Постанова від 19 березня 2026 р. у справі №460/12477/24 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 березня 2026 рокуЛьвівСправа № 460/12477/24 пров. № А/857/9080/25

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Ільчишин Н.В.,

суддів Гуляка В.В., Матковської З.М.,

розглянувши у письмовому провадженні в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 31 січня 2025 року (судді Дуляницька С.М., ухвалене у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження в м. Рівне) у справі № 460/12477/24 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинення певних дій,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 в якому просить визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та не виплатити надбавки за особливості проходження військової служби, що регулюється постановою Кабінету Міністрів України “Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб” від 30 серпня 2017 року № 704 та наказом Міністерства оборони України “Про затвердження Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам” від 07 червня 2018 року №260 у розмірі 81,3% посадового окладу, як військовослужбовець, що проходив службу на посадах інструкторського складу навчальних центрів (центрів підготовки), полігонів за період з 09.09.2017 року по 11.07.2024 року; визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та не виплатити додаткової щомісячної винагороди, передбаченої Постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану" у розмірі 15 000 до 30 000 гривень на місяць, як військовослужбовець, якій обіймає посади керівного та інструкторсько-викладацького складу в навчальних військових частинах (навчальних центрах, навчальних підрозділах) та здійснює підготовку та навчання персоналу за період з 24.02.2022 року по 11.07.2024 року.

Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 31 січня 2025 року у задоволені позову відмовлено.

Не погоджуючись з вищезазначеним рішенням суду першої інстанції, позивач оскаржив його в апеляційному порядку, яке, покликаючись на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими, порушення судом норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою адміністративний позов задоволити повністю.

Відповідач своїм правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався, відповідно до частини 4 статті 304 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України) відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Згідно статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Справа розглядається в порядку письмового провадження відповідно до статті 311 КАС України.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що подана скарга не підлягає задоволенню з наступних мотивів.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, що позивач є учасником бойових дій, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_2 від 29.05.2015.

З 01.11.2016 по 01.10.2017 проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_3 .

З 2017 по 2024 рік проходив службу у військовій частині НОМЕР_1 на посаді інструктора відділення навчального центру підготовки підрозділів військової частини НОМЕР_1 .

Наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 01.08.2024 року № 228 (по стройовій частині) капітана, ОСОБА_1 , інструктора відділення підготовки загальновійськових підрозділів навчального центру підготовки підрозділів, звільнено наказом командувача Сухопутних військ Збройних Сил України від 12 липня 2024 року №724 у запас за підпунктом “л” пункту три частини п`ятої статті 26 Закону України “Про військовий обов`язок і військову службу” у зв`язку зі звільненням з полону (якщо військовослужбовець не висловив бажання продовжити військову службу), вважається таким, що справи та посаду здав і направлений для зарахування на військовий облік до ІНФОРМАЦІЯ_1 .

15.08.2024 до військової частини НОМЕР_1 в інтересах позивача надіслано адвокатський запит в якому представник просила: “виготовити та надіслати Довідки про розміри щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат підвищень) та премій по ОСОБА_1 за період з 26.08.2017 по 01.08.2024; надати інформацію про індексацію грошового забезпечення по ОСОБА_1 за період з 26.08.2017 по 01.08.2024)”.

28.08.2024 у відповідь на адвокатський запит, військова частина НОМЕР_1 надіслала Довідки про розміри щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат підвищень) та премій за період з 09.09.2017 по 01.08.2024 щодо ОСОБА_1 .

Вважаючи, що відповідач порушив його право щодо отримання надбавки за особливості проходження військової служби у розмірі 81,3%, як військовослужбовцю, що проходив службу на посадах інструкторського складу навчальних центрів (центрів підготовки), полігонів за період з 09.09.2017 по 11.07.2024, а також додаткової щомісячної винагороди у розмірі 15000-30000 гривень на місяць, як військовослужбовцю, який обіймав посади керівного та інструкторсько-викладацького складу в навчальних військових частинах (навчальних центрах, навчальних підрозділах) та здійснює підготовку та навчання персоналу за період з 24.02.2022 по 11.07.2024, позивач звернувся з позовом до суду.

Даючи правову оцінку оскаржуваному судовому рішенню та доводам апелянта, що викладені у апеляційній скарзі, суд апеляційної інстанції виходить із такого.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно статті 1 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” №2011-XII від 20.12.1991 (далі – Закон №2011-XII) соціальний захист військовослужбовців це діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.

Частинами 1-4 статті 9 Закону №2011-XII передбачено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів. До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.

Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.

Кабінетом Міністрів України 30.08.2017 прийнято постанову №704 “Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб”, якою, зокрема, затверджено: тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу; схему тарифних розрядів за основними типовими посадами осіб офіцерського складу Збройних Сил, Національної гвардії, Державної прикордонної служби та Державної спеціальної служби транспорту; схему тарифних коефіцієнтів за військовим (спеціальним) званням військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу.

Пунктом 2 вказаної постанови встановлено, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Механізм та умови виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України, Державної спеціальної служби транспорту України та деяким іншим особам визначає затверджений наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 №260 Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам (далі – Порядок №260).

До 07.06.2018 порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам регулювався Інструкцією про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженої наказом Міністра оборони України від 11.06.2008 №260, що втратив чинність на підставі Наказу Міністерства оборони від 07.06.2018 №260.

Водночас, норми цієї Інструкції не передбачали виплату надбавки військовослужбовцям, які займають посади інструкторів і посади в основних підрозділах (згідно зі штатом) полків, центрів спеціального призначення (центрів спеціальних операцій) та навчально-тренувальних центрів.

Отже, колегія суддів вважає правильними висновки суду першої інстанції, що вимоги позивача щодо виплатити надбавки за особливості проходження військової служби у розмірі 81,3% посадового окладу, як військовослужбовцю, що проходив службу на посадах інструкторського складу навчальних центрів (центрів підготовки), полігонів стосуються періоду з 09.09.2017 по 11.07.2024. Отже, вказані вимоги за період з 09.09.2017 по 07.06.2018 є необгрунтованими.

Розділом VII Порядку №260 передбачено виплату надбавки за службу в Силах спеціальних операцій Збройних Сил України.

Згідно пункту 1 розділу VII Порядку №260 військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), які проходять службу в частинах і підрозділах Сил спеціальних операцій Збройних Сил України, виплачується надбавка за службу в Силах спеціальних операцій Збройних Сил України у відсотках прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого законом на 01 січня календарного року, в таких розмірах на місяць: 100 відсотків - військовослужбовцям, які займають посади інструкторів і посади в основних підрозділах (згідно зі штатом) полків, центрів спеціального призначення (центрів спеціальних операцій) та навчально-тренувальних центрів, а також військовослужбовцям, які виконують бойові (службові) завдання в районі воєнного конфлікту, проведення антитерористичної операції чи операції об`єднаних сил із забезпечення національної безпеки і оборони (за час виконання таких завдань); 80 відсотків - військовослужбовцям, які займають посади в командуванні Сил спеціальних операцій Збройних Сил України, в управліннях (згідно зі штатом) полків, центрів спеціального призначення (центрів спеціальних операцій) та навчально-тренувальних центрів; 70 відсотків - військовослужбовцям, які займають посади у підрозділах забезпечення (згідно зі штатом) полків, центрів спеціального призначення (центрів спеціальних операцій) та навчально-тренувальних центрів; в управліннях і основних підрозділах (згідно зі штатом) військових частин інформаційно-психологічних операцій; 50 відсотків - іншим військовослужбовцям Сил спеціальних операцій Збройних Сил України.

Відтак, з 07.06.2018 Порядком №260 передбачено виплату надбавки за службу в Силах спеціальних операцій Збройних Сил України військовослужбовцям, які займають посади інструкторів і посади в основних підрозділах (згідно зі штатом) полків, центрів спеціального призначення (центрів спеціальних операцій) та навчально-тренувальних центрів, а також військовослужбовцям, які виконують бойові (службові) завдання в районі воєнного конфлікту, проведення антитерористичної операції чи операції об`єднаних сил із забезпечення національної безпеки і оборони (за час виконання таких завдань).

Функції, склад Збройних Сил України, правові засади їх організації, діяльності, дислокації, керівництва та управління ними визначає Закон України “Про Збройні Сили України” від 06.12.1991 № 1934-XII (далі – Закон №1934-XII).

Згідно частини 3 Закону №1934-XII Збройні Сили України мають таку загальну структуру: Генеральний штаб Збройних Сил України; Командування об`єднаних сил Збройних Сил України; види Збройних Сил України - Сухопутні війська, Повітряні Сили, Військово-Морські Сили; окремі роди сил Збройних Сил України - Сили спеціальних операцій, Сили територіальної оборони, Сили логістики, Сили підтримки, Медичні сили; окремі роди військ Збройних Сил України - Десантно-штурмові війська, Війська зв`язку та кібербезпеки; органи військового управління, з`єднання, військові частини, вищі військові навчальні заклади, військові навчальні підрозділи закладів вищої освіти, установи та організації, що не належать до видів та окремих родів військ (сил) Збройних Сил України.

Організаційно Збройні Сили України складаються з органів військового управління, з`єднань, військових частин, вищих військових навчальних закладів, військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти, установ та організацій.

Позивач з 26.08.2017 по 01.08.2024 перебував на службі в Військовій частині НОМЕР_1 .

Проте, матеріали справи не містять доказів, що позивач у спірний період проходив службу в частинах і підрозділах Сил спеціальних операцій Збройних Сил України, які є окремим родом сил Збройних Сил України, до яких Військова частина НОМЕР_1 не належить.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що позивачу виплачувалася надбавка за особливості проходження служби по 01 серпня 2024 року, що підтверджується витягом з наказу командира військової частини (по стройовій частині) від 01.08.2024 №228, картками особового рахунку.

Оскільки, Сили спеціальних операцій є окремим родом сил Збройних Сил України, до яких Військова частина НОМЕР_1 не належить, вимоги позивача в зазначеній частині позовних вимог задоволенню не підлягають.

Аналізуючи доводи позовних вимог в частині виплати додаткової щомісячної винагороди у розмірі 15000 - 30000 гривень на місяць, як військовослужбовцю, який обіймав посади керівного та інструкторсько-викладацького складу в навчальних військових частинах (навчальних центрах, навчальних підрозділах) та здійснює підготовку та навчання персоналу за період з 24.02.2022 по 11.07.2024, суд зазначає наступне.

Указом Президента України “Про введення воєнного стану” №64/2022 від 24.02.2022, у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України “Про правовий режим воєнного стану” введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.

Військовому командуванню (Генеральному штабу Збройних Сил України, Командуванню об`єднаних сил Збройних Сил України, командуванням видів, окремих родів військ (сил) Збройних Сил України, управлінням оперативних командувань, командирам військових з`єднань, частин Збройних Сил України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Управління державної охорони України) разом із Міністерством внутрішніх справ України, іншими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування постановлено запроваджувати та здійснювати передбачені Законом України “Про правовий режим воєнного стану” заходи і повноваження, необхідні для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави.

Указом Президента України “Про загальну мобілізацію” №69/2022 від 24.02.2022 постановлено оголосити та провести загальну мобілізацію.

Строк дії режиму воєнного стану неодноразово продовжувався Указами Президента України і триває на даний час.

На виконання Указів Президента України №64/2022 та №69/2022 від 24.02.2022, Кабінетом Міністрів України 28.02.2022 прийнята Постанова №168 “Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану” (далі – Постанова №168).

Пунктом 1 Постанови №168 (із змінами, внесеними постановами Кабінету Міністрів України від 07.03.2022 №217 і від 22.03.2022 №350) установлено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським, а також особам рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, які несуть службу в органах і установах зазначеної Служби, що розташовані в межах адміністративно-територіальних одиниць, на території яких надається допомога в рамках Програми “є Підтримка”, виплачується додаткова винагорода в розмірі 30000 гривень щомісячно, а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), – розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.

Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).

Пунктом 5 Постанови №168 передбачено, що вона набирає чинності з моменту опублікування і застосовується з 24.02.2022.

Пунктом 1 Постанови №168 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України №43 від 20.01.2023) установлено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським виплачується додаткова винагорода в розмірі до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць, а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. Особам рядового і начальницького складу територіальних (міжрегіональних) воєнізованих формувань Державної кримінально-виконавчої служби, що залучаються Головнокомандувачем Збройних Сил до складу оперативно-стратегічного угруповання відповідної групи військ для безпосередньої участі у бойових діях або забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах проведення воєнних (бойових) дій у період здійснення зазначених заходів, виплачується додаткова винагорода в розмірі до 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.

Особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, які виконують бойові (спеціальні) завдання у складі органу військового управління, штабу угруповання військ (сил) або штабу тактичної групи до пункту управління оперативно-стратегічного угруповання військ включно (у тому числі поза районами ведення бойових (воєнних) дій), який здійснює оперативне (бойове) управління військовими частинами та підрозділами, що ведуть воєнні (бойові) дії на лінії бойового зіткнення на відстані виконання бойових (спеціальних) завдань військовою частиною (підрозділом, зокрема зведеним) першого ешелону оборони або наступу (контрнаступу, контратаки), розмір додаткової винагороди може бути збільшений відповідно до умов та розмірів, визначених Міністерством оборони, але не більше ніж до 50000 гривень.

Отже, з 24.02.2024 усі без виключення військовослужбовці щомісячно отримували додаткову винагороди у розмірі 30 000 гривень без будь-яких обмежень.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що таку винагороду отримував позивач, що підтверджується картками його особового рахунку за 2022-2023 роки.

Зі змісту пункту 1 Постанови №168 в редакції з 21.01.2023 слідує, що необхідними умовами для виплати додаткової винагороди в розмірі до 30000 гривень стали: безпосередня участь у бойових діях або здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії; перебування безпосередньо в районах ведення (здійснення) бойових дій. Тому, з січня 2023 року щомісячна виплата усім військовослужбовцям додаткової винагороди в розмірі 30 000 гривень припинилася.

До спірних правовідносин підлягають застосуванню висновки, які наведені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21.09.2023 за результатами розгляду зразкової справи №260/3564/22.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 21.09.2023 у зразковій справі №260/3564/22 вказано на ознаки цієї типової справи: а) позивачем є співробітник Служби судової охорони; б) відповідачем є центральний орган управління (Центральний апарат) або територіальний підрозділ (територіальне управління) Служби судової охорони; в) предметом спору є додаткова винагорода, передбачена постановою Кабінету Міністрів України №168; г) спір виник внаслідок невиплати співробітнику Служби судової охорони додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України №168; г) предметом позову є позовні вимоги (по-різному сформульовані, але однакові по суті) про визнання протиправними дій (бездіяльності) відповідача щодо ненарахування і невиплати додаткової винагороди, встановленої постановою Кабінету Міністрів України №168, та зобов`язання відповідача нарахувати і виплатити таку винагороду, починаючи з 24 лютого 2022 року (стягнення з відповідача суми додаткової винагороди за певний період).

До даних правовідносин не підлягають застосуванню висновки, які наведені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21.09.2023 за результатами розгляду зразкової справи №260/3564/22, оскільки обставини справ є різними та дана справа не відповідає ознакам типової справи.

Постанову №168 доповнено пунктом 1-1 згідно з Постановою Кабінету Міністрів України №836 від 09.08.2023, яка у частині виплати додаткової винагороди застосовується з 1 червня 2023 року.

Відповідно до пункту 1-1 Постанови №168 передбачено зокрема, що військовослужбовцям, які обіймають посади керівного та інструкторсько-викладацького складу у навчальних військових частинах (навчальних центрах, навчальних підрозділах), щомісяця виплачується додаткова винагорода у розмірі від 15000 до 30000 гривень з урахуванням їх рівня підготовки (кваліфікації) пропорційно часу здійснення підготовки та навчання персоналу в розрахунку на місяць відповідно до переліку посад керівного та інструкторсько-викладацького складу в навчальних військових частинах (навчальних центрах, навчальних підрозділах), затвердженого керівниками відповідних міністерств та державних органів. Розмір додаткової винагороди за конкретними категоріями посад керівного та інструкторсько-викладацького складу затверджується Кабінетом Міністрів України за поданням заінтересованих центральних органів виконавчої влади та державних органів.

Згідно з пунктом 1 розділу ХХХV Порядку №260 на період дії воєнного стану військовослужбовцям, які обіймають посади керівного та інструкторсько-викладацького складу в навчальних військових частинах (навчальних центрах, навчальних підрозділах), додаткова винагорода згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 ”Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану” виплачується в розмірах від 15000 до 30000 гривень (у розрахунку на місяць пропорційно часу здійснення підготовки та навчання персоналу).

Пунктом 2 розділу ХХХV Порядку №260 встановлено, що підтвердження проведення підготовки у навчальних військових частинах здійснюється на підставі таких документів: розпорядження на здійснення підготовки; наказу командира навчальної військової частини про організацію проведення підготовки; розкладу занять; журналу обліку бойової підготовки; плану-конспекту проведення занять; відомості визначення індивідуальної оцінки та обліку результатів виконання вправ стрільб (водіння); оціночної відомісті виконання нормативів з предметів навчання.

Підтвердження військовослужбовцям, направленим у службові відрядження для виконання завдань, пов`язаних з підготовкою та навчанням особового складу (підрозділів), часу виконання цих завдань здійснюється командирами навчальних військових частин шляхом повідомлення про це військових частин за місцем штатної служби військовослужбовців.

Згідно пункту 4 розділу ХХХV Порядку №260 до наказів про виплату додаткової винагороди не включаються військовослужбовці (з числа зазначених у пункті 1 цього розділу): 1) які тимчасово вибули з військової частини зі збереженням посад за місцем служби: у відпустку зі збереженням грошового забезпечення - за час перебування у відпустці; за період звільнення від виконання службових обов`язків у зв`язку з хворобою та перебуванням на лікуванні в закладах охорони здоров`я та у відпустці для лікування у зв`язку з хворобою (відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва)) - за час перебування на лікуванні та у відпустці для лікування; у службове відрядження, виконання завдань у якому не пов`язане з підготовкою та навчанням особового складу (підрозділів),- за час перебування у відрядженні; 2) у разі якщо особи, які обіймають посади (тимчасово виконують обов`язки за посадами) інструкторського складу (зазначені у пункті 1 цього розділу), не мають відповідного рівня підготовки сержантського (старшинського) та інструкторського складу; 3) у випадках, визначених у пункті 15 розділу ХХХIV цього Порядку.

Підготовка проєктів наказів про залучення керівного та інструкторсько-викладацького складу до проведення підготовки та виплату додаткової винагороди покладається на підрозділи, що відповідають за ведення обліку особового складу та здійснюється на підставі рапортів командирів підрозділів про дні фактичного виконання ними заходів щодо підготовки персоналу (з урахуванням вимог пункту 4 цього розділу) та звітних документів щодо проведення підготовки (пункт 5).

Виплата додаткової винагороди здійснюється на підставі наказу командира військової частини, командирам військових частин - на підставі наказу вищого командира за підпорядкованістю (пункт 2).

Згідно з пунктом 1-1 Постанови №168 з 1 червня 2023 року військовослужбовцям, які обіймають посади керівного та інструкторсько-викладацького складу у навчальних військових частинах (навчальних центрах, навчальних підрозділах), щомісяця виплачується додаткова винагорода у розмірі від 15000 до 30000 гривень з урахуванням їх рівня підготовки (кваліфікації) – пропорційно часу здійснення підготовки та навчання персоналу в розрахунку на місяць. При цьому, відповідно до пункту 2 розділу ХХХV Порядку №260 підтвердження проведення підготовки у навчальних військових частинах здійснюється на підставі чітко визначених документів.

Судом встановлено, що з 26.08.2017 по 01.08.2024 позивач перебував на посаді інструктора відділення навчального центру підготовки підрозділів військової частини НОМЕР_1 .

Матеріалами справи підтверджується, що позивачу здійснювалась виплата додаткової винагороди згідно з пунктом 1-1 Постанови №168 пропорційно часу здійснення підготовки та навчання персоналу в розрахунку на місяць, що підтверджується карткою його особового рахунку за 2024 рік та відсутні докази (розпорядження на здійснення підготовки, накази командира навчальної військової частини про організацію проведення підготовки, розклад занять, журнал обліку бойової підготовки, план-конспект проведення занять, відомості визначення індивідуальної оцінки та обліку результатів виконання вправ стрільб (водіння), оціночні відомості виконання нормативів з предметів навчання), які підтверджують, що позивач здійснював підготовку та навчання персоналу у період відмінний від виплати за час пропорційно здійсненної підготовки та навчання персоналу, що вбачається з карти особового рахунку за 2023-2024 роки.

Колегія суддів звертає увагу, що позивач не звертався до відповідача по питанню виплати додаткової щомісячної винагороди у розмірі 15 000 - 30 000 гривень на місяць, як військовослужбовцю, який обіймав посади керівного та інструкторсько-викладацького складу в навчальних військових частинах (навчальних центрах, навчальних підрозділах) та здійснює підготовку та навчання персоналу за період з 24.02.2022 по 11.07.2024.

Частиною першої статті 24 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" від 05.07.2012 №5076-VI (далі – Закон №5076-VI) передбачено, що адвокатський запит - письмове звернення адвоката до органу державної влади, органу місцевого самоврядування, їх посадових та службових осіб, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності та підпорядкування, громадських об`єднань про надання інформації, копій документів, необхідних адвокату для надання правничої допомоги клієнту. До адвокатського запиту додаються посвідчені адвокатом копії свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю, ордера або доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правничої допомоги. Вимагати від адвоката подання разом з адвокатським запитом інших документів забороняється. Адвокатський запит не може стосуватися надання консультацій і роз`яснень положень законодавства.

Згідно частини першої статті 20 Закону №5076-VI під час здійснення адвокатської діяльності адвокат має право вчиняти будь-які дії, не заборонені законом, правилами адвокатської етики та договором про надання правничої допомоги, необхідні для належного виконання договору про надання правничої допомоги, зокрема: звертатися з адвокатськими запитами, у тому числі щодо отримання копій документів, до органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб, підприємств, установ, організацій, громадських об`єднань, а також до фізичних осіб (за згодою таких фізичних осіб) та збирати відомості про факти, що можуть бути використані як докази, в установленому законом порядку запитувати, отримувати і вилучати речі, документи, їх копії, ознайомлюватися з ними та опитувати осіб за їх згодою.

В адвокатському запиті від 15.08.2024 порушувалось питання “виготовити та надіслати Довідки про розміри щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат підвищень) та премій по ОСОБА_1 за період з 26.08.2017 по 01.08.2024; надати інформацію по індексацію грошового забезпечення по ОСОБА_1 за період з 26.08.2017 по 01.08.2024)”.

Представник позивача стверджує, що вказаний адвокатський запит був повторним.

Разом з тим, матеріали справи не містять первісного адвокатського запиту та доказів його надіслання відповідачу.

25.08.2024 у відповідь на адвокатський запит від 15.08.2024, військова частина НОМЕР_1 надіслала Довідки про розміри щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат підвищень) та премій за період з 09.09.2017 по 01.08.2024 щодо ОСОБА_1 . Отже, відповідач не відмовляв у наданні документів та у виплаті спірної додаткової щомісячної винагороди.

За таких обставин, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідачем не порушено права ОСОБА_1 щодо отримання додаткової щомісячної винагороди у розмірі 15000 - 30000 гривень на місяць, як військовослужбовцю, який обіймав посади керівного та інструкторсько-викладацького складу в навчальних військових частинах (навчальних центрах, навчальних підрозділах) та здійснює підготовку та навчання персоналу за період з 24.02.2022 по 11.07.2024. Доводи апеляційної скарги, наведені на спростування висновків суду першої інстанції, не містять належного обґрунтування чи нових переконливих доводів, які б були безпідставно залишені без розгляду судом першої інстанції.

Частиною 2 статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Згідно із статтею 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію і практику Суду як джерело права.

У контексті оцінки доводів апеляційної скарги апеляційний суд звертає увагу на позицію Європейського суду з прав людини, зокрема, у справах “Проніна проти України” (пункт 23) та “Серявін та інші проти України” (пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Відповідно до статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду – без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до статті 139 КАС України судові витрати не стягуються.

Керуючись ст.ст. 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 – залишити без задоволення.

Рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 31 січня 2025 року у справі №460/12477/24 – залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя Н. В. Ільчишин

судді В. В. Гуляк

З. М. Матковська

Повне судове рішення складено 20.03.26