Постанова від 02 березня 2026 р. у справі №570/3813/22 — Волинський апеляційний суд

Справа № 570/3813/22 Головуючий у 1 інстанції: Кушнір Н. В.

Провадження № 22-ц/802/292/26 Доповідач: Осіпук В. В.

ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 березня 2026 року місто Луцьк

Волинський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - судді Осіпука В. В.,

суддів - Матвійчук Л. В., Федонюк С. Ю.,

з участю секретаря судового засідання Савчук О. В.,

відповідача ОСОБА_1 ,

представників відповідачів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5 , ОСОБА_1 , ОСОБА_6 , треті особи: приватний нотаріус Рівненського районного нотаріального округу Омельяненко Ірина Валеріївна, державний реєстратор Костянтинівської сільської ради Сарненського району Рівненської області Плахотнюк Сергій Юрійович про визнання недійсним договорів, скасування рішення про державну реєстрацію права власності та витребування майна з чужого незаконного володіння, за апеляційними скаргами ОСОБА_6 , ОСОБА_5 та ОСОБА_1 на рішення Рівненського районного суду Рівненської області від 18 березня 2024 року та додаткове рішення Рівненського районного суду Рівненської області від 03 квітня 2024 року,

В С Т А Н О В И В:

У жовтні 2022 року ОСОБА_4 звернулася до суду із зазначеним позовом.

Покликалася на те, що під час перебування у шлюбі з відповідачем ОСОБА_5 09 серпня 2007 року ними було придбано земельну ділянку площею 0,12 га, кадастровий номер 5624685900:04:023:0305, з цільовим призначенням – для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, що розташована на території Корнинської сільської ради Рівненського району Рівненської області, яку на праві власності зареєстровали за відповідачем ОСОБА_5 .

Також вказувала, що після розірвання шлюбу 25 червня 2020 року відповідач ОСОБА_5 подарував цю земельну ділянку своїй матері відповідачу ОСОБА_1 , яка 02 липня 2020 року уклала з відповідачем ОСОБА_6 договір про встановлення права користування даною земельною ділянкою для забудови (суперфіцію).

Після чого 13 листопада 2020 року ОСОБА_1 уклала зі ОСОБА_6 договір купівлі-продажу земельної ділянки, за яким до останньої перейшло право власності на земельну ділянку площею 0,1220 га, розташовану на території села Корнин Рівненського району Рівненської області, кадастровий номер 5624685900:04:023:0305.

25 листопада 2020 року державним реєстратором Костянтинівської сільської ради Сарненського району Рівненської області Плахотнюком С. Ю. було прийнято рішення № 55332415 про проведення державної реєстрації права власності на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер земельної ділянки: 5624685900:04:023:0305, за ОСОБА_6 .

Позивач ОСОБА_4 , вважаючи, що спірна земельна ділянка є спільним майном подружжя і була відчужена відповідачем ОСОБА_5 без її згоди, а отже з порушенням вимог законодавства, просила суд визнати об`єктом права спільної сумісної власності подружжя ОСОБА_5 та ОСОБА_4 земельну ділянку площею 0,1220 га, розташовану на території села Корнин Рівненського району Рівненської області, кадастровий номер 5624685900:04:023:0305, витребувати земельну ділянку з незаконного володіння ОСОБА_6 у їх спільну з ОСОБА_7 сумісну власність, скасувавши державну реєстрацію прав останньої на нерухомість, визнати недійсними договори дарування цієї земельної ділянки бувшим чоловіком ОСОБА_5 своїй матері ОСОБА_1 та встановлення права користування ОСОБА_6 цією земельною ділянкою для забудови та відшкодувати їй понесені судові витрати.

Рішенням Рівненського районного суду Рівненської області від 18 березня 2024 року позов задоволено.

Визнано об`єктом спільної сумісної власності подружжя ОСОБА_5 та ОСОБА_4 земельну ділянку, кадастровий номер 5624685900:04:023:0305, (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2108696256246), що розташована за адресою: Рівненська область, Рівненський район, село Корнин, Корнинська сільська рада.

Визнано недійсним договір дарування, укладений між ОСОБА_5 та ОСОБА_1 , посвідчений 25 червня 2020 року приватним нотаріусом Рівненського районного нотаріального округу Омельяненко І. В. за реєстровим № 234.

Визнано недійсним договір про встановлення права користування земельною ділянкою для забудови (суперфіцію), укладений 02 липня 2020 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_6 .

Скасовано рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно Костянтинівської сільської ради Сарненського району Рівненської області Плахотнюка С. Ю. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 25 листопада 2020 року індексний номер 55332415, на підставі якого внесений запис про право власності № 39364137 на житловий будинок, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2231017156246), за ОСОБА_6 .

Витребувано у ОСОБА_6 у спільну сумісну власність ОСОБА_5 (титульний володілець) та ОСОБА_4 земельну ділянку, кадастровий номер 5624685900:04:023:0305 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2108696256246), що розташована за адресою: Рівненська область, Рівненський район, село Корнин, Корнинська сільська, шляхом внесення відповідного запису до державного реєстру речових прав на нерухоме майно за титульним володільцем ОСОБА_5 .

Стягнуто з відповідачів ОСОБА_5 , ОСОБА_1 , ОСОБА_6 на користь позивача ОСОБА_4 судові витрати по сплаті судового збору у розмірі по 297 грн 72 коп. з кожного.

Додатковим рішенням Рівненського районного суду Рівненської області від 04 квітня 2024 року стягнуто у рівних частинах з ОСОБА_5 , ОСОБА_1 , ОСОБА_6 на користь ОСОБА_4 судові витрати в сумі 98746 грн 20 коп.

Вважаючи рішення та додаткове рішення суду першої інстанції незаконними, ухваленим з порушенням норм матеріального та процесуального права, з невідповідністю висновків суду фактичним обставинам справи, відповідач ОСОБА_6 , оскаржила їх в апеляційному порядку та просила скасувати і ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції, розглядаючи даний спір, не здобув належних та достатніх доказів того, що спірна земельна ділянка належала позивачці ОСОБА_4 , а саме перебувала у їх спільній сумісній власності з ОСОБА_5 , тому підстав для задоволення позову не було. Також вказувала, що спірний житловий будинок садибного типу з господарськими будівлями та спорудами нею було збудовано та введено в експлуатацію вже після укладення оскаржуваного договору купівлі-продажу спірної земельної ділянки, а тому підстав для задоволення позову у вказаній частині у суду не було.

Вважаючи рішення та додаткове рішення суду першої інстанції незаконними, ухваленими з порушенням норм матеріального та процесуального права, з невідповідністю висновків суду фактичним обставинам справи, відповідачі ОСОБА_5 , ОСОБА_1 , оскаржили їх в апеляційному порядку та просили скасувати і ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Апеляційна скарга мотивована тим, що оскільки спірну земельну ділянку було придбано в кредит та зареєстровано за ОСОБА_5 і всі платежі щодо сплати кредиту та за користування цією ділянкою здійснювались останнім із власних коштів, то вказана земельна ділянка не належить до нерухомого майна із статусом спільної сумісної власності подружжя. Також відповідачі зазначали, що будівництво будинку ОСОБА_6 на вказаній земельній ділянці проводилось після припинення шлюбних відносин між позивачем ОСОБА_4 та відповідачем ОСОБА_5 , а тому вказаний будинок не належить до спільної сумісної власності подружжя, а отже підстав для задоволення позову не було.

У поданому на апеляційні скарги відзиві представник позивача ОСОБА_4 – ОСОБА_8 просив їх залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції та додаткове рішення суду першої інстанції без змін.

Постановою Рівненського апеляційного суду від 30 липня 2024 року апеляційні скарги відповідачів ОСОБА_6 та ОСОБА_5 , ОСОБА_1 було задоволено частково.

Рішення Рівненського районного суду Рівненської області від 18 березня 2024 року скасовано, позов ОСОБА_4 задоволено частково.

Визнано недійсним договір дарування 1/2 частини земельної ділянки, кадастровий номер 5624685900:04:023:0305, (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2108696256246), що розташована за адресою: Рівненська область, Рівненський район, село Корнин, Корнинська сільська рада, укладений між ОСОБА_5 та ОСОБА_1 , посвідчений 25 червня 2020 року приватним нотаріусом Рівненського районного нотаріального округу Омельяненко І. В. за реєстровим № 234.

Витребувано у ОСОБА_6 на користь ОСОБА_4 1/2 частину земельної ділянки, кадастровий номер 5624685900:04:023:0305 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2108696256246), що розташована за адресою: Рівненська область, Рівненський район, село Корнин, Корнинська сільська рада.

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Стягнуто з відповідачів ОСОБА_5 , ОСОБА_1 , ОСОБА_6 на користь позивача ОСОБА_4 судові витрати по сплаті судового збору у розмірі по 297 грн 72 коп. з кожного.

Додатковою постановою Рівненського апеляційного суду від 30 липня 2024 року апеляційні скарги відповідачів ОСОБА_6 та ОСОБА_5 , ОСОБА_1 було задоволено частково.

Додаткове рішення Рівненського районного суду Рівненської області від 03 квітня 2024 року скасовано, заяву представника ОСОБА_4 – адвоката Дикого Ю. О. про розподіл судових витрат задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_5 , ОСОБА_1 , ОСОБА_6 на користь ОСОБА_4 судові витрати у вигляді витрат на правничу допомогу в сумі 22 217 грн 89 коп. у рівних частинах, по 7 405 грн 96 коп. з кожного.

Постановою Верховного Суду від 26 листопада 2025 року постанову Рівненського апеляційного суду від 30 липня 2024 року в частині вимог ОСОБА_4 до ОСОБА_5 , ОСОБА_1 , ОСОБА_6 про визнання недійсним договору дарування та витребування майна з чужого незаконного володіння скасовано, справу в цій частині передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Постанову Рівненського апеляційного суду від 30 липня 2024 року в частині вимог ОСОБА_4 до ОСОБА_1 , ОСОБА_6 про визнання недійсним договору про встановлення права користування земельною ділянкою для забудови (суперфіцію) змінено, виклавши її мотивувальну частину в редакції цієї постанови.

У решті постанову Рівненського апеляційного суду від 30 липня 2024 року залишено без змін.

Додаткову постанову Рівненського апеляційного суду від 30 липня 2024 року скасовано.

Розпорядженням голови Рівненського апеляційного суду № 15 від 18 грудня 2025 року вказану цивільну справу, у зв`язку з неможливістю її розгляду з підстав відсутності необхідної кількості суддів, було передано до Волинського апеляційного суду.

Рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку переглядається лише в частині вимог ОСОБА_4 до ОСОБА_5 , ОСОБА_1 , ОСОБА_6 про визнання недійсним договору дарування та витребування майна з чужого незаконного володіння.

Відповідно до ч. 5 ст. 411 ЦПК України висновки суду касаційної інстанції, в зв`язку з якими скасовано судові рішення, є обов`язковими для суду першої чи апеляційної інстанції під час нового розгляду справи.

Заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, дослідивши обставини справи та перевіривши їх доказами, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційні скарги до задоволення не підлягають з таких підстав.

Задовольняючи позов в частині позовних вимог про визнання недійсним договору дарування та витребування майна з чужого незаконного володіння суд першої інстанції виходив з того, що відповідач ОСОБА_5 , розпорядившись спільним сумісним майном подружжя, зокрема подарувавши його своїй матері, діяв без згоди іншого з співвласників майна, яка мала бути висловлена письмово і нотаріально посвідчена, а тому вчинив оспорюваний правочин за відсутності необхідних повноважень, що є підставою для визнання його недійсним. Також місцевий суд дійшов висновку, що позивач, якій на праві спільної сумісної власності з відповідачем належала спірна земельна ділянка, що протиправно вибула з її володіння, може захистити своє порушене відповідачами право в судовому порядку, шляхом витребування майна з чужого незаконного володіння ОСОБА_6 .

Такі висновки суду є правильними.

Встановлено, що позивач ОСОБА_4 та відповідач ОСОБА_5 з 23 вересня 2006 року перебували у зареєстрованому шлюбі, який було розірвано рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 22 січня 2019 року.

Під час шлюбу 09 серпня 2007 року ОСОБА_4 та ОСОБА_5 придбали земельну ділянку площею 0,12 га, кадастровий номер 5624685900:04:023:0305, з цільовим призначенням – для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, що розташована на території Корнинської сільської ради Рівненського району Рівненської області, яка на праві власності була зареєстрована за ОСОБА_5 . При цьому ОСОБА_4 надала згоду на купівлю чоловіком зазначеної земельної ділянки та підтвердила факт ознайомлення її з текстом договору купівлі-продажу земельної ділянки і його умовами.

Після розірвання шлюбу 25 червня 2020 року ОСОБА_5 подарував вказану земельну ділянку своїй матері ОСОБА_1 на підставі договору дарування, посвідченого приватним нотаріусом Рівненського районного нотаріального округу Омельяненко І.В. за реєстровим № 234.

Також з наявних в матеріалах справи письмових доказів встановлено, що 02 липня 2020 року ОСОБА_1 уклала з ОСОБА_6 договір про встановлення права користування земельною ділянкою для забудови (суперфіцію), за умовами якого ОСОБА_1 надала в строкове (три місяці) безоплатне користування ОСОБА_6 земельну ділянку площею 0,1220 га, кадастровий номер 5624685900:04:023:0305, з цільовим призначенням – для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, з метою здійснення будівництва житлового будинку та господарських споруд.

Після чого 13 листопада 2020 року ОСОБА_1 та ОСОБА_6 уклали договір купівлі-продажу земельної ділянки, посвідчений приватним нотаріусом Рівненського районного нотаріального округу Омельяненко І.В. за реєстровим № 461, за яким дарувальник ОСОБА_1 відчужила на користь обдарованої ОСОБА_6 земельну ділянку площею 0,1220 га, розташовану на території села Корнин Рівненського району Рівненської області, кадастровий номер 5624685900:04:023:0305..

Крім того, з приєднаних до матеріалів справи письмових доказів встановлено, що 17 листопада 2020 року Приватним підприємством «Графіт проджект» було виготовлено технічний паспорт на будинок садибного типу з господарськими будівлями та спорудами за адресою: АДРЕСА_1 .

24 листопада 2020 року Управлінням ДАБІ у Рівненській області зареєстровано Декларацію про готовність об`єкта (зазначеного житлового будинку) до експлуатації, подану ОСОБА_6 , у якій задекларовано, що житловий будинок збудований власними силами на належній останній земельній ділянці, кадастровий номер 5624685900:04:023:0305.

25 листопада 2020 року державним реєстратором Костянтинівської сільської ради Сарненського району Рівненської області Плахотнюком С.Ю. прийнято рішення № 55332415 про проведення державної реєстрації права власності на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер земельної ділянки: 5624685900:04:023:0305, за ОСОБА_6 .

Майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом (частина третя статті 368 ЦК України).

Майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя (стаття 60 СК України).

Об`єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту (частина перша статті 61 СК України).

Тлумачення статті 61 СК України свідчить, що спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу, можуть бути будь-які види майна, за винятком тих, які згідно із законом не можуть їм належати (виключені з цивільного обороту), незалежно від того, на ім`я кого з подружжя вони були набуті.

Дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними (частина перша статті 63 СК України).

У разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором (частина перша статті 70 СК України).

Системний аналіз наведених норм матеріального права свідчить про існування презумпції спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Водночас законодавство передбачає можливість спростування поширення правового режиму спільного сумісного майна одним із подружжя, що є процесуальним обов`язком особи, яка з нею не погоджується. Тягар доказування обставин для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує.

Такий правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 листопада 2018 року у справі № 372/504/17-ц (провадження № 14-325цс18).

З матеріалів справи вбачається, що 09 серпня 2007 року сторони сору позивач ОСОБА_4 та відповідач ОСОБА_5 придбали земельну ділянку площею 0,12 га, кадастровий номер 5624685900:04:023:0305, з цільовим призначенням – для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, що розташована на території Корнинської сільської ради Рівненського району Рівненської області, яка на праві власності була зареєстрована за ОСОБА_5 . При цьому ОСОБА_4 надала згоду на купівлю чоловіком зазначеної земельної ділянки та підтвердила факт її ознайомлення з текстом договору купівлі-продажу земельної ділянки і його умовами, що свідчить про її згоду на придбання останнім нерухомого майна в інтересах сім`ї у спільну власність.

В подальшому, також за згоди позивачки, відповідач передав цю земельну ділянку, як предмет іпотеки, на забезпечення виконання своїх зобов`язань за договором, що також вказує на її правовий статус спільної сумісної власності подружжя.

Зазначені обставини свідчать про те, що відповідач ОСОБА_5 не спростував презумпції спільної власності подружжя, а тому вказана земельна ділянка є спільною сумісною власністю подружжя відповідно до закону.

Отже, суд першої інстанції цілком підставно вважав, що відповідач ОСОБА_5 , розпорядившись спільним сумісним майном подружжя, а саме земельною ділянкою та подарувавши її своїй матері ОСОБА_1 , діяв без згоди іншого співвласника позивача ОСОБА_4 , у зв`язку із чим уклав договір дарування за відсутності необхідних повноважень, що є підставою для визнання його недійсним.

Крім того, оскільки вимога про витребування спірного майна – земельної ділянки є похідною від вимоги щодо визнання недійсним договору її дарування, то ці вимоги повинні вирішуватись одночасно.

Наведене дає підстави вважати, що позивач ОСОБА_4 , якій на праві спільної сумісної власності з відповідачем ОСОБА_5 належала спірна земельна ділянка, що протиправно вибула з її володіння, уповноважена захистити своє порушене відповідачами право в судовому порядку, шляхом витребування цього майна з чужого незаконного володіння ОСОБА_6 .

Таким чином суд першої інстанції також цілком підставно задовольнив позовну вимогу позивача ОСОБА_4 про витребування у відповідача ОСОБА_6 спірної земельної ділянки в користь її попередніх власників.

Отже, на думку колегії суддів, висновки суду першої інстанції в частині позовних вимог про визнання недійсним договору дарування та витребування майна з чужого незаконного володіння, ґрунтуються на повно з`ясованих обставинах справи, перевірених належними доказами, на які є посилання в рішенні суду і яким суд дав вірну правову оцінку.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки оскаржуване рішення в частині, що переглядається апеляційним судом ухвалене судом першої інстанції з додержанням норм матеріального і процесуального права, то підстав для його зміни чи скасування в цій частині колегія суддів не вбачає.

Доводи апеляційних скарг не спростовують вірних висновків суду першої інстанції та не впливають на законність оскаржуваного рішення.

Згідно ч. ч. 1, 13 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки оскаржуване рішення суду першої інстанції та постанова і додаткова постанова суду апеляційної інстанції були частково скасовані, то, враховуючи розмір задоволених позовних вимог, з кожного із відповідачів ОСОБА_6 та ОСОБА_5 , ОСОБА_1 на користь позивача ОСОБА_4 слід стягнути судовий збір у розмірі 8105 грн 63 коп. в рівних частинах, по 2 701 грн 87 коп. та понесені витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 44 435 грн 78 коп. в рівних частинах, по 14 811 грн 92 коп. з кожного.

Керуючись статтями 367, 374, 375, 382, 383 ЦПК України, апеляційний суд,

У Х В А Л И В :

Апеляційні скарги відповідачів ОСОБА_6 , ОСОБА_5 та ОСОБА_1 в частині позовних вимог про визнання недійсним договору дарування та витребування майна з чужого незаконного володіння залишити без задоволення.

Рішення Рівненського районного суду Рівненської області від 18 березня 2024 року в частині задоволених позовних вимог про визнання недійсним договору дарування та витребування майна з чужого незаконного володіння залишити без змін, а в частині розміру стягнутих з відповідачів на користь позивача судових витрат зі сплати судового збору змінити.

Додаткове рішення Рівненського районного суду Рівненської області від 03 квітня 2024 року в частині розміру стягнутих витрат на правничу допомогу змінити.

Стягнути з ОСОБА_5 , ОСОБА_1 , ОСОБА_6 на користь ОСОБА_4 понесені судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 8 105 грн 63 коп. в рівних частинах, по 2 701 грн 87 коп. з кожного.

Стягнути з ОСОБА_5 , ОСОБА_1 , ОСОБА_6 на користь ОСОБА_4 понесені витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 44 435 грн 78 коп. в рівних частинах, по 14 811 грн 92 коп. з кожного.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена у касаційному порядку упродовж тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий

Судді