Рішення від 01 лютого 2026 р. у справі №761/39715/25 — Шевченківський районний суд міста Києва

Справа № 761/39715/25

Провадження № 2/761/4636/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 лютого 2026 року Шевченківський районний суд міста Києва у складі:

головуючого судді - Анохіна А.М.,

за участі секретаря судового засідання - Лазуренко А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві в порядку спрощеного позовного провадження із повідомленням (викликом) сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2025 року представник позивача ТОВ «Укр Кредит Фінанс» звернувся до суду із позовом до відповідача ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, в якому просив стягнути із відповідача на користь позивача заборгованість за кредитним договором № 1378-6779 від 10.04.2024 в загальному розмірі 103 000 грн 00 коп., а також судовий збір в сумі 2422 грн 40 коп.

В обґрунтування позову зазначено, що 10.04.2024 між ТОВ «Укр Кредит Фінанс» та ОСОБА_1 за допомогою веб-сайту (navse.in.ua), який є сукупністю інформаційних та телекомунікаційних систем ТОВ «Укр Кредит Фінанс», в рамках якої реалізуються технології обробки інформації з використанням технічних і програмних засобів і які у процесі обробки інформації діють як єдине ціле, укладено електронний договір про відкриття кредитної лінії № 1378-6779. Відповідно до умов вказаного договору, позивач взяв на себе зобов`язання надати відповідачу кредит для задоволення особистих потреб на наступних умовах: сума кредиту - 20 600,00 грн; строк кредитування - 300 днів; базовий період - 14 днів; комісія за видач кредиту - 15,00 % від суми кредиту, знижена % ставка - 1,20 % в день; стандартна % ставка - 1,50 % в день. Позивач вказує, що товариство виконало взяті на себе зобов`язання в повному обсязі, надавши відповідачу кредит, відповідно до умов укладеного кредитного договору, а відповідач підтвердила виникнення своїх зобов`язань за укладеним кредитним договором, шляхом прийняття виконання зобов`язання кредитодавця, та, отримавши кредитні кошти, відповідач не скористалась своїм правом протягом 14 календарних днів з дня укладення кредитного договору відмовитися від договору без пояснення причин, у тому числі, в разі отримання нею грошових коштів. Однак, всупереч умовам кредитного договору, ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування» та ст.ст. 525, 526, 530, 536, 610, 612 ЦК України, відповідач порушила умови кредитного договору і в кінцевому підсумку не повернула в повному обсязі кредит позивачу, а також не виконала в повному обсязі всі інші свої грошові зобов`язання перед товариством. Так, станом на 14.01.2025 загальний розмір заборгованості відповідача за кредитним договором становить 115 524,80 грн, із яких: 20 600,00 грн - прострочена заборгованість за кредитом; 91 834,80 грн - прострочена заборгованість за нарахованими процентами, 3 090,00 грн -прострочена заборгованість по комісії за видачу кредиту. Разом з тим, позивачем прийнято рішення застосувати до відповідача програму лояльності для споживачів фінансових послуг ТОВ «Укр Кредит Фінанс», а саме частково списати заборгованість відповідачу за нарахованими комісією та процентами у загальній сумі 12 524,80 грн за умови погашення відповідачем решти заборгованості за кредитним договором в розмірі 103 000,00 грн. Враховуючи вищевикладене, а також з огляду на неналежне виконання відповідачем зобов`язань за кредитним договором, позивач вимушений звернутись до суду із даним позовом та просить стягнути в примусовому порядку із відповідача на користь позивача не повну суму заборгованості за кредитним договором, а лише її частину, а саме: 20 600,00 грн - прострочена заборгованість за кредитом; 82 400,00 грн - прострочена заборгованість за нарахованими процентами, що разом становить 103 000,00 грн.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19.09.2025, для розгляду даної справи визначено головуючого суддю Анохіна А.М.

Ухвалою судді Шевченківського районного суду міста Києва від 25.09.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у цивільній справі. Розгляд справи визначено проводити за правилами спрощеного позовного провадження із повідомленням (викликом) сторін.

У листопаді 2025 року до суду від відповідача надійшов відзив на позов, в якому сторона відповідача просила в задоволенні позовних вимог відмовити, посилаючись на те, що відповідачем безпідставно було нараховано в період дії військового стану проценти в розмірі 82 400,00 грн, що в чотири рази перевищує суму основного боргу по кредиту. Відповідач вказує, що вимога про стягнення відсотків, які є явно завищеними, не відповідає засадам справедливості, добросовісності та розумності, а також призводить до істотного дисбалансу договірних прав та обов`язків сторін. З огляду на недобросовісність та несправедливість умов договору, а також наявність форс мажорних обставин з огляду на введення на території України військового стану, відповідач вказує на відсутність підстав для стягнення заборгованості в примусовому порядку, в тому числі, нарахованих відсотків в розмірі 82 400,00 грн.

Представник позивача в судове засідання не з`явився. Про розгляд справи повідомлявся належним чином. В матеріалах справи наявна письмова заява про розгляд справи без його участі, просив позовні вимоги задовольнити.

Відповідач в судове засідання не з`явилась. Суду подала письмову заяву про розгляд справи без її участі. Позов визнала лише в частині розміру тіла кредиту, а в частині нарахованих відсотків - просила відмовити, посилаючись на підстави, які викладені в письмовому відзиві.

З огляду на викладене, суд вважає за можливе розглянути справу в порядку спрощеного позовного провадження без участі сторін на підставі доказів, які містяться в матеріалах справи.

Суд, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Відповідно до частини 1 статті 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (ч. 1 ст. 4 ЦПК України).

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ч. ч. 1-4 ст. 12 ЦПК України).

За правилами частини статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

За загальним правилом статтею 15 та 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес у один із способів, визначених ч. 2 ст. 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.

Згідно з ч. 2 ст. 16 ЦК України, способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов`язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків то інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Судом встановлено, що 10.04.2024 між ТОВ «Укр Кредит Фінанс» та ОСОБА_1 за допомогою веб-сайту (navse.in.ua), який є сукупністю інформаційних та телекомунікаційних систем ТОВ «Укр Кредит Фінанс», в рамках якої реалізуються технології обробки інформації з використанням технічних і програмних засобів і які у процесі обробки інформації діють як єдине ціле, укладено електронний договір про відкриття кредитної лінії № 1378-6779.

Відповідно до умов вказаного договору позивач взяв на себе зобов`язання надати відповідачу кредит для задоволення особистих потреб, на наступних умовах: сума кредиту - 20 600,00 грн; строк кредитування - 300 днів; базовий період - 14 днів; комісія за видач кредиту - 15,00 % від суми кредиту, знижена % ставка - 1,20 % в день; стандартна % ставка - 1,50 % в день.

Паспорт споживчого кредиту Інформація, яка надається споживачу до укладення договору про споживчий кредит та Договір про відкриття кредитної лінії № 1378-6779 від 10.04.2024 підписані відповідачем електронним підписом одноразовим ідентифікатором за № С7952.

Відповідно до ч. 3 ст. 10 Закону України «Про платіжні послуги» встановлено, що фінансові установи мають право на провадження діяльності з надання фінансових платіжних послуг лише після отримання ними ліцензії відповідно до цього Закону (крім банків) та за умови включення до Реєстру, якщо інше не передбачено цим Законом.

Згідно з розпорядженням Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг від 08.06.2017 № 2401 «Про видачу ТОВ «Укр Кредит Фінанс» ліцензії на провадження господарської діяльності з надання фінансових послуг (крім професійної діяльності на ринку цінних паперів)», яке розміщено в загальному доступі на сайті Позивача, ТОВ «Укр Кредит Фінанс» видано ліцензію на провадження господарської діяльності з надання фінансових послуг (крім професійної діяльності на ринку цінних паперів), а саме на надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту.

Статтею 5 Закону України «Про платіжні послуги» передбачено, що до фінансових платіжних послуг належать такі послуги, зокрема, послуги з переказу коштів без відкриття рахунку.

Враховуючи викладене, позивачем (через партнера АТ КБ «Приватбанк» з яким укладено договір № 4010 про надання послуг в системі LiqPay від 02.12.2019) видано відповідачу кредитні кошти на картковий рахунок, вказаний останньою в особистому кабінеті, що підтверджується довідкою про перерахування коштів від ТОВ «Укр Кредит Фінанс» через систему платежів LiqPay, платіж № 2448105147 від 10.04.2024, на карту отримувача (відповідача) за № НОМЕР_1 , чим виконав свої зобов`язання за договором.

Доказів того, що зазначена карта отримувача не належить відповідачу, а також того, що кошти за кредитним договором фактично не були зараховані на рахунок відповідача, останньою, суду надано не було.

З наявних у справі доказів вбачається, що позивач виконав взяті на себе зобов`язання в повному обсязі, надавши відповідачу кредит, відповідно до умов укладеного кредитного договору, проте, відповідач взятих на себе зобов`язань не виконала, а саме не повернула отримані від позивача кредитні кошти та не виконала інших зобов`язань, встановлених договором.

Крім того, з наявних у справі доказів вбачається, що зазначений договір, в тому числі, окремі його положення, у встановленому законом порядку недійсним не визнавався.

Згідно з розрахунком заборгованості, наданим позивачем до суду, станом на 14.01.2025 загальний розмір заборгованості відповідача перед позивачем за кредитним договором становить 115 524,80 грн, із яких: 20 600,00 грн - прострочена заборгованість за кредитом; 91 834,80 грн - прострочена заборгованість за нарахованими процентами, 3 090,00 грн - прострочена заборгованість по комісії за видачу кредиту.

Нарахування з огляду на неналежне виконання відповідачем умов договору, в порядку ст. 625 ЦК України, позивачем не здійснювалось.

Зазначений розрахунок стороною відповідача належними доказами не спростовано, останній, здійснено у відповідності до умов укладеного між сторонами договору, який є чинним та доказів визнання умов договору недійсними суду надано не було.

Крім того, судом встановлено, що позивачем прийнято рішення про можливість застосування до відповідача Програми лояльності для споживачів фінансових ТОВ «Укр Кредит Фінанс», а саме часткового списання заборгованості відповідачу за нарахованими комісією та процентами у загальній сумі 12 524,80 грн за умови погашення відповідачем решти заборгованості за кредитним договором в розмірі 103 000,00 грн, із яких: 20 600 грн 00 коп - прострочена заборгованість за кредитом; 82 400 грн 00 коп - прострочена заборгованість за нарахованими процентами.

Також судом приймається до уваги те, що згідно з розрахунком заборгованості, наданим позивачем, жодних нарахувань процентів чи інших сум, починаючи з лютого 2025 року, кредитор не здійснював, а тому проценти кредитором нараховані в межах дії кредитного договору, що відповідає умовам кредитного договору та статті 1048 ЦК України.

Таким чином, доводи сторони відповідача про безпідставне нарахування процентів, в тому числі поза межами строку, установленого сторонами у договорі, не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи.

Суд враховує наданий позивачем розрахунок заборгованості, як такий, що не спростований відповідачем, оскільки будь-яких належних та допустимих доказів в заперечення вище встановлених обставин відповідачем не надано, а наведені у відзиві твердження ґрунтуються виключно на власному трактуванні умов договору відповідача, що не узгоджується з умовами укладеного між сторонами кредитного договору та з вимогами закону, які регулюють дані правовідносини.

Так, особливості укладення кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію» (далі - Закон).

Згідно із пунктом 6 частини першої статті 3 Закону електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших; електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

При цьому одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти догові (пунктом 12 частини першої статті 3 Закону).

Відповідно до ч. 3 ст. 11 Закону, електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частини четверта статті 11 Закону).

Згідно із ч. 6 ст. 11 Закону, відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

За правилом ч. 8 ст. 11 Закону, у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Стаття 12 Закону визначає яким чином підписуються угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Із системного аналізу положень вище вказаного законодавства вбачається, що з урахуванням особливостей договору щодо виконання якого виник спір між сторонами, його укладання в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему позивача можливе за допомогою електронного цифрового підпису відповідача лише за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами цього правочину.

В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Наведені висновки суду узгоджуються з правовою позицією, викладеною в постанові Верховного Суду від 16.20.2020 у справі № 561/77/19 за схожих обставин.

Аналізуючи зібрані докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що договір № 1378-6779 від 10.04.2024 укладено у спосіб, визначений чинним законодавством України з повним дотриманням вимог щодо його укладення із зазначенням умов, які жодним чином не порушують вимоги Закону України «Про захист прав споживачів», порядок надання та повнота наданої інформації відповідають вимогам Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», та заперечення відповідача в цій частині є безпідставними та такими, що повністю спростовуються наявними у справі доказами.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно із ч. 1 ст. 527 ЦК України, боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання.

Статтею 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно зі ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки встановлені договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї зі сторін має бути досягнуто згоди (ст. 638 ЦК України).

Відповідно до ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася.

З урахуванням вищенаведеного, перевіривши наданий розрахунок заборгованості, суд погоджується з порядком нарахування позивачем заборгованості, яка відповідає вимогам закону та положенням кредитного договору, та вважає, що факти, викладені позивачем у позовній заяві в обґрунтування позовних вимог про стягнення заборгованості за кредитним договором знайшли своє підтвердження в ході судового розгляду, є достовірними та обґрунтованими, підтверджені належними та допустимими письмовими доказами і вважаються судом доведеними та такими, що підлягають задоволенню.

Частинами 1, 2, 3 та 4 статті 12 ЦПК України передбачено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

В тому числі, суд враховує вимоги ст. 80 ЦПК України, зокрема, достатність доказів для вирішення справи, наданих до суду.

Жодних доказів, які б спростовували висновки суду про чинність договору, відповідач не надала, в тому числі не спростовано розміру нарахованої суми заборгованості, як і не доведено виконання грошових зобов`язань перед позивачем належним чином.

Крім того, на переконання суду відповідач не спростувала факт існуванням договірних відносин між нею та позивачем та розмір кредитної заборгованості, визначеної позивачем, що є її процесуальним обов`язком відповідно до вимог статей 12, 81 ЦПК України.

Твердження відповідача про те, що розмір нарахованих процентів є не співмірним із сумою кредиту, що суперечить принципам розумності та добросовісності, а також є наслідком дисбалансу договірних прав та обов`язків на шкоду позичальника, як споживача послуг кредитної установи, оскільки встановлює вимогу щодо сплати непропорційно великої суми компенсації у разі невиконання ним зобов`язань за кредитним договором, суд до уваги не приймає з огляду на наступне.

Так, відповідно до положень ст. 205 ЦК України, правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Так, відповідно до ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

Відповідно до статей 6, 627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Зі змісту укладеного між сторонами договору вбачається, що при укладенні договору сторонами було визначено сплату процентів за користування кредитом та їх розмір, а визначені сторонами договору умови є обов`язковим до врахування.

В матеріалах справи відсутні посилання на докази того, що відповідач оспорювала положення договору щодо розміру та порядку сплати процентів за користування кредитом з підстав їх несправедливості, а тому твердження сторони відповідача про наявність підстав для відмови у стягненні із відповідача на користь позивача заборгованості за процентами із посиланням на несправедливість відповідних умов договору, є безпідставними.

При цьому, інші наведені стороною відповідача доводи в обґрунтування заперечень на позовні вимоги не спростовують наведених висновків суду.

Як зазначає Європейський суд з прав людини в своїй усталеній практиці, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Враховуючи викладене, та те, що позивачем доведено неналежне виконання відповідачем умов договору та наявність заборгованості, що стороною відповідача спростовано належними доказами не було, а тому суд вважає, що наявні підстави для задоволення позову та стягнення заборгованості із відповідача на користь позивача в примусовому порядку.

Крім того, в зв`язку із задоволенням позовних вимог, в порядку ст. 141 ЦПК України, із відповідача на користь позивача слід стягнути сплачений при подачі позову судовий збір в сумі 2422,40 грн.

На підставі викладеного, та керуючись ст.ст. 12-13, 81, 141, 247, 258-259, 263-265, 268, 272-273, 354-355 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» заборгованість за кредитним договором № 1378-6779 від 10.04.2024 в розмірі 103 000 (сто три тисячі) грн. 00 коп., з яких: прострочена заборгованість за кредитом - 20 600 грн, прострочена заборгованість за нарахованими процентами - 82 400 грн 00 коп.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» судовий збір в сумі 2422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн 40 коп.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Апеляційні скарги на рішення подаються учасниками справи до Київського апеляційного суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне найменування сторін по справі:

позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс», ЄДРПОУ 38548598, юридична адреса: м. Київ, бульвар Лесі Українки, 26, оф. 407;

відповідач ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_1 .

Суддя Андрій АНОХІН