Постанова від 22 березня 2026 р. у справі №161/21126/25 — Волинський апеляційний суд

Справа № 161/21126/25 Провадження №33/802/203/26 Головуючий у 1 інстанції:Кихтюк Р. М.

Доповідач: Денісов В. П.

ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 березня 2026 року місто Луцьк

Суддя Волинського апеляційного суду Денісов В.П., з участю особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 та його захисника – адвоката Піддубного О.О., розглянувши апеляційну скаргу захисника на постанову судді Луцького міськрайонного суду Волинської області від 19 січня 2026 року щодо ОСОБА_1 ,

В С Т А Н О В И В:

Вказаною постановою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,

визнаний винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП та на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 (сімнадцять тисяч) гривень, з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.

Також стягнуто із ОСОБА_1 в дохід держави 665 грн. 60 коп. судового збору.

ОСОБА_1 притягнутий до адміністративної відповідальності за те, що він 12.10.2025 о 00.31 год. в м. Луцьку по пр. Соборності, 37, керував електросамокатом «JET» із явними ознаками алкогольного сп`яніння (запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови, порушення координації рухів), однак від проходження медичного огляду на стан сп`яніння відмовився, чим порушив вимоги, передбачені п.2.5 ПДР.

В поданій апеляційній скарзі ОСОБА_1 вважає постанову судді незаконною та необґрунтованою. Вказує на те, що судом не перевірено, чи віднесений вказаний електросамокат за своєю потужністю до механічних транспортних засобів, на керування якими необхідне посвідчення водія відповідної категорії. Крім того, даний транспортний засіб не є механічним транспортом, водій якого не повинен мати документи, визначені у п.2.1 ПДР. Посилається на те, що електросамокат можливо прирівнювати до мопеду лише за наявності у нього електродвигуна потужністю від 3 кВт. Також зазначає, що з врахуванням вказаних обставин він не є суб`єктом правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП. Просить постанову судді скасувати та закрити провадження у справі щодо нього на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП.

Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, заслухавши ОСОБА_1 та його захисника, які підтримували подану апеляційну скаргу, просили скасувати постанову судді та закрити провадження у справі, доходжу висновку, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає з таких підстав.

Відповідно до вимог ч.7 ст.294 КУпАП апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги.

Згідно приписів ст.245 КУпАП, завданням провадження в справах про адміністративне правопорушення є: всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом.

Положеннями ст.280 КУпАП визначено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають істотне значення для правильного вирішення справи.

З`ясовуючи ці обставини, суд повинен виходити з положень ст.251 КУпАП, згідно з якою доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Розглядаючи справу про адміністративне правопорушення, суд, з урахуванням вимог ст.252 КУпАП, оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Вказаних вимог закону суд першої інстанції, розглядаючи матеріали про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 , дотримався.

Винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, тобто відмови від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння, повністю доведена дослідженими в судовому засіданні доказами у справі, що ретельно перевірені та оцінені судом з точки зору їх належності, допустимості, достовірності, достатності кожен окремо та у взаємозв`язку для ухвалення даного рішення.

Об`єктивна сторона правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, полягає у керуванні транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного або іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного або іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Пунктом 2.5 Правил дорожнього руху передбачено, що водій повинен на вимогу працівника поліції пройти в установленому порядку медичний огляд для визначення стану алкогольного сп`яніння, впливу наркотичних чи токсичних речовин.

Так, вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, стверджується: протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 480775 від 12 жовтня 2025 року складеного щодо нього за порушення вимог п.2.5 ПДР, в якому зазначені ознаки алкогольного сп`яніння ОСОБА_1 , а саме, запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови, порушення координації рухів, а також відмова від проходження огляду на стан сп`яніння (а.с.1), актом огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів, згідно якого зафіксовано ознаки сп`яніння ОСОБА_1 , зокрема, запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови, порушення координації рухів (а.с.3), направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 12.10.2025 (а.с.4), відеозаписами з бодікамери працівника поліції та відеореєстратора службового автомобіля (а.с.6), а також іншими матеріалами справи.

Так, відповідно до змісту ст.266 КУпАП та Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 11 листопада 2015 року за № 1413/27858 (далі Інструкції), якщо поліцейський уповноваженого підрозділу НПУ виявляє ознаки стану алкогольного сп`яніння у водія транспортного засобу (запах алкоголю з порожнини рота, порушення координації рухів; порушення мови, виражене тремтіння пальців рук, різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя, поведінка, що не відповідає обстановці), у зв`язку з чим є законні підстави вважати, що останній перебуває у такому стані, то має право вимагати пройти відповідно до встановленого порядку огляд на стан алкогольного сп`яніння.

А тому, оскільки на місці зупинки у водія ОСОБА_1 було виявлено ознаки алкогольного сп`яніння, а саме запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови, порушення координації рухів, працівник поліції мав право запропонувати йому пройти відповідно до встановленого порядку огляд на стан алкогольного сп`яніння.

В той час, відповідно до ч.2 ст.266 КУпАП огляд особи, яка керувала транспортним засобом, морським, річковим, малим, спортивним судном або водним мотоциклом, на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов`язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.

Таким чином, під час проходження проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, або такий огляд проводиться у присутності двох свідків.

Відеозаписи, які містяться у матеріалах справи, та перегляд їх змісту вказує на те, що процедура огляду ОСОБА_1 на стан алкогольного сп`яніння проведена належним чином.

Як вбачається відеозапису з бодікамери працівника поліції, після зупинки електросамокату, працівник поліції запропонував ОСОБА_1 пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки, а також в медичному закладі, на що водій ОСОБА_1 відмовився.

Зазначені відеозаписи події відповідають вимогам ст.251 КУпАП, згідно яких доказом є показання технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису.

Надані відеозаписи відображають подію адміністративного правопорушення та містять відомості, що підтверджують вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, а тому обґрунтовано судом взяті до уваги.

Під час апеляційного розгляду стороною захисту зазначено, що ОСОБА_1 не керував електросамокатом, а ним керував ОСОБА_2 , з яким вони разом їхали.

Допитаний в суді апеляційної інстанції свідок ОСОБА_2 показав, що в жовтні 2025 року він разом із своїм товаришем ОСОБА_1 їхали на електросамокаті додому до ОСОБА_1 .. На самокаті спереду знаходився ОСОБА_1 , а він знаходився позаду, так як вищий на зріст. Керував при цьому електросамокатом саме він, а не ОСОБА_1 .. Під час руху їх зупинили поліцейські і склали на ОСОБА_1 протокол за ст.130.

Доводи сторони захисту про те, що ОСОБА_1 не керував транспортним засобом, та показання свідка ОСОБА_2 в цій частині є безпідставними, оскільки вони суперечать доказам в даній справі, а саме відеозаписам, а тому не беруться апеляційним судом до уваги.

Так, на відеофайлі під назвою «Video 2025-10-13» час відео з 0:00:42 по 0:00:44 видно, що по краю проїжджої частини рухається електросамокат, на якому перебуває двоє осіб. Коли електросамокат зупиняється, то за його кермом перебуває саме ОСОБА_1 , який повернувся обличчям. Він тримається обома руками за кермо електросамоката. А ОСОБА_2 стоїть позаду нього, після чого зіскакує з електросамоката (а.с.6).

Отже, відеозаписом з реєстратора службового автомобіля повністю спростовуються показання свідка ОСОБА_2 та твердження сторони захисту про те, що ОСОБА_1 не керував електросамокатом.

Вказаний відеозапис повністю підтверджує те, що саме ОСОБА_1 керував електросамокатом на момент зупинки поліцейськими (а.с.6).

Щодо доводів апеляційної скарги про те, що елетросамокат, вказаний в постанові суду не є транспортним засобом в розумінні ПДР та КУпАП не заслуговують на увагу з огляду на таке.

Згідно зі ст.1 Закону України «Про автомобільний транспорт» електричний колісний транспортний засіб - це дво- і більше колісний транспортний засіб, оснащений виключно електричними тяговими двигунами (одним чи декількома) та системою акумулювання електричної енергії (акумуляторною батареєю), яка має технічні можливості заряджатися від зовнішнього джерела електричної енергії.

Пунктом 1.10 Правил дорожнього руху України визначено, що транспортний засіб - пристрій, призначений для перевезення людей і (або) вантажу, а також встановленого на ньому спеціального обладнання чи механізмів.

Відповідно до Закону України «Про деякі питання використання транспортних засобів, оснащених електричними двигунами, та внесення змін до деяких законів України щодо подолання паливної залежності і розвитку електрозарядної інфраструктури та електричних транспортних засобів», електричний колісний транспортний засіб - дво- і більше колісний транспортний засіб, оснащений виключно електричними тяговими двигунами (одним чи декількома) та системою акумулювання електричної енергії (акумуляторною батареєю), яка має технічні можливості заряджатися від зовнішнього джерела електричної енергії.

Отже, фактично зміна полягає у тому, що електроскутери, електросамокати, гіроскутери та інша подібна техніка офіційно визнаються транспортними засобами.

Водночас, відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеній в постанові від 15.03.2023 у справі № 127/5920/22, використання електросамоката чи іншого подібного засобу (моноколеса, сегвея тощо) для переміщення особи як учасника дорожнього руху є джерелом підвищеної небезпеки, якщо в конкретному випадку такий засіб приводився в рух за допомогою встановленого на ньому електричного двигуна; для кваліфікації діяльності, пов`язаної з таким використанням електричного самоката, характеристика електросамоката як механічного транспортного засобу з урахуванням потужності електродвигуна, встановленого на ньому, значення не має.

Доводи апеляційної скарги про те, що самокат можливо прирівняти до категорії транспортних засобів лише за наявності у нього електродвигуна потужністю від 3 до 4 кВт, суд відхиляє, оскільки ст. 130 КУпАП передбачено відповідальність за керування будь-якими транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння.

З огляду на вищевикладене, електросамокат, яким ОСОБА_1 керував як учасник дорожнього руху - водій, офіційно визнається транспортним засобом, за керування яким з ознаками алкогольного сп`яніння та відмова від проходження огляду на встановлення такого стану у встановленому законом порядку, настає адміністративна відповідальність, передбачена ст.130 КУпАП.

Інші доводи, наведені в апеляційній скарзі, висновку суду першої інстанції не спростовують, оскільки є необґрунтованими, спростовуються матеріалами справи та оцінюються судом як такий спосіб захисту, що має на меті безпідставне уникнення від відповідальності за вчинене правопорушення.

Проаналізувавши зібрані й досліджені в судовому засіданні докази в їх сукупності, вважаю, що винність ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП, є повністю доведеною належними та допустимими доказами в розумінні ст.251 КУпАП, які містяться в матеріалах справи.

При накладенні адміністративного стягнення, місцевий суд врахував фактичні обставини справи, дані про особу порушника та обґрунтовано застосував безальтернативне адміністративне стягнення у вигляді штрафу з позбавленням права керування транспортними засобами.

Підстав для скасування постанови судді та закриття провадження у даній справі з мотивів, викладених в апеляційній скарзі, апеляційний суд не вбачає.

На підставі викладеного, керуючись ст.294 КУпАП,

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу захисника – залишити без задоволення, а постанову судді Луцького міськрайонного суду Волинської області від 19 січня 2026 року щодо ОСОБА_1 – без змін.

Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя Волинського

апеляційного суду В.П. Денісов