Постанова від 22 березня 2026 р. у справі №156/40/26 — Волинський апеляційний суд

Справа № 156/40/26 Провадження №33/802/200/26 Головуючий у 1 інстанції:Федечко М. О.

Доповідач: Денісов В. П.

ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 березня 2026 року місто Луцьк

Суддя Волинського апеляційного суду Денісов В.П., з участю особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, - ОСОБА_1 , його захисника – адвоката Бика О.В., розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову судді Іваничівського районного суду Волинської області від 11 лютого 2026 року щодо нього,

В С Т А Н О В И В:

Вказаною постановою ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,

визнаний винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.130 КУпАП, до нього застосоване адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 34 000 (тридцять чотири тисячі) грн. із позбавленням права керування транспортними засобами на строк 3 (три) роки. Також приєднано невідбуту частину стягнення у вигляді позбавлення права керування транспортними засобами, яке було накладено постановою Іваничівського районного суду Волинської області від 30.04.2025 і визначено загальний строк позбавлення права керування транспортними засобами на строк 3( три) роки 3 ( три) місяці та 1(один) день.

Також стягнуто із ОСОБА_1 в дохід держави 665 грн. 60 коп. судового збору.

ОСОБА_1 притягнутий до адміністративної відповідальності за те, що він 02.01.2026, о 14:36 год., в селі Іваничі по вул. Заводській, керував електровелосипедом марки CORSO з явними ознаками алкогольного сп`яніння (різкий запах алкоголю з порожнини рота, почервоніння шкірного покриву обличчя, тремтіння пальців рук). Від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки та в медичному закладі відмовився. Від керування транспортним засобом відсторонений. Констатовано, що такими своїми діями ОСОБА_1 порушив п.2.5. ПДР, вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.2. ст.130 КУпАП.

У поданій апеляційні скарзі ОСОБА_1 вважає постанову судді незаконною та необґрунтованою. Посилається на те, що вимога пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння є незаконною, оскільки він не вважається водієм транспортного засобу у розумінні закону, він керував електровелосипедом за допомогою мускульної сили ніг без використання електродвигуна, а також були відсутні підстави для проведення огляду на стан сп`яніння. Крім того, ОСОБА_1 стверджує , що працівниками поліції було порушено Інструкцію про порядок виявлення у водії транспортних засобів ознак алкогольного сп`яніння, оскільки він не керував транспортним засобом, а лише стояв на узбіччі. Окрім того, апелянт заперечує наявність в нього стану алкогольного сп`яніння з огляду на поданий в суді першої інстанції консультативний висновок спеціаліста №1 з якого вбачається, що в день притягнення до адміністративної відповідальності стан алкогольного сп`яніння був у нього відсутній. Просить постанову судді скасувати та закрити справу за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.

Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, заслухавши ОСОБА_1 та його захисника, які підтримували апеляційну скаргу, просили скасувати постанову судді та закрити провадження у справі, доходжу висновку, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає з таких підстав.

Відповідно до вимог ч.7 ст.294 КУпАП апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги.

Згідно приписів ст.245 КУпАП, завданням провадження в справах про адміністративне правопорушення є: всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом.

Положеннями ст.280 КУпАП визначено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають істотне значення для правильного вирішення справи.

З`ясовуючи ці обставини, суд повинен виходити з положень ст.251 КУпАП, згідно з якою доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Розглядаючи справу про адміністративне правопорушення, суд, з урахуванням вимог ст.252 КУпАП, оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Вказаних вимог закону суд першої інстанції, розглядаючи матеріали про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 , дотримався.

Винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.130 КУпАП, тобто відмова від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння, повністю доведена дослідженими в судовому засіданні доказами у справі, що ретельно перевірені та оцінені судом з точки зору їх належності, допустимості, достовірності, достатності кожен окремо та у взаємозв`язку для ухвалення даного рішення.

Об`єктивна сторона правопорушення, передбаченого ч.2 ст.130 КУпАП, полягає у керуванні транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного або іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного або іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, вчинене повторно протягом року.

Пунктом 2.5 Правил дорожнього руху передбачено, що водій повинен на вимогу працівника поліції пройти в установленому порядку медичний огляд для визначення стану алкогольного сп`яніння, впливу наркотичних чи токсичних речовин.

Вимогами ч.2 ст.266 КУпАП визначено, що огляд особи, яка керувала транспортним засобом, морським, річковим, малим, спортивним судном або водним мотоциклом, на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов`язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.

Вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.130 КУпАП, стверджується: протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР 1 №557339 від 02.01.2026 ( а.с.3, 4), розпискою ОСОБА_1 про зобов`язання не керувати транспортними засобами у стані алкогольного сп`яніння (а.с.5); актом огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів, в якому зазначено, що огляд на стан сп`яніння ОСОБА_1 не проводився (а.с.6); направленням від 02.01.2026 на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, згідно якого ОСОБА_1 до КНП «Нововолинська ЦМЛ» не доставлявся (а.с.6а); довідкою ст. інспектора САП Володимирського РВП ГУНП у Волинській області – Л. Матієнко в якому зазначено, що ОСОБА_1 протягом року притягався до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП (а.с.8); копією постанови Іваничівського районного суду Волинської області від 30.04.2025, яка набрала законної сили 12.05.2025 року (з ЄДРСР) про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП (а.с.9-17); відеозаписами на DVD-R диску (а.с.19).

Із відеозапису, який міститься у матеріалах справи, чітко вбачається, як ОСОБА_1 здійснював рух на електровелосипеді у зустрічному до працівників поліції напрямку. Після здійснення працівниками поліції розвороту у встановленому законом порядку (саме з метою зупинки ОСОБА_1 ) та доїзду до ОСОБА_1 ним вже було припинено рух. ОСОБА_1 , стоячи на місці, оглядав електровелосипед. У ході спілкування із водієм працівником поліції було виявлено у нього ознаки алкогольного сп`яніння (запах алкоголю із порожнини рота, почервоніння обличчя, тремтіння пальців рук), у зв`язку з чим йому було неодноразово запропоновано пройти огляд на місці зупинки або у медичному закладі для виявлення стану сп`яніння. ОСОБА_1 спочатку уникав відповіді на висловлені пропозиції працівниками поліції, однак зрештою чітко і в категоричній формі відповів : “ні”, тобто відмовився від проходження огляду (а.с.19).

Із відеозапису також убачається, як ОСОБА_1 рухається на велосипеді не задіюючи при цьому мускульну силу ніг. На відеозаписі видно, як велосипед плавно рухається вперед, в той час як ОСОБА_1 ніяких рухів ногами, притаманних для здійснення розгону та підтримки швидкості велосипеда, не здійснює (а.с.19).

Таким чином, з огляду на вищевказане, доводи ОСОБА_1 , щодо використання електровелосипеда, як звичайного безмоторного велосипеда, а також щодо порушення працівниками поліції Інструкції про порядок виявлення у водії транспортних засобів ознак алкогольного сп`яніння є голослівними та повністю спростовуються вищезазначеними відеозаписами.

Такі дії ОСОБА_1 були правильно кваліфіковані поліцейським, як порушення п.2.5 ПДР, тобто відмови від проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння.

Відеозаписи, які містяться у матеріалах справи та перегляд їх змісту вказує на те, що відмова ОСОБА_1 від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння зафіксовано належним чином.

Зазначені відеозаписи події відповідають вимогам ст.251 КУпАП, згідно якої доказом є показання технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису.

Надані відеозаписи відображають подію адміністративного правопорушення та містять відомості, що підтверджують вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.130 КУпАП, а тому обґрунтовано судом взяті до уваги.

Посилання ОСОБА_1 на поданий консультативний висновок спеціаліста №1 (а.с.30) згідно із яким він був тверезим є безпідставними та не спростовують його вину, оскільки йому у провину згідно протоколу про адміністративне правопорушення від 02.01.2026 ставиться відмова від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння, а не керування транспортним засобом у такому стані.

Крім того, сторона захисту покликається на вказаний висновок і я к на доказ, який підтверджує відсутність у ОСОБА_1 ознак алкогольного сп`яніння. Однак, такі твердження є безпідставними, оскільки згаданим висновком констатовано лише те, що ОСОБА_1 на час огляду тверезий. Жодних відміток про те, що в ОСОБА_1 відсутні ознаки алкогольного сп`яніння висновок спеціаліста не містить (а.с.30)

Щодо доводів ОСОБА_1 , що в його діях відсутній склад адміністративного правопорушення, оскільки він керував електровелосипедом, а тому не може вважатися водієм транспортного засобу, то вони є такими, що не беруться апеляційним судом до уваги з огляду на таке.

Відповідно до Закону України «Про деякі питання використання транспортних засобів, оснащених електричними двигунами, та внесення змін до деяких законів України щодо подолання паливної залежності і розвитку електрозарядної інфраструктури та електричних транспортних засобів», електричний колісний транспортний засіб - дво- і більше колісний транспортний засіб, оснащений виключно електричними тяговими двигунами (одним чи декількома) та системою акумулювання електричної енергії (акумуляторною батареєю), яка має технічні можливості заряджатися від зовнішнього джерела електричної енергії.

Отже, електроскутери, електросамокати, гіроскутери та інша подібна техніка офіційно визнаються транспортними засобами. Їх фактично поділили на дві категорії, а саме:

- легкий персональний електричний транспортний засіб це колісний транспортний засіб, який оснащений та приводиться в рух виключно електричними тяговими двигунами (одним чи декількома) із потужністю у діапазоні до 1000 Вт, системою акумулювання електричної енергії (акумуляторною батареєю), яка здатна заряджатися шляхом підключення до зовнішнього джерела електричної енергії, з одним, двома, трьома або чотирма колесами, який має максимальну конструктивну швидкість у діапазоні до 25 кілометрів на годину;

- низькошвидкісний легкий електричний транспортний засіб це колісний транспортний засіб, який оснащений та приводиться в рух виключно електричними тяговими двигунами (одним чи декількома), системою акумулювання електричної енергії (акумуляторною батареєю), яка здатна заряджатися шляхом підключення до зовнішнього джерела електричної енергії, із двома, трьома або чотирма колесами, який має максимальну конструктивну швидкість, що є меншою або дорівнює 50 кілометрів на годину та більшою за 10 кілометрів на годину, та споряджену масу не більше ніж 600 кілограмів.

Такі зміни були також викладені і в Законі України «Про автомобільний транспорт».

Відповідно до частин 1, 2, 5 статті 14 Закону України «Про дорожній рух» учасниками дорожнього руху є особи, які використовують автомобільні дороги, вулиці, залізничні переїзди або інші місця, призначені для пересування людей та перевезення вантажів за допомогою транспортних засобів. До учасників дорожнього руху належать водії та пасажири транспортних засобів, пішоходи, особи, які рухаються в кріслах колісних, велосипедисти, погоничі тварин. Учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативно-правових актів з питань безпеки дорожнього руху.

Підпунктом б) частини 2 статті 16 Закону України «Про дорожній рух» визначено, що водій зобов`язаний не допускати випадків керування транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також не передавати керування транспортним засобом особі, яка перебуває в такому стані або під впливом таких препаратів.

Водночас, відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеній в постанові від 15.03.2023 у справі № 127/5920/22, використання електросамоката чи іншого подібного засобу (моноколеса, сегвея тощо) для переміщення особи як учасника дорожнього руху є джерелом підвищеної небезпеки, якщо в конкретному випадку такий засіб приводився в рух за допомогою встановленого на ньому електричного двигуна; для кваліфікації діяльності, пов`язаної з таким використанням електричного самоката, характеристика електросамоката як механічного транспортного засобу з урахуванням потужності електродвигуна, встановленого на ньому, значення не має.

Згідно зі ст.1 Закону України «Про автомобільний транспорт» електричний колісний транспортний засіб - це дво- і більше колісний транспортний засіб, оснащений виключно електричними тяговими двигунами (одним чи декількома) та системою акумулювання електричної енергії (акумуляторною батареєю), яка має технічні можливості заряджатися від зовнішнього джерела електричної енергії.

Пунктом 1.10 Правил дорожнього руху України визначено, що транспортний засіб - пристрій, призначений для перевезення людей і (або) вантажу, а також встановленого на ньому спеціального обладнання чи механізмів.

Постановою Верховного Суду від 15.03.2023 у справі № 127/5920/22 визначено, що використання електросамоката чи іншого подібного засобу (моноколеса, сеґвея тощо) для переміщення особи як учасника дорожнього руху є джерелом підвищеної небезпеки в розумінні статті 1187 ЦК України, якщо в конкретному випадку такий засіб приводився в рух за допомогою встановленого на ньому електричного двигуна.

Таким чином, особа, яка керує електричним колісним транспортним засобом, є водієм транспортного засобу, у розумінні положень п.1.10 Правил дорожнього руху.

З вищенаведеного слід зробити висновок, що електровелосипед CORSO є транспортним засобом, оскільки обладнаний сидінням, призначений для перевезення людей та приводиться в рух за допомогою двигуна, а ОСОБА_1 , в ситуації що розглядається, був учасником дорожнього руху, який мав дотримуватись вимог ПДР України, зокрема й в частині обов`язку на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного сп`яніння.

Висновки суду про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.130 КУпАП, відповідають фактичним обставинам справи, є обґрунтованими

Отже, суд апеляційної інстанції погоджується із місцевим судом у частині встановлених обставин справи та вини ОСОБА_1 у вчинені адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 статті 130 КУпАП.

Апеляційним судом не встановлено порушень порядку проведення огляду на стан алкогольного сп`яніння, визначеного ст.266 КУпАП.

Оцінюючи сукупність наявних в справі доказів, апеляційний суд дійшов висновку, що доводи апелянта щодо відсутності в його діях складу правопорушення, передбаченого ч.2 ст.130 КУпАП, не відповідають встановленим обставинам справи та повністю спростовуються сукупністю досліджених в суді першої інстанції матеріалів справи про адміністративне правопорушення, та відповідно розцінюються як такі, що спрямовані на уникнення ним адміністративної відповідальності.

Переконливих доводів, які б безумовно спростовували висновки суду в постанові і були підставами для її скасування та закриття провадження в справі у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, апелянтом не наведено і при розгляді апеляційної скарги не встановлено. Як не встановлено й істотних порушень норм КУпАП, які могли б стати безумовною підставою для скасування постанови та закриття провадження у справі, як про це просить сторона захисту у своїх апеляційних скаргах.

Проаналізувавши зібрані й досліджені в судовому засіданні докази в їх сукупності, вважаю, що винність ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення за ч.2 ст.130 КУпАП, є повністю доведеною належними та допустимими доказами в розумінні ст.251 КУпАП, які містяться в матеріалах справи.

При накладенні на ОСОБА_1 адміністративного стягнення, суд врахував фактичні обставини справи, дані про особу порушника та обґрунтовано застосував безальтернативне адміністративне стягнення у вигляді штрафу з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 3 (три) роки та приєднав невідбуту частину стягнення у вигляді позбавлення права керування транспортними засобами, яке було накладено постановою Іваничівського районного суду Волинської області від 30.04.2025, визначивши загальний строк позбавлення права керування транспортними засобами на строк 3 (три) роки 3 (три) місяці та 1(один) день.

Підстав для скасування постанови судді та закриття провадження в даній справі з мотивів, викладених в апеляційній скарзі, апеляційний суд не вбачає.

На підставі викладеного та керуючись ст.294 КУпАП,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 – залишити без задоволення, а постанову судді Іваничівського районного суду Волинської області щодо нього – без змін.

Постанова набирає законної сили негайно після її проголошення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя Волинського апеляційного суду В.П. Денісов