Постанова від 22 березня 2026 р. у справі №161/22257/25 — Волинський апеляційний суд

Справа № 161/22257/25 Провадження №33/802/272/26 Головуючий у 1 інстанції:Присяжнюк Л. М.

Доповідач: Гапончук В. В.

ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 березня 2026 року місто Луцьк

Волинський апеляційний суд в складі:

судді - Гапончука В.В.,

за участю

захисника Хитрика О.В. – Кравчуна Д.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду апеляційну скаргу захисника Кравчуна Дмитра Вікторовича в інтересах особи, що притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , на постанову судді Луцького міськрайонного суду Волинської області від 05 березня 2026 року про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , жителя АДРЕСА_1 , до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КпАП України,

В С Т А Н О В И В:

Постановою судді Луцького міськрарайонного суду Волинської області від 05.03.2026 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КпАП України та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в дохід держави у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 17000 (сімнадцять тисяч) гривень з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік.

Стягнуто з ОСОБА_1 в дохід держави судовий збір в розмірі 665 (шістсот шістдесят п`ять) гривень 60 копійок.

ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за те, що він 22.10.2025 року о 20 годині 30 хвилин в місті Луцьк по вулиці Кравчука керував транспортним засобом ВАЗ 2121 д.н.з. НОМЕР_1 , з ознаками алкогольного сп`яніння (запах алкоголю з порожнини рота, поведінка, що не відповідає обстановці, тремтіння пальців рук), відмовився на вимогу поліцейського пройти в установленому законом порядку медичний огляд для визначення стану алкогольного сп`яніння, впливу наркотичних чи токсичних речовин, чим порушив вимоги п.2.5 ПДР України, за що передбачена відповідальність за ч.1 ст.130 КпАП України (а.с.87-88).

Не погоджуючись із постановою судді захисник Кравчун Д.В. в інтересах особи, що притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , подав апеляційну скаргу в якій вважає постанову неправомірною та необґрунтованою, такою, що ухвалена з порушенням норм процесуального права та не відповідає фактичним обставинам справи і має бути скасована.

Вказує на те, що з матеріалів справи та відеозаписів вбачається, що поліцейські не зупиняли транспортний засіб під керуванням ОСОБА_1 , а також відсутні факти керування ОСОБА_1 даним авто. Окрім цього відеозаписи, які містяться в матеріалах справи, не відповідають фактичним даним, зазначеним у протоколі про адміністративне правопорушення.

Просить скасувати постанову та закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення за ч.1 ст.130 КпАП України відносно ОСОБА_1 за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення (а.с.92-97).

В судове засідання особа, що притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , будучи належним чином повідомленим про час та місце судового розгляду справи не з`явився, клопотань про перенесення розгляду справи не подавав. Захисник не заперечував щодо продовження слухання справи у відсутності його довірителя. А тому апеляційний суд вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу за відсутності ОСОБА_1 відповідно до вимог ст.268 КпАП України.

Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, заслухавши захисника, який підтримав останню з мотивів, викладених в ній, та просив її задовольнити, приходжу до наступного висновку.

Відповідно до статтей 245, 252, 280 КпАП України при розгляді справи про адміністративне правопорушення суд має повно, всебічно та об`єктивно дослідити всі обставини справи в їх сукупності та з`ясувати, чи було скоєно адміністративне правопорушення, чи винна особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

ОСОБА_1 інкримінується вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КпАП України, об`єктивна сторона правопорушення полягає у керуванні транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного або іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного або іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Доказами в справі про адміністративне правопорушення відповідно до ст.251 КпАП України, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються зокрема: протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, а також іншими документами.

Факт вчинення ОСОБА_1 згаданого адміністративного правопорушення за обставин, зазначених в оскаржуваній постанові судді, підтверджуються зібраними у справі і належним чином дослідженими судом доказами. Так, його вина у вчиненні цього адміністративного правопорушення доводиться:

- протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 491115 від 22.10.2025 року відносно ОСОБА_1 за ч.1 ст.130 КпАП України (а.с.1);

- актом огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів щодо ОСОБА_1 (а.с.4);

- направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебуванням під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 22.10.2025 року щодо ОСОБА_1 (а.с.5);

- письмовими поясненнями ОСОБА_1 від 22.10.2025 року (а.с.6);

- рапортом старшого інспектора – чергового Луцького РУП ГУНП у Волинській області Скупейка Р.В. від 22.10.2025 року (а.с.7);

- рапортом поліцейського взводу № 2 роти № 3 батальйону УПП у Волинській області Левіса А. від 22.10.2025 року (а.с.8);

- копією постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА № 5995105 щодо ОСОБА_1 про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.126 КпАП України (а.с.9);

- відеозаписом події із нагрудних боді - камер інспекторів поліції (а.с.10).

Згідно довідки від 24.10.2024 року, складеної старшим інспектором з особливих доручень відділу адміністративної практики УПП у Волинській області Поповича Р., вбачається, що відповідно до бази даних ІКС «ІПНП» громадянин ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , не має повторності вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КпАП України, відомості про отримання останнім посвідчення водія на право керування транспортним засобам відсутнє (а.с.3).

В ході розгляду справи місцевим судом було допитано в якості свідка інспектор УПП у Волинській області ОСОБА_2 .Взяті показання свідка судом належним чином обґрунтовані.

Долучені до матеріалів адміністративної справи відеозаписи підтверджують винуватість ОСОБА_1 в сукупності з іншими дослідженими судом доказами. Підстав вважати дії поліцейських незаконними, а зібрані у ході досудової підготовки матеріалів докази недопустимими, немає.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що поліцейським дотримано вимоги Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої спільним Наказом МОЗ та МВС України № 1452/735 від 09.11.2015 року.

Проаналізувавши зібрані і досліджені в судовому засіданні докази в їх сукупності, вважаю, що винність ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому адміністративного правопорушення є повністю доведеною належними та допустимими доказами в розумінні ст.251 КпАП України, які містяться в матеріалах справи.

Вищевикладені докази у своїй сукупності відтворюють реальну картину перебігу подій, є чіткими та послідовними та не викликають сумніву в апеляційного суду.

Щодо доводів апелянта про те, що він не керував транспортним засобом, а лише перебував біля припаркованого авто, то вони є безпідставними та не знайшли свого підтвердження в ході розгляду справи апеляційним судом, а також спростовуються поясненнями ОСОБА_3 та відеозаписом з нагрудних боді - камер інспекторів поліції, які були досліджені судом першої інстанції, та на яких зафіксовано, з поміж іншого, що ОСОБА_1 не заперечував факту перебування в стані алкогольного сп`яніння третю добу поспіль, зазначив, що три дні автомобіль стоїть на парковці, він не керував автомобілем впродовж цього часу. На прохання працівника поліції, відкрив капот і не заперечував, що мотор дійсно теплий, оскільки, з його слів, 20 хвилин до приїзду працівників поліції автомобіль брав у користування знайомий та підігнав на місце парковки. Свідок ОСОБА_3 пояснила працівникам поліції, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом, рухався у припаркований ОСОБА_3 автомобіль, після чого остання вийшла зі свого автомобіля, щоб попередити зіткнення. ОСОБА_1 натиснув на гальма, чим заблокував її авто. Між водіями відбувся конфлікт, після чого ОСОБА_3 викликала працівників поліції і повідомила про порушення.

Таким чином усі доводи апелянта, які викладені в апеляційній скарзі щодо незаконності судового рішення, жодним чином не спростовують наведених вище висновків суду першої інстанції, а на думку апеляційного суду фактично спрямовані на уникнення ОСОБА_1 , адміністративної відповідальності за вчинене адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КпАП України.

З огляду на те, що вивченням матеріалів справи не встановлено даних, які б свідчили про неповноту чи необ`єктивність дослідження судом обставин справи про адміністративні правопорушення, не має підстав вважати, що в ньому допущена суттєва неповнота судового розгляду.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях підкреслив, що суд не мусить надавати відповіді на кожне порушене питання, проте з рішення має бути ясно зрозуміло, що головні проблеми, порушені в даній справі, були вивчені і була надана конкретна чітка відповідь на аргументи, які є вирішальними для вирішення справи (справи «Ван де Хурк проти Нідерландів», §61, «Болдеа проти Румунії», §30, «Морейра Феррейра проти Португалії», § 84).

З огляду на зазначене викладені в обгрунтування поданої апеляційної скарги доводи, з урахуванням наявних по справі доказів, не дають жодних сумнівів в правильності висновків суду першої інстанції та не спростовують встановлені судом обставини події, а зводяться виключно до переоцінки доказів і незгоди з висновками суду по їх оцінці.

З урахуванням наведеного апеляційний суд вважає, що місцевий суд обґрунтовано визнав винним ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КпАП України, постанова судді першої інстанції є законною та мотивованою, а накладене на ОСОБА_1 безальтернативне стягнення відповідає вимогам ст.ст.23, 33 КпАП України.

За таких обставин суд апеляційної інстанції вважає, що судом першої інстанції було прийнято законне і обґрунтоване рішення, при цьому доводи апеляційної скарги не спростовують правильність висновків суду першої інстанції, у зв`язку з чим відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги та зміни чи скасування оскаржуваної постанови.

На підставі викладеного, керуючись статтею 294 КпАП України, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу захисника Кравчуна Дмитра Вікторовича в інтересах особи, що притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , залишити без задоволення.

Постанову судді Луцького міськрайонного суду Волинської області від 05 березня 2026 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КпАП України залишити без змін.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя Волинського апеляційного суду Гапончук В.В.