплат. Тому незалежно від того, чи було здійснене роботодавцем нарахування таких виплат, працівник у разі порушення законодавства про оплату праці має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати.

Дане положення також закріплене ч 1 ст. 21 Закону України «Про оплату праці» згідно з яким, працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства і колективного договору на підставі укладеного трудового договору.

Верховний Суд у Постанові у справі № 242/5780/16-ц від 16.08.2018 року зазначив, що для вирішення питання щодо заборгованості по заробітній платі позивачу необхідно довести розмір заробітної плати, яка встановлена за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов`язки).

Звертаючись до суду з даним позовом, позивач на підтвердження позовних вимог надав повідомлення ОСББ «Роялті» за № 138 від 24.04.2025, в якому зазначено про відсутність заборгованості по заробітній платі та відсутності підстав для надання 4 календарних днів додаткової відпустки, довідку про доходи за період з 01.04.2024 по 31.03.2025, положення про преміювання працівників ОСББ «Роялті», протокол №18 засідання правління ОСББ «Роялті» від 30.12.2024, протокол №20 засідання правління ОСББ «Роялті» від 29.01.2025, виписки з карткового рахунку.

Вищевказані документи не підтверджують факт наявності заборгованості відповідача перед позивачем по заробітній платі.

Крім того, посилання позивача на те, що він був прийнятий на роботу на 1/4 ставки робітником по комплексному обслуговуванню будинків не заслуговують на увагу, оскільки ним не подано жодних належних та допустимих доказів прийняття на таку посаду.

Постановою Кабінету Міністрів України №1290 від 17.11.1997 затверджено Список виробництв, робіт, цехів, професій і посад, зайнятість працівників в яких дає право на щорічні додаткові відпустки за роботу із шкідливими і важкими умовами праці та за особливий характер праці.

Відповідно до Порядку застосування Списку виробництв, цехів, професій і посад із шкідливими і важкими умовами праці, зайнятість працівників на роботах в яких дає право на щорічну додаткову відпустку працівникам, професії та посади яких не передбачені у Списку, але які в окремі періоди робочого часу виконують роботу у виробництвах, цехах, за професіями і на посадах, означених Списком, додаткова відпустка надається на тих же підставах, що і працівникам, які мають право на таку відпустку.

Конкретна тривалість щорічної додаткової відпустки встановлюється колективним договором залежно від результатів атестації робочих місць за умовами праці і базується на результатах гігієнічної оцінки умов праці за показниками та критеріями, що затверджені наказом Міністерства охорони здоров`я України і Міністерства праці та соціальної політики України від 31 грудня 1997 року N 383/55 "Про затвердження Показників та критеріїв умов праці, за якими надаватимуться щорічні додаткові відпустки працівникам, зайнятим на роботах, пов`язаних з негативним впливом на здоров`я шкідливих виробничих факторів" та зареєстровані в Міністерстві юстиції України 28 січня 1998 року.

Облік часу, відпрацьованого по кожному виду робіт, здійснюється власником або уповноваженим ним органом.

Додаткова відпустка надається пропорційно фактично відпрацьованому часу.

У розрахунок часу, що дає право працівнику на додаткову відпустку, зараховуються дні, коли він фактично був зайнятий на роботах із шкідливими і важкими умовами праці не менше половини тривалості робочого дня, установленого для працівників цих виробництв, цехів, професій і посад.

Таким чином, з наданих суду документів неможливо встановити наявність у позивача права на додаткову відпустку, оскільки не надано доказів роботи позивача у шкідливих умовах праці.

Отже, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову у задоволенні позовних вимог.

Доводи апеляційної скарги є безпідставними та не спростовують висновків суду.

Керуючись ст. ст. 259,268,367,374,375,381-384 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Звягельського міськрайонного суду Житомирської області від 9 липня 2025 року, - без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуюча Судді: