Постанова від 22 березня 2026 р. у справі №162/129/26 — Волинський апеляційний суд

Справа № 162/129/26 Провадження №33/802/253/26 Головуючий у 1 інстанції:Цибень О. В.

Доповідач: Денісов В. П.

ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 березня 2026 року місто Луцьк

Суддя Волинського апеляційного суду Денісов В.П., з участю захисника особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, – адвоката Василюка І.М., розглянувши апеляційну скаргу захисника на постанову судді Любешівського районного суду Волинської області від 23 лютого 2026 року щодо ОСОБА_1 ,

В С Т А Н О В И В:

Вказаною постановою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,

визнаний винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ст.ст.122-4, 124 КУпАП, та на нього накладено адміністративне стягнення:

за ст.122-4 КУпАП у виді штрафу у розмірі двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;

за ст.124 КУпАП у виді штрафу у розмірі п`ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

На підставі ч.2 ст.36 КУпАП, накладено на ОСОБА_1 адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 3400 (три тисячі чотириста) гривень.

Також стягнуто з ОСОБА_1 в дохід держави 665 грн. 60 коп. судового збору.

ОСОБА_1 притягнутий до адміністративної відповідальності за те, що він 30.12.2025, близько 13 год. у с. Видерта по вул. Ковельській, скоївши ДТП, а саме зіткнення із парканом, залишив місце пригоди.

Також він 30.12.2025, близько 13 год у с. Видерта по вул. Ковельській, керуючи автомобілем марки «Volkswagen Transporter», реєстраційний номер НОМЕР_1 , не вибрав безпечної швидкості руху, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним, не був уважним, не стежив за дорожньою обстановкою, щоб відповідно реагувати на її зміни, у результаті чого на слизькій ділянці дороги втратив керування транспортним засобом та здійснив зіткнення із парканом. Внаслідок цього отримав механічні пошкодження.

В поданій апеляційній скарзі захисник вважає постанову судді незаконною. Вказує на те, що причиною ДТП могли бути не діяння ОСОБА_1 , а незадовільний стан дороги, контроль за належністю стану якої віднесено до компетенції працівників поліції. Посилається на те, що матеріали справи не містять доказів механічного пошкодження автомобіля. Також зазначає, що ОСОБА_1 не залишав місце ДТП, приймав участь в тому, щоб автомобіль було витягнуто з кювету. Крім того, не відповідає дійсності зазначене в оскаржуваній постанові твердження про те, що у судовому засіданні ОСОБА_1 вину у вчинених правопорушеннях визнав. Просить постанову судді скасувати, а провадження у справі закрити на підставі п.1 ст.247 КУпАП.

Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, захисника Василюка І.М., який підтримав вимоги апеляційної скарги та просив скасувати постанову судді та закрити провадження у справі, доходжу висновку, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає з таких підстав.

Відповідно до вимог ч.7 ст.294 КУпАП апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги.

Згідно приписів ст.245 КУпАП, завданням провадження в справах про адміністративне правопорушення є: всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом.

Положеннями ст.280 КупАП передбачено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають істотне значення для правильного вирішення справи.

З`ясовуючи ці обставини, суд повинен виходити з положень ст.251 КУпАП, згідно з якою доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Розглядаючи справу про адміністративне правопорушення, суд, з урахуванням вимог ст.252 КУпАП, оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Вказаних вимог закону суд першої інстанції, розглядаючи матеріали про адміністративні правопорушення щодо ОСОБА_1 , дотримався.

Вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ст.ст.122-4, 124 КУпАП, а саме, залишення транспортного засобу на порушення встановлених правил місця дорожньо-транспортної пригоди, до якої він був причетний, а також порушення правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, повністю доведена дослідженими в судовому засіданні доказами у справі, що ретельно перевірені та оцінені судом з точки зору їх належності, допустимості, достовірності, достатності кожен окремо та у взаємозв`язку для ухвалення даного рішення.

Стаття 124 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність за порушення учасниками дорожнього руху правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів чи іншого майна.

Тобто, умовою відповідальності за вказаною нормою є сукупність наступних обставин: встановлення факту порушення особою ПДР, наслідки у вигляді пошкодження транспортного засобу (засобів) чи іншого майна, а також причинно-наслідковий зв`язок між порушенням ПДР і виявленими пошкодженнями.

Доведеність винності ОСОБА_1 у вчинені адміністративних правопорушень, передбачених ст.ст.124, 122-4 КУпАП, відповідає фактичним обставинам справи, підтверджується доказами, які містяться в матеріалах справи.

Так, винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ст.ст.122-4, 124 КУпАП підтверджується протоколами про адміністративні правопорушення серії ЕПР1 №587718 від 10.02.2026 ( т.1 а.с.1), серії ЕПР1 №587718 від 10.02.2026 (т.2 а.с.1), схемою ДТП (т.2.а.с.9), письмовими поясненнями ОСОБА_2 (т.2 а.с.7), рапортом від 30.12.2025 (т.2 а.с.4), а також іншими матеріалами справи.

Так, згідно письмових пояснень ОСОБА_2 від 30 грудня 2025 року, вона рухалась в автомобілі під керуванням односельчанина в с. Бірки, до місця свого проживання. Рухаючись через с. Видерта, водій через засніженість дороги не впорався з керуванням та з`їхав з дороги в паркан. Внаслідок зіткнення в автомобілі розбилося скло (т.2 а.с.7).

Таким чином, ОСОБА_2 підтвердила, що транспортний засіб під керуванням водія ОСОБА_1 в`їхав у паркан, внаслідок чого транспортний засіб зазнав механічних пошкоджень.

Згідно рапорту від 30.12.2025, водій ОСОБА_1 керуючи легковим автомобілем в с. Видерта по вулиці Ковельська, не врахував дорожню обстановку, не впорався із керуванням та з`їхав з дороги. Внаслідок зіткнення з парканом в автомобілі розбилось скло. Водій ОСОБА_1 залишив місце ДТП і разом з транспортним засобом знаходиться в с. Бірки Любешівської громади (т.2 а.с.4).

Приписами п.1.1. Правил дорожнього руху визначено, що ці Правила відповідно до Закону України «Про дорожній рух» встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України.

Інші нормативні акти, що стосуються особливостей дорожнього руху (перевезення спеціальних вантажів, експлуатація транспортних засобів окремих видів, рух на закритій території тощо), повинні ґрунтуватися на вимогах цих Правил.

Пункт 1.3 ПДР, передбачає, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.

Відповідно до п.1.4 ПДР, кожний учасник дорожнього руху має право розраховувати на те, що й інші учасники виконують ці Правила.

Пункт 1.9 ПДР передбачає, що особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Згідно з п.2.3. «б» ПДР для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов`язаний: бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі.

Відповідно до п.12. 1 ПДР, під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху водій повинен ураховувати дорожню обстановку, а також особливості вантажу, що перевозиться, і стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним.

Наявні у даній справі докази: протоколи про адміністративне правопорушення, схема ДТП, рапорт, пояснення свідка ОСОБА_2 , свідчать про те, що водій ОСОБА_1 , під час керування транспортним засобом не вибрав безпечної швидкості руху, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним, не був уважним, не стежив за дорожньою обстановкою, щоб відповідно реагувати на її зміни, у результаті чого на слизькій ділянці дороги втратив керування транспортним засобом та здійснив зіткнення із парканом і після ДТП покинув місце пригоди.

Отже, ОСОБА_1 порушив вимоги п.п.12.1, 2.3б, 2.10а Правил дорожнього руху, чим вчинив адміністративні правопорушення, передбачені ст.ст.122-4, 124 КУпАП.

Доводи сторони захисту щодо не встановлення того, що мала місце ДТП є також необґрунтованими, оскільки такі доводи спростовуються дослідженими судом доказами, які є в матеріалах справи.

Твердження апелянта про те, що дорожньо-транспортна пригода трапилась не через порушення водієм ОСОБА_1 ПДР, а через неналежний стан дорожнього покриття є голослівними та не підтвердженими жодними доказами. Не надано стороною захисту таких доказів і під час апеляційного розгляду.

Отже вказані твердження є безпідставними та жодним чином не спростовують сукупність доказів вини ОСОБА_1 у вчиненні правопорушень, які ставляться йому у провину.

Проаналізувавши під час апеляційного розгляду матеріали справи про адміністративне правопорушення, перевіривши доводи апеляційної скарги, вважаю, що суддя дійшов до обґрунтованого висновку щодо наявності в діях ОСОБА_1 складу адміністративних правопорушень, передбачених ст.ст.122-4, 124 КУпАП.

Переконливих доводів, які б безумовно спростовували висновки суду в постанові і були підставами для її скасування та закриття провадження в справі у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративних правопорушень, які ставляться йому в провину, апелянтом не наведено і при розгляді апеляційної скарги не встановлено. Як не встановлено й істотних порушень норм КУпАП, які могли б стати підставою для скасування постанови, як про це просить в апеляційній скарзі апелянт.

Таким чином, перевіривши доводи апеляційної скарги, вважаю, що судом першої інстанції було в повному обсязі досліджено надані матеріали та прийнято законне і обґрунтоване рішення щодо винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ст.ст.122-4, 124 КУпАП з наведенням обґрунтованої мотивації прийнятого рішення.

Підстав для скасування оскаржуваної постанови та закриття провадження в даній справі з мотивів, викладених в апеляційній скарзі, апеляційний суд не вбачає.

На підставі викладеного, керуючись ст.294 КУпАП,

II О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу захисника Василюка І.М. – залишити без задоволення, а постанову судді Любешівського районного суду Волинської області від 23 лютого 2026 року щодо ОСОБА_1 – без змін.

Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя Волинського апеляційного суду В.П. Денісов